Методологічні основи підготовки майбутніх офіцерів державної прикордонної служби України до професійної взаємодії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Збільшення обсягів сучасної інформації, стрімкі глобалізаційні процеси, інтенсивність рівня міжнародної співпраці в України, вибір західного вектору розвитку суспільства зумовили актуальність дослідження проблеми формування готовності майбутніх фахівців до професійної взаємодії.

Аналіз досліджень і публікацій. Узагальнений аналіз запропонованої проблеми засвідчив існування наукових публікацій, монографій, дисертаційних досліджень, що присвячені її значущості та багатогранності.

Починаючи з античної епохи що заклала основи механічної парадигми взаємодії, і до сьогоднішніх днів, зазначена проблема є об'єктом уваги вчених, які належать до різних галузей знань: Б. Ананьєв, В. Бехтерєв, Л. Виготський, Н. Волкова, Г. Гегель, І. Зимня, І. Кант, О. Коротаєва.

Відомі науковці вивчали проблему з різних позицій, зокрема: І. Зимня, І. Кон, Л. Петровська та ін.. досліджували проблему взаємодії з позицій філософії, педагогіки та соціології; Т. Чапль розкривали сутність інформаційної взаємодії; Ф. Розанов - соціальної; Н. Данилевський - міжкультурної; Н. Кащей - соціально-політичної тощо.

Незважаючи на наявність поданих вище досліджень, варто зазначити, що концептуальні основи саме професійної взаємодії є нині невизначеними, зокрема системи професійної взаємодії у прикордонному відомстві української держави.

Наукові завдання статті. Аналіз теоретико-методологічного фундаменту теорії взаємодії.

Мета статті. Вивчення філософських, соціологічних та психолого-педагогічних наукових джерел, присвячених теорії взаємодії.

Виклад основного матеріалу. Проблеми оптимізації процесів взаємодії та обміну інформацією завжди були пріоритетними в суспільстві.

Увага до зазначених вище питань з'явилась ще в античну епоху, відображена в теорії механічної взаємодії. Наступними етапами були середньовіччя, якому притаманні теологічні уявлення щодо взаємодії та Відродження, що тлумачило її як поєднання мікро- та макрокосмосу. Філософія Нового часу, як і в античний період, у питанні взаємодії, була зосереджена на її механічному змісті.

Філософським фундаментом дефініції «взаємодія» стала німецька класична філософія, а саме: наукові погляди Г. Гегеля 1 та І. Канта. Зокрема, у гносеологічній теорії І. Кант згадав поняття «взаємодії», пояснюючи різні форми пізнання. Його роботу продовжив Г. Гегель, ототожнюючи діалектику та взаємодію, які виступають як процеси щодо перетворення явищ та предметів.

Варті уваги наукові праці К. Маркса, який у конфліктологічній теорії тлумачив сутність суспільства як продукту людської взаємодії.

Початок ХХ ст. характеризується розквітом соціологічної науки, у якій на особливу увагу заслуговують праці такого вченого як П. Сорокін. У його наукових доробках взаємодія виступає як одна із функцій поведінки індивіда і є залежною від його свідомості.

Сучасна філософська наукова література представлена численними працями з проблем взаємодії. Зокрема, В. Кемеров є прихильником процесуальної теорії, що пояснює взаємодію як зв'язок матеріальних явищ.

Слід зауважити, що у педагогічній науці здійснюється дослідження взаємодії, що дає змогу забезпечувати різні варіанти відповідної взаємодії учасників, які можуть виступати як в ролі суб'єктів, так і в ролі об'єктів процесу.

Таким чином, гуманітарна наука, взаємодію визначає як фундамент пізнавальних процесів і зводить її до взаємовпливу індивідів.

Психологічні дослідження О. Леонтьєва та його колег, присвячені проблемі взаємодії, тлумачать її у контексті таких понять як «спільна або групова діяльність», що в свою чергу виступають замученість індивіда в певний вид діяльності.

Реалії українського сьогодення й особливості соціального життя українців, обумовлені заполітизованістю повсякденного життя, війною на східних територіях держави, провокують появу більш жорстких вимог щодо компетентності, професіоналізму, етики поведінки, культури взаємодії майбутніх офіцерів-прикордонників, а відтак і до їх фахової підготовки у системі вищої військової освіти.

Українській державі потрібен офіцер-прикордонник, компетентний у здійсненні професійної взаємодії, який сприймає її, як особистісну цінність, володіє технологією взаємодії, вміло використовує усі різновиди комунікації, спрямований на самоосвіту та самовдосконалення досвіду професійної взаємодії, в якого відсутні бар'єри взаємодії. Беручи до уваги подане вище, підготовку майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної взаємодії необхідно здійснювати враховуючи положення компетентнісного, особистісно-орієнтованого, акмеологічного, системного, синергетичного, діяльнісного, аксіологічного підходів.

Змістом категорії «підхід» є такі суттєві ознаки як ключове твердження, універсальна ідея, узагальнений висновок дослідження тощо. У дефініції «підхід» відображається телеологічність, гносеологічність, аскіологічність та онтологічність явища або предмета.

Розглянемо зміст поданих вище теоретико-методологічних підходів.

Системний підхід. Основними науковими характеристиками системного підходу є універсальність пізнання, протистояння хаотичності та суб'єктивності, відображення світоглядного рівня дослідження, послідовність та логічність наукового пошуку.

Метою системного наукового підходу є вивчення та трансформація складних систем, в тому числі і педагогічних, а також визначення закономірностей функціонування систем, розробка методів їх дослідження та створення нових об'єктів, вивчення характеристик цих об'єктів, формулювання прогнозів розвитку об'єктів та систем.

Системний аналіз широко представлений у педагогічній науці, оскільки педагогічна система є різновидом динамічної системи, складної за своєю структурою (мета та завдання навчання; методи, форми і засоби навчання, об'єктів та суб'єктів навчання, технічні засоби навчання тощо). Як і усі існуючі системи, педагогічна не є ізольованою, оскільки має комплекс зв'язків з різноманітними утвореннями (системного та несистемного характеру).

Педагогічна система, у якій здійснюється професійна підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної взаємодії, має системно-комунікативну ознаку, оскільки пов'язана з численними комунікаціями. Вона має свою власну структуру, специфічний спосіб зв'язку між компонентами зазначеної системи, переживає зміну з-за зовнішніх впливів та внутрішніх процесів. З метою обґрунтування системи підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної взаємодії нами обрано метод моделювання (як можливість заміщення реального об'єкту аналогом).

Синергетичний підхід. Синергетика є заснована на ідеях системного підходу і є загальновизнаним засобом порозуміння між різними науковим напрямками. Педагогічний зміст синергетики вирішує завдання щодо колективної взаємодії, перехідних станів систем від нестійкого до стабільного. Основним завданням педагогічної синергетики є вивчення різновидів самоорганізації систем.

Ключовими синергетичними положеннями в межах представленого дослідження є наступні: становлення майбутнього офіцера-прикордонника як професіонала та гармонійно розвиненої особистості у процесі професійної підготовки є не завжди поступовим (іноді можливі кризи), що вимагає сформованості відповідного рівня самоаналізу, світоглядної перебудови тощо. Система професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної взаємодії є чутливою до сучасних запитів та векторів розвитку суспільства. Здійснення професійної взаємодії у професійній діяльності офіцерів-прикордонників можливе за умови усвідомлення власної комунікативної особистісної характеристики.

Компетентнісний підхід. За цим підходом процес підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної взаємодії передбачає формування відповідної його компетентності. Така компетентність виступатиме як інтегративна характеристика майбутнього офіцера-прикордонника, що поєднує знання, уміння, навички, професійний та життєвий досвід, шаблони соціально-професійної поведінки тощо.

Згідно із положеннями компетентнісного підходу, формування компетентності майбутніх офіцерів-прикордонників щодо професійної взаємодії необхідно внести зміни, що дотичні до змісту їх професійної підготовки, системи діагностики результатів навчання, впровадження інноваційних методів та методик.

Діяльнісний підхід передбачає сприйняття діяльності як рушійного фактору формування, розвитку та реалізації особистості. Діяльність як процес, у свою чергу, є неможливим без взаємодії.

На засадах діяльнісного підходу процес професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної взаємодії виступає як специфічна діяльність, що передбачає цілеспрямований вплив на потреби, мотиви та інтереси курсантів, посилення інформаційно-аналітичної діяльності, формування корпоративної культури у колективі прикордонників.

Особистісно-орієнтований підхід покликаний враховувати зміст професійної підготовки майбутніх фахівців, способи навчання, прогнозований результат, усвідомлення особистістю себе як унікальної людини, пошук та використання індивідом власних можливостей. За умови формування професійної взаємодії майбутніх офіцерів-прикордонників, нас цікавить розкриття комунікативних здібностей, реалізацію співпраці в освітньому процесі.

Акмеологічний підхід. Досліджує механізми розвитку особистості у зрілому віковому періоді, зокрема проблеми самореалізації, мотиви та прагнення зрозуміти власне призначення тощо. Акмеологічним змістом професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної взаємодії є виявлення та використання ними власного професійно-особистісного потенціалу.

Аксіологічний підхід зосереджений на аналізі ціннісної системи особистості. Представники цього підходу стверджують, що особа самостійно створює систему та порядок власних мотивів, потреб, інтересів та цінностей, а в подальшому розвитку - змінює згадану систему, оскільки стає більш вільною та стійкою до зовнішніх факторів. Полегшення процесу соціалізації майбутніх офіцерів-прикордонників та отримання ними, відповідно, нових соціальних статусів та ролей, є можливим за умови усвідомленні та сформованості і культури поведінки, і національних особливостей спільноти тощо. А це, в свою чергу, оптимізує процес професійної взаємодії майбутніх офіцерів-прикордонників.

Поєднання філософського змісту розкритих вище теоретичних підходів щодо формування професійної взаємодії майбутніх офіцерів-прикордонників покликано створити передумови оновлення змісту їх професійної підготовки.

В основі поданих вище теоретичних підходів простежується думка щодо отримання майбутніми офіцерами-прикордонниками досвіду професійної взаємодії на різних рівнях: і з соціумом, і з колегами у професійній сфері, і з громадянами іноземних культур (проблема мультикультуралізму та полі культурності), і з мешканцями прикордонних регіонів. Результатом такої взаємодії є сформованість системи культурних та національних цінностей. Завданням вищого військового навчального закладу є забезпечення відповідного змісту професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників, з метою формування відкритого типу їх соціальної поведінки, мотивованої професійної діяльності.

Література

діяльнісний педагогічний професійний офіцер

1. Велитченко Л. К. (2009) Методологічна сутність категорії підходу в науковому дослідженні. Психологія та педагогіка.. № 2. С. 72-79.

2. Гегель Г. Ф. (1992) Феноменология духа. СПб. : Наука,. 444 с.

3. Кант І. (2004) Критика практичного розуму. К. : Юніверс,. 240 с.

4. Кемеров В.Е. (2005) Введение в социальную философию: учебное пособие для вузов. М.: Аспект-Пресс,. 216 с.

5. Кожушко С. П. (2012) Навчання професійної взаємодії студентів-психологів з використанням проектної технології. Науковий вісник Донбасу.. № 4. URL: Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvd_2012_4_30.

6. Леонтьев А. Н. (2005) Деятельность. Сознание. Личность. Смысл. М.: Академия, 352 с.

7. Маркс К., Энгельс Ф. (1976) Полное собрание сочинений: в 50 т. 2-е изд. Т. 27. Энгельс. : Наука,. 420 с.

8. Сорокин П. А. (1999) Преступление и кара, подвиг и награда. СПб.,. 448 с.