Інтеграція суспільного та родинного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

З перших днів свого існування людина оточена іншими людьми. З самого початку свого життя вона включена в соціальну взаємодію. Перший досвід спілкування людина набуває ще до того, як навчиться говорити. Людина - істота соціальна, його прогрес залежить не тільки від біологічних, а, перш за все, від соціальних законів. Тому він формується тільки за наявності суспільних умов життя.

У процесі взаємодії з іншими, людина вона отримує певний соціальний досвід, який, будучи суб'єктивно засвоєним, стає невід'ємною частиною її особистості.

Особистість розвивається і вдосконалюється під впливом інших людей, пристосовується до виконання у суспільстві конкретних обов'язків, несе за свою поведінку, дії і вчинки певну відповідальність. Цей процес одержав назву соціалізації, основним змістом якого є передача суспільством соціально-історичного досвіду, культури, правил і норм поведінки, ціннісних орієнтацій, крім того, засвоєння їх індивідом.

Новонароджена дитина ще не є особистістю, але вона має можливість нею стати, якщо для цього створюються сприятливі умови. Насамперед, потрібно сформувати у дитини ставлення до себе, до інших та до навколишнього світу.

Дошкільний вік -- період, коли у дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, малюки мають засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві. Саме на дошкільний заклад покладається виконання замовлення сім'ї щодо формування соціального досвіду вихованців: з одного боку, діти мають набути навичок та практичних умінь для соціальної адаптації, а з іншого -- навчитися вирізняти себе з-поміж інших, відстоювати свою індивідуальність, "не розчинятись" у групі однолітків.

Процес соціального розвитку дитини починається з раннього дитинства і проходить у певному соціальному середовищі. Малюк розвивається в межах своєї сім'ї, соціального та національного оточення. На нього впливають батьки, родичі й інші дорослі, однолітки, з якими він спілкується, а також дошкільний заклад, як соціальна інституція, де він соціалізується. Значний вплив на соціалізацію дитини мають засоби масової інформації, соціокультурне середовище, в якому вона росте, події, що відбуваються в довкіллі.

Сім'я - суспільний інститут, що історично покликаний вирішувати виховні завдання. Виховний вплив сім'ї на дитину унікальний, всеохоплюючий, сталий за інтенсивністю і результативністю. Він здійснюються безперервно, одночасно охоплюючи всі сторони формування особистості, що викликає завжди постійний інтерес у науковців. Саме в родині у свідомості дитини формуються уявлення про життєві цілі, моральні цінності, виробляються зразки поведінки. Сьогодення робить акцент на інтеграцію родинного та суспільного виховання. Підвищення відповідальності дорослих членів родини за виховання дітей пов'язане зі зростанням педагогічної культури населення.

У сучасних умовах родина переживає важкі часи - нерозвиненість соціальних інститутів, визначення нових життєвих пріоритетів, ідеологічна та професійна переорієнтація, пошуки нової роботи не сприяють зміцненню сім'ї. Погіршилась соціально-виховна робота з дітьми: кількість спортивних секцій, гуртків патріотичного, образотворчого, культурного, оздоровчого характеру значно скоротилася. А ті, що функціонують, втративши державну підтримку, стали платними, тож далеко не кожна родина може собі дозволити віддати туди дитину. Відтак, збільшилася кількість дітей, що тривалий час залишаються без догляду дорослих, на жаль, втрачається авторитет матері і батька, на який спиралася традиційна педагогіка українців. Нинішні обставини національного відродження та подальшого розвитку духовної культури українському народу зумовили гостру потребу в активізації роботи системи родинно-суспільного виховання.

Знання батьками мети, завдань, змісту виховання, володіння методами виховної роботи, врахування вікових на індивідуальних особливостей дітей , ознайомлення із дошкільним закладом ,який відвідує їх малюк, знайомство з позитивним досвідом виховання в інших сім'ях допомагає їм як в усвідомленні свого громадського обов'язку вихователів, так і у формуванні особистості власної дитини. Тому робота колективу дошкільного закладу спрямована на активне залучення сім'ї до навчального процесу, на гуманізацію відносин між членами родини та педагогами. Взаємодія цих двох соціальних інститутів , забезпечує реалізацію єдиної мети - всебічний, гармонійний розвиток особистості.



РОЗДІЛ І Специфіка процесу соціалізації дітей дошкільного віку

Соціалізація - це засвоєння людиною моралі, моральних норм та цінностей, а також правил поведінки в суспільстві, яке його оточує. Здійснюється соціалізація, головним чином, через спілкування, а оскільки перша людина, з ким дитина починається спілкуватися і відчувати в ньому потреба - це мама (або людина, яка її замінює), то сім'я виступає першим і головним інститутом соціалізації».

Соціалізація дітей дошкільного віку - процес тривалий і багатоплановий. Це важливий крок на шляху входження у зовнішній світ - неоднозначний і незнайомий. У залежності від успішності адаптаційного процесу дитина поступово приймає на себе яку-небудь роль у суспільстві, вчиться вести себе у відповідності з вимогами соціуму, постійно намацуючи хиткий баланс між ними і власними потребами. Ці особливості у педагогіці називають факторами соціалізації.

В даний час, коли науково-технічний прогрес досяг високого рівня розвитку, суспільству необхідна активна людина з високорозвиненим творчим потенціалом, здатна до швидкого прийняття рішень, гармонійно взаємодіє з оточуючими, конструктивно вирішує проблеми. На думку багатьох учених (Л. І. Божович, Л. А. Венгер, Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, М. І. Лісіна, Д. Б. Ельконін, С. Л. Рубінштейн та ін) , перші роки життя - це критично важливий період для соціального, інтелектуального та особистісного розвитку. Саме в дитячому віці у людини формується самосвідомість і закладаються перші уявлення про самого себе, утворюються стійкі форми міжособистісної взаємодії, моральні і соціальні норми.

У дитячому віці величезний вплив на процес соціалізації надають агенти соціалізації, тобто особи, з якими у дитини відбувається безпосередня взаємодія. Ними можуть бути:

- родина (батьки або особи, які постійно піклуються і спілкуються
з дитиною, брати чи сестри);

- дитячий садок (в першу чергу вихователі);

- суспільство (однолітки, друзі).

За свою роль у процесі соціалізації агенти розрізняються залежно від того, наскільки вони значущі для дитини, як вибудовується взаємодія з ними, в якому напрямку і якими засобами вони чинять свій вплив.
Важливим чинником у вихованні та розвитку дитини, в придбанні їм соціального досвіду є сім'я (як один з інститутів соціалізації). Дитина в сім'ї вчиться спілкуванню, набуває перший соціальний досвід, вчиться соціальному орієнтуванню. Вивчення освітньої практики показує, що традиційно питанню соціального виховання дітей дошкільного віку не приділяється належної уваги, часто ігнорується вплив сім'ї на процес соціалізації дитини-дошкільника. Так як дошкільний заклад є одним з основних інститутів соціалізації, представляється необхідним звернути увагу на вдосконалення організації умов для успішної соціалізації дитини, охоплюючи розвиток його поведінкової, емоційно-чуттєвої, пізнавальної, буттєвої, морально-етичної, міжособистісної сторін його життя.

Іншими словами, в процесі соціалізації дитину необхідно навчати нормам і правилам поведінки, емоційного реагування на різні ситуації, способам прояву та переживання різних почуттів. Дитина поступово засвоює, яким чином пізнавати навколишній природний і соціальний світ, як організувати свій побут, яких морально-етичних орієнтирів дотримуватися, як ефективно брати участь в міжособистісному спілкуванні та спільній діяльності. Важливо, щоб освітній процес в дошкільному закладі охоплював основні види соціалізації дитини (природно-культурного, соціально-культурного, соціально-психологічного і т.д.) і ставив початкові умови для повної і успішної соціалізації особистості в майбутньому, необхідно організувати умови входження дитини в систему соціальних відносин як компонента цієї системи, тобто дитина повинна стати частиною соціуму.

Для того, щоб ці умови повноцінно виконувалися і приносили відчутний результат, дошкільному закладу необхідно підтримувати і розвивати взаємозв'язок з батьками, сім'єю дитини. Сім'я, як один з головних соціальних інститутів для соціалізації дошкільника, повинна бути безпосередньо взаємопов'язана з дошкільним закладом. Очевидно, що сім'я і дитячий садок, виконуючи свої особливі функції, не можуть замінити один одного і повинні взаємодіяти за ради повноцінного розвитку дитини.

ІІ РОЗДІЛ Співвідношення стилю сімейного виховання та становлення формування особистості дитини

Історичний досвід людства уже в епоху античності стверджував, що становлення і життєдіяльність кожної людини соціально обумовлене. Вчені підкреслювали ідею, що людина нерозривно пов'язана з іншими людьми, з цілим суспільством. Ці зв'язки, виступають умовами, обставинами життя і діяльності, формують її духовний світ, поведінку, її психологію. І найважливіше місце в цих зв'язках має сім'я, бо саме вона є тим першим колективом, який дає дитині уявлення про життєві цілі і цінності, виробляє перші практичні навички застосування цих уявлень у взаєминах з іншими людьми.

На особливу роль сім'ї у соціалізації особистості вказували Дж. Мід І.Кон, Р.Бейзл, Т.Парсонс. І.Кон наголошував, що сім'я як чинник соціалізації дещо віддалена від дитини (особистості) іншими інститутами - передусім,співавтором своїх однолітків, але при цьому не втратила своєї ролі.

У сім'ї дитина набирається уроків взаємин статей і майбутнього сімейного життя. Формується характер, рівень самооцінки і самокритичності. Тут же він розвивається розумово, фізично, психологічно. Інтереси членів сім'ї, їх освітній рівень позначаються на інтелектуальному розвитку дітей, закладаються прагнення до освіти і самоосвіти.

Крім цього родина має важливе значення в оволодінні людиною соціальними нормами і ролями. Недолік уваги з боку батьків призводить до дитячих конфліктів і не відбувається зв'язок з дитиною. У процесі виховання закладаються і формуються ціннісні орієнтації людини, які проявляються у відносинах, що визначають його стиль життя, життєві прагнення, плани та способи їх досягнення. Велику роль сім'я грає в процесі соціального розвитку людини. Так як схвалення, підтримка, байдужість чи засудження впливають на дітей, допомагають адаптуватися до різних ситуацій, шукати вихід зі складних життєвих ситуацій.

Від того, яка родина (повна чи ні, розширена) залежить виховання дитини. Можна навести такий приклад: ставлення батьків до дідусів і бабусь переймають і дітьми. Тому, якщо Ви самі собі дозволяєте по відношенню до старшого покоління грубість, різкість, то і Ваші діти будуть грубити. Надалі це обернеться до Вас.

Сучасні розлучення і народження другої дитини або поза шлюбом відбиваються на психіці дітей. Причинами такого можуть бути - нерозвиненість почуття відповідальності, обов'язку, легковажне ставлення до шлюбу, підозрілістю... Але якщо в сім'ї є людина, яка є алкашем, наркоманом, то розлучення, з точки зору виховання, необхідне. Адже діти щодня отримують негатив, спостерігаючи п'яні скандали та бійки. У багатьох випадках таку модель поведінки не вдається змінити і тоді дитина відтворює долю батьків.

Розширення побутових зручностей спричинило за собою проблеми. Вони обмежують участь дітей від домашньої праці. Дану ситуацію погіршили й самі батьки, коли намагаються захистити дитину від праці і допомоги по дому. Такі діти виростають егоїстами, які вважають, що батьки зобов'язані їх обслуговувати.

Формування особистості здійснюється насамперед у родині, до дитячого закладу дитина приходить такою, якою ЇЇ «зробила» сім'я. Потенціал родинного виховання є найбільш природною основою розвитку творчих здібностей дитини на всіх вікових етапах її життя.

Виходячи з того, що вирішальну роль в житті дитини відіграє сім'я, А.Г. Ковальов зазначає, що добра родина:

- дає відчуття належності до певної групи, можливість ідентифікуватися з нею. Без цього людина почувається самотньо.

- дарує відчуття і дає реальні докази своєї значущості для інших. Без цього у людини розвиваються почуття неповноцінності.

- дає змогу відчути взаємне тепло. Інакше у людини нерідко виникає негативне ставлення до життя, схильність до песимізму, апатії.

- формує почуття своєї неповторності. Якщо цього немає, у людини виникає болісне відчуття власної сірості, не оригінальності, неталановитості, а це веде до спалахів агресії, коли вона не шкодує ані себе, ані інших.

- дає зразок для наслідування, адже кожен повинен у щось вірити, на щось сподіватися, щось любити, щось визнавати і заперечувати. Інакше життя здаватиметься безглуздим.

Спостерігаючи тисячоліттями за мільйонами родин, народ дійшов думки, що розвиток кожної людини істотно зумовлюються тими біологічними особливостями, які вона успадкувала від батька, матері, дідуся, бабусі і більш далеких предків. У народних поглядах на чинники розвитку особистості належне місце займає середовище - як соціальне, так і природне. Особливий наголос педагогіка робить на значенні для розвитку дитини основного для неї середовища, а саме - сімейного. Тому характер спілкування з дитиною в сім'ї, все сімейне життя є визначальним у формуванні дитячих початкових звичок, від яких залежить значною мірою поведінка у дорослому віці.

І.С. Кон указує та те, що значення сім'ї як первинної складової суспільства і важливого чинника важко перецінити. Розмови про відпадання інституту сім'ї на сьогодні безпідставні і не враховують трьох головних обставин: по-перше: тільки безпосередня батьківська ласка і душевне тепло, піклування можуть зігріти душу особливо у перші роки життя; по-друге, сім'я є тією першою групою, в якій здійснюється інтимний контакт не тільки дітей і батьків, дітей і дорослих, але і дітей різного віку і статі між собою. Саме в сім'ї діти звикають до складного життя дорослих. І.С. Кон звертає увагу на те, що вихованці навіть найкращих дитячих будинків, відстають у загальному розвитку від своїх однолітків. На його думку, це пов'язано навіть із тим, що вони повністю ізольовані від відвертих розмов, роздумів і аналізу життєвих питань дорослих. У подальшому у них виникають труднощі з появою окремих, раніше не відомих сторін життя і стосунків між людьми; по-третє, батьківські почуття і піклування про дітей - природні людські почуття, що збагачують індивіда як особистість.

Важливе значення в системі в системі сімейного виховання посідають питання моделі сім'ї, які включають: розмір сім'ї, а також функціонування сім'ї, де важливим є: стосунки між батьком і матір'ю та їх вплив на виховання дітей, роль матері у вихованні дітей, роль батька у виховані дітей; кількість дітей; порядок народження дитини; терміни народження тощо.

Таким чином, необхідно визначити, що виховання дитини в сім'ї є провідним шляхом соціалізації і визначається як модель сім'ї, що включає всі структурні та соціокультурні компоненти, так і компоненти сімейного виховання, до яких відносили ціле покладання, система сімейних цінностей та їх поєднання із загальнолюдським і національним; реалізація як традиційних, історично унормованих форм, засобів прийомів і методів виховання, так і сучасних, зокрема: особистісно-гуманістичний підхід; вплив на сім'ю і сімейне виховання глобалізацій них і комунікаційних процесів. На наш погляд, у контексті соціалізації результативність сімейного виховання буде визначатися тим, наскільки діти самостійно володіють досвідом людського життя і здатні приймати зміни, що відбуваються в процесі розвитку світової цивілізації.

дитина соціалізація дошкільний сім'я



ІІІ РОЗДІЛ Взаємодія дитячої дошкільної установи з сім`єю

Не всі сім'ї повного мірою реалізують усі можливості впливу на дитину. Причини можуть бути різні: одні сім'ї не хочуть виховувати дитину, інші - не вміють цього робити, є й такі, що розуміють, для чого це потрібно робити, однак не роблять. В усіх випадках сім'ї потрібна кваліфікована допомога дошкільного закладу.

Нині необхідність дошкільного виховання не викликає жодних сумнівів. Упродовж останніх років до дошкільних закладів висунуто високі вимоги. Багато років поспіль наша держава всіляко підкреслювала соціальну функцію дошкільного виховання - звільнення жінки-матері для участі в суспільному виробництві. При оцінюванні роботи дошкільного закладу як важливий показник фігурують відомості про захворювання дітей, кількість пропущених ними днів (отже, вимушеної непрацездатності матері).

Зростання впливу освіти, що спостерігається в багатьох країнах світу, зокрема й у нашій країні, змінило ставлення до дитячих садків. На перше місце виходять педагогічні функції дошкільного закладу: як виховують, чого навчають, наскільки успішно готують до школи. Щоб ефективно виконувати педагогічні функції, дошкільний заклад має переглянути зміст і поліпшити якість освітньої роботи з дітьми, посилити вплив на кожну дитину. Це зумовлює потребу дошкільного закладу вбачати в сім'ї союзника, однодумця щодо виховання дитини.

Слід зауважити, що педагоги дошкільних закладів не завжди усвідомлюють можливість і необхідність співробітництва з сім'єю. Молоді спеціалісти нерідко вважають, що їх навчили, як розуміти дитину, як її вчити, виховувати і недооцінюють ролі батьків, що не важливо, коли батьки виховують не зовсім правильно і бачать дитину набагато менше часу, ніж вихователь у садочку. Часто так і батьки думають, що знають свою дитину краще, ніж інші, розуміють її, а отже, і виховують самі, а в дитячому садку дитина ціла і неушкоджена, під наглядом дорослого, і цього досить.

Таким чином, є дві сили, дуже близькі дитині дошкільного віку - батьки й педагоги, які намагаються виховувати автономно, незалежно одна від одної, що не сприяє ефективному вихованню.

У вихованні маленької дитини є чимало заходів, метою яких є формування позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності.

Усе це можливо, якщо дорослі домовлятимуться про єдність вимог, спільність методів впливу та способів навчання в дитячому садку й родинному колі.

Слід також ураховувати, для вирішення яких завдань виховання може бути сильнішим дитячий садок чи сім'я, і відповідно, який тягар має взяти на себе інша сторона. Наприклад, в емоційному, статевому вихованні, у залученні дитини до спорту можливості сім'ї значно більші, ніж можливості дитячого садка. Однак дитячий садок кваліфіковано здійснює навчання, забезпечує розвиток творчих здібностей тощо.

Отже, в основу взаємодії сучасного дошкільного закладу та сім'ї має бути покладено співробітництво.

Повноцінним може бути тільки те виховання, яке починається від колиски. Дошкільне виховання, що починається з родинного, а далі доповнюється суспільним є вирішальним у прилученні дитини до скарбниці духовної культури народу, її соціалізації.

Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативності, творчого ставлення до дійсності чи навпаки - пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності.

Родинне виховання і виховання в дошкільній установі реально існували як дві самостійні ланки, хоч у програмах дитячого садка і в методичній літературі наголошувалось на необхідності взаємозв'язку дитячого садка і сім'ї. Насправді це були дві системи, які зрідка взаємодіяли.

У сім'ї зміст, методи, фор,ли виховання дітей залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання має довільний характер, здійснюється без чіткої системи, фрагментарно і доволі стихійно.

За таких умов загальний розвиток і ступінь вихованості дітей дуже різний. В одних сім'ях малята ростуть добрими, привітними, довірливими, активними, виявляють інтерес до гри, книжок, мистецтва, в інших - батьки не дуже дбають про загальний розвиток дитини, але велику увагу приділяють її дисциплінованості, слухняності. Є сім'ї, де вихованню дитини не надають значення взагалі.

Дитячий дошкільний заклад - обов'язкова ланка загальної системи освіти. Процес виховання і навчання у ньому здійснюється відповідно до програми, укладеної фахівцями (фізіологами, психологами, лікарями, педагогами, методистами) й ухваленої Міністерством освіти і науки України.

Програма набуває чинності державного документа. За твердженнями спеціалістів, у дошкільних закладах достатньо розвинені й виховані діти ті, в родинах яких з особливою увагою ставляться до виховання. Найбільше труднощів викликають у вихователя діти, батьки яких не приділяють належної уваги їх вихованню.

Отже, навіть обов'язкова програма з чітко організованим процесом виховання не позбавляє дошкільного закладу залежності від родини: якщо батьки дбають про дитину, то й дитячий садок сприяє її збагаченню, розвитку; якщо сім'я не займається вихованням чи створює для дитини важкі умови, то дитячий садок не завжди в змозі допомогти.

Упродовж тривалого часу склалось так, що дитячий садок, підпорядковуючись лише адміністративним органам, був незалежним від сім'ї. Від неї майже не залежало, в який садок потрапить дитина, які вимоги висуватимуться до неї, який розпорядок закладу, кваліфікація вихователів тощо.

Нині ситуація змінюється, відкриваються дитячі садки, які більше зважають на потреби сім'ї і щодо встановлення розпорядку, і щодо змісту роботи. Сім'я має можливість вибирати дитячий садок і вихователя, розраховуючи на співпрацю у вихованні дитини.

Психологи і педагоги наголошують:

1. Особливістю сімейного виховання є його виразний емоційний характер, що ґрунтується на родинних почуттях, виявляється у глибокій любові до дітей, та взаємних почуттях дітей і батьків.

У вихованні дітей раннього і дошкільного віку вирішальне значення мають родинні емоційні зв'язки, насамперед матері і дитини, оскільки коло людей, з якими спілкується дитина, доволі обмежене, навіть якщо дитина відвідує дошкільний заклад.

2. Основною умовою розвитку особистості є включення дитини в стосунки і спілкування з людьми.

У концепції дошкільного виховання в Україні подано такі тези про взаємодію сім'ї і дошкільної установи:

- сім'я і дитячий садок у хронологічному порядку пов'язані принципами наступності. Вони повинні забезпечувати безпосередність навчання і виховання дітей [9, 16]. У дослідженнях деяких педагогів стверджується, що у практиці суспільного і сімейного виховання переважає принцип не наступності, а паралелізму, тобто сім'я вирішує свої завдання, а дошкільний заклад - свої. За таких умов освітня підготовка дітей не матиме відчутних результатів;

- сім'я - це найприродніша школа соціалізації дитини в суспільстві. Через сім'ю дитина набуває різного досвіду. Концепція спрямовує на те, щоб мета і зміст суспільного виховання не відрізнялись від мети і змісту родинного виховання;

- адаптаційний період «дитина - сім'я - дитячий садок» розширити на більш тривалий час;

- головна мета дошкільного виховання - всебічне виховання дитини, що охоплює розвиток естетичних, розумових, моральних, мовних здібностей малюка.

Практика свідчить, що українське дошкілля загалом, здійснює ті завдання, від яких залежить підготовка дітей до навчання у школі.

Таким чином, формулюємо висновок, що на сучасному етапі розвитку суспільства дошкільний заклад і сім'я мають працювати в умовах співробітництва, і дитячий садок повинен бути ініціатором таких змін, оскільки цього вимагає час. Тож перед дошкільною установою сьогодні поставлено низку завдань:

1) зміна соціальної орієнтації на основного замовника дитячого садка, якому дошкільний заклад має бути підзвітний;

2) усвідомлення вихователями дошкільних закладів того, що дітей їм довіряє сім'я, отже, потрібно зберегти здоров'я дитини і забезпечити належні умови для її розвитку;

3) приймаючи дитину до групи, вихователь має докладно ознайомитися зі змістом, характером і напрямами виховання в сім'ї, щоб забезпечити адекватні умови для тісного контакту педагога з вихованцем, педагога з батьками.

4) У сім'ї формується характер дитини, її особистісні риси, зокрема закладаються основи національної свідомості, відбувається становлення особистості загалом. В. Сухомлинський зауважував, що «...сім'я - це повноводна річка, водами якої живиться держава». У сім'ї шліфуються найтонші риси людини-громадянина, людини-трудівника, людини - культурної особистості. З сім'ї починається соціальне виховання/

Розуміння того ,що саме в сім'ї закладаються підвалини повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини спонукає дитячий заклад до пильнішого вивчення запитів, потреб і вимог сучасної сім'ї.

Тож педагог, в роботі з дитиною, враховує родинний вплив , а батьків залучає, як рівноправних партнерів і союзників в розв'язанні освітніх завдань, обговорює і вирішує проблеми з урахуванням їх ідей, порад, рішень. Тільки завдяки культурі спілкування педагогів і батьків доброзичливості, неупередженості у розв'язанні проблем досягається ефективна взаємодія педагогів і сім'ї. Ініціатором встановлення такого взаємного тісного контакту має бути педагог.

Батьки визнають перевагу дошкільного закладу у розвитку дітей, тому багато хто з них не вважає за потрібне брати участь у освітньому процесі . Але дитина - не естафета, яку передає сім'я в руки педагогів. Активне залучення батьків до формування компетентної позиції, ініціювання спільних дій для забезпечення всебічного розвитку дітей забезпечує результативність виховної роботи. Участь у освітньому процесі підвищує батьківський авторитет в очах дітей, забезпечує моральний захист, психологічний комфорт, цікаве та змістовне життя у дошкільному закладі та сім'ї.

Однак, контакти між педагогами і батьками не завжди складаються відразу. Спершу батьки знайомляться з дитячим закладом, педагогами, режимом дня, особливостями побуту, правилами перебування дітей у закладі. Педагоги, в свою чергу, намагаються дізнатися як найбільше про сім'ю вихованця, саму дитину, її особливості. На цьому етапі найбільш дієві форми роботи - візити дітей з батьками до дитячого закладу, ознайомлення з законодавчою базою стосовно дошкільного виховання - Закон «Про освіту», Закон «Про дошкільну освіту», нормативною базою дошкільного закладу - Статут закладу дошкільної освіти, Правила внутрішнього розпорядку закладу дошкільної освіти, вступне анкетування, тренінги, співбесіди, відвідування вихованців на дому,консультування майбутніх батьків педагогами(практичний психолог, учитель - логопед, учитель - дефектолог, вихователі, музичний керівник, фізруком, медичними працівниками на базі консультативного пункту.

Потім - складний період адаптації дитини і сім'ї до педагогів, умов і вимог дошкільного закладу.

Водночас педагоги спостерігають за поведінкою дитини, рівнем її розвитку, здібностями, вивчають виховний потенціал сім'ї. Усе це допомагає дедалі більше залучати родину до участі в педагогічному процесі. На цьому етапі актуальні форми співпраці - практикум, школа молодих батьків, вечори запитів та відповідей, телефон довіри, скринька пропозицій, клуби взаємодопомоги, зустрічі з цікавими людьми - лікарями, юристами, психологами.

В подальшому взаємодія родини та дошкільного закладу поряд з традиційними формами(конференція, батьківські збори, батьківські куточки, дні відкритих дверей, спортивні змагання, свята та розваги, засідання батьківського комітету, тематично - інформаційні добірки, батьківські університети, лекторії) може урізноманітнюватись формами : група батьків - порадників; аукціон педагогічних ідей( обмін досвідом з родинного виховання); сімейна скринька(добірка матеріалів з позитивним досвідом родинного виховання);батьківські педагогічні ринги(спільне розв'язання педагогічних ідей); батьківські педагогічні «табу» (спільне обговорення шляхів виходу із кризових ситуацій); тематичні стенди; відпочинок у вихідні дні; робота гуртків за інтересами; батьківські світлини, де сім'ї можуть зустрічатися з педагогами у невимушеній обстановці, обмінюватись інформацією і власними знахідками та сумнівами з приводу дітей, їх поведінки в різних життєвих ситуаціях, поспілкуватися з іншими родинами, допомагати підтримувати один одного, ознайомлюватись з педагогічною літературою.

У сучасних умовах інформатизації освіти значну роль у співпраці з сім'єю відіграє нетворкінг, як зворотній зв'язок з батьками. Так на сайті дошкільного закладу батьки мають змогу запитати про умови перебування дитини в групі, залишити скаргу, отримати консультацію чи роз'яснення з питань які їх хвилюють. Використання інтернет - ресурсів: електронна пошта, блоги педагогів, групи в соціальних мережах, надає можливість залучати батьків вихованців до активної участі в житті закладу, найбільш повно та ефективно взаємодіяти всім учасникам освітнього процесу.

Різні родини мають свої цінності, інтереси, культурний рівень, педагогічний досвід. І те ,що добре для однієї сім'ї, може бути непридатним, неефективним, нецікавим для іншої. Тому кожна родина потребує індивідуального підходу.

Використання різноманітних форм залучення батьків до співпраці, творчість, власний пошук у «наведенні мостів», дипломатичність, толерантність - усе це запорука успішної взаємодії дошкільного закладу і родини.

РОЗДІЛ ІV Спільна діяльність педагогів і батьків із дітьми

Важлива форма взаємодії дитячого садка і сім'ї - спільна діяльність педагогів і дітей, що не тільки розвиває стосунки педагогів і батьків, батьків і дітей, але й сприяє розвитку відносин між сім'ями вихованців.

Спільною прийнято вважати діяльність, що виникає під час об'єднання людей для досягнення загальної теми.

Визначальною метою різноманітної - спільної діяльності в системі «педагоги - батьки - діти» є задоволення отреб дитини,що мають провідне значення для її розвитку:

· потреба в любові, схвалення;

· прагнення о володіння власним тілом, психічними функціями, соціальними способами взаємодії з іншими людьми;

· потреба в удосконаленні освоєних дій через їхнє постійне відтворення;

· потреба в ознайомленні з довкілля.

Акція - це дії, що здійснюються з будь-якою метою (благодійність, вираження громадянського протесту, благоустрій дитячого садка тощо).

Ініціаторами акції в дитячому садку можуть бути як його співробітники, так і сім'ї вихованців. Останнім часом набувають поширення акції з благоустрою дитячого садка, наприклад: «Зробімо наш дитячий садок красивішим!»

Мета акції: об'єднати зусилля батьків, дітей і співробітників дитячого садка з благоустрою ділянок дитячого садка.

І етап. Підготовчий. Складання тексту звернення до сімей вихованців та підготовка необхідного матеріалу.

ІІ етап. Фарбування огорожі.

ІІ етап. Створення дітьми проектів оформлення веранд. Презентація проектів батькам.

IV етап. Оформлення веранд.

V етап. Організація та відкриття виставки фотографій та малюнків на тему «Як ми робили дитячий садок красивішим». Підбиття підсумків . нагородження листами подяки активних учасників акції.

Діти охоче нарівні з дорослими беруть участь у подібних акціях, коментуючи свою діяльність: «Уявляю нашу веранду веселою, красивою, з казковими героями.», «Паркан гарний як веселка».

Прогулянки та екскурсії педагогів, дітей в батьків

Спільні виїзди на природу, відвідування театру, музею дітьми, педагогами та батьками вихованців згуртовують, сприяють неформальній відкритій взаємодії.

Мета таких заходів - не тільки спільний відпочинок, батьків елементарних розвага, але й опосередковане навчання батьків елементарних способів організації дитячо-дорослої діяльності, демонстрування засобів налагодження контактів та шляхів виходу зі складних педагогічних ситуацій.



ВИСНОВОК

У зв'язку з кардинальними змінами, яких зазнає нині робота дошкільного закладу з сім'єю, педагоги мають прагнути забезпечувати координаційну взаємодію з родинами вихованців. Їхнє партнерство у досягненні позитивних результатів здійснюваного педагогічного процесу сприяє різнобічному та гармонійному розвитку дошкільнят.

Ефективна співпраця сім'ї та дошкільного навчального закладу, на нашу думку, можлива лише при умові дотримання таких основних принципів:

? демократизації, що передбачає спільну участь вихователів та батьків у освітньому процесі дошкільного задка і сім'єладу на демократичних засадах;

? гуманізації, тобто спілкування та взаємодії вихователів й батьків на основі поваги, доброзичливості один до одного;

? послідовності й системності організації співпраці ДНЗ з родинами;

? наступності й поступовості залучення батьків до взаємної діяльності;

? індивідуалізації, що передбачає впровадження таких форм та методів роботи, які спрямовані на особливості і запити кожної родини.

Отже, співдружність з сім'єю - одне з першочергових завдань, мабуть, у кожному дошкільному закладі. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та обновлення форм спільної роботи з батьками. Використання різних форм і методів, залучення батьків до співпраці, творчість педагогів, дипломатичність - запорука успішної взаємодії ДНЗ і родини. Здійснення цієї роботи, досягнення в ній справжнього успіху можливі лише при індивідуальному підході до кожної сім'ї. Тільки тоді батьки йтимуть до дитячого садка зі своїми радощами і сумнівами, стають єдиним колективом, завжди допоможуть і підтримають педагога.



ЛІТЕРАТУРА

1. Алексєєнко Т. Про нові підходи до сімейного виховання / Т.Алексєєнко // Шлях освіти. - 1997. - № 2. - С. 34-37.

2. Белоусова З.И., Бойко В.Э., Приходьмо В.И. Семья - школа - конфликт. - Запорожье, 1995.

3. Бессонова Т.П. Особенности развития ребёнка в неблагополучной семье // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - №1. - С. 39-42.

4. Долинна О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери-однодумці? / О.Долинна, О.Низковська // Дошкільне виховання. - 2007. - № 1. - С. 6-8.

5. Кірієнко Т. Співпраця з родиною. Семінар для педагогів / Т.Кірієнко Дошкільне виховання. - 2006. - № 10. - С. 7-9.

6. Назаренко А. Сім'я і дошкільний заклад / А. Назаренко // Дошкільне виховання - 1995. - № 8. - С. 11.

7. Робота з родинами вихованців дитячого садка / [упоряд. В.Л.Сухар]. - Х.: Ранок, 2008. - 176 с.

8. Свирська Л. Взаємодія дорослих із дітьми раннього віку / Л.Свирська, Н.Петрова - К., 2004. - 112 с.

9. Спичак М. Курс на співпрацю з батьками / М.Спичак // Дошкільне виховання. - 2007. - № 3. - С. 14.

10. Сухарева Л. С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників Сухарева Л.С. - Х.: Основа: Тріада, 2008. - 128 с.



Додаток 1

ІГРОВИЙ ТРЕНІНГ «НАС ЧЕКАЄ ШКОЛА» ДЛЯ БАТЬКІВ ДОШКІЛЬНИКІВ СТАРШОЇ ГРУПИ

Завдання:

¦ Розвиток комунікативних умінь батьків.

¦ Вироблення нових навичок взаємодії з дитиною -- майбутнім школярем.

¦ Розширення можливостей розуміння своєї дитини.

¦ Розвиток уміння осмислювати свої вчинки, поглянути на себе з боку. * Розвиток уміння думати про себе і дитину позитивно.

Обладнання: дзвіночок; картка до гри «Інструкція»; «світлофорчики» з цифрами; сині та зелені прапорці (за кількістю присутніх); пам'ятки «Що необхідно знати дитині, яка вступає до школи»; тест «Чи готові ви віддати свою дитину до школи?»; бланки для зворотного зв'язку.

ХІД ЗАХОДУ

Вправа «Чи добре ми знаємо одне одного»

— Шановні батьки! Ми знайомі вже не перший рік. Сьогодні я хочу запропонувати вам перевірити, чи добре ми запам'ятали імена, придивилися одне до одного. Для цього об'єднаймося у дві команди і вишикуємося в одну шеренгу навпроти одне одного. Тепер, за сигналом дзвоника, командам потрібно якомога швидше вишикуватися:

¦ в алфавітному порядку за першою літерою імені;

¦ за зростом;

¦ за кольором волосся -- від найтемніших до найсвітліших;

¦ за довжиною волосся (наприклад, від найдовших до найкоротших);

¦ за кольором очей -- від найсвітліших до найтемніших або навпаки.

Цим завданням гра завершується, адже можливість зазирнути одне одному в очі створює найкращі умови для консолідації, відкритості та довіри.

Вправа «До школи готовий»

Попереду -- останній рік дошкільного дитинства ваших дітей. Першого вересня наступного року вони переступлять шкільний поріг. їхні іспити ще попереду! А наші, батьківські, ми складаємо протягом усього життя! Сьогодні, напередодні шкільного життя дітей, я пропоную вам, шановні батьки, дізнатися, чи готові ви до шкільного життя ваших дітей. Усі знають, що початок навчання дитини в школі -- це один із найсерйозніших моментів у її житті. Дитина має бути готова до нього. Як ви розумієте поняття «готовність дитини до школи»? (Батьки відповідають на запитання, передаючи одне одному дзвіночок.)

3. Міні-лекція «Поняття готовності до школи»

-- Вступ до школи -- воістину переломний момент у житті дитини. Різко змінюється весь образ її життя, умови, у яких вона діє; вона посідає нове положення в суспільстві; у неї складаються зовсім інші взаємини з дорослими й однолітками. Перед дитиною виникає низка труднощів, пов'язаних з її попереднім досвідом дошкільного дитинства, що вимагають максимальної мобілізації фізичних, інтелектуальних сил. Важким стає все: сидіти на уроці у певній позі, не відволікаючись, стежити за думкою вчительки, самі уроки з перервами не «коли хочеться», а через довгих 35 хвилин, неможливість поділитися новими враженнями, стримування, що переповнюють дитину емоціями, і багато іншого.

Школа для дитини стає серйозним іспитом на зрілість. Наше завдання, шановні батьки: створити у дитини позитивне налаштування

Поняття «готовність до школи» передбачає кілька моментів.

Перший -- це фізична готовність, що має на увазі зрілість організму. Шкільне навчання передбачає доволі значні навантаження, тому, перш ніж віддавати дитину до школи, необхідно проконсультуватися у фахівців: чи немає у неї проблем зі здоров'ям.

Другий -- це інтелектуальна готовність, що передбачає наявність певного обсягу знань у дитини, а так само наявність у неї таких умінь і навичок: порівнювати, аналізувати, узагальнювати, класифікувати. Звісно, ці розумові вміння можуть виражатися і в умінні читати та рахувати, але це не головне. Якщо дитина вміє читати і писати, то це абсолютно не означає, що вона готова до школи. Значно важливіше навчити дитину грамотно переказувати, уміти міркувати і мислити логічно. Саме це завдання ми, шановні батьки, і повинні поставити перед собою в цьому навчальному році. У дитячому садку, поряд із цим, ми формуємо і соціальну готовність, тобто вчимо дітей спілкування, уміння поводитися в колективі з дорослими й однолітками. І допомога батьків у цьому буде зовсім не зайвою.

Третій момент готовності дитини до ніколи -- це мотиваційна готовність. Мотиваційна готовність -- це виникнення інтересу до ніколи. У сім'ї у дітей вона виникає на прикладі старших дітей. Спостерігаючи за тим, як старші брати і сестри готують уроки, збираються та йдуть до школи, дошкільнята відчувають бажання самим узяти участь у цьому процесі.

Чи потрібна допомога батьків? Так, обов'язково. Кожна дитина потребує підтримки рідних їй людей, тим паче в такій відповідальній події. Розповіді про те, чого, як учать, хто вчить у школі, які права й обов'язки матимете дитина, допомагають дітям налаштуватися на навчання. Не соромтеся розповісти дітям про те, як ви хвилювалися і переживали, коли були першокласниками, якою була ваша перша вчителька тощо.

У дошкільному дитинстві діти весь вільний час присвячують іграм. І де правильно. Не варто залякувати дітей тим, що з початком навчання вони мусять відмовитися від ігор. По-перше, це неправда, а по-друге, подібні загрози можуть лише затримати готовність дитини до навчання в школі.

Ми, дорослі, часто обурюємося через камінчики, скельця і гілочки, принесені дитиною в будинок для гри, обурюємося з приводу «безцільного» перекладання пластиліну, паперу і фарб, через ножиці, якими нарізано «всякі дурниці». Але ці заняття -- частина життєдіяльності, у результати якої досягають розвитку дрібна моторика рук, уміння координувати рухи рук і очей і, за якими саме й визначається продуктивність розумового розвитку дитини. Формування навичок письма -- це завдання перших років навчання у школі. А штрихування, розфарбовування, ліплення, ігри з дрібними конструкторами, мозаїками і вкладишами добре готують руку до майбутньої складної роботи. Шановні батьки, подбайте про те, щоб ваші діти мдли не тільки ляльки, машинки і книжки з картинками, але й альбоми, розмальовки, конструктори, настільні ігри, пластилін, ножиці та кольоровий папір. Мами, залучайте своїх дітей до перебирання крупи для каші. Тата, навчіть хлопців попрацювати з викруткою. Усі ці, здавалося б, нехитрі справи, приносять величезну користь. Давно доведено, що розвиток дрібної мускулатури пальців рук сприяє розумовому розвитку дітей. Що необхідно знати і вміти дитині, яка вступає до школи? Допоможуть вам це з'ясувати наші пам'ятки. (Батькам вручають пам'ятки).

— Єдине, чим мають своєчасно перейматися батьки,-- це усуненням у дітей дефектів мовлення.

4. Логопедичні ігри (проводить логопед)

* Гра зі звуками

— Якими бувають звуки? {Голосними, приголосними, твердими, м'якими, глухими, дзвінкими.) Сьогодні з нами захотіли пограти твердий звук [с] і м'який звук [с']. Я вимовлятиму слова. Якщо ви почуєте слово з твердим звуком [с], підніміть синій прапорець, а якщо почуєте слово, у якому є звук [с'], підніміть прапорець зеленого кольору.

* Гра зі словами

— А тепер з нами захотіли погратися слова. Я показуватиму вам картинки (по одній). Ви називатимете слово, що позначає картинку, і визначатимете, скільки в слові складів, піднімаючи «світлофорчики» з потрібного цифрою.

5. Ігрова вправа «Інструкція»

— Шановні батьки! Добре, якщо ваша дитина у важкий перший рік навчання відчуватиме вашу підтримку: «Ще раз спробуй; ще трохи постараєшся, і буде значно краще». Ваша віра в успіх, спокійне ставлення допоможуть дитині впоратися з усіма труднощами. Однією з цих труднощів може стати виконання словесних інструкцій. Ця вправа допоможе вам усвідомити це і розвинути у дитини вміння чути інструкцію, запам'ятовувати її та правильно виконувати.

«Намалюйте стільки кружечків, скільки людей присутні сьогодні на зборах. Обведіть кожен 3-й кружечок. Закресліть 10-й з початку і з кінця. Зафарбуйте стільки кружечків, скільки пальців на руці».

Ускладнюємо завдання і промовляємо інструкцію повністю і тільки один раз: «Намалюйте квадратів на два менше, ніж кружечків, заштрихуйте 2-й, 5-й, 6-й і 9-й».

Дітям часто здається, що оточуючі не розуміють їх. Наступна вправа допоможе дорослим усвідомити це.

Із-поміж батьків обирають ведучого. Йому дають аркуш паперу із заздалегідь намальованими фігурами. Завдання: протягом однієї хвилини дати чіткі вербальні вказівки для відтворення кожним учасником тренінгу зображення. Потім ведучий просить усіх учасників вправи підняти аркуші з виконаним завданням. Проходячи по колу, він звіряє зображення з еталоном.

Після виконання вправи батьки обговорюють. Чи точно ними виконана інструкція ведучого? Чи достатньо ясною була інструкція? Які причини неточного виконання завдання (якщо таке було)? Спільно формулюють точну і лаконічну інструкцію.

6. Вправа «Добрі слова»

— Психологічно батьки мають бути готовими не тільки до труднощів, але й до успіхів дитини. Але іноді буває так, що, навіть хвалячи дитину, ми, дорослі, використовуємо невеликий запас слів.

Можливо, це сталося тому, що...

Жив-був злий чарівник. Усе своє довге життя він сварив людей і вчив їх говорити одне одному злі слова. І одного разу цей чарівник вирішив посварити всіх людей на землі! Він махнув чарівною паличкою -- і люди на землі почали говорити одне про одного тільки погано, а потім і взагалі припинили розмовляти. Усім стало сумно і нудно. І тоді люди прогнали злого чарівника на безлюдний острів, а самі почали говорити одне одному лише добрі та теплі слова, а всі погані забули.

Згадаймо, якими добрими словами користуємося ми, коли говоримо зі своїми близькими людьми: дітьми, рідними, друзями. (Милий, рідний, розумний, добрий, гарний...) Але ж насправді в кожної людини є щось дуже гарне. Подивімося одне на одного і спробуймо це побачити.

Батьки утворюють коло, передають одне одному дзвіночок, називаючи позитивні якості свого сусіда.

7. Вправа «Шкільне майбутнє моєї дитини»

— Головна порада, яку можуть дати педагоги батькам майбутніх першокласників,-- любіть свою дитину такою, якою вона є, поважайте ГЕ індивідуальність, будьте уважними до її життя, до її настрою, бажань. Я пропоную вашій увазі вправу. Я зачитаю кілька незакшчених речень, що вам необхідно завершити. Правило одне -- закінчувати речення потрібно відразу, не замислюючись. Править них або неправильних відповідей тут бути не може, будь - яка відповідь, а як правило, те, що першим спадає на думку,-- це і є справжня ваша думка, яка дасть вам змогу глибше поглянути на стосунки з дитиною, усвідомити свою роль у її житті.

¦ У школі моя дитина буде...

¦ Мене хвилюють майбутні зміни тому, що...

¦ Коли мою дитину докоряють, я..

¦ Коли дитина піде до першого класу...

¦ Коли вона отримає високу оцінку, я...

¦ Я вважаю, що школа для моєї дитини...

— Тепер перечитайте кожне речення ще раз і замисліться, чи збігаються ваші припущення з можливостями вашої дитини, яке значення саме для вас мають різні аспекти шкільного життя дитини та які очікування ви пов'язуєте з її вступом до школи.

8. Підсумок тренінгу. Зворотній зв'язок

Батькам пропонують бланки для зворотного зв'язку, на яких учасники тренінгу відповідають на запитання.

¦ Чи корисною була сьогоднішня зустріч?

* Чи змінилося ваше уявлення про проблему готовності дитини до школи?

¦ Чи змінилося ваше бачення батьківської допомоги на етапі підготовки дитини до школи?

¦ Ваші побажання організаторам?

— Спасибі всім за продуктивне і відкрите спілкування!



Додаток 2

ПАМ'ЯТКА «ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ І ВМІТИ ДИТИНІ, ЯКА ЙДЕ ДО ШКОЛИ»

1. Своє ім'я, по батькові та прізвище.

2. Свій вік (бажано дату народження).

3. Свою домашню адресу.

4. Назву свого міста, його головні визначні пам'ятки.

5. Назву країни, у якій живе.

6. Прізвище, ім'я, по батькові батьків, їхні професії.

7. Пори року (послідовність, місяці, основні ознаки кожної пори року, загадки і вірші про пори року).

8. Назви свійських тварин та їхніх дитинчат.

9. Назви диких тварин наших лісів, жарких країн, Півночі, їхні повадки, назви дитинчат.

10. Назви транспортних засобів (наземний, водний, повітряний).

11. Розрізняти одяг, взуття та головні убори; зимуючих і перелітних птахів; овочі, фрукти і ягоди.

12. Знати і вміти розповідати українські народні казки.

13. Розрізняти і правильно називати площинні геометричні фігури: коло, квадрат, прямокутник, трикутник овал.

14. Вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу (права -- ліва сторона, верх -- низ тощо).

15. Уміти повно і послідовно переказувати прослуханий або прочитаний твір, скласти, придумати розповідь за картинкою.

16. Запам'ятати і назвати 6-10 картинок, слів.

17. Розрізняти голосні та приголосні звуки.

18. Ділити слова на склади за кількістю голосних звуків.

19. Добре володіти ножицями (вирізати смужки, квадрати, кола, прямокутники, трикутники, овали, вирізати предмет по контуру).

20. Володіти олівцем: без лінійки проводити вертикальні та горизонтальні лінії, малювати геометричні фігури, тварин, людей, різні предмети з опорою на геометричні форми, акуратно зафарбовувати, штрихувати олівцем, не виходячи за контури предметів.

21. Вільно лічити у межах 10 (у прямому і зворотному напрямках), виконувати обчислювальні операції у межах 10.

22. Уміти уважно, не відволікаючись, слухати (30-35 хвилин).

23. Зберігати струнку, гарну поставу, особливо в положенні сидячи.

ПАМ'ЯТКА «ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ»

1. Допоможіть своїй дитині опанувати інформацією, що дасть їй змогу не розгубитися в суспільстві.

2. Привчайте дитину тримати свої речі в порядку.

3. Не лякайте дитину труднощами і невдачами в школі.

4. Навчіть дитину правильно реагувати на невдачі.

5. Допоможіть дитині знайти почуття впевненості в собі.

6. Привчайте дитину до самостійності.

7. Учіть хатину відчувати і дивуватися, заохочуйте її допитливість.

8. Прагніть зробити корисною кожну мить спілкування з дитиною.

Размещено на Allbest.ru

...