Розвиток усного мовлення іноземних студентів на початковому етапі вивчення мови

Размещено на http://www.allbest.ru//

Розвиток усного мовлення іноземних студентів на початковому етапі вивчення мови

Г. Козуб

кандидат філологічних наук, доцент,

Автори досліджують проблему розвитку усного мовлення іноземних студентів на початковому етапі вивчення мови. Проаналізовані методи викладання української мови в іноземній аудиторії. Висвітлено досвід роботи викладачів ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія» щодо засвоєння іноземними студентами лексики, опанування діалогічних і монологічних навичок.

Ключові слова: комунікативний підхід, розвиток мовлення, лексика, діалог, мовленнєва тема, фонетико-орфоепічний курс, інтонаційні моделі.

мовлення усний іноземний

Навчальна дисципліна «Українська мова як іноземна» стала складовою навчальних планів українських ВНЗ, зокрема медичних, відносно недавно. Методика її викладання ще мало розроблена, а процес навчання потребує нових підходів, пов'язаних із процесами пізнання, осмислення, відчуття, дії [1, с. 62].

Комунікативний підхід, який покладено в основу цієї дисципліни, вимагає знання студентом не тільки фонетико-орфоепічних та граматичних норм, а і формування поняття про процес мовлення, специфіку спілкування. Серед методів викладання української мови як іноземної розглядають такі:граматично-перекладний, усвідомлено-зіставний, аудіолінгвальний, аудіовізуальний, комунікативний. Ми вважаємо найголовнішими принципами цих методів ситуативно-тематичний і принцип активної комунікації. Як зазначають сучасні методисти в цій царині, навчати потрібно мови, а не правил про мову [1, с. 64].

З огляду на вищезазначене, особливої актуальності набуває розвиток усного мовлення іноземних студентів англомовних груп.

Основу програми для англомовних студентів на початковому етапі (А-1) складають, окрім фонетико-орфоепічних вправ, мовленнєві теми, які поступово ускладнюються до кінця курсу. Методика української мови як іноземної пропонує добирати лексику за тематичним принципом, так званими блоками. Так слова краще запам'ятовуються іноземцями, продуктивніше спрацьовує їхня оперативна пам'ять.

Отже, мовленнєві теми ми починаємо вводити з третього заняття. Вони охоплюють побутово-соціальну тематику, починаючи зі знайомства з частинами тіла людини, тем «Моя сім'я. Рід діяльності», «Мій робочий день», «Погода. Явища природи», «Пори року. Місяці» і закінчуючи складнішими темами: «Ким бути. Моя майбутня професія», «Яким я уявляю своє майбутнє», «Географічні відомості про Україну» тощо.

До кожної теми викладач добирає лексику за граматично-перекладним принципом. Спочатку вона складає невелику кількість слів, наприклад, мама, тато, там, тут, дитина, мити, батон тощо. За перші кілька занять лексичний словник іноземця розширюється до 30 слів. Викладач проводить роботу з лексикою, подаючи до деяких слів синоніми (навчальна) кімната, аудиторія, клас, звертаючи увагу на антоніми там - тут.

Ефективною також вважається пояснювальна робота з деякими омонімами (замок - замок, тіла -р.в. одн., тіла -наз.в.мн.). Як бачимо, необхідною умовою укладання підручників з мови для іноземних студентів має стати постановка наголосів, відсутність яких ускладнює процес навчання.В окремих випадках значення слова можна пояснити за допомогою морфемного аналізу або простого тлумачення значення слів (грудень, січень, квітень,липень, листопад). Як свідчить досвід, механічне запам'ятовування слів - малоефективний шлях пізнання незнайомої мови. Варто вчити студентів бачити слова в системі, зосереджуючи увагу на їхній спорідненості та словотвірних особливостях [1, с. 64]. Такі пояснення допоможуть студентам-іноземцям осмислити багатство словникового складу української мови.

На початковому етапі всі слова обов'язково перекладаються англійською мовою. Можна організувати в аудиторії цікаву роботу «викладач - студент» («викладач» називає слова англійською мовою, а студент - українською). На занятті з української мови як іноземної використовується також усвідомлено-зіставний принцип. У процесі читання нових слів стають очевидними міжмовні паралелі, коли з'ясовуються спільні для української та англійської, французької, іспанської інтернаціональні корені (студент, кафе, дата, суп, декан, ректор, коматощо). Багато слів порівнюються з російськими (більшість студентів у групах закінчили російський підготовчий факультет), наприклад: тема, урок, два, день, весна, зима і т.ін. Фонетико-орфоепічні зауваження в цьому випадку набувають ваги, дозволяють відпрацьовувати контрастивні моменти вимови у двох близькоспоріднених мовах. Особлива увага приділяється міжмовним омонімам, які звучать однаково чи приблизно однаково, а позначають різні поняття (наприклад: укр. магазин - англ.Magazine).

Недоліки сучасних підручників української мови як іноземної полягають у тому, що вони побудовані за фонетико-граматичним принципом і не повністю враховують специфіку викладання мови в іноземній аудиторії. Іноземний студент відрізняється за ментальністю від українця. Інша культура для іноземця - це чуже комунікативне середовище. Іноземцю для успішного володіння мовою потрібна, як зазначають вчені, акультурація - процес засвоєння особистістю, яка виросла в одній культурі, елементів іншої культури [2, с. 59].

Головне завдання викладача - ввести засвоєну лексику в речення, діалог, монологічну тему. Складність полягає в тому, що ознайомлення з мовленнєвими темами відбувається паралельно з фонетико-орфоепічним курсом, де вивчаються букви й окремі слова. Мовленнєва тема часто випереджає засвоєння алфавіту. Студенти не можуть її записати, а потім розповісти. Учені зазначають про побутування позитивної та негативної комунікації, негативну вони зараховують до так званих комунікативних невдач [2, с. 59]. Адже будь-яке спілкування має три взаємопов'язані аспекти - пізнавальний, емоційний і поведінковий. А, по-друге, в групах навчаються студенти різних рівнів підготовки: ті, які закінчили підготовчий факультет, і ті, які починають навчання мови з нуля.

Розпочинати роботу над мовленнєвою темою слід з окремих речень, наприклад, слова, що позначають частини людського тіла, вводимо в речення Тут рука. Там нога. Це вухо. У мене болить голова. Питальні речення готують студентів до роботи над діалогами: Це Антон? Тут дитина? Де вода? Хто це? На перших заняттях важливо, аби студенти навчилися сприймати прості слова і вміти давати відповідь: так/ні. Наприклад: Ти студент? Зараз ти живеш у Полтаві? Ти навчаєшся в медичній академії? Ти навчаєшся на 1 курсі? Ти вивчаєш українську мову?

Відпрацювання інтонаційних моделей питальних речень, які значно відрізняються від англійських, - головне завдання на цьому етапі вивчення української мови, бо готує до складнішої роботи - діалогу. Діалогічне мовлення відіграє важливу роль у спілкуванні студентів. Провідна мета навчання діалогу - сформувати комунікативну компетентність іноземних студентів, що передбачаєволодіння нормами сучасної української літературної мови, фаховою термінологією, вербальними і невербальними засобами спілкування та культурою професійного мовлення [3, с. 137].

На початковому етапі пропонуємо прості діалоги з теми «Знайомство», «Моя сім'я» тощо. На подальших заняттях робота ускладнюється: необхідно за даною реплікою відновити запитання або навпаки. Продуктивною роботою вважаємо розігрування діалогів.

Найскладнішою виявилася робота із засвоєння монологічної теми за програмою, наприклад, «Види транспорту. В аеропорту. На вокзалі», «Дім і побут. Оренда житла. Комунальні послуги», «Одяг. Взуття. У магазині одягу та взуття». Важливо на початковому етапі ознайомлення з українською мовою використовувати ілюстративні матеріали, фотографії, міні-презентації, інтерактивні технології тощо. Студенти вчаться візуалізувати нові слова, розвивають не тільки слухову, а і зорову пам'ять.

Досвід доводить ефективність рекомендацій методистів про особливі акценти в активній роботі з лексикою: підбір синонімів, антонімів, складання запитань до речень, роботу над відповідністю плану і тексту, переказ невеликих за обсягом текстів за абзацами тощо. Доцільно використовувати на заняттях художні текстиневеликого обсягу, можливо, поезію - вчити невеликі вірші, залучати студентів до участі у виховних заходах, наприклад, у святі «Всесвітній день поезії», використовувати тексти пісень із їхнім прослуховуванням, звертати увагу студентів на рекламу, оголошення.

Важливо пам'ятати, що розвиток мовлення іноземних студентів тісно пов'язаний із регіональними особливостями функціонування державної мови в Україні. Тому викладачеві треба бути особливо уважним до мовленнєвих помилок та вміти уникати їх. Володіння українською мовою - це необхідна складова не лише успішної соціалізації студента-іноземця, а й важливий чинник оволодіння майбутньою професією під час клінічної практики на території України.

Размещено на Allbest.ru