Застосування нових освітніх технологій у процесі навчання студентів іноземної мови за професійним спрямуванням: концептуально-дидактичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування нових освітніх технологій у процесі навчання студентів іноземної мови за професійним спрямуванням: концептуально-дидактичний аспект

Ірина Андрейкова

Постановка проблеми. Прагнення вітчизняних закладів вищої освіти долучитися до європейського науково-освітнього простору, як наголошено у Національній стратегії розвитку освіти в Україні до 2021 року, зумовлює необхідність підвищення якості професійно-педагогічної, дидактико-методичної та інформаційно-технологічної підготовки викладачів іноземної мови. Конструктивному розв'язанню цієї проблеми, сприятиме моделювання та реалізація ефективних стратегій організації їх самоосвітньої та дидактико-методичної діяльності з опанування нових педагогічних та інформаційних технологій, здатних задовольнити освітні потреби студентів як майбутніх фахівців відповідно до вимог сучасного ринку праці. Зумовлено це тим, що удосконалення комп'ютерної техніки, інтенсивний розвиток інформатики та, відповідно, дидактики вищої школи, призводить до необхідності впровадження викладачами іноземної мови новітніх освітніх технологій¹. Останні, уособлюючи значний освітній, розвивальний та культурно-виховний потенціал, поступово стають невід'ємною складовою при організації сучасного процесу навчання іноземної мови студентів вітчизняних закладів вищої освіти, сприяючи демократизації, гуманізації та інноватизації освітнього середовища Бігич О.Б. (2013) Теорія і практика формування іншомовної професійно орієнтованої компетентності в говорінні у студентів нелінгвістичних спеціальностей, К.: Вид. центр КНЛУ, 383 с. Ніколаєва С.Ю. (2003) Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання, К.: Ленвіт, С. 11..

Крім того, вітчизняний і зарубіжний досвід з впровадження новітніх інформаційних і освітніх технологій в контексті переходу до дистанційної освіти дає змогу осмислити специфіку цієї альтернативної дидактичної системи на рівні теоретичної концепції, заснованої на використанні нових технічних засобів і способів передачі інформації, застосуванні сучасних методик навчання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми, пов'язані з вивченням сутності і специфіки нових освітніх технологій, обґрунтуванням особливостей їх застосування в практиці навчання студентів фахових дисциплін та іноземної мови, все частіше привертають увагу науковців та викладачів закладів вищої освіти. Означені проблеми досліджуються в наступних напрямах: формування інформаційної культури та компетентності фахівців (Н. Баловська, І. Богданова); психолого-педагогічні вимоги до інформаційного забезпечення професійного навчання (Л. Сущенко); комп'ютеризація педагогічної роботи (В. Ледньов, А. Кузнєцов, Ю. Первин) й інформатизація іншомовної освіти (С. Бешенков, А. Уваров, І. Захарова); використання телекомунікацій (Г. Андріанов, М. Бухаркін, Н. Угрінович, Л. Шауцуков) та дистанційної технології навчання іноземної мови (В. Демкін, Е. Гульбинська, М. Кадемія, В. Переверзєва, Е. Полат); застосування електронних підручників (Р. Гуревич, В. Осадчий) та засобів впровадження дистанційної освіти (В. Кухаренко, О. Рибалко, Н. Сиротенко).

Натомість дидактико-педагогічні аспекти щодо розкриття сутності і специфіки, а також практичного застосування нових освітніх технологій у процесі навчання студентів іноземної мови за професійним спілкуванням у технічних закладах вищої освіти досліджено недостатньо.

Мета статті полягає у висвітленні провідних концептуальних настанов і дидактичних принципів, необхідних для застосування нових освітніх технологій у процесі навчання студентів іноземної мови за професійним спрямуванням в умовах інноватизації освітнього середовища технічного закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. Проблема впровадження нових освітніх технологій у професійно-педагогічній діяльності сучасного викладача іноземної мови насамперед потребує осмислення й узгодження між собою провідних настанов трьох нових розділів науково-педагогічного знання:

педагогічної неології як теорії створення нововведень у системі освіти та наукового знання про нове в педагогічній теорії і практиці, що висвітлює сутність і джерела появи нового в педагогіці, способи розробки його типології, визначення критеріїв і ступеня новизни; виявлення принагідних умов становлення, розвитку і утворення нового; встановлення категоріального поля теорії нового («нове», «нововведення», «інновація»); визначення функцій неології в системі педагогічного знання (критеріально-оцінювальна, систематизуюча, прогностична);

педагогічної праксеології як вчення про застосування нового в умовах організації навчального процесу і професійно-педагогічній діяльності викладача, що висвітлює ефективні механізми застосування педагогічних нововведень та способи досягнення оптимальної інноваційної діяльності в освіті;

педагогічної техноматики як вчення про сутність, структуру і різновиди нових освітніх технологій, закономірності і способи їх використання під час викладання навчальних дисциплін з врахуванням їх специфікиПолат Е. (2000) Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми, Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 486 с..

Складність розуміння сутності нових освітніх технологій зумовлено передусім неоднозначністю визначення означеного поняття, яке тлумачиться як:

системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методичних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей;

системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти;

організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу, набір технологічних процедур, що забезпечують професійно-педагогічну діяльність викладача;

сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і поєднання форм, методів, способів і прийомів навчання;

послідовний (системно представлений) ряд вказівок щодо організації педагогічної діяльності з моделювання, реалізації змісту, діагностики ефективності та корекції процесу навчання;

комплексний, інтегрований процес, що включає людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють основні аспекти засвоєння знань;

системний, концептуальний, нормативний, варіативний опис діяльності викладача та студента, скерований на досягнення загальноосвітньої та професійно-орієнтованої мети.

Загалом, зарубіжна і вітчизняна науково-педагогічна література на сьогодні нараховує понад 300 визначень поняття «педагогічна/освітня технологія», класифікація яких здійснюється на підставі трьох провідних підходів, серед яких наступні:

науковий підхід, згідно якого освітні технології є частиною педагогічної науки (дидактики), яка вивчає і розробляє цілі, зміст і методи навчання (Г. Селєвко, Н. Щуркова);

організаційний підхід, в межах якого педагогічна технологія визнається як спосіб та модель організації навчального процесу, що гарантує отримання запланованого результату (І. Волков, В. Монахов, П. Самойленко, А. Сергєєв, М. Чошанов);

інструментальний підхід, що тлумачить педагогічну технологію як інструментарій освітнього процесу, як систему вказівок, які повинні забезпечити ефективність і результативність навчання (В. Безпалько, В. Шепель).

Незважаючи на неоднозначність визначень, українські вчені єдині в думці, що найбільш істотними ознаками освітніх технологій є наступні:

технологія розробляється під конкретний педагогічний задум, її основу складає певна методологічна, філософська позиція автора;

технологічний ланцюжок педагогічних дій, операцій, комунікацій будується відповідно до цільових установок, що мають форму конкретного очікуваного результату;

технологія передбачає взаємозв'язану діяльність провідних суб'єктів навчання на договірній основі з урахуванням принципів індивідуалізації й диференціації, оптимальної реалізації людських і технічних можливостей, діалогічного спілкування;

елементи освітньої технології повинні, з одного боку, бути відтворені будь-яким викладачем, а з іншого - гарантувати досягнення запланованих результатів (відповідно до державного стандарту) всіма студентами;

органічною частиною освітньої технології є діагностичні процедури, що містять критерії, показники й інструментарій вимірювання результатів навчальної діяльності студентів.

Викладене вище означає, що важливим аспектом змісту даної дефініції є розуміння, що освітня технологія - це категорія процесуальна, оскільки вона спрямована на проектування і практичне впровадження моделей найбільш ефективних педагогічних процесів, а також може бути представлена як сукупність методів, що висвітлюють зміни його стануКадемія М.Ю. (2007) Використання нових інформаційних технологій у підготовці педагогічних працівників, Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології, Харків: НТУ «ХПІ», С. 471-472.. Через це основними ознаками освітньої технології правомірно виділити діагностично задані цілі і завдання, відтворюваність, структурованість і керованість процесу навчання (розділення його на етапи, алгоритмізація етапів, визначення послідовності етапів, управління процесом навчання), представлення змісту, що вивчається, у вигляді системи пізнавальних і практичних завдань, орієнтовної основи і засобів їх рішення.

З огляду на це, основу нових освітніх технологій, доцільних для застосуванні під час викладання іноземної мови, складають принципи динамічності, дієвості та оперативності знань, гнучкості, усвідомленої перспективи, різнобічності методичного консультування, паритетності, модульності. Зокрема, принцип модульності, сприяючи підвищенню рівня диференційованості навчання, враховує індивідуальні особливості студентів і спрямовує оптимальний інтелектуально-мовленнєвий розвиток кожної особистості засобами структурування змісту навчального матеріалу, добору відповідних до типологічних особливостей студентів форм, прийомів і методів навчання. Відповідно принципу модульності, навчання іноземної мови будується на окремих функціональних ядрах- модулях, призначених для досягнення конкретних лінгводидактичних цілей. Педагогічні вимоги, за допомогою яких можливо оптимально реалізувати цей принцип, передбачають:

конструювання викладачем іноземної мови навчального матеріалу таким способом, щоб він цілковито давав змогу кожному студенту досягнути сформульованих дидактичних цілей;

структурування навчальної інформації у вигляді цілісної системи знань, що складається з логічно завершених доз навчального матеріалу (модулів) зі структурованим змістом кожного модуля та системою опорних оцінок, щоб була змога диференціювати обсяг навчального навантаження студентів (що відповідає комплексній дидактичній меті) з окремих модулів;

добір адекватних до специфіки навчального матеріалу різних видів і форм навчання іноземної мови, що спрямовані на досягнення запланованої дидактичної метиГладка І. (2009) Використання інтерактивного навчання на практичних заняттях з англійської мови для підвищення ефективності навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова, К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, Вип. 13, С. 34-37..

Слід зазначити, що в окремих випадках принцип модульності, домінуючи при організації пізнавальної діяльності студентів вищого технічного навчального закладу з вивчення іноземної мови за професійним спрямуванням, сприяє застосуванню відповідної - модульної технології навчання, провідними ознаками якої є такі:

завдання дисципліни «Іноземна мова» формулюються викладачем у діяльнісному аспекті і висуваються перед студентами на початку навчання; обгрунтування доцільності навчальних завдань, організація контролю за їх виконанням, чіткість інструкцій та дидактичного забезпечення навчального матеріалу дають змогу студенту послідовно розв'язувати поставлені завдання;

створення можливостей для поєднання різних видів навчальної, іншомовної мовленнєво-комунікативної та пошуково-дослідницької діяльності (переважає навчальна діяльність студентів, індивідуальне учіння, що передбачає досягнення обов'язкового результату навчання);

активна участь студентів у процесі роботи з навчальним матеріалом: під час підготовки завдань конкретного модуля кожний студент має змогу вибирати найбільш прийнятний для нього спосіб учіння, оптимальний темп (місце) оволодіння навчальним матеріалом, студенти отримують свободу пристосування часу занять і змісту модуля до їхніх індивідуальних потреб;

роль викладача іноземної мови як науково-педагогічного працівника зводиться до виконання функцій з діагностики, консультування, мотивування, постачання навчальної і культуротворчої інформації;

методи і засоби навчання іноземної мови обирають таким чином, щоб вони сприяли комплексному досягненню цілей навчання і контролю за засвоєнням змісту конкретної теми та курсу загалом;

критерії оцінювання навчальних досягнень студенти отримують одночасно із завданнями навчального модуля (контрольні завдання покликані поліпшити рівень особистого засвоєння знань кожним студентом, маючи на меті оцінити ступінь засвоєння іншомовних знань, мовленнєво-комунікативних умінь і навичок, закріпити здобуте, діагностувати труднощі; оцінка результатів конкретного студента не залежить від рівня результатів групи;

недостатнє засвоєння студентами змісту модулів викладач іноземної мови здатен помітити на кожному етапі навчання, тому курс засвоюється довершеними порціями, у разі невдачі на конкретних етапах навчання студент повинен повторно вивчити окремий модуль, а не весь курсГладка І. (2009) Використання інтерактивного навчання на практичних заняттях з англійської мови для підвищення ефективності навчально -виховного процесу у вищих навчальних закладах, Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова, К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, Вип. 13. С. 34-37..

Наш досвід роботи в Одеському національному політехнічному університеті засвідчує, що інтерес студентів до спеціальності зумовлює необхідність підбору певного змісту навчального матеріалу, який має дуже велике значення для організації мотивованого, зацікавленого спілкування іноземною мовою. Зміст матеріалу, за вимогами модульної технології навчання іноземної мови за професійним спілкуванням, повинен бути не дуже простим і не дуже складним в понятійному контексті, враховуючи рівні професійних знань майбутніх фахівців. Лінгвістична складова матеріалу повинна відповідати рівню знань студентів і етапу навчання. Для повноцінного іншомовного спілкування необхідно підібрати професійно-орієнтований, інформативно-насичений, суб'єктивно новий матеріал, що викликає мотиваційну готовність студентів до його сприйняття, усвідомлення й обговорення. Пропонований інформативний матеріал повинен бути цікавим для студентів, відповідати їх професійним інтересам, містити дискусійні аспекти або професійні неточності, що потребують обговорення, моделювання різних ситуацій по тексту. Основний наголос слід робити на змісті того, що обговорюється, навчаючи студентів культурі ведення дискусії, умінню висловлювати свою точку зору, аргументовувати її. Слід пропонувати студентам більш чіткі визначення понять під час введення нових іншомовних термінів, спонукаючи їх до тлумачення їх сутності іноземною мовою, надаючи можливість виразити своє «Я», бути самим собою, спілкуватися на рівних з оточуючими людьми.

Особливо важлива роль викладача іноземної мови, який, використовуючи модульну технологію навчання, може використовувати свій досвід і знання, свої особистісні якості, щоб сприяти створенню сприятливого психологічного клімату. Викладач не повинен надто домінувати в аудиторії, а прагнути залучати студентів до процесу іншомовного професійно орієнтованого спілкування, надаючи їм можливість взаємодіяти з іншими студентами, створюючи умови для їх більшої незалежності, самостійності в процесі навчання іноземної мови. Роль викладача як співкомуніканта ставить його в рівні умови зі студентами, що допомагає ліквідовувати бар'єри між ними, ослабляє напругу на занятті, створює вільніші, сприятливі умови для іншомовного спілкування. Викладачу не слід весь час виправляти помилки, особливо, якщо вони не впливають на якість іншомовного спілкування, оскільки до помилок треба ставитися з великим терпінням як до природного явища при розвитку іншомовних комунікативних навичок. Викладач також має нагоду проявити свою особистість, піти від своєї дидактичної ролі, бути спів -партнером, брати рівноправну участь в спілкуванні зі студентами як майбутніми викладачами. Його комунікативна активність забезпечує можливості для розвитку позитивних особистісних взаємостосунків між студентами і між студентами і викладачем. Отже, такі взаємостосунки можуть не тільки допомогти «гуманізувати» форми і способи іншомовної освіти, але й створювати атмосферу педагогічного оптимізму, яка підтримує студентів в їх зусиллях успішно використовувати іноземну мову в своїх професійних цілях.

Таким чином, впровадження модульних технологій при викладанні іноземної мови студентам політехнічного університету в повній мірі відповідає провідним критеріям технологічності навчального процесу, серед яких:

законодоцільність (опора на певну наукову концепцію, яка лежить в основі проектування зазначеної технології);

цілісність (логічний взаємозв'язок структурних частин педагогічної системи, що забезпечує їй задані якості);

керованість (діагностичне цілепокладання, здійснення моніторингу навчального процесу, його необхідна корекція);

ефективність (відповідність освітнім стандартам, можливість досягнення поставлених цілей навчання, мінімальні тимчасові й економічні витрати);

- відтворюваність (можливість застосування іншими викладачами).

Література

дидактичний педагогічний викладач освіта

1. Bigich O.B. (ed) (2013) Teoriay i praktika formyvannya inshomovnoiprofesiyno orientovanoi kompetentnosti v govorinniy stydentiv nelingvistichnuh spetsialnostey: kolektivnaya monografiya [Theory and practice of foreіgn-language professіonal-orіented competence formation іп students speaking of non-lіngшstrc spedalties: collective monograph]. Kyiv: Vud. tsentr KNLU). [in Ukraina] Gladka I. (2009) Vukorustannya interaktuvnogo navchannya na practuchnuh zanyattyah z angliyskoi movu dlyapidvuzhennya efektuvnosti navchalno-vuhovnogoprotsesyy vuzhuh navchalnuh zakladah [Use of mteractive learnng at practical EngHsh classes to іmprove the єй^є^у of the educational process of higher education estabHshments] Naukovuy chasopus NPU imeni M.P. Dragomanova ^^1^ journal of the NPU named after Drahomanov]. Kyiv.: Vud-vo NPU imeni M.P. Dragomanova. Vup. 13, p. 34-37. [in Ukraina]

2. Kademia M.Yu. Vukorustannya novuh informatsiynuh tehnologiy y pidgotovtsi pedagogicheskih pratsivnukiv [Teoretuchni ta metoduchni zasadu pozvutky pedagogichnoi osvitu: pedagogichna maysternist, tvorchist, tehnologii]. H.: NTU „HPГ', p. 471-472). [in Ukraina].

3. Nikolaiva, S.Yu. (ed) (2003) Zagalnoevropeyski Rekomendatsii z movnoi osvitu: vuvchennya, vukladannya, otsinyvannya [Common European framework of reference for languages: learning, teaching, assessment]. Kyiv: Lenvit. [in Ukraina]

4. Natsionalna strategia rozvutky osvitu v Ukraini do 2021 roky [National Strategy of the Education Development іп Ukrame until 2021] Legislation of Ukraine [Zakonodavstvo Ukrainu]. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/344/2013). [in Ukraina].

Размещено на Allbest.ru