Проблеми когнітивної лінгвістики та психології та їх змістовна роль у викладанні іноземних мов в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми когнітивної лінгвістики та психології та їх змістовна роль у викладанні іноземних мов в Україні

У сучасних умовах вплив соціальних, політичних, економічних, психолого-педагогічних, культурологічних факторів на систему лінгвістичної освіти викликав об'єктивну необхідність відпрацьовувати абсолютно нові методичні підходи, що сприятимуть максимальній актуалізації особистісно-інтелектуального потенціалу слухача та викликатимуть наукове зацікавлення загальними положеннями когнітології та розробками когнітивного підходу у викладанні іноземних мов в Україні. Розгляд основних положень когнітивної психології та когнітивної лінгвістики, філософії, психології особистості, теорії та методики викладання іноземних мов свідчить про те, що проблема когнітивного підходу щодо навчання іноземним мовам до теперішнього часу не отримала ще достатньо глибокої та відпрацьованої науково - теоретичної та практичної бази, у зв'язку з чим вкрай доцільним є глибокий аналіз проблем когнітивної лінгвістики та психології та їх значуща роль у викладанні іноземних мов.

Варто зазначити, що ще з самого початку виникнення когнітивної науки особлива роль відводилась психології і лінгвістиці, підкреслюючи тим самим особливе положення об'єктів їх аналізу - психіки, свідомості та мови - саме в мов - лєннєво-мислєннєвій діяльності людини.

Когнітивна психологія - це психологія пізнавальних процесів; це особливий когнітивно-орієнтований напрямок у психології, пов'язаний з вивченням ментальних станів і ментальних процесів людини, що характеризують її поведінку [2, с. 45]. Цей напрямок вперше з'явився в американській науці як альтернатива домінуванню біхевіоріальних концепцій, що заперечувала роль свідомості і підходила до інтелекту, в основному, як до здатності навчатися шляхом проб і помилок. Когнітивна ж психологія вивчає те, як люди отримують інформацію про світ, як цю інформацію людина собі уявляє, як вона зберігається в пам'яті і перетворюється у знання і як ці знання впливають на нашу увагу і поведінку в цілому.

Серед найважливіших тем когнітивної психології є, звичайно, мова, яка вивчається тут як інтеріоризована система знань. Мовна компетенція, мовні вміння та навички, нерідко інтерпретуються як система вроджених знань і одним із завдань когнітивної психології є створення такої когнітивної моделі мови і мовної, комунікативної діяльності, яка могла б об'єднати в інтегральній формі всю інформацію про походження мови, про її сприйняття людиною і, нарешті, про її розуміння.

Когнітивна лінгвістика є одним з напрямків лінгвістики, що досліджує механізми вилучення, зберігання і передачі знань за допомогою мови. Виникнення когнітивної лінгвістики пов'язують з іменами Дж. Лакоффа та М. Джонсона [7]. У центрі уваги когнітивної лінгвістики знаходиться мова як загальний когнітивний механізм, як когнітивний інструмент - система знаків, що відіграє певну роль в репрезентації (кодуванні) і в трансформації інформації [3, с. 53]. Мова розглядається як основний засіб фіксації, переробки і передачі знання і виступає в якості своєрідної системи різних маркерів знання» [і, с. 89].

Мовні структури розглядаються при цьому крізь призму загальних знань людини про світ, накопиченого їм досвіду взаємодії з навколишнім середовищем і в тісній залежності від психологічних, комунікативних та культурних чинників. Лінгвістичний аналіз, з точки зору прихильників когнітивної лінгвістики, повинен враховувати не тільки мовну поведінку, але й психічні процеси, які диктують відповідну поведінку. При цьому велике значення приділяється виявленню, опису та поясненню внутрішньої когнітивної структури, базисної для мовця і слухача, а також динаміці мови. При цьому під когнітивною структурою тут і далі можна розуміти, спираючись на роботи О.С. Кубрякової [4], В.З. Дем'янкова [2], Ю.О. Ситнова [5] та ін., форму організації та збереження у свідомості людини образів реальної дійсності.

На думку Р. Гіббса [6], саме прагнення пов'язувати мовні факти із когнітивними структурами і процесами, поряд з широким використанням емпіричних даних інших дисциплін, пояснює і виправдовує назву даного напрямку.

Історія методики викладання іноземних мов, поява та розвиток нових методів навчання мовам завжди були і є тісно пов'язаними з новими тенденціями в лінгвістиці, психології та педагогіці. Зрозуміло, що ці науки здатні докорінно змінити підхід до викладання та навчання іноземним мовам, сприяти розробці абсолютно нових діючих методів, появі нових систем і моделей навчання, нових дидактичних технологій. Не дивно, що останнім часом широкий розвиток отримують підходи до навчання іноземним мовам, в основу яких покладені знання саме про когнітивну функцію мови. Реалізація когнітивної теорії навчання мовам стала фактично новим етапом розвитку теорії і методики викладання та навчання іноземним мовам.

Мета статті. Довести доцільність використання когнітивного-комунікативного підходу у викладацькій практиці в Україні та відслідкувати дієвість вищезазначеного методу.

Зазначимо, що проблема когнітивного підходу щодо навчання різни видам мовленнєвої діяльності та аспектам іноземних мов досліджувалася в ряді дисертацій, монографій, науково методичних статей і наукових доповідей відомих лінгвістів (Н.В. Баграмова, Н.В. Баришніков, Г.В. Єлізарова, С.Ф. Шатилов, Т.Д. Шевченко, А.В. Щєпілова, Ю.А. Сітнов, П.К. Бабінська, І.В. Баценко, М.Г. Гєз та ін.). Однак на питання про те, як повинні реалізовуватися принципи когнітивізму в методиці і лінгводидактиці, на жаль, поки що немає однозначної відповіді. Більшість дослідників вважають, що реалізація принципу когнитивізму у методиці навчання іноземним мовам передбачає створення адекватних умов, що сприяють або сприятимуть формуванню індивідуальних когнітивних структур, спеціальну підготовку навчального матеріалу, ознайомлення студентів з оптимальними стратегіями засвоєння навчального матеріалу, створення психологічно комфортних умов навчання та таке інше.

Основною причиною тих складнощів, які виникають при вивченні іноземних мов, є вплив рідної мови слухачів. Коли маленька дитина набуває знання рідної мови у процесі спілкування, насамперед, з батьками (звідси, мова матері - mother tongue), його мозок ще «не зайнятий» жодною мовною системою, в результаті чого інформація про мову і про процес комунікації безперешкодно закладається в ментальні структури людини. Отримана інформація запам'ятовується і систематизується автоматично, створюючи можливість (шляхом проб і помилок) обирати певні потрібні форми в ході спілкування дитини з оточуючими. Інша справа, коли вже у свідомому віці людина прагне вивчити іноземну мову. У цьому випадку вся інформація про мовну систему сприймається крізь призму рідної мови і на підсвідомому рівні порівнюється з тим, що людина знає на підставі знання рідної мовної системи. У результаті виникає явище так званої «інтерференції» рідної мови.

У лінгвістиці інтерференція визначається як взаємовплив двох або декількох мовних систем або ж взаємодія і взаємовплив співвідносних явищ у двох або декількох мовах, що призводить до пєвних негативних наслідків (перш за все, до зниження ефективності навчання) у процесі вивчення іноземної мови. Найбільш детально вивчена (і врахована в наявних методиках викладання іноземної мови) інтерференція на фонетичному рівні, а також інтерференція на рівні морфології та граматики. Будь-який викладач іноземної мови, перш за все англійської мови, знає про такі типові помилки студентів, як: неправильне використання префіксів і суфіксів (unexperienced замість inexperienced); неправильне використання граматичних часів; порушення порядку слів у висловлюванні; неправильна сполучуваність (strong storm замість heavy storm); неправильне вживання прийменників (typical for замість typical of) тощо. Але найбільшою проблемою когнітивної лінгвістики та психології у викладанні іноземних мов є інтерференція на рівні семантики під якою ми розуміємо розбіжність смислової інтенції (наміру) мовця із семантикою слів, обраних їм в процесі спілкування іноземною мовою. Так, англійське слово space «простір», з одного боку, добре розуміється, наприклад, тими, хто вивчаючає англійську мову, оскільки воно досить точно відповідає поняттю, означуваному українським словом простір. Наприклад, англійське словосполучення three-dimensional space - тривимірний простір легко складається в мові з вже вивчених студентами англійських слів. Однак, цілий ряд контекстів вживання даного слова викликає у студентів труднощі. Так, наприклад, фраза Towns need more green space викликає у них нерозуміння, і потрібна досить тривала логічна побудова, щоб відновити сенс. Для цього необхідно пам'ятати, що в українській мові поняття, що позначається словом простір, передбачає наявність певних меж, що є для цього слова визначальним. Наявність будь-яких об'єктів в просторі не фіксується даною номінацією в українській мові, скажімо. На відміну від української мови для англійської мови уявлення про заповнення простору деякими предметами (об'єктами) є визначальним, тому словосполучення green space повинно трактуватися як «простір, заповнений зеленими об'єктами». Далі на підставі виведеного знання легко зробити висновок про те, що тут маються на увазі зелені дерева, галявини і таке інше і, таким чином, наведена англійська фраза означає «Умістах повинно бути більше парків і скверів/ більше зелені».

Виходячи з наведеного прикладу, основними завданнями «когнітивного» навчання є допомогти студенту побудувати певне розуміння власної мовної системи. Для цього необхідно надати йому не готові знання, а адекватні певні стратегії оволодіння будь - якою мовою, застосування яких впливатиме на розвиток інтелектуальних здібностей студентів, активізацію їх пізнавальної діяльності, а також призведе до отримання та використання набутих знань.

Обговорюваний аспект, таким чином, виступає одним з найважливіших засобів формування світогляду. Прийоми, що реалізуються в руслі когнітивної спрямованості навчання, мають величезний виховний потенціал. Вони розвивають незалежність мислєння людини, її дії, бажання самостійно керувати процесом навчанням і оцінювати його, а також сприяють духовному і соціальному розвитку особистості.

Когнітивний аспект проявляється в широкому контекстуальному спілкуванні і необхідно усвідомлювати те, що на мовлєння впливають не тільки екстралінгвістичні фактори, але й індивідуальний психічний образ факторів спілкування, який формується в діяльності мовця-слухача. Цей «образ» є сукупністю інтелектуальних умінь і навичок, які є результатом тривалої розумової практики студентів і які не прирівнюються до комплексу комунікативних умінь і навичок. Ці дві групи вступають у складну взаємодію, виправдовуючи тим самим необхідність застосовувати комунікативно-когнітивний підхід у процесі навчання іноземним мовам.

Отже, дослідження складних психологічних процесів когнитивізму та формування певних уявлень про людське оточення, втілених у мовленнєвий процес та здатність із розумінням використовувати виведені певні когнітивні поняття про світосприйняття та використання їх у реальних комунікативних ситуаціях, доводить безперечну дієвість когнітивно-комунікативного підходу при викладанні іноземних мов у вищих навчальних закладах України. Для мінімізації ж впливу будь-якої мови необхідно не тільки коригувати певним чином окреме нелогічне та неправильне вживання лексичних одиниць та/або граматичних конструкцій, але й формувати у студентів глибинні знання концептуальних принципів організації системи досліджуваної іноземної мови.

Список літератури

лінгводидактика іноземний викладання

1. Беляевская Е.Г. Когнитивные основания изучения семантики слова. Структуры представления знаний в языке. Москва, 1994. С. 88-96.

2. Дємьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода. Вопросы языкознания. 1994. №4. С. 17-33.

3. Кубрякова Е.С. [и др.] Краткий словарь когнитивных терминов. Москва, 1996. С. 245.

4. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма: лингвистика - психология - когнитивная наука. Вопросы языкознания. 1994. №4. С. 34-47.

5. Ситнов Ю.А. Коммуникативно-когнитивный подход к развитию грамматической компетенции студентов - лингвистов: автореф. дис. д-ра пед. наук: 13.00.02. Пятигорск, 2005. С. 36.

6. Gibbs, R.W. Jr., Wilson, N.L. Bodily action and metaphorical meaning. Style. 2002. VoL 36, p. 409.

7. Lakoff, G., Johnson, M. Metaphors We Live by. Chicago, 1980, p. 303.

Размещено на Allbest.ru