Професія тьютор

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Реферат

Професія тьютор

Підготувала

студентка групи ПО-415(ен)

Шевченко Марина Іванівна

Полтава 2020

Вступ

тьюторство навчання освітній

У пошуковій системі Google можна знайти різні формулювання поняття «тьюторство» та багато розмірковувань з приводу того, як це працює. Тьюторинг не має єдиної моделі, як немає єдиної професіограми власне тьютора. Це справді нова і ще недостатньо осмислена позиція в освітньому просторі навчального закладу. «Ви не дізнаєтесь, що таке тьюторинг, якщо ви не спробуєте це в практиці» - каже Даміан Годлевські, член правління Collegium Wratislaviense, тренер, тьютор (Польща).

Тьютор це така людина, яка може допомогти іншій особі зрозуміти самого себе. Ми часто несвідомо, не знаючи теоретичних основ тьюторингу, є мотиваторами, натхненниками чи людиною, яка в потрібний час підтримає, для якогось учня.

«Я не люблю слово «мотивувати», бо у кожного своя мотивація. Але я можу надихати, можу допомогти зрозуміти людині її мотивацію, я вірю в те, що кожен із нас - це унікальна особистість, кожен з нас має щось таке, що його робить щасливим, просто ми не завжди це розуміємо в самому собі. І дійсно, тьютор - це та людина, яка може допомогти іншій особі зрозуміти самого себе», - стверджує Тетяна Швець, заступник директора Приватної школи «Афіни» м. Києва, директор програм International Academy of Tutoring.

В Україні тьюторингу, що реально діє вже понад 10 років. Першими, на всій території СНГ, яка пройшла міжнародну експертизу тьюторсткої практики, була школа «Афіни».

На пострадянському просторі ввели позицію тьютора в класифікатор професій та розпочали впровадження на рівні державних закладів освіти в Росії. Вони визначили, що тьютор - це спеціальний педагог, який працює за принципом індивідуалізації, розробляє індивідуальну траєкторію дитини тощо. Прийняли відповідні положення, запустили процес їх впровадження, а що вийшло на практиці? У школі, в якій навчається умовно 700 дітей тепер є ставка тьютора, тобто одна людина сидить і займається розробкою індивідуальних освітніх траєкторій. Звісно, реально побудувати індивідуальний освітній маршрут можна лише дивлячись в ретроспективі на розвиток кожної дитини й знаючи її розвиток станом на сьогодні, планувати розвиток на майбутнє. Звісно одна чи кілька ставок тьютора на школу не дає змоги це реалізувати на практиці. Фактично робота тьютора в цій ситуації зводиться до роботи спеціаліста з профорієнтації.

Така ситуація наштовхує на думку, що тьюторство ніяк не вписується в наявну традиційну систему освіти. Тьютор - це педагог нового формату, педагог іншої школи, яка тільки формується на теренах України.

Тьюторинг - це метод індивідуальної турботи про підопічного, що базується на взаєминах «майстер-учень», та завдяки інтегрованому підходу до розвитку людини має на меті повну реалізацію її потенціалу.

Існує два види тьюторингу: науковий, і той, що розвиває. Перший більше скерований на роботу зі старшою дитиною, чи студентом, другий вид - на розвиток сильних сторін, розкриття характеру, розвитку впевненості в собі тощо.

Детально про види тьюторингу каже Даміан Годлевські (таб. 1):

Таблиця 1

Науковий тьюторинг	Тьюторинг, що розвиває
Тьютор: сумісність зацікавлень, знання, зрілість, захоплення	Тьютор: вміння вести важливіше, зрілість, самореалізація
Процес: головна мета відома від початку, детальні цілі буде визначено або відкрито у ході процесу	Процес: головні та детальні цілі з'являються у ході процесу - встановлюються спільно або відкриваються
Цілі: мудрість, критичне мислення, сумлінність, допитливість,інтелектуальне задоволення	Цілі: установки, цінності, самопізнання, відкриття нових сильних сторін, зріле мислення про майбутнє
Інструменти: методи для вирішення завдань: тьюторське есе, кейс-метод, дослідницькі проекти, сократівські питання, коучингові питання	Інструменти: інструменти на відкриття та розвиток талантів, тьюторське есе - розвиваюче, коучингові питання, інструменти планування, тьюторський проект



Ці два види не можуть існувати один без одного, і успішно взаємодоповнюються. Важливо підкреслити, що власне тьюторинг скерований на те, щоб дивитися у майбутнє, а не в минуле.



1. Історія тьюторства (зарубіжний досвід)

Феномен Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. тьюторства (наставництва) бере свій початок в ХІІ столітті у Великобританії і формується в ХІV столітті в англійських університетах: Оксфорді, а згодом, і в Кембріджі. Важливою роллю тьютора було керівництво учнівським релігійним розвитком, а саме: інструкції відносно регулярних відвідин богослужінь, дотримання правил поведінки в Божий день (неділя), читання Біблії, рекомендації щодо вивчення інших літературних джерел тощо. Однією з найбільш важливих освітніх функцій тьютора було керівництво читанням його учнів. Тьютори готували базові інструкції, записи та, навіть, друковані рекомендації до предметів і дисциплін. Крім того, тьютори готували своїх підопічних до публічних диспутів.

Згодом тьюторство набуло статусу окремої університетської форми наставництва. Функції та посадові обов'язки тьютора змінювалися у зв'язку з політичними, соціальними, культурними змінами суспільства. Поряд з освітніми, все більшу роль відігравали виховні функції наставництва.

У XVII столітті тьюторська система офіційно визнається частиною університетської системи. В період з XVIII до середини XIX ст. в англійських університетах були відсутні публічні курси і кафедри.

До іспитів студента готував тільки тьютор. Лише наприкінці XIX століття у вищих навчальних закладах з'являються вільні кафедри (приватні лекції), і колегіальні лекції. Однак за студентом залишалося право особистого вибору професорів і курсів. В класичних англійських університетах (Оксфорд та Кембридж) тьютори досі займають важливе положення в навчальній і виховній роботі, і включені до штатного розпису.

Провідні британські вчені-педагоги вважають, що студент формується як спеціаліст тільки в умовах так званого тісної академічної співпраці, де існує зворотній зв'язок між студентом і викладачем, і всім професорсько-викладацьким складом, а тьютор є сполучною ланкою, що забезпечує цілісність академічної освіти.

Поняття “тьютор” в історико-педагогічному контексті набуває значення помічника, наставника, адвоката студента. В сучасній педагогіці виділяють декілька трактувань терміну “тьютор”. Проте, всі вони мають спільну рису - тьютор працює індивідуально з кожним студентом, орієнтуючись на його інтереси. Посилаючись на точку зору Т. М. Ковальової, слід підкреслити, що здійснювати тьюторську діяльність можливо лише у відкритому інформаційному просторі, головною метою якого є прагнення навчити людину максимально використати різноманітні ресурси для побудови своєї освітньої програми.

Тьюторство як традиційна форма навчання у Великобританії змінюється згідно з часовими вимогами суспільства. За період існування системи значно розширюються функції тьютора (наставника), трансформується змістовна лінія тьюторства. Згідно з даними освітньої стратегії Оксфордського університету, автор зазначає, що тьюторство визначається як “незалежне навчання, що здійснюється під керівництвом і за допомогою тьюторіалів і занять в маленьких групах, що спрямовані на потреби кожного студента і розвиток його її здібностей критично мислити, ідентифікувати і оцінювати відповідні джерела”.

Більшість науковців розглядають тьюторство як модульно-тьюторську технологію індивідуалізації освіти, що передбачає, систему засобів і створення реальних умов для входження кожного суб'єкта з його прагненнями і можливостями в процес навчання, як управління ним своєю власною освітньою траєкторією.

Іншими дослідниками тьюторство визначається як технологія індивідуального супроводу процесу освоєння певної діяльності. При цьому, на відміну від учителя і викладача, тьютор піклується про індивідуальне формування певної особистості, про окремі, лише їй притаманні засоби навчання і виховання. Бойко Алла своїх дослідженнях виокремлює ряд основоположних тенденцій розвитку тьюторства: толерантність, духовні системи цінностей, суб'єкт-суб'єктна взаємодія, людиноцентризм, аксіологічні орієнтири, індивідуально-гуманістична парадигма. Автор дисертаційного дослідження “Научно-практические основы формирования тьюторской позиции педагога” А.П. Махов розглядає діяльність тьютора, як діяльність консультанта, опікуна наставника [5].

Тьютор займається супроводом діяльності учня чи студента. Котрий є суб'єктом власної життєдіяльності і здатний самостійно вибудовувати свій індивідуальний освітній маршрут. Окрім поняття тьютор у сучасній педагогічній літературі зустрічається поняття менторство. Посилаючись на результати конференції “Поліпшення постійного професійного розвитку” (квітень 2001 р.), Я.М. Бельмаз у своїй монографії “Професійна підготовка викладачів вищої школи у Великобританії та США” наводить два визначення менторства, які були там прийняті: “Довірливі конфіденційні стосунки з більш досвідченою, часто старшою людиною, яка виступає в ролі радника. Це захищені стосунки, “стосунки незасудження”, які сприяють навчанню. Накопиченню досвіду та професійному розвитку”. “Менторство (наставництво) передбачає уважне ставлення до порад, рекомендацій, обмін досвідом (часто взаємний), професійну дружбу, розвиток професійної інтуїції за допомогою рефлексії, заохочення” [2].

Роджерс К. ввів термін “фасилітатор” людина, що забезпечує успішну групову комунікацію., що має багато спільного з функціональними обов'язками тьютора. Під цим поняттям розуміють педагога, який має допомогти учневі вчитися, увиразнити себе як особистість, зацікавити, підтримати під час пошуку знань . В цій ролі викладач не пропонує своїх рішень, а лиш підводить, стимулює до продукування своїх. Фасилітатор дає змогу учасникам концентруватися на цілях та змісті навчання. Він допомагає групі зрозуміти спільну мету і підтримує позитивну групову динаміку для досягнення цієї мети в процесі дискусії, однак, не захищаючи при цьому жодну з позицій або сторін. Тим самим він полегшує процес комунікації, роблячи його комфортним для всіх учасників.

Тьюторство, як одна з форм наставництва,в свою чергу, розглядається і як професія і як професійно-педагогічна позиція. Тьюторський супровід студентів у процесі самоосвіти є видом гуманітарного педагогічного супроводу, в ході якого педагог-тьютор створює умови підопічному для здійснення самоосвітньої діяльності. Мета діяльності тьютора полягає в супроводі процесу становлення студента як суб'єкта власної діяльності в ситуації невизначеності через роботу з індивідуальною освітньою програмою. Махов А.П. підкреслює роль тьюторської позиції, як особливої професійної якості, що характеризує ціннісно-змістовне відношення педагога до своєї професії і освіти вцілому.

Сучасний тьютор в вищий школі Англії вбирає в себе функції куратора, викладача, консультанта, фасилітатора, викладача дистанційного навчання. Гуртовая Е.Ю. в своїх працях виокремлює поняття - академічне тьюторство, як різновид тьюторства, сферою застосування якого є навчальний процес. На думку автора, академічне тьюторство передбачає допомогу саме в розвитку успішності в навчальній діяльності. Академічні тьютори зустрічаються зі своїми підопічними декілька разів на семестр і не лише з приводу навчання, а й у тих випадках, коли студент має проблеми з успішністю, чи ефективністю підготовки до складання тесту тощо. Функціональні обовязки академічного тьютора може взяти на себе магістр з обовязковою психолого-педагогічною або спеціальною тьютоською підготовкою. Саме академічний тьютор допомогає в проектуванні та реалізації індивідуального навчального плану, що є надзвичайно актуально при кредитно-модульній системі навчання [4].



2. Основні функції тьютора

Виділяють такі інваріантні функції, які тьютор повинен виконувати.

Управлінська функція.

Діагностична функція.

Функція цілепокладання.

Мотиваційна функція.

Функція планування.

Комунікативна функція.

Функція контролю.

Функція рефлексії.

Методична функція.

На відміну від діяльності традиційного педагога вищої школи, діяльність тьютора набагато більше пов'язана з цілеспрямованим розвитком пізнавальної самостійності учнів. Ця обставина вимагає освоєння управлінської функції, яка включає такі конкретні дії:

Визначення мети власної діяльності і діяльності учнів;

Спостереження за ходом діяльності учнів;

Оцінку відповідності ходу пізнавальної діяльності учнів бажаного вигляду цієї діяльності;

Оцінку результатів взаємодії тьютор - навчається і навчального процесу в цілому;

Розробку рішень по зміні діяльності учнів.

Реалізацію рішень щодо зміни і стимулювання пізнавальної діяльності учнів;

Коригування власної діяльності, а також діяльності учнів шляхом здійснення необхідних регулятивних дій, здатних змінити ситуацію, ліквідувати небажані відхилення від напряму навчання.

Керувати діяльністю означає наступне:

Змінювати людей - виконавців діяльності;

Змінювати цілі діяльності;

Змінювати процеси діяльності;

Змінювати відносини між людьми, цілями і процесами діяльності.

В освітній діяльності все це набуває особливого значення, оскільки тут люди - пізнають суб'єкти, цілі - бажані рівні знань, умінь, здібностей. Дані об'єкти управління об'єднують у дві великі групи:

Управління розумовою діяльністю учнів,

Управління пізнавальною діяльністю учнів.

Діагностична функція пов'язана з участю тьютора в реалізації одного з найважливіших, пронизують всю його роботу дії - аналізу.

Під аналітичною діяльністю тьютора розуміють, синонім його розумової, інтелектуальної діяльності з переробки професійно значущої інформації. Аналіз розуміється як проникнення в суть справи, як дія, що розкриває причини учбових подій, результатом якого є діагноз - оцінка дійсного стану навчальної діяльності учнів. Діагностична функція дозволяє зважено оцінити, що відбувається, позитивні і негативні сторони діяльності учнів.

У роботі тьютора ця функція проявляється в наступних діях:

Вивчення вихідних даних про учнів (вік, місце роботи, стаж на займаній посаді, рівень зайнятості на роботі, рівень освіти, наявність попереднього досвіду навчання та ін.);

Визначення індивідуальних особливостей учнів (стиль навчання, домінуючий тип мислення, рівень розвиненості здібностей тощо);

Визначення установок учнів на навчання, їх потреб, мотивів, очікувань, побоювань і причин, що їх викликають;

Визначення і аналіз досвіду, знань і умінь учнів з утримання курсу, а також успішного або неуспішного попереднього досвіду навчання;

Діагностика ступеня засвоєння учнями змісту курсу, що вивчається (ідей, моделей і концепцій).

Функція цілепокладання складає основу роботи тьютора. Тьютор повинен встановлювати і формулювати різноманітні цілі, наприклад, довгострокові і короткострокові цілі освіти і навчання учнів. Перші відносяться до всього періоду навчання, другі - до конкретного елементу навчального процесу. Це цілі конкретних вправ з учнями, цілі того чи іншого власної дії. Це навчальні та організаційні цілі.

Для реалізації функції цілепокладання тьютору потрібно вирішити такі завдання:

Аналіз цілей моделі навчання;

Визначення змісту і специфіки діяльності учнів;

Виділення типових (найбільш часто зустрічаються) завдань, які повинні вирішувати навчаються;

Визначення найбільш типових, пов'язаних з особистісними якостями труднощів і проблем, з якими стикається у своїй діяльності навчається;

Формулювання передбачуваних результатів діяльності учнів (що вони повинні знати, вміти, чим повинні володіти і якими повинні бути);

Узгодження цілей, визначених Вами, з цілями учнів;

Узгодження цілей з можливостями учнів з їх досягнення.

Питання визначення мети не останній у роботі тьютора. Виділяють просту зв'язок провідну до проблеми: мета слід за усвідомленням чийогось «хочу». Усі труднощі цілепокладання полягає в тому, щоб перед цим суб'єктивним «хочу» сознавалось об'єктивне «треба».

Мотиваційна функція тьютора полягає в створенні і підтримці включеності учнів у навчання та ефективне просування в курсі. Для здійснення цієї функції необхідно вміти вирішувати такі завдання:

З'ясовувати вихідні очікування учнів від навчання, індивідуальні потреби і мотиви;

Формувати установки на продуктивну, головним чином самостійну, діяльність;

Створювати в групі навчаються атмосферу зацікавленості, довіри і підтримки;

Стимулювати навчальну мотивацію різними інтерактивними методами навчання;

Організовувати і підтримувати спілкування учнів один з одним, що звичайно сприяє ефективній роботі на заняттях.

Функція планування полягає в упорядкуванні дій учнів і своїх відповідно до задуманої метою. У якійсь мірі ця функція нагадує побудова стратегії досягнення мети, але тільки планування більш деталізовано, більш конкретно.

Ефективне планування в освітньому процесі ґрунтується на вмінні:

Формувати навчальні цілі на основі чотириступінчастою моделі розвитку фахівця (що він повинен знати, вміти, чим повинен володіти і ким має бути) і з урахуванням аналізу результатів попередньої діагностики (потреб учнів, їх вихідного рівня підготовки, професійного досвіду тощо);

Формувати стратегії і тактики власної діяльності з учнями;

Визначати послідовність дій відповідно до поставлених цілей і очікуваними результатами;

Розробляти структуру занять з учнями як завершений цикл діяльності (вступ, ос іонна частина, висновок) з урахуванням домінанти спільної, а не індивідуальної діяльності учнів;

Розподіляти час занять з урахуванням цілей, змісту та технологій навчання, а також особливостей групи (специфікою індивідуальних стилів навчання учнів).

Не останньою функцією тьютора є встановлення комунікацій. Ця функція особливо важлива на перших етапах взаємодії тьютора з учнями - при формуванні групи, встановлення взаємин як між тьютором і навчаються, так і між самими учнями. Виділяють наступні вимоги:

Бути відкритим і доступним для учнів;

Розуміти і реалізовувати у своїй діяльності тезу: «Всі навчаються однакові, всі учні різні»;

Встановлювати між собою і учнями, а також між самими учнями доброзичливі й партнерські взаємини;

Організовувати спільну діяльність учнів у групі на основі співпраці, узгодження цілей групової діяльності і способів їх спільного досягнення;

Формувати в групі сприятливий емоційний настрій, атмосферу підтримки та взаємодопомоги, почуття причетності до групи;

Функція контролю. Ніяке навчання, ні за яких умов не може обійтися без зворотного зв'язку, без контролю виконання роботи, спрямованої на досягнення намічених цілей. У широкому сенсі до функції контролю відносять також корекцію та оцінку. Тьютор повинен пам'ятати, що успішність виконання цієї функції закладається і забезпечується задовго до контролю, як такого, - у процесі планування, так як саме на цьому етапі формуються цілі, критерії та показники їх досягнення.

Розглянемо, що повинен виконувати тьютор у своїй дельности з позиції функції контролю:

Аналізувати завдання учнів, визначаючи ступінь успішності навчання та освіти;

Коментувати недоліки і помилки учнів в письмових завданнях;

Оцінювати якість виконаних завдань;

Коригувати діяльність учнів відповідно до результатів перевірки завдань (помилками і труднощами навчаються);

Вести моніторинг завдань;

Оцінювати досягнення окремих учнів і групи в цілому.

Роль функції рефлексії в діяльності тьютора, як і будь-якого фахівця, який навчає інших людей, незамінна. Рефлексія є смисловим центром особистості і механізмом розвитку людини. Тому і тьютор, реалізуючи цю функцію, має можливість індивідуально та професійно розвиватися. Що стає об'єктом рефлексії, об'єктом розумового відображення тьютора? З одного боку, рефлексія може бути спрямована на цілі і зміст курсу, на технології його втілення в навчальному процесі, на досягнуті результати (їх відповідність цілям, заходи цього відповідності та ін), на характер і засоби комунікації, на стиль спілкування, на розподіл ролей у групі і т.п. З іншого боку, предметом рефлексії стають способи організації власної діяльності, спілкування і мислення тьютора, його самозміни. Отже, функція рефлексії реалізується в таких завданнях діяльності:

Організація аналізу можливостей тьютора;

Організація рефлексії власної діяльності та спілкування тьютора на предмет виявлення його індивідуальних особливостей (ідеї і принципи, якими тьютор керується в роботі, бажаний стиль навчання тощо), його труднощів, помилок і досягнень;

Ідентифікація рушійних сил розвитку тьютора і сил, що перешкоджають цьому;

Створення в діяльності учнів «приводів» для рефлексії - проблемних ситуацій;

Організація рефлексії діяльності учнів з метою аналізу їх діяльності, розуміння місця «проблемних точок» (ускладнень), їхніх причин і версій усунення труднощів, а також розуміння того, що необхідно знати і вміти самому учневі.

Методична функція тьютора відноситься до числа важливих функцій.

До дій складають дану функцію відносяться:

Створення необхідних коштів для організації навчального процесу (спеціальних завдань, комплектів питань, набору конкретних ситуацій, ілюстративного матеріалу тощо);

Розробка різних контрольно-діагностичних методик: переліку контрольних питань, анкет, опитувальних листів, інформаційних карт, тестових матеріалів та ін.;

Аналіз та опис власного тиоторского досвіду;

Впровадження у власну діяльність ефективного досвіду інших тьюторів.

Широке поле діяльності тьютора дозволять виявляти себе з різних боків. Більшість з розглянутих функцій доводиться виконувати всім тьюторам: це потребами освітнього процесу. Проте на різних етапах навчання сукупність домінуючих функцій тьютора змінюється.

Розглянемо дії тьютора в ході вирішення цих типових (стандартних) завдань щодо учнів (табл. 2).

Таблиця 2. Характеристика типових завдань тьютора

Типові завдання	Дії тьютора
Знайомство (входження до діяльність)	Визначення цілей і завдань спільної діяльності. Надання психологічної підтримки, зняття бар'єрів, Діагностика початкового і поточного стану учнів. Розробка стратегії роботи групи на презентацію. Побудова узагальненого «портрета» групи, визначення сильних і слабких сторін. Визначення власної ролі і позиції у групі. Забезпечення прийняття навчаються навчальних завдань, проблем. Залучення учнів до процесу спільного цілепокладання на навчання. Визначення навчального потенціалу групи. Встановлення контакту з учнями та контакту навчаються один з одним. Створення комфортної та безпечної атмосфери в групі.
Розморожування (проблематизація)	Постановка перед учнями творчих завдань, проблем. Визначення сильних і слабких сторін діяльності учнів. Включення учнів в активну роботу. Створення мотивації. Виділення індивідуальних проблем учнів. Підтримка мотивації. Відбір тем і проблем для обговорення з учнями. Визначення успіхів і слабких сторін кожного учня. Визначення труднощів учнів, що виникають вході роботи. Залучення всіх учнів у роботу групи. Формулювання проблемних питань, завдань, Дозволяють активізувати учнів. Робота з проблемами, запропонованими групою.
Організація вивчення концепцій курсу	Пояснення складних питань, концепцій, Системне уявлення концепцій курсу, Виділення головних ідей в темі, курсі, Організація роботи учнів з кейс-стаді. Пояснення концепцій курсу. Демонстрація зв'язку курсу з реальною практикою Навчаються. Навчання учнів умінь працювати з ситуацією, Бачити і формулювати проблему. Подання більш повного та більш широкого, ніж В матеріалах курсу, погляду на досліджувану область. Підготовка та читання міні-лекцій. Формулювання проблемних питань, завдань, що дозволяють активізувати учнів. Робота з проблемами, запропонованими групою. Оформлення досвіду учнів. Огляд матеріалів усього курсу. Виділення в текстах (письмових та усних) учнів Ідей, адекватних досліджуваним матеріалами. Оцінка адекватності застосування концепцій.
Організація групової та індивідуальної	Організація групової роботи, Навчання учнів навичкам рефлексії, Навчання учнів практичного застосування роботи концепцій. Організація міжгрупової взаємодії. Вибір адекватних методів навчання. Організація дискусії. Навчання учнів навичкам самостійної роботи. Залучення всіх учнів у роботу групи. Навчання учнів навичкам ефективного спілкування. Вибір і використання різноманітних групових вправ. Узагальнення ідей, запропонованих групами та окремими учнями. Формулювання проблемних питань, завдань, що дозволяють активізувати учнів. Навчання учнів способам раціонального мислення.
Організація зворотного зв'язку та рефлексії	Визначення сильних і слабких сторін у діяльності Навчаються. Виділення індивідуальних проблем навчається; Діагностика початкового і поточного стану учнів. Визначення успіхів і слабких сторін кожного учня. Організація зворотного зв'язку. Визначення труднощів учнів, що виникають у ході роботи. Контроль динаміки зміни учнів від заняття до заняття. Проведення рефлексії власної діяльності. Надання допомоги навчається при побудові індивідуальної програми розвитку. Формулювання коментарів, що пояснюють помилки учнів, що пояснюють важкі моменти в матеріалах. Надання навчаються рад з організації особистої роботи. Вибір власної лінії поведінки у відповідь на негативні прояви, що навчаються. Організація аналізу учнями власної діяльності, своїх сильних і слабких сторін. Навчання учнів аналізу своїх успіхів і помилок.

3. Перспективи тьюторства в українській системі освіти

Дослідження наукового фонду, в якому безпосередньо або опосередковано відзеркалена вище окреслена проблематика, дає підстави стверджувати, що досвід впровадження тьюторської програми в Україні є на рівні експерименту в умовах магістратури.

. Більшість програм з підготовки тьюторів - це авторські курси, котрі включають як філософсько-теоретичні підстави тьюторства, так і практичні заняття з освоєння тьюторських технологій. Наприклад, представники тьюторської асоціації (Росія) викладають особистий узагальнений досвід роботи, який складає до 60% повчальних матеріалів. Така підготовка має назву «Тьютор у сфері освіти»; її змістові модулі відображено у різних напрямах цієї галузі: тьютор у сфері дошкільної освіти, загальної, середньої, вищої, професійної освіти, тьюторство в системі підвищення кваліфікації, інклюзивне тьюторство.

Сучасній педагогічній науці відомі поодинокі зарубіжні методики підготовки тьюторів, які базуються, здебільшого, на традиціях, котрі зберігають певний менталітет.

В Україні тьюторство існує подібно до форми підготовки майбутніх викладачів на базі вишів і запроваджено як система навчання у межах дистанційної освіти. Беручи до уваги зарубіжний досвід, вітчизняні педагоги-новатори розбудовують власну систему та технології щодо активного впровадження посади «тьютор». Мабуть, правомірно прогнозувати, що у зв'язку з глобалізацією суспільства і освіти в цілому, саме інститут тьюторства, буде набувати виключного значення у наданні допомоги як студентові, так і викладачеві у поглибленому засвоєнні матеріалу (особливо в ракурсі доступності у навчанні), у здійсненні успішної освіти «протягом життя», а не зосередженні на навчальному процесі як переказі вже набутих особистісно наукових знань.

У вітчизняній практиці вже відомі й поодинокі моделі тьюторської роботи. Це по суті конкретні фахівці, які здійснюють тьюторську діяльність (наприклад, класні керівники, психологи або соціальні працівники, які володіють тьюторськими компетенціями). І тут принципової ваги, на нашу думку, набуває такий аспект: передусім треба добре розбиратися в суті педагогічної роботи як системи, щоб вже потім виокремити специфіку саме тьюторського супроводу освітньої програми.

Багато зарубіжних моделей тьюторської роботи застосовують в українських школах. Так, педагоги-куратори Луцької гімназії №14 працюють під девізом: «Життя кожної людини є шлях до самої себе». Як педагогів-кураторів, їх хвилює рівень культурного розвитку, проблеми утвердження моралі, духовності сучасного школяра.

Тьюторство в Україні лише починає розвиватися, але ті школи та гімназії, які взяли на себе відповідальність у запровадженні такої системи, показують неабиякі результати. З цього можна зробити висновок, що тьюторство має великі перспективи у майбутньому.



Висновки

Тьюторство в сучасній освіті - це педагогічна позиція, яка пов'язана зі спеціальним чином організованою системою освіти. Навчальний процес, режим і характер занять будуються і складаються, виходячи з пізнавального інтересу, нахилів, здібностей сприйняття учня. Рушійні сили в ній - це педагог-тьютор і його підопічний.

Сутністю сучасної людини є її здатність до самоосвіти, тому впровадження та практичне застосування педагогічного супроводу є найбільш актуальним. Тьюторство - практика індивідуального освітнього супроводу, орієнтована на побудову та реалізацію персональної освітньої стратегії, що враховує: особистий потенціал людини, існуючу освітню та соціальну інфраструктуру і завдання основної діяльності. Мета тьюторства - сформувати навички вільного відповідального самовизначення завдяки спільному з педагогом обговоренню та визначенню вибору стратегій, поведінки, спілкування та послідовності відповідної діяльності. Під час застосування принципу індивідуалізації педагог виконує роль тьютора, наставника, який радить, рекомендує, консультує, надає допомогу, але не нав'язує та не примушує. До компетенції тьютора, таким чином, пред'являється декілька вимог, що включають здатність працювати з антропологічним, соціальним і діяльнісних вмістом одночасно. Основний фокус уваги тьютора спрямований на розкриття особистісного потенціалу супроводжуваного.

Тьюторська система освіти має значні плюси у сучасній педагогічній практиці. Але для нормалізації іі впровадження та застосування потрібна велика матеріальна база та якийсь час, щоб підготувати педагогів-тьюторів. А це викликає все нові і нові проблеми та питання щодо реалізації тьюторства у нашій країні.



Список використаної літератури

1. https://revolution.allbest.ru/pedagogics/00461803_0.html.

2. http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/24252/1/Stepanenko.pdf.

3. http://www.appsychology.org.ua/data/jrn/v7/i45/11.pdf.

4. Попов, А.А. Тьюторства як педагогічна система культурного самовизначення [тескт] / А.А. Попов. - Томськ, 1996. - C. 49-57.

5. Белякова Н.Ю. Исторический опыт тьюторства в британской высшей школе // Высшее образование сегодня. - 2006. - № 8. - С. 64-68.

6. Биков В.Ю., Кухаренко В.М., Сиротенко Н.Г., Рибалко О.В., Богачков Ю.М. Технологія розробки дистанційного курсу. Навчальний посібник. - К.: Міленіум, 2008. - 323 с.

7. Ковальова, Т.М. Введення в тьюторства [Електронний ресурс] / http://www.mioo.ru/.

Размещено на Allbest.ru

...