Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка

Кафедра професійної освіти та безпеки життєдіяльності

РЕФЕРАТ

«Важливість законодавства для впровадження інклюзивної освіти»

Бойко О. М.

Чернігів -2020

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК СФЕРА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
• 1.1 Основні поняття, терміни та визначення
• 1.2 Принципи та функції інклюзивної освіти
• РОЗДІЛ 2. ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: РАЗОМ КРОК ЗА КРОКОМ
• 2.1 Система управління інклюзивною освітою
• 2.2 Батьки як учасники інклюзивної освіти
• ВИСНОВОК
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Інклюзивна освіта - це та складова гуманітарної політики кожної сучасної країни, яка свідчить наскільки її суспільство захищає невід'ємні права людини та яка сьогодні поступово входить у освітній процес України. Інклюзивна освіта - це, передовсім, формування суспільної уваги та поваги до розмаїття та унікальності кожного учня чи учениці, що, у свою чергу, забезпечує ліпшу якість освіти для всіх дітей. Таким є бачення цінності і завдань втілення практики інклюзивної освіти Міжнародним фондом «Відродження» та всією глобальною мережею Фундацій відкритого суспільства (OpenSocietyFoundations), до якої входить наш Фонд.

У справді інклюзивному середовищі кожна дитина, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, почуває себе безпечно та має відчуття приналежності до колективу. Учні та їхні батьки беруть участь у визначенні навчальних цілей, а також у прийнятті рішень щодо них. А працівники школи, у свою чергу, мають відповідну кваліфікацію, підтримку, гнучкість та ресурси, аби виховувати, заохочувати та реагувати на потреби всіх учнів, без винятку. інклюзивна освіта суспільство управління

В соціально-педагогічній науці даний термін з'явився не так давно, вітчизняні науковці тлумачать його по-різному. Так, Л. Міщик вважає, що інклюзія - це процес збільшення ступеня участі всіх дітей у соціальному житті та різних програмах. А. Колупаєва трактує його як об'єднану освітню систему із надання належної освіти всім учням; повне залучення дітей з відмінними здібностями в різні аспекти шкільної освіти, які є доступними для інших дітей. Проте слід зауважити, що в даному визначені врахований тільки освітній аспект.

Як зазначає Національна асамблея інвалідів України, інклюзія - політика і процес, які забезпечують повну участь усім членам суспільства в усіх сферах життєдіяльності. В зв'язку з цим вважаємо, що інклюзія - це комплексне поняття, яке включає в себе суспільний та освітній компоненти.

Суспільна (соціальна) інклюзія з'явилася в результаті переходу соціуму до нової концепції соціальної політики, підґрунтям якої виступає соціальна модель інвалідності. Наслідками такої розбудови є соціальна рівність, що дає можливість всім людям, без винятку, брати рівноправну участь у суспільному житті, відчувати свою значущість.

Термін «соціальна інклюзія» був введений в загальний ужиток наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Соціальна інклюзія - це процес, спрямований на забезпечення людям, які зазнають ризику бідності та соціального виключення, можливостей та ресурсів, необхідних для того, щоб повною мірою брати участь в економічному, соціальному та культурному житті та досягти рівня життя та добробуту відповідно до стандартів якості життя.

РОЗДІЛ 1. ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК СФЕРА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

1.1 Основні поняття, терміни та визначення

Дії держав відповідно до принципів соціальної інклюзії мають забезпечувати людям ширші можливості для участі у підготовці та прийняття рішень, що їх стосуються, та реалізації їх основних прав.

Слід зауважити, що освітній аспект інклюзії має два вектори.

Перший - це підвищення рівня освіченості всіх членів суспільства в результаті повної доступності кожного громадянина України до освітніх

послуг.

Другий вектор освітнього аспекту інклюзії полягає у сприянні подоланню соціальної ізоляції осіб з обмеженими можливостями. Переконання в тому, що саме освіта є фундаментом для побудови гуманного соціуму і одним із основних прав людини, є підґрунтям виникнення понять «інклюзивне виховання» та «інклюзивне навчання».

Незважаючи на те, що понятійно-категоріально апарат соціальної педагогіки, спеціальної педагогіки та загальної педагогіки не містить поняття «інклюзивне виховання», існує потреба у його обґрунтуванні та всі передумови для його чіткого визначення. Це зумовлено тим фактом, що ми не можемо вести мову про інклюзивне навчання ізольовано, не беручи до уваги процес інклюзивного виховання. У Концепції розвитку інклюзивного навчання (Наказ МОН № 912 від 01.10.10 р.) наголошується, що інклюзивна освіта в Україні має запроваджуватися, починаючи з дошкільних навчальних закладів, де відбувається головним чином виховна діяльність щодо підростаючого покоління.

В Україні практика інклюзивного виховання з'явилася дещо раніше, ніж інклюзивного навчання. Дитина, яка має обмежені здібності, сьогодні може відвідувати звичайний дитячий садок, хоча ми не можемо стверджувати про загальне подолання архітектурних бар'єрів та інших перешкод, але по закінченні цього закладу не завжди для випускника з інвалідністю знаходиться місце в загальноосвітній школі. Тому політика щодо впровадження інклюзивного навчання має стартувати з дошкільної освіти і охоплювати комплекс заходів, не акцентуючи увагу на будь-якій одній ланці, дошкільній або шкільній. Крім того, роботу з організації інклюзивного навчання слід реалізовувати не з початку навчального року, а раніше, до цього - з дитячого садка. Таким чином, інклюзивне виховання - це цілеспрямований розвиток кожної зростаючої особистості, незалежно від рівня психофізичного розвитку, як неповторної людської індивідуальності в умовах інклюзивного суспільства.

Як вважає Л. Міщик, інклюзивне навчання - це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. Згідно із Законом України «Про освіту» від 05.09.2017 року, інклюзивне навчання- система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Отже, інклюзивна освіта - система освітніх послуг, яка ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

1.2 Принципи та функції інклюзивної освіти

Минулого року був прийнятий Закон України «Про освіту», він є новаторським та відкриває широке поле впровадження інклюзії у системі освіти. У жовтні 2017 року Міжнародний фонд «Відродження» та «Благодійний фонд Порошенка» підписали Меморандум про співпрацю в межах Ініціативи з впровадження інклюзивної освіти в Україні. Ця співпраця з Благодійним фондом Порошенка є черговим важливим етапом роботи Фонду задля сприяння освітнім реформам. Така співпраця об'єднує зусилля благодійних організацій з освітніми та матеріальними ресурсами державних інституцій, створює якісно нові можливості створення реально працюючої системи інклюзивної освіти на засадах поваги до прав людини й створення умов для рівних можливостей.

Виходячи з понятійного апарату можна визначити основні принципи інклюзії, тобто найбільш загальні та універсальні вимоги, керівні ідеї,основоположні засадничі переконання, твердження, що лежать в основі інклюзивної світової моделі освіти:

· принцип безбар'єрності - створення безбар'єрного середовища доступу осіб з обмеженими можливостями до усіх видів та форм здобуття освіти, шляхом розробки та прийняття обов'язкових нормативних актів, що закріплюють даний принцип;

· принцип соціалізації - залучення та включення осіб з обмеженими можливостями у загальноосвітній простір;

· принцип рівності - однакова цінність та рівність людей, незалежно від їх здібностей, стану психофізичного здоров'я та досягнень, кожна особа повинна мати можливість отримувати і розвивати знання та навички;

· принцип науковості - проведення науково-дослідних робіт, розробка науково обґрунтованих проектів у сфері пошуку шляхів впровадження інклюзивної освіти;

· принцип співпраці - обмін досвідом та використання успішних світових моделей впровадження інклюзивної освіти;

· принцип просвітництва - широке розповсюдження інформації про необхідність залучення осіб з обмеженими можливостями до загальноосвітнього середовища;

· принцип універсальності - надання можливості здобуття освіти особам з обмеженими можливостями, незалежно від виду та форми обмеженості;

· принцип відповідальності - зобов'язання країн провадити політику інклюзії на національному рівні.

Виділимо завдання інклюзивної освіти, під якимислід розуміти обсяг роботи, коло питань, якімають бути виконані та вирішені в процесі її реалізації:

· використання світового досвіду впровадження інклюзії;

· зміна стереотипів та негативного ставлення до осіб з обмеженими можливостями;

· усунення бар'єрів та нерівності доступу до інфраструктури суспільного середовища;

· запровадження змін у освітніх системах країн, розробка освітніх програм інклюзивної освіти з урахуванням національних особливостей їх реалізації;

· впровадження принципів інклюзії у національні законодавства країн;

· підготовка персоналу для роботи в інклюзивному освітньому просторі;

· формування сприятливих економічних стратегій впровадження інклюзивної освіти;

· створення світової моделі інклюзивного навчального середовища;

· широке інформування та розповсюдження інформації про позитивні наслідки впровадження інклюзії в суспільство;

· включення осіб з обмеженими можливостями у загальноосвітнє середовище;

· забезпечення осіб з обмеженими можливостями використовувати свій потенціал та займатись трудовою діяльністю.

Особливу увагу варто звернути на функції, які виконує інклюзивна освіта.

Функції інклюзивної освіти - основні напрямки, за якими відбувається реалізаціяінклюзивної освіти. У розрізі впровадженняінклюзивної освіти у світі можна виокремити наступні функції:

· функція універсалізаційна - забезпечення рівної участі осіб з обмеженими можливостями до будь-якого виду діяльності та послуг, які призначені для широкого загалу;

· функція соціалізації - полягає у переданні особам з обмеженими можливостями знань та навичок культурної спадщини, засвоєнні широкого кола соціальних цінностей;

· вихована функція - загальна та спеціальна. Загальна виховна функція полягає у формуванні позитивного ставлення суспільства до осіб з обмеженими можливостями, сприйняття зазначеної категорії, як рівних собі.

· функція соціального захисту полягає узахисті від дискримінації осіб, що мають недоліки психофізичного-розвитку, виявленніта усуненні умов і факторів, що перешкоджають реалізації їх освіти на принципах загальної рівності, доступності та індивідуальногопідходу;

· професійна функція - підготовка осібз обмеженими можливостями до трудовоїдіяльності та розвиток потенціалу кожної окремої

особи;

· наукова - полягає у безперервному дослідженні процесу впровадження інклюзивноїосвіти у світі, проведення науково-досліднихта конструкторських робіт для гармонізаціївпровадження інклюзивної освіти, використання науково-технічних здобутків у процесреалізації інклюзивної освіти;

· кадрова функція - підготовка науково-технічного та кадрового персоналу для реалізації інклюзивної освіти;

· економічна функція - полягає у максимальному розвитку та використанні потенціалу осіб з обмеженими можливостями на ринку праці.

РОЗДІЛ 2. ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: РАЗОМ КРОК ЗА КРОКОМ

2.1 Система управління інклюзивною освітою

Національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті чітко визначено, що рівний доступ до якісної освіти є національним пріоритетом і передумовою виконання міжнародного та національного законодавства щодо реалізації прав громадян (незалежно від національності, статі, соціального походження і майнового стану) на отримання якісної освіти. Світовою тенденцією сучасності є прагнення до деінституалізації та соціальної адаптації осіб з особливостями психофізичного розвитку, починає формуватися нова культурна і освітня норма - повага до людей фізично та інтелектуально неповносправних.

Сьогодні дедалі наполегливіше порушуються питання про спільне навчання дітей з обмеженими можливостями здоров'я зі здоровими ровесниками - інклюзивна освіта. Метою введення інклюзивної освіти є формування нової філософії ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку, забезпечення конституційних прав і державних гарантій на здобуття якісної освіти, здійснення комплексної реабілітації цієї групи дітей, набуття ними побутових та соціальних навичок, розвиток здібностей. Інклюзія (включення) - це процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті. Це політика і процес, що дає можливість усім дітям брати участь у всіх програмах.

Інклюзивне навчання відіграє важливу роль в досягненні гуманітарного, соціального та економічного розвитку дітей. Спільна освіта дітей з обмеженими можливостями та їх здорових однолітків є основою їхньої інтеграції та спеціальної адаптації. Видатний український філософ Г. Сковорода, говорячи про людей уражених хворобою ставив риторичне питання: «Невже гадаєш, що милосердна й дбала матір наша природа зачинила їм двері до щастя, ставши для них мачухою?».

Це риторичне запитання нині хвилює багатьох спеціалістів, причетних до навчання, виховання, соціальної реабілітації дітей, яких природа позбавила достатньою мірою сприймати світ, відчувати свою належність до нього через хвороби, травми, патологічні стани.

Визнання прав такої дитини, її інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є дуже важливим на сучасному етапі розвитку освіти.

Тому важливого значення набуває інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей із порушеннями психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками.

Інклюзивна освіта як забезпечення права на рівний доступ до якісної освіти усіх дітей набуває все більшого значення і розвитку в Україні. Це пов'язано з багатьма чинниками, зокрема: активністю батьків дітей з порушеннями психофізичного розвитку щодо забезпечення можливості для їхніх дітей навчатися у загальноосвітніх навчальних закладах разом із своїми однолітками та проживати в сім'ї, діяльністю громадських організацій, міжнародними зобов'язаннями держави, що зумовлюють відповідну державну політику, та ін.

Найбільш фундаментальним втіленням прав людини на міжнародному рівні стала Загальна Декларація ООН про права людини, що була прийнята Організацією Об'єднаних Націй 10 грудня 1948 року, яка проголосила рівність прав усіх людей без винятку.

Серед інших численних міжнародних документів, ратифікованих Україною, важливими є Конвенція ООН про права дитини (1989 р.) і Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю (2006 р.), де у Статті 24 «Освіта» зазначається, що «держави-учасниці Конвенції повинні впроваджувати інклюзивну освіту на всіх рівнях». В Україні основними законодавчими документами, що захищають права та основні свободи громадян, є: Конституція України (1996 р.), Закон України «Про Уповноваженого з прав людини» (1997 р.), Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (2013 р.). Починаючи з 2011 року відповідні зміни щодо забезпечення інклюзивної освіти введено у законодавчі та нормативно-правові документи, що стосуються усіх ланок освіти - дошкільної, загальної середньої, вищої.

2.2 Батьки як учасники інклюзивної освіти

Найважливіше для дітей - це увага їх батьків. Приділяйте більше часу для спілкування з дитиною. Вислуховуйте її розповіді про школу, запитайте уточнюючі запитання. І пам'ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи доньки може виявитися найбільш хвилюючою подією за весь день! Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов'язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з учителем, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтесь з нею біля дверей школи.

Зустрічайтеся з учителями, з класом знайомтеся, з навчальною ситуацією і шкільними правилами,будьте ближчими до школиразом з вашим першокласником. Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів полегшить дитині період адаптації.

Помічайте все, навіть найменші досягнення вашої дитини, відзначайте їх, стимулюючи її впевненість у собі, у своїх силах і можливостях.

Оцінюйтене дитину, а їївчинки і дії.

Не вимагайте занадто багато, особливо в перші місяці навчання.

Пам'ятайте, що школярем стала ваша дитина, а не ви.Підтримуйте самостійність дитинипри виконанні домашніх завдань. Це не означає , що допомагати йому взагалі не потрібно, однак відразу позначте для себе межі вашої допомоги і поступово зменшуйте їх.

Будьте уважні до змін настроюдитини, намагайтеся зрозуміти, з чим вони пов'язані.

Розмовляючи про невдачі, помічайте, що вони тимчасові,підтримуйте активність дитини в у подоланні різних труднощів. Необхідно зауважити, що діти, які мають проблеми зі здоров'ям, швидше стомлюються, працездатність їх знижена, навчальне навантаження для них є занадто важким. Такі діти потребують особливого підходу та уваги дорослих.

Крім перерахованих вище рекомендацій, їм необхідно в більшій мірізнизити психологічне навантаженнянаступними діями:

· забезпечте перебування дитини у другій половині дня в домашніх умовах, а не в групі продовженого дня, з включенням до її режиму денного сну (або просто пасивного відпочинку);

· знаходьте час для щоденних прогулянок дитини на свіжому повітрі, а також потурбуйтеся про тривалий нічному сон (не менше 10-11 годин);

· не скупіться на позитивні почуття по відношенню до таких дітей, вони найбільш чутливі до любові, поваги, уваги та підтримки дорослих.

ВИСНОВОК

В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію учнів, і водночас створює відповідні умови для отримання якісної освіти такими дітьми. Інклюзія навчає співіснувати з відмінностями.

Інклюзивні навчальні заклади мають забезпечити інклюзивний підхід, який полягає у створенні таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти. Водночас, усі учні мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до оточуючих. Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що школи мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з порушеннями розвитку, безпритульні і працюючі діти, діти, котрі належать до мовних, етнічних чи культурних меншин та інші.

Не дивлячись на те, що інклюзивні навчальні заклади забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише з боку вчителів та персоналу школи, а й однолітків, батьків, членів родин.

Для України інклюзивна освіта є педагогічної інновацією і в той же час вимогою не лише часу, а й з моменту ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів - одним із міжнародних зобов`язань держави

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Порошенко М.А Інклюзивна освіта: навчальний посібник.-Київ:ТОВ «Агенство «Україна», 2019.-300с.

2. https://mon.gov.ua/storage/app/media/inkluzyvne-navchannya/posibniki/inklyuziyavnz.pdf

3. https://berzosh3.jimdofree.com

4. https://www.radiosvoboda.org/a/svoboda-v-detalyah-inklyuzyvna-osvita-v-ukrayini/29722589.html

5. https://www.irf.ua/inklyuzivna_osvita_v_ukraini_razom_krok_za_krokom/

6. http://nem-ruo.edu.kh.ua/upravlinsjka_diyaljnist/inklyuzivna_osvita/

Размещено на Allbest.ru