Перевірка педагогічних умов та методики виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність проблеми виховання безпечної поведінки малюків у соціальному середовищі пов'язана з такими віковими особливостями розвитку, як:

- підвищена рухова активність;

- зростання самостійності;

- інтерес до всього нового;

- повна довіра до всіх і всього, що навколо;

- відсутність відчуття небезпеки.

Однієї з основних задач дитячого саду є охорона життя і здоров'я дітей. І насамперед - забезпечення безпеки. Тільки в цьому випадку можна говорити, що життя і здоров'я дитини дійсно охороняються [4, с. 177].

Дитина по своїх фізіологічних особливостях не може самостійно визначити всю міру небезпеки свого існування, тому на дорослу людину природою покладена місія захисту своєї дитини - дати елементарні знання основ безпеки.

Діти - найбільш незахищена і вразлива частина населення. Пізнаючи навколишній світ, вони часто стикаються з небезпекою і нерідко стають жертвами свого незнання, безтурботності або легковажності. У них немає досвіду, сприяючого розумінню ризику, не сформовані навики безпечного спілкування з предметами, відсутня захисна психологічна реакція на загрозу, властива дорослим. Більшість дошкільнята не знають про те, що треба робити в тій або інакшій екстремальній ситуації. Надзвичайної для дитини може бути будь-яка подія, що виходить за рамки його звичного побуту[9, с. 66-65].

Дошкільний вік -- найважливіший період, коли формується людська особистість і закладаються міцні основи досвіду життєдіяльності, здорового способу життя. Одне з найважливіших завдань дорослого у цей період -- прищеплювати дітям навички безпечної поведінки в ситуаціях, у яких існує ймовірність отримання травми. Необхідно створювати педагогічні умови для ознайомлення дітей з різними видами небезпеки[12, с. 8-9].

Безпечна поведінка - це поведінка, яка відображає відповідальне ставлення людини до свого життя, вчинків, дій.

Фізичні можливості дворічних дітей та природна жага до пізнання навколишнього світу можуть дуже швидко призвести до біди. Адже діти раннього віку ще не розуміють, що для них безпечно, а що ні. У своїх вчинках вони керуються не розумінням того, що треба, можна, добре, а тим, чого хочеться, що цікаво, приємно. Саме тому на дорослих покладена велика відповідальність. Мета педагогів -- зберегти життя і здоров'я малюків та озброїти їх навичками безпечної поведінки в довкіллі [18, с. 43].

На третьому році життя діти прагнуть бути самостійними. Вони усвідомлюють, що дорослий є організатором спільних дій та помічником. Він дає оцінку поведінці, навчає перших правил, основ взаємодії зі знайомими та незнайомими людьми. У цьому віці в дітей активно розвиваються моральні почуття, вони демонструють готовність гратися з однолітками, спілкуватися з ними. З огляду на ці особливості малюків ми і будуємо свою роботу щодо організації їх безпечної життєдіяльності та формування у них власного досвіду безпечної поведінки.

Головна мета по вихованню безпечної поведінки у дітей - дати кожній дитині основні поняття небезпечних для життя ситуацій і особливостей поведінки в них. Безпека - це не просто сума засвоєних знань, а уміння правильно поводитися в різних ситуаціях[14, с. 51].

Питання безпеки життєдіяльності розроблялися в дослідженнях багатьох вітчизняних вчених (В. А. Алексеєнко, В. С. Белов, А. С. Вернадський, А. В. Гостюшин, В. А. Левіцкий, М. В. Ломоносов, О. Н. Русак, І. М. Сеченов, Е. Я. Соколов, І. К. Топоров і інш.). Величезний внесок в розв'язання наукової проблеми виживання, самозбереження і безпека людини внесли дослідження зарубіжних вчених А. Адлера, П. Маслоу, Б. Паськаля, 3. Фрейд, і інш. У роботах вітчизняних психологів В. В. Давидова, Л. В. Занкова, А. Н. Леонтьева, С. Л. Рубінштейна, Д. В. Ельконіна і інш. освітлене реальне різноманіття ідей і підходів до проблем безпеки життєдіяльності особистості. Питання привития навиків основ безпеки дітям старшого дошкільного віку відображені в наукових трудах Н. Н. Авдеєвой, Л. П. Анастасової, К. Ю. Белой, Г. К. Зайцева, В. Н. Зімоніной, О. Л. Князевой, Л. А. Кондрикинської, І. Ю. Матасової, Р. Б. Стеркиной, Л. Г. Татарникової, Л. Ф. Тіхомірової, Т. Г. Хромцової і інш.

Проблему безпеки життя й здоров'я молодого покоління науковці визначають як одну із центральних (Н.Авдєєва, О.Аксьонова, О.Богініч, О. Безпалько, І. Буртейний, В. Вербицький, Л. Волков, Є. Гаткін, Л. Григорович, Н. Денисенко, Н. Зимівець, Л. Калуська, О. Князєва, О. Лоза, А. Михайличенко, Р. Мойсеєнко, Л. Орбан-Лембрик, В. Оржеховська, Р. Стьоркіна, Р.Яким, Л. Яковенко). Нині, коли соціальне середовище може становити небезпеку для життя й здоров'я дитини, формування основ безпеки в довкіллі на різних етапах дошкільного дитинства - одне із невідкладних напрямів виховання в умовах дошкільного навчального закладу та сім'ї [2, с. 34].

Актуальність даної проблеми зумовлюється й тим, що виховання безпечної поведінки - складний процес, механізми якого неоднозначно розглядаються різними фахівцями (Н. Авдєєва, А. Березовський, Л. Гураш, Н. Лапін, О. Князєва, Ю. Кіт, Н. Лизь, І. Пістун, Г. Сельє, Р. Стьоркіна, З. Фрейд, Т. Хромцова).

Отже, актуальність теми «Безпека поведінки дошкільників в природі, соціумі» зумовлена об'єктивною необхідністю інформування дітей про правила безпечної поведінки, придбання ними досвіду безпечної поведінки.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов та методики виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі.

Об'єкт дослідження - процес виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку у соціальному середовищі в умовах дошкільного навчального закладу.

Предмет дослідження - педагогічні умови та методика виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі.

Завдання дослідження:

Науково обґрунтувати та визначити зміст поняття “безпечна поведінка особистості в соціальному середовищі”. Уточнити педагогічний зміст понять “поведінка”, “безпека”, “небезпека”, “соціальне середовище”.

Розкрити специфіку виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі в умовах дошкільних навчальних закладів.

Визначити критерії та показники, охарактеризувати рівні сформованості безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі.

Теоретично обґрунтувати експериментальну модель виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше науково обґрунтовано і визначено зміст поняття “безпечна поведінка особистості в соціальному середовищі”; теоретично обґрунтовано педагогічні умови виховання безпечної поведінки дітей у соціальному середовищі (створення педагогом розвивального комфортного середовища в умовах дошкільного навчального закладу для забезпечення ефективності процесу виховання безпечної поведінки дошкільників у соціальному середовищі; реалізація конструктивної взаємодії педагогів і батьків у процесі виховання безпечної поведінки вихованців у соціальному середовищі; урахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей дошкільного віку в процесі виховання безпечної поведінки в соціальному середовищі; впровадження поетапної методики виховання безпечної поведінки дошкільників у соціальному середовищі, що забезпечила єдність формування усіх її складових; дотримання суб'єкт-суб'єктних взаємин у системі “дорослий - дитина”); визначено критерії (когнітивний, емоційно-почуттєвий, мотиваційно-ціннісний, діяльнісно-поведінковий) та показники сформованості безпечної поведінки вихованців у соціальному середовищі; охарактеризовано рівні безпечної поведінки дошкільників у соціальному середовищі (достатній, задовільний, низький); уточнено педагогічний зміст понять “поведінка”, “безпечна”, “небезпека”, “соціальне середовище” та положення щодо ролі соціального середовища та провідних соціальних інституцій (дошкільного навчального закладу та сім'ї) в процесі виховання безпечної поведінки дошкільників у довкіллі на засадах компетентнісного та особистісно орієнтованого підходів; подальшого розвитку набули форми й методи педагогізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії в системі дорослий - дитина.

Практична значущість результатів дослідження полягає у розробці та запровадженні в педагогічну практику дошкільних навчальних закладів поетапної методики виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи: теоретичні: синтез, аналіз, порівняння, класифікація, конкретизація та узагальнення даних, які на основі вивчення стану проблеми в психолого-педагогічній, методичній літературі уможливили аргументоване обґрунтування змісту безпечної поведінки особистості в соціальному середовищі, визначення поняттєвого апарату й концептуальних засад, критеріїв, показників, педагогічних умов виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі; порівняльний аналіз варіативних програм, методичних посібників з основ безпеки життєдіяльності дошкільників використовувався для врахування різних підходів до виховання безпечної поведінки дітей дошкільників у соціальному середовищі; емпіричні: спостереження, бесіди, анкетування респондентів, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольні етапи), вивчення продуктів діяльності дітей та планів навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах дали змогу визначити рівні сформованості безпечної поведінки дошкільників у соціальному середовищі, особливості впливу педагогів і батьків на процес виховання безпечної поведінки досліджуваних, розробити методику виховання безпечної поведінки дошкільників у соціальному середовищі, математично-статистичні методи забезпечили достовірність інтерпретації отриманих результатів.

База дослідження: місто Кривий Ріг, Криворізький навчально-виховний комплекс № 211.

Курсова складається з вступу, двох розділів, список використаної літератури та додатку.



Розділ 1. Теоретичні засади виховання безпечної поведінки у дітей дошкільного віку в природі, соціумі

1.1 Зміст поняття “безпечна поведінка особистості” у різноманітних наукових підходах

З перших років життя допитливість дитини, його активність в питаннях пізнання навколишнього, що заохочується дорослим, часом стає небезпечним для нього. Формування безпечної поведінки неминуче пов'язане з цілим рядом заборон. При цьому дорослі люди, люблячі і що опікають своїх дітей, часом самі не помічають, як часто вони повторюють слова: «не торкай», «відійди», «не можна». Або, навпаки, намагаються пояснити що-небудь шляхом довгих і не завжди зрозумілих дітям наставлений. Все це дає зворотний результат[4, с. 177].

Формула безпеки свідчить: передбачувати небезпеку; при можливості уникати; при необхідності діяти.

Необхідно відмітити, що, як в програмних документах, так і в дослідженнях з проблеми безпеки життєдіяльності людини, широко використовується поняття «безпечна поведінка», хоч в літературі поки немає єдиного підходу до його трактування. Виділяється 3 компоненти безпечної поведінки людини, єдність і реальність яких істотно впливають на придбання комфортного рівня взаємодії особистості і середовища мешкання. Такими компонентами є: передбачення небезпеки, ухиляння від небезпеки, подолання небезпеки[16, с. 56-57].

Передбачення небезпеки передбачає знання людиною різноманіття її джерел. І. А. Щегольов зазначає, що загроза може вийти: від власного Я: собі, середовищу мешкання, іншим людям; від середовища мешкання: природної, техногенної, соціальної, у військовій обстановці. Знаючи про небезпеку того або інакшого об'єкта, людина мобілізує увагу, обережність як засіб захисту.

Ухиляння від небезпеки передбачає: уявлення про можливий характер розвитку небезпечної ситуації; знання запобіжних засобів і своїх можливостей по подоланню небезпеки; правильну оцінку ситуації.

Подолання небезпеки передбачає: уміла поведінка в небезпечних ситуаціях; знання способів захисту і володіння навиками по їх застосуванню (укриття від небезпеки, застосування способів боротьби з її наслідками); володіння навиками саме- і взаємодопомоги[20, с. 6-7].

З цих позицій виділяються показники досвіду безпечної поведінки, що відображають рівень його сформованості:

- знання дитини про правила безпечної поведінки (про джерела небезпеки, запобіжні засоби і способи подолання загрози).

- уміння діяти в ситуаціях контактів з потенційно небезпечними об'єктами навколишнього світу;

- відношення переживання і розуміння дитиною необхідності дотримання запобіжних засобів і своїх можливостей по подоланню небезпеки.

Аналіз літератури дозволив скласти характеристику дитини, що володіє досвідом безпечної поведінки:

- це дитина, у якої сформовані уявлення про безпеку

життєдіяльності, який вмотивований до охорони своїх життя і здоров'я, а також навколишніх його людей, суспільства загалом. Дитина, знаюча свої можливості і що вірить у власні сили, що виконує правила безпечної поведінки в побуті, маючий досвід безпечної поведінки в побуті;

- це дитина, яка знає: своє ім'я, прізвище, домашню адресу; предмети побутової техніки, інструменти, що використовуються вдома і в ДОУ (праска, чайник, лампа, пилосос, м'ясорубка, тертушка (овочерізка), пральна машина, молоток, цвяхи, ножиці, ніж, голки); їх призначення і правила поводження з ними. Така дитина знає, що порядок в будинку і ДОУ не тільки для краси, але і для безпеки, тому предмети і іграшки треба класти на своє місце. Знає можливі травмуючі ситуації, небезпечні для здоров'я і життя (при необережному поводженні з гострими, і ріжучими предметами, що колють можна поранитися: порізатися або вколотися; не можна грати і користуватися без дозволу електроприладами; вдома і в ДОУ можна впасти на рівному місці, з вікна, з балкона, з меблів, тому потрібно дотримувати обережність і безпеку). [5, с. 32-33]. Знає, як звертатися з ножицями, ножем, цвяхами і молотком, тертушкою, м'ясорубкою, голкою. Знає прийоми надання першою допомоги при порізах, садні і ударах;

- уміє користуватися з обережністю: самостійно - столовими приладами; з дозволу дорослих - голкою, тертушкою, молотком, цвяхами; спільно з дорослими - м'ясорубкою, праскою і іншими інструментами і побутовими приладами (по розсуду батьків); звертатися до дорослих; у разі будь-якої біди розказати і показати рану дорослим; користуватися телефоном (якщо батьків немає вдома) для виклику пожежників (01); надати собі при необхідності першу допомогу при порізах, садні, опіках, ударах, а також звернутися за допомогою; виконувати інструкції дорослого в певних обставинах; розрізнювати їстівні і неїстівні ягоди і гриби; виявляти обережність при спілкуванні з незнайомими тваринами; дотримувати правила дорожнього руху; триматися на воді, плавати, правильно поводитися на воді; правильно поводитися на сонці; елементарно забезпечити себе від контакту з незнайомою людиною на вулиці; як себе вести при зустрічі з незнайомою твариною у разі його атаки;

- надати елементарну допомогу самому собі і іншому (промити очі, ранку, обробити її, звернутися до дорослого за допомогою).

Автори всіх програм виховання дошкільника, що є цьому напряму роботи приділяють особливу увагу, відмічаючи необхідність формування досвіду безпечної поведінки дітей, який трактується як сукупність знань про правила безпеки життєдіяльності, умінь поводження з потенційно небезпечними предметами і переживань, що визначають мотиви поведінки дитини. Різні дослідники (П. Ліч, П. Статмен) відмічають перевагу дошкільнята в навчанні персональної безпеки: вони люблять правила і цілком дотримуються їх. Якщо ж правила кимсь забуваються, відхиляються, то малюк вмить реагує на це. Прагнення дитини даного віку до логічності стає союзником дорослого в навчанні його правилам безпеки[16, с. 59].

Головною задачею формування основ безпеки є стимулювання розвитку у дітей самостійності і відповідальності, оскільки безпека не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, правильна поведінка в різних ситуаціях.

Забезпечення безпеки життєдіяльності дітей в ДОУ полягає в формуванні у них основних понять про небезпеки, виробітку умінь прогнозувати їх наслідки, правильно оцінювати свої можливості і приймати обгрунтовані рішення безпечної поведінки в різних ситуаціях.

Проблеми безпеки по праву відносять до глобальних. Саме тому в цей час сформувалася нова освітня область, яка так і називається «Безпека життєдіяльності».

Її цілі:

- формування основ безпеки власної життєдіяльності;

- формування передумов екологічної свідомості (безпека навколишнього світу)

Задачі:

- формування уявлень про небезпечних для людини і навколишнього світу природи ситуаціях і способах поведінки в них;

- залучення до правил безпечного для людини і навколишнього світу природи поведінки;

- передача дітям знань про правила безпеки дорожнього руху як пішохід і пасажира транспортного засобу;

- формування обережного і обачного відношення до потенційно небезпечних для людини і навколишнього світу природи ситуаціям

Її основна мета - підготувати дитину до безпечного життя в навколишньому середовищі (природної, техногенної і соціальної).

Безпемка -- це такі умови, в яких перебуває складна система, коли дія зовнішніх факторiв і внутрішніх чинників не призводить до процесів, що вважаються негативними по відношенню до даної складної системи у відповідності до наявних, на даному етапі, потреб, знань та уявлень.

Безпека в широкому сенсі - це стан її повного фізичного, соціального та духовного благополуччя, яке визначається внутрішніми (спадковість, фізичне та психічне здоров'я) і зовнішніми (навколишнє природне, антропогенне, техногенна, соціальна середа) факторами [11, с. 56-58].

На підставі проведеного аналізу досліджень вітчизняних і зарубіжних учених виявлено два підходи науковців щодо механізмів формування поведінки.

У західній психолого-педагогічній науці існує тенденція пояснювати поведінку особистості, визначаючи домінуючий вплив таких чинників: інстинктів (З. Фрейд), соціального середовища (А. Бандура), наслідування різних ролей чи зразків (Е. Берн). При цьому особистості відводиться пасивна роль у цьому процесі. З позицій вітчизняної психології (Л. Божович, Л. Венгер, Л. Виготський, О. Лєонтьєв, В. Мухіна) і педагогіки (В. Галузяк, М. Лукашевич, О. Крюкова, М. Сметанський, В. Шахов) поведінка особистості формується шляхом двостороннього взаємовпливу соціального середовища й індивіда. Відповідно до цих положень особистість, пізнаючи соціальний світ, не лише засвоює норми поведінки, а й водночас розвиває саму себе, реалізовує свої прагнення, потреби, активну життєву позицію у своїй поведінці, стає активним перетворювачем соціального світу, суб'єктом власного життєтворення.

Встановлено, що поведінка особистості в небезпечній ситуації залежить від багатьох чинників: психофізіологічних властивостей і загального стану організму (А. Березовський, К. Гуревич, А. Захаров, Ю. Кіт, І. Пістун, Г. Сельє), від вроджених форм поведінки - безумовних рефлексів (З. Фрейд), від спрямованості особистості: її ціннісних орієнтацій, прагнень, потреб (І. Бех, О. Кононко, Т. Пироженко, Л. Орбан-Лембрик), від рівня володіння правилами безпечної поведінки й досвіду вирішення небезпечних ситуацій особистістю (Н. Денисенко, О. Лоза, П. Статмен, Т. Хромцова). В дисертації зроблено висновок, що саме володіння правилами безпечної поведінки, ціннісне ставлення до свого життя й здоров'я та досвід вирішення небезпечних ситуацій дадуть можливість сформувати в особистості навички безпечної поведінки, які вона буде застосовувати в разі потреби під час реальної небезпеки в соціальному середовищі.

Аналіз наукових досліджень засвідчив наявність різних підходів до визначення змісту поняття “безпечна поведінка особистості”. Сучасні дослідники Л. Гураш, О. Кононко, Н. Лавриченко, Т. Пироженко, П. Статмен розглядають безпечну поведінку особистості як необхідну складову її життєвої компетентності. Аналіз існуючих визначень понять “безпечна поведінка особистості в побуті” (Т. Хромцова) та “безпечна поведінка особистості у природному середовищі” (О. Вашак) [9, с. 42].

Узагальнення ідей провідних педагогів і психологів про соціальну сутність людини та взаємозв'язок суспільного й особистого досвіду (Л. Виготський, І. Кон, А. Капська, О. Лєонтьєв, А. Люблінська, О. Матвієнко), про роль соціальної активності дитини для становлення суб'єктивної позиції у взаємодії з довкіллям (К. Абульханова-Славска, Г. Андрєєва, В. Гуров, Т.Кравченко, С. Литвиненко, М. Лукашевич, Т. Поніманська), про роль соціалізації в становленні особистості (В. Кузь, Н. Лавриченко, Ж. Піаже, І. Рогальська) слугували науковим підґрунтям для визначення соціального середовища як чинника соціалізації дитини дошкільного віку.

Соціальне середовище як постійне джерело поповнення особистого досвіду, знань людини є тим об'єктивним чинником, що визначає спрямованість життєвих потреб, інтересів, цінностей, реальну поведінку особистості, процес її самовизначення.

Отже, самостійність та дисциплінованість є певними гарантами безпеки малюків. Тож вихованню цих якостей ми приділяємо належну увагу. Насамперед навчаємо дітей самообслуговування, формуємо в них культурно-гігієнічні навички[4, с. 177].



1.2 Виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі

Багато які правила безпеки виникли ще в глибокій древності, коли люди намагалися захищатися від диких звірів і природних явищ. Згодом змінилися умови життя людини, природно, змінилися і правила безпеки життєдіяльності. Тепер вони пов'язані з інтенсивним рухом транспорту на міських вулицях, розвиненою мережею комунікацій, великим скупченням народу, наявністю предметів побутової техніки і електроніки[11, с. 48].

Умовно виділимо основні джерела небезпек для дитини - дошкільника, пов'язані з місцем його перебування:

- небезпеки, з якими він може зіткнутися вдома (або побутові);

- небезпеки контактів з незнайомими людьми (вдома і на вулиці);

- небезпеки, що підстерігають його на вулиці і дорозі;

- небезпеки на природі.

Ознаками, що визначають небезпеку, є:

- Загроза життя.

- Можливість нанесення збитку здоров'ю.

- Порушення умов нормального функціонування органів і систем людини.

Небезпеки будинку. Як показує статистик, більшість нещасних випадків відбувається вдома. Наш будинок, повністю заповнений різною побутовою технікою і хімією, часто представляє міну уповільненої дії. До пошкоджень, які дитина отримує внаслідок нещасних випадків в квартирі, відносяться: удари, садно, дряпини, розтягнення, вивихи, опіки, пошкодження чужорідними тілами (проковтування, вдихання, введення в ніс, очі, вуха і т. д.) [16, с. 78-79].

Предмети домашнього побуту, які є джерелами потенційної небезпеки для дітей, діляться на три групи:

Предмети, якими категорично забороняється користуватися (сірники, газові плити, печка, електричні розетки, включені електроприлади);

Предмети, з якими, в залежності від віку дітей, треба навчити правильно звертатися (голка, ножиці, ніж);

Ті предмети, які дорослі повинні зберігати в недоступних для дітей місцях (побутова хімія, ліки, спиртні напої, сигарети, харчові кислоти, що ріжуча-коле інструменти) [15, с. 66-67].

Дитина повинна засвоїти, що предметами першої групи можуть користуватися тільки дорослі. Тут, як ніде, доречні прямі заборони. Дитина ні при яких обставинах не повинна самостійно запалювати сірники, включати плиту, торкатися до включених електричних приладів. При необхідності прямі заборони можуть доповнюватися поясненнями, прикладами з літературних творів (наприклад, «Кошкин будинок» С. Маршака), грою-драматизацією.

Щоб навчити дітей користуватися предметами другої групи, необхідно організувати спеціальні повчальні заняття по виробітку відповідних навиків (в залежності від віку дітей).

Проблеми безпеки дітей в зв'язки з предметами третьої групи і правила їх зберігання є сферою батьківської відповідальності [4, с. 177].

Небезпеки на вулиці. Однією з найсерйозніших проблем будь-якого міста і області є дорожньо-транспортний травматизм. До цього часу знизити його рівень не вдається. Як показує аналіз випадків з дітьми, проведений Державтоінспекцією, травми відбуваються по необережності дітей, через недотримання або незнання правил дорожнього руху. Самими поширеними помилками, які здійснюють діти, є:

- несподіваний вихід на проїздну частину в невстановленому місці,

- вихід через вартий транспорт,

- непокори сигналам світлофора,

- порушення правил їзди на велосипедах і т. д.

Безтурботність дітей на дорогах залежить від дорослих, від низького рівня їх культури поведінки. А ціна цьому - дитяче життя.

Небезпеки в природі. До природних небезпек відносяться

- стихійні явища, які представляють безпосередню загрозу для життя і здоров'я людей, наприклад, урагани, повені, сіли;

- екстремальні ситуації;

- рослини, тваринні, гриби і інші явища і об'єкти.

- Деякі природні небезпеки порушують або утрудняють нормальне функціонування систем і органів людини. До таких небезпек відносяться туман, голольод, жара.

Робота, направлена на освоєння дитиною правил безпечної поведінки повинна здійснюватися ступінчасто: спочатку важливо зацікавити дітей питаннями безпеки; потім необхідно поступово вводити правила безпеки в життя дітей, показати різноманітність їх застосування в життєвих ситуаціях; вправляти дошкільнята в умінні застосовувати ці правила. Говорячи про другий період, тобто про дітей 5-7 років, потрібно сказати про зміну психологічної позиції дітей в цьому віці: вони уперше починають відчувати себе старшими серед інших дітей в дитячому саду, а це в свою чергу свідчить про те, що такі діти вже можуть усвідомлено відповідати за свої вчинки, контролювати свою поведінку, а також інших дітей і людей загалом [9, с. 55].

Робота з такими дітьми повинна бути направлена на закріплення і систематизацію отриманих знань під час першого вікового періоду, а так само застосування цих знань в повсякденному житті. Діти дошкільного віку повинні бути не тільки максимально обмежені від основних джерел небезпеки, але і самі усвідомлювати міра тієї або інакшої загрози. Малюк, який має розуміння і внутрішній самоконтроль, набагато сильніше захищений, ніж дитина, якій просто все забороняють і від нього ховають. Адже саме заборонний плід спричиняє пекуче бажання спробувати його (запалити сірник, сунути дріт в розетку і т. д.), так що краще запаліть разом з сином сірник і покажіть йому, що в цьому немає нічого особливого, чим він це потім буде намагатися таємно робити сам.

Виховуючи в дітей безпечну поведінку, слід дотримуватися почуття міри. Необхідно враховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Неприпустиме застосування так званої «шокової терапії» з акцентуванням уваги на страшних наслідках надзвичайних ситуацій. Такий підхід може травмувати психіку дітей і в майбутньому вплинути на їхній психічний стан і поведінку. Розширення уявлень дитини про небезпечність довкілля має відбуватися не лише на інформаційному рівні, а й зачіпати емоційно-чуттєву і поведінкову сфери[5, с. 93].

Під час прогулянки закріплюємо в дітей такі правила поведінки:

- не брати до рота пісок, землю, траву, листя;

- не простягати до очей гілки дерева, палички;

- не обсипати піском інших дітей.

У зимовий період нагадуємо дітям, що не можна:

- брати до рота сніг, їсти його;

- лизати бурульки;

- підходити до даху, з якого звисають бурульки

Зустрічаючи на подвір'ї тварин, скажімо, кота чи собаку, підводимо дітей до розуміння того, що контакти з тваринами можуть бути небезпечними. Тож поводитися з ними слід обачно:

- не підходити близько до тварин, не робити різких рухів, бо вони можуть укусити чи подряпати;

- не гладити й не брати на руки безпритульних тварин, бо вони можуть переносити різні інфекційні захворювання;

- не злити тварин, не дратувати їх, не завдавати їм болю.

Практика свідчить, що набуття досвіду безпечної поведінки та закріплення уявлень про здоровий спосіб життя у малюків є значно ефективнішими за умови взаємодії дошкільного закладу й сім'ї. Батьки зобов'язані приділяти багато уваги цим питанням, зокрема мають і самі дотримуватися загальноприйнятих правил безпечної поведінки. Адже, якщо поведінка батьків удома суперечить уявленням про правильну поведінку, які формують у дитини педагоги дошкільного закладу, то очікуваних результатів досягти складно або навіть неможливо.

Тому під час індивідуальних бесід із батьками ми надаємо їм конкретні рекомендації щодо того, як найліпше опікуватися безпекою життєдіяльності їхніх дітей. Наголошуємо на тому, що батьки мають:

- навчати дитину правил поводження з небезпечними предметами, зокрема гострими -- виделками, ножами, голками, ножицями тощо;

- стежити за тим, щоб дитина не приносила до дитячого садка небезпечні предмети -- пігулки, дрібні монети, кульки, цвяхи, шпильки, леза, металеві прикраси, неякісні та зламані іграшки;

- перевіряти всі кишені дитячого одягу перед виходом до дитячого садка;

- ознайомлювати дитину з правилами відкривання й закривання шафи -- відчиняти обережно, тримаючи дверцята за ручку; не відкривати різко; не стукати дверцятами;

- не використовувати цукерки чи іграшки як засіб умовляння дитини йти до дитячого садка, навчитися домовлятися з дитиною;

- стежити за справністю дитячого одягу та іграшок;

- навчати дитину обережності в побуті, правил пожежної безпеки та безпеки на вулиці.

Отже, забезпечення безпеки дітей є одним з основних принципів організації соціальної психолого - педагогічної роботи в дошкільній установі. Успішно сформувати навики безпечної поведінки можна лише в тому випадку, якщо сама дитина відчуває себе в безпеці. У ситуації захищеності дитина випробовує позитивні емоції, які є і умовою успішного формування мотивації до освоєння матеріалу і тим основним показником, по якому можна судити про результати педагогічної роботи по забезпеченню безпеки дошкільнята [4, с. 177].



Розділ 2. Методика формування в дітей дошкільного віку досвіду безпечної поведінки

2.1 Методика виховання безпечної поведінки дітей у соціальному середовищі

Мета нашої роботи дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов та методики виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі.

Об'єктом дослідження є процес виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку у соціальному середовищі в умовах дошкільного навчального закладу.

Предмет дослідження даної роботи є педагогічні умови та методика виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі. безпечний поведінка дошкільний соціальний

Ми можемо виділити такі завдання дослідження:

Науково обґрунтувати та визначити зміст поняття “безпечна поведінка особистості в соціальному середовищі”. Уточнити педагогічний зміст понять “поведінка”, “безпека”.

Розкрити специфіку виховання безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі в умовах дошкільних навчальних закладів.

Визначити критерії та показники, охарактеризувати рівні сформованості безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі.

Теоретично обґрунтувати експериментальну модель виховання

безпечної поведінки дітей дошкільного віку в соціальному середовищі.

База дослідження: місто Кривий Ріг, Криворізький навчально-виховний комплекс № 211.

У своїй роботі ми використовуємо різноманітні ефективні форми роботи з дітьми по даній темі:

- комплексні заняття;

- бесіди;

- ознайомлення з художньою літературою;

- бесіди за ілюстраціями, сюжетних картин;

- розваги, дозвілля;

- ігри (словесні, дидактичні, рухливі, рольові);

- екскурсії по ДНЗ, по території саду, за межі ділянки;

- спостереження;

- експерименти і досліди;

- ігрові тренінги;

- «хвилинки безпеки»;

- моделювання заданих ситуацій;

На практиці переконалися, що література змушує дитину замислитись і відчути те, що важко і неможливо для нього в повсякденному житті.

Прикладом для дітей служать літературні твори:

Казка «Сестриця Оленка та братик Іванко», «Котячий будинок», «Пожежа», «Розповідь про невідомого героя» С.Я. Маршака, Тобто Пермяк «Як Вогонь Воду заміж узяв»; Л. Толстой «Пожежні собаки»; С. Михалков «Дядя Стьопа»; Р.-Х. Андерсен «Казка про сірники»; Т. Нуждина «Історія сірники»; С. Маршак «Розповідь про невідомого героя», «Електрична лампочка». - Б. Житков «Пожежа». - Тобто Хоринская «Сірник-невеличка»; М. Кривич «Де працює вогонь»; Р. Остер «Шкідливі поради»; Б. Житков «Пожежа на морі».

Найбільш адекватними поставленим завданням, як з точки зору дидактики, так і з урахуванням психологічних здібностей дошкільників є дидактичні ігри.

Дидактична гра - явище багатопланове і складне. Це і метод навчання, і самостійна діяльність дошкільнят, і засіб всебічного розвитку особистості. Вона входить у цілісний педагогічний процес, не ізольована від інших форм і засобів навчання і виховання.( Додаток Б)

Багато дидактичні ігри ставлять перед дітьми задачу раціонально самостійно використовувати наявні знання при вирішенні розумових завдань: знаходити характерні ознаки в предметах і явищах навколишнього світу, порівнювати, групувати, класифікувати предмети за певними ознаками, робити правильні висновки, узагальнення.

Існує традиційна класифікація дидактичних ігор: словесні, настільно друковані, ігри-експерименти, моделювання ситуацій.

Основним засобом ознайомлення дітей з правилами безпеки в побуті вважаю дидактичні ігри оформлені мною: «Четвертий зайвий», «Добре - погано», «Якщо трапиться біда?», «Що потрібно для пожежного щита?».

Ігри дають можливість:

- познайомити дітей з джерелами небезпеки в побуті, уточнити і систематизувати дані подання;

- вчити розрізняти потенційно небезпечні предмети;

- сформувати уявлення про запобіжні заходи та можливі наслідки їх порушення, про способи безпечної поведінки;

- ознайомлення з необхідними діями в разі небезпеки.

Важливим моментом засвоєння дошкільниками знань і умінь безпечної поведінки вважаю ситуативно-імітаційне моделювання. Спілкування дітей в ігрових ситуаціях, «промовляння» правил поведінки, імітація дій з потенційно небезпечними побутовими предметами дають можливість формувати досвід безпеки в побуті.

При вивченні з дошкільнятами правил дорожнього руху слід враховувати три аспекти взаємодії дитини з транспортною системою міста:

дитина - пішохід;

дитина - пасажир міського транспорту;

дитина - водій дитячих транспортних засобів (велосипед, снігокат, санки, ролики та ін).

Роботу з формування основ безпеки у дітей ми проводимо, охоплюючи всі види дитячої діяльності, щоб отримані знання дитина пропускала через продуктивну діяльність, реалізовував в іграх, закріплювала знання і вміння на прогулянці, адже все, чого навчають дітей, вони повинні вміти застосовувати в реальному повсякденному житті, на практиці за межами дошкільного закладу.

Актуальний і дуже ефективний метод проектів:

по-перше, технологія методу проектів, де відносини «дитина-дорослий» будується на співучасті в діяльності, - це спілкування на рівних. У проектній діяльності дитина стикається з необхідністю виявляти свою «самость», коли заявляє свої цілі, озвучуючи їх; відстоює свою точку зору перед іншими дітьми, дорослими; шукає компроміс, погоджуючи свою мету, установки з іншими;

по-друге, в процесі проектування дитина може виступати не тільки як замовник і виконавець, але і як експерт;

по-третє, в спільній діяльності колективні переживання зближують дітей один з одним і з дорослими, сприяють поліпшенню мікроклімату в групі;

в-четвертих, внаслідок спілкування з дорослими дитина задовольняє свої потреби в нових враженнях, в отриманні нової інформації, задовольняє пізнавальні потреби, виявляючи пошукову поведінку в різних ситуаціях.

Тематика проектів може бути різноманітною, наприклад: «Бережися бід, поки їх немає», «Школа пішохідних наук», «Подорож у великий мир».

Застосування комп'ютерної техніки (ИКТ) дозволяє різноманітити освітню діяльність, зробити її нетрадиційної, яскравої, насиченої, допомагає використати різні способи подачі нового матеріалу. Використання мультимедійних презентацій дає можливість наочно продемонструвати дітям події і явища реальною життя: «Пожежа в лісі», «Хто працює з вогнем», «Тіло», «Убережемо дітей від біди», «Ознайомлення дітей дошкільного віку з правилами дорожнього руху».

Мультфильми можна використати як одне з коштів формування у дітей дошкільного віку основ безпечної поведінки на вулиці, вдома, в природі, а також позитивного відношення до чистоти, негативного відношення до неохайності:

- на формування основ гігієни:

- «Мойдодир»,

- «Королева зубна щітка»,

- «Пташка тори»,

- на формування правил поведінки на дорозі:

- «Мій приятель світлофор»,

- на формування правил поведінки в зимовий час року:

- «Зимова казка»,

- на формування основ здорового образу життя:

- «Богатирська каша»,

- «Зарядка для хвоста»,

- про правила поведінки при пожежі:

- «Пригоди Болека і Лелека»,

- «Пожежа в квартирі»,

- «Віра і Анфіса загашують пожежу».

Зображальна діяльність (малювання, ліплення, аплікація). Діти свідомо відображають навколишню дійсність в малюнку, ліпленні, конструюванні. Дитина малювання з'єднує з грою. Р. І. Жуковська ввела в дошкільну педагогіку термін «гра- малювання», визначивши їм такий стан дитини, коли він, малюючи, бачить себе учасником того, що зображає. Дівчинки, малюючи ситуацію з казки «Кошкин будинок», бачать в кішці себе. Хлопчики, малюючи пожежників, зображають себе пожежниками. Від того, як дитина сприймала соціальні явища, яке у нього склалося відношення, буде залежати характер зображення цих явищ, вибір кольору, розташування предметів на листі, їх взаємозв'язок. «Діяльність відображення» дозволяє дитині за допомогою фантазії ужитися в мир дорослих і пізнавати йогою

Навчальна діяльність (додаток № 5) важлива для пізнання соціального світу. У процесі навчання на заняттях дитина має можливість придбавати знання під керівництвом дорослої людини, яка організує повідомлення знань, і контролює їх засвоєння дітьми, вносить необхідну корекцію.

Велику роль грає при цьому створення відповідного предметно-розвиваючого середовища:

1. Куток безпеки, який містить різні наочні і практичні матеріали.

Практичні матеріали:

Макет перехрестя, зебра, острівець безпеки, машини, великі і дрібні дорожні знаки (заборонні і приписуючі).

Іграшки і ігрове обладнання:

Транспорт: автобус, трамвай, машини легкові, вантажний, пожежна машина, міліцейська машина, швидка допомога, поїзд із залізницею; ляльки (інспектор ГИБДД, дитина), коляски; конструктор підлоговий; світлофор.

Наочно-дидактичні допомоги: громадський транспорт (автобус, трамвай, тролейбус, метро, таксі); легкові машини, вантажні машини; поїзд товарний, пасажирський.

Картини: із зображенням міста (зі знаками і світлофором); перехрестя з інспектором ГИБДД, картина із зображенням проїздної частини (з машинами), тротуаром (з людьми).

Картинки: із зображенням різних ситуацій на дорозі, картинки на класифікацію видів транспорту.

Дорожні знаки: пункт меддопомоги, пункт живлення, автозаправна станція, пішохідний перехід, велосипедна доріжка, в'їзд заборонений, діти. 2. Ігротека, яка містить:

- дидактична гра «Небезпечно - не небезпечно», «Четвертий - зайвий», «Назви одним словом», «Так - не так», «Збери картинку» і інш.;

- розвиваюча настільно-друкарська гра: «Азбука безпеки», «Надзвичайні ситуації в будинку», «Дорожні знаки», «Лото обережностей» і інш.;

3. Атрибути до сюжетно-ролевим гри:

Світлофор, перехрестя на підлозі із зеброю і острівцем безпеки. Атрибути для машиніста, рулі, фартухи з громадським транспортом: автобус, таксі, машина, пожежна машина, швидка допомога.

Пізнавальна і художня література, фотоальбоми, ілюстрації для розглядання і обговорення різних ситуацій.

Діяльність дитини є одночасно умовою і засобом, що забезпечує дитині можливість активно пізнавати навколишній його світ і самому ставати частиною цього світу. У спільній діяльності дорослого і дитини відбувається передача соціального досвіду: дитина може бачити і розуміти, якій небезпеці можна зазнати, не дотримуючи правила безпечної поведінки, і в той же час вчиться уникати небезпечних ситуацій.

Правила безпеки життєдіяльності для дітей повинні прищеплюватися спільно з батьками. Батьки повинні завжди оцінити потенційну небезпеку для дитини в тому або інакшому місці і прикласти всі зусилля по її зниженню. (додаток А)

«Я і навколишній світ» - знання про себе,

«Небезпеки навколишньої природи» - небезпеки, властиві даному регіону,

«Правила техніка пожежної безпеки» - небезпеки при пожежі,

«Правила поведінки в колективі» - взаємодія з однолітками,

«Поведінка на воді» - небезпеки на водоймищах,

«Безпечна поведінка в будинку» - небезпечні місця і предмети,

«Безпека на вулиці» - незнайомий.

Потрібно провести активну роботу з батьками, щоб вони на практиці закріплювали у малюків подібні знання. А також важливо, щоб дорослі не показували своєю поведінкою поганий приклад.

Забезпечення безпечного, здорового образу життя можливо лише при постійному спілкуванні дорослого з дитиною на рівних: спільному пошуку і знаходженні виходу з скрутної ситуація, спільного обговорення проблем, ведіння діалогу, спільного пізнання, відкриття, здивування.

Кожна мама догадується, скільки явних і прихованих небезпек чекає дітей на вулиці, вдома, на дорозі, так і в будь-якому іншому місці. Ми не можемо постійно знаходитися з нашими дітьми, тому необхідно навчити їх самостійності і елементарним правилам безпеки.иНеобхідно залучати до процесу навчання батьків, які повинні в домашніх умовах провести бесіди зі своїми дітьми про безпеку; влаштовувати сімейні конкурси, в яких могли б брати участь дошкільнята і їх батьки.

З батьками ми проводимо бесіди, батьківські збори, консультації; оформляти для них папки - пересування.(додаток № В).

2.2 Аналіз результатів формування безпечної поведінки у дітей дошкільного віку

Результати діагностики, що ми проводили, дозволяють зробити висновок, що обрані нами методи і прийоми формування у дітей основ безпеки сприяють визначити рівень знань дітей про правила безпеки в побуті; виявити рівень умінь поводження з потенційно небезпечними побутовими предметами та відношення до них, стимулюють розвиток у дітей самостійності та відповідальності у різних ситуаціях, виховують у дітей потребу навчитися знаходити правильні рішення у небезпечних ситуаціях, дбайливо ставитися до свого здоров'я та здоров'я оточуючих людей. Результатом планомірної та систематичної роботи є показники діагностики по розділу «Безпека», мають позитивну динаміку.

2018 - 2019 р ( середній дошкільний вік)	2018 - 2019 р (старший дошкільний вік)
Початок року	Кінець року	Початок року	Кінець року
В - 0% З - 36% Н - 64%	- 33% З - 58% Н - 9%	В - 38% З - 34% Н - 28%	В - 49% З - 47% Н - 4%



Можна зробити висновок, результат нашої роботи - діти змогли зрозуміти, що світ - різний, що є в ньому і добро, і зло, і, що від тебе самого залежить, в які руки, в яке оточення ти потрапиш, як вибратися з обставин, що склалися, щоб повернутися додому цілим і неушкодженим.



Висновок

Дитина по своїх фізіологічних особливостях не може самостійно визначити всю міру небезпеки. Тому на дорослу людину природою покладена місія захисту своєї дитини.

Дітям треба розумно допомагати уникати пошкоджень, адже неможливо весь час водити їх за руку, втримувати біля себе. Необхідно виховувати звичку правильно користуватися предметами побуту, вчити звертатися з тваринами, котитися на велосипеді, пояснювати, як треба поводитися у дворі, на вулиці і вдома. Треба прищеплювати дітям навики поведінки в ситуаціях, здатних викликати отримання травм, формувати у них уявлення про найбільш типові, ситуації, що часто зустрічаються. Необхідно створити педагогічні умови для ознайомлення дітей з різними видами небезпек.

Таким чином по-перше, дітям треба дати необхідні знання про загальноприйнятих людиною нормах поведінки; по-друге, навчити адекватно, усвідомлено діяти в тій або інакшій обстановці, допомогти дітям оволодіти елементарними навиками поведінки будинку, на вулиці, в паренні, в транспорті; і головне, розвивати у дошкільнята самостійність і відповідальність, при цьому важливо навчити дитину пояснити власну поведінку. Якщо він зможе пояснити, як він поводився, чому це трапилося і що при цьому він відчуває, тоді він краще зможе зрозуміти, що він робить не так. І абсолютно очевидно: чим раніше діти отримають відомості про те, як повинен поводитися людина на вулиці, вдома, у дворі, з іншими людьми, тим менше стане небезпечних для їх життя і здоров'я ситуацій

З самого раннього віку у дитини необхідно формувати свідоме і відповідальне відношення до особистої безпеки і безпеки навколишніх, виховувати готовність до ефективних, обгрунтованих дій в неадекватних ситуаціях. Ці задачі стоять як перед батьками, так і перед педагогами дитячих освітніх установ

Список використаної літератури

1. Анастасова Л.П., Іванова І.В., Іжевський П.В. Життя без небезпек. Перші кроки до самостійності. - М., 1996.

2. Артемова Л.В. Навколишній світ у дидактичних іграх дошкільнят. - М., 1992.

3. Базовий компонет дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання.-1999.-№1.-с.6-19

4. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у світі"/Міністерство освіти і науки України,Акад. пед.наук України; О.Л.Кононко.- К.:Світич, 2008

5. «Безпека життєдіяльності» підручник під ред. Е.А. Арустамов Вид-во «Дашков і К» 2001р.

6. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко,; Ред. В. Г. Цапко. - 4-те вид., перероб. і доп.. - К.: Знання, 2006. - 397 с.

7. Біла К. Ю.. Як забезпечити безпеку дошкільнята. - М.: Освіта, 2006

8. Воронцова Т. Основи безпеки життєдіяльності/ Тетяна Воронцова, Ігор Репік,. - К.: Алатон, 2003. - 128 с.

9. Гнатюк О., Гнатюк М. Основи безпеки життєдіяльності. - Харків: „Скорпіон”, 2001.

10. Денисенкова Н. Ваш дитина пізнає мир.//Дошкільне виховання№ 1/ 2000

11. Желібо Є., Заверуха Н., Зацарний В. Безпека життєдіяльності. - К.: Каравела; Львів: Новий світ-2000,2001.

12. Калузька Л. Здоров'я дитини в садку та родині. - Х.: Ранок, 2005.

13. Князева О. Мої помічники. //Дошкільне виховання № 2/ 2000

14. Куркина И. Здоровье - стиль життя. Сучасні оздоровчі технології в дитячих садах. - СПб: Освітні проекти; М: НДІ шкільних технологій, 2008

15. Никанорова Т. С., Сергиєнко Е. М.. Здоровячок. Система оздоровлення дошкільнята. - Воронеж: ЧП Лакоценін С. С., 2007

16. Павлова М. А., Лисогорська М. В.. Здоровьесберегающая система ДОУ. - Волгоград: Вчитель, 2009

17. Сухарева Л. С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників. - Х.:, Вид. група «Основа»: «Тріада +», 2008. - 128 с.

18. Родинні збори в дитячому садку / Терещенко О.// : Дошкільне виховання. - 2007.- №2.- С.18-

19. О. Савчук та ін. Основи безпеки життєдіяльності. - Запоріжжя: Просвіта, 2003.

Размещено на Allbest.ru

...