Вплив мас-медіа на процес виховання у ВНЗ

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Глобалізація сучасного інформаційного світу спричинила утвердження медіакультури практично в усіх галузях людського життя - виробництві, суспільній сфері, освіті, комунікації, мистецтві. Утворюються глобальні медіазв'язки між усіма соціальними структурами, країнами, різними спільнотами. Медіа-простір становить середовище життєдіяльності сучасної людини, у якому засоби масової комунікації, нові технології мультимедіа включені в усі сфери професійного, громадського життя суспільства.

Саме через засоби масової комунікації (друковані засоби, відео-продукція, телебачення, Інтернет, радіомовлення) відбувається процес укорінення цінностей та моделей поведінки, які домінують у певний час розвитку суспільства. Зв'язки між молодим поколінням та глобальною медіасистемою дуже суперечливі. З одного боку, молодь має широкі можливості для поширення кругозору, знайомства з іншим культурами, включення в освітній процес на основі сучасних інформаційних технологій. З іншого - комерційні засади більшості медіаструктур (відеопрокат, супутникове та кабельне телебачення, радіо) створюють умови для проникнення антигуманних, антидуховних, аморальних відео-, теле-, радіопрограм до широкого кола молоді. Крім того, певні деструктивні наслідки некритичного ставлення до інформаційного потоку, зниження якості медійного продукту, можливості широкої маніпуляції свідомістю людей загострюють відносини суспільства із ЗМК, вимагають значної уваги до інформаційно-комунікаційного простору всіх соціальних та освітніх інститутів. Медіа, які фактично є системою неформальної освіти та виховання різних груп населення, зокрема молоді, суттєво впливають на засвоєння соціальних норм, формування ціннісних орієнтацій особистості.

Питання ролі мас-медіа у навчанні й вихованні дітей та молоді знаходять широку підтримку у світової громадськості (Грюнвальдська декларація з медіаосвіти (1982), резолюція ЮНЕСКО (Париж, 1989) щодо розвитку критичної медіаосвіти, Віденська конференція “Освіта для медіа та цифрового століття” (1999), Севільська конференція “Медіаосвіта молоді” (2002) тощо).

Особливого значення залучення особистості до медіакультури, організація медіаосвіти набуває у студентському віці в контексті підготовки молоді до взаємодії зі складним інформаційним світом, вільного входження юнацтва в полікультурний простір.

Таке явище, як медіакультура (media culture - Британія, екранна освіта / screen education - Канада) з'явилось наприкінці 30-х рр. ХХ ст. Однак у його сучасному вигляді стало популярним у Канаді, Британії, Франції, США в 60-х рр. ХХ ст., коли й формуються теоретико-методологічні засади медіаосвіти, зокрема концепція “візуальної грамотності” (США), європейська “оцінна концепція”, що спрямована на формування критичного мислення в процесі спілкування з інформаційним простором (Л. Мастерман). Значну популярність у 60 - 70-ті рр. здобувають освітні проекти у Франції, які реалізовували ідеї навчання та виховання з використанням кіно як одного з аспектів культури та телебачення в навчально-виховному аспекті.

У вітчизняній педагогіці ґрунтовні дослідження виховного потенціалу ЗМК, насамперед кіно та телебачення, починаються з 60-х рр. ХХ ст. (роботи С. Пензіна, Л. Пресмана, А.Степанова та ін.).

Процес виховання - це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Специфіка цього процесу полягає передусім у його цілеспрямованості. Наявність конкретної мети робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності, хаотичності у проведенні виховних заходів. Особлива роль у формуванні людської особистості належить вихованню у ВНЗ, оскільки цілеспрямований виховний вплив на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об'єктивних чинників.

Процес виховання залежить від об'єктивних і суб'єктивних чинників. Об'єктивними чинниками є особливості розбудови України взагалі та системи закладів освіти зокрема, перебудова економіки на ринкових засадах, особливості розвитку соціальної сфери, відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки, розширення сфери спілкування з іноземними громадянами, вплив природного середовища.

До суб'єктивних чинників належать соціально-педагогічна діяльність сім'ї та громадських організацій, навчально-виховна діяльність навчальних закладів, цілеспрямована діяльність мас-медіа, закладів культури, релігійних організацій.

Оскільки такі засоби масової комунікації як телебачення та Інтернет стрімко охопили всі сфери суспільного життя, стали органічною частиною культури (і є видом культури, а не лише засобом інформування), мистецтва, ідеології, політики, освіти, науки тощо, то вони спричинило чимало проблем у вихованні молоді. Адже телевізійні та відеопрограми не лише є носієм добротворчої енергії, що сприяє утвердженню у свідомості молодих людей духовних ідеалів, високої моралі, християнських чеснот, але й здатні прищепити спотворені уявлення про добро і зло, совість і підлість, чесність і брехливість, моральність і аморальність, національну гідність і космополітизм, любов і цинізм тощо.

Позитивний вплив мас-медійної продукції на формування духовності молоді безпосередньо залежить не лише від фахового рівня опрацювання та поширення інформації (створення - передавання - сприймання), а й від рівня національної свідомості, громадянської позиції, від розуміння суті демократії, свободи слова і свободи діяльності ЗМІ, від професійно-етичних принципів діяльності працівників ЗМК.

Соціально-психологічні особливості сучасної студентської молоді: підвищена активність споживання медіаінформації, вибірковість сприйняття інформації, що зумовлена ступенем привабливості матеріалу, наявністю певних норм молодіжної субкультури та ін.

Ознайомлення з мас-медійними програмами дає підставу стверджувати, що журналісти в Україні під час підготовки матеріалів не завжди враховують визначені педагогами і психологами вікові етапи формування національно-патріотичної свідомості, до яких належить етап раннього етнічного самоусвідомлення, етап національно-політичного самоусвідомлення й етап державно-патріотичного самоусвідомлення.

Водночас досвід багатьох країн переконує, що тільки самовитворення суверенного морального мислення, органічного відчуття духовної культури сприяє формуванню національної свідомості як чинника самоорганізації особистості. У цьому процесі важлива роль належить мас-медійній інформації, яка активно впливає на свідомість і вчинки людей, хоча цей вплив справляє не завжди помітно і безпосередньо.

Аналіз інформаційного простору України незаперечно доводить, що мережа засобів масової комунікації дуже потужна. Але вона здебільшого не українська, а російська. На юне покоління українців спрямована інформаційна агресія, що нав'язує чужі ідеали та інтереси; аксіологічна агресія нав'язує українцям менталітет чужих держав і їхніх народів; агресія культурна нав'язує чужі звичаї, мову, психологію. Українські за місцем функціонування, але російськомовні за сутністю засоби масової комунікації, привчаючи молодь до споживання російськомовної продукції, прокладають їй шлях із Росії в Україну. При цьому цілі групи населення виключені зі сфери використання української мови й досі залишаються майже повністю включеними до сфери впливу російського інформаційного поля. А воно дуже потужне і вчить своїх споживачів спрямовувати інтереси до Росії і саме з нею пов'язувати свої сподівання на майбутнє.

Рівень моралі, культурні запити і потреби сучасної молоді є однією з найвагоміших соціокультурних характеристик українського суспільства, а специфіка соціалізації молодих людей визначатиме майбутнє України. Тому діяльність мас-медіа, що формує інтереси та потреби тієї чи іншої людини й українського суспільства загалом, повинна бути спрямована, зокрема, на формування високих моральних якостей, національної свідомості, громадянської гідності. Актуальною й нині є думка Івана Франка про те, що журналіст лише тоді досягає впливу, коли вміє “переконувати не самою силою... аргументів, але моральним і психологічним впливом особи на особу, живого слова, тону, колориту бесіди”.

Молодь засвоює взірці поведінки на екрані так само, як вона засвоює певні моделі поведінки в сім'ї, у школі, у вищому навчальному закладі, у виробничому колективі, на вулиці. Негативне збудження, спричинене подіями на екрані телевізора чи комп'ютера, може трансформуватися в реальну агресію. Відеопродукція провокаційно агресивного змісту, яка пропагує насильство, жорстокість, порнографію, фактично блокує високе морально-духовне визрівання молодої людини. Чужомовні розважальні, пісенні телепередачі не найкращої якості породжують у частини української молоді псевдоестетичний конформізм, скептичне, а то й зневажливе ставлення до національної музичної культури, нігілізм.

Людина засвоює світоглядні, моральні, духовні орієнтири в молодому віці, тому ситуацію в молодіжному середовищі можна розглядати як умовну модель майбутнього українського суспільства. Висвітлення телебаченням нашої історії, культури, мистецтва, літератури, звичаїв, традицій, звільнення від упередженості, різноманітних табу, популяризація справжніх національних святинь, утвердження у свідомості україноцентризму, максималістської культури державотворення є важливою передумовою національної злагоди, впорядкованості життя.

Зміни в соціокультурному просторі зумовлюють трансформацію вимог до молодих людей, професійна культура яких має відповідати тенденціям сучасної освіти. Майбутній фахівець повинен бути готовим не лише до сприйняття й перероблення значного потоку інформації, а й уміти грамотно вибирати необхідну інформацію, використовувати можливості медіатехнологій у навчальній та професійній діяльності.

Складовою професійної педагогічної культури студентської молоді необхідно визнати медіаграмотність як уміння аналізувати, оцінювати, інтерпретувати, медіатексти в різних формах. Медіатекст, у свою чергу, слід визначити як повідомлення, що містить інформацію та викладене в будь-якому жанрі медіа (газетна стаття, телепередача, відеокліп, фільм тощо). Особливе значення мають медіатексти, які є елементами щоденного життя, дозволяють пізнавати світ у численних соціокультурних варіаціях.

Медіаграмотність передбачає знання закономірностей сприйняття й розуміння інформації, психологічних аспектів впливу медіа на спосіб життя, стосунки та цінності особистості, використання ключових концепцій медіаосвіти для аналізу медіатекстів, формування вмінь і навичок пошуку інформації, інтерпретації та критичного аналізу медіатекстів, створення власних медіатекстів, адекватних завданням і умовам комунікації. Медіаграмотність спрямована також на забезпечення професійнї комунікації, на формування навичок роботи з комп'ютерними мережами, зокрема з Інтернетом, з електронними банками інформації тощо.

Література

педагогічний медіакультура студентський

1. Казаков Ю.М. Педагогічні умови застосування медіаосвіти у процесі професійної підготовки майбутніх учителів: Автореф. дис.. … канд. педагог. наук: 13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти. - Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2007. - 20 с.

2. Темех Н.Д. Українське телебачення і проблеми формування духовності молоді: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.08 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. -- Л., 2005. -- 20с.

3. Фіцула М.М. Педагогіка : Навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. - К.: «Академвидав», 2006. - 560 с. (Альма-матер)

4. Франко І. Іван Вишенський і його твори / Зібр. творів: У 50 т. - К.: Наукова думка, 1981. - Т. 30. - С. 71.

Размещено на Allbest.ru