Формування музично-естетичної культури учнів початкової школи засобами музичного фольклору

Валентина Мішедченко

Музична культура людини є органічною частиною духовної культури народу, до якого вона належить або серед якого вона живе. У сучасних програмах реалізована концепція музичного виховання школярів на основі української національної культури. В узагальненому вигляді вона полягає у визнанні провідної ролі музичного фольклору в музично-естетичному вихованні дітей;

у зверненні до народної музичної творчості крізь призму її життєвих зв'язків з духовним, матеріальним та практичним світом людини; в розгляді українського музичного фольклору в діалектичній єдності з фольклором інших народів; у розкритті естетичного змісту народної музики на основі осягнення школярами суті й особливостей музичного мистецтва.

Узагальнення щодо використання фольклорних творів у вихованні молоді зроблено у працях філософів та істориків - М. Аркаса, М. Грушевсько- го, а М. Костомарова, І. Огієнка, О. Субтельного та ін. Вони наголошували на тому, що джерела народної мудрості дають матеріал для творчого самовиявлення, навчання й виховання, а безпосереднє прилучення до фольклору активізує можливості особистості у здобутті знань, збагачує емоції, почуття тощо.

Наукові праці К. Абишева, А. Анаркулової, Апраксіної, В. Бабія, А. Владимирової, Р. Дзвінкої, Ю. Мандрика, Н. Сивачук, В. Стрельчук, В. Ша- цької та ін. говорять про те, що системою музично- естетичного виховання й розвитку творчих здібностей школярів є народна музична творчість.

Як зазначено в «Концепції національного виховання», визначальним є принцип народності виховання, що зумовлює потребу у формуванні національної свідомості та любові до рідної землі й свого народу.

Необхідність підвищення ефективності подальшого впровадження у практику роботи початкової ланки освіти народно-пісенної творчості пояснюється потребою удосконалення навчально- виховного процесу в умовах реалізації концепції національної загальноосвітньої школи України та концепції національної системи виховання.

Сучасні педагоги Н. Костюк, Л. Корній, Ляшенко, Т. Мартинюк, В. Шульгіна та інші у своїх дослідженнях подають естетико-соціоло- гічні та музикознавчі узагальнення, розкривають художні цінності української народної музики.

Немає жодного вчителя-практика або вчено- го-педагога, який заперечував би значення й роль народної музики в естетичному розвитку особистості та не намагався б усіма силами донести її скарби до дитячого серця. Однак і сьогодні лишається багато невизначених аспектів проблеми музично-естетичного розвитку особистості в контексті національної культури.

У працях сучасних учених (А. Арнольдов, Ю. Афанасьєв, Е. Бадлер, О. Боголюбов, В. Давидович, Д. Джола, А. Жданов, В. Зінченко, М. Злобін, І.Зязюн, М. Каган, М. Кисельов, О. Толстих та ін.) означені численні підходи до визначення сутності поняття «культура». Ряд дослідників розглядають культуру як кінцевий продукт діяльності людей; інші - як сукупність особистісних якостей людини; треті в це поняття вкладають діяльність у якій людина має можливість виявити й розкрити свою внутрішню сутність, виразити її в усій цілісності й універсальності тощо.

Визначаючи поняття культури, В. Семенов вказує на те, що з філософської точки зору культура є «особливим діяльнісним способом освоєння людиною світу, включаючи як увесь зовнішній світ, природу й суспільство, так і внутрішній світ, саму людину в розумінні її формування і розвитку» [9, 17].

Одна з особливостей поняття культури полягає в тому, що саме вона характеризує людину, діяльність людей, в процесі якої розкриваються закони суспільного життя. «Культура, - писав М. Ковальзон, - це специфічно суспільний спосіб життєдіяльності людини. Щоб жити в історично визначеному історично визначеному суспільстві і діяти в певній сфері суспільного життя, людина повинна оволодіти наявними умовами суспільного життя і діяльності. Міра оволодіння цими умовами і характеризує рівень людини - її культуру» [5, 10].

Однією з найважливіших сторін багатовікового розвитку культури є народна музична творчість, яка включає спадщину багатьох поколінь, вивірений художній досвід, невідомих народних співців, майстрів-інструменталістів. У фольклорному багатстві народу відобразилися біль і радощі минулого, мрії про щасливе життя, уявлення про добро і зло, віру та чесність [8, 5].

Фольклор - це художнє відображення дійсності у словесних, музично- хореографічних, драматичних формах колективної народної творчості, пов'язаної з життям і побутом, світобаченням суспільства. У фольклорі відображається національна психологія, досвід, національна свідомість народу, його історія, філософія, мораль, естетичний та етичний ідеали народу. Вивчення народної творчості - це шлях до пізнання минулого, сучасного й майбутнього нашого народу [10, 9].

Педагогічна практика давно цікавилась питаннями впливу народної творчості на виховання дітей. К. Ушинський високо оцінював педагогічне значення українського фольклору. «Яким невичерпним матеріалом, - писав він у "Педагогічних замітках про Швейцарію», - є народна творчість для розвитку, найвитонченішого розвитку най- благородніших і найважливіших почуттів у серці молодого покоління!» [8, 25].

Значне місце в скарбниці народної творчості належить музичному фольклору, що знайшов своє найбільш повне вираження в пісні.

Пісня - найпростіша й найпоширеніша форма вокальної музики. У ній поетичний образ поєднується з музичним. Характерними рисами пісні є наявність у ній закінченої, самостійної, наспівної мелодії, простої структури й відповідності музики загальному змісту тексту без його деталізації [4, 113].

Народна пісня - це душа народу, його історія. Пісенна творчість українського народу складалась і збагачувалась протягом століть, тому її розглядають як справжній золотий фонд української музичної культури. Народна пісня - це мова народу, його історія, національне багатство й культура. Вона супроводжувала людину протягом усього її життя, допомагала у праці й прикрашала побут.

Формування музично-естетичної культури учнів початкової школи засобами пісенного фольклору розглядається у філософській і педагогічній літературі як цілеспрямований процес пізнання цінностей народного мистецтва та виявлення здатності до їх творчого освоєння. Ця якість особистості свідчить про рівень її естетичного розвитку й виявляється в різних видах діяльності в галузі конкретного виду мистецтва.

Для виховання естетичного ставлення до української народної музики у дітей треба передбачити рівень їхнього загально-естетичного розвитку, виявити естетичні потреби й інтереси, притаманні школярам даного віку. «У житті людини є оптимальні періоди, коли вона може з найкращим результатом оволодіти певним обсягом знань, засвоювати вміння й навички, розкривати свої здібності» [11, 94]. Виявлення подібних "оптимальних періодів” потрібне в будь-якому педагогічному процесі, і особливо у вихованні естетичного ставлення молодших школярів до української народної музики [12, 54]. виховання творчий культура

Через українську народну музику учні початкових класів збагачують свій емоційний досвід (почуття, вміння їх переживати), прилучаються до музичної спадщини рідного народу. Естетичне ставлення до української народної музики сприяє вияву в учнів нахилів та здібностей, розвитку творчого ставлення до дійсності. Це дозволяє дитині легше входити в новий для неї світ, знайти й виявити себе в ньому [6, 45].

Важливо не упустити сенситивний період - молодший шкільний вік, коли діти особливо сприйнятливі до педагогічного впливу. Їхній художній смак розвинений ще недостатньо, він тільки формується. І якщо з раннього віку дитина слухає й виконує народні пісні, слух поступово засвоює їх мелодичні й ритмічні особливості, вони запам'ятовуються, стають звичними, близькими [7, 122].

Любов до народної музики, пісні - духовне начало людського життя, адже кожна дитина генетично несе в собі зачатки тієї музичної свідомості, на якій у далекому минулому зросла могутня стихія музичного фольклору. Підкреслюючи значення фольклору в становленні особистості, В. Сухомлинський писав: «Мелодія і слово рідної пісні - це могутня виховна сила, яка розкриває перед дитиною народні ідеали і надії» [8, 9 ].

Народна пісня - одне з важливих джерел виховання дітей. Тому відродження народної пісенної культури набуває великого значення у справі виховання учнів початкової школи. Саме з малеч- ку в дитячу душу повинно увійти слово народної пісні, яка зможе запалити в ній іскорки добра й справедливості. Український композитор і педагог М. Леонтович надавав першорядного значення народній пісні як найдемократичнішому жанрові, близькому й зрозумілому дітям.

Автори програми з музики для загальноосвітніх шкіл 1-4 клас (О. Ростовський, О. Марченко, Л. Хлєбникова, З. Бервецький) зазначають, що музична культура людини є органічною частиною культури народу, до якого вона належить або серед якого живе. У програмах реалізовано концепцію музичного виховання школярів на основі української національної культури. Вона полягає у визнанні провідної ролі музичного фольклору в музично-естетичному вихованні дітей; у зверненні до народної музичної творчості крізь призму її життєвих зв'язків з духовним, матеріальним та практичним світом людини; у розкритті естетичного змісту народної музики на основі осягнення школярами суті й особливостей музичного мистецтва [3].

В основу програми з музики для учнів початкових класів покладено дитячий фольклор, який охоплює словесну творчість дорослих для дітей (колискові пісні, забавлянки, пестушки та ін.), творчість дорослих, яка з часом перейшла до дитячого репертуару (ігрові пісні) й безпосередньо дитячу творчість (скоромовки, лічилки).

Отже, насичення шкільних програм фольклором сприяє наближенню учнів до сформованих протягом віків уявлень про сутність людини, про красу й гармонію навколишнього світу. Усі уроки повинні бути пройняті думкою, що музична творчість українського народу - нев'януча окраса його духовної культури.

Спілкування з українською народною піснею в початкових класах створює для школярів усі умови для якнайповнішого прояву особистих здібностей, естетичного виховання, сприяє відродженню й піднесенню народної пісенної культури.

Молодший шкільний вік є важливим періодом для засвоєння культури свого народу, накопичення знань, формування ціннісних орієнтацій людини у певному середовищі. За висновком Б. Неменського, національне є тим початком шляху, з якого дитина має вирушати у великий світ мистецтва, світової художньої культури [1]. Саме в дитинстві закладаються підвалини широкого мистецького кругозору, високого смаку, любові до народної творчості та співу. Необхідно створити всі умови, щоб прилучити дітей до народної пісні, яка випробувана віками й сприяє збагаченню уявлень про естетичні й моральні ідеали, нерозривно пов'язані з навколишнім світом.

У шкільній програмі з музики народній пісні відводиться значне місце. Головне завдання вчителя - допомогти дитині усвідомити музично- поетичну гармонію народної пісні.

Велику художню цінність становлять твори календарно-обрядової тематики, які пов'язані з образами природи, її явищами й календарними датами. Вивчення на уроках обрядових пісень дає змогу познайомити дітей з календарними піснями - зимовими, весняними та літньо-осінніми. До числа творів, які вивчались, входили: колядки, щедрівки, веснянки, купальські й жниварські пісні: «Вийди, вийди, сонечко», «Подоляночка, «Ми кривого танцю йдемо», «Вийди, вийди, Іванку», «Щедрівочка щедрувала», «Коляд, коляд, колядниця», «Вийшли в поле косарі», «Кругом, женчики, кругом», «А вже весна» та інші. Ознайомлюючи учнів з народним календарем, учитель знайомить їх з ігровим фольклором: це - колядки, щедрівки, пісні про святого Мико- лая, веснянки, гаївки, зажинкові, жниварські, обжинкові пісні, дитячі лічилки, українські народні пісні з елементами гри. Використання ігрової діяльності спрямовано на роботу уяви школяра, який відтворює образи естетичного змісту в конкретній обстановці. Завдяки іграм-пісням діти набувають певного соціального досвіду, задовольняючи потребу в активному сприйнятті та спілкуванні.

Оспівування у народних піснях національних символів України (калина, верба, тополя, барвінок та ін.) впливає на виховання патріотичних почуттів школярів, на розвиток їхнього ставлення до природи, рослинного й тваринного світу. Прикладом можуть бути: «Зацвіла в долині», «Вербовая дощечка», «Калинова пісня», «Ой єсть в лісі кали- на»,«Калинова сопілка», «Ой вербо, вербо» та інші.

Ознайомлення учнів початкової школи із давніми календарними обрядами має велике значення у вихованні духовної культури. У них відображено найкращі риси українського народу: працьовитість, шанобливе ставлення людей одне до одного. Фольклорні образи, ідеї, символи відіграють велику роль у пробудженні й розвитку національної свідомості.

Особливе місце відводиться колисковим пісням. Їх розучування вводить дітей у світ глибоких материнських почуттів, сюжети прості й зрозумілі. Вони першими вчать дитину розуміти смисл слів як певного об'єднання звуків. Завдяки колисковим пісням доброта, душевний світ матері й краса її мови передаються дитині. Дитина, яка не слухає в ранньому віці колискових пісень, втрачає в своєму емоційному, розумовому й моральному розвитку [2].

Учні четвертого класу ознайомлюються з такими новими жанрами української пісні, як історичні пісні й думи, жартівливі пісні та коломийки («Ой попід гай зелененький», «Гей, там на горі Січ іде», «Маруся Богуславка», «Іван Богун» та інші).

Перед слуханням і вивченням народної пісні вчитель повинен провести цікаву, коротку, емоційну розповідь про народну пісню, історію її виникнення з урахуванням особливостей розвитку школярів. Бесіда слугує ефективною формою, яка пробуджує в дітей інтерес до пісенного фольклору, сприяє глибокому осмисленню й сприйняттю змісту, особливостей і художньої значущості творів народно-пісенної творчості. Використовуючи в своїй роботі розповідь-бесіду, вчитель повинен підкреслити значення фольклору у формуванні співочої культури, бо народна пісня відображає життя людини, розвиває її духовну культуру, в ній музичний ритм підпорядкований ритмомелодиці словесного тексту.

Звертаємо увагу дітей і на багатство характерних для багатьох народних пісень поетичних паралелізмів («Та продай, бабусю, бичка», «Вербовая дощечка», «Вгору, сонінко», «Соловеєчку, сватку, сватку», «А ми просо сіяли», «Зайчику, зайчику», «Ягілочка»); метафор («Вийди, вийди сонечко», «Ой на горі жито», «Ой вербо, вербо», «Ой ходить сон», «Вийди, вийди, Іванку»); образів («Ой сивая та і зозуленька», «Грицю, Грицю, до роботи», «Дівка Явдошка») і символів («Ой минула вже зима», «Гей там на горі січ іде», «Се наша хата»). Наприклад: у пісні «Вгору, сонінко» звучать такі поетичні паралелізми: дивувалися ліси, де ся поділи вівси. Женчики позжинали залізними серпами. Залізними серпами, біленькими руками; у пісні «Зайчику, зайчику» - поетичні паралелізми: зайчику, зайчику, мій братчику! Не скачи, не скачи по городчику. У пісні «Ой ходить сон» підкреслюємо метафори - ой ходить сон коло вікон; питається сон дрімоти. У пісні «Ой минула вже зима» - прилетіли журавлі - це символ весни; у пісні «Се наша хата» - Трійця, Спаситель і Божа Мати - релігійні символи; у пісні «Ой єсть в лісі калина» - калина - символ України.

Необхідно націлювати увагу учнів також на морально-естетичний зміст тексту й музики, на почуттєве, емоційно-моральне ставлення людини до дійсності. Треба наголосити, що слова й музика доповнюють одне одного, створюючи єдиний художній образ і передаючи певний настрій.

Предметом уваги має стати не стільки сам музичний твір, скільки настрій, почуття, роздуми дітей, викликані його сприйняттям. Учитель повинен вдивлятися в очі школярів, намагаючись зрозуміти їхній настрій, думки, емоції й почуття. Одні школярі емоційно сприймають музику, вираз їхнього обличчя змінюється, інші - супроводжують музику рухами, наспівуючи мелодію. На уроках музики можна використати практичні методи роботи, запропонувавши школярам зобразити на малюнку сюжети, на які надихнула їх прослухана мелодія.

На музично-естетичний розвиток учнів матиме значний вплив їхня участь у позакласній діяльності, яку буде організовувати вчитель музики, де для фольклору більш широкий простір: заняття в музичних гуртках, організоване відвідування музичних концертів із наступним їх обговоренням, участь у шкільних святах народної пісні, робота ансамблів з вивчення українського фольклору. Єдність принципів самодіяльності й організованості забезпечує досить високу ефективність цих форм залучення учнів до народної пісні, фольклору. Методика позакласної роботи, спрямованої на залучення дітей до вивчення народнопісенної творчості, має ґрунтуватися на організаційно- педагогічних вимогах, розумінні педагогами й батьками необхідності ознайомлення школярів із творами українського фольклору, участі учителів у практичній роботі з ознайомлення учнів із пісенною творчістю їхнього регіону. Велику роль у цьому відіграє сам учитель музики, його творчий підхід до вирішення проблеми. Він повинен бути готовим не тільки до аналізу народної музики, а й до підбору оптимальних варіантів дидактичного матеріалу не лише для шкільних уроків, а й для виховних заходів.

Нами було розроблено програму роботи музичного лекторію в школі, який охоплював різні форми організації музично-естетичного виховання учнів засобами української народної музики, які сприяли розширенню й збагаченню знань школярів. Основними формами цієї роботи були: тематичні заняття, музичні лекції, бесіди, свята української народної пісні.

До програми музичного лекторію входили такі теми: «Українська народнопісенна творчість», «Пісня - душа народу», «Пісні річного календарного циклу», «Колискова - пісня матері», «Українські народні думи та історичні пісні», «Життєва правда в ліричних піснях українського народу», «Українські композитори - співці народної музики», «А вже весна, а вже красна», «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине».

Універсальною формою музично-естетичного виховання школярів на заняттях музичного лекторію була бесіда-концерт. Така форма дає можливість учителеві вибирати для ознайомлення жанри народнопісенної творчості з урахуванням особливостей розвитку школярів і рівня їхніх знань про український фольклор. Проведення тематичних занять лекторію як музично-естетичної форми прилучення школярів до пісенної творчості сприяє вихованню в них інтересу й любові до народної музики, наближенню до сформованих протягом віків уявлень про духовність людини, її красу, гармонію навколишнього світу, допомагає учням проникнути в глибини музичного фольклору. Народна музика має увійти в музичну свідомість дітей як безпосередньо живе, хвилююче мистецтво. Діти мають відчувати фольклор як природну невід'ємну частку сьогодення [4].

Бажаючи розвивати духовність дитини, учитель повинен допомогти їй зорієнтуватись у світі музики, добираючи високохудожні твори, які сприятимуть розвитку культури почуттів учнів, їхнього музичного й естетичного смаку. У школі, в якій добре продумано фольклорні виховні заходи й звучить народна пісня, можна розвивати любов до музичного мистецтва, що сприятиме формуванню музично-естетичної культури та збагаченню духовності учнів початкової школи.

Таким чином, педагогічне керівництво музично-естетичною діяльністю учнів на матеріалі українського пісенного фольклору в навчально- виховній роботі дає можливість стверджувати, що це дозволить підвищити ефективність розвитку музично-естетичної культури дітей початкової ланки освіти. А проведена нами робота з поглибленого ознайомлення дітей з українською народною музичною творчістю сприяє загальнокультурному розвитку учнів, активізації інтересу дітей до української народної пісні.

Список використаних джерел

1. Апраксина 0. А. Методика музыкального воспитания в школе: учебн. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. М.: Просвещение, 1983. 229 с.

2. Архімович Л. Б. Нарис з історії української музики. Ч. І--ІІ. К.: Мистецтво, 1964. 309 с. Ч.ІІ. 312с.

3. Афанасьев Ю. Л. Національна художня культура як цілісна система // Культура і мистецтво в сучасному світі. Наукові записки КДУК і М. В.1. К., 1998. С.10-17.

4. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі: навч. посібник.К. : Вища шк., 1994. С.398.

5. Комарова А. И. Эстетическая культура личности. К.: Вища школа, 1988. 149 с.

6. Науменко С. Особливості сприймання музики шестилітніми першокласниками // Початкова школа. 2001. № 12. С.45- 47.

7. Печерська Е. П. Уроки музики в початкових класах: навч. посібник. - К.: Либідь, 2001. 272 с.

8. Рідне слово. Українська дитяча література: Хрестоматія. Кн.1 / Упор. З. Д. Варавкіна, А. І. Мовчун, М. Ф. Черній. К.: Либідь, 1999. 400 с.

9. Семенов B. C. Культура и развитие личности // Вопросы философии. 1982. № 4. С. 16-26.

10. Український фольклор / Упор.: О. М. Семеног, А. І. Сторожук. Глухів: РВВ ГДПУ, 2001. 92 с.

11. Эстетика. Словарь / Под ред. А. А. Беляева и др. М.: Политиздат, 1984. 445 с.

12. Эстетическое воспитание школьников: Вопросы теории и методики / Под ред. М. Д. Таборидзе. М.: Педагогика, 1988. 104 с.

Анотація