Художньо-творча компетентність майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти як педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Художньо-творча компетентність майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти як педагогічна проблема

Стаття присвячена висвітленню проблеми підготовки майбутніх вихователів у сучасних умовах зміни парадигми освіти, переорієнтацію її на компетентнісну концепцію. З огляду на це автором розглянуто різні визначення поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, зроблено висновок про те, що компетентність - інтегральне поняття, характеристика якості підготовки спеціалістів, що дає змогу повністю реалізувати свій особистий і професійний потенціал у певній діяльності. Автор зосередив свою увагу на спеціальній художньо-творчої компетентності, необхідної у освітньому процесі майбутнім вихователям. З метою структурування змісту поняття художньо-творча компетентність майбутніх вихователів у публікації визначено й розкрито такі взаємопов'язані компоненти художньо-творчої компетентності: емоційно-мотиваційний, змістовій, когнітивно-пізнавальний, ціннісній, діяльнісно-творчий. Розкрито зміст компонентів художньо-творчої компетентності майбутніх педагогів. На думку автора, емоційно-мотиваційний компонент включає: емоційне, естетичне ставлення до образотворчого мистецтва, прояв інтересу до творів образотворчого мистецтва, наявність цінностей, які набувають форми мотивації і стійкого інтересу до художньої творчості; готовність до самоосвіти. Когнітивний компонент охоплює: творче мислення особистості, творчу діяльність, зорову пам'ять, уяву, естетичне сприйняття реальності та мистецтва, увагу, спостереження, творчість, оригінальність. Цінний компонент пов'язаний із духовно-моральною орієнтацією художньо-просвітницької діяльності, що дозволяє формувати духовність учнів. Діяльнісно-творчий включає досвід художньо-творчої діяльності особистості, професійні якості фахівця дошкільного виховання.

Розвиток системи освіти, що викликане її модернізацією згідно стандартів Болонського процесу, зумовило підвищення вимог до педагогіки вищої школи, відповідно до сучасних економічних, політичних і соціальних викликів. Основною метою професійної освіти XXI століття проголошується підготовка компетентного, конкурентоспроможного фахівця, який вільно володіє своєю професією, готового до постійного професійного зростання, здатного самостійно і творчо вирішувати професійні завдання [12]. На сучасному етапі розвитку суспільства відбувається переорієнтація освіти, її принципова трансформація, яка позначається терміном «зміна парадигми». Висвітленню цього питання присвятили праці Д. Браун (G. Brown), М. Аткінс (M. Atkins), Р.Барр, (R. Barr), Й. Вільдт (J. Wildt) [13].

Наприклад, Й. Вільдт характеризує нову дидактику так: «центрування на учня» - центром уваги стають учні; зміна ролі викладача: від транслювання знань до навчального консультування; орієнтація навчання на цілі і результати, тобто формування професійної компетентності; сприяння до самостійного і активного навчання; концентрація на мотиваційних, вольових і соціальних аспектах вчення; зв'язок придбання знань і розроблення стратегії навчання [13]. Отже, специфіка нової парадигми зумовлена змінами пріоритетів у системі освіти та її переорієнтацією згідно з компетентнісною концепцією.

Окреслені тенденції сучасного розвитку педагогічної науки не можна не враховувати в освітньому процесі при підготовці фахівців дошкільного профілю. Проблеми якісного оновлення та вдосконалення змісту професійної підготовки фахівців дошкільної освіти стали об'єктом досліджень Л. Артемової, Г. Бєлєнької, Богуш, З. Борисової, Н. Гавриш, Л. Завгородньої, Є. Карпової, О. Кучерявого, І. Луценко, Н. Лисенко, Т. Поніманської, Г. Сухорукової.

На думку педагогів (Г. Бєлєнька, О. Богініч, З. Борисова, Н. Гавриш, Н. Голота, Н. Кот), успіх діяльності закладів дошкільної освіти, реалізація освітніх завдань залежить від рівня фахової компетентності вихователів та професійної майстерності педагогічного колективу. Проведений аналіз досліджень, присвячених розвитку професійної компетентності майбутніх вихователів, вивчення нормативних документів у галузі дошкільної освіти підтверджує, що поки що не сформовано комплексний підхід до визначення сутності та змісту художньо-творчої компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, що дозволяє нам розпочати дослідження цього феномена.

Мета статті розкрити сутність художньо-творчої компетентності майбутніх вихователів і її компонентів на основі аналізу психолого-педагогічної, методичної літератури.

Для розгляду сутності художньо-творчої компетентності в дослідженні було розкрито специфіку й взаємозалежність понять, ключових для нашого наукового пошуку: «компетентність», «художня компетентність», «творча компетентність», «художньо-творча компетентність майбутніх вихователів».

З-поміж вітчизняних науковців і вчених найближчого зарубіжжя проведено досить глибокий аналіз питання компетентності в сфері професійної освіти, серед яких праці вчених: В. Андрущенко, Беха, Г. Бєлєнької, Н. Гавриш, С. Гончаренко, І. Дичківської, М. Євтуха, І. Зимньої, І. Зязюна, Л. Козак, Кременя, О. Савченко, С. Сисоєвої, Л. Хоружа А. Хуторського й ін.

Аналіз педагогічної літератури показав, що існує цілий ряд визначень поняття «компетенція». Розглянемо деякі з них.

Вимоги до компетентності здобувачів вищої освіти в Україні визначено Г алузевими стандартами вищої освіти, які відповідають вимогам Болонського процесу і базуються на компетентністному підході. У цьому документі компетентність визначається як «динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти» [7, с. 4].

І. Зимня трактує «компетентність» як досвід, який ґрунтується на знаннях, інтелектуально і особистісно обумовлений соціально-професійної життєдіяльністю людини [2].

Згідно з визначенням, даним А. Хуторським, «компетенція» - це сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), необхідних для якісної продуктивної діяльності в професійній сфері. Компетентність характеризує оволодіння людиною відповідною компетенцією через певний досвід, який обумовлений його ставленням до предмета діяльності [1].

Питання компетентності з-поміж європейської спільноти розробляється з кінця 70-х років ХХ століття такими вченими, як Бруннер, Р. Дітрих, Ф. Вейнер, Дж. Гуді, Ж. Делор, Дж. Карсон, Р. Кеган, Дж. Консант, Дж. Куллахан, У Мозер, Т. Оатс, Ж. Перре, Дж. Равен, Д. Райхен, Л. Салганік, Г. Халлаш, та іншими, які вказують, що для майбутнього фахівця значущими стають не тільки професійні якості, а й особистісні новоутворення більш високого рівня - професійні компетентності. Загальним для визначення поняття «компетентність» дослідники виокремлюють такі твердження: це інтегративна єдність, що включає як аспекти підготовки фахівців, потреби в професійному зростанні, так і особистісний розвиток людини: творчих здібностей, інтелектуального потенціалу, культурно-моральних цінностей [1].

Ф. Вейнер під компетентністю розуміє спеціалізовану систему навичок, необхідних або достатніх для досягнення конкретної мети [1]. Е. Гоглінська визначає компетентність як сферу знань, навичок і відповідальності; обсяг повноважень і повноважень діяти. Компетентність - це потенційний навик, який розкривається під час виконання певного завдання або схильності до її виконання [13].

У контексті сучасних вимог до підготовки вчителів у країнах Європейської спільноти звертаємося до моделі Е. Хойлі (Велика Британия). Це так звана «ідеальна модель професії», яка включає такі критерії: соціальна обумовленість діяльності; високий рівень майстерності виконання функції; креативність; наявність систематичних знань, які отримуються через багаторівневу систему освіти; інтеграція професійних цінностей; центрація на інтересах замовника; критичне мислення щодо вирішення нестандартних завдань; високий рівень контролю щодо професійної відповідальності [8].

На підставі аналізу науково-педагогічної літератури можна зазначити, що компетенції є відображенням соціального замовлення до певної підготовленості особистості в сучасному постіндустріальному суспільстві; інтегральними характеристиками підготовки професіоналів у будь-якій галузі; накопичені в знаннях, уміннях, навичках і способах діяльності майбутніх фахівців; проявляються в досвіді; є умовою розвитку особистості; включають особисті якості, такі як ціннісна орієнтація, здібності, риси характеру, що дає змогу людині використовувати свій потенціал, а також швидко і успішно адаптуватися в суспільстві.

У контексті професійної підготовки вихователів закладів дошкільної освіти варто звернути увагу на такі функції професійної компетенції, що безпосередньо пов'язані зі здатністю до художньої творчості. Така здатність - один із складників освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу, який здобув фах «Дошкільна освіта» і володіє певною сукупністю знань, умінь і навичок щодо образотворчої діяльності та готовий застосувати їх на практиці.

О. Кононко у «Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні» вказує, що головна мета сучасної дошкільної освіти - це створення сприятливих умов для особистісного розвитку і творчої саморе- алізації кожної дитини, формування її життєвої компетентності, ціннісного ставлення до оточуючого світу, світу культури, самої себе [4]. За таких вимог вважаємо, що художньо-творча компетентність є важливою складовою в ієрархії професіоналізму майбутніх вихователів.

Загальновідомо, що педагог, який байдужий до творчості, не вміє малювати, не здатний до прищеплення дітям любові до мистецтва, не зможе навчити вихованців бачити світ яскравим, барвистим, позитивним, виражати себе у творчості.

Щоб з'ясувати сутність основних компонентів художньо-творчої компетентності майбутніх вихователів, звернемося до багатого досвіду педагогіки мистецтва, в рамках якої досліджувалося це поняття. В основному поняття художньо-творчої компетентності розглядалося в дослідженнях, які присвячено проблемам фахової підготовки вчителів. Наприклад, естетична, художня, творча компетентності вчителя образотворчого мистецтва розглянуто у працях Т. Висікайло, О. Данилюк, Н. Долгіх, Г. Єрмоленко, С. Коновець, Л. Малинської, Л. Масол, О. Музики, Н. Миропольської, Г Падалка, Т. Паньок, О. Поліщук, Л. Рапацької, О. Рудницької, Г. Сотської та інших; формуванню творчої особистості педагога в процесі вузівської професійної підготовки присвятили праці Т. Волобуєва, Д. Іванова, Н. Кічук, О. Сисоєва.

Дослідники пов'язують художньо-творчу компетентність з поняттями «художня діяльність», «художньо-творчий процес». Художня діяльність - діяльність, у процесі якої створюється і сприймається твір мистецтва, здійснюється художнє пізнання і художня оцінка світу, створюється нова художня реальність [5].

Це положення відображено у визначенні Л. Масол і О. Г айдамаки, які визначають художню компетентність як певну мистецьку досвідченість, здатність до самореалізації в галузі художньої діяльності на основі ціннісно-естетичних орієнтацій із метою розвитку художньо-творчого потенціалу. Вони вважають, що це поняття має інтегративний характер, оскільки є багатогранним показником результативності мистецької освіти, що охоплює такі компоненти: змістовий, процесуальний, аксіологічний, самореалізаційний, креативний [6].

Специфікою художньої діяльності є естетичне ставлення, яке обумовлюється естетичною природою мистецтва і естетичними потребами людини. На цей аспект звертає увагу Г Сотська, даючи визначення художньої компетентності. В її розумінні художня компетентність є складової естетичного виховання и розуміється як інтегративна властивість, яка характеризується високим ступенем гуманітарно-художньої ерудиції, здатністю реалізувати знання, уміння, досвід на практиці для успішної художньо-професійної діяльності. На думку авторки, компонентами цієї компетентності є таки: естетична, ціннісно-світоглядна, культурно-естетична, художньо-естетична, поліхудожня, навчально-пізнавальна та комунікативна компетенції [1].

Естетичне ставлення до мистецтва завжди «діалогічно» (Б. Бахтин) і передбачає особисту активність людини, прояв творчої уяви, співучасті, співпереживання. Сприйняття, освоєння твору мистецтва - діяльність, до певної міри аналогічна його творчому створенню [5]. Ця особливість художньої діяльності відображена у визначенні І. Ревенко, яка до складників художньої компетентності відносить таке: уміння художньо-естетичного сприймання, аналізу та інтерпретації творів мистецтва, розуміння основних категорій художнього образу; культурно-історичні та художньо-естетичні знання; здатність реалізувати на практиці художньо-творчий потенціал для одержання власного результату діяльності [9, с. 143].

Ми розглядаємо процес формування художньо-творчої компетентності майбутніх вихователів як складову частину цілеспрямованого, поліаспектного процесу професійного навчання, що має на меті, з одного боку, формування компетенцій, необхідних для здійснення художньо-творчої діяльності і втілення художніх образів; з іншого - організацію творчого підходу в освітньому процесі і передачу художньо-творчого досвіду вихованцям. У своїй єдності творча й художня компетенції забезпечують результативну інтегративність категорії «художньо-творча компетентність» майбутніх вихователів. Тому також необхідно розглянути творчий аспект художньо-творчої компетентності.

На переконання М. Явоненко, підґрунтям творчої компетентності педагога є особистісні характеристики: здатність до асоціативного мислення; генерування ідей, висування гіпотез; фантазування; бачення протиріч; перенесення знань та вмінь у нові ситуації; подолання інертності мислення; незалежність думок; формування оцінних суджень [11].

Ми згодні з її думкою, проте вважаємо за необхідне також звернути увагу на такі якості професіонала, як креативність й творча активність. Креативність забезпечується прагненням особистості до творчості, що охоплює цілу низку якостей: гнучкість мислення; підвищений інтерес до дивергентних завдань (які мають багато можливих варіантів вирішення); оригінальність мислення як здатності висувати нові, несподівані ідеї. Завдяки розвитку креативності, особистість стає здатною дивуватися, бачити протиріччя у зрозумілому.

Поняття творчість тісно пов'язане з поняттям активність. На переконання Д. Фельдштейна, активність - це загальна форма існування особистості як суб'єкта життя, умова реалізації своїх потенційних можливостей, підґрунтя розвитку, потреба у реалізації себе. Підґрунтям активності особистості є потреби та мотиви, які є спонукальною силою, що стимулює до творчої активності, до реалізації дій та діяльності [10, с. 56].

Л. Коган визначає активність як свідому, цілеспрямовану діяльність особистості, її цілісну соціально-психологічну якість, які взаємопов'язані, реалізуються в процесі взаємодії особистості з навколишнім середовищем і є відображенням цієї взаємодії. Активність характеризується ступенем цілеспрямованих впливів особистості на об'єкти, процеси та явища довкілля Активність як сукупність мотивів, потреб та дій, забезпечує реалізацію та розвиток діяльності особистості, вибір шляхів досягнення мети [3, с. 29].

Аналізуючи різні варіанти визначень «компетентність», «художня компетентність», «творча компетентність», «художньо-творча компетентність», пропонуємо своє визначення художньо-творчої компетентності майбутніх вихователів - це комплексна характеристика особистості майбутнього вихователя, яка забезпечує високу результативність освітнього процесу з передачі художньо-творчого досвіду вихованцям й охоплює такі компоненти: сформовану мотивацію до художньо-творчої діяльності; спрямованість до естетичного перетворення навколишнього простору; художньо-естетичні знання, уміння (теоретичні знання і практичні вміння з малюнку, кольорознавства, композиції) у їх актуальному виявленні; досвід практичної художньої діяльності; готовність щодо художньо-творчого навчання, виховання й розвитку дошкільників.

З метою структурування змісту поняття «художньо-творча компетентність майбутніх вихователів» було визначено такі взаємопов'язані компоненти: емоційно-мотиваційній, змістовій, когнітивно-пізнавальний, ціннісний, діяльнісно-творчий.

Розкриємо зміст компонентів художньо-творчої компетентності майбутніх вихователів. Наприклад, емоційно-мотиваційний компонент охоплює: емоційне, естетичне ставлення до мистецтва, прояв інтересу до художньої творчості, наявність цінностей, які приймають форму мотивації і стійкого інтересу до художньої діяльності; розвинені мотиви навчальної та професійної діяльності вихователя, готовність до самоосвіти.

Когнітивно-пізнавальний компонент охоплює групу внутрішніх, сутнісних властивостей особистості, які забезпечують реалізацію практичних завдань у галузі образотворчого мистецтва (образне мислення, творча активність, зорова пам'ять, уява, естетичне сприйняття дійсності і мистецтва, увага, спостережливість, креативність, оригінальність мислення, наполегливість); високий ступінь самоорганізації, працездатність, здатність дівуватися, захоплюватися.

Змістовий компонент передбачає наявність знань, умінь і навичок щодо практичного застосовування набутого досвіду при виконанні завдань з дисциплін образотворчого циклу (основи малюнку, кольороз- навства, композиції, історії мистецтва); здатність створювати нові образи у художній діяльності; володіння тезаурусом основних понять з образотворчого мистецтва, його техніками і матеріалами, вміння добирати навчально-методичний матеріал; сучасні педагогічні технології організації й супроводу образотворчої діяльності дітей; оригінальне вирішення педагогічних завдань.

Ціннісний компонент художньо-творчої компетентності. В результаті освітнього процесу у майбутніх вихователів повинна бути сформована духовно-моральна спрямованість діяльності, як творчої, так і виховної, що дає змогу здійснювати саморегуляцію поведінки на основі моральних норм, перетворювати духовний і моральний досвід в особистісні цінності, формувати духовність у вихованців, що знаходить відображення в діях, діяльності, поведінці, вчинках.

Діяльнісно-творчий компонент художньо-творчої компетентності включає досвід художньо-творчої діяльності особистості, які сприяють ефективному застосуванню в освітньому процесі, для передачі художньо-творчого досвіду вихованцям. В результаті формуються художньо-естетичні та креативні вміння, актуалізується практичний художній потенціал; відбувається становлення і розвиток професійної спрямованості; схильність до постійного оновлення знань; розвивається педагогічна творчість, професійні значущі якості фахівця дошкільної освіти.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене щодо визначення сутності художньо-творчої компетентності, вважаємо, що сформована художньо-творча компетентність розширює творчі можливості художньо-педагогічної діяльності вихователів ЗДО, забезпечує реалізацію образотворчих здібностей, уяви, фантазії, полягає в здатності генерувати оригінальні ідеї та втілювати їх у матеріалі, сприяє задоволенню потреби у професійній самореалізації й духовному самовдосконаленні, є невіддільним складником професіоналізму вихователів. Перспективу подальших розвідок цього питання вбачаємо у розробці методичних рекомендацій щодо розвитку художньо-творчої компетентності вихователів закладів дошкільної освіти.

Використана література

компетентність освіта науковий

1.Висікайло Т В. Формування фахової компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі пленерної практики : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. Харків, 2017. 243 с.

2.Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании. URL: http://old.vvsu.ru1.pdf. (дата звернення: 4.06.2019).

3.Коган Л. Н. Цель и смысл жизни человека. Москва : Мысль, 1984. 252 с.

4.Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посіб. / наук. ред. О. Л. Кононко. Київ : Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. 243с.

5.Короткий енциклопедичний словник з культури / за ред. В. Ф. Шевченко. Київ, 2012. 384с.

6.Методика навчання мистецтва у початковій школі : посібник для вчителів / за ред. Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Е. В. Бєлкіна, О. В. Калініченко, І. В. Руденко. Харків : Ранок, 2006. 256 с.

7.Наказ МОН № 600 від 01.06.16 року «Про затвердження та введення в дію методичних рекомендацій щодо розроблення стандартів вищої освіти». URL: https://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/51506/ (дата звернення: 04.06.2019).

8.Пуховська Л. П. Сучасні підходи до професіоналізму вчителя в різних освітніх системах. Шлях освіти. 2001. № 1. С. 21-25.

9.Ревенко I. В. Художньо-естетична компетентність учителя як показник його професійної культури. Мистецтво і освіта. 2007. № 3. С. 139-146.

10.Фельдштейн Д. И. Психология развивающейся личности. Москва : Изд-во института практической психологии, 1996. 512 с.

Размещено на Allbest.ru