Система післядипломної освіти як механізм самореалізації та творчої адаптації особистості у соціально-інформаційному середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового професійно-педагогічного інституту Української інженерно-педагогічної академії

Система післядипломної освіти як механізм самореалізації та творчої адаптації особистості у соціально-інформаційному середовищі

Богданова Н.Г.

Одним з найвпливовішим чинників формування життєтворчості особистості є освіта, яка долучає людину до культурного середовища суспільства і людства, а також надає їй змогу реалізувати свої внутрішні прагнення та творчу енергію. Така дієвість освіти, зокрема, обумовлена її системним характером, послідовністю впливу на особистість, спадкоємністю дії ступенів освіти, які змінюють один одного - дошкільної, початкової, загальноосвітньої, вищої, післядипломної. Освітній процес є ефективним і сприяє розвиткові життєтворчих потенцій особистості тільки у випадку своєї цілісності та спадковості етапів. «Неможливо сформувати духовність людини тільки в стінах навіть найпре- стижнішого університету. В цьому плані заслуговує уваги проблема спадкоємності, етапності при формуванні духовності [4, с. 64]». Тому необхідно постійно керуватися концептуальною засадою розвитку освітнього простору, за якою саме особис- тісна життєтворчість та її стратегічний цілепокла- дальний характер є чинником єднання різновікових і різнохарактерних етапів, які проходить людина, набуваючи сучасної освіти. Освіта, завдяки новітнім інноваційно-гуманістичним і особистісно-орі- єнтованим педагогічним методикам, технологіям і світоглядним принципам на простір життєтворчос- ті особистості, перетворюється на буттєво-необ- хідний елемент людського життя.

Теоретичним підґрунтям дослідження стали наукові ідеї вчених про формування і розвиток особистості, системний аналіз педагогічного процесу, питання безперервної освіти (В. Андрущенко, І. Бех, І. Зязюн, В. Кремень, В. Лутай, С. Максименко), розвиток і саморозвиток особистості (К. Абульханова-Славська, Г. Балл, Л. Виготський, С. Гончаренко, С. Рубенштейн), формування особистості (І. Бех, А. Бойко, В. Євдокімов, М. Євтух, Б. Коротяєв, С. Сисоєва).

Також, свій внесок у розв'язання цієї проблеми зробили такі дослідники, як О. Васильєва, Ю. Жидецький, М. Кухта, В. Куценко, В. Пупцов, М. Солдатенко та інші.

Незважаючи на досить об'ємний пласт літератури з цієї проблематики, філософського розгляду потребує проблема системи післядипломної освіти як механізму самореалізації та творчої адаптації особистості у соціально-інформаційному середовищі.

Таким чином, метою статті є дослідження системи післядипломної освіти як механізму саморе- алізації та творчої адаптації особистості у соціально-інформаційному середовищі.

Процес освіти не припиняється із закінченням закладу вищої освіти і отриманням професії, особливо в сучасному світі, який змінюється над- швидкими темпами, постійно насичується новою інформацією. Та й сформована в цілісній системі освіти від дитячого садка до університету творча особистість прагне до подальшого саморозвитку, в тому числі і освітнього. В цьому їй може допомогти система післядипломної освіти, питання якісного забезпечення якої останнім часом достатньо актуалізувалося. «Останнім часом, зокрема в умовах формування суспільства, що базується на знаннях, коли інноваційний суспільний розвиток висуває специфічні вимоги до фахівця, його підготовки, професійної діяльності, багато науковців приділяють значну увагу проблемам навчання фахівців саме на етапі післядипломної освіти [5, с. 107]».

Важливою функцією, яку виконують заклади післядипломної освіти, є корекція ціннісних та професійних орієнтирів культури життєтворчос- ті особистості. В сучасному різноманітному світі ніхто не може бути застрахований від бажання проявити себе в іншій професійній сфері, до якої на тому чи іншому етапі життя схилилася людина в творчому прагненні. Окрім того, творча особистість безумовно завжди прагне до подальшого самовдосконалення, яке сьогодні є основним принципом успішності і конкурентоспроможності. Тому заклади післядипломної освіти набувають ознак механізму самореалізації та творчої адаптації до складного соціально-інформаційного середовища, а також дієвим механізмом надання нового духовно-пізнавального і енергетично-вольового імпульсу життєтворчим домаганням особистості.

Провідною стратегічною лінією післядипломної освіти у новому столітті є концепція життєт- ворчості як спосіб реалізації творчості особистості протягом всього життя. В основі її лежить ідея розвитку та саморозвитку особистості, здатності до самотворення. Проектуючи і здійснюючи життєвий шлях, особистість формується як творець. «Життєтворчість людини визначає цілі, динаміку і спосіб її самореалізації. Це стимулює розвиток індивідуальних рис людини: прагнення нового, бажання змін на ліпше, відповідальність за доленосні вирішення. Як спосіб самореалізації особистості, життєтворчість передбачає в основі цього процесу самовизначення індивіда, його життєві перспективи. Вони розкриваються у формуванні особистістю життєвої програми і планів, вибору спрямованості та темпів втілення [3, с. 155]».

Самореалізацію сучасної особистості можна розглядати як процес постійної відповіді на виклик долі. Людина починає розуміти, що дотримування певних життєвих стереотипів не завжди дає ефективні наслідки. За таких умов, щоразу більше відчувається необхідність формування здатності особистості до творчого мислення і діяльності, до життєтворчості. Отже, самореалізація особистості в системі післядипломної освіти можлива лише завдяки життєтворчості, у процесі якої виявляється як наявний рівень розвитку сутнісних сил особистості, так і резерви подальшого її зростання.

Іноді проблеми суспільного та індивідуального життя можуть потребувати розширення поля само- реалізації особистості. Практика свідчить, що таке розширення соціального простору самореалізації особистості може «спричинити поверхневість у діях і свідомості людини. Це зумовлює розвиток дилетантизму, коли людина все знає, все вміє робити, у всьому розуміється, але не розвиває природний потенціал до належного рівня. Саморозвиток відбувається в одній площині. Прагнення до кількісної повноти, з одного боку, може призвести до втрати якості, оскільки багатогранність, всебічність особистості ще не забезпечує спрямованість самореалізації та її корисність. З іншого, звуження або надмірне поглиблення самореалізації зумовлює обмеження розвитку особистості, направляє її на одновимірність [3, с. 157]». Розв'язання цієї суперечності можливе у межах системи післяди- пломної освіти. Вона спрямовує особистість на вищий ступінь розвитку, що передбачає підвищення рівня самореалізації особистості та її цілісного розвитку. Кожен ступінь розвитку особистості відображає внутрішню єдність і повноту процесу її самоорганізації у життєдіяльності. Він підводить певний підсумок рівня цілісної особистості взагалі та направляє її на подальші цілі.

Важливим для нашого дослідження є і той осо- бистісно-формуючий момент, що мотиваційні стимули і прагнення до продовження освіти в закладі післядипломної освіти свідчать про те, що людина дійсно перебувала у цілісному освітньому просторі, адже лише за таких умов в неї могла скластися фундаментальна мотиваційна спрямованість до навчання і самовдосконалення.

«Відомо, що забезпечення неперервності освіти можливе за наявності мотивації, умов для навчання (навчально-методичне, технічне, матеріальне та фінансове забезпечення) та вміння вчитися. Зазначимо, що формування цього вміння в шкільні та студентські роки є базовим для забезпечення подальшої самоосвітньої діяльності. Вміння самостійно вчитися ми розглядаємо як певний місток, який поєднує окремі складові системи неперервної освіти, починаючи з ДНЗ і завершуючи навчанням дорослих, тобто навчання впродовж всього життя [7, с. 273]».

Система неперервної освіти, навчання впродовж всього життя, з нашої точки зору, є найкращим інтегральним чинником соціокультурного середовища, в якому формується життєтворча, самодостатня, активна особистість, адже саме освіта здатна пробуджувати в людині прагнення не до утилітарних, прагматичних, а до загальнолюдських цінностей істини, добра, справедливості і краси.

Професійно-інформаційна сфера достатньо активно вичерпує духовно-енергетичні запаси особистості, а поповнити їх можна саме протягом навчальної діяльності по власному професійному та культурному самовдосконаленню.

Як чинник особистісного і професійного самовдосконалення людини, післядипломна освіта виконує функцію певного життєтворчого спрямування, корекції людської життєдіяльності, що, звичайно, покладає на неї неабияку відповідальність. професійний післядипломний освіта стимуляційний

Післядипломна освіта повинна базуватися на новітніх, інноваційних, педагогічно-професійних методиках і засобах, мати найновіше науково- технічне забезпечення, здійснювати науково-прогностичну та професійно-стимулюючу функцію. Післядипломна освіта повинна мати «стимулюю- чо-прогностичне спрямування» [1, с. 122]. В такому вигляді вона дійсно виконуватиме функцію духовно-пізнавального збагачення внутрішнього світу людини і життєтворчої, особистісної корекції її професійних, світоглядних, соціокультурних вподобань та прагнень.

Визначивши необхідність гуманістичного, осо- бистісно-орієнтованого, стимулюючо-корекційно - го і прогностично-життєтворчого характеру діяльності системи післядипломної освіти, зупинимося на тому, завдяки яким чинникам та закономірностям можна досягати бажаного результату. Необхідно відзначити, що результат цей залежить як від досконалості і організаційного розвитку самої системи післядипломної освіти, так і від людини, яка цю освіту отримує, зокрема від її духовно-вольових прагнень, світоглядних переконань, цілісності попереднього освітнього простору, в якому вона перебувала, зрештою від її життєтворчих і адаптаційних можливостей. Виділимо такі закономірності та чинники корекції ціннісних та професійних орієнтацій культури життєтворчості особистості в системі післядипломної освіти:

- залежність післядипломної освіти як особливого освітнього утворення від сукупності об'єктивних і суб'єктивних факторів суспільного середовища;

- єдність та взаємозв'язок розвитку та збагачення в процесі післядипломної освіти загальнокультурної (загальноосвітньої), фахово-кваліфікаційної та функціональної складових сукупної культури професіонала;

- взаємозв'язок післядипломної освіти професіонала з активною самоосвітою, саморозвитком, самовихованням;

- залежність ефективності післядипломної освіти від доцільно організованої діяльності та розумно побудованого спілкування в її процесі;

- залежність змісту післядипломної освіти від суспільних та індивідуальних освітніх потреб, врахування при цьому прискорення темпів застарівання й оновлення знань, реальних можливостей та особливостей освіти дипломованих спеціалістів [див.: 6, с. 205-206].

Таким чином, система післядипломної освіти за умов достатньої розвинутості і організаційно- технічного забезпечення здатна реалізовувати завдання по задоволенню корекційних потреб розвитку культури життєтворчості особистості, в чому б вони не полягали: чи в професійному самовдосконаленні і підвищенні конкурентоспроможності, або в зміні роду життєдіяльності, чи в світоглядно- ціннісному перепрограмуванні орієнтаційно-моти- ваційної сфери особистості, або в чомусь іншому. У будь-якому разі, післядипломна освіта є ще однією можливістю особистісного самовираження і самотворчості, які несуть позитивні життєтворчі результати.

«Результатом післядипломної освіти є розвиток професіоналізму, зменшення опору інноваціям, актуалізація професійно-психологічного потенціалу, формування професійної рефлексії, професійне виховання фахівців. Важлива функція післядипломної освіти - професійне самозбереження фахівця, тому що професіоналізм забезпечує соціальну захищеність, підвищує конкурентоспроможність, розвиває почуття впевненості, підтримує культуру гідності. Саме тому комплексна орієнтація системи післядипломної освіти на професійний розвиток, саморозвиток і самоактуалізацію потенціалу особистості сучасного професіонала є необхідною [2, с. 94]».

У підсумку можна зазначити, що у дослідженні з'ясовано, що в сучасних цивілізаційних умовах надінтенсивної динаміки суспільних і технологічних змін особистість, що прагне всебічного саморозвитку, не може зупинятися на певному рівні освіти, у зв'язку з чим сучасні освітянські парадигми всіляко пропагують систему навчання протягом всього життя. В наших сучасних умовах реалізацію ціннісної і професійної корекції культури життєтворчості особистості на будь-якому етапі розвитку її дорослого життя бере на себе система післядипломної освіти, яка виступає сферою самовдосконалення і стимуляційно-прогностичної са- моактуалізації людини.

Запропонований у дослідженні варіант дослідження проблеми системи післядипломної освіти як механізму самореалізації та творчої адаптації особистості у соціально-інформаційному середовищі не вичерпує всіх аспектів даного питання. Перспективним напрямом подальших досліджень у цій актуальній темі є дослідження методів формування у особистості потягів і прагнень, не припиняючи трудової діяльності, продовжувати свій навчально-освітній розвиток, збагачуючи той світоглядно-ціннісний та професійно-технологічний багаж, якого було набуто протягом перебування у цілісному освітньому просторі з дитячих років до будь-якого етапу життєдіяльності.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В., Дівінська Н., Корольов Б. & ін. 2008. `Особистісно орієнтовані технології навчання і виховання у вищих навчальних закладах'. Колективна монографія, за заг. ред. В. Андрущенка, В. Лугового. Київ: Педагогічна думка, 256 с.

2. Васильєва, О. А. 2006. `Психологічні особливості післядипломної освіти'. Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: [Зб. наук. праць]. Запоріжжя. Випуск 39, с. 87-94.

3. Жидецький, Ю. 2001. `Самореалізація особистості в системі ступеневої професійної освіти'. Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Львів. Вип. 15, ч.1, с. 154-159.

4. Ігнатов, Л. М. 2000 р. `Гуманістичні пріоритети освіти та виховання при формуванні духовності'. Гуманістична місія освіти: Збірник доповідей науково-практичної конференції, м. Вінниця, 6-7 червня 2000 р. УНІ- ВЕРСУМ-Вінниця. Вінниця, Україна, с. 63-65.

5. Куценко, В. І. 2009. `Вища і післядипломна освіта в ринкових умовах'. Київ: РВПС України НАН України, 224 с.

6. Пуцов, В. І. & Котенко, О. В. 2007. `Післядипломна освіта - складова неперервної професійної освіти'. Педагогічні науки: [Зб. наук. праць]. Частина друга: Неперервна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, с. 204-208.

7. Солдатенко, М. 2009. `Самоосвіта і саморозвиток в умовах неперервної освіти'. Професійна освіта: ціннісні орієнтири сучасності: [зб. наук. праць], за заг. ред. І. А. Зязюна. Київ; Харків: НТУ «ХПІ», с. 272-278.

Анотація

У статті розглянуто систему післядипломної освіти як механізм самореалізації та творчої адаптації особистості у соціально-інформаційному середовищі. Метою статті є дослідження системи післядипломної освіти як механізму само- реалізації та творчої адаптації особистості у соціально-інформаційному середовищі. Головним методологічним інструментарієм дослідження є фундаментальні основи наукового аналізу, зокрема: діалектичний, структурно-функціональний, прогностичний та інші методи. У висновку зазначено, що в наших сучасних умовах реалізацію ціннісної і професійної корекції культури життєтворчості особистості на будь-якому етапі розвитку її дорослого життя бере на себе система піс- лядипломної освіти, яка виступає сферою самовдосконалення і стимуляційно-прогностичної самоактуалізації людини. Перспективним напрямом подальших досліджень у цій актуальній темі є дослідження методів формування у особистості потягів і прагнень, не припиняючи трудової діяльності, продовжувати свій навчально-освітній розвиток, збагачуючи той світоглядно- ціннісний та професійно-технологічний багаж, якого було набуто протягом перебування у цілісному освітньому просторі.

Ключові слова: післядипломна освіта, особистість, творчість, самореалізація, саморозвиток, діяльність, неперервна освіта, удосконалення.

The article deals with the system of postgraduate education as a mechanism of self-realization and creative adaptation of the individual in the socio-information environment. The purpose of the article is to study the system of postgraduate education as a mechanism of self-realization and creative adaptation of the individual in the socio-information environment. The main methodological tools of the study are the fundamental foundations of scientific analysis, in particular: dialectical, structural-functional, prognostic and other methods. In conclusion, in our modern conditions, the implementation of value and professional correction of the culture of life-creation of the individual at any stage of development of her adult life takes on a system of postgraduate education, which acts as a sphere of self-improvement and stimulation-prognostic self-actualization of a person. A promising direction for further research in this topical topic is the study of methods of formation in the personality of trains and aspirations, without stopping work, to continue their educational and educational development, enriching the outlook-value and professional-technological luggage, which was acquired during stay in a holistic educational space.

Keywords: postgraduate education, personality, creativity, self-realization, self-development, activity, continuing education, improvement.

Размещено на Allbest.ru