Уроки музичного виховання у вальдорфській школі Китаю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уроки музичного виховання у Вальдорфській школі Китаю

Реформування системи освіти, зокрема початкової освіти, зумовлено прагненням інтеграції у світовий освітньо-науковий простір. Вітчизняна система освіти також змінюється на краще. Акцент у навчанні робиться на отриманні якісних знань, вивченні іноземних мов, пізнанні та розкритті дитини як особливості через вивчення музики. Навчання повинно допомогти дитині розкрити усі найкращі якості, які природа дала при народженні. Дитина має бути здоровою як фізично, так і духовно, і психологічно. Музика звертається до людини, та людина розуміє її мову своєю душею. У музиці присутні три області, а саме: область почуттів, область споріднення думки та область, яка має відношення до руху, - ритм. Вивченню музики у Китаї приділяють багато уваги не лише у державних школах, а й у приватних. Дитину почали розглядати не як увесь соціум, а як особистість, яка повинна проявляти себе, розкривати свій внутрішній світ, володіти музичними інструментами та бути сміливою. Все це притаманно вальдорфській освіті. Останні десятиріччя вальдорфські школи активно поширюються по всьому світі, і Китай не є винятком [3].

Питанням важливості вивчення музики у Китаї почали цікавитися нещодавно. Вальдорфська педагогіка для Китаю є новою хвилею. Для Китаю це є нетрадиційна форма навчання, але дуже цікава, яка швидко поширилась та набирає актуальності.

Робіт, присвячених вальдорфському навчанню, у Китаї майже не існує. Є декілька статей таких дослідників, як І. Джонсон («Класове створення»), А. Александрі («Вальдорфська середня школа у Китаї»), Х. Геррі «Довгий березень на отримання ліцензії вальдорфської школи») тощо. У своїх статтях автори розглядають досвід вальдорфського навчання на Заході.

Мета статті -- розглянути питання вивчення музичного виховання у вальдорфських школах КНР

У ХХІ столітті якість на отримання знань лише зростає. Навчання повинно допомогти дитині розкрити усі найкращі якості, які природа дала при народженні. Дитина має бути здоровою як фізично, так і духовно, і психологічно. Таку мету у навчанні переслідує Рудольф Штайнер, який є засновником вальдорфської педагогіки. Вальдорфська педагогіка почала поширюватися світом у кінці 1960 років. Спочатку вальдорфська педагогіка здобула розповсюдження на Заході, а після цього в Індонезії, Японії, Китаї, Непалі тощо. Починаючи з 1979-х років, у світі розпочався «вальдорфський бум» [2].

Розповсюдження вальдорфської педагогіки розпочалося у Китаї з 1994, коли була проведена національна конференція у Тайвані щодо заснування перших вальдорфських дитячих закладів, коли Бен та Тхань Черрі, учителя вальдорфської школи Боураль у Австралії, приїздили до Китаю. Мета їх поїздки полягала у розповсюдженні ідей навчання, які дуже відрізняються від традиційного китайського навчання [2].

У школах навчання проводиться за програмами заходу. Як і в державних, так і в приватних школах, а вальдорфські школи належать саме до приватних шкіл, предмети поділяються на основні та додаткові. До основних предметів відносять письмо, читання, малювання, трудове навчання, фізкультура, музика, іноземна мова, природа, математика. До додаткових предметів відносять драму, історію, біологію, науку, мистецтво, театр, живопис, скульптуру тощо [2].

Китайці вважають, що вальдорфські школи у майбутньому переростуть кількість державних шкіл. Як кажуть дослідники, один рік у Європі - це один місяць у Китаї. І це дійсно так і є. У 2011 році у Китаї вже налічувалось 51 вальдорфська школа, а три роки потому вже було 75 шкіл і більш 300 дитячих садків [4].

Викладання музики є невіддільною частиною навчання у вальдорфській школі. Можливо, це і відрізняє вальдорфську і конфуціанську освіти. Штайнер сказав, що коли діти малі, коли їм вісім або дев'ять років, найбільш необхідним для їх розвитку є середовище «добра» і «любові». Таким чином, дітям молодшого шкільного віку ми повинні забезпечити люблячу атмосферу і передати їм живий спів. Коли діти все ще знаходяться на скрутному етапі, їм не дуже корисно давати музику з компакт-дисків, адже краще не використовувати звук технологічних продуктів для дітей на цьому етапі. Діти, слухаючи красиву музику, будуть розвиватися, а не емоційно та розумово «вмирати» [3].

Для кращого розуміння принципів вальдорфської освіти ми повинні розуміти погляди Штайнера. Одного разу він сказав, що найважливішим є спів та музика. По-перше, музика дуже важлива, і головне, що ми маємо зробити, щоб культивувати дитячу музичність - це співати з дітьми. Дорослі, які з'являються в житті своїх дітей, повинні щодня співати перед своїми дітьми. Деякі педагоги говорять, що коли мати вагітна, вона повинна співати часто, так щоб плід у животі міг слухати і відчувати вібрацію, яку приносить спів. Музика та гра на музичних інструментах відіграють велику роль у вальдорфській педагогіці. Ще в дитсадку діти щодня співають традиційні пісні залежно від пори року та свята. Релігійні свята також щедро супроводжуються піснями, наприклад, свято ліхтариків, свято Весни, Великдень, свято Миколая, Різдво... [3; 4]

У вальдорфській школі урокам музики приділяють багато уваги. Сьогодні більш важливим стає давати можливість переживати її як щось, що присутнє в людині з самого початку. Це означає те, що музичне виховання здійснюється і на інших уроках (на основному уроці, під час викладання іноземних мов тощо), а не лише на уроках музики [1].

У школі з першого класу є урок музики, на якому діти самі вчаться грати на лірі, супроводжувати себе під час співу, компонувати свої перші пісні. Завдяки пентатонічній лірі одразу виходить гармонійна мелодія. Таким чином були пропоновані п'ятиступінчасті і п'ятитонові пісні, які надають дитині тепле, відкрите, необмежене почуття спокою. На уроках музики використовують і інші музичні інструменти: бамбукова п'ятитональну флейту, п'ятитональну карільону, дзвіночки вітру тощо - ці музичні інструменти притаманні китайській аудиторії. Діти в цей час не повинні слухати і грати тональну, сильно голосну музику, адже вона дратує психіку дітей. Навпаки, музика повинна бути настільки м'яка, легка, красива, аби піднімати настрій та краще розвивати серце і дух маленьких дітей на цьому етапі [3; 5].

Приблизно у віці 11 років учнів починають знайомити з духовими інструментами, але це повинно відбуватися не раніше цього віку, оскільки для гри на духових музичних інструментах у дітей повинні бути гарно розвинені легені. Дуже важливо, щоб усі діти мали можливість спробувати, тому що струнні інструменти проводять музику через наше тіло і слух. Але у китайській вальдорфській школі переносять уроки гри на струнних інструментах до третього, а частіше до п'ятого класу.

У вальдорфських школах Китаю, де є гарне матеріальне та фінансове забезпечення, учні вже у третьому класі можуть почати навчання грі на краватці чи віолончелі, розпочинаючи з першого семестру, тому що в останній семестр другого класу розпочали учні вивчати тільки високий свист, і за програмою це не підходить для зміни одного інструменту на інший. Коли учні розпочинають заняття струнними інструментами в третьому класі, один вчитель може мати невелику групу дітей, що навчаються на віолончелі, а інші учителі навчають дітей грі на скрипці Перевага цього полягає в тому, що в ансамблях четвертого і п'ятого класу учні можуть мати бас віолончелі, щоб урізноманітнити можливості дітей [4].

Приблизно півгодини на тиждень відводиться на індивідуальний урок, переважно один-на-один (учитель - учень), але таке буває дуже рідко через обмежене фінансування, тоді учитель проводить заняття один-на-два, один-на-три (учитель та два або три учні). У наступному семестрі четвертого класу вступ до оркестрового ансамблю повинен очолювати вчитель музики в класі, оскільки вчителі окремих класів не обов'язково мають досвід приведення цілих уроків. Оркестрові ансамблі повинні бути згруповані відповідно до їхньої здатності змішувати і збігатися, щоб діти могли грати з іншими учнями, чия здатність краща. Таким чином, учителя залучають дітей до співпраці один з одним, що також є невіддільним складником китайського суспільства [3].

У п'ятому і шостому класах учні, які грали на струнних інструментах два-три роки до цього, продовжують грати. Ті діти, які не мають здібностей грати на струнних музичних інструментах або у яких не достатньо розвинені легені, не грають. Дерев'яні духові інструменти, такі як флейта і одиночна труба для гобоя (бронзові інструменти вимагають більшої ємності легень). Ці інструменти не потребують дискримінації слуху, однак духові інструменти все ще мають тонкі відмінності звуку, які контролюються потоком повітря, яке вдувається. Вплив дуже малий, і дитина може розвинути таку скрупульозну точність слуху через кілька років. Вибір музичних інструментів може бути й іншим, наприклад, маримба, придатна для дітей з сильним ритмом і гарною координацією, але ударні інструменти, такі як джазові барабани, маленьким дітям не підходять [3].

Такий музичний інструмент, як віолончель, також може бути включений в перелік музичних інструментів, на яких діти грають в п'ятому і шостому класах. Дитина, яка навчалася грі на скрипці, має основні здібності розрізнення звуків, але обробка звуку фортепіано недостатньо деталізована. Отже, ці діти продовжують гру на скрипці та фортепіано для того, щоб приймати участь у шкільному оркестрі. Грі на віолончелі не навчають у третьому та четвертому класах через такі причини: сама віолончель велика і важка, отже, дуже важко для маленьких дітей тримати її; діти повинні навчитися читати середньо-частотні спектри, які їм ще важко розпізнавати через їхній малий вік [3].

Після того, як діти гарно навчаться грати на скрипці або віолончелі, починаючи з шостого класу, можна вводити гру на гітарі. Продовжувати гру на гітарі можна до 14 або 15 років. Після цього, коли діти навчаться відчувати ритм, у віці 15 або 16 років можна спробувати увести такі музичні інструменти, як барабани або джазові барабани [5].

У китайській вальдорфській школі уроки музики тісно пов'язані з традиціями китайського народу та їх життям. Дуже важливо, щоб діти мали змогу вивчати музичні інструменти або музику, що належить до власних культурних традицій, мали більш повне розуміння музичного та звукового світу Сходу та Заходу. Таким чином, у державних китайських школах діти навчаються грати на фортепіано. Але Штайнер вважає, що фортепіано не підходить для гри дітьми, що їм ще рано вчитися грати, тому що фортепіано є механічним інструментом, оскільки після натискання пальцем клавіші звук з'являється автоматично, на відміну від співу або гри на флейті чи дудочці, коли музику роблять своїми власними силами, тобто своїм власним тілом, а саме необхідно використовувати силу власних пальців, щоб натиснути та витягти перший правильний звук. У цьому випадку правильність звуку залежить тільки від дитини, від її старань та уважності [3].

Ще один вид діяльності на уроках музики у вальдорфській початковій школі це спів у хорі. Співати діти розпочинають з першого класу і співають у хорі протягом усього навчання у школі. Ми не можемо з упевненістю сказати, що спів у шкільному хорі є лише у вальдорфських школах [1]. У державних школах Китаю співам у хорі приділяють багато часу.

Висновки. З'ясовано, що оволодіння музичними навиками у вальдорфській початковій школі сприяє позитивному розвитку дитини, а саме збагачує її душу та впливає на увагу дитини. Отже, якщо розглядати розвиток музичної освіти у вальдорфській початковій школі Китаю, то можна зробити такий висновок: розпочинаючи навчання у вальдорфській школі Китаю у першому класі, учні навчаються слухати пісні, потім вони поступово повторюють за вчителем, таким чином навчаючись співати. Після цього у другому або третьому класі школярі розпочинають навчатися грі на музичних інструментах. Першим музичним інструментом є флейта. У віці десяти років або у третьому класі учні розпочинають гру на струнних інструментах (це може бути гра на віолончелі або на скрипці) та на духових інструментах. Зверніть увагу на те, що в усіх вальдорфських школах (не лише Китаю) учні обов'язково навчаються грі на музичних інструментах. Особливістю навчання музики у вальдорфських школах Китаю є те, що учителі долучають гру на традиційних китайських музичних інструментах.

Використана література

1. Іонова О.М. Вальдорфська педагогіка: теоретико-методологічні аспекти. Харків, 1997. 300 с.

2. Ionova E.N., Lakhmotova Y.V Question of learning English in the Waldorf schools of China. Virtus. 2017. Pp. 109-111.

3. ШЖШ%. (І. Шаомін, Джу Сяо. Виноградна лоза. Педагогічні дослідження) 1998.

4. (Сюе Сяохуа. Поняття альтернативних шкіл. Східно-китайський педагогічний університет)2005.,

5. НМШЙ.ЙФ: ИЛІАЙЖ№ІІ. (Р Арнеім. Мистецтво і візуальне сприйняття. Ченду: Народна преса, Сичуань) 1998.

References

1. Ionova, O.M. (1997) Valdorfs'ka pedagogika: teoretyko-metodologichny aspecty. [Waldorf pedagogy: theoretical and methodological aspects] : Kharkiv. 300 s.

2. Ionova, E.N., Lahmotova, Y.V. (2017) Putannya navchannya angliys'koyi movy v Val'dorfs'kuh shkolah Kytayu [Question of learning English in the Waldorf schools of China]: Virtus. Pp. 109-111.

3. Shaomin' I., Dzhu Siao (1998) Vynogradna loza. Pedagogichni doslidzhennya [Grape vine]: Pedagogical research.

4. Sue Siaohua (2005). Ponyattya alternatyvnyh shkil. Shidno-kytayskiy pedagogichniy universitet. [The concept of alternative school. East-China pedagogical university].

5. Arneim R. (1998). Mystectvo ta vizual'ne spryiniattia. Chendu, Narodna pressa. Sychuan'. [Art and visual perception. Chendu, National press. Sichuan].

Размещено на Allbest.ru