Теоретико-методологічні засади дослідження аксіологічного аспекту освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АКСІОЛОГІЧНОГО АСПЕКТУ ОСВІТИ

THEORETICAL AND METHODOLOGICAL PRINCIPLES STUDY OF AXIOLOGICAL ASPECT OF EDUCATION

Біденко Є. В.,

здобувач, Національний педагогічний

університет імені М. П. Драгоманова (Київ, Україна),

Bidenko E.,

Applicant, M. P Dragomanov National

Pedagogical University (Kyiv, Ukraine),

Досліджується аксіологічний аспект освіти; автор стверджує, що аксіологія освіти як філософський напрям і навчальна дисципліна втілює і репрезентує багатовекторний функціональний зміст. Серед усього спектру функцій (інформативна, виховна, комунікативна та ін.) пріоритетне значення мають функції кореляції і екстраполяції, оскільки саме вони зумовлюють вибір життєвих стандартів, настанов, принципів. Цінності виконують функцію перспективних стратегічних життєвих цілей і ключових мотивів життєдіяльності. Вони визначають моральні устої і принципи поведінки. Саме тому будь-яке суспільство є зацікавленим у тому, щоб люди притримувались тих чи інших норм поведінки, щоб актуалізувались ті чи інші цінності та пріоритети життя і щоб людина неминуче ставала об'єктом цілеспрямованого виховання. А методологічна система виховання, прийнята в даному суспільстві, завжди визначається, в свою чергу, панівною в ній системою цінностей. У той же час можна беззастережно стверджувати, що поза ціннісним виміром освіта (у будь-якому розумінні) не може існувати апріорі.

Ключові слова: людина, культура, цінності, аксіологія.

освіта аксіологія філософія

The axiological aspect of education is investigated; The author argues that the axiology of education, as a philosophical direction and a discipline, embodies and represents multi-vector functional content. Among the whole range of functions (informative, educational, communicative, etc.), priority is given to the functions of correlation and extrapolation, since they determine the choice of living standards, guidelines, principles. Values function as promising strategic life goals and key motives for life. They determine the moral principles and principles of behavior. That is why any society is interested in people adhering to certain norms of behavior, in order to update certain values and priorities of life and to make the person inevitably the object of purposeful education. And the methodological system of education adopted in this society is always determined, in turn, by the dominant system of values in it. At the same time, it can be argued unconditionally that, beyond value, education (in any sense) cannot exist a priori.

Keywords: man, culture, values, axiology.

На переконання теоретиків, аксіологія в сучасній педагогіці виступає як її методологічна основа, що визначає систему педагогічних поглядів, в основі яких лежить розуміння і ствердження цінності людського життя, виховання і навчання, педагогічної діяльності та освіти. Розглядаючи ж систему соціальних цінностей, як базової категорії аксіології, фахівці вважають, що до них відносяться суспільнозначущі для особистості, соціальної спільноти, суспільства у цілому матеріальні, соціальні об'єкти, духовна діяльність людини та її результати; соціально схвалювані і поділювані більшістю людей уявлення про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, романтична любов, дружба тощо. Дослідники впевнені, що соціальні цінності не підлягають сумніву, вони слугують еталоном, ідеалом для всіх людей, на їх формування спрямований педагогічний процес [1, с. 163].

Розглядаючи ціннісну проблематику у навчально-виховному процесі, репрезентанти «аксіології освіти» трактують сутність та природу цінностей з різноманітних методологічних позицій.

Дослідники констатують, що філософія освіти, звертаючись до аксіологічної проблематики, спирається на ті загальні теоретико-методологічні підходи, що вироблені в аксіології як філософській теорії цінностей. Тому основні парадигмальні побудови філософсько-педагогічної аксіології в тій частині, яка стосується розуміння питання про природу цінностей, сполучення об'єктивного і суб'єктивного в них, взаємозв'язок цінностей із соціальними і культурними чинниками, про механізми їхнього виникнення і функціонування, співвідносні з основними парадигмальними побудовами аксіології загалом. Серед останніх можна виділити наступні: натуралістичний психологізм:джерело цінностей вбачається у біопсихологічно інтерпретованих потребах людини, а цінності розуміються як певні «третичні якості», емпіричні факти реальності, що спостерігаються; головним в цінностях вважається корисність (Дж. Перрі, Дж. Дьюї, Р. Льюіс);

аксіологічний трансценденталізм баденської школи неокантіанства (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт): цінність - це ідеальне буття, буття норми, яке співвідноситься не з емпіричною реальністю, а з нормативною свідомістю і не залежить від людських потреб і бажань;

персоналістичний онтологізм (М. Шелер, Е. Гартман): сфера цінностей існує незалежно від людини, а її реальність гарантована «позачасовою аксіологічною серією в Бозі»; цьому підходу притаманний спірітуалізм, трансценденталізм;

культурно-історичний релятивізм (В. Діль- тей, О. Шпенглер, П. Сорокін): провідною є ідея аксіологічного плюралізму, множинності рівноправних ціннісних систем, заперечення

правомірності якоїсь однієї «справжньої» системи цінностей, інтуітивістський підхід до витлумачення ціннісного смислу культури;

соціологізм: М. Вебер наслідував уявлення неокантіанців про цінність як норму, способом буття якої є значущість для суб'єкта і застосував для інтерпретації соціальної дії і знання, далі в структурно-функціональному аналізі (Т. Парсонс) утвердилась думка, що соціальна система завжди передбачає існування певних спільних цінностей, які поділяються усіма;

марксизм: цінності розглядалися в їхній соціально-історичній обумовленості, але перебільшувалося значення економічної і класової обумовленості [2, с. 143].

На думку фахівців, аксіологічний контекст сучасної філософії освіти України спрямований на розробку й теоретичне обґрунтування цілісної системи організації педагогічного процесу у вітчизняній системі освіти задля:сприяння

та вдосконалення ціннісної свідомості учнів і студентів (ціннісних знань, ідеалів, цілей, мотивів, спонукань та ін.); розвитку емоційно-чуттєвої сфери учнів і студентів (сприяння становленню в них любові й поваги до людей, милосердя, доброти, справедливості, толерантності, почуття власної гідності тощо); гуманізації їхніх відносин з людьми та світом узагалі; оволодіння вміннями-цінностями ключових компетенцій життєдіяльності у динамічному суспільстві - соціально-методологічними, полікультурними, комунікативними, інформаційними, самоосвітніми вміннями-цінностями у сфері здоров'я та здорового способу життя [3, с. 15].

Отже, аксіологія освіти вбирає в себе як низку теоретичних напрацювань щодо розуміння цінностей, їх класифікації, функцій, так і розглядає суспільнозначущі практичні аспекти освітньої сфери - реалізація цінностей у навчально- виховному процесі, технології імплементації цінностей для різних вікових груп учнів (студентів), особливості співвідношення різних за своєю природою цінностей (національних, загальнолюдських, соціально-групових) тощо.

Як слушно зауважує Г Нестеренко, аналізуючи аксіологію освіти, передусім слід визначити, що сама освіта є не лише соціальним явищем та інститутом, а й самостійною цінністю. Категорія «цінність» дає змогу розкрити внутрішню сутність освітнього процесу через взаємозв'язок особистості та суспільства, сформувати моральні принципи, культуру, орієнтувати на самореалізацію. Інститут освіти як державна цінність відіграє важливу роль у розповсюдженні ідеологічних настанов розвитку країни. Суспільна цінність освіти полягає у підготовці освічених фахівців, відтворенні інтелектуального й культурного потенціалу суспільства. Особистісну цінність системи освіти характеризує людинотворча функція, що закладає фундамент духовної та професійної реалізації [4, с. 56].

Аксіологія освіти є необхідним підґрунтям реалізації цілей, функцій та завдань навчання на всіх його ланках - починаючи від позашкільної та шкільної освіти, закінчуючи вищим навчальним закладом. Також, аксіологія освіти є органічною складовою здійснення продуктивного навчання й для тих, хто отримує другу вищу освіту, проходить курси підвищення кваліфікації тощо.

На думку Л. Нікогосяна та Ю. Асєєвої, орієнтація на аксіологічні ідеї, відображаючись на ціннісно-смислових утвореннях особистості, зумовлює відокремлення нових функцій вищої освіти:формування особистості вільної, але

й у той же час відповідальної; забезпечення умов для особистісного та професійного самовдосконалення; розвиток духовних сил, здібностей і потреб, які дозволяють фахівцю будувати своє життя, здійснюючи свій вибір на основі гуманістичних загальнолюдських цінностей; забезпечення можливостей соціальної адаптації з одночасними умовами реалізації та розвитку неадаптивної активності, що дозволяє виходити за рамки заданого, розвивати власну суб'єктність і примножувати потенціал як власного розвитку, так і суспільства в цілому [5, с. 35].

Аксіологія в сучасній педагогічній думці розглядається також як основа виховної парадигми школи, що дозволяє залучати її концептуальні основи для організації виховного процесу. Тому важливо в аксіології виховання виділити цінності, що визначають ту суб'єктивну основу смислів для особистості, які людина продукує сама через надбання моральних знань, їх емоційне переживання, апробацію у власному досвіді побудови відношень з людьми і навколишнім світом. Поєднання і взаємодія моральних знань, почуттів, досвіду поведінки в процесі звернення особистості до цінностей, норм і принципів, їх поступове засвоєння і присвоєння у власному досвіді поведінки становлять поетапне і послідовне аксіологічне виховання в школі. Так, у процесі шкільної освіти аксіологічне виховання повинне виконувати наступні функції: трансляцію культури; збереження своєрідності національних традицій в умовах глобалізації, що уніфікує культурне різноманіття; забезпечення соціоекологічної стабільності суспільного життя шляхом передачі моральних норм і еколого- гуманістичних цінностей; соціалізацію особистості, її адаптацію до соціальних ситуацій і техногенних умов сучасного довкілля [6, с. 86].

Вочевидь, аксіологія освіти розробляє світоглядно-ціннісну підойму не тільки навчання, але й виховання учнів (студентів). Діалектичний взаємозв'язок виховання та навчання цементується низкою загальнолюдських та національних цінностей, які ретранслюються у комунікативній взаємодії суб'єктів та об'єктів освітнього процесу.

Загалом, аксіологічність системи сучасної освіти несе в собі духовну, культурну місію формування особистості в суспільстві. Тому інтерпретація аксіологічних ідей освіти є важливим методологічним завданням, особливо при розгляді питань практичної реалізації різних видів і форм знання. У свою чергу, проникнення освіти в усі сфери діяльності суспільства вимагає від нас соціально-філософського і філософсько- антропологічного розуміння аксіологічних ідей сучасної української освіти, осмислення буття особистості в освітньому просторі. Це пояснюється тим, що система освіти в цілому антропологічна за своєю природою [7, с. 38].

За великим рахунком аксіологія освіти є основою стратегічного планування напрямків розвитку національного освітнього простору, тим тлом на якому розвиваються теоретичні та прикладні концепції трансформації навчально-виховного процесу. Так, О. Барліт закликає використовувати аксіологічний підхід у педагогічній науці при організації таких напрямків діяльності: цілісному розгляді становлення особистості в нерозривній єдності соціального і екзистенційного; включенні в дослідницький простір таких феноменів, як цінність, ідеал, духовне піднесення, переживання, віра тощо; вивченні не абстрактної, а конкретної людини у конкретних історико-культурних умовах життя, повсякденних формах функціонування, зокрема в освіті як невід'ємному атрибуті людського буття і в конкретних геокультурних умовах. Науковець пропонує залучати аксіологічний підхід у розробку програм теоретичної і практичної підготовки, програм виховної роботи, психолого- педагогічного забезпечення діяльності ВНЗ, а також для створення навчально-методичних комплексів дисциплін згідно стандартів Болонської конвенції [8, с. 27].

Разом з тим, дієвість і значущість аксіології освіти, як особливого підрозділу сучасної філософії та теорії освіти, реалізується у практичній площині лише за певних умов, які мають духовний, економічний, політико-правовий та інший характер.

Зокрема, М. Окса визначає низку вимог, які забезпечують успішну реалізацію здобутків аксіології освіти на практиці: педагогічна ідеологія повинна будуватися на життє-стверджувальному позитивному змісті, а не на критиці й негативі явищ навколишньої реальності; педагогічний процес має являти собою цілісне поєднання процесів навчання та виховання, які ґрунтуються на одних підходах і характеризуються єдиною стратегією розвитку; систему педагогічних впливів на особистість треба здійснювати не стільки за допомогою використання ідей загальносвітової значущості, перебудови світу, скільки через залучення викладача до внутрішнього світу кожного студента, виявлення ним прагнення зрозуміти та допомогти йому зорієнтуватися в існуючій реальності; під час формування ціннісних орієнтацій студентів потрібно повноцінно використовувати можливості колективу як основного провідника соціальних цінностей і групових норм для осіб, які входять до нього [9, с. 26-27].

Безсумнівно, аксіологія освіти спрямована на аналіз, вироблення, інтерпретацію та ретрансляцію низки суспільнозначущих цінностей, які мають системоутворюючий характер для освітнього простору, становлення особистості, духовного розвитку суспільства тощо.

Саме тому ми зосередимо увагу на понятті і структурі «цінностей» у системі освіти. Узагальнюючи різноманітні підходи до вище- означеної проблематики В. Андрущенко, зауважує, що аксіологічна природа освітнього процесу у ХХ та ХХІ ст. доволі активно осмислюється у закордонній та вітчизняній літературі. У XX столітті проблема цінностей освіти розгортається в дослідженнях представників феноменології, есенціалізму (Р. Пітерс, М. Поляні та ін.), герменевтики, перенніалізму (Дж. Батлер, Г. Хорн та ін.), екзистенціалізму (Ж. Марітен та ін.), експерименталізму (Дж. Дьюї, Т. Бремелд та ін.), теорії соціальної дії тощо. Ця велика дослідницька активність свідчить про неподоланність вихідної філософської колізії - розуму і цінностей. Лінія розмежування проходить для філософських шкіл через проблему раціональної чи моральної (ціннісної) визначеності світу, а також - проблему призначення та місії освіти в цьому контексті. З особливою пристрастю роль та місія освіти у ХХІ ст. розглядаються у працях теоретиків постіндустріального суспільства Д. Белла, М. Гайдеґґера, П. Друкера, В. Іноземцева, М. Кастельса, Х. Ортега-і-Гассета, М. Портера, Е. Тоффлера, К. Ясперса; різні аспекти висвітлені у роботах фундаторів теорії людського капіталу Г. Беккера, М. Блауга, Т Шульца. Безумовно, слід згадати й дослідження вітчизняних філософів, зокрема О. Завгородної, І. Зязюна, С. Клепка, В. Кременя, В. Лугового, М. Лукашевича, М. Михальченка, А. Молчанової, Ю. Терещенка та ін. [10, с. 5-6].

У широкому розумінні цінності - це специфічні утворення у структурі індивідуальної свідомості, що виступають ідеальними зразками й орієнтирами діяльності особистості й суспільства [11, с. 100].

В залежності від критеріїв існуючих класифікацій виділяють різні групи цінностей: цінності-предмети як об'єкти наших оцінок і цінності-значення, які є самі критеріями, еталонами оцінок; цінності матеріальні, соціальні і духовні (пізнавальні, наукові, естетичні, художні, моральні та ін.); за характером участі у регуляції поведінки виділяють цінності-цілі, цінності- норми, цінності-ідеали, цінності-засоби; залежно від виду діяльності людини цінності поділяються на професійні, політичні, цінності дозвілля та ін. [12, с. 61].

У свою чергу, Н. Ткачова у системі освітніх цінностей виокремлює п'ять провідних структурних компонентів:фундаментальні, базові,

наближені до загальнолюдських, які відображають усталені ціннісні орієнтири людства; національні цінності (цінності національної культури); громадянські цінності (цінності демократичного суспільства); сімейні цінності (цінності родинного життя); особисті цінності (особистісні, персональні цінності) [13, с. 70-71].

Натомість Л. Панченко констатує, що освіта як система визначається таким групами цінностей (які демонструють понятійну та структурно- функціональну плюралістичність розуміння самого поняття “цінність у освіті”): внутрішні цінності функціонування освіти (головна цінність

індивідуальність учнів або запити суспільства, професорсько-викладацькі цінності, цінності, що лежать в основі навчальної діяльності учнів і механізмів оцінювання). Виділяють чотири типи якісних цінностей в освіті, що конкурують між собою. По-перше, «академічні», тобто традиційні цінності, сфокусовані на відповідній галузі з якісними критеріями, ранжируваним відповідно до параметрів дисципліни. «Управлінські» цінності зосереджені на політиці і процедурах. «Педагогічні» цінності фокусуються на навичках і компетенції. І, по-четверте, цінності, «сконцентровані на зайнятості» (випускників) з виділенням ієрархічно структурованих стандартів; зовнішні цінності, що індукуються (іноді нав'язуються) освіті суспільством, державою, зокрема, ними визначаються економічні цінності освіти, тобто її здатність забезпечувати функціонування соціально-професійної структури суспільства; інструментальні цінності освіти (її здобуття або проходження), обумовлені ступенем одержання особистістю соціального, інтелектуального, символічного капіталу, зокрема, матеріальна цінність освіти (залежність оплати праці від рівня та якості освіти); соціальна цінність (освіта як фактор соціальної мобільності, вибір видів і сфер професійної діяльності); статусно-престижна цінність (освіта як спосіб і інструмент підвищення соціального статусу); продуковані цінності в освіті: вільна і відповідальна особистість; формування світоглядних установок, поглядів, цінностей загальнолюдського характеру, забезпечення умов для вільного самовизначення кожної людини у світоглядному просторі [14].

Дана класифікація передає всю понятійну поліфонічність сутнісних ознак цінностей, багатогранних підходів до визначення їх структурних компонентів. Визнаючи важливість всіх різновидів цінностей для навчально-виховного процесу, ми розглянемо, в першу чергу, педагогічні цінності, які сконцентровані на навичках, компетенціях, нормах освітньої діяльності.

На переконання І. Ісаєва, педагогічні цінності

це норми, які регламентують професійно-педагогічну діяльність викладача, носять цілісний характер і виступають як пізнавально-діюча система, що визначає відносини між сформованими поглядами на проблеми професійної освіти та професійно-педагогічною діяльністю викладача вищої школи [15, с. 73-74].

Фахівці зауважують, що педагогічні цінності різняться за рівнем свого існування, який може стати основою їх класифікації. Виходячи з цього, виділимо особистісні, групові та соціальні педагогічні цінності. Соціально-педагогічні цінності відображають характер і зміст тих цінностей, які функціонують у різних соціальних системах, проявляючись у суспільній свідомості. Це сукупність ідей, уявлень, норм, правил, традицій, що регламентують діяльність товариства в сфері освіти. Групові педагогічні цінності можна представити у вигляді ідей, концепцій, норм, регулюючих і направляючих педагогічну діяльність в рамках певних освітніх інститутів. Сукупність таких цінностей має цілісний характер, володіє відносною стабільністю і повторюваністю. Особистісно-педагогічні цінності виступають як соціально-психологічні утворення, в яких відображаються цілі, мотиви, ідеали, установки та інші світоглядні характеристики особистості вчителя, що складають у своїй сукупності систему його ціннісних орієнтації. Аксіологічні «Я» як система ціннісних орієнтації містять не тільки когнітивні, але й емоційно-вольові компоненти, що відіграють роль її внутрішнього орієнтира. У ньому асимільовані як соціально-педагогічні, так і професійно-групові цінності, що служать підставою індивідуально-особистісної системи педагогічних цінностей. Ця система включає: цінності, пов'язані із затвердженням особистістю своєї ролі в соціальному і професійному середовищі (суспільна значущість праці педагога, престижність педагогічної діяльності, визнання професії найближчим особистим оточенням та ін.); цінності, що задовольняють потребу в спілкуванні і розширюють його коло (спілкування з дітьми, колегами, референтними людьми, переживання дитячої любові і прихильності, обмін духовними цінностями та ін.); цінності, які орієнтують на саморозвиток творчої індивідуальності (можливості розвитку професійно-творчих здібностей, залучення до світової культури, заняття улюбленим предметом, постійне самовдосконалення та ін.); цінності, що дозволяють здійснювати самореалізацію (творчий характер праці педагога, захопливість педагогічної професії, можливість допомоги соціально неблагополучним дітям); цінності, що дають можливість задовольняти прагматичні потреби (можливості отримання гарантованої державної служби, оплата праці і тривалість відпустки, послужне зростання та ін.) [16, с. 23-24].

Якщо педагогічні цінності характеризують аксіологічний світ викладачів, то “продуковані цінності освіти” визначають так би мовити “кінцевий результат” навчально-виховного процесу - формування творчої, вільної, всебічно розвиненої, інтелектуальної особистості.

Як слушно зазначає Г. Павлова, аксіологічними домінантами освітнього простору виступають свобода і творчість особистості. Категорія свободи характеризує всі специфічні прояви суб'єкта, так само як і культури, і соціуму. Свобода становлення особистості в освітньому процесі не лише артикулюється як оптимізуючий чинник, а й обгрунтовується як необхідна умова внутрішнього становлення самосвідомості, що детермінується умовами його внутрішньої суб'єкт-суб'єктної структури. При цьому об'єктивні детермінанти (тобто цінності, що привносяться в освіту суспільством) не випускаються з уваги, але (у випадку особистісного людського розвитку) вони діють, лише будучи охопленими й асимільованими внутрішньою структурою свідомості. В такому розумінні свобода обумовлена не усвідомленням зовнішньої необхідності, проте пов'язана умовами суб'єкт-суб'єктної позиційності свідомості, і в такому значенні є внутрішньо визначеною. Іншою базисною цінністю сучасної освіти є творчість. Феномен творчості є багатоаспектним і багатогранним, в той час як філософський аспект творчості розуміється як діяльність людини зі створення нових об'єктів, якостей, образів, знань, смислів. Традиційно творчість визначається через новизну створюваного матеріального або ідеального продукту. Однак, у контексті сьогодення уявляється важливим наголосити на некласичному розумінні творчості через позицію смислової домінанти “Іншого”. Творчість - творення - у принципі пов'язана з екзистенціальною самовіддачею, а зовсім не зводиться до самовираження або до винаходу нового. Творчий потенціал особистості будується на здатності до творчої самовіддачі; гранично - на можливості пожертвувати собою заради буття іншого [17, с. 261].

Вочевидь, у структурі “продукованих цінностей освіти” провідну роль займають саме свобода, творчість та відповідальність носіями яких мають бути як окремі особистості, так і цілі соціальні групи, створюючи таким чином у суспільстві підґрунтя для духовного прогресу.

У свою чергу втілення педагогічних, продукованих та інших цінностей в освіті неможливе без реалізації так званих управлінських цінностей навчально-виховного процесу. Сама ця група цінностей репрезентує організаційне начало у освітньому просторі та спрямована на впорядковане втілення різноманітних інших ціннісних детермінант.

Наприклад, як стверджують фахівці, аксіологічний компонент управлінської культури керівника школи утворений сукупністю управлінсько-педагогічних цінностей, що мають значення і сенс в керівництві сучасною школою. У процесі управлінської діяльності керівник школи засвоює нові теорії та концепції управління, оволодіває вміннями і навичками, і в залежності від ступеня їх застосування в практичній діяльності вони оцінюються їм як більш або менш значущі. Так, у даний момент більшу значимість для ефективного управління мають знання, ідеї, концепції, які виступають в якості управлінсько- педагогічних цінностей [18, с. 79-80].

Освоюючи цінності і технології управління, керівник-менеджер перетворює, інтерпретує їх, що визначається як особистісними особливостями керівника, так і особливостями об'єкта управління. Стає очевидним, що управління педагогічними системами є сферою докладання і реалізації здібностей особистості. В управлінській діяльності директор школи самореалізується як особистість, як керівник, організатор і вихователь [19, с. 452].

Окремі фахівці досліджують сутність та структуру цінностей не у контексті функціонування всього культурно-освітнього простору, а відповідно до різновиду освіти. Так, Н. Розов виокремлює та аналізує цінності гуманітарної освіти. Першою і основною освітньою цінністю він вважає відповідальність за загальнозначимі цінності. Безсумнівно, незалежно від тих змін, які відбуваються в сучасному українському суспільстві та системі освіти, не дивлячись на те, що сучасна людина спрямована на свободу, самовизначення та самоактуалізацію, освіта повинна формувати таку особистість, яка завжди пріоритетним для себе буде вважати збереження загальнозначимих, точніше, виходячи з гуманістичної спрямованості сучасної освіти - загальнолюдських цінностей. З точки зору Н. Розова, наступною визначальною цінністю освіти є вільне самовизначення кожної людини, тобто забезпечення умов для її власного самоствердження у світоглядному просторі. Дійсно, не слід недооцінювати значення освіти у формуванні аксіосфери окремого індивіду, його цілей та мотивів, але вона повинна бути підпорядкована меті збереження загальнозначимих цінностей. Тобто освіта повинна впливати на особистість таким чином, щоб загальнолюдські цінності не за яких умов не відходили на другий план по відношенню до суб'єктивних цінностей індивіда. Третьою освітньою цінністю, на якій наголошує Н. Розов, є особистісна самоактуалізація у культурі та житті. В цьому контексті освіта має спиратись на особистісний індивідуальний підхід до кожної людини, що дозволить уникнути протиріччя, яке може виникнути у процесі соціалізації особистості, яка усвідомлює загальнолюдські цінності і формує власні. Це має допомогти індивіду знайти своє місце у культурі, житті та опанованій ним професії. Четвертою освітньою цінністю Н. Розов вважає загальнокультурну компетентність. На думку автора, лише ту людину можна вважати культурно компетентною, яка може адекватно осмислити, знайти правильне рішення та комунікативний вираз у ситуації, що не обмежується лише її професійними інтересами [20, с. 195-200].

Таким чином, цінності за своєю сутністю становлять з одного боку мету освітньо-виховного процесу, а з другого боку забезпечують здійснення духовного призначення освіти як соціокультурного феномена. Структура цінностей в системі освіти складає діалектичну єдність форм, рівнів, елементів та відображається у різноманітних класифікаційних системах.

Список використаних джерел

Коджаспирова Г М. Педагогический словарь: Для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведений / Г. М. Коджаспирова, А. Ю. Коджаспиров. -- М.: Изда-тельский центр «Академия», 2000. -- 176 с.

Калюжна Т Г. Педагогічна аксіологія в умовах модернізації професійно-педагогічної освіти / Т Г Калюжна // Збірник наукових праць: Проблеми сучасної науки. -- 2011. -- № 1. -- С. 141-147.

Євтодюк А. В. Аксіологічні засади сучасної системи освіти в Україні / А. В. Євтодюк // Педагогічний пошук. -- 2014. -- № 2. -- С. 12-15.

Нестеренко Г Аксіологія інклюзивної освіти та педагогіки гетерогенності / Г Нестеренко // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. -- 2016. -- № 2. -- С. 53-66.

Нікогосян Л. Р Аксіологічний підхід у системі професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі / Л. В. Нікогосян, Ю. О. Асєєва // Наука і освіта. -- 2017. -- № 4. -- С. 33-38.

Роман С. Концептуальні основи педагогічної аксіології в контексті шкільної хімічної освіти / С. Роман // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Вин- ниченка]. Сер. : Педагогічні науки. -- 2013. -- Вип. 121(1). -- С. 83-88.

Утю ж І. Г. Соціально-філософська інтерпретація аксіологічних ідей української освіти / І. Г. Утюж // Гуманітарний вісник ЗДІА. -- 2011. -- № 44. -- С. 38-42.

Барліт О. О. Аксіологічний підхід в управлінні сучасними знаннями про природу / О. О. Барліт // Педагогіка і психологія формування творчої особистості. -- Запоріжжя, 2007. -- Вип. 45. -- С. 23-28.

Окса М. М. Стратегічний менеджмент у освіті / М. М. Окса. -- Мелітополь: МДПУ, 2007. -- 178 с.

Андрущенко В. Інтеграція цінностей: педагогічний досвід Європи. Стаття перша. Велика Хартія Університетів / В. Андрущенко // Вища освіта України. 2013. -- № 1. -- С. 5-10.

Сластенин В.А. Введение в педагогическую аксиологию. Учебное пособие для студентов педагогических вузов / В.А. Сластенин, Г.И. Чижакова. -- Москва : Академия, 2003. -- 192 с.

Сатановська Л. Формування цінностей та ціннісних професійних орієнтацій студентської молоді у вищих навчальних закладах України / Л. А. Сатановська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогіка. -- 2016. -- Вип. 1. -- С. 58-65.

Ткачова Н.О. Аксіологічний підхід до органі

зації педагогічного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі: монографія / Н.О. Ткачова. -- Луганськ:Луганський національний педагогічний

університет імені Т.Г. Шевченка; Х.: Видавництво «Каравела», 2006. -- 300 с.

Панченко Л.М. Філософія освіти: ціннісні аспекти [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_18/ Gileya18/F12.pdf

Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя : Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / И.Ф. Исаев. -- Москва : «Академия», 2002. -- 208 с.

Гарієвський Ю. В. Педагогічні цінності - об'єкт дослідження педагогічної аксіології / Ю. В. Гарієвський // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально- виховного процесу в школі та ВНЗ. -- 2013. -- Вип. 1.

С. 19-26.

Павлова Г. Якість освіти як аксіологічна категорія / Г. Павлова // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер. : Культурологія.

2012. -- Вип. 9. -- С. 257-265.

Бабенко Т. Управлінська культура керівника закладу освіти як складова його професійної культури / Т. Бабенко // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер.: Педагогічні науки. -- 2013. -- Вип. 122. -- С. 75-82.

Сластенин В.А. и др. Педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина.

М.: Издательский центр «Академия», 2002. -- 576 с.

Розов Н. С. Ценности в проблемном мире: философские основания и социальные приложения конструктивной аксиологии / Розов Н. С. -- Новосибирск: Изд-во Новосибирского ун-та, 1998. -- 292 с.

Refernces

Kojaspirova GM Pedagogical dictionary: For students. higher and medium. ped. training. / Kozhaspirov, A. Yu.

Kozhaspirov. - Moscow: Publishing Center «Academy», 2000. - 176 p.

Kalyuzhnaya TG Pedagogical axiology in the conditions of modernization of professional-pedagogical education / TG Kalyuzhnaya // Collection of scientific works: Problems of modern science. - 2011. - № 1. - P. 141-147.

Yevtodyuk AV Axiological foundations of the modern education system in Ukraine / AV Yevtodyuk // Pedagogical search. - 2014. - № 2. - P. 12-15.

Nesterenko, G. Axiology of inclusive education and pedagogy of heterogeneity / G. Nesterenko // Bulletin of the Kiev National University of Trade and Economics. - 2016. - № 2. - P. 53-66.

Nikogosyan, LR Axiological approach in the system of professional and pedagogical training of future specialists in the medical field / LV Nikogosyan, Yu. A. Aseeva // Science and education. - 2017. - № 4. - P 33-38.

Roman S. Conceptual bases of pedagogical axiology in the context of school chemical education / S. Roman // Scientific notes [Volodymyr Vinnychenko State Kirovohrad State Pedagogical University]. Avg. : Pedagogical Sciences. - 2013. - Vip. 121 (1). - P. 83-88.

Utyu I. IG Social and philosophical interpretation of axiological ideas of Ukrainian education / IG Utyuz // Humanities Bulletin of ZDIA. - 2011. - № 44. - P. 38-42.

Barlit OA Axiological approach in the management of modern knowledge of nature / OA Barlit // Pedagogy and psychology of formation of creative personality. - Zaporizhzhia, 2007. - Issue. 45. P. 23-28.

Oksa MM Strategic management in education / MM Oksa. - Melitopol: MSU, 2007. - 178 p.

Andrushchenko V. Integration of values: pedagogical experience of Europe. Article one. Grand Charter of Universities / V. Andrushchenko // Higher education of Ukraine. - 2013. - № 1. - P. 5-10.

Slastenin VA Introduction to pedagogical axiology. A textbook for students of pedagogical universities / VA Slastenin, G.I. Chizhakov. - Moscow: Academy, 2003. - 192 p.

Satanovskaya L. Formation of values and values of professional orientation of student youth in higher educational establishments of Ukraine / La Satanovskaya // Bulletin of the Taras Shevchenko National University of Kyiv. Pedagogy. - 2016. - VIP. 1, pp. 58-65.

Tkachova NO Axiological approach to the organization of the pedagogical process in a comprehensive educational institution: monograph / NO. Tkachova. - Lugansk: TG Lugansk National Pedagogical University Shevchenko; X.: Caravel Publishing House, 2006. - 300 p.

Panchenko LM Education Philosophy: Value Aspects [Electronic resource]. - Access mode: http://www.nbuv.gov. ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2009_18/Gileya18/F12.pdf

Isaev IF Teacher's professional and pedagogical culture: Textbook. student allowance. higher training. establishments / IF. Isaev. - Moscow: Academy, 2002. - 208 p.

Yu.V. Garievsky Pedagogical values - object of study of pedagogical axiology / Yu. V. Gariyevsky // Psychological and pedagogical bases of humanization of educational process in school and university. - 2013. - Vip. 1. - P. 19-26.

Pavlova G. The quality of education as an axiological category / G. Pavlova // Scientific notes [Ostroh Academy National University]. Avg. : Cultural Studies. - 2012. - Vip. 9, pp. 257-265.

Babenko T. Management culture of the head of educational institution as a component of his professional culture / T. Babenko // Scientific notes [Volodymyr Vynny- chenko Kirovograd State Pedagogical University]. Avg. : Pedagogical Sciences. - 2013. - Vip. 122. - P 75-82.

Slastenin VA Pedagogy: Textbook. student allowance. higher ped. training. institutions / VA Slastenin, IF Isayev, EN Shiyanov; Ed. V.A. Sweets. - Moscow: Publishing center «Akademiya», 2002. - 576 p.

Rosov NS Values in the problem world: philosophical foundations and social applications of constructive axiology / Rosov NS - Novosibirsk: Publishing House of Novosibirsk Univ., 1998. - 292 p.

Размещено на Allbest.ru