Вплив традицій та інновацій на розвиток і функціонування виховної системи закладу загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив традицій та інновацій на розвиток і функціонування виховної системи закладу загальної середньої освіти

У статті проаналізовано значення традицій та інновацій у становленні й розвитку виховних систем закладів загальної середньої освіти в сучасних умовах.

Наголошується, що визначальне значення в упровадженні інновацій належить учасникам системи (учнівський і педагогічний колективи); провідну роль відіграє інноваційність середовища, особливості управлінської та самоуправлінської діяльності.

Ключові слова: система, виховна система, виховна система закладу загальної середньої освіти, інноваційний потенціал виховної системи, традиція, інновація, традиції виховної системи, інновації виховної системи.

- сукупність взаємодіючих об'єктів і суб'єктів;

- цілісне з'єднання структурних складників, що виконують визначені функції;

- поєднання взаємопов'язаних компонентів (елементів);

- множина компонентів, що в процесі взаємодії набувають нових характеристик;

- комплекс взаємозалежних елементів, що виокремлені від середовища і взаємодіють із ним як єдине ціле;

- сполучення відібраних компонентів, взаємодія яких спрямована на досягнення конкретної мети.

У сучасній педагогічній науці широко використовуються поняття «педагогічна система», «виховна система», «інноваційна педагогічна система», «освітньо-виховна система» тощо. Наприклад, дослідник В. Докучаєва обґрунтовує доцільність створення інноваційних педагогічних систем - як складно організованого феномена, що належить до класу соціальних систем («м'яких», «відкритих» систем) і містить системні (організаційні) риси (властивості) у внутрішніх зв'язках і синергетичні (самоорганізаційні) - у зовнішніх зв'язках [2].

Науковець І. Єрмаков обґрунтовує концепцію створення інноваційного закладу - «Школи життєтвор- чості особистості», що сприяє вихованню учня, здатного до самотворення, творчої побудови життя, конкурентоспроможного в суспільстві з ринковою економікою [5, с. 15].

Згідно з точкою зору О. Шафран, інноваційна система тлумачиться як соціально зумовлена цілісність і взаємодія сукупності компонентів, що виникають під час оновлення традиційної педагогічної системи шляхом упровадження різних нововведень і характеризується такими ознаками: креативність, цілісність, постійність, стійкість, гнучкість, динамічність, рухливість [12, с. 38].

На наш погляд, поняття «виховна система» є ширшим за поняття «педагогічна система». Виховну систему школи трактуємо як комплекс взаємопов'язаних і взаємозумовлених основних компонентів (виховна мета, цілі, завдання, суб'єкти, діяльність і спілкування, взаємини, взаємодія, життєвий простір, управління; самоуправління), що становить цілісну соціально-педагогічну структуру й забезпечує в процесі свого функціонування та розвитку становлення, реалізацію й самореалізацію особистості, її життєздійснення.

Для будь-якої виховної системи характерними є певні традиції. Загалом термін «традиція» походить від римсько-правового поняття «tradere» - «передавати, заповідати»; семантика якого складається зі слів «trans» (через, поза) і «dare» (давати) [11].

Традиції належать до елементів соціально-культурної спадщини та визначаються як систематично повторювані явища й події, ціннісні ставлення особистості, усталені форми, способи поведінки, вимоги щодо людської життєдіяльності.

Ніщо так не з'єднує колектив як традиція, стверджував А. Макаренко. Відповідно, традиції виникають на етапі становлення виховної системи. Вони можуть бути фундаментальними, основними, власне, системоут- ворювальними для цієї системи та існують до того часу, до якого існує система; певні традиції стають формальними, зникають. Традиції у виховній системі накопичуються, акумулюються й відтворюються новими учасниками.

Водночас виховна система потребує інновацій, спрямованих на оновлення, вдосконалення та розвиток системи.

Термін «інновація» (від лат. innovation - оновлення, новизна, зміна) науковець О. Дубасенюк визначає як процес творення, запровадження й поширення в освітній практиці нових ідей, засобів, педагогічних та управлінських технологій, у результаті яких підвищуються показники (рівні) досягнень структурних компонентів освіти, відбувається перехід системи до якісно іншого стану [3, с. 15].

І. Підласий тлумачить інновації як зміни в педагогічній дійсності, у педагогічних системах, що спрямовані на окремі її компоненти або на систему загалом, і виокремлює такі рівні інновацій:

- низький (псевдоінноваційний) або інноваційний за назвою, до якого належать нововведення, що виражаються в незвичних назвах і формулюваннях відомих явищ, процесів, технологій;

- середній (частково інноваційний) або інноваційний за формою, що полягає в заміні зовнішнього антуражу (форми) без порушення й поліпшення сутності;

- високий (по-справжньому інноваційний) або інноваційний за сутністю, що змінює систему або її основні компоненти та призводить до нарощування продуктів педагогічної діяльності [9, с. 5].

Разом із тим прагнення впровадити якомога більшу кількість інновацій у систему, що вже сформувалася, може спричинити руйнування традицій (навіть руйнування системи), але відсутність інновацій унеможливлює розвиток системи, призводить до її занепаду.

На наш погляд, необхідним є виважений підхід до впровадження інновацій і збереження традицій, що є «візитною карткою» виховної системи.

Інновація завжди пов'язана з оновленням, наприклад, це може бути приваблива ідея, запропонована активними учасниками виховної системи. Інновації можуть започатковуватися в новоствореній школі (наприклад, школа-новобудова), призводити до формування школи як виховної системи, є інновації, що спонукають до перебудови наявної вже системи (школа з невиховною підсистемою, що трансформується у виховну систему).

Інноваційний потенціал системи варто трактувати як здатність «сприймати» й реалізовувати інновації на рівні виховних нововведень загалом і щодо конкретної інновації. Визначальне значення в упровадженні інновацій належить учасникам системи (учнівський і педагогічний колективи, що генерують ідеї, організовують їх виконання); провідну роль відіграє також інноваційність середовища, особливості управлінської та самоуправлінської діяльності.

Інновація у виховній системі може бути спрямована на:

- розвиток школи як виховної системи;

- розвиток виховної підсистеми (виховна система класу);

- досягнення тактичних завдань виховної роботи.

Отже, з'являється реальна можливість дослідження інновацій власне виховної системи. У процесі її створення й розвитку щоразу необхідно вирішувати низку конкретних завдань. Дослідники виховних систем виділяють такі основні завдання:

- формування в учнів цілісної й науково обґрунтованої картини світу;

- формування громадянської самосвідомості, відповідальності за долю Батьківщини;

- прилучення дітей до загальнолюдських цінностей, формування в них правил поведінки, адекватних цим цінностям;

- формування в підростаючого покоління креативності, творчої ініціативи як риси особистості;

- формування самосвідомості, допомога дитині в самореалізації [6; 8].

Зазначена позиція перегукується з точкою зору авторів програми «Нова українська школа» в поступі до цінностей, котрі наголошують на потребі впровадження в освітній процес нової філософії виховання - соціально-педагогічної підтримки підростаючої особистості - як найбільш перспективної щодо нового осмислення ролі педагога в освітньому процесі та його взаємодії з учнями на етичних принципах і моральних імперативах. Основними завданнями соціально-педагогічної підтримки визначаються допомога учням у розвитку ціннісно-орієнтованої активності, готовності до вияву відповідальної громадянської позиції й патріотизму, подоланні труднощів соціальної взаємодії, профілактика ризикованої поведінки, соціальний захист у складних життєвих ситуаціях [10].

Упровадження інновацій спонукає до формулювання мети та завдань закладу освіти як виховної системи, що вимагає зміни діяльності та структури. Інновація може розпочинатися зі змін функцій (діяльності) виховної системи чи її структури (підсистем, ставлень, стосунків, зв'язків), формування нових завдань перед колективом. На наш погляд, важливе значення мають інновації, спрямовані на вдосконалення виховної системи школи, наприклад, розширення видів діяльності учасників системи, оновлення її ціннісних характеристик, створення розвивального простору, виховних центрів.

Висновки

Виховну систему необхідно розглядати як педагогічну категорію та феномен педагогічної практики, що постійно розвивається. З'являються і зникають різноманітні ідеї, уявлення щодо функціонування виховної системи, змінюється життєдіяльність, організаційна структура; учасники системи започатковують інновації, частина з яких перетворюється в традиції, що забезпечують розвиток системи, її унікальність і неповторність, однак незмінним має залишатися гуманістична спрямованість системи й відповідність інновацій і традицій інтересам розвитку особистості учня.

До перспектив подальших досліджень належить удосконалення шляхів упровадження інновацій у виховну систему та перетворення найоптимальніших із них у традиції.

Використана література

виховний освіта традиція

1.Виховні системи навчальних закладів: теорія та практика / укладач О. Є. Гречаник. Харків : Вид. група «Основа», 2014. 224 с.

2.Докучаєва В. В. Теоретико-методологічні засади проектування інноваційних педагогічних систем : автореф. дис. ... докт. пед. наук : 13.00.01. Луганськ, 2007. 46 с.

3.Дубасенюк О. А. Інновації в сучасній освіті. Інновації в освіті: інтеграція науки і практики : збірник науково-методич¬них праць. Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 12-28.

4.Дудник І. М. Вступ до загальної теорії систем. Київ : Кондор, 2010. 205 с.

5.Єрмаков І. Г. Виховання життєтворчості: моделі виховних систем. Харків : Видавнича група «Основа», 2006. 224 с.

6.Кабуш В. Т. Гуманистическая воспитательная система: теория и практика. Минск : Академия последипломного образо-вания, 2001. 332 с.

7.Ковальчук В. А. Освітньо-виховна система сучасної школи. Креативна педагогіка. Вінниця, 2015. Вип. 10. С. 88-93.

8.Новикова Л. И. Воспитание как педагогическая категория. Педагогика. 2000. № 6. С. 32-33.

9.Підласий І. П., Підласий А. І. Педагогічні інновації. Рідна школа. 1998. № 12. С. 3-17.

10.Програма «Нова українська школа» у поступі до цінностей. Київ, 2018. 40 с.

11.Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право. Москва : Зерцало, 2000. 411 с.

12.Шафран О. І. Система інноваційної підготовки майбутнього вчителя в умовах навчально-науково-педагогічних комплексів. Переяслав-Хмельницький : С. В. Карпук, 2007. 370 с.

Размещено на Allbest.ru