Сайт медіаосвітнього спрямування "МедіаДрайвер": контент та його редакторське опрацювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

За даними Institute for the Future, медіаграмотність як культура правильного споживання інформації увійшла до переліку обов'язкових навичок майбутнього. Тривалий час ЗМІ були надійним і перевіреним джерелом інформації, але зараз більша частина медіа не можуть позиціонувати себе як такі, що користуються довірою з боку суспільства. Проте й боротися з переходом у світ мас-медіа та Інтернету в епоху, коли вони трансформувалися і здобули статус культури, - абсолютно марні спроби. Варто чітко розуміти, що медіаграмотність - це не стіна між дитиною та медіапростором, а надійні сходинки до його пізнання, розуміння та критичної оцінки.

До обсягу навчальної літератури з визначеної проблеми сьогодні входить велика кількість посібників для вчителів, рекомендацій, планів тощо, але майже повністю відсутні підручники для учнів. Ми розглянули проєкт, який обіцяє не лише навчити виявляти фейки та маніпуляції і протистояти їм, а й пояснити, як вміло використовувати можливості сучасного світу в повсякденному житті, критично сприймаючи все, що пропонують мас-медіа.

Над проєктом «МедіаДрайвер» працювали 16 авторів, два редактори, два консультанти- педагоги, веб- та анімаційна студії. Експерти та журналісти мали на меті вибрати зі значного масиву інформації ті матеріали, які відповідали б вікові та інтелектуальному рівню підлітків. Чи не основним завданням стало навчити суспільство - адже проєкт може стати в нагоді не лише дітям, а й вчителям, батькам - орієнтуватися, зокрема, у такому актуальному понятті, як «інформаційна війна», задля чого посібник включає численні приклади та завдання, а не лише виклад теоретичних засад зазначеної проблеми.

Головна сторінка ресурсу відкриває нам світ, що постає з екрану планшета, - гарна метафора у світі сучасних технологій. Навігатор у світі медіа одразу виправдовує самоціль, оскільки пропонує спочатку познайомитися з командою та проєктом загалом. Знайомство на сайті не можна назвати оглядовим: адже про кожного, хто брав участь у створенні проєкту, подається та інформація, яка викликає довіру реципієнтів. Посібник створили фахівці з медіаінформації та психології, експерти з фейків та пропаганди, досвідчені програмісти та фотографи. Формулу «Мінімум політики та ідеології, а максимум деталей та прикладів», мабуть, можна вважати гаслом авторів проєкту та їхнім основним орієнтиром у роботі.

Сайт створено таким чином, що за зміст кожної рубрики відповідає спеціаліст у певній галузі. Орієнтованість на підлітків простежується завдяки ігровим назвам рубрик/локацій, привабливість яких очевидна: «МедіаДарвін» (еволюція медіа), «МедіаДавінчі» (епоха саморозвитку), «І-Серфер» (світ Інтернету), «МедіаХолмс» (що і як шукати в Інтернеті), «МедіаЛицар» (як захиститися: технічний аспект), «І-Медитатор» (як захиститися: психологічний аспект), «Кіножер» (Кіно), «ВізуалГуру» (Відео), «Аудіофіл» (Аудіо), «Фотоман» (Фото), «КопіКоп» (плагіат та авторське право), «Свіжоголов» (пропаганда та маніпуляції), «Руйнівник міфів» (фейки), «Без стереотипів» (сексуальність та гендер в медіа), «Мережевий Ідол» (соціальні мережі). Для зареєстрованих користувачів статусом посібника передбачені відзнаки та нагороди, а також можливість поділитися успіхами в соціальних мережах, що не лише інтригує школярів, а й перетворює знайомство із сайтом на захоплюючу гру. Звісно, як і абсолютна більшість інтернет-ресурсів, аналізований проєкт не може уникнути реклами, але й має, сказати б, компенсуючі переваги - відсутність численних заборон, які часто присутні в навчально-виховному процесі. Рубрики зазначено у вигляді мапи, де немає чітких структури та плану: підліток може самостійно обрати саме ту тему, яка зацікавить його найбільше. Можливість вибору та самостійного планування навчально-ігрового процесу, звісно, стимулює зацікавленість дитини проєктом.

Контент посібника спрямований на те, щоб вчити дитину критично мислити, тому на його сторінках немає жодної світлини чи відеоролика без посилання на джерело, вся інформація підтверджена гіперпосиланням на українські та світові статистичні дані. Користувач має змогу не лише сліпо й автоматично споживати запропоновані йому матеріали, але й оцінювати їх достовірність.

Принцип крос-медійності реалізується в проєкті «МедіаДрайвер» за рахунок пристосування до різних платформ: сайт доступний реципієнтові на комп'ютері, планшеті та в мобільній версії; акаунти проєкту представлені сторінками на Facebook та Twitter.

Вправи та матеріали, вміщені в посібнику, спрямовані на розуміння способів та прийомів творення інформаційних потоків шляхом ігрового перевтілення в журналістів, керівників певних ЗМІ. Діти засвоюють не лише теорію, але й повинні виявляти спроби психологічних маніпуляцій в рекламах, розрізняти стадії залежності від комп'ютерних ігор та аналізувати медіатекст. Посібником передбачено моделювання таких комунікативних ситуацій, щоб підлітки висловлювали власні думки та формували самостійні судження.

На думку Е. А. Бондаренко, медіаосвітні проєкти мусять бути націлені насамперед на розвиток особистості, самопізнання та пізнання світу [6]. Процес адаптації підлітків у світі сучасного медіапростору повинен стимулювати:

- реалізацію художньо-творчого потенціалу, що впливає на професійну орієнтацію («МедіаДрайвер» у кожній рубриці надає десятки посилань на різноманітні джерела інформації - від мистецтва до громадської діяльності та науки. Так, підрубрика «Буквоїдство третього тисячоліття» пропонує всім бажаючим долучитися до електронного сховища OpenLibrary, яке має на меті створити профайл на кожну опубліковану книжку);

- формування емоційної та інтелектуальної рівноваги (проєкт поступово пояснює ті явища, які можуть викликати стан занепокоєння у дитини. Для запобігання нервового напруження підлітків автори починають розділ не з викривальних статей на кшталт «Досить ковтати фейки», а з «Детальної анатомії брехливої новини»);

- формування власної активної громадянської позиції (через локацію «Базовий комплекс прийомів для кіберзахисту», наприклад, можна навчитися не лише захищати себе від фішингу, а й пропагувати захист у мережі серед знайомих);

- засвоєння низки вмінь та навичок, необхідних для повноцінного розуміння та критичного осмислення інформації («МедіаДрайвер» передбачає наявність розділу «Що і як шукати в Інтернеті», в якому детально описано історію розвитку пошукових систем, принципи їх роботи, їхню належність певним медіахолдингам чи фізичним особам);

- формування цілісної картини світу (рубрика «Як захиститися: психологічний аспект» пропонує поміркувати над питаннями, що мають на меті запобігти «цифровому слабоумству» та кібербулінгу, а також вчить бачити світ на 360°, тобто не лише очевидне, а й приховане під нашаруванням маніпуляцій та фейків).

Висновки

На сьогодні видавничий ринок підручників з медіаосвіти для підлітків представлений здебільшого в Інтернеті. Задля того, щоб привернути увагу молодого покоління, керівники проєкту вдалися до інновацій, доступних у ХХІ столітті. «МедіаДрайвер» - новітній, якісний спосіб залучити підлітків до опанування світу мас-медіа, своєрідний путівник безпечним Інтернетом без маніпуляцій та фейкових новин, без фішингу та кібербулінгу. Онлайн-посібник надає право вибору, заохочує та зацікавлює, пояснює, але не наполягає, вчить самостійності та критичності мислення. Медіа-платформа гарантує навчання в ігровій формі, не обтяжена сухими теоретичними матеріалами. Таким чином, можна зробити впевнені висновки про те, що онлайн-ресурси, подібні проєкту «МедіаДрайвер», виконують не лише корисну, а й необхідну функцію у процесі освіти та виховання підростаючого покоління, і сам проєкт цілком заслуговує право бути названим взірцевим інтернет-підручником.

Список використаних джерел

1. Медіаосвітній посібник. URL: http://mediadriver.online (дата звернення 01.10.2019).

2. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні. URL: http://mediaosvita.org.ua/2013/11/18/ kontseptsiia-vprovadzhennia-mediaosvity-v-ukraini/ (дата звернення 01.10.2019).

3. Куценко Е. В. Украина: история и перспективы развития медиаобразования. Современное состояние медиаобразования в России в контексте мировых тенденций: материалы международной научной конференции. Москва, 2012. С. 95-106.

4. Онкович Г.В. Медіа-педагогіка і медіа-освіта: поширення у світі. Дивослово. 2007. № 6. С. 2-4.

5. Потятинник Б.В. Медіа: ключі до розуміння. Львів: Паіс, 2004. 312 с.

6. Бондаренко Е.А. Формирование медиакультуры подростков. URL: http://vio.uchim.info/Vio_30/ cd_site/articles/art_1_5.htm (дата звернення 01.10.2019).

Размещено на Allbest.ru