Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

УНІВЕРСИТЕТСКИЙ КОЛЕДЖ

ЦИКЛОВА КОМІСІЯ З ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

КУРСОВА РОБОТА З ПЕДАГОГІКИ

На тему:

«Шляхи здійснення трудового виховання молодших школярів Нової української школи»

Студентки ПОмс 1-15-4 Од. групи

Галузі знань 0101 Педагогічна освіта

Спеціальності 5.01010201 Початкова освіта

Ширай В.С.

Керівник: Петренко Л. П.

Київ 2019

ЗМІСТ

виховання трудовий школяр молодший

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи трудового навчання молодших школярів

1.1Сутність, мета, зміст і завдання трудового виховання.

1.2Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань трудового виховання школярів

1.3 Праця і її роль у всебічному розвитку особистості молодшого школяра

1.4 Роль педагога у процесі трудового виховання молодших школярів

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Шляхи здійснення трудового виховання молодших школярів

2.1 Методи та форми трудового виховання молодших школярів.

2.2 Вимого до дитячої праці.

2.3 Організація побутової праці молодшого школяра вдома, в сім'ї.

Висновки до другого розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



ВСТУП

Трудове виховання - один із напрямків виховання. Воно націлене на осмислення дітьми цінностей трудового життя. Учні повинні усвідомити, що без праці людина неодмінно деградує, що праця - як фізична, так і розумова має велику цінність у житті, що лише праця дає можливість реалізувати себе як особистість, формує власну гідність людини і повагу до неї оточуючих.

“Метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності”.

ВИПУСКНИК НОВОЇ ШКОЛИ:

Особистість: Цілісна особистість, усебічно розвинена, здатна до критичного мислення.

Патріот: Патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами і здатний приймати відповідальні рішення, поважає гідність і права людини.

Інноватор: Інноватор, здатний змінювати навколишній світ, розвивати економіку за принципами сталого розвитку, конкурувати на ринку праці, учитися впродовж життя.

Зміст трудового виховання школярів визначається навчальною програмою для кожного класу. Його особливості відображають поняття “трудова свідомість”, “досвід трудової діяльності”, “активна трудова позиці”.

Актуальність досліджуваної проблеми.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства.

У процесі фізичної праці в учнів розвивається мускулатура різних частин тіла, координація і точність рухів, зграбність, сила, витривалість. Праця сприяє їх розумовому розвиткові. Діти, зайняті різними видами праці, кмітливіші, винахідливіші, вони стикаються з різними знаряддями праці, матеріалами, дізнаються, про їх призначення, збагачують свій словниковий запас.

Участь школярів у трудових процесах позитивно впливає на їх поведінку, дисциплінує.

Об'єкт дослідження - процес трудового виховання молодших школярів.

Предмет дослідження - шляхи здійснення трудового виховання учнів початкової школи.

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати сутність трудового виховання, дослідити форми і методи трудового виховання молодших школярів в процесі навчально-виховної роботи.

Завдання дослідження:

1. вивчити теоретико-методичні основи трудового виховання;

2. розглянути шляхи, засоби і форми трудового виховання;

3. дослідити трудове виховання молодших школярів у позакласній роботі;

4. проаналізувати трудове виховання молодших школярів засобами українських народних паремій;

5. розглянути трудове виховання молодших школярів на засадах української етнопедагогіки.

У ході теоретичного вивчення проблеми, проведення науково-пошукової роботи застосовувались як загально-наукові, так і спеціальні методи дослідження:

Теоретичні: ретроспективний та системний аналіз психолого-педагогічної, та методичної літератури для вивчення стану теоретиної розробки проблеми.

Емпіричні: діагностичні методи (бесіди з учителями і учнями), обсерваційні методи (педагогічні спостереження, самоспостереження), експериментальні методи (педагогічний експеримент) для з'ясування ефективності розробленої меодичної бази та її впровадження.

Структура дослідження: курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків до цих розділів, списку використаних джерел, загального висновку, додатків.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Зміст і завдання трудового виховання.

Трудове виховання (укр.пед.словник) - система виховних впливів, яка передбачає залучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку до трудової діяльності.

Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям і є найстарішою формою виховання.

Завдання трудового виховання.

1. Усвідомлення школярами ролі праці в житті суспільства, поваги до людей праці, які створюють матеріальні і духовні цінності.

2. Формування працелюбної особистості, яка бажає сумлінно та відповідально працювати, усвідомлює працю як обов'язок та духовну потребу.

3. Вироблення трудових умінь і навичок.

4. Виховання бережливого ставлення до результатів праці, суспільної і приватної власності та природних багатств.

5. Підготовка до свідомого вибору професії.

6. Виховання конкурентноспроможної в майбутньому особистості, здатної на гідний, соціальнозначущий трудовий шлях, цивілізованого господаря; готовності до життєдіяльності і праці в умовах ринкових відносин.

Трудове виховання - процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно-корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці. З цього приводу Ушинський писав: “Якби людина винайшла філософський камінь, то біда була б ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство. ”

Трудове виховання учнів повинно бути спрямоване на виховання психологічної і практичної готовності учнів до праці: сумлінне ставлення до праці, внутрішня потреба працювати на повну силу, ставлення до праці як до необхідності й потреби людини.

У системі виховних справ розв'язуються завдання:

1. Усвідомлення мети і завдання праці.

2. Виховання мотивів трудової діяльності.

3. Формування трудових вмінь і навичок.

Зміст трудового виховання дуже широкий. Воно включає в себе всю навчально-виховну роботу школи. У загальному розумінні трудове виховання в загальноосвітній школі включає в себе навчальну працю з основ наук і трудове виховання, котрі призначені для формування в учнів позитивного ставлення до розумової і фізичної праці й озброєння їх загальними політехнічними знаннями, трудовими уміннями та навичками. Але навчальна праця з основ наук і трудове виховання не обмежуються лише навчальною метою. Спільно з трудовим вихованням вони виступають найважливішою основою морального, розумового, фізичного та естетичного розвитку школярів.

Основою всієї системи трудового виховання є суспільно-корисна праця учнів. Вона включає:

· суспільну роботу - таку діяльність, яка сприяє досягненню мети організації учнівського колективу культурно-масового обслуговування населення;

· самообслуговування;

· виробничу працю - суспільно-корисну трудову діяльність учнів, пов'язану з створенням матеріальних цінностей суспільного використання як в умовах школи, так і в сфері виробництва.

Самообслуговування в школі та сім'ї - це найбільш доступний і повсякденний вид праці. З нього розпочинається виховання у дитини працелюбності, залучення її до все більш складних видів трудової діяльності. Досвід показує, що педагогічно правильна організація цієї праці стає доброю звичкою, не тільки обов'язком, а й потребою школярів.

1.2 Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань трудового виховання молодших школярів

Особливе місце в педагогічній теорії і практиці Антона Семеновича Макаренка посідає трудове виховання дітей і молоді. У його системі виховання трудова діяльність була стрижневою. Праця матиме виховне значення лише за умови, якщо вона органічно пов'язана з моральним, естетичним, політехнічним, фізичним та іншими аспектами виховання. У трудовому вихованні, на його думку, мають бути дві нерозривні сторони: по-перше, у процесі праці виховувати в учнів любов до неї; по-друге, формувати у них уміння і навички працювати. Виховний вплив праці можливий тільки тоді, коли вона посильна, результативна, має творчий характер, осмислена, колективна, педагогічно доцільна. Серцевиною педагогічної діяльності А.С.Макаренка є його досвід щодо органічного поєднання навчання з продуктивною працею. Педагог не уявляє трудового виховання поза залученням вихованців до активної продуктивної праці поза умовами виробництва. Він був переконаний у тому, що “праця, яка не має на увазі створення цінностей, не є позитивним елементом виховання”. У комуні ім. Дзержинського продуктивна праця займала одне з центральних місць у виховній системі. Це дало змогу перейти їй на повний госпрозрахунок і не тільки відмовитись від будь-яких державних дотацій на утримання, але й давати державі щорічно близько 5 мільйонів карбованців прибутку. Він вважав, що в суспільстві праця є не тільки економічною категорією, але й категорією моральною.

Василь Олександрович Сухомлинський вважав трудове виховання учнів важливим елементом розумового, морального, естетичного та фізичного виховання. Він роз'яснював це у такий спосіб: «Праця - дуже складне явище, в якому розкривається ідейний, емоційний, розумовий, естетичний, психологічний, творчий смисл людського життя, виховання й самовиховання... Завдяки праці, через працю, через уміння й майстерність людина виявляє себе, як наймогутніша й наймудріша сила природи». Як бачимо, це філософське розуміння.

Знаходимо у Василя Сухомлинського і соціологічне розуміння феномену праці. У роботі «Методика виховання колективу» педагог пише наступне: «Праця - не просто засіб виховання. Це сама суть, зміст життя колективу й особистості. Виховання тільки тоді й виховання, коли воно трудове: без праці, яка ввійшла в духовне життя людини вже в роки дитинства, неможливе ні моральне, ні естетичне, ні фізичне, ні розумове виховання. Без праці немислимий колектив, бо тільки в праці - у віддачі фізичних і духовних сил для людей, у творенні щастя для людей - можливі відносини обов'язку, відповідальності, вимогливості.

У книзі «Серце віддаю дітям» педагог розглядає працю з педагогічної точки зору - як «засіб для досягнення цілого ряду багатогранних цілей виховного процесу - суспільних, ідейних, моральних, інтелектуальних, творчих, естетичних, емоційних».

В. Сухомлинський розробив принципи трудового виховання, детально охарактеризував їх, а також описав методи, форми і засоби трудової підготовки, що найбільш ефективно впливають на дітей.

Педагог вважав, що будь-яка праця має надзвичайно важливе значення. Він був переконаний, що тисячі комбінацій розумних рухів рук людини є одним із найбільш могутніх засобів розвитку її мозку, що розумна рука робить розумним мозок. Більш того, він підкреслював, що без праці людина не лише не може знайти свого покликання, а й не зможе існувати, бо це - «життєво необхідна діяльність». Переконливо підтверджують зазначене його численні статті, присвячені цій важливій проблемі: «Праця, покликання, щастя», «Підготовка учнів до трудової діяльності», «Праця і боротьба», «Праця і моральне виховання», «Природа, праця, світогляд» та ін.

Сухомлинський бачив у праці й високі духовні прояви особистості, тому, як синоніми до слова «праця», можна зустріти у його творах - «творчість», «трудова діяльність», «трудове життя», «трудова культура», «атмосфера праці», «трудове захоплення», «трудове напруження», «трудове натхнення», «дитяче бажання працювати», «тяжіння до творчої праці», «висока моральна сутність праці», «захопленість моральною красою праці», «одухотвореність працею», «радість праці», «самовираження в праці», «майстерність рук», «майстерність праці» тощо.

Разом із педагогічним колективом Павлиської школи педагог дбав про те, щоб у кожного вихованця була «улюблена праця», яку б він виконував самостійно, та «колективна праця». Працею маленьких дітей педагог, насамперед, вважав «створення матеріальних цінностей, що втілюють красу». Дитяча праця в спадщині В. Сухомлинського - це «широке, багатогранне поняття, це - напруження фізичних, духовних, вольових, моральних сил, напруження, в якому людина виявляє й утверджує себе, визначає свою позицію в боротьбі добра проти зла».

Стосовно дитячого бажання працювати педагог і вчений зауважував, що це «дуже складна, тонка, ніжна річ». Бажання працювати «виникає тоді, коли в дитячій душі міцно засіло оте - так не повинно бути».

Для того, щоб бажання працювати у дітей не зникало, треба займатися трудовим самовихованням. Це ще одне поняття, яке в надзвичайно доступній формі роз'яснюється у працях Василя Олександровича. Зокрема, у книзі «Сто порад учителеві» він пише, що трудове самовиховання - це «заглиблення в самого себе, злиття розумових сил і майстерності рук, свідома постановка мети й подолання труднощів».

Ще одним педагогом, який велику увагу приділяв трудовому вихованню, був Костянтин Дмитрович Ушинський. Російський педагог вбачав щастя людини тільки в "спорідненій праці". "Щастя полягає, - писав Ушинський, - тільки в спорідненій праці на користь суспільству. Як не обіжати, якщо шкоду приносить суспільству? Як не пошкодити, якщо нема прямого речення і невтомної праці? Звідки ж вродиться труд, якщо нема охоти і старанності. Труд є живий і невсипущий всієї машини хід доти, поки породить справжню справу... Коротко сказати, природа запалює до справи і зміцнює в труді, роблячи труд солодким". Праця була і залишається природною необхідністю людини.Тому, продовжував думку К.Д. Ушинський, - "саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя”. К.Д. Ушинський вважав працю генеруючим засобом соціального становлення особистості: "Правильне ... виховання неможливо собі уявити як виховання нетрудове".

Підтримуючи народні традиції в царині виховання, К.Д. Ушинський вбачав у праці невичерпне джерело виховання всебічно розвиненої особистості. "Виховну місію школи, ми вбачаємо в тому, щоб праця увійшла в духовне життя особистості, в життя колективу, щоб захоплення працею уже в роки отроцтва й ранньої юності стало однією з найважливіших якостей людини".

Є ще суттєвий аспект важливості трудового виховання. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі престижу, а також бажає відчувати задоволення від певного виду діяльності. Якщо особистість залучена до бажаних видів трудової діяльності, це приносить психічне задоволення і забезпечує престижність особистості. Коли ж людина позбавлена можливості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне відчуття задоволення, престижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики. Це призводить до фізичного і соціально-психічного ослаблення частини людей і суспільства в цілому.

К.Д. Ушинський досить високо оцінював роль виховання, зокрема трудового, у формуванні особистості дитини, багато писав про важливість ознайомлення дітей з різними професіями, поєднання навчання з продуктивною працею.

Трудова підготовка, за К.Д. Ушинським має враховувати фізичні можливості чоловіків і жінок. Він вимагав, щоб професійна освіта здійснювалася обов'язково через елементарну освіту, оскільки перша приносить тільки заробіток, тоді як друга дає знання і духовний розвиток .

Отже, можна зробити висновок, що в педагогічній системі К.Д. Ушинського ідея трудового виховання посідає чільне місце. Організація продуктивної, а також суспільно корисної праці розглядається ним як стрижневе завдання діяльності школи, важливий чинник підготовки молоді до існування в суспільстві. Безумовно, не всі поставлені проблеми були ним розв'язані, проте це не применшує їхньої позитивної ролі в розвитку педагогічної теорії й практики.

1.3 Праця і її роль у всебічному розвитку особистості молодшого школяра

Значення праці в розвитку особистості загальновизнано. Можливості для цього розвитку містяться уже в самих знаряддях, предметах і результатах праці. В знаряддях праці, крім призначення, втілено пізнання людиною явищ, закони, властивості і умови існування предметів. Умови праці теж повинні бути пізнані людиною. Предмет, знаряддя і умови праці є найбагатшим джерелом знань про істотну частину навколишньої дійсності, ці знання є основною ланкою в світогляді людини. Для успішного здійснення трудової діяльності вимагає участь всієї особистості індивідуума : його психічних процесів, станів і властивостей. За допомогою психічних процесів, наприклад, людина орієнтується в умовах праці, формує ціль, контролює хід діяльності.

Високі вимоги до людини пред'являють соціальні умови праці.

В різноманітних дитячих трудових об'єднаннях праця носить колективний характер і його здійснення пов'язане з включенням школяра в широку і складну систему виробничих, моральних та міжособистісних відносин. Включення учня в колективну працю сприяє засвоєнню ним названих відносин, перетворенню їх із зовнішніх в внутрішні. Це діється під впливом панівних норм поведінки, суспільних поглядів, організації взаємодопомоги і взаємної вимогливості і дії таких соціально-психологічних феноменів, як внутрішньо групова навіюваність, змагання. Важливою похідною цих соціально-психологічних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу.

Великі вимоги до людини пред'являють результати праці. Таким чином, вимоги предмету, знарядь, умов і результатів праці є найважливішою умовою розвитку психіки людини в процесі трудової діяльності.

Другою умовою розвитку психіки людини під впливом праці є доцільна діяльність самого суб'єкту. Перетворюючи предмет праці, створюючи суспільно цінні продукти, вона перетворює себе.

Для повного використання можливостей, що розвиває праця, вони повинні доповнюватись діяльністю старших - навчанням і вихованням.

Діяльність вихователя є третьою умовою розвитку психіки в процесі праці.

Беручи участь в колективній праці індивід пізнає не тільки інших, але і себе: хто він є, яку цінність представляє для інших, на що він здатний. Діти, як показали психологічні дослідження, погано знають себе, свої можливості, своє положення в колективі. В наслідок трудової діяльності відбуваються істотні зміни. Передусім змінюється їх відношення до себе, а потім відношення колективу і педагогів. В психології зібрано багато фактів, які показують, що трудова діяльність спонукається тим, на скільки високі її результати. Із цим пов'язане формування таких мотивів як особиста значимість праці, усвідомлення її суспільної значимості.

Праця має велике значення в розвитку здібностей учня. Здібності розвиваються головним чином в умовах провідної діяльності : в дошкільному віці в грі, в молодшому і середньому шкільних віці - в учінні, в юнацькому - в професійно-трудовій підготовці.

В процесі праці, наприклад, розподіл уваги стає надзвичайно широким, а її переключення швидким.

Велика роль праці в розвитку мислення. В міру оволодіння трудовими навичками розвиваються його нові форми : технічне, практичне, логічне. В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу відбувається розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє уявлення про себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється і самооцінка. В процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд школяра. Робота в колективі розвиває соціалiзацію особистості дитини Розвиток здібностей, почуттів і мислення робить особистість дитини гармонійно та всебічно розвиненою. Отже, праця є найважливішим чинником, що впливають на розвиток особистості дитини.

1.4 Роль педагога у процесі трудового виховання молодших школярів

Формування особистості в процесі праці відбувається не саме собою, а лише при певній організації праці школярів. Під організацією праці розуміємо його впорядкування, надання йому планомірності. Організація дитячої праці повинна враховувати вікові і індивідуальні особливості дітей і закономірності їх розвитку. В процесі праці здійснюється також естетичне і фізичне виховання. Таку організацію праці покликаний забезпечити педагог. Від нього вимагається бути прикладом, вивчати сильні і слабкі сторони своїх учнів, організовувати діяльність та багато іншого.

Психологічний аспект діяльності педагога при вихованні засобами праці складається у впливі особистим прикладом, в управлінні впливу середовища на особистість, а також управлінні його трудовою діяльністю.

Педагог погоджує зміст і форми праці з педагогічними цілями, направляє трудову діяльність таким чином, щоб вона вимагала від учнів прояву тих чи інших якостей, оцінює ефективність виховних впливів. Роль педагога складається також в допомозі учню підвищити свій авторитет у ровесників. В трудовому навчанні багато учнів домагаються чималих результатів в загальноосвітніх предметах. В зв'язку з цим у дитини виникає потреба в освідченні. Якщо він домагається підвищення свого авторитету, отже його активність підвищується і в інших видах діяльності. І одна з головних завдань педагога - сформувати і скерувати цю активність.

Отже, організовуючи трудову діяльність вихованців, педагог має враховувати їхні інтереси, уподобання, здібності, індивідуальні можливості. Це не означає, що дитяча праця є аналогом розваг. Дитина має докласти фізичних, інтелектуальних, моральних, емоційних, вольових зусиль, щоб виконати завдання. Відповідність природі дитини, її станам і настроям, адекватна індивідуальна й колективна мотивація стимулюють дошкільників до праці, дають їм змогу відчути задоволення від трудового процесу і від досягнення мети. Без цього трудові доручення, чергування, колективна праця стають сумною повинністю.

Трудове виховання ґрунтується на принципах:

- єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного);

- виявлення і розвитку індивідуальності в праці;

- високої моральності праці, її суспільне корисної спрямованості;

- залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;

- постійності, безперервності, посильності праці;

- наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;

- творчого характеру праці;

- єдності праці та багатогранності життя.

Види дитячої праці:

· ручна праця

· робота з різними матеріалами

· озеленення

· виготовлення іграшок, поробок, наочного матеріалу

· прибирання класу

· ремонт книжок

· користування простими знаряддями праці

· робота на пришкільній ділянці.

· суспільно-корисна праця

Слід пам'ятати: отриманий результат не завжди є показником трудових зусиль дошкільника. Буває, що дитиною докладено максимум старанності, сумління, але якість виконаної роботи, на погляд дорослого, незадовільна. Неприпустимо в такому разі оцінювати результат як негативний. Необхідно підтримати дитину, висловити віру в її можливості, дати відчути, що її праця потрібна. Для формування позитивного ставлення до трудової діяльності важливо спиратися на власну ініціативу дошкільників, яку слід не лише виявляти і підтримувати, а й заохочувати. Слід відмовитися від жорсткої регламентації, авторитарності, створюючи атмосферу доброзичливості, взаємодопомоги, творчого пошуку.



ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

З огляду на сказане можна стверджувати, що праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. Упродовж усієї історії людства праця була засобом формування кращих якостей особистості.

Прогресивні педагоги та філософи культивували думку про працю як засіб виховання й розвитку підростаючого покоління, що ґрунтувалася на народній педагогіці, яка із самого початку розвитку реалізувала досвід трудового виховання поколінь, передбачала їх підготовку до тієї галузі майбутньої діяльності, що була важливим чинником існування конкретної суспільноекономічної формації.

Сьогодні ні в кого не викликає сумніву той факт, що одним з найважливіших засобів гармонійного розвитку особистості є праця. У ній людина віддзеркалює свою духовну сутність.

Трудове виховання - це виховання свідомого ставлення до праці через формування навиків активної трудової діяльності.

Мета трудового виховання - прищепити любов до праці, повагу до людей праці, і допомогти у свідомому виборі професій.

Завдання трудового вихованя:

-ознайомити учнів з основами сучасного виробництва;

- виховувати бажання сумлінно і відповідально працювати;

-формувати переконливість, в необхідності праці як основі добробуту суспільства;

-озброїти учнів трудовими уміннями та навичками.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дає змогу стверджували, що в багатьох країнах технологічна освіта є частиною загальної освіти й реалізується в самостійному предметі, предметній галузі або варіативному компоненті. На сьогодні світова дидактика технологічної освіти знаходиться на етапі якісного розвитку, оскільки в документах про освіту багатьох країн зафіксовано різні підходи до визначення сутності технологічної освіти, її змісту, цілей і завдань.

При цьому в сучасному світі все більше цінують особистість з високою технологічною культурою, здатністю до ініціативи й саморозвитку, трудова діяльність якої характеризується високим ступенем професіоналізму, творчими і проектними рисами, тому цілком закономірно вводити в зміст шкільної освіти різних країн освітню галузь «Технології», спрямовану певною мірою на розв'язання найбільш гострих проблем сучасної трудової підготовки молоді в контексті сучасних й перспективних вимог розвитку суспільства і особистості.

Розвиток вітчизняної системи освіти в Україні та євроінтеграційні перспективи зумовлюють потребу прискорення інноваційного розвитку освіти зі збереженням й примноженням національних традицій трудової підготовки учнів. Процеси, що відбуваються в освіті, актуалізують потребу проаналізувати становлення й ґенезу системи трудової підготовки учнів в Україні, визначити її місце і роль у розвитку особистості, вплив на соціалізацію учнівської молоді для врахування історичного досвіду в процесі розв'язування стратегічних і методологічних завдань освітньої політики України.

Ретроспективний огляд дає підстави стверджувати, що система професійної підготовки вчителів до трудового навчання учнів виникла з потреби трудової підготовки учнів. З того часу відбулося декілька етапів становлення її змісту, що зумовлено економічними, соціальними та політичними особливостями розвитку країни, а також змінами власне змісту трудового навчання. Упродовж цих етапів відбувалися різноманітні ґрунтовні, часом широкомасштабні, заходи щодо його вдосконалення.



РОЗДІЛ 2.

2.1 МЕТОДИ ТА ФОРМИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбувається у спільній із дорослим праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумовою переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової діяльності. Основними формами організації праці дітей є трудові доручення, чергування, колективна праця.

Трудові доручення.За змістом та організаційною структурою доручення є найдоступнішою і найпоширенішою формою організації дитячої праці. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов'язків, виконання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат. Залежно від критеріїв виокремлюють такі види доручень: - за складністю: складні та прості; - за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі; - за характером організації дітей: індивідуальні та групові.

Чергування.Ця форма доручення полягає у систематичному виконанні дитиною трудових обов'язків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють розвиток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль і напружень, що зумовлює її фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів, виробляє усвідомлення значущості своєї праці, навички роботи на конкретний результат

Спільна трудова діяльність дітей.Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може об'єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімнати або майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за результат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного. Об'єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співробітництва, належного оволодіння навичками конкретних видів праці. Знання індивідуальних особливостей дітей дає змогу об'єднувати їх у групи різних рівнів співробітництва:

- об'єднання дітей високого рівня співробітництва з однолітками низького рівня, які симпатизують один одному;

- об'єднання дітей високого рівня співробітництва з дітьми низького рівня, які їм симпатизують;

- включення дітей низького рівня співробітництва у групи, до яких належать найактивніші діти високого рівня розвитку взаємин.

Систематичність залучення дітей до трудової діяльності забезпечують різні її форми організації. Дослідники виокремлюють такі види колективної праці, як праця поруч, загальна і спільна праця.

Праця поруч -форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від одного, одночасно виконують індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч виникає безпосереднє спілкування, яке часто спонукає дітей до надання допомоги одне одному, створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків. Цей спосіб організації трудової діяльності є проміжним етапом до колективної праці.

Загальна праця -форма організації колективної діяльності дітей, яку характеризують спільні мета і результат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний. Значущість кожного окремого результату і зв'язок його з іншими виявляється тільки після закінчення всього процесу діяльності.

Спільна праця - складний різновид колективної діяльності, що передбачає досягнення спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об'єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії при цьому мають певну завершеність (наприклад, прибирання снігу на майданчику передбачає такі послідовні трудові дії, як згрібання, наповнення ящиків, перевезення). Цей вид колективної праці використовують у старшому дошкільному віці, він потребує чіткої організації. Під керівництвом вчителя діти попередньо обговорюють суть і послідовність дій, з урахуванням складності трудових операцій визначають кількість учасників для кожної з них, розподіляють дії між учасниками, враховуючи їхні бажання і можливості. Різноманітні ситуації взаємодії потребують дотримання дітьми, які об'єдналися у групи, певних правил-регуляторів. Ознайомлення дітей із цими правилами є одним із засобів педагогічного керівництва їхніми взаєминами. При цьому слід враховувати і залежність правил від моральних норм, які є більш загальними вимогами. Особливої уваги педагога потребують вихованці, які, знаючи правила і вимагаючи дотримання їх від інших, самі ігнорують їх. Таким дітям варто доручати спільну справу разом з активними однолітками, які добре засвоїли моральні норми, внаслідок чого спрацьовує ефект взаємодоповнення: активні діти співпрацюють з тими, хто охоче бере участь у спільних справах, а ті, хто формально ставиться до моральних вимог, за такої ситуації вже не можуть ухилитися від них. Схвалення вчителем такого співробітництва, його попередня оцінка (“Я впевнена, що ви успішно впораєтесь із завданням”) орієнтують дітей на сумлінну працю. Використання різних форм організації трудової діяльності дітей збуджує у них “прагнення серйозної праці”, без якої життя людини “не може бути ні гідним, ні щасливим” (К. Ушинський).

Включення дітей у працю необхідно здійснювати з урахуванням фізіології дітей молодшого шкільного віку, особливостей їх організму і психіки, їх інтересів і здібностей.

У виховання потреби в праці й дбайливому відношенні до матеріальних цінностей велику роль відіграють форми організації трудової діяльності. Найважливішими є наступні:

а) створення учнівських ланок для виконання тієї чи іншої роботи. Це можуть бути постійні ланки по догляду за плодовими деревами в шкільному саду. Тимчасові ланки організуються для виконання епізодичній роботи, наприклад, для оформлення шкільної будівлі до наступаючого свята, для спільної роботи з шефами;

б) накопичення і розвиток трудових традицій у школі, як, наприклад, традиційна підготовка і проведення у школі "Свято праці" або свято "В подарунок школі", коли учні виготовляють навчальні посібники, майструють моделі, закладають пам'ятні алеї. Стимулюючої трудової традицією є виставки технічної творчості школярів;

в) ефективною формою трудової активності є індивідуальні трудові доручення, які даються учням вчителями. Таким чином, в посильної трудової діяльності молодших школярів закладені істотні можливості морального, екологічного, естетичного виховання та фізичного розвитку.

Дуже важливим у трудовій діяльності учнів є практичний показ і навчання їх способам і прийомам роботи, дотримання правил техніки безпеки. Велике значення має керівництво самим процесом праці та надання допомоги учням в освоєнні раціональними способами його виконання. Для формування сумлінного ставлення до праці велике значення має стимулювання учнів.

Значну роль у формуванні позитивного ставлення учнів до праці відіграє суспільне визнання. Це піднімає настрій учнів, виявляє у них свідоме ставлення до необхідності трудитися на загальну користь. Всі методи цієї групи засновані на практичній діяльності вихованців. Загальний метод формування необхідних якостей особистості - вправу. До цієї групи відносять: вправу, привчання, педагогічне вимога, громадська думка, доручення, виховують ситуації .



2.2 ВИМОГИ ДО ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ

Для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повинні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неус- відомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, любові до неї.

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчальною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти праці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно пов'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практичному застосуванню і поглибленню знань, допомагала формуванню в них високих моральних якостей, підвищувала суспільну активність і сприяла підготовці до продуктивної праці в різних галузях виробництва. А. Макаренко стверджував, що" праця без освіти, без політичного і морального виховання, що йдуть поряд, - нейтральний процес.

Виховна ефективність праці зростає за умови, що учні самі є її організаторами, а не лише виконавцями. Тому педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть зацікавлені у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, самостійність і відповідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послідовність, усвідомити, якого виховного ефекту вони прагнуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця породжує невпевненість учня у власних силах, небажання виконувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує певних зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати почату справу, особливо у молодших класах.

Виховання любові до праці. Потребує підбору цікавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоцільно пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Проте їх слід психологічно готувати до того, що в житті нерідко доводиться виконувати й нецікаву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них культури праці, під якою розуміють продуманий порядок на робочому місці (раціональне розміщення інструменту, матеріалів, готової продукції), ефективне використання робочого часу, раціональних прийомів праці, економне витрачання матеріалів, електроенергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У процесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, товариськість, виробляється здатність до спільного трудового зусилля. «Спільне трудове зусилля, робота в колективі, трудова допомога людей та постійна їх взаємна трудова залежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... любов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношенні до ледаря, до людини, що ухиляється від праці... У трудовому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, - це вже буде моральна підготовка».

Трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умови, що людина любить працю, відчуває радість від неї, розуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї основною формою вияву таланту.

Вплив оцінки результатів праці школярів на ефективність трудового виховання. Участь вихованців у праці, досягнення ними певних трудових результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинен не тільки порівняти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на індивідуальні якості особистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є: висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до процесу праці, трудова, виробнича, планова, технологічна дисципліна, працелюбність.

2.3 ОРГАНІЗАЦІЯ ПОБУТОВОЇ ПРАЦІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ВДОМА, В СІМ'Ї

Сім'я є першим колективом, у якому дитина вчиться працювати спільно з іншими, дістає перші уявлення про радість праці, трудову честь, взаємодопомогу і колективізм у праці. Сім'я має широкі можливості для успішного трудового виховання дітей. Ці можливості зумовлюються також і тим, що наставниками в праці виступають найближчі дитині люди - батьки, які мають можливість систематично спостерігати за дитиною, вивчати її поведінку, нахили, звички та впливати на них. У сім'ї є можливість систематично, щодня привчати дітей до фізичної праці, урізноманітнити її, широко включати в працю дітей елементи самодіяльності та видумки, враховувати їх особисті схильності та інтереси. Відомо, що фізична праця учнів у школі, навіть при наявності всіх сприятливих умов, все ж не може бути щоденною для всіх дітей. Саме в цьому сім'я має значні переваги перед школою в організації трудового виховання дітей. І якщо за озброєння учнів політехнічними знаннями, навичками та уміннями головна відповідальність лежить на школі, то за виховання позитивного ставлення до праці батьки несуть таку ж відповідальність, як і школа.

Конкретний зміст роботи учня вдома в значній мірі залежить від умов життя сім'ї, тих звичок і традицій, які в ній склались, від зайнятості дорослих і т.д. Проте можна виділити загальні риси в змісті домашньої праці дитини.

Перше, до чого треба привчити дитину ще до школи, - це самообслуговування. Коли молодший школяр звикне виконувати прості роботи по самообслуговуванню, його можна залучати до праці по обслуговуванню молодших братів та сестер. Якщо в сім'ї є хлопчик і дівчинка, то їх треба однаково привчати до всіх видів домашньої роботи. При цьому, звичайно, слід враховувати вік та традиційний розподіл праці між чоловіком і жінкою - в тому розумінні, що важку фізичну роботу повинен виконувати хлопчик.

Коли дитина звикне виконувати прості роботи по самообслуговуванню, її можна залучити до прибирання квартири. Спочатку дітям доручають витирати пил, підмітати підлогу, доглядати за кімнатними рослинами. У підлітковому віці школярі вже можуть взяти на себе ту частину домашньої роботи, яку до цього часу повністю виконував хтось з дорослих.

Велике виховне значення мають постійні щоденні трудові обов'язки дитини в сім'ї. Постійними можуть бути, наприклад, такі доручення: виконання певної частини господарських закупок, участь у загальному прибиранні квартири чи окремих приміщень, систематичне винесення сміття тощо. У сільській та приміській місцевості коло цих постійних обов'язків може бути значно розширене за рахунок робіт на городі, в садку, по догляду за тваринами.

Залучаючи дітей до роботи, треба систематично й терпляче привчати їх працювати, виконувати ті чи інші господарські доручення і обов'язки. Поступове залучування школяра до посильної роботи повинно практично виявлятися в тому, що спочатку роботу, до деякої міри важку, він виконує разом з дорослими, який повчає його і показом, і словом. При цьому дорослі повинні не тільки показати, як робити, а й роз'яснити, чому треба робити саме так, а не інакше.

Крім виконання постійних доручень, дітей слід також залучати до виконання епізодичних робіт, які в житті сім'ї виникають періодично, наприклад, ремонт житла і меблів, ремонт електропобутових приладів, освітлювальної сітки в квартирі, ремонт спортінвентарю, книг, взуття та одягу. Треба, щоб домашні роботи дітей відповідали перелікові умінь та навичок, передбачених "піонерськими сходинками", а також умінням та навичкам, набутим на уроках праці, треба також поступово ускладнювати трудові завдання. Починати, зрозуміло, слід з виготовлення найпростіших предметів домашнього вжитку, ігор, нескладних пристроїв і т. п. Для успішного виконання цих робіт у квартирі треба створити спеціальний робочий куточок з столом-верстатом. Для цього можна використати відкидний робочий стіл, який прикріплюється до стіни. У сім'ї, де є хлопчик, обов'язково повинен бути аматорський набір столярного, слюсарного та електромонтажного інструментів. Ці інструменти і робоче місце може бути використано для домашніх занять школярів технічною творчістю.

Організуючі домашню працю дітей, батькам треба пильнувати, щоб вони додержували правил безпечної роботи, вчити їх правильно користуватись інструментами. Потрібно систематично привчати дітей після закінчення роботи прибирати інструмент та робоче місце.

Умовою і ефективним методом успішного трудового виховання в сім'ї є раціональна організація сімейного господарства. В поняття "організація сімейного господарства" входить: характер його ведення" розподіл праці і міра участі всіх членів сім'ї в праці, стан господарського інвентарю та житла. Необхідною умовою виховання працьовитості, дисциплінованості, акуратності є чіткий розподіл обов'язків між членами сім'ї. Участь усіх старших членів сім'ї в побутовому обслуговуванні позитивно впливає на дітей. Особливо важливим є особистий приклад батька для хлопчиків, оскільки в середньому шкільному віці хлопчики часто говорять про "не чоловічі" види робіт. Чіткий розподіл обов'язків між членами сім'ї уведенні господарських справ сім'ї дозволяє систематично контролювати виконання та якість роботи учнів по дому, а контроль за виконанням господарських доручень є необхідним методом привчання дітей до систематичної участі їх в домашній роботі. Зрозуміло, що в усіх випадках необхідно враховувати фізичні сили та вікові особливості дітей. Вивчення стану трудового виховання в сім'ї показує, що найбільш поширеною хибою в трудовому вихованні в сім'ях з різними умовами життя (сім'ї міські, сільські, робітничі, службовців, з однією дитиною, багатодітні) є те, що діти не беруть систематичної участі в побутовій праці сім'ї. Всебічний аналіз фактів показує, що можна назвати дві головні причини цього явища, По-перше, батьки часто або не відчувають потреби в допомозі сина чи дочки, або відчуваючи таку потребу, підходять до оцінки участі в домашній праці суто утилітарне. Працю як засіб виховання дітей батько часто не усвідомлює. Наслідком цього є те, що в таких сім'ях дітей залучають до праці тільки при нагоді, епізодично. У таких сім'ях у дітей не створюється звичка працювати, не виховується почуття обов'язку перед сім'єю; навпаки, у них розвивається егоїзм, свідомість того, що батьки ніби повинні їх обслуговувати, що дорослі повинні піклуватися про дітей.

Явище дитячого егоїзму досить поширене, особливо в сім'ях, де дитина є єдиною і яку самі батьки звільняють від усяких господарських обов'язків. По-друге, батьки хоч і усвідомлюють виховну потребу праці, та неповністю. Тому в них не вистачає терпіння і вміння вчити і привчати дітей працювати. Невміння працювати у дітей часто проявляється в повільності та недбайливості. Не приучені до систематичного виконання трудових завдань, діти виявляють себе невмілими, неспритними, повільними. Часто дорослі члени сім'ї в цих випадках діють за правилом: "Краще самому зробити - клопоту менше". По суті такі батьки самі ухиляються від трудового виховання дітей.

Школа, учителі повинні вести систематичну роз'яснювальну роботу серед батьків, щоб викоренити згадані хиби.



ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

З огляду на сказане можна стверджувати, у системі виховної роботи є чимало різноманітних позакласних форм роботи з учнями. Назвемо лише частину з них: бесіди, зустрічі, екскурсії, прогулянки, обговорення книг, читацькі конференції, культпоходи в кіно, театр, на виставки, диспути, класні години, тематичні або розважальні вечори та ранки, свята, змагання, колективні творчі справи, турніри, виставки, конкурси, спартакіади та багато інших. Учителі-вихователі знаходяться у невпинному пошуку, відпрацьовують усе нові і нові форми.

Не інакше стоїть питання і в побутовій праці. Часто при навчанні шиттю діти годинами метають петлі, не отримуючи при цьому ніякого творчого розвитку. Інтерес до такого навчання у дітей швидко проходить. Але картина різко змінюється, коли перед учнями ставляться задачі творчого характеру.

Суспільно корисна, виробнича праця на благо суспільства - це праця найвпливовіша за своїм виховним впливом на учнів. Крім того, вона найбільш розповсюджена, застосовується як в сільських, так і в міських школах. Різноманітні і форми праці, які отримали назву трудових об'єднань школярів. Вони грають виключно важливу роль не тільки в трудовому, але й розумовому, моральному, естетичному, фізичному, економічному, екологічному вихованні.

Не менш важливе значення їх в підготовці учнів до свідомої і творчої участі в суспільному виробництві, а також у професійній орієнтації. Методичні питання організації роботи в трудових об'єднаннях відображено в багатьох навчальних посібниках. В них звертається увага на те, що трудові об'єднання учнів - це перша школа їх самостійного трудового життя, школа виховання високої відповідальності за доручену справу.



ВИСНОВКИ

В цій курсовій роботі я досліджувала одну з актуальних проблем сучасної методики виховання - шляхи здійснення трудового виховання у школярів молодшої школи. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за практикою в школі дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Трудова діяльність - явище складне, багатогранна і керівникові виробничого колективу вкрай необхідно знати не тільки, як виконується той чи інший вид правці, а й психологічні особливості, пов'язані з трудовою діяльністю.

Так, наприклад, на трудових процесах відбивається тип нервової системи особистості (вищої нервової діяльності), що лежить в основі темпераменту. Сила, швидкість і врівноваженість нервових процесів - збудження і гальмування проявляються в праці. При однаковому сумлінному ставленні до роботи флегматик і холерик працюватимуть по-різному: один - спокійно, врівноважено, повільно, розмірено, без частих відволікань; другий - рвучко, швидко, енергійно, емоційно, з ентузіазмом (коли все йде добре), зі зривами (коли зазнає невдачі).

Трудове виховання - виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності.

У трудовому навчанні учні одержують загально трудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї правці), загально виробничу (освоєння науково-технічного потенціалу основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загально-технічну (оволодіння знаннями з урахуванням специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових умінь і навичок праці з обраної спеціальності).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Концепція нової української школи [Електронний ресурс] / Міністерство освіти і науки України. - Режим доступу : http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sc2016/konczepcziya.html

2.Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс]. Режим доступу: nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf

3.Державний стандарт Нової української школи [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/59891/

4.Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. - К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. - 206 с.

5.Огнев'юк В.О. Лідери для Нової української школи, 2017

6.Бондар В. І. Дидактика : підруч. [для студ. вищ. пед. навч. закл.] / Володимир Іванович Бондар. - К. : Либідь, 2005. - 264 с.

7.Волкова Н. П. Педагогіка : навч. посіб. / Н. П. Волкова. - 3-тє вид., стереотип. - К. : Академвидав, 2009. - 616 с.

...