Моніторингове дослідження реалізації компетентнісного підходу в процесі викладання географії в загальноосвітніх навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru//

Моніторингове дослідження реалізації компетентнісного підходу в процесі викладання географії в загальноосвітніх навчальних закладах

Сергій Кирилюк

Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що в процесі його вивчення учні знайомляться з реальним життям у навколишньому середовищі, з життям суспільства в усіх його проявах і зв'язках. Однак, шкільні знання з географії учні повинні отримати від сучасного вчителя географії, який володіє всіма необхідними компетенціями, вміє їх застосувати на практиці. В роботі проведено моніторингове дослідження щодо реалізації компетентнісного підходу в процесі викладання географії в загальноосвітніх навчальних закладах Сокирянського та Хотинського районів. До дослідження були залучені як учні, так і вчителі.

Ключові слова: компетентності, компетентнісний підхід, учень, учитель, школа.

Постановка проблеми. Компетентнісний підхід передбачає усвідомлення потреб, прагнень і ціннісних орієнтацій, мотивів, уявлень про духовні запити, можливості їх реалізації у професійно-педагогічній діяльності; аналіз та оцінку особистісних якостей вчителя-географа, знань, умінь та навичок; регулювання на цій основі свого саморозвитку і власної діяльності. Реалізація компетентнісного підходу дає змогу трансформувати цілі і зміст духовного розвитку особистості педагога у суб'єктивні надбання (якості), які можна об'єктивно виміряти. Тому головне призначення компетентнісного підходу полягає у створенні умов для самоорганізації себе і своєї професійно- педагогічної діяльності, виявлення і розвитку творчих можливостей. Проблема сутності професійної компетентності вчителя географії розглядається вченими з різних позицій. Зокрема, О. Тімець розглядаючи проблему підготовки майбутнього вчителя географії, водить поняття «фахова» компетентність. Потреба у проведенні такого дослідження та відповідно його актуальність визначаються насамперед невідповідністю підготовки нових вчителів географії та вже підготованих тим компетенціям, яких від них вимагає сучасний учень, школа та стандарти у освітній галузі, і що педагоги-географи роблять для набуття ключових компетентностей.

Виклад основного матеріалу.

Дослідження проводилось методом анкетування учителів географії загальноосвітніх навчальних закладів та учнів 9-10-х класів. Для порівняння було обрано загальноосвітні школи 2 районів Чернівецької області - Хотинського та Сокирянського. Загальна кількість респондентів, що взяла участь у дослідженні, становить 201 особу, з них: 18 (9%) учителів географії, 183 (91%) учнів 9-10-х класів 18 загальноосвітніх навчальних закладів (рис. 1).

За відповідями респондентів, з метою упровадження компетентнісного підходу до викладання, за напрямом методичної роботи закладів розглядалися наступні питання: ознайомлення з літературою з проблем упровадження компетентнісного підходу до вивчення географії; вибір технологій та організаційних форм роботи з упровадження компетентнісного підходу; методи формування географічних компетентностей. Як свідчить аналіз відповідей, у навчальних закладах проводяться засідання тематичних методичних об'єднань, де розглядаються питання формування навчальних компетенцій учнів, опановуються знання теоретичних основ компетентнісно зорієнтованого підходу до викладання географії.

Однак, такі форми методичної роботи як майстер-класи, презентації, методичні тренінги, практикуми для вчителів з питань компетентнісного підходу до викладання предмета, підвищеннясамоосвітньої компетенції вчителів шляхом роботи у творчих групах, відпрацювання відповідних

педагогічних технологій використовуються в одному з районів у значно меншій мірі (рис. 2).

У більшості досліджених закладів існує практика узагальнення педагогічного досвіду з питань упровадження компетентнісного підходу до викладання навчальних дисциплін.

З цією метою у 63 % досліджених загальноосвітніх навчальних закладів були створені та частково функціонують інформаційні банки даних.

У більшості досліджених закладів існує практика узагальнення педагогічного досвіду з питань упровадження компетентнісного підходу до викладання навчальних дисциплін.

З цією метою у 55 % досліджених загальноосвітніх навчальних закладів були створені та частково функціонують інформаційні банки даних. Проте, як зазначили 45 % в навчальних закладах, де вони працюють, інформаційні банки даних не створені. Тільки 18 % досліджених закладів, за даними проведеного опитування, повністю забезпечені методичними матеріалами з питань компетентнісного підходу до викладання географії.

Серед позаурочних форм роботи з географії, які використовують учителі в нав чальних закладах у процесреалізації компетентнісного підходу, єнаступні:

географічні олімпіади і турніри (100 %) та конкурси (80 %), предметні гуртки (9 %), спецкурси (5 %), факультативи (5 %) (рис. 3). Вивчення проблем підготовки педагогів до впровадження компетентнісно зорієнтованого підходу до навчання є одним із важливих завдань методичної роботи в школі. Проте, майже половина респондентів (45 %) повідомила про відсутність у закладах діагностики інформаційних потреб педагогів із зазначеного вище питання.

Серед проблем, які виникають під час упровадження компетентнісного викладання географії, заступники директорів навчальних закладів назвали: проблеми матеріально-технічного забезпечення та відсутність мотивації й інтересу учнів. Проблему становить й недостатня забезпеченість закладів сучасними електронними засобами навчального призначення (ЕЗНП), без яких ефективно впровадити компетентнісне навчання неможливо. За оцінкою респондентів (71 %), заклади забезпечені указаними засобами на середньому

рівні.

Компетентнісний підхід в освіті є відповіддю на вимоги часу. Він потребує від учнів уміння оперативно та гнучко адаптуватися до нових вимог, застосовувати свої знання для вирішення нестандартних завдань, а від учителів - уміння правильно організовувати навчальну діяльність школярів, ефективно управляти нею. З метою дослідження готовності педагогів до впровадження компетентнісного підходу було проведено анкетування вчителів географії. Більшість опитаних є спеціалістами першої та вищої кваліфікаційної категорії (78 %) зі стажем педагогічної роботи понад 10 років.

Рівень своєї готовності з реалізації компетентнісного підходу до викладання географії 51 % учителів вважають високим, 45 % респондентів середнім, 4 % низьким. У той же час, 66 % опитаних заступників директорів оцінили готовність учителів до компетентнісно зорієнтованого навчання середнім, 34 % - високим рівнем (рис. 4).

Як повідомили респонденти-учителі, з метою розширення знань педагогів з питань упровадження компетентнісного підходу до викладання географії, у навчальних закладах застосовуються такі форми методичної роботи: засідання методичних об'єднань; майстер - класи, тренінги; робота творчих груп учителів, школи молодого вчителя; групові та індивідуальні консультації (таблиця 1). Компетентнісний підхід до викладання навчальних дисциплін має увійти до педагогічної практики кожного вчителя. Таким чином, одним із завдань навчальних закладів є забезпечення педагогів достатньою кількістю методичних матеріалів, які б допомогли вчителям ефективно займатися самоосвітою та саморозвитком у зазначеному вище напрямі. Як показало опитування вчителів, цими матеріалами забезпечені досліджені заклади здебільшого частково (63 % відповідей респондентів). Про повну забезпеченість повідомили лише 37 % опитаних.

Таблиця 1

Форми методичної роботи з компетентнісного викладання, які реалізовані в досліджених закладах

Модульні технології

Формування як загальних, так і предметних (галузевих) компетенцій ґрунтується на певних уміннях, знаннях, навичках, особистій продуктивній діяльності учнів, критичному осмисленні ними набутого життєвого досвіду.

Таким чином, важливим аспектом упровадження компетентнісного викладання географії повинен стати правильний вибір базових технологій і методів навчання (рис. 5).

Основними методами та прийомами, що використовують педагоги, з метою упровадження компетентнісного навчання, є робота учнів у групах (100 %), самостійна робота (46 %), проведення нестандартних уроків (65 %), навчальні дискусії (53 %), інтеграція з іншими навчальними предметами (25 %), ділові та розвивальні ігри (19 %).

Задля формування в учнів базових компетентностей та географічної предметної компетентності, значну увагу педагоги мають приділяти розвитку інтересу до географії, створенню та підтримці позитивної мотивації до вивчення навчальної дисципліни. Однак, як виявило дослідження, між обраними вчителями географії засобами розвитку пізнавальної мотивації та засобами мотивації до компетентнісного навчання, є певна диспропорція. Так, використання творчих завдань обирають 84 % респондентів, створення проблемних ситуацій (78 %), опрацювання тексту та додаткових джерел, бесіди - 29 % опитаних учителів. При цьому, діяльнісний підхід, який для компетентнісного навчання є одним із провідних засобів розвитку пізнавальної мотивації, обрали 42% респондентів.

Для здійснення контролю вчителі переважно застосовують тести (87 %) та навчальні проекти (65 % респондентів). Проблемно- пошукові завдання обирають 62 % учителів., а окремі контрольні запитання використовують 53 % опитаних.

Своїми найбільшими проблемами на шляху впровадження компетентнісного підходу, учителі вважають недостатність матеріально- технічного забезпечення (72 % відповідей), відсутність мотивації та інтересу учнів (33 %), обмеженість часу для розробки тематичних дидактичних матеріалів (30 %).

Відсутність приладів та географічного обладнання можна частково компенсувати застосуванням Інтернет-ресурсів, використанням електронних засобів навчального призначення

компетентнісний навчання загальноосвітній

(далі ЕЗНП). Однак, про систематичне їх використання не повідомив жоден з опитаних учителів. Переважна більшість (80%)

респондентів застосовують ці засоби епізодично за потребою; лише 20 % опитаних указали на використання наявних у закладах ЕЗНП у повному обсязі та особисту зацікавленість в удосконаленні форм та методів роботи з ними.

У ході дослідження оцінювалась ступінь реалізації учителями завдань щодо формування зазначених вище компетентностей учнів (таблиця 2). Згідно з отриманими даними,

найкраще реалізується педагогами соціальна та комунікативна компетентності. За даними самооцінювання, повністю їх реалізують 79 % та 82 % респондентів відповідно. Близько половини вчителів, які брали участь у дослідженні, вважають найменше реалізованими компетентність самоосвіти та саморозвитку; творчу компетентність учнів.

Учителям географії було запропоновано визначити рівнісформованості окремих географічних компетентностей в учнів. (таблиця 3).

Таблиця 3

Оцінка рівня сформованості географічних компетентностей учнів (у %)

Таким чином найкраще розвиненими географічними компетентностями є готовність до відповідальної поведінки у природі та знання культурних, релігійних, етнічних традицій різних народів та регіонів.

Компетентність уявляє собою сукупність особистих якостей учнів, зумовлених досвідом діяльності в певній соціальній та особисто значимій галузі. Відтак, для формування будь- якої компетентності необхідна особистісна зацікавленість. Визначаючи провідні мотиви до навчання, учні здебільшого вказували на прагнення вступити до вищого навчального закладу та бажання отримати певну професію (73 % відповідей). Лише третина учнів (38 %) мотивом до навчання обрали отримання задоволеності від процесу пізнання та його результативності, тобто соціальна мотивація суттєво переважає пізнавальну. Вимоги батьків та високий авторитет учителя в якості мотивів до навчання обрала значно менша кількість учнів (17 % та 12 % відповідно).

Позитивним є те, що 94% учнів усвідомлюють власну відповідальність за здобуті знання, а 85 % опитаних школярів розуміють необхідність географічних знань. Переважна більшість респондентів (91%) інформацію про сфери застосування географічних знань отримують від учителя географії. Значно менше учнів (32 %) джерелом цієї інформації називають шкільний підручник.

Лише 15 % опитаних при підготовці до уроків використовують додаткову літературу (рис. 6).

Навчальною програмою передбачено, що випускники основної школи повинні мати розвинутий пізнавальний інтерес, інтелектуальні та творчі здібності, здійснювати самостійну навчальну діяльність шляхом пошуку та обробки географічної інформації, тобто набувати геоінформаційну компетентність. Необхідну інформацію в процесі підготовки до уроків географії учні найчастіше отримують з конспектів, які вони складають на уроках (71 %), підручників (68 %), презентацій (43 %), спеціалізованих сайтів (29 %). Незначна кількість респондентів у якості інформаційних джерел обирає електронні карти (6 %) та електронні підручники (2 %). Ці данні підтверджують результати опитування вчителів про обмеженість використання в навчальних закладах електронних засобів навчального призначення.

Більшість (65 %) педагогів на своїх уроках застосовують різноманітні пам'ятки, плани, інструктивні картки. У якості наочного матеріалу вчителі використовують також роз- датковий матеріал географічного змісту (51 %). Третина опитаних учнів вказала, що на уроках здійснюється аналіз життєвих ситуацій (39 % відповідей), проводяться рольові ігри (18 %), тобто активні методи навчання використовуються не досить часто. Слід зазначити, що школярі позитивним фактором навчання вважають створену педагогом на уроці доброзичливу атмосферу (40 %) та особистісні риси вчителя (34 %). Лише 16 % респондентів відзначили, як позитивну мотивацію до навчання, добре обладнаний навчальний кабінет. Як свідчать відповіді учнів, на уроках географії вчитель найчастіше виступає транслятором інформації (лектором) (60% відповідей), консультантом (54 %), а для значно меншої кількості респондентів - тренером (19 %) та контролером (6 %).

Від ступеня оволодіння вчителем арсеналом засобів запровадження компетентнісного підходу до навчання залежить і рівень сформованості компетентностей учнів. За результатами анкетування школярів, було встановлено, що на уроках географії вчителі навчають їх:висловлювати та аргументувати власну думку (64 % відповідей), самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі (53 %). Слід звернути увагу на те, що педагогами недостатньо уваги на уроках приділяється навичкам самоосвіти (35 %), критичному мисленню (33 %), формуванню вміння вирішувати нестандартні ситуації (29 %) без яких продуктивне навчання є неможливим.

У рамках дослідження був проведений аналіз сформованості в учнів соціальної,

полікультурної,інформаційної,

комунікативної, творчої,картографічної,

специфічно географічноїкомпетентності,

компетентності самоосвіти та саморозвитку на

Було встановлено, що показники оцінювання учителів та самооцінювання учнів суттєво відрізняються. Так, учителі вказали на найвищий коефіцієнт розвитку комунікативної компетентності (0,96) (табл. 4), у той час як учні оцінили її найнижчим коефіцієнтом 0,77, умовно надаючи їй останнє місце з 8 можливих. Як найбільш розвинену, учні охарактеризували творчу компетентність (К= 0,88). За оцінкою вчителів, ця компетентність у школярів сформована на нижчому рівні (К= 0,84).Найбільшірозходження спостерігаються в оцінці обома категоріями респондентів сформованості соціальної компетентності та компетентності самоосвіти, саморозвитку. Учителі оцінили розвиток картографічної та спеціальної географічної складових навчальної компетентності учнів більш високими показниками (0,89 та 0,87).

Соціальна компетентність ґрунтується на усвідомленні учнями можливості та доцільності використання отриманих знань у реальному житті. Саме вона передбачає здатністьособистостіпродуктивно

співпрацювати в групі та команді, виконувати різні ролі та функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та спрямовувати взаємини між членами колективу. Дослідження показало, що 35 % респондентів не розуміють, як саме можуть використати знання з економічної географії для виконання життєвих завдань. Майже чверть учнів (27 %) ніколи не ставали учасниками тематичних екскурсій на виробництво і в природу; 22 % опитаних не впевнені, що отримана географічна освіта вплинула на формування їх громадянської позиції. Позитивним фактом є те, що 68 % учнів зазначили, що географічні знання, отримані на уроках, суттєво вплинули основі самооцінювання. Отримані результати порівняні з результатами оцінювання зазначених вище компетентностей учителями географії досліджених закладів (таблиця 4).

Таблиця 4

Порівняльна таблиця коефіцієнтів (К) сформованості базових та предметних компетентностей учнів

на формування їх громадянської позиції. Старшокласники усвідомлюють, яку саме функцію та роботу зможуть виконувати в групі (91 %), мають навички правильного поводження у природі (91 %), успішно взаємодіють із однокласниками під час виконання навчальних завдань 69 % опитаних.

Комунікативна компетентність передбачає володіння учнями специфікою усної та письмової комунікацій, що особливо важливо у роботі та для соціального життя, адже людям, які не мають навичок спілкування, загрожує соціальна ізоляція. За даними дослідження, ця компетентність була оцінена найменшим коефіцієнтом реалізації. На уроках географії вона формується шляхом застосування групових форм організації навчання. Однак, 64 % старшокласників мають невеликий досвід роботи в групі або в парі. Ніколи не брали участі в географічних вікторинах, уроках-подорожах, прес- конференціях - 40 % учнів. Близько третини (31 %) опитаних сумніваються в своєму умінні виступати публічно та аргументовано відстоювати власну позицію. Лише 15 % респондентів мали можливість вступати в навчальну дискусію з учителем географії. Розвинута комунікативна компетентність створює передумови для набуття учнями загальнокультурної компетентності.

Як було виявлено, більшість учнів ознайомлені з культурними особливостями народів і регіонів України, використовують етнографічний матеріал для підготовки до уроків (77 %). Більшість опитаних (82 %) можуть визначити об'єкти Чернівецької області, що входять до культурної спадщини України, проте не можуть визначити культурно- історичні об'єкти своїх адміністративних районів, сіл, селищ та міст 93% опитаних . Значна кількість учнів (72 %) зазначили, що знання, отримані на уроках географії, часто допомагають при вивченні інших навчальних дисциплін. Проте, 46 % опитаних ніколи не брали участі в інтегрованих уроках. Не впевнені у тому, що зможуть дати характеристику геополітичної ситуації в світі, 25 % респондентів.

Одним із завдань географічної освіти є оволодіння учнями інформаційною компетенцією. З цією метою вчитель повинен заохочувати школярів до роботи з додатковими джерелами інформації, навчити їх усвідомлено опрацьовувати набуті знання (складати тези, плани, конспекти тощо). Ця компетентність є однією з тих, рівень володіння якою учні оцінили одним з найнижчих коефіцієнтів (0,82). Як зазначили 98 % респондентів, вони впевнено працюють з Інтернет-ресурсами для підготовки навчального матеріалу, однак не завжди порівнюють інформацію з різних джерел стосовно однієї теми. Учні знають, якими джерелами інформації можна скористатися для підготовки визначених учителем тем (95 % відповідей). Зі статистичними та табличними даними працюють 78 % опитаних; часто використовують опорні схеми 75% респондентів. Для підготовки до уроків 65 % респондентів використовують матеріали географічної інформаційної системи.

Уміння самостійно набувати знання є невід'ємною складовою компетентністно зорієнтованої моделі навчання. Усвідомлене засвоєння учнями програмового матеріалу, навички самооцінювання та оцінювання роботи інших є складовими компетентності самоосвіти та саморозвитку. Розвиток цієї компетентності отримав коефіцієнт 0,81. На думку респондентів, найкраще їм вдається самостійно вивчати окремі теми, складати плани своєї роботи, здійснювати самооцінювання та оцінювання. Однак, тільки 29 % опитаних учнів працюють на уроках та вдома за індивідуальним планом. Переважна більшість учнів (95 %) надає перевагу не самостійному навчанню, а прослуховуванню розповіді вчителя на уроці. Більшості опитаних (71 %) вистачає тільки тієї інформації, яку вони отримують на уроках.

Аналіз творчої компетентності (К= 0,88) дає підстави говорити про ефективну роботу вчителів географії щодо її формування. Більшість старшокласників упевнені, що вчитель географії завжди підтримає їх творчу ініціативу щодо підготовки позакласних заходів з предмету. Вирішувати, разом з однокласниками, поставлені вчителем навчальні завдання доводилось 83 % учнів. Власні творчі здібності для підготовки до уроків географії використовували 85 % школярів. Працювати над творчими проектами з географії доводилось 82 % опитаних; самостійно складати таблиці, схеми, карти з метою пояснення географічних процесів та явищ уміють 81 % учнів; 85 % учнів можуть робити аргументовані припущення на основі раніше здобутих знань.

Вивчення більшості шкільних предметів вимагає знання географічної карти та вміння користуватись нею. Картографічна підготовка учнів є одним із основних завдань географічної освіти, а вміння користуватися картами - навичками, що забезпечують більш глибоке засвоєння навчального матеріалу. Розвиток власної картографічної компетентності був оцінений учнями одним з найвищих коефіцієнтів (0,87). На думку 91 % респондентів, вони вміють користуватися географічними картами для вирішення навчальних завдань. Більшість старшокласників (80 %) вільно читають географічні карти та використовують їх для характеристики країн і регіонів. Під час вивчення навчальних тем, 76 % опитаних використовують різноманітні за темою географічні карти. Проте, 17 % опитаних відчувають труднощі з пошуком на карті окремих географічних об'єктів (діаграма 7)

Географічна компетентність практичного спрямування формується не лише під час засвоєння географічних знань, а і у процесі набуття учнями практичного досвіду, зокрема, вимірювання, обчислення, побудови та аналізу графіків, схем, діаграм, таблиць, використання приладів спостереження. Коефіцієнт розвитку географічної компетентності практичного спрямування, за даними самооцінювання, становить 0,83. Згідно з даними опитування, найкраще учні ознайомлені з характеристикою небезпечних природних явищ та правилами поведінки в разі їх виникнення (91% респондентів) (діаграма 8).

Переважна більшість учнів (74 %) може орієнтуватися на місцевості (за допомогою компасу), давати характеристику природноресурсному потенціалу території (69 %). Навички переведення різних видів масштабу сформовані у 60 % старшокласників. Змоде- лювати та спроектувати природну, господарчу та екологічну ситуацію в конкретних регіонах можуть 71 % опитаних. Майже половина (48 %) учнів відчувають труднощі з розрахунками під час вирішення географічних задач. Не здатні спрогнозувати зміни погоди за станом нижнього шару атмосфери 58 % респондентів,

Це свідчить про незначний досвід або його відсутність для здійснення необхідних математичних розрахунків, недостатньо сформовані навички спостереження, відсутність практики проблемного навчання.

Висновки

Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що у процесі його вивчення учні знайомляться з реальним життям у навколишньому середовищі, з життям суспільства в усіх його проявах і зв'язках. Однак, шкільні знання з географії учні мають отримати від сучасного вчителя географії, який володіє усіма необхідними компетентностями, вміє їх застосувати на практиці. Опитані вчителі географії та учні закладів загальної середньої освіти Хотинського та Сокирянського району, звісно не дають повної картини про ситуацію у області та країні із впровадження компетентнісного підходу, однак вказують на існуючі проблеми, недопрацювання, які потребують корекції, пильнішого підходу педагогів до саморозвитку та самоосвіти, й усвідомлення учнями значення географічної науки у загальному розвитку своєї особистості.

Размещено на Allbest.ru