Читання та переклад у навчанні іноземній мові як засобу спілкування

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Читання та переклад у навчанні іноземній мові як засобу спілкування

Знанецька О.М., Райлянова В.Е.

Навчання іноземній мові як засобу спілкування передбачає оволодіння процесами виробництва і сприйняття мови на нерідній мові. Методичні дослідження і досвід викладання показують, що розвинути мовленнєві вміння набагато важче, ніж придбати знання про мову, її фонетику, лексику, граматику. Виконання цього складного завдання тісно пов'язане з розкриттям особливостей процесу спілкування та, зокрема, внутрішніх закономірностей породження і сприйняття мови, вивченням яких займається психолінгвістика. Вивчаючи іноземну мову, ми формуємо в довготривалій пам'яті названі комплекси образів усього лінгвістичного матеріалу, відібраного для оволодіння тією чи іншою аудиторією. При цьому проводиться корекція як обсягу понять, сформованих на рідній мові, так і лінгвістичного їх висловлення.

При вивченні іноземної мови як засобу спілкування накопичення мовного матеріалу у вигляді знакових стереотипів повинно відбуватися паралельно з формуванням навичок і вмінь оперування ними в різних видах мовленнєвої діяльності. Це означає, в свою чергу, що засвоєння аспектів мови - фонетики, лексики та граматики - відбувається одночасно з виробленням мовних механізмів аудіювання, говоріння, читання і письма.

Навчання видам мовної діяльності має бути, з одного боку, диференційованим, в зв'язку з необхідністю створення самостійно діючих механізмів аудіювання, говоріння, читання і письма, а з іншого - комплексним, адже фонетика, лексика, граматика функціонують у мові нероздільно, а види мовної діяльності є взаємопов'язаними і взаємозумовленими [3]. іноземний читання мовний

Одним з видів самостійної роботи студентів є читання. Читання як вид мовленнєвої діяльності являє собою одночасне сприйняття друкованого тексту, впізнавання лексико-граматичного матеріалу в мовному взаємозв'язку, розуміння цілісного змісту і сенсу повідомлення шляхом створення предметного образу - змісту тексту. У реальній комунікації читання виконує дві функціі: отримання інформації, що містяться в тексті (читання про себе), і передача витягнутої з тексту інформації слухачеві (читання вголос). Перша функція співвідноситься з аудіюванням, друга - з говорінням.

Читання як засіб навчання використовується для встановлення звуко-літерних співвідношень, створення комплексу зорових, мовленнєво- рухових і слухових образів лінгвістичних знаків різних рівнів, закріплення мовного матеріалу, стабілізації і вдосконалення вимовних навичок, осмисленого членування мовного потоку й інтонування його, збагачення лексичного запасу і зміцнення граматичних навичок, розвитку мовної і смислової здогадки, а також чуття мови, формування мовної свідомості, розвитку механізмів читання, вдосконалення навичок і умінь вираження думок в усній та письмовій формі.

Без оволодіння цим видом мовленнєвої діяльності подальше застосування іноземної мови поза мовного середовища вельми обмежено. Читання як самостійний вид мовної діяльності менш важкий для оволодіння поза мовного середовища, ніж, наприклад, аудіювання чи говоріння. Саме тому цей вид діяльності часто відносять до самостійної роботи.

Сприйняття письмового тексту як психофізіологічного процесу відбувається наступним чином: зовнішні подразники (графічні знаки) впливають на зорові рецептори, що виробляють нервові імпульси, які йдуть до кори головного мозку; око робить поступальні стрибкоподібні рухи. Читання здійснюється в момент зупинки очей: відбувається звірення оптичних сигналів з еталонами лінгвістичних знаків, що зберігаються в пам'яті читача. Тривалість фіксації становить 0,15 с. У цей момент читач сприймає тільки частину літерних сигналів, що входять у слово. Під час фіксації на сітківці ока закарбовується з граничною ясністю близько трьох літер, інші втрачають чіткість по мірі збільшення числа сприймаючих графічних сигналів, тобто, в міру збільшення поля впізнавання. Поряд з прогресивними око робить регресивні рухи, кількість яких залежить від сформованості навичок читання, лінгвістичних чинників (семантико - структурні труднощі тексту), морально-фізичного стану читача та об'єктивних умов, при яких протікає читання. При навчанні читання важливо прагнути того, щоб очі учня здійснювали менше фіксацій, щоб фіксації були короткочасними, а регресивні рухи були зведені до мінімуму [2].

Навчання письма включає роботу над технікою письма і письмовим вираженням думок на мові, що вивчається і може бути поділене на класну і самостійну роботу.

З психологічної точки зору протікання письмової мови - складне і різноманітне. Письмова мова як спосіб формування і формулювання думок ґрунтується на використанні лінгвістичних знаків, закріплених в нервових зв'язках кори головного мозку у вигляді зорових і рукомоторних образів, що діють у поєднанні зі слуховими і мовноштовхаючими. У процесі навчання письма можна виділити три етапи: оволодіння графікою та орфографією із залученням матеріалу, що опрацьовують усно (цей вид письма освоюється на початкових етапах вивчення іноземної мови); засвоєння структурних моделей пропозицій, властивих усній та письмовій формам спілкування, комбінування їх у мовленні; оволодіння письмовим мовленням як засобом спілкування. Як правило, основним завданням викладача іноземної мови у вищому навчальному закладі є допомогти студентам виробити вміння висловлювати думки в письмовій формі. Найпоширенішою навчальної формою на цьому етапі є твір. Вироблення вміння складати різні види повідомлень передбачає знання способів вираження думок (опис, розповідь, пояснення, міркування), вміння їх комбінувати в залежності від цільової спрямованості письмового повідомлення та його виду.

Розвивати уміння правильно висловлювати думки слід активно поєднуючи аудиторну і самостійну роботу. Навчаючи письму, слід проводити велику роботу з попередження помилок. Небезпека помилок, зроблених на письмі, полягає в тому, що вони залишаються в пам'яті, і викорінення їх вимагає багато часу і праці [1].

Навчання письма - складний, трудомісткий процес, але час і зусилля, витрачені на подолання труднощів оволодіння листом, виправдовують себе: письмо забезпечує міцність і надійність запам'ятовування матеріалу, удосконалює усне мовлення і читання, розвиває логічне мислення.

Навчання іноземної мови нерозривно пов'язане з формуванням особистості студента. Основною організаційною формою навчально - виховного процесу з іноземної мови в усіх основних типах навчальних закладів є урок або практичне заняття, яке доповнюється самостійною роботою. Запорукою плідної діяльності студентів є активність в процесі засвоєння знань, тренування навичок та вмінь іншомовної мовленнєвої діяльності, а також самодисципліна і самоконтроль.

Бібліографічні посилання

1. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке: книга для учителей. - Издание 2-е. - М.:Просвещение, 1985. - 160с.

2. Кузнецов, О.А., Хромов, Л.Н. Быстрое чтение. - М.:Наука, 1976. - 48с.

3. Леонтьев, А.Н. Управление усвоением иностранного языка. - М.:Изд-во Московского университета, 1975. - 127с.

Размещено на Allbest.ru