Гуманітарна освіта у вищому технічному навчальному закладі (сучасний стан проблеми у теорії і практиці педагогічної освіти)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Дніпровський державний технічний університет

Гуманітарна освіта у вищому технічному навчальному закладі (сучасний стан проблеми у теорії і практиці педагогічної освіти)

Лещенко О.П.

Характерною особливістю сучасного українського суспільства є поступова втрата духовно-моральних, історичних та культурно-гуманітарних пріоритетів і цінностей. Перехід до ринкових методів господарювання, розв'язання складних економічних, технічних і політичних проблем - усе це важливі завдання сьогодення. Розв'язуючи їх ми закладаємо фундамент майбутнього розвитку суспільства. Але прогрес сучасної цивілізації багато в чому обмежив можливості всебічного розвитку людини. На перший план виступила підготовка «вузького» спеціаліста, який ефективно виконує призначені йому функції, що деформує загальнокультурну підготовку людини, призводить до стандартизації особистості. Саме такі радикальні спрямування призводять до того, що в життя не втілюються нові підходи до освіти і культури, не враховується соціальна і моральна ситуація і, як наслідок, немає відчутних економічних зрушень у суспільстві.

Традиційно люди з вищою освітою вважаються елітою у суспільстві, яка є своєрідним «рушієм», справжнім «локомотивом» розвитку суспільства та «індикатором» процесів, які в ньому відбуваються. Цілком природно виникають питання: Чи є вона у нас сьогодні? Чи потрібна вона нам? Якою ця еліта буде завтра і що нам для цього треба зробити?

Людина із загальним низьким рівнем культури, викривленою системою цінностей та духовною «недорозвиненістю», навіть якщо має диплом про вищу освіту та великий запас професійних знань, не може позитивно впливати на розвиток суспільства. А тому на закладах вищої освіти, які готують професійну еліту, лежить відповідальність за формування гармонійної, висококультурної, багатої духовно і морально зрілої особистості.

Загальновизнаним є той факт, що для стійкого розвитку економіки країни необхідно готувати управлінську та науково-технічну еліту. Україна разом з природними багатствами має розвинену систему вищої інженерної освіти. Постає питання про те, як у повному обсязі використати її можливості для підйому економіки, для технічного переозброєння промисловості? А для цього, на нашу думку, ми повинні звернутися до нашої історії.

Історичні умови розбудови нашої незалежної країни супроводжуються не тільки кардинальними змінами в її соціально-економічній системі і у впровадженні ринкових принципів функціонування національної економіки, але й в докорінному перегляді основ суспільного життя та відносин у соціумі. Необхідність остаточного подолання соціально-економічної кризи, в якій продовжує перебувати Україна, створення умов для забезпечення її сталого розвитку з тенденціями інтеграції у світовий і, насамперед, європейський економічний, правовий та культурний простір, вимагає комплексного розв'язання сукупності складних завдань. За таких умов зростає роль формування відповідної парадигми сучасного керівника у процесі професійної підготовки фахівців, здатних реалізувати себе у сфері управлінської діяльності.

Державна національна програма «Освіта» [4] визначає стратегічні завдання реформування освіти в Українській державі, їхні пріоритетні напрямки, основні шляхи та принципи реалізації. Вища освіта визначається у документі як така, що покликана сприяти формуванню інтелектуального потенціалу нації, всебічному розвитку особистості як найвищої цінності суспільства. Глобальні зміни суспільно-політичних та економічних відносин, несформованість ринку праці потребують подальшого розвитку системи вищої освіти на нових законодавчих та методологічних засадах, досягнення принципово нового рівня якості підготовки фахівців. Вищій школі, з одного боку, необхідно враховувати соціально-економічне замовлення на фахівця з вищою освітою і в цьому розумінні постійно звіряти свої кроки з розвитком суспільства, оцінювати ефективність своєї роботи насамперед за конкурентоспроможністю своїх випускників. З другого боку, вищі заклади освіти одержали змогу самостійно визначати свої завдання, що сприяє вдосконаленню системи вищої освіти в цілому.

Розглянемо ситуацію, що склалася сьогодні у сфері вищої технічної освіти. Безумовно, основна увага у навчальному процесі приділяється вивченню спеціальних технічних дисциплін, ґрунтовні знання з яких будуть міцним фундаментом для формування майбутнього висококваліфікованого інженера. Але не слід забувати, що основна характерна ознака людини, що відрізняє її від інших живих істот, - це здатність індивідуального мислення та формування унікального світогляду. Завдання вищої школи полягає у тому, щоб формувати протягом навчання повноцінну, гармонійно розвинуту особистість. педагогічний освіта навчальний гуманітарний

У наш час людині, яка отримує вищу технічну освіту, замало бути просто гарним інженером, який знається виключно на своїй спеціалізації. Вища освіта повинна бути всебічно розвиваючою. Тому і постає питання про необхідність гуманізації системи вищої технічної освіти, у результаті якої студент з об'єкта навчання перетворюється у суб'єкт творчої, розвиваючої навчально-пізнавальної діяльності.

Деякі науковці розглядають гуманізацію дещо спрощено, зводячи її до гуманітаризації, тобто механічного збільшення кількості годин на викладання гуманітарних наук. Однак, як на нашу думку, механічне зникнення математико-природничих та спеціальних дисциплін і, як наслідок, заміна їх гуманітарними не призведе до глибинної гуманізації.

Тлумачний словник [9] визначає поняття ''гуманітарне знання'' як найтісніше пов'язане з новоєвропейською гуманістичною парадигмою освіти. “Гуманітарним'' ( на відміну від природничо-наукового) називають комплекс наук, які мають за предмет ті чи інші прояви людської духовності.

Термін “гуманістичний” тлумачний словник [9] трактує як характеристику системи цінностей, які підносять людину; тобто про гуманізм, гуманне, гуманістичне можна говорити лише тоді, коли йдеться про діяльність, навчання, соціальний інститут, вчинки, які підносять людину, сприяють її щастю, свободі, справедливості. Відповідно термін “гуманітарний” співвідноситься з певними професійними заняттями, спрямованими на вивчення гуманітарних предметів.

Щоб досягти єдності у вихідних концептах аналізованої проблеми, ми розглядаємо гуманізм та світогляд, який найкращим способом сприяє формуванню людського в людині, а гуманітаризацію визначаємо через гуманітарні предмети як спосіб формування таких спеціалістів.

Сьогодні гуманітарна сфера та гуманітарні знання домінують у різних царинах, що зумовлено специфікою гуманітарної освіти, з якою взаємопов'язані патріотичне, моральне виховання, формування людини, духовне відродження країни, прищеплення толерантності тощо. У законах України «Про освіту»[6], «Про вищу освіту» [7], в багатьох наукових роботах наголошується: гуманітаризація освіти як психолого-педагогічний механізм втілення гуманістичних ідей у педагогічному процесі у вищій школі сприяє переборенню однобічності і фрагментарності підготовки фахівців, розширенню їхнього культурного світогляду, становленню та розвитку громадянської позиції й професійно-творчої діяльності після закінчення ВНЗ. Як вважає С. І. Уляєв [16], попереднє розмежування освіти на змістовну і процесуальну компоненти недоцільне, тому що до структури змісту входить і навчальна діяльність, яка також стає змістовним підґрунтям освіти.

Проблема гуманітаризації освіти вирішувалася в різних царинах суспільствознавчого та філософського знання - в педагогіці, психології, соціології, соціальній філософії (О. Анісімов, Дж. Браун, Ш. Бюлер, Л. Виготський, Т. Грінінг, М. Євтух, І. Кон, В. Лисовський, А. Маслоу, Ф. Михайлов, Ж. Піаже, К. Роджерс, Т. Слєпова, О. Степанова, Л. Токмакова, В. Ханенко та ін.) У роботах К. Абульханової-Славської, А. Асмолова, Г. Батищева, А. Бодальова, А. Петровського, В. Рубцова, Тихомирова, І. Фролова та ін. виділено та обгрунтовано різні рівні структури проблеми гуманітаризації та гуманізації освіти (філософсько-культурологічний, науково-гностичний тощо). У теоретико-педагогічному відношенні це питання розглядалося в роботах Є. Бондаревської, Б. Гершунського, В. Давидова, Колесникової, В. Серікова, Є. Шиянова, І. Якиманської та ін.

Аналіз наукової літератури дозволяє виявити різні підходи до організації підготовки фахівця у вищій школі: нормативно-педагогічний (С. Архангельський, А. Вербицький, О. Долженко, В. Раєвський, Р. Низамов, Н. Нікандров, Ю. Татур, В. Шандриков та ін.), комунікативно-технічний (М. Кантенік, О. Кузьменков, К. Кудрявцев та ін..), структурно-логічний (П. Гальперін, М. Дмітрієва, А. Матюшкін, А.Раєв, В. Якунін та ін.)

Сьогоднішня освіта страждає ізольованістю загально гуманітарного циклу дисциплін (історія, філософія, політологія, психологія, культурологія, іноземна мова, українська мова та ін.) від професійно спрямованого, що згубно впливає на становлення особистості фахівця, який не має навичок екстраполяції досягнень у галузі інших наук на сферу своєї діяльності.

Від гуманізації освіти багато в чому залежить інтелектуально-творчий потенціал особистості.

Гуманітарна підготовка повинна спрямовуватись на виховання індивіда як активного і вольового суб'єкта, здатного до самостійних зусиль у навчанні. Як зауважує О. Олійник [14], сучасні методи викладання гуманітарних дисциплін частіше затемнюють зміст, ніж розкривають його. Це добре відчувається на прикладі студентів, які спроможні переказати все те, що їм викладали, але не в змозі використати здобуті знання у новій ситуації, їхні знання скоріше визначаються шириною обсягу, ніж глибиною розуміння.

О. Олійник також підкреслює, що потреба в самоосвіті, в духовній самостійності, критична спрямованість мислення, її продуктивність у засвоєнні знань і людської культури - це риси, яких не вистачає нинішньому студентові. Це складові гуманітарної культури, що формується на всіх рівнях педагогічного процесу в навчальній, науковій і культурній діяльності студентів, і є однією з складових загальної культури фахівців. При цьому освіта і виховання слугують підґрунтям, яке формує тенденції гуманізації суспільства, його основні якісні характеристики, рівень цивілізованості.

Багато дослідників в сучасній науковій літературі акцентують увагу на тому, що концепти «гуманітаризація освіти» та «гуманізація освіти» характеризують різні вектори реформування вищої школи. Якщо «гуманізація освіти» в широкому смислі значить створення в суспільстві гуманної системи освіти, відповідної до гуманістичних ідеалів (передусім, особистісній свободі, соціальній справедливості, людській гідності), то «гуманітаризація освіти» пов'язана з навчально- методичним змістом викладання у ВНЗ. Мається на увазі, що гуманітаризація не зводиться лише до задачі розширення інформаційного змісту гуманітарних дисциплін порівняно з професійним блоком. Вона повинна відповідати більш високим цілям -- залучати молодь до гуманістичних цінностей. Гуманізацію освіти можна кваліфікувати як соціальне конструювання системи освіти, яка відповідає гуманістичним нормам та ідеалам. Практично це значить, що держава повинна гарантувати своїм громадянам реалізацію гуманістичних прав і свобод в отриманні освіти та гідний образ життя на основі отриманої професії. Задача гуманітарної освіти -- прилучити особистість до багатства гуманітарної культури в межах навчального процесу і позанавчальних форм студентської активності.

Такої думки дотримуються О. С. Воробйов, П. Г. Давидов, які вважають, що освіта є гуманістичною не тоді, коли викладаються переважно гуманітарні курси, а коли у центрі її постає студент як суб'єкт, як особистість, коли у достатньому обсязі відбувається його виховання, яке, як відомо, є процесом систематичного та цілеспрямованого впливу на духовний та фізичний розвиток особистості з метою підготовки його до виробничої, суспільної і культурної діяльності. У широкому розумінні - це передача від покоління до покоління життєвого досвіду, культури, моральних цінностей, створених суспільством. Основним його завданням є формування всебічно розвиненої особистості студента, передача студентській молоді не лише певних знань, професійного досвіду, але й формування професійної культури, створення умов для духовного розвитку, саморозкриття молодої людини в цілому [3].

Виходячи зі сказаного вище, гуманізація освіти -- це створення такої освітньої соціальної системи, яка відповідає гуманістичним цінностям й ідеалам, а гуманітаризація освіти -- наповнення або доповнення освітньої програми гуманітарним змістом, тобто включення до навчального процесу циклу гуманітарних дисциплін.

Не можна не враховувати, що технічні системи, вся техноструктура сучасного суспільства включені в певну екосоціальну систему і впливають відповідним чином на природне та соціальне оточення людини. Зрештою, сама природа інженерно-управлінської праці така, що торкається багатьох соціально-економічних, соціально- політичних, моральних, естетичних проблем функціонування виробничого колективу. Тому, сьогодні цінуються такі якості професійної підготовки управлінця, як уміння встановлювати контакти з людьми, мистецтво спілкування, здатність досягати поставлених цілей, компетентність, творчість, організаторські здібності, аналітичне мислення. Підготовка такого фахівця -- нагальне завдання технічного університету, яке має відбуватися в синхронному процесі взаємодії трьох складових: спеціально-професійної, фундаментально-дослідницької та гуманітарної. Саме життя вимагає від студента, майбутнього фахівця і керівника, глибоких знань не лише з фундаментальних, загальнонаукових, технічних, технологічних дисциплін, а й з гуманітарних, зокрема з іноземної мови. Саме тому система гуманітарної підготовки в технічному університеті має бути побудована на чітких методологічних засадах, максимально враховувати особливості сучасного моменту і перспективи історичного розвитку Української держави, суспільства, економічного ладу та науково-технічного прогресу.

Існуючі механізми передавання соціального та інженерного досвіду, вироблені раніше методи навчання та професійної підготовки не забезпечують готовності людини для життєдіяльності. Нове визначення освіти як умови підготовки особистості до активного самостійного життя пов'язується з більш глибинним розумінням освіти.

Як зазначає Устинова В. О.[18], досить довго у вітчизняній науці та практиці домінувала думка, згідно з якою головним завданням вищої освіти було підготувати фахівця певного профілю відповідно до його професійної орієнтованості, при цьому іноді безпідставно нехтувалась гуманітарна компонента освіти. Як зауважують сучасні науковці, гуманітаризація освіти може стати «способом переборення розриву між природно-науковим,

технічними та гуманітарними знаннями, тобто механізмом і способом переходу від технократичної моделі освіти до освіти культурно навантаженої, культурно детермінованої» [8]. Отже, гуманітаризація як додаткова й необхідна компонента професійної освіти передбачає залучення молодої людини до гуманітарної культури людства та має на меті прищеплення основ гуманістичного світогляду, тобто духовних цінностей цивілізованого світу.

На думку Н. В. Шеверун, головним завданням гуманітарної підготовки в системі технічної освіти визнається вивчення законів гармонійної взаємодії природи і суспільства. У процесі навчання вона виконує таку тактичну і стратегічну мету:

• розкриває сутність явищ взаємодії природи, людини та суспільства і пізнає ці закони гармонійної взаємодії (тактична мета);

• з'ясовує та обґрунтовує можливість на практиці використовувати пізнані закони (стратегічна мета) [20].

Сформульовані цілі та завдання вказують на місце гуманітарної підготовки в системі вищої технічної гуманітарної освіти - поєднання фундаментальності, ступневості пізнання, формування творчого мислення та філософських засад світоглядних позицій майбутнього фахівця. Орієнтація на ці пріоритети, на думку вчених, сприятиме становленню сучасної філософії технічної освіти як міждисциплінарної галузі, яка включає в себе ціннісні, гуманітарні та етичні параметри, що поєднують природно-наукові, загальнотехнічні, спеціальнотехнічні і гуманітарні знання, широко використовує традиції світової та вітчизняної культури.

Згідно з положеннями Національної доктрини розвитку освіти [12] та виходячи із ролі та функцій фундаментальної підготовки в сучасному суспільстві, в формуванні її змісту, в систему вищої університетської освіти мають бути покладені ідеї фундаменталізації та гуманізації. У зв'язку з цим до найважливіших завдань оновлення змісту фундаментальної підготовки університетської освіти належить подолання історично сформованого поділу його на два компоненти -- природничий і гуманітарний. Тому сучасний процес освіти має відповідати таким критеріям як навчальність, креативність, інтелект. До невикористаних ресурсів удосконалення міждисциплінарного змісту гуманітарної підготовки в технічному університеті можна віднести варіативне навчання, коли поруч з традиційно обов'язковими дисциплінами в навчальні плани закладаються модульні курси з таких актуальних аспектів сучасних знань, як Human Relations, Business English, Business Law, -- обов'язкових компонентів навчальних планів сучасних європейських університетів.

Як відмічає Шеверун Н. В. [20], положення та стан гуманітарних предметів та гуманітарної науки у технічних університетах на даний момент досить суперечне та парадоксальне. Це стосується перш за все визначення реального статусу гуманітарних дисциплін у системі всіх інших навчальних дисциплін (технічних, інженерних та загальноосвітніх) технічного вищого навчального закладу та оцінки специфічного ставлення до даних дисциплін професорсько-викладацького складу ВНЗ, а також студентства. Часто-густо гуманітарна сфера освіти і багатьма науковцями вважається як дещо допоміжне, другорядне по відношенню до профілюючих технічних предметів. Гуманітарні знання вважаються абстрактними та такими, що відволікають студентство від серйозних справ процесу конкретного пізнання суті речей. Проте, уряд України, Міністерство освіти проводять активну політику, спрямовану на гуманізацію та гуманітаризацію всієї вищої школи з метою підняти рейтинг гуманітарних дисциплін, унаочнити природність гуманітарного знання як викладачам, так і студентам технічних ВНЗ [4].

Провідним напрямом гуманізації освіти стало розширення спектру соціально-гуманітарних дисциплін (гуманізація через гуманітаризацію). До навчальних планів і програм усе частіше включаються літературознавчі дисципліни, збільшується кількість годин для вивчення іноземних мов, філософії, історії України, тощо. Причому особлива роль у підготовці спеціалістів відводиться виробленню умінь професійного спілкування, категорія якого зводиться до рангу соціокультурної.

На початку 90-х у дискусіях про реформу освіти поділялася думка, що в умовах ринкових відносин спеціаліст із гуманістично зорієнтованим світоглядом не буде потрібним. Однак час доводить, що саме загальна доступність вищої освіти, скасування вікових обмежень, автономія навчальних закладів, можливість для викладача розробляти власні навчальні програми, плани сприяють вдосконаленню освітньої системи, здатної готувати фахівців високого рівня, які користуються попитом на ринку праці. Такі умови у вищий школі можна розглядати як сприятливий фактор поєднання органічно пов'язаних складових освітнього процесу, що ними є суспільні умови, науково-педагогічні кадри, методична база для цілеспрямованого формування гуманістичного світогляду студентів.

Отак, можна визначити два реальні соціально заявлені завдання:

1. Соціальне конструювання системи освіти, вищої зокрема, яка відповідає гуманістичним нормам і ідеалам.

2. Залучення особистості до гуманітарної культури у рамках навчального процесу і під час здійснення позанавчальних форм студентської активності, що задана професіоналізацією.

Гуманізація й гуманітаризація взаємопов'язані, багатоаспектні і характеризують два різні напрями реформування вищої освіти. Проте орієнтація на гуманізацію не є остаточно вивченою в аспекті її величезного потенціалу для формування змісту освіти, визначення її методів і форм.

Згідно з Національною доктриною розвитку освіти [12], концепція сучасного постіндустріального суспільства розглядається як якісно нова ступінь розвитку людства. Розвиток постіндустріального суспільства пов'язується , в першу чергу, з сучасними засобами та методами обробки інформації. Прогрес людства визначається не тільки досягненнями науки і техніки, але й певними нормами та оцінками поведінки, що відображають потреби соціальної системи. Культура показує, який результат досягло суспільство у розвитку науки і техніки, і одночасно характеризує ступінь гуманізації суспільства. Таке сприйняття прогресу означає, що центром всіх змін і перетворень є особистість, яка здійснює свою життєдіяльність у відповідності із загальнолюдськими цінностями і принципами гуманізму.

На думку Дудатьєвой В. М., Войтович О. П. [5], задачі, рішення яких дозволить знайти відповідь на це запитання, доцільно розділити на організаційно-суспільні, організаційно-структурні, наукові і навчально-методичні. Аналіз соціально-суспільної групи задач повинен ґрунтовно впевнити в тому, що технічна освіта необхідна нашій країні для її майбутнього, оскільки відомо, що основою розвитку країни є зв'язок “освіта -- наука -- виробництво” і на цій основі будуються торгівля, фінанси, ринкові відносини, тощо. Це означає, що така освіта створює основу високого рівня життя і є гарантом незалежності країни. Зрозуміло, що збереження навчально-технічного потенціалу буде для країни значно економнішим, ніж його створення заново в майбутньому. Структура вітчизняної системи технічної освіти є традиційно фундаментальною і розгалуженою.

Найважливішу задачу із соціально-суспільної групи можна сформулювати як задачу виховання громадянина з розвиненими духовністю, мораллю, інтернаціоналізмом, культурою, патріотизмом, здоров'ям, усім тим, без чого фахівець не може ефективно виконувати свої професійні функції, не ушкоджуючи і не погрожуючи при цьому власній країні і людству загалом. Задача підготовки всебічно освіченого в багатьох галузях технічної і духовної культури спеціаліста дуже складна. Дійсно, час і життя постійно вносять свої корективи. Безумовно, було б дуже чудово, щоб вищі навчальні заклади випускали людину освічену, повністю підготовлену до сучасного життя і роботи, але дуже часто замість цього суспільство отримує однобічно підготовленого фахівця. Разом з цим зрозуміло, що тільки технічних знань замало для того, щоб вирішувати сучасні техногенні задачі, Тут доречно згадати К.Пруткова : «Фахівець подібний флюсу: і у того, і у того повнота однобічна» [15]. Ця саркастична фраза несе, в першу чергу, турботу про людство. Дійсно, сучасний фахівець все менш читає, рідше замислюється про майбутнє. І це незважаючи на те, що давно відомо, що деградація у культурному відношенні -- це шлях в нікуди. Гуманізація технічної освіти -- це сприйняття всієї проблеми в цілому, це фундамент для повноцінного сприйняття багатогранного світу.

Сучасні реалії розвитку суспільства потребують формування відповідних педагогічних умов для проведення більш ефективної гуманітаризації технічної освіти. Для якісної реалізації гуманізації технічної освіти необхідно створити відповідні педагогічні умови, але спочатку необхідно чітко визначити поняття «умова».

Тлумачний словник С. Ожегова визначає умову як вимогу, що ставиться однією з сторін, які домовляються; як усну чи письмову згоду про що-небудь; як правила, що встановлені в будь-якій сфері життя, діяльності; як обставини, за яких відбувається чи залежить що-небудь [13].

Ю. Бабанський стверджує, що «ефективність педагогічного процесу закономірно залежить від умов, в яких він проходить» [1].

З точки зору філософії, умова тлумачиться як фактор (латинське factor -- чинник), тобто рушійна сила, причина будь-якого процесу.

Як філософська категорія поняття «умова» відображає універсальні стосунки між суб'єктами спілкування. За межами діяльності ці стосунки не можуть перетворитися на нову дійсність. Для цього потрібна причина. Тому причинність виконує функцію активного діяльнісного фактора. Саме він із матеріалу умов забезпечує продукування нової дійсності як кінцевого результату [19].

У психології «умову» розуміють як сукупність явищ зовнішнього та внутрішнього середовища, що ймовірно впливають на розвиток конкретного психічного явища; до того ж це явище опосередковується активністю особистості, групою людей (за М. Конюховим) [10].

Як підкреслює З. Курлянд, коли явище викликає інше явище, воно є причиною; коли явище взаємодіє з тим або іншим у процесі розвитку цілого, до якого воно належить, воно є чинником; коли явище обумовлює існування іншого, воно є умовою [11].

Аналіз науково-педагогічної літератури з цього питання дав змогу нам дійти висновку, що багато вчених досліджували проблему визначення поняття «педагогічні умови» стосовно того чи іншого виду діяльності.

Так, Р. Серьожникова під «педагогічними умовами» розуміє сукупність об'єктивних можливостей, змісту, форм, методів, педагогічних прийомів [16], а на думку

С. Висоцького, це є сукупність об'єктивних можливостей змісту навчання, методів, організаційних засобів його здійснення, коли забезпечується успішне вирішення поставленого педагогічного завдання [2]. У цьому контексті умови виступають як динамічний регулятор інформаційних, особистісних, психологічних і педагогічних факторів навчання.

Дійсно, умова -- поняття складне, що передбачає встановлення зв'язків між усіма складовими навчання; фактор є дискретною (перервною) одницею. Саме сукупність таких одиниць і становить зміст поняття «умови», що зумовлені педагогічною специфікою.

Отже, під педагогічними умовами для проведення більш ефективної гуманітаризації технічної освіти розуміють сукупність взаємопов'язаних умов, які необхідні для створення цілеспрямованого навчального процесу з використанням сучасних методик, що забезпечують комплексне формування особистості з необхідним рівнем гуманітарної підготовки майбутніх технічних фахівців. До таких умов належать :

1. Мотиваційна готовність майбутніх технічних фахівців використовувати гуманітарні знання в роботі.

2. Рефлексивна готовність використовувати гуманітарні знання в самоосвіті.

3. Формування готовності у студентів технічних вузів працювати у гуманізованому суспільстві.

4. Створення гуманітарних умов для підвищення професійного рівня майбутніх фахівців технічного профілю.

5. Забезпечення неперервного процесу гуманітаризації технічної освіти, наукової роботи з навчальною та методичною літературою.

Процес формування педагогічних умов обумовлений необхідністю визначення таких аспектів, які максимально сприяють реалізації найважливіших цільових установок використання основних засад гуманітаризації технічної освіти в якості практичних засобів для професійної діяльності. Крім педагогічних умов важливий вплив на гуманізацію технічної освіти мають психологічний, фізіологічний, валеологічний та реалізуючий фактори [16].

Психологічний фактор у даному випадку необхідно розглядати з позиції формування потреб майбутніх технічних фахівців у їх самореалізації з урахуванням їх активності, забезпечення саморегуляції у процесі самоосвіти, беручи до уваги психічні процеси, властивості та стани особистості.

Фізіологічний аспект включає вивчення закономірностей пізнання тих змін в організмі людини, які можуть виникати під час використання різноманітних технічних засобів, зокрема комп'ютерної техніки.

Валеологічний аспект пов'язаний із визначенням вимог, які сприяють збереженню здоров'я у процесі навчання та практичної діяльності студентів в оточенні техногенного середовища.

Реалізуючий аспект розглядає питання забезпечення умов втілення засобів сучасних технологій навчання у процес самоосвіти, а також вибір критеріїв для оцінювання педагогічної діяльності їх використання.

У наш час основні задачі навчання у вищому технічному закладі освіти можна сформулювати таким чином: виховання особистості, яка здатна повноцінно жити і працювати в умовах техногенного та інформаційного суспільства. Вирішити задачу виховання такої особистості можливо лише за умов формування відповідного педагогічного процесу та використання сучасних засобів навчання, які допомагають розвивати творчі здібності. Виходячи з вищеозначеного необхідно підкреслити наступні положення:

. сучасний науково-технічний прогрес об'єктивно показує необхідність розширення культурного простору технічного фахівця, що потребує подолання вузької спеціалізації;

. сучасна освіта повинна бути синтезом гуманітарної та технічної культури;

• процес гуманітаризації освіти забезпечує формування як компетентного фахівця, так і гармонійної особистості, яка спроможна підпорядкувати сучасні технічні винаходи інтересам суспільства.

Вивчення проблем і задач гуманітаризації технічної освіти у контексті формування сучасного суспільства дозволяє зробити наступні висновки:

• гуманітаризація освіти може ефективно здійснюватись лише шляхом взаємопов'язаної і цілеспрямованої діяльності всіх структур вузу;

• гуманітаризація освіти може бути досягнута лише за умови викладання циклу соціально-гуманітарних дисциплін;

. гуманітаризація освіти потребує різноманіття моделей гуманітарної підготовки, яка обов'язково враховує профіль майбутнього фахівця;

• проблеми гуманітарної підготовки потребують виконання наукового аналізу соціальних умов формування майбутніх інженерів-управлінців.

Отже, гуманізація та гуманітаризація освіти, пріоритетність загальнолюдських цінностей, створення умов для повної реалізації всебічного розвитку кожної людини є основними напрямами розбудови освіти в Україні. У відповідності до модернізації змісту освіти загалом завданнями вищої технічної професійної освіти є: підготовка кваліфікованого працівника відповідного рівня, конкурентоспроможного на ринку праці, компетентного, відповідального, який не тільки добре володіє своєю професією, але й орієнтується в суміжних галузях діяльності, здатного до ефективної роботи за спеціальністю на рівні світових стандартів, готового до постійного професійного росту, соціальної та професійної мобільності.

Література

1. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. - М.: Просвещение, 1982. - 192с.

2. Высоцкий С. В. Структура психолого-педагогических условий формирования поисково-творческой направленности личности в процессе обучения/ / Науковий вісник Південноукраїнського

державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського: Збірка

наук.праць. - Одеса, 1999. - Вип.8 - 9. - с.90 -94.

3. Воробйов О. С., Давидов П. Г. До проблеми формування національної технічної інтелігенції. - Матеріали ІХ МНПК «Гуманізм та освіта - 2008».

4. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») - К., 1992.

5. Дудатьєва В. М., Войтович О. П. Педагогічні умови для проведення гуманітаризації технічної освіти. Матеріали УШ МНПК «Гуманізм та освіта - 2006».

6. Закон України «Про освіту». Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1991. - №34. - С.451.

7. Закон України «Про вищу освіту». - № 2984 - ІІІ, із змінами від 19 січня 2010 р.

8. Касаева А. Б. Гуманитаризация образования как фактор формирования социальных отношений в современном обществе: дисс... канд..филос.наук: 09.00.11/ Алла Болаевна Касаева. - Нальчик, 2004. - 143 с.

9. Коллектив. Личность. Общение. Словарь социально-психологических понятий ( под. ред. Е. С.Кузьмина и В. Е. Семенова), Л., Лениздат, 1987.

10. Конюхов Н. И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. - 224 с.

11. Курлянд З.Н. Педагогические способности и профессиональная устойчивость учителя. - Одесса, 1992. - 112 с.

12. Національна доктрина розвитку освіти// «Освіта України», 2002, №№№ від 22.04.2002.

13. Ожегов С. И. Словарь русского языка/ под. ред.

проф..Н.Ю.Шведова. - М. - Русский язик. - 1992, 846 с.

14. Олійник О. Особливості гуманітарної підготовки та професійної компетентності студентів у технічних ВНЗ. Донецький вісник наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. Мовознавство, т. 26.

15. Прутков К. Сочинения Козьмы Пруткова. - М.: Изд. «Советская Россия», 1981.

16. Серьожникова Р. К., Пархоменко Н. Д., Яковицька Л. С. Основи психології та педагогіки: Навч.посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 243 с.

17. Уляев С.И. Гуманитаризация образования как фактор формирования профессиональной культуры будущего специалиста: дис...канд.пед.наук: 13.00.08/ Сергей Иванович Уляев. - Ставрополь, 2002. - 187с.

18. Устинова В. О. Методологічні засади структурування змісту предметів гуманітарного циклу в процесі фахової підготовки студентів педагогічних ВНЗ. Педагогіка вищої та середньої школи. - Зб. Наук.праць, - Кривий Ріг, КДПУ, 2011.вип.31. - С. 282 - 287.

19. Философский энциклопедический словарь / Ред.-сост. Е .Ф. Губский и др. - М.: ИНФРА - 2002. - 574 с.

20. Шеверун Н. В. Підготовка майбутніх фахівців технічних уніерситетів у галузі управління до професійного іншомовного спілкування. - Матеріали ШІІ МНПК «Гуманізм та освіта - 2006».

Размещено на Allbest.ru