Використання арт-терапевтичних технологій у підготовці майбутніх учителів музичного мистецтва

Анотація

Сьогодні в Україні відбуваються глобальні зміни як в освіті, так і в інших галузях. Одним із основних завдань загальної середньої освіти є робота над вихованням особистості, яка буде розвиненою духовно та інтелектуально, соціалізованою, стресостійкою та конкурентоспроможною. Предмети мистецького циклу в системі загальної середньої освіти мають не лише вирішувати завдання безпосереднього духовного розвитку особистості, естетичної та загальної культури, але й сприяти оволодінню нею комплексом соціально-психологічних компетентностей. Тому майбутні вчителі музичного мистецтва у процесі навчання та підготовки до практичної роботи повинні оволодіти хорошими професійними знаннями, вміннями та навичками. музичний вчитель терапевтичний освіта

Одним із методів такого різнобічного впливу на майбутнє покоління є використання арт-терапевтичних технологій, щоб допомогти учням долати суб'єктивні труднощі, які чекають їх за дверима школи. Актуальність та ефективність різних видів арт-терапії в навчально-виховному процесі з метою творчого розвитку особистості, вільного самовираження та самопізнання підтверджується підвищеним інтересом вчителів та психологів, великою кількістю наукових праць та подальших досліджень у цій галузі.

Ключові слова: мистецька освіта, музикотерапія, здоров'язберігаючі технології, Нова українська школа, дихальні вправи, лікування мистецтвом.

Аннотация

Слободиская Е. А. Использование арт-терапевтических технологий в подготовке будущих учителей музыкального искусства.

Ключевые слова: искусство, музыкотерапия, здоровьесберегающие технологии, Новая украинская школа, дыхательные упражнения, лечение искусством.

Annotatіon

Slobodyska O. A. The use of art-therapies technologies is in preparation offuture teachers of musical art.

Today in Ukraine there are global changes in education and in other sectors. One of the main objectives of General secondary education is the education of the individual, which will be developed spiritually and intellectually, socially competent, resilient and competitive. Subjects of the artistic cycle in the system of General secondary education must not only solve the immediate task of the spiritual development of the personality, aesthetic and General culture, but also contribute to the mastery of her complex social and psychological competences. Therefore, future teachers of musical art in the process of studying and preparation for practical work should possess good professional knowledge, abilities and skills.

Key words: musical art, therapy, health saving technologies, the New Ukrainian school, breathing exercises, art therapy.

Сучасний світ - це світ великих швидкостей, де дуже нестабільне соціальне середовище: напружений ритм життя, постійні перенавантаження і стреси захоплюють все більші аудиторії, починаючи вже з молодшого шкільного віку. Кожен з нас щодня стикається з потребою опанування великого об'єму інформації, використання знань і навичок. Здоров'я підростаючого покоління є головною умовою та показником особистісно-зорієнтованої освіти. Саме тому головним завданням сучасної школи є розкриття здібностей кожного учня, виховання особистості, готової до життя у високотехнологічному конкурентному світі.

Предмети мистецького циклу в системі загальної середньої освіти мають не лише вирішувати завдання безпосереднього духовного розвитку особистості, естетичної та загальної культури, але й сприяти оволодінню нею комплексом соціально-психологічних компетентностей [5, с. 156]. Важливим напрямом роботи майбутнього вчителя музичного мистецтва можна виділити розробку мети і завдань, методів, прийомів роботи з використанням здоров'язберігаючих технологій, які не актуалізовані у сучасних програмах з музичного мистецтва. У сучасній системі освіти актуальним є питання використання унікальних можливостей уроку музичного мистецтва як засобу реалізації здоров'язберігаючих технологій шляхом впровадження методів арт-терапії.

Мета статті -- виділити основні види арт-терапевтичних технологій та підкреслити доцільність їх використання у процесі підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва.

Термін “арт-терапія” (art therapy - зцілення мистецтвом) означає зцілення за допомогою творчості з метою висловлення людиною свого психоемоційного стану.

Актуальність та ефективність різних видів арт-терапії в навчально-виховному процесі з метою творчого розвитку особистості, вільного самовираження та самопізнання підтверджується широким спектром наукових праць з музикотерапії (Г Батищева, О. Отіча, Т Борисова, Л. Гаврилова, В. Драганчук, В. Дут- чак, О. Олексюка, Т Крижанівської, В. Петрушина, С. Шушарджана та інші), танцювально-рухової терапії (Г Волкова, І. Вольпера, В. Паробій та інші), казкотерапії (О. Бреусенко-Кузнєцова, І. Вачкова, А. Гнєзді- лова, Д. Соколова, О. Тихонова та інших).

Вивчаючи різні підходи та пояснення поняття арт-терапії, можна виділити три головних її функції:

1) катарсична - очищаюча, допомагає подолати різноманітні негативні стани;

2) регулятивна - регулює психосоматичні процеси, забезпечує зняття нервово-психічної напруги;

3) комунікативно-рефлексивна - сприяє корекції порушень спілкування, формуванню адекватної між- особистісної поведінки.

У міжнародній класифікації арт-терапія представлена у чотирьох напрямах:

1) власне арт-терапія (у деяких джерелах «ізотерапія») - за допомогою образотворчого мистецтва;

2) драматерапія - за допомогою сценічної гри;

3) танцювально-рухова терапія - з використанням руху і танцю;

4) музикотерапія - за допомогою звуків і музики.

Звісно, на уроках музичного мистецтва, найбільш актуальною виступає саме музикотерапія, складниками якої є вокальна та дихальна терапії.

Голос - це своєрідний індикатор здоров'я людини. Термін “вокалотерапія” запропонований основоположником наукової музикотерапії С. В. Шушарджаном у 1991 році, який з успіхом використав вокал у лікуванні бронхіальної астми. Виявлено, що під час співу виникають вібрації у внутрішніх органах, які здійснюють своєрідний акустичний масаж, активізуючи мікроциркуляцію та кровообіг, таким чином покращуючи самопочуття [8].

Вокалотерапія нерозривно пов'язана з дихальною терапією, адже спів - це складний психофізіологічний акт, в якому поєднуються дихання з одночасними коливаннями голосових зв'язок. На фазі видиху голосові зв'язки, розташовані в гортані, є джерелом звукоутворення. Вдих носом за відкритого рота можна визначити терміном «активна пауза» [9]. Головною якістю співочого вдиху є безшумність - за нерухомості плечей і грудної клітини автоматично тягне за собою всю основну установку дихальної мускулатури.

Працюючи над подовженням видиху з метою якісного виконання повільних пісень, ми не лише створюємо умови для збільшення обсягу легень та їхньої вентиляції, але і сприяємо покращенню вокальних умінь учня. Майбутньому вчителю музичного мистецтва у контексті використання дихальної терапії буде корисно ознайомитися з дихальною гімнастикою О. М. Стрєльнікової [10]. Після таких занять дихання стає більш економним, та від цього, як стверджують вчені, безпосередньо залежить працездатність людини.

Дихальна гімнастика являє собою цілеспрямовану свідому активність людини, в основі якої лежить довільна регуляція дихання. Вчителю музичного мистецтва під час занять дихальною гімнастикою варто враховувати деякі особливості її використання, а саме:

1) перед заняттям забезпечити якісне провітрювання приміщення;

2) використовувати певний інвентар для візуалізації процесу дихання, наприклад: надувати повітряні кульки, видувати повітря у склянку з водою через соломинку, піддувати клаптики паперу або вату тощо;

3) використовувати метод наочності та контакту (показувати учню на власному прикладі різницю між різними типами дихання, вчити учня сприймати на дотик положення грудної клітини та м'язів живота під час дихання);

4) акцентувати увагу саме на внутрішніх відчуттях учня;

5) забезпечити ігровий характер вправ;

6) заохочувати дитину відчувати задоволення від занять тощо.

Також на уроках музичного мистецтва доцільно використовувати фольклорну арт-терапію. Фольклор є ідеальною платформою для розвитку усіх органів чуття, пам'яті, уваги, волі, а також фундаментом для формування національної самосвідомості. Мелодії народних пісень та обрядів супроводжуються танцем, заклинаннями, театралізованими дійствами. Вони виникали як природні прояви психофізичних станів людини, її природних фізіологічних можливостей, саме тому фольклорна арт-терапія забезпечує здорову взаємодію людини з навколишнім світом, людьми та із собою. Дуже інформативним у цій галузі є досвід Л. Д. Наза- рової [6], яка пропонує використовувати пісенний фольклор як природну систему інтегративної арт-терапії, що містить у собі лікування звуком, музикою, рухом, драмою, малюнком, кольором і несе в собі приховані інструкції по збереженню цілісності людської особистості.

Важко переоцінити позитивний музично-педагогічний вплив фольклорного матеріалу на розвиток вокальних умінь та формування творчої особистості. Розспівки, побудовані на українській мелодиці, містять в собі інформацію, яка також виконує психокорекційну роботу. Висота, тривалість та сила звучання певних тонів має терапевтичний вплив як на внутрішні органи, так і на психічний стан особи. Використання зразків української народної творчості у процесі навчання підростаючого покоління є однією з найактуальніших проблем в сучасній системі національного виховання. Як зазначає І. Єгорова, “її успішне вирішення зумовлює пошук як новітніх технологій в галузі теорії і методики навчання, так і відродження та творче переосмислення багатого досвіду попередніх поколінь” [1, с. 254].

Нині в Україні розпочато масштабну реформу загальної середньої освіти, що має перетворити школу на важіль соціальної рівності та згуртованості, економічного розвитку та конкурентоспроможності [2, с. 70]. Саме тому використання фольклору на уроках музичного мистецтва є актуальним не лише в контексті арт- терапевтичних технологій, а й відповідає основним завданням Нової української школи.

Також музикотерапія тісно пов'язана з казкотерапією, принципи якої можна ототожнити з драматерапією насамперед через передачу музичного образу героя, теми і сюжету в музиці. Т. Д. Зінкевич зазначав, що казка так само багатогранна, як і життя. Саме це робить казку ефективним психотерапевтичним, виховним і розвиваючим засобом. Народна казка несе в собі культуру етносу, що її створив, а отже - національний образ світу, національні цінності та ідеали, традиційні моделі і стереотипи поведінки [3].

Цікавою є драматерапія у поєднанні з фольктерапією. В нашому епосі є багато тем, які можна застосувати у драматерапії - ігри, ритуали, пісні, танці. Виконання пісні може доповнюватися драматерапією, що буде мати додатковий ефект. У драматерапії доцільним є використання масок (створення мальованих масок, масок з пап'є-маше, робота з готовими масками) та ляльковий театр.

Доцільним є використання на уроках музичного мистецтва різноманітних рухів, пластичних імпровізацій, танців під музику, що також можуть виступати як окремий засіб арт-терапії. Загальновідомо, що рухи контролюються центральною нервовою системою, яка координує узгоджену роботу органів і м'язів. Допомагаючи учням проявляти в рухах під музику свободу їх тіла, вчитель музичного мистецтва надає їм можливість відчути і духовну свободу, свободу дій і самовираження.