Соціокультурна безпека майбутніх учителів як базовий елемент підготовки до професійної діяльності

Сучасна парадигма української освіти заснована на активному впровадженні в навчальновиховний процес педагогічного ЗВО системи гуманістичних цінностей. У зв'язку з чим, освітнє середовище зазначеної установи повинно створювати необхідні умови, які б сприяли професійноособистісному становленню майбутніх учителів у зазначеному контексті. Аксіологічно спрямована професійна підготовка майбутніх вчителів, у свою чергу, сприятиме формуванню їх конкурентоздатності на вітчизняному і світовому ринку праці.

В останні роки інтелігенцію України, педагогічну громадськість, батьків турбує проблема кризи духовності молоді, низький рівень їх культурного розвитку, несприйняття універсальної ціннісної системи, що спирається на вищі духовні і моральні абсолюти. На думку провідних вчених це може привести до виникнення реальної загрози самознищення суспільства. Так, на думку О. Лановенко, швидко наближається духовноціннісна криза. Девальвація вищих духовних цінностей може викликати катаклізми планетарного масштабу [5].

Духовну загрозу несуть різні фактори і явища. До них можна віднести інтенсивні глобалізаційні та модернізаційні процеси, руйнування базових цінностей релігійної та світської культур, експансію нетрадиційних релігій. ЗМІ з активністю та інтенсивністю гідними кращого застосування, нав'язують молоді асоціальні зразки поведінки: агресію, розбещеність, насильство, криваві розправи. З екранів ТБ, різних сайтів інтернету, зі сторінок низькопробної літератури ллються ріки крові та нецензурні вирази. Масова культура часом створюється ділками-ремісниками, головною рушійною силою яких є комерційний успіх, а не відродження духовного здоров'я нації. У зв'язку з цим відбувається порушення екології культури, що негативно впливає на розвиток особистості молодої людини, веде до деградації. Ось чому, проблема соціокультурної безпеки молоді є актуальною і вимагає цілеспрямованої, активної діяльності по її формуванню.

Під соціокультурної безпекою розуміємо готовність особистості захистити свій внутрішній світ, свою систему цінностей від впливу факторів, які перевищують нормативно допустимі рівні культури, а також негативно впливають на розвиток процесів в системі «людина-культура». Слід додати, що важливим призначенням соціокультурної безпеки є формування стійкого імунітету до низькопробної продукції мас-медіа, свідомого і критичного ставлення до одержуваної інформації.

Згідно П. Сорокіну, соціокультура являє собою весь суперорганічний світ, новий всесвіт, якій був створений людиною. До неї автор відносить: ідеологічну складову (системи мови, науки, релігії, права, етики, музики); матеріальну культуру (обладнання, картини, книги); церемонії, ритуали [7]. Відповідно до концепції автора існує жорсткий взаємозв'язок між елементами нерозривною тріадою: особистістю, суспільством і культурою. При цьому особистість виступає як суб'єкт взаємодії; суспільство як сукупність індивідів, з його соціокультурними відносинами і процесами, а культура як сукупність значень, цінностей, норм, сукупність її носіїв, які об'єктивує і розкривають значення [7]. Слід підкреслити, що саме система цінностей є визначальним елементом культури, її ядром. За своєю природою, цінності служать еталоном оцінки явищ, предметів, поведінки людей, соціальних процесів і власних дій людини і сприяють перетворенню соціальних норм і ідеалів в особистісні принципи. Дуже важливо забезпечити культурі пріоритет таких цінностей, які об'єднують націю, зміцнюють суспільство, гарантують людині його права і свободи.

Одним з головних компонентів соціокультурної безпеки є духовна безпека. Духовні ідеали визначають вищі сенси існування, спрямованість суспільного розвитку, створюють «духовний код» соціуму, виконують функцію духовного єднання і зміцнення українського суспільства. Система духовних цінностей і моральних норм необхідна умова функціонування як суспільства в цілому, так і окремої особистості. На думку В. Горлінського вона виконує роль імунної системи соціального організму, яка захищає його від інфікування руйнівних і деструктивних ідей насильства, ксенофобії, сепаратизму, моральної вседозволеності [1].

А. Запесоцький стверджує, що духовна безпека являє собою систему умов, що дозволяють культурі і суспільству зберігати свої життєво важливі параметри в рамках історично сформованої норми. Руйнування духовних засад суспільства, вихід за рамки норми під впливом культурного ціннісно-нормативного характеру веде до його дезорганізації, розпаду як цілісної системи [2]. Тобто, духовна безпека грунтується на збереженні фундаментальних моральних цінностей, традицій, вихованні у молоді здібності ефективно долати зовнішні загрози, виходячи із власних національних інтересів.

В якості складової соціокультурної безпеки слід розглядати інформаційну. Нажаль, доводиться констатувати, що широкий доступ молоді до інформаційних потоків, далеко не завжди веде до знаходження ними духовних продуктів високої якості та високого рівня культури, поповнення новими науковими знаннями. Безсистемне використання інтернету привело до того, що з'явилася велика кількість молодих людей залежних від гаджетів, що інколи веде до прямої загрози безпеці життєдіяльності та втрати здоров'я.

Можна констатувати, що в останні роки рівень інформаційної безпеки населення, особливо молоді є предметом особливої уваги міжнародних організацій. Так, Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про необхідність придержуватися усіма учасниками глобального інформаційного суспільства визначених вимог [8]. Структура зазначеної кібербезпеки повинна будуватись на принципах: обізнаності, відповідальності, реагування, етики, демократії, оцінки ризику, проектуванні та впровадження засобів забезпечення безпеки, переоцінки. За А. Малюк, компетентність у сфері інформаційних технологій і інформаційної безпеки стає необхідною умовою успішної соціалізації особистості в новому середовищі суспільства [4, 36].

Необхідно відзначити, що суспільство гостро потребує здійснення програми безпеки для молоді. Важливим кроком у цьому напрямку стало впровадження в програму шкіл навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності», метою якої стало формування у школярів необхідних складових індивідуальної захищеності людини.

Однак цього явно не досить, тому що духовність, культура учнів, студентської молоді ще не в повній мірі стали предметом особливої уваги суспільства, освітніх установ. Необхідно проводити більш системну роботу з формування соціокультурної безпеки молодого покоління. Значна роль в цьому належить просвітницькій діяльності із вивчення творів художнього та музичного мистецтва, цілеспрямованої культурологічної освіті, що повинно активно проводитись серед майбутніх учителів, студентів особливо тих факультетів педагогічних ЗВО, які безпосередньо, за своїм фахом не пов'язані з мистецтвом.

У зв'язку із створенням культурно-освітнього середовища педагогічного ЗВО, яке розуміємо як динамічну систему, що сприяє стимулюванню духовному, творчому розвитку майбутніх учителів, був розроблений спецкурс «Музика і живопис у світовій культурі». Метою і завданнями зазначеного середовища стало освоєння студентами немистецьких факультетів основ світової музичної культури та образотворчого мистецтва на прикладі класичних зразків, знайомство із стильовими напрямками мистецтва, формами і жанрами, виховання культури слухання, розвиток естетичного смаку, музично-образного і художнього мислення. Спецкурс був призначений для студентів третього курсу і складався з двох модулів: «Європейська музична культура і образотворче мистецтво», а також «Українська музична культура і образотворче мистецтво». Теоретична частина спецкурсу складалась із лекційного курсу, а практична передбачала слухання аудіо записів класичних музичних творів, а також відвідування оперних спектаклів, концертів філармонічного національного симфонічного оркестру, знайомство з художніми полотнами музеїв, виставок. Велика увага приділялась широкому обговоренню прослуханого і побаченого. Крім того, була створена Музична вітальня, мета якої складалась у більш глибокому вивченні студентами творів мистецтва, а також проведенню тренінгів, рольових ігор: «Як би (І. С. Бах, В. А. Моцарт, Л. Бетховен тощо) писав щоденник» й т. ін. Студентам пропонувалась самостійна робота з підготовці словесної анотації музичних творів, на основі методу вербалізації змісту художніх творів. При створенні пояснень треба було спиратися на аналогії з інших видів мистецтва (живопис, поезію, архітектуру тощо) [6]. Зазначена робота сприяла активізації мистецької уваги студентів, розвитку їх художньообразного мислення, духовності.

Таким чином, особливе значення у створеному культурно-освітньому середовищі приділялась подоланню орієнтації студентської молоді лише на розважальну функцію мистецтва і актуалізації мотивації, формуванню інтересу до його високодуховних зразків.

Майбутній педагог відповідальний за те, яку особистість він в собі створює і являє оточуючим в просторі соціальних комунікацій. Набуття соціокультурної безпеки обопільний процес і вимагає максимальних зусиль, як з боку педагогів, так і з боку студентів. Цей процес сприяє розумінню того, що сутність учителя полягає в його активній позиції по просуванню до педагогічного ідеалу, екзистенційної повноті і передачі «духовної домінанти» своїм учням.

Список використаних джерел

1. Горлинський В. В. Духовні координати безпеки суспільства. Режим доступу: www.filosof.com.ua

2. Запесоцкий А. С. Гуманитарное образование и проблемы духовной безопасности // Педагогика №2, 2002, С. 3-8.

3. Кириєнко С. І. Формування культури особистості в умовах інформаційно освітнього простору: культурологічний аспект. [Електроний ресурс]. Режим доступу: https://doi.org/10.30839/2072-7941.2017.102140.

4. Малюк А. А. Информационная безопасность. Концептуальные и методологические основы защиты информации : учеб. пособие для вузов. М.: Горячая линия-Телеком, 2004. 280 с.

5. Лановенко О. П. Социальный статус искусства: представления, проблемы, решения. К.: Наук. думка, 1983. -165 с.

6. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін. К.: Освіта України, 2008. 274 с.

7. Сорокин П. А. Общедоступный учебник социологии. Статьи разных лет. М.: Наука, 1994. 560 с.

8. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН А/RES/57/239 «Создание глобальной культуры кибербезопасности». [Электронный рессурс]. Режим доступа: http://daccessdds.un.org/dok/ UNDOC /GEN / NO 2 / 738 / 25 / PDF / NO 273825.

References

1. Horlynskyi V. V. Dukhovni koordynaty bezpeky suspilstva. Rezhym dostupu: www.filosof.com.ua

2. Zapesotskyi A. S. Humanytarnoe obrazovanye y problembi dukhovnoi bezopasnosty // Pedahohyka №2, 2002, S. 3-8.

3. Kyryienko S. I. Formuvannia kultury osobystosti v umovakh informatsiino osvitnoho prostoru: kulturolohichnyi aspekt. [Elektronyi resurs]. Rezhym dostupu: https://doi.org/10.30839/2072-7941.2017.102140.

4. Maliuk A. A. Ynformatsyonnaia bezopasnost. Kontseptualnbie y metodolohycheskye osnovbi zashchytbi ynformatsyy : ucheb. posobye dlia vuzov. M.: Horiachaia lynyia-Telekom, 2004. 280 s.

5. Lanovenko O. P. Sotsyalnbii status yskusstva: predstavlenyia, problembi, reshenyia. K.: Nauk. dumka, 1983. -165 s.

6. Padalka H. M. Pedahohika mystetstva (Teoriia i metodyka vykladannia mystetskykh dystsyplin. K.: Osvita Ukrainy, 2008. 274 s.

7. Sorokyn P. A. Obshchedostupnbii uchebnyk sotsyolohyy. Staty raznbikh let. M.: Nauka, 1994. 560 s.

8. Rezoliutsyia Heneralnoi Assambley OON A/RES/57/239 «Sozdanye hlobalnoi kulturbi kyberbezopasnosty». Яlektronnbii ressurs]. Rezhym dostupa: http://daccessdds.un.org/dok/ UNDOC /GEN / NO 2 / 738 / 25 / PDF / NO 273825.

Размещено на Allbest.ru