Народні ігри в старшій дошкільній групі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні вказівки

Народні ігри в старшій дошкільній групі



Завдання програми

Прилучати дитину до минулого та сучасного української культури; продовжувати ознайомлення з українськими традиціями на прикладі народних ігор. Сприяти оволодінню дітьми лексичним багатством української мови через використання малих фольклорних форм (загадок, лічилок, скоромовок). Ознайомити дітей зі своєрідними народними іграми -- мовчанками. Вчити дотримуватись характерних для мовчанок правил гри.

Перш ніж запропонувати дітям певну народну гру, треба ознайомити їх з її походженням, атрибутами та дійовими особами, розповісти, як у цю гру грали в давнину.

Народна гра - це не тільки активний рух і весела розвага. Це змога для кожного малюка реалізувати власне «Я» і заразом відчути себе учасником спільних дій. Не виконавцем, а саме активним учасником! Тому майбутній вихователь має бути особливо уважним до того, що саме цікавить дітей, які вони висловлюють зауваження та пропозиції.



Народні ігри

дошкільний народна гра

Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір'ї і біля ставу, на луках і на річці

За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них в єдине ціле поєднуються слово, рух, піс

Народні ігри можна класифікувати за такими групами:

· дидактичні,

· рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,

· рухливі хороводні ігри,

· ігри мовленнєвої спрямованості,

· обрядові та звичаєві ігри;

· ігри історичної спрямованості;

· ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп.

· Ігри мовленнєвої спрямованості

Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливе, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає того навчання. для старших.

«Дід Макар»

Хід гри:

Одного із дітей обирають дідусем Макаром, який повинен узнати, що вони робитимуть.

Діти відходять від нього, загадують яку-небудь роботу: шити, рвати ягоди, танцювати, загадавши, підходять до дідуся і кажуть:

- здрастуй, дідусю Макаре!

- Здрастуйте, милі діти. Де були. Що робили?

Діти відповідають: - на городі. Або в садку чи в кімнаті. І показують, що вони робили. Коли дідусь вгадає, всі тікають, а він їх ловить й кого впіймає, то той стає дідусем. А коли він не вгадає, - діти кажуть, що робили, і теж тікають, а він ловить. Гра розвиває: витривалість.

· Для закріплення звуковимови, звуконаслідування.

«Довгоносий журавель»

Хід гри:

Троє-четверо дітей разом з вихователькою домовляються, які голосні звуки вони тягнутимуть. Потім співають: Ой нумо, братці, волосянки тягти, А хто не дотягне, того за руки тягни. І всі тягнуть о або у (а, є, і, и, ю, я, е).

Хто зупиниться, того й тягнуть за руку. Гра починається спочатку.

· Народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування.

«Горюдуб»,

Хід гри:

Діти шикуються парами і стають одне за одним. Одна дитина стає на 2-3 кроки попереду всіх на визначеній лінії або накресленому колі.

Це -- «горюдуб».

Горюдуб

Гори, гори, ясно,

Щоб не погасло.

Раз, два, три,

Остання пара, біжи!

За командою «Біжи!» діти в останній парі розбігаються вздовж колон (одна дитина з правого, друга -- з лівого боку), щоб попереду «горюдуба» взятися за руки. «Горюдуб» намагається спіймати одного з них, поки вони не з'єднали руки. Кого «горюдуб» спіймає, той стає на його місце.

Гра триває, поки всі пари не перебіжать із кінця колони. Пара, яка утворилася, стає попереду, решта відступає назад.

Гра завершується, коли всі діти пробіжать по одному разу.

Рекомендації до гри

Якщо «горюдуб» не спіймає будь-кого з першої пари, він залишається в цій самій ролі. Якщо не зловить жодної дитини з двох пар, то вихователь обирає нов

Воробей (горобець)

Хід гри:

Дiти утворюють коло, всерединi - воробей. Коло швидко рухається, всi спiвають, плескаючи в долонi.

Киш, киш, воробей,

Не клюй конопель.

Мої конопельки,

Дрiбнi, зелененькi,

У вiрчики в'ються,

Самi не беруться,

Братись не даються.

Воробей кидається на дiтей, якi утворили коло, вони розбiгаються. Той, кого воробей зловить, займає його мiсце, i гра починається знову.

ого «горюдуба» з останньої пари, яка бігала.

«Яструб і квочка»

Хід гри:

Гравці стають один одному за спину та захоплюють за пояс гравця, який стоїть попереду. Перший у цьому ланцюзі - «квочка», решта - «курчата». Одного з гравців призначають «яструбом», завдання якого - схопити останнє в ланцюзі курча. Квочка різними способами намагається перешкодити цьому, перетинаючи шлях яструбові розведеними руками.

Усі гравці допомагають квочці, переміщуються по майданчику так, щоб кінець ланцюга щоразу опинявся якомога далі від яструба. Якщо яструб схопить курча, гра припиняється, обирають нових яструба та квочку. Коли яструбові довго не вдається досягти перемоги, його замінюють іншим гравцем.

«Вуж»

Хід гри:

Усі діти утворюють колону, в якій міцно тримають один одного за плечі або пояс. Направляючий (голова), рухається, наслідуючи вужа, змійкою і « кусається за хвіст».

Це робиться так: направляючий ловить за руку останнього в колоні - утворюється коло, в якому учасники приходять попід руки кожної пари. Виповзає вуж з трави.

Вихилясом, викрутасом,

Жабки, мики - їх лови!

Гей, біда всім галапасам!

А як сивий вуж уже

В гаю хоче погуляти,

Саме себе за хвіст бере,

І сам буде обертатись!

«Звідкіля ти, Баране?»

Хід гри:

Діти стоять зграйкою. За допомоги лічилки вибирають «пана» і «барана». «Пан» та «баран» стають навпроти один до одного і проводятьдіалог.Всі інші діти стоять зграйкою за паном.

-- Звідки ти, баране?

-- З Велятина, мій пане!

-- Що там діють, баране?

-- П'ють та грають, мій пане!

-- Чи ти грав, баране?

-- Ніде було, мій пане!

-- А під столом, баране?

-- Довгі роги, мій пане!

-- Притни роги, баране!

-- Болять ноги, мій пане!

-- Масти мастю, баране!

-- Не є сала, мій пане!

-- Я тобі дам, баране!

-- А що за нього, мій пане?

-- Твоє серце, баранеї

-- Много просиш, мій пане!

-- Ай що даєш, баране?

-- Роги круті, мій пане!

-- Давай очі, баране!

-- Ні, толову, мій пане!

-- Давай сюди, баране!

-- От, на тобі, мій пане!

При цьому «баран» б'є «пана» в черево і тікав. Хто з хлопців зловить його, той сам стає «бараном», а «баран» -- «паном».

«Бездомна лисиця»

Хід гри:

Діти утворюють коло, стаючи по двоє обличчям один до одного, подають руки і творять «гніздо» Гніздо від гнізда «звивається»на відстані 2- 6 кроків. В середині кожного гнізда між руками стає «лисиця». Дитина, що починає гру, стає посередині, як «бездомна лисиця», тричі плеще в долоні та голосно говорить:

- «Лисиці з гнізда».

Лисиці швидко перемінюються місцями, а бездомна лисиця намагається швидше захопити порожнє гніздо.

Дитина, яка залишилася без місця, є новою бездомною лисицею. Коли лисиці змінюють місця, то діти що творять гніздо, не повинні розривати руки.

«Зозулея»

Хід гри:

Дитина сидить на стільчику (високому кубику) спиною до інших дітей, вона - «зозуля».

Діти на слова вихователя:

- По гайочку погуляємо, зозулю пошукаємо.

розходяться по всьому приміщенні.

Дитина - «зозуля» кує: «Ку-ку, ку-ку!».

Діти зупиняються. За сигналом вихователя одне з дітей кує:

«Ку-ку, ку-ку!».

«Зозуля» знову повторює:

«Ку-ку, ку-ку!»

Та сама дитина відповідає зозулі:

«Ку-ку, ку-ку!».

«Зозуля» повертається і відгадує. Якщо відгадає, ця дитина стає «зозулею».

Гра повторюється.

Примітка. Вихователь перед початком гри пояснює дітям, що підказувати не можна, що це нечесно. Вихователь також стежить, щоб діти ходили в різних напрямках і заповнювали весь простір зали.

«Піжмурки»

Хід гри:

Вихователь (або дитина) за допомогою лічилки обирають ведучого.

Сітка, вітка,

дуб, дубки --

поставали козаки,

Шабельками брязь --

вийди, князь.

Ведучий повертається обличчям до дерева (стіни), заплющує очі руками та промовляє віршик, інші діти в цей час ховаються.

Один, два --

Розбігайтесь, дітвора!

Три, чотири, п'ять --

Я вже йду шукать.

Хто не заховався,

Той зразу упіймався.

Більш не буду рахувать --

Один, два, три, чотири, п'ять.

Ведучий починає шукати дітей. Знайшовши когось, ведучий називає його на ім'я і стукає по умовному місці (дерево, стіна, якийсь предмет тощо). Дитина може і себе ?застукати? на цьому умовному місці, якщо прибіжить раніше за ведучого. Перший, кого знайшли, стає ведучим.

«Панас»

Хід гри:

Діти іграють у кімнаті. Одному з них зав”язують очі, ставлять біля порога і говорять:

- Панас, Панас!

Не лови нас. На тобі коробочку груш

Та мене не воруш.

Після цього діти тихенько ходять по кімнаті, а „Панас”, розкинувши руки, намагається піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає „Панасом”, і гра продовжується.

Панас - 2

Хід гри:

Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає „Панасом”, йому зав”язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами:

- Панасе, Панасе! На чому стоїш?

- На камені!

- Що продаєш?

- Квас!

- Лови курей, та не нас

„Панас” починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає „Панасом”

«Залізний ключ»

Хід гри:

Діти стають кружка, взявшись за руки. "Вовк" знаходиться всередині і намагається вирватись із кола. Його запитують: "Який ключ?" Він відповідає: "Залізний". Розчепивши чиїсь руки, вовк виривається з кола і втікає. Діти намагаються його спіймати, говорячи:

Ой дзвони дзвонять,

Хорти вовка гонять

По болотах, очеретах,

Де люди не ходять.

Той, хто зловить вовка, стає у центр кола. Гра починається спочатку.

Примітка. Вовк вважається спійманим, коли до нього доторкнулися рукою. Вовком стає той, хто його першим зловив.

«Ластівка»

Хід гри:

Дві дівчини беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить:

- Печу, печу ластівки!

Інша питає:

- Нащо печеш? Лиха втечеш, лиха й піймаєш!..

Тоді пара дівчаток, що почала розмову, роз'єднує руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з'єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з'єднається, то їй припадає знову тікати, а другій парі - ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, які почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша - тікатиме.

«Гречка»

Хід гри:

Усі діти стають попарно, беруться рука за руку, і кожен одну ногу тримає вільною рукою. Залишаючись на одній нозі, починають скакати в один бік, приспівуючи:

Ой, гук, гречки,

Чорні овечки,

А я гречки намелю,

Гречаників напечу.

· Рухливі хороводні ігри зі співом. Текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими процесами, із звичаями українського народу. Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані -- слова, рухи -- нескладні (ходіння в колі), по закінченні слів, співу можливий біг.

«Огірочки»

Хід гри:

Діти беруться за руки, витягуються в одну лінію. Передні завертаються до задніх, ніби в'ються. Двоє останніх піднімають вгору руки, а всі проходять попід руками, співаючи:

Ой вийтеся, огірочки,

Та в зелені пуп'яночки,

Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.

Ходить жучок по жучині,

А жучина по деревині.

Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.

Дайте, хлопці, околота*,

Повезем жучка до болота.

Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.

Жучок плаче у болоті.

Дівки скачуть у золоті.

Грай, жучку, грай,

Тут тобі край.

Чи ти, жучку, писка не маєш,

Що ти, жучку, різко не граєш?

Грай, жучку, грай, Тут тобі край.

*Околот, околіт - сніп житньої соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту.

«Мир-миром»

Хід гри:

Багато дітей беруться за руки і роблять велике коло. Тільки треба вибрати таке місце, де м'якенька й густа травиця. Двоє йдуть у коло, беруться за руки і витягають їх уперед, а ноги зближують в одному місці, одхиляються назад і швидко крутяться в один, а далі в другий бік, співаючи разом з усім колом:

Дрібу, дрібу, дрібушечки,

Наївшися петрушечки,

аївшися лободи --

Гала, гала до води!

Тут хтось один із двох легенько пускає руки, і обидва бух у м'яку траву!

Тут усе коло трохи наближується до них: що то далі буде? Обоє підводяться, одвертаються одне від одного і стоять. Тоді коло знову віддаляється, починає ходити, приказуючи:

Мир-миром!

Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми дружечки красні --

Помирімося!

Двоє, що в колі, спершу не хочуть миритись, але їм знову співають те саме. Тоді ті повертаються одне до одного, всміхаються, беруться за руки і йдуть по колу, співаючи разом з усіма тієї самої пісеньки. Потім у коло йдуть двоє інших, і гра йде далі.

«Подоляночка»

Хід гри:

Дівчатка роблять коло, крутяться і співають, а одна дівчинка стає в середину і жестами показує те, що інші співають:

Десь тут була

Подоляночка,

Десь тут була

Молодесенька.

Тут вона впала,

До землі припала.

Личко не вмивала,

Бо води не мала.

Ой встань, ой встань,

Подоляночко,

Обмий личко,

Як ту скляночку.

Візьмися в боки

За свої скоки.

Підскоч до раю,

Бери дівча з краю.

«Перепілка»

Хід гри:

Діти беруться за руки і роблять коло, посередині стоїть дівчинка - "перепілка" Всі співають:

А в перепілки да головка болить,

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була, тут була краснопірочка.

"Перепілка" держиться за голову.

А в перепілки да очиці болять.

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була, тут була краснопірочка.

"Перепілка" береться за очі.

А в перепілки підошви болять,

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була, тут була краснопірочка.

"Перепілка" ударяє себе по підошвах.

А в перепілки да животик болить,

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була, тут була краснопірочка.

"Перепілка" держиться за живіт.

А в перепілки да ушиці болять.

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була, тут була краснопірочка.

"Перепілка" держиться за вухо.

А в перепілки да умер мужичок,

Тут була, тут була перепілочка,

Тут була, тут була краснопірочка.

"Перепілка" плаче

А в перепілки да ожив мужичок.

Тут була, тут була краснопірочка.

"Перепілка" танцює.

Ти, перепілко, не корись, не корись,

Старшому, меншому поклонись, поклонись.

Куди хоч, перескоч, тільки трави не толоч.

"Перепілка" кланяється комусь з кола, i той стає перепілкою.

«Грушка»

Хід гри:

Діти стають у коло, беруться за руки й співають. Посередині «грушка» -- хлопець або дівчина.

Як послала мати

Грушки садити.

Моя грушка отака, отака,

Бийте, дівки, гопака, гопака.

Як послала мати

Грушки поливати.

Моя грушка отака, отака,

Бийте, дівки, гопака, гопака.

Як послала мати

Грушки наглядати.

Моя грушка отака, отака,

Бийте, дівки, гопака, гопака.

Як послала мати

Грушки трусити.

Моя грушка отака, отака,

Бийте, дівки, гопака, гопака.

При цьому «грушку» починають трясти, потім піднімають угору.

«Грушка 2»

Хід гри:

Найменшу з дівчат -- «грушку» -- підкидають на руках і співають:

А вже наша грушка цвіт полів ненька, цвіт полів ненька.

А вже наша грушка от така, от така, от така.

А вже нашій грушці пора цвісти, пора цвісти.

А вже нашій грушці пора родити, пора родити.

А вже нашу грушку пора трусити, пора трусити.

При цьому «грушку» трясуть.

«Мишка й котик»

Хід гри:

Дітлахи беруться за руки й стають у коло (танок), а двоє: «кіт» -- хлопець і «миша» -- дівчина -- усередині. Коли танок піднімає руки вгору, «миша» тікає від «кота». А коли «кіт» намагається проскочити за «мишею»,-- руки опускають.

А до нори, миша, до нори,

А до золотої комори.

Мишка у нірку,

А котик за ніжку:

-- Ходи сюди.--

А що ж то за мишка --

Не втече;

А що ж то за котик --

Не дожене.

Мишка у нірку,

А котик за ніжку:

-- Ходи сюди, ходи сюди.

Якщо «котові» вдасться спіймати «мишку»,-- міняються ролями.

«Розлилися води»

Хід гри:

Діти стають у коло, водять хоровод та співають пісню:

Розлилися води на три броди

Приспів

Гей! ДІти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке.

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Що в першому броді зозуленька кує.

Приспів

Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке.

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Що в другому броді соловей щебече.

Приспів

Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке.

Тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох.

Що в третьому броді сопілонька грає.

Приспів

Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке.

Ду-ду, ду-ду, ду-ду, ду-ду.

Зозуленька кує, бо літечко чує.

Приспів

Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке.

Ку-ку, ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Соловей щебече, садки розвиває.

Приспів

Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке.

Тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох.

Сопілонька грає, на грання скликає.

Приспів

Гей! Діти-квіти, весна-красна, зілля зелененьке,

Ду-ду, ду-ду, ду-ду, ду-ду.

«А ми просо сіяли, сіяли...»

Хід гри:

Всі діляться на два рівні гурти, які стоять один проти одного кроків за десять, побравшись за руки і вирівнявшись. Під спів перший гурт то наближається до другого, то відходить на своє місце. Другий гурт так само -- то наближається, то відходить, співаючи:

-- А ми просо сіяли, сіяли,

Ой дід ладо, сіяли, сіяли.

-- А ми просо витопчем, витопчем,

Ой дід ладо, витопчем, витопчем.

-- А чим же вам витоптать, витоптать?

Ой дід ладо, витоптать, витоптать.

-- А ми коні випустим, випустим,

Ой дід ладо, випустим, випустим.

-- А ми коні переймем, переймем,

Ой дід ладо, переймем, переймем.

-- Та чим же вам перейнять, перейнять?

Ой дід ладо, перейнять, перейнять.

-- Ой шовковим неводом, неводом,

Ой дід ладо, неводом, неводом,

-- А ми коні викупим, викупим,

Ой дід ладо, викупим, викупим.

-- Ой чим же вам викупить, викупить?

Ой дід ладо, викупить, викупить.

-- А ми дамо сто рублів, сто рублів,

Ой дід ладо сто рублів, сто рублів.

-- Не треба нам тисячі, тисячі,

Ой дід ладо, тисячі, тисячі.

-- А ми дамо дівчину, дівчину,

Ой дід ладо, дівчину, дівчину.

-- А ми дівчину візьмемо, візьмемо,

Ой дід ладо, візьмемо, візьмемо.--

Перший гурт кричить:

-- Нашого полку убуде.--

Другий:

-- Нашого прибуде.

Із другого гурту дівчинка переходить у перший, і так продовжується, поки всі не перебіжать.

«Мак»

Хід гри:

Діти стоять у колі пліч-о-пліч. Одна дитина посередині - городник. На слова:

Ой на горі мак,

Під горою так,

діти беруться за руки і, ступаючи назад, збільшують коло на ширину відведених у боки рук. На слова:

Мак, маки, маківочки,

Золотії голівочки...

діти роблять крок на місці, розмахуючи руками вперед-назад. На слова:

Станьте ви так,

Як на горі мак...

діти присідають і показують руками, який виріс мак (простягують руки вперед). Діти, стоячи, запитують:

Городнику, городнику,

Чи полив ти мак?

Городник відповідає: «Полив».

На приспів:

Мак, маки, маківочки.

Золотії голівочки...

діти роблять крок на місці, розмахуючи руками, а городник у цей час ходить усередині кола й удає, що поливає мак.

На слова:

Станьте ви так,

Як нагорі мак...

діти, стоячи, показують, як виріс мак: підіймають руки в боки на рівень плечей, долоні повертають угору, пальці рук трохи згинають, показують, яка квітка в маку. На приспів:

Мак, маки, маківочки,

Золотії голівочки...

діти опускають руки і роблять крок на місці, розмахуючи руками. Потім запитують:

Городнику, городнику,

Чи поспів мак?

Городник відповідає: «Поспів».

Діти повторюють пісню спочатку, дрібним кроком звужують коло, беруться за руки і поволі підіймають руки вгору.

На слова «Станьте ви так» показують, яка стигла голівка в маку.

Правила гри: рухи робити всім разом на слова вихователя.

Вказівки до гри: можна проказати:

Станьте ви так,

Як вітер похилив мак.

(Долоні покласти на одне коліно, при повторенні - на друге коліно). На слова «Вітер хитає мак» підняти руки і разом із тулубом нахилитися вправо, вліво. Замість кроку на місці можна ходити по колу.

«Довгоносий журавель»

Хід гри:

Перед початком гри з допомогою лічилки діти обирають Журавля.

Лічилку доцільно підібрати також із звуком ж:

Джинджик, джинджик,

Джинджирички.

На джинджику черевички,

Жакеточка, шапочка

Добрий вечір, дівчаточка.

Раз, два, три-вийди ти.

Після цього діти стають у коло, посередині якого стоїть Журавель. Діти ходять по колу, водять хоровод і співають пісню:

Унадився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель.

(Дитина, наслідуючи журавля, ходить у середині кола на носках, високо піднімаючи прямі ноги.)

На приспів:

Сякий-такий журавель, журавель,

Сякий-такий довгоносий,

Сякий-такий журавель, журавель.

Такий-такий довгоногий,

Конопельку поїдає

дитина стоїть у колі, махає руками, як крилами, зупиняється і присідає, ніби їсть коноплі.

На приспів діти в колі зупиняються, тупають ногами, показують, який довгоносий і довгоногий журавель і як він поїдає коноплі (при цьому присідають).

На слова: А я того журавля уловлю, уловлю,

Сіттю крила обів'ю, обів'ю

діти підводяться, роблять кілька кроків до центра й на слово «ловлю» різко нахиляються, ніби ловлять, а Журавель, помахуючи крилами, «перелітає» з однієї частини кола в іншу.

На слова приспіву діти роблять ті самі рухи, які описано раніше.

На слова: Щоб він більше не літав, не літав,

Конопельки не щипав, не щипав.

Журавель літає в колі, а діти, стоячи на місці, приплескують і притупують. На приспів вони повторюють ті самі дії, що й раніше.

Після закінчення пісні усі кажуть «киш», плещуть у долоні і злегка нахиляються до Журавля, ніби женуть його, і Журавель вилітає з кола.

· Ігри історичної та соціальної спрямованості відбивають характер тієї епохи, коли вони складались. У їх змісті трапляються архаїзми, як для нас, гравцями виступають «пан», «король», «цар», «царівна».

«Дзвін»

Хід гри:

У цій грі можуть брати участь 20--30 чоловік.

Перед початком гри один із учасників за жеребкуванням починає водити, його називають «язичком».

Інші учасники гри беруться за руки й утворюють коло, тобто «дзвін», і починають повільно рухатися то в праву, то в ліву сторону. У цей час «язичок» намагається роз'єднати руки гравців, -- розбити «дзвін», і вирватися з кола. Якщо йому це не вдалося з першого разу, він має право на ще дві спроби, віднайшовши найбільш слабкі місця в колі.

Тільки-но «язичкові» вдасться вирватися з кола, він прагне добігти до прапорця, платка або шапки, покладеної від кола на відстані 50 м, а всі, хто стояв у колі, біжать за ним і стараються торкнутися до нього рукою, перед тим, як він ухопить прапорець. Хто це зробить, той і починає водити, тобто стає «язичком» і займає місце в центрі кола.

Якщо ж той, хто водить, добіг до прапорця і ніхто його не впіймав, то він повертається на своє місце, і гра продовжується спочатку.

· Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей. Чимало серед них ігор з сюжетами про сімейне життя: «Батько», «Батько й діти», «Горщечки», «Гладущики», «Сімейка» тощо.

«Сімейка»

Хід гри:

Діти стоять у колі. Обирається Омелько. Йому одягають бриль. Розподіляють ролі між іншими дітьми, які по черзі заходять у коло до Омелька. Усі разом промовляють слова:

У нашого Омелечка

Невеличка сімеєчка:

Тільки він та вона,

Та старий, та стара.

Та Іван, та Степан,

Та Василь, та Панас.

Та той хлопець, що в нас.

Та дві дівки косатих,

Та два парубки вусатих,

Та дві Христі в намисті,

Та дві ляльки в колисці.

«Рибалки й рибки».

Хід гри:

В одному куті прямокутника (саджанці) визначається менший круг - «хата рибалок». Учасники діляться на два гурти - «хата рибалок», «риби».

«Риби» бігають по садживці, «рибалки» в хаті беруться за руки і творять «волок».

вони вибігають і намагаються замкнути два краї «волока». Рибу не дозволяється брати руками. Якщо «волок» розірветься, його треба спочатку «залатати».

Примітка: Двоє рибалок, взявшись за руки, бігають за рибою, щоб схопити її вільними руками. Кожна спіймана риба приєднується до рибалок, і утворюється невід. Гра закінчується, коли залишається одна риба.

«Рибалка»

Хід гри:

На долівці чи на майданчику креслять велике коло, за яким стають усі гравці. Один з них - «рибалка» - йде у центр кола, присідає навпочіпки. Решта учасників - «рибки - обступають коло й промовляють:

- Рибалка, рибалка, піймай нас на гачок!

Рибалка вибігає з кола й починає ловити рибок, які розбігаються по майданчику. Піймає рибку і веде її в центр кола.

Гра триває доти, поки не наловиться заздалегідь визначена кількість рибок. Піймані мають викупити себе - проспівати пісню, продекламувати вірш тощо. Потім рибалкою стає той, кого піймали останнім. Гра розвиває: витривалість.

Размещено на Allbest.ru

...