Характеристика принципів навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Принцип науковості

2. Принцип доступності

3. Принцип наочності в навчанні

4. Принцип практичної спрямованості навчання

5. Принцип систематичності й послідовності навчання

6. Принцип свідомості й активності учнів у навчанні

7. Принцип міцності засвоєння знань

8. Принцип індивідуального підходу до учнів

9. Принцип емоційності навчання

10. Принцип розвивального і виховного характеру навчання

11. Принцип гуманізації та гуманітаризації навчання

12. Принцип демократизації в навчанні

13. Оптимізація навчального процесу

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Навчання як цілеспрямований, системний і послідовний процес підпорядковане певній системі принципів, дотримання яких забезпечує його ефективність. Принцип навчання, відображаючи якийсь один істотний аспект процесу навчання, є основою для формулювання правил навчання, які залежать від принципу навчання, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Вони функціонують як практичні вказівки, якими користуються в конкретній навчальній ситуації. Історії педагогічної науки відомі різні обґрунтування системи дидактичних принципів і трактування окремих з них. Перші спроби створення цілісної системи принципів навчання належать Я. А. Коменському, Й. Г. Песталоцці, Ф. А. Дістервегу. Вагомий внесок у цю справу зробив К. Д. Ушинський. У принципах зафіксовано тисячолітній досвід ефективної реалізації навчання й виховання, скоригований науковими дослідженнями та надбанням передової шкільної практики.

Принципи навчання виконують регулятивну функцію, яку можна розглядати в двох аспектах: по-перше, як спосіб моделювання дидактичних теорій; по-друге, як спосіб регуляції практики навчання. Принципи тісно пов'язані із закономірностями навчання. На них ґрунтуються підходи до навчання всім дисциплінам, визначаючи певною мірою їхній зміст, засоби та прийоми. Реалізація кожного принципу здійснюється за допомогою розроблених практикою дидактичних вимог, якими обов'язково керується педагог.



1. Принцип науковості

Полягає в тому, що на навчальних заняттях пропонуються для засвоєння точно встановлені в науці положення, тобто зміст біологічної освіти має відображувати наукові факти, поняття, закони, теорію.

Цим зумовлюються підвищені вимоги до змісту кожного заняття й відповідно сприятливі умови для всебічного розвитку особистості учня.

Принцип науковості навчання висуває такі основні вимоги впровадження в навчальний процес новітніх досягнень педагогіки, психології, методики, передового педагогічного досвіду;

- відбір найсуттєвішого змісту біологічної науки з урахуванням логіки навчального предмета;

- всебічний аналіз біологічних об'єктів та явищ із причинно-наслідковими зв'язками;

- однозначність і чіткість означень біологічних понять, наукової термінології;

- ознайомлення з науковими теоріями й гіпотезами;

- залучення учнів до системи доступних наукових досліджень.

Реалізується цей принцип насамперед під час розробки навчальних програм і підручників із біології. Велике значення для забезпечення принципу науковості на уроках біології мають використання методів проблемного навчання, проведення лабораторних, практичних і самостійних робіт, формування вмінь спостерігати біологічні процеси і явища, обґрунтовувати свою точку зору, працювати з науковою літературою.

2. Принцип доступності

Передумовами успішного, ефективного навчання є відповідність його змісту, форм і методів віковим особливостям, розумовим можливостям учнів. Як стверджував К. Ушинський, тільки система дає цілковиту владу над знаннями. Голова, наповнена безсистемними знаннями, на його думку, подібна до комори, в якій немає порядку, і сам господар не може відшукати потрібну річ. Голова, в якій лише система без знань, подібна до крамниці, в якій на всіх ящиках є написи, а в ящиках порожньо. Доступність навчання не означає його легкість.

Із цим принципом у дидактиці пов'язується поступове, згідно з ростом пізнавальних можливостей учнів, ускладнення змісту освіти та обсягу навчального матеріалу, яким учням необхідно оволодіти.

Основна вимога цього принципу -- не допускати непосильного навчання учнів, здійснювати його таким чином, щоб учні могли свідомо засвоювати загальнонаукові та професійні знання, практичні навички й уміння, цілком використовуючи свої інтелектуальні й фізичні можливості.

Реалізація принципу доступності досягається:

- добором, групуванням і вивченням навчального матеріалу з ураху­ванням вимог програми з біології та рівня навченості учнів;

- додержанням правила послідовності -- від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого;

- урахуванням розумових, емоційно-вольових і фізичних можливостей учнів та наукових вимог до організації навчального процесу;

- поступовістю нарощування складності теоретичного й практичного матеріалу;

проведенням занять із максимальним напруженням розумових та фізичних сил учнів;

- мовою вчителя (необхідно уникати монотонності, навчати образно, наводити яскраві факти, приклади з життя, з літератури);

- широким застосуванням сучасної комп'ютерної та іншої тренувальної техніки для поглиблення розумових і фізичних здібностей учнів;

- наданням індивідуальної допомоги учням, які мають певні проблеми в навчанні.



3. Принцип наочності в навчанні

Використовується від стародавніх часів, вимагає залучення до сприймання всіх органів чуттів учня. В сучасній дидактиці наочність розуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприйняття: передбачається також сприймання через моторні, тактильні чуття. Тому під час навчання слід застосовувати різні види наочності -- натуральну, образну, схематичну, аудіовізуальну (звуконаочну), словесно-образну (динамічну й статичну, плоску та об'ємну).

Функції наочності залежать від дидактичної мети її застосування. Наочність може виступати як:

- джерело нових знань та уявлень про біологічні об'єкти, явища, процеси;

- ілюстрація певних теоретичних уявлень;

- спосіб розвитку мислення учнів та розуміння існуючих причинно- наслідкових зв'язків;

- посібник для самостійної пізнавальної діяльності;

- спосіб інструктажу, повторення, узагальнення, систематизації, порівняння;

- спосіб контролю знань, умінь та навичок із біології.

Звичайно, реалізація цих функцій наочності вимагає чіткого поєднання її зі словом.

Застосовуючи наочність на уроках біології, необхідно дотримуватися вимог.

1) Відбір і використання наочності мають відповідати темі й змістові уроку.

2) Підчас вивчення об'єкта потрібно зосередити на ньому увагу учнів, потім зробити паузу й домогтися детального його засвоєння.

3) Демонструючи дрібні об'єкти, треба пронести їх між рядами й звернути увагу на найхарактерніші ознаки. Щоб роздивитись об'єкти зблизька, можна проводити також групове вивчення (групи формуються з 4--6 учнів залежно від кількості об'єктів).

4) Необхідно звернути увагу на головні (істотні) частини об'єкта. На основі сприйняття об'єкта в цілому та його найважливіших частин розпізнаються інші об'єкти й порівнюються з розглянутими раніше. Після цього визначаються їхні спільні та відмінні ознаки.

Золоте правило тих, хто навчає: все, що можливо, представляйте

для сприймання чуттями, а саме: видиме -- сприйманню зором,

чутне -- слухом, запахи -- нюхом, смакове -- на смак, доступне

відчуванню -- дотиком (Я. А. Коменський).

4. Принцип практичної спрямованості навчання

Полягає в розумінні учнями значення теорії в житті, вмілому застосуванні теоретичних знань для виконання практичних завдань, участі в розв'язанні актуальних проблем сучасності. Зв'язок теорії та практики складний і різноплановий. Виконуючи практичні завдання перед вивченням теоретичного матеріалу, учні переконуються в необхідності оволодіння певними знаннями, без яких неможливо розв'язати поставлені завдання. Виконання завдань у процесі засвоєння теоретичних питань сприяє поглибленню знань, осмисленню суті природних явищ, що вивчаються. Принцип зв'язку навчання з життям передбачає постійне звернення педагога та учнів до останніх досягнень науки, техніки, культури, мистецтва, до проблем суспільного життя нашої країни й усього світу.

У курсі біології можна виокремити дві сторони відображення взаємозв'язку теоретичного матеріалу з виробництвом: одна виражається в розкритті біологічних основ підвищення якості виробничих процесів, в яких використовуються сучасні системи, інша -- в характеристиці засобів регулювання оптимального впливу сучасного виробництва на живу природу.

Реалізація принципу практичної спрямованості навчання ґрунтується на виконанні низки правил:

- навчайте й виховуйте так, аби учень відчув, зрозумів і переконався, що стати освіченим і вихованим -- життєво важлива потреба людини;

- наполегливо привчайте учнів застосовувати здобуті знання, вміння, навички в життєвих ситуаціях, коригувати теорію практикою, і навпаки;

- навчаючи, постійно звертайтеся до навколишнього середовища, виробництва, повсякденної практики як джерел знань, а також сфери їх застосування;

- широко використовуйте в різному поєднанні проблемно-пошукові та дослідницькі завдання -- це найкращий засіб зв'язку теорії з практикою;

- у навчанні та вихованні користуйтеся прикладами із суспільно корисної та виробничої діяльності самих учнів, спирайтеся на факти, здобуті в ході самостійних досліджень;

- широко використовуйте різноманітні види екскурсій у природу, на виробництво;

- пояснюйте дії наукових законів у різних сферах природи, виробництва, соціальних процесах;

- у діяльності, спільній праці формуйте почуття колективізму.

5. Принцип систематичності й послідовності навчання

Зумовлений логікою науки й особливостями пізнавальної діяльності, які залежать від вікових закономірностей розвитку дітей.

Систематичність -- характерна ознака наукового знання. Вона передбачає засвоєння учнями біологічної інформації в логічному зв'язку та наступності. Систематичність досягається послідовним викладанням навчального матеріалу, наголошенням на основному, логічним переходом від засвоєння попереднього матеріалу до нового. Завдяки цьому учні усвідомлюють структуру знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмета. Додержання цього принципу гарантує системність здобуття знань учнями.

Реалізація принципу систематичності й послідовності у вивченні шкільного курсу біології забезпечується:

- навчальними планами й програмами (чітким добором матеріалу за роками навчання);

- поступовістю й послідовністю, встановленням тісного й глибокого зв'язку між вивченими темами та розділами;

- чітким виокремленням головного, суттєвого в матеріалі, що вивчається, намаганням його систематизувати, узагальнити й класифікувати учнями; навчальний доступність дидактичний систематичність

ускладненням методів навчання та форм самостійної роботи учнів;

- постійною й планомірною перевіркою та обліком знань, умінь і навичок учнів.

Для реалізації розглядуваного принципу необхідно, щоб знання, вміння та навички формувалися системно, в певному порядку, щоб кожний елемент навчального матеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєні раніше й створювали фундамент для опанування наступних знань.

6. Принцип свідомості й активності учнів у навчанні

Полягає у формуванні позитивної мотивації навчально-пізнавальної діяльності, активності та самостійності учнів. Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем активності учнів, яка характеризується їхнім ставленням до навчання (стан готовності, прагнення до самостійної діяльності). Для активізації пізнавальної діяльності та самостійності учнів учитель має використовувати різноманітні стимулювальні методи, способи й форми навчання. Під час вивчення біології вчителю необхідно створювати проблемні ситуації, в яких учень повинен:

- аргументовано обстоювати свою позицію, використовуючи набуті знання;

- ставити запитання, аби з'ясувати незрозуміле;

- рецензувати й доповнювати відповіді однокласників;

- виконувати завдання, розраховані на використання додаткової літератури;

- вільно вибирати завдання, особливо пошукові й творчі;

- робити самоперевірку та аналіз власних дій.

Таким чином, розглядуваний принцип передбачає засвоєння знань не в готовому вигляді, а в процесі активної самостійної розумової діяльності школяра. Однією з головних передумов активності й самостійності учнів у

навчальній діяльності є пізнавальний інтерес до предмета. Засобами формування в учнів пізнавального інтересу до вивчення біології можуть бути:

- цікаве викладання навчального матеріалу;

- застосування нестандартних методів і форм навчання;

- створення під час навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій, та залучення учнів до їх розв'язання;

- вироблення мотивації учіння та майбутньої професійної діяльності;

- яскрава особистість учителя (його небайдуже ставлення до учнів і свого предмета).

Навчальний матеріал шкільного курсу біології найкраще засвоюється за активної діяльності учнів. В активізації навчання, розвитку самостійності та ініціативності учнів педагоги вбачають реальний шлях підвищення ефективності навчального процесу. Головними умовами активної діяльності учнів на навчальних заняттях із біології можуть бути: створення ділової атмосфери; розуміння учнями мети навчального заняття; різноманітність навчальної діяльності; свідомлення практичного значення набутих знань; систематичний контроль за виконанням завдань; Мобілізуючи активність школярів, слід ураховувати їхні вікові особливості.



7. Принцип міцності засвоєння знань

Знання можна вважати міцними в разі свідомого й ґрунтовного засвоєння найголовніших фактів, понять, ідей, законів, глибокого розуміння істотних ознак і сторін предметів та явищ, зв'язків і відношень між ними та всередині них. Добре засвоєні знання -- це не лише ті, що закарбувалися в пам'яті, а передусім ті, котрі стали інструментом розумової діяльності.

Цей принцип вимагає повного циклу навчально-пізнавальних дій учнів: первинного сприймання й осмислення навчального матеріалу, його наступного глибокого осмислення, запам'ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, а також їх повторення й систематизації.

Реалізація принципу міцності засвоєння знань передбачає:

- тісний зв'язок із принципами наочності, доступності, систематичності й практичної спрямованості навчання;

- повторення навчального матеріалу за розділами й структурними змістовими частинами;

- запам'ятовування нового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим;

- організацію розумової діяльності учнів на основі вивченого матеріалу (зіставлення, узагальнення, систематизація, застосування набутих знань у різноманітних ситуаціях);

- групування матеріалу для його систематизації;

- використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як засобу творчого застосування знань;

- роботу над технікою запам'ятовування (організація повторення різними способами з наголошенням на головному на всіх етапах засвоєння біологічних знань);

- систематичний контроль за результатами навчання (з об'єктивною оцінкою роботи учнів, що впливає на міцність набутих знань).



8. Принцип індивідуального підходу до учнів

Під індивідуальним підходом розуміють таку організацію навчального процесу, за якої вибір способів, прийомів і темпів навчання зумовлюється індивідуальними відмінностями учнів.

Процес навчання біології має відбуватися в чіткій послідовності з урахуванням рівня розумового розвитку дітей, їхніх знань та вмінь, пізнавальної та практичної самостійності, інтересів, вольового розвитку, працездатності. Для цього вчителю важливо вивчити індивідуальні особливості учнів, пов'язані з їхнім фізичним і психічним розвитком: здоров'я, темперамент, увага, пам'ять, інтереси тощо. На цій основі має забезпечуватися диференційований підхід до конкретних учнів (визначення змісту та обсягу навчального матеріалу, індивідуальних завдань та ін.).

Основна мета диференціації -- створити сприятливі умови для всебічного розвитку кожного учня з урахуванням його задатків і можливостей. Основні положення цього принципу:

- всебічне знання індивідуально-психічних особливостей учнів і врахування їх під час організації колективної та індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності;

- оптимальне поєднання колективних та індивідуальних форм і методів навчально-пізнавальної роботи суб'єктів учіння;

- широке застосування диференційованих та індивідуальних навчальних завдань;

- надання переваги активним методам навчання;

- широке використання прийомів взаємонавчання, взаємодопомоги учнів, надання допомоги відмінниками тим, хто відстає;

- педагогічний аналіз результатів навчання з наступним коригуванням.

Обов'язок вчителя - організувати індивідуальну допомогу відстаючим у навчанні.



9. Принцип емоційності навчання

Реалізується через логічне, жваве, образне викладання матеріалу, наведення цікавих прикладів, використання наочності й технічних засобів навчання, привабливий зовнішній вигляд учителя, його позитивне ставлення до учнів.

Цей принцип об'єктивно випливає з положення про єдність мислення й почуттів і зумовлюється обов'язковими емоційними переживаннями дитини в процесі пізнання нею світу. Позитивні за своїм змістом переживання вчителя та учнів сприяють підвищенню ефективності навчання біології. Негативні емоції, навпаки, гальмують навчальну діяльність.

Серед багатьох позитивних інтелектуальних почуттів найголовнішим є інтерес до біологічних знань. Успішність навчання зумовлюється також почуттям упевненості школярів у власних силах і в правильності своїх знань, умінь, навичок. На уроках педагогові необхідно постійно наголошувати на пріоритеті людських цінностей.

Є певні правила реалізації принципу емоційності навчання:

- готуючися до уроку, продумайте засоби й прийоми формування позитивних емоцій учнів;

- заходьте до класу з усмішкою; оберіть демократичний стиль спілкування;

- постійно виявляйте повагу та інтерес до учнів;

- не вдавайтеся на уроці до крику, брутальності в спілкуванні з учнями;

- умійте жартувати, підтримувати здоровий гумор учнів;

- не дорікайте учням за їхні помилки в навчанні й поведінці;

- оцінюйте вчинки, дії, а не особистість;

- використовуйте на уроках музику, поезію;

- вселяйте учням віру у власні сили, можливості досягнення успіхів у навчанні.



10. Принцип розвивального і виховного характеру навчання

Спрямований на всебічний розвиток особистості й індивідуальності учня. Необхідність дотримання його диктується сучасними концепціями навчання, що орієнтують навчальний процес на потенційні можливості людини та на всебічний їх розвиток.

Особлива увага приділяється співробітництву учасників цього процесу та гуманізму й демократизму їхніх взаємовідносин. Саме ці вимоги висувають особистісно орієнтоване навчання та педагогіка співробітництва.

Розглядуваний принцип безпосередньо випливає з єдності навчання, виховання та розвитку, що є однією з основних внутрішніх закономірностей навчального процесу.

Реалізації принципу розвивального й виховного навчання, насамперед, сприяють яскрава особистість учителя, його гуманність і добре ставлення до учнів, захопленість своїм предметом, загальна ерудиція, високий інтелектуальний рівень. Усе це в комплексі допомагає формувати інтерес учнів до біології як навчального предмета.

В різних навчальних ситуаціях, залежно від змісту матеріалу, відбувається екологічне, етичне, естетичне, гігієнічне, фізичне, патріотичне виховання.

11. Принцип гуманізації та гуманітаризації навчання

Термін «гуманізм» означає: ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей. У широкому розумінні гуманізм -- це прагнення до людяності.

Гуманізація національної системи освіти полягає в утвердженні особистості учня як найвищої соціальної цінності, в найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдських і громадянських цінностей, гармонії стосунків учня й довкілля на основі засвоєння широких гуманітарних знань, сприянні його самоактуалізації в умовах професійної діяльності.

Процес гуманізації навчання тісно пов'язаний із гуманітаризацією національної системи освіти, яка зумовлена не тільки новим її баченням, а й певними аспектами розвитку сучасного світу в цілому, покликана формувати в учнів цілісну картину світу, духовність, культуру особистості.

Основні напрями гуманізації та гуманітаризації освіти визначені в Концепції національного виховання.

Т. В. Панфилова характеризує поняття гуманізму як «історично зумовлену систему поглядів, яка визнає людину самодостатньою цінністю, розглядає її як свідомий об'єкт своїх дій, розвиток якого за законами власної діяльності є необхідною умовою розвитку суспільства».

Таким чином, у широкому розумінні під гуманізмом розуміють прагнення до людяності. На конференції, яка була присвячена створенню Гуманістичного Інтернаціоналу, секретар з міжнародних зв'язків цієї організації Г. Г. Уіндобро визначив ще такі аспекти гуманізму, як гуманітарне піклування про благополуччя людей, народів чи сукупне окреслення гуманітарних і суспільних дисциплін.

12. Принцип демократизації в навчанні

Визначається змінами, що відбуваються в суспільному житті України, а також у системі освіти розвинених країн. Особистісний підхід у навчанні передбачає обов'язковість демократичних взаємин між педагогом та учнем. Тільки за таких умов можна формувати в молоді свідому громадянську позицію, готовність до соціальної творчості, участі в демократичному суспільному управлінні, відповідальність за долю Батьківщини та світу.

Демократизація суспільного життя в Україні детермінує демократизацію освітньої сфери, яка, своєю чергою, безпосередньо позитивно впливає на зміст і процедуру педагогічного процесу. Демократизація навчального процесу передбачає оновлення змісту освіти, її наповнення загальнолюдськими цінностями, перебудову процесуальної сторони навчально-пізнавальної діяльності учнів, яка має бути спрямована на встановлення суб'єкт-суб'єктних взаємин між педагогами й учнями.

Демократизація процесу навчання означає:

- звернення до людини, тобто до особистості учня як суб'єкта учіння;

- повагу до особистості учня як саморегульованої, саморозвиткової та самодіяльної системи;

- співробітництво педагогів та учнів як суб'єктів учіння, за якого учні є повноправними учасниками навчального процесу;

- розкріпачення особистості учня, розвиток внутрішньої свободи й почуття власної гідності;

- колективний аналіз навчально-пізнавальної діяльності й добір найоптимальніших умов її вдосконалення;

- подолання формалізму й бюрократизму в навчальному процесі;

- дбання про розвиток потенційних можливостей і здібностей учня як особистості;

- визнання єдності індивідуального й колективного начал у навчанні.

Отже, демократизація навчального процесу має ґрунтуватися на взаємопов'язаній діяльності педагогів і учнів, яка базується на демократичних принципах спілкування.

13. Оптимізація навчального процесу

Оптимізація навчального процесу -- це керування навчанням на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей, внутрішніх і зовнішніх умов для досягнення найвищої його ефективності.

До критеріїв оптимізації навчального процесу належать:

- ефективність процесу навчання (успішність навчання, вихованість і розвиток учнів);

- якість навчання (ступінь відповідності між результатами, цілями, завданнями навчання, а також між результатами й максимальними можливостями кожного школяра в певний період розвитку);

- оптимальність витрат часу й зусиль учителів та учнів (відповідність гігієнічним нормам).

Вибір певної структури навчання пов'язаний із прийняттям педагогом рішення про його завдання, зміст, форми й методи. Такі рішення мають різний рівень обґрунтованості й упевненості в тому, що обраний комплекс засобів є найкращим за конкретних умов.

Рішення буває: машинальним (приймається перш, ніж осмислюється інформація); інтуїтивним (базується на інтуїції); асоціативним (спирається на асоціації з попередніми рішеннями); пробним (ґрунтується на методі проб і помилок); імовірнісним (передбачає оцінювання ймовірного результату від нього); детермінованим (спирається на знання причинно-наслідкових, інших зв'язків, які дають змогу передбачити результати).

Вибираючи структуру процесу навчання, дбають про підпорядкованість її меті навчання, охоплення всіх основних його компонентів, використання принципів дидактики, можливостей змісту й форм навчання. Знаючи особливості кожного з методів навчання, раціонально поєднують їх, уникаючи шаблонних рішень.



Висновки

Процес навчання -- це динамічна взаємодія вчителя та учнів, у ході якої здійснюються стимулювання й організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку й всебічної вихованості особистості.

Принципи навчання тісно взаємопов'язані, зумовлюють один одного, жоден з них не може бути використаний без урахування інших.

Процес навчання формують тісно пов'язані між собою компоненти: цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-корекційний, оцінково-результативний та емоційно-вольовий.

Учитель, який не усвідомлює зв'язків і залежностей між компонентами процесу навчання, не зможе правильно вибрати засоби для досягнення його мети.

Принципи навчання -- це провідні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до мети виховання та закономірностей процесу навчання.

У методиці навчання біології виокремлюють такі принципи: науковості, доступності, наочності, зв'язку теорії з практикою, систематичності й послідовності, свідомості й активності учнів, індивідуального підходу до учнів, емоційності, розвивального й виховного характеру навчання, гуманізації, гуманітаризації та демократизації.



Список використаних джерел

1) Фібула М. М. Педагогіка. -- К.: Видав, центр «Академія», 2003. -- 528 с.

2) Ягупов В. В. Педагогіка. -- К.: Либідь, 2002. -- 560 с

3) Волкова Н. П. Педагогіка. -- К.: Видав, центр «Академія», 2001. -- 576 с.

Размещено на Allbest.ru

...