Проблемні питання професійної підготовки екскурсоводів і гідів-перекладачів у сфері екскурсійної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Туристичний бізнес в Україні дуже швидко і динамічно розвивається. Найбільш поширеним видом туризму є культурно-пізнавальний, основна мета якого - ознайомлення туристів з природою, культурно-історичним надбанням і сучасним життям країни [1, с. 17]. Цьому сприяє інформаційно-екскурсійна робота,яку виконують головні суб'єкти екскурсійної діяльності -екскурсоводи і гіди-перекладачі.

Актуальність даного дослідження зумовлена, перш за все тим, що ефективне здійснення екскурсійної діяльності можливе лише за умови забезпечення в даній сфері високопрофесійними спеціалістами, підготовленими на основі поглиблених і вдосконалених навчальних програм. Майбутні фахівці у сфері туристсько-екскурсійного обслуговування можуть бути підготовлені у різних навчальних закладах на спеціальностях, що є орієнтованими на сферу туризму [2, с. 119].

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає можливість стверджувати, що даною проблематикою займались чимало вітчизняних і зарубіжних дослідників. Вагомий внесок у дослідження процесу підготовки фахівців з екскурсійної справи внесли: В. К. Бабарицька [3], Б. В. Ємельянов [4], І. М. Чагайда [5] та інші. Але належного системного підходу до вирішення проблеми підготовки кадрів екскурсоводів (гідів-перекладачів) досі не вироблено. Більше того, нерідко у науковій літературі (як і у практиці туризму) можна зустрітися з непрофесійним підходом до визначення змісту та нерозумінням самої сутності діяльності вищеназваних фахівців, обмеження різниці між змістом їх компетенцій тільки знанням іноземної мови, необхідним для гіда-перекладача [6, с. 44].

Метою даної статті є спроба виявлення основних проблемних питань пов'язаних з професійною підготовкою екскурсоводів і гідів-перекладачів у сфері екскурсійної діяльності для подальшого їх вирішення.

Нормативна база, яка регулює надання екскурсійних послуг в Україні, далека від досконалості. Так, Закон України «Про туризм» визначає лише основні напрямки, а деталі прописуються в підзаконних актах. Фактично в Законі визначені лише учасники відносин, що виникають при здійсненні туристської діяльності, положення про договір на екскурсійне обслуговування та вірогідна відповідальність за порушення законодавства в галузі туризму [7].

У 2004 році набуло чинності «Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу», затверджене наказом Державної туристичної адміністрації №83 Цей документ установив такі норми: порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу; порядок створення та основні функції акредитаційних комісій; перелік документів, які повинні надавати фахівці туристичного супроводу акредитаційній комісії для одержання дозволу; порядок контролю та скасування дії даного дозволу [8, с. 567].

Варто звернути увагу, що окремі норми Положення №83 мали суперечливий характер, що виявлялося у наступному:

- здійснення організації всієї науково-методичної роботи саме фахівцем туристичного супроводу;

- проведення комісією з видачі дозволів на туристичний супровід не атестації, а лише акредитації цих фахівців;

- відсутність чітких та дієвих інструментів контролю за діяльністю фахівців туристичного супроводу;

- відсутність механізму обліку екскурсоводів, гідів-перекладачів та інших фахівців;

- проблематичність здачі звітів фахівцями туристичного супроводу;

- низька виконавська дисципліна в регіонах, де акредитаційні комісії не були створені взагалі [8, с. 568].

Згідно із Законом України «Про туризм», за яким перелік посад фахівців туристичного супроводу (саме до них Законом віднесені гіди-перекладачі та екскурсоводи), та кваліфікаційні вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади в сфері туризму і курортів, наказом Держтурадміністрації України №83 від 24.09.2004 р. були затверджені «Кваліфікаційні вимоги» до екскурсоводів та гідів-перекладачів які абсолютно ідентичні, з єдиною різницею -вимогою «вільного володіння іноземною мовою або мовами» для гідів-перекладачів, що ніяк не відображає дійсного змісту їх роботи [6, с. 45]. Крім того, професія «екскурсовод», згідно з діючим Класифікатором професій, має кодування робочої, що абсолютно не відповідає дійсності і цілком непридатне. В зв'язку з цим конче необхідно на законодавчому рівні закріпити ці поняття та підвищити їх статус.

У 20-х рр. ХХ ст. екскурсовода називали керівником екскурсії, провідником. У середині 80-х рр. - той, хто показує об'єкти, супроводжує показ необхідними поясненнями. В.Б. Ємельянов розширює це поняття до робітника бюро подорожей та екскурсій, екскурсійного бюро, постійної виставки, музею, художньої галереї, який відповідно до вимог методичної документації проводить екскурсію з показом групі екскурсантів пам'яток, визначних місць або експозиції та інших заздалегідь обраних за темою екскурсії об'єктів [9, с. 151].

На думку дослідників В. В. Абрамова та М.М. Поколодної ці поняття можна трактувати так: «Екскурсовод - це фахівець екскурсійної справи, який має виключне право на розкриття певної теми через представлення споживачу (групі або індивідуалам) об'єктів і явищ шляхом поєднання показу та розповіді про події, що з ними пов'язані»; «Гід - професійний супроводжувач туристської групи, який надає інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам групи в рамках угоди про надання туристських послуг» [10, с. 206].

Дослідниця Т.Г. Сокол вважає, що більш правильний підхід у визначенні цих понять знаходимо у Порядку надання туристичних послуг у м. Києві, затвердженому рішенням Київради від 18.03.2004 р.: «Екскурсовод - фахівець, під керівництвом якого здійснюється з відповідними коментарями показ об'єктів, підпорядкований меті визначеної теми. Гід-перекладач - особа, яка володіє фаховою інформацією про країну (місцевість) перебування, визначні місця, об'єкти показу, а також мовою іноземних туристів, яких приймають, або загальнозрозумілою для них мовою, надає екскурсійно-інформаційні, організаційні послуги та кваліфіковану допомогу учасникам туру в межах договору про надання туристичних послуг» [6, с. 45].

Вимоги до підготовки гідів та екскурсоводів викладені в «Положенні» також підлягають критиці оскільки є неповними та недостатньо структурованими. Згідно з «Кваліфікаційними вимогами до екскурсоводів», екскурсоводами та гідами-перекладачами можуть працювати «особи, які мають базову вищу освіту, повну вищу освіту, вільно володіють іноземною мовою або мовами, мають посвідчення або диплом про спеціальну екскурсійну підготовку (учбовий заклад, курси підвищення або перепідготовки фахової кваліфікації) та отримали дозвіл у встановленому порядку». Хоча деякими дослідниками умова вищої освіти піддається критиці, ми вважаємо її за необхідну, виходячи з історичного досвіду розвитку екскурсійної справи, зокрема базуючись на досвіді підготовки екскурсоводів Радянського Союзу [10, с. 206]. Недоцільним є положення про необхідність отримання спеціальної екскурсійної підготовки особами, які мають повну базову вищу освіту (бакалавр з «ТУРИЗМУ», спеціаліст з менеджменту зі спеціалізацією «менеджмент туризму», «менеджмент міжнародного туризму», «менеджмент готельного, курортного і туристського сервісу» і інших подібних спеціальностей), оскільки підготовка даних фахівців контролюється Міністерством освіти і науки і регулюється відповідними галузевими стандартами навчання. Висування відповідних вимог до згаданих фахівців піддає сумніву діяльність Міністерства і взагалі зводить нанівець отримання вищої спеціалізованої освіти в України [10, с. 206-207].

В радянські часи в Україні інформаційно-екскурсійна робота була спрямована переважно на виконання ідеологічних завдань і пріоритетів державної політики, тому підготовці фахівців екскурсійної справи присвячувалася окрема увага. Туризм в СРСР розвивався переважно в рамках трьох монопольних організацій: «Інтуриста», «Супутника» та ЦРТЕ через їх структури в Україні, в кожній з яких існувала своя система підготовки екскурсоводів і гідів-перекладачів. Можна цілком упевнено стверджувати, що в системі ЦРТЕ у цей час було створено одну з найсильніших у світі екскурсійних шкіл. Багатющий екскурсійний матеріал, що охоплював близько 17 тис. тем, розгалужена мережа екскурсійних бюро, де працювало близько 40 тис. екскурсоводів, багато з яких були унікальними майстрами своєї справи. Було розроблено вітчизняну теорію та методику екскурсійної справи, накопичено великий практичний досвід. Так, тільки в УРСР у 80-ті рр. працювали 154 екскурсійних бюро, екскурсії проводилися по 3 тис. тем, у них брало участь близько 50 млн. осіб щороку [11, с. 242].

Серйозну роботу з підготовки гідів-перекладачів здійснювали «Інтурист» і БММТ «Супутник» в рамках курсової підготовки спеціалістів на базі вищої мовної освіти.

Але ця робота здійснювалася в рамках відомчих курсів і не мала характеру освітньої спеціалізації. Більше того -ще до недавнього часу професія екскурсовода трактувалася як робітнича і не вимагала наявності у нього вищої освіти [6, с. 46].

Після розпаду Радянського Союзу система підготовки екскурсійних кадрів фактично була зруйнована, що призвело до появи самодіяльних екскурсоводів та розповсюдження «гідізму», тобто екскурсоводів, які проводять екскурсії, відбиваючи історичні події не з точки зору історії, а з комерційних міркувань. Але таке становище не могло продовжуватися тривалий час і тодішньою Держтурадміністрацією були зроблені зусилля щодо відродження екскурсійної діяльності та підготовки фахівців. Одночасно цей процес був посилений комерційними структурами, які бачили потребу ринку в даних фахівцях та можливості їх підготовки на платній основі. У зв'язку з цим деякі ВНЗ і приватні установи, які не мали досвіду і достатньої кваліфікації, започаткували підготовку за даними напрямками [9, с. 151].

Вимоги сьогодення є такими, що підготовка фахівця сфери туризму до екскурсійної діяльності повинна являти собою узгоджену сукупність освітніх компонентів (навчальних дисциплін, модулів, практик), спрямованих на оволодіння компетенціями (соціокультурною, фаховою та особистісною) для реалізації складових професійної діяльності (екскурсійної; виховної; управлінської; маркетингової; науково-педагогічної; організаційної) [12, с. 242].

Підготовка фахівців для екскурсійної діяльності у вищих навчальних закладах має реалізовуватися на гуманітарній, технічній та управлінсько-економічній базі, гарантувати одержання студентами, крім професійних знань у галузі організації і проведення екскурсії, також гуманітарні знання з психології, педагогіки, соціології, культурології, історії, знання у сферах організації та управління, економіки, маркетингу, завдяки яким майбутні фахівці набувають високої адаптованості до професії, комунікативних здібностей, умінь професійно сформувати екскурсійний продукт та прийняти оптимальне рішення для його реалізації [13, с. 21].

Фахові компетентності екскурсовода та гіда-перекладача мають відмінності, обумовлені функціями, які вони покликані виконувати. Головна функція екскурсовода -вести інформаційну роботу з туристами, у гіда-перекладача до основних функцій додаються здійснення перекладу, а також -забезпечення надання підприємствами обслуговування придбаного туристами комплексу послуг обумовленого асортименту та якості. Власне гід-перекладач виступає посередником між туристичною фірмою, туристами та підприємствами обслуговування і виконує двоєдине завдання: забезпечує прибуток фірмі та якісне надання послуг. Таким чином, гід-перекладач поєднує функції екскурсовода, перекладача та груповода (в радянські часи функції останнього делегувалися керівникові туристичної групи, яких теж готували в рамках професійних курсів системи профспілок) [6, с. 47].

З наведеного вище можна зробити висновок, що організація діяльності фахівців туристичного супроводу в Україні потребує удосконалення і впорядкування. Проблема професійної підготовки екскурсоводів, гідів-перекладачів передбачає необхідність розробки базових компетенцій, визначення змісту та методик навчання фахівців даного напряму, що вимагає обґрунтування і має стати предметом подальших досліджень.

Література

1. Любарець, В.В., 2013. ` Формування професійної компетентності майбутніх агентів з організації туризму у професійному коледжі'. Дис. канд. наук, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», «Переяслав-Хмельницький.

2. Сегида, Е.Ю. & Мельничук, А.А., 2014. `Теоретико-методологічні основи викладання курсу «Екскурсознавство» для студентів географічних спеціальностей', Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна. Проблеми безперервної географічної освіти і картографії, Вип.20, с.118-122.

3. Бабарицька, В.К., Короткова, А.Я., Малиновська, О.Ю., 2007. `Екскурсознавство і музеєзнавство': навч. посіб., Київ: Альтерпрес, 464 с.

4. Емельянов, В.В., 2007. кскурсоведение': учебн. пособ., Москва: Советский спорт, 216 с.

5. Чагайда, І.М., Грибанова, С.В., 2004. `Екскурсознавство', Київ: Кондор, 240 с.

6. Сокол, Т.Г., 2015. `Проблеми професійної підготовки кадрів екскурсоводів і гідів-перекладачів для сфери туризму України', КНУ ім. Т. Шевченка, Географія та туризм, Вип.№34, с.42-49.

7. `Про внесення змін до Закону України «Про туризм»': Закон України №1282-IV від 18 листопада 2003 р.

8. Галасюк, С.С., 2015. `Проблемні питання організації діяльності фахівців туристичного супроводу в Україні', Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, Глобальні та національні проблеми економіки, Вип.№7, с.566-569.

9. Дем'яненко, Ю.С., 2010. `Проблеми і шляхи вдосконалення системи підготовки та контролю якості екскурсійної діяльності в Україні', КНУ ім. Т. Шевченка, Географія та туризм, Вип.№9, с.149-154.

10. Абрамов, В.В. & Поколодна, М.М., 2006. `Проблеми удосконалення системи підготовки і менеджменту персоналу екскурсійної сфери туристської галузі України', Комунальне господарство міст, Вип.№75, с. 203-211.

11. Сокол, Т.Г, 1998. `Характеристика структури туристичної галузі СРСР у 70-80-х рр. ХХ ст.', Туристично-краєзнавчі дослідження. Матеріали ІІІВсеукраїнської науково-практичної конференції «Туризм в Україні: економіка та культура», Київ: «Км -- Трейдинг», Вип.1, Ч.2, с.230-251.

12. Літовка-Деменіна, С.Г, 2017. `Сучасний стан підготовки майбутнього фахівця сфери туризму до екскурсійної діяльності: теоретико-методологічний аспект', ДВНЗ «Переяслав--Хмельн. держ. пед. ун--т ім. Григорія Сковороди», Теоретична і дидактична філологія. Серія: Педагогіка, Вип.24, с.93-102.

13. Матвєєва, Г.В., 2015. `Професійна підготовка майбутніх екскурсознавців у вищих навчальних закладах туристичної галузі': автореф. дис...канд. пед. наук, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», «Переяслав-Хмельницький, 21 с.

Размещено на Allbest.ru