Структурні компоненти, критерії та рівні сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Структурні компоненти, критерії та рівні сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін

Сяська І.О.

Анотація

Розглянуто основні підходи вітчизняних педагогів до визначення структури екологічної компетентності майбутніх фахівців. Проаналізовано фактори, які впливають на виокремлення складових компонентів екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін. Обґрунтовано структуру зазначеного особистісного утворення та визначено її компоненти: інформаційно-пізнавальний, ціннісно-мотиваційний, професійно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний. Зміст інформаційно-пізнавального компонента визначається рівнем сформованості екологічного мислення студентів, засвоєння системи екологічних знань та здатністю застосовувати ці знання у процесах екологічно доцільної побутової і професійної діяльності. Ціннісно-мотиваційний компонент виявляється через ставлення до природи як до незаперечної цінності, передбачає усвідомлення себе як частини природи та необхідності застосування соціально-економічних обмежень і корекції власних потреб. Професійно-діяльнісний компонент характеризується ступенем оволодіння особистістю екологічним змістом щоденно-побутової та професійної діяльності, показниками якого є здатність практично застосовувати здобуті знання, вміння, ціннісні орієнтації, досвід екологічної діяльності під час прийняття природобезпечнихрішень у професійних і життєвих ситуаціях, формувати екологічну культуру й світогляд школярів, виявляти готовність до природоохоронної та еколого-натуралістичної роботи з дітьми.

Здатність коректувати власну поведінку і діяльність в оточуючому середовищі, прогнозувати її наслідки й нести за неї відповідальність на основі саморефлексії, саморегуляції та розвитку екологічної самосвідомості виявляється у сформованості рефлексивно-оцінного компонента екологічної компетентності. Визначено критерії діагностики та рівні сформованості екологічної компетентності особистості.

Ключові слова: екологічна компетентність, учитель природничих дисциплін, заклад вищої освіти, структура екологічної компетентності.

педагог екологічний компетентність

Annotatіon

Siaska I. O. Structural components, criteria and levels of compatibility of the ecological competency of future teachers of natural sciences

The article considers the main approaches of native educationists to the determintion of the structure of ecological competency offuture specialists. The factors that influence on the selection of the components of the ecological competency offuture teachers of natural sciences are analyzed. The structure of the mentioned personality formation is substantiated and its components are determined: information-cognitive, value-motivational, professional-activity, reflexive-estimable. The content of the information-cognitive component is determined by the level offormation of students' ecological thinking, the assimilation of the system of environmental knowledge and the ability to apply this knowledge in the processes of environmentally appropriate everyday and professional activities. Value-motivational component is manifested through the attitude to nature as an indisputable value, involves awareness of itself as part of nature and the need to apply socio-economic constraints and correction of their own needs. The professional-activity component is characterized by the degree of personality acquisition by the ecological content of everyday and professional activity, the indicators of which are the ability to practically apply the acquired knowledge, skills, value orientations, experience of ecological activity in during the adoption of environmental decisions in professional and life situations.

The ability to correct its own behavior and activities in the environment, to predict its consequences and to bear responsibility for it on the basis of self-reflection, self-regulation and development of ecological self-awareness is manifested in the formation of reflexive-estimable component of ecological competency.

The criteria of diagnostics and the level offormation of the ecological competency of the individual are determined.

Key words: ecological competency, teacher of natural sciences, institution of higher education, structure of ecological competency.

Впровадження компетентнішого підходу в систему вітчизняної освіти, задеклароване в стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, зумовлює розвиток педагогічної науки щодо вивчення проблеми формування компетенцій та компетентностей учнівської і студентської молоді та дорослого населення країни. У центрі уваги педагогічної науки постали питання навчання й виховання підростаючого покоління із соціально затребуваними якостями, здатного реалізувати увесь свій потенціал в умовах швидкозмінного інформаційного суспільства. Отже, якісна підготовка майбутніх учителів має відповідати соціально-суспільному замовленню, а формування їхньої професійної компетентності стає важливою галуззю науково-педагогічних досліджень. Зважаючи на екологічні виклики сьогодення, вивчення сутності й структури екологічної компетентності майбутніх педагогів як складової частини їх професійної підготовки стає пріоритетним напрямом сучасної вищої освіти.

Проблемою дослідження сутності й структури екологічної компетентності особистості займалися як зарубіжні, так і вітчизняні науковці. Зокрема, вивчення формування екологічної компетентності школярів здійснювали С. В. Алєксєєв, Г. Г. Найдьонова, Д. С. Єрмаков, Н. В. Куриленко, О. О. Колонькова, О. Л. Пру- цакова, Н. А. Пустовіт, Л. Д. Руденко, С. В. Шмалей та ін. Учені визначили загальні критерії до встановлення компонентної структури екологічної компетентності учнів старших класів: когнітивний (визначає інформаційний компонент із відповідними характеристиками екологічного мислення особистості та її загальною ерудованістю й обізнаністю стосовно сучасних екологічних проблем), мотиваційний (визначає ставлення і потреби особистості до екологічної діяльності та готовності нести відповідальність за вирішення проблем довкілля) та діяльнісний (визначає процесуально-практичний компонент та передбачає набуття практичного досвіду діяльності у довкіллі з метою його збереження і охорони).

З аналізу наукових доробок, що ведуться в галузі професійної освіти, можемо констатувати, що вихідні позиції науковців у дослідженні структури екологічної компетентності майбутніх фахівців доволі різняться. Зрозуміло, що спрямованість професійної діяльності зумовлює певну специфіку змісту екологічної компетентності фахівця. Це пояснює існування розбіжностей у поглядах щодо визначення структури екологічної компетентності випускників вищих закладів освіти.

Зокрема, О. В. Гуренкова, досліджуючи формування екологічної компетентності у фахівців водного транспорту, виділила такі компоненти: аксіологічний (ціннісно-мотиваційний), когнітивний (знаннєво-зміс- товий), діяльнісно-практичний (практико-технологічний) [2, с. 126-127].

Подібний підхід у визначенні компонентів екологічної компетентності студентів вищих технічних закладів освіти застосували Л. І. Білик, О. Л. Герасимчук, С. І. Ключка, Н. Ю. Олійник, А. Л. Хрипунова, які, окрім зазначених, визначили ще один складник - рефлексивний (здатність до осмислення, аналізу, самоаналізу, самооцінки й корекції власної діяльності).

У свою чергу Л. М. Титаренко у структурі екологічної компетентності студентів-біологів виділила інформаційно-досвідний, мотиваційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний складники, які об'єднуються в єдину систему двома чинниками - готовністю до природобезпечної діяльності і відповідальністю за наслідки власної діяльності [6, с. 15].

Особливої уваги заслуговує дослідження Л. Б. Лук'янової, яка, окрім згаданих компонентів, визначила ще один досить важливий - нормативний, який передбачає засвоєння та упровадження системи екологічних норм, законів, приписів, правил щодо діяльності й поведінки кожної особистості як громадянина взагалі й фахівця зокрема [4, с. 23-41].

Разом із тим, незважаючи на досить велику чисельність наукових напрацювань у цій галузі, проблема дослідження змісту й структури екологічної компетентності майбутніх педагогів, зокрема учителів природничих дисциплін, залишилася поза увагою, розроблена недостатньо і потребує детального вивчення.

Мета статті -- обґрунтувати компонентну структуру екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін, критерії її діагностування та рівні сформованості.

Перед тим як здійснювати аналіз компонентної структури екологічної компетентності майбутнього вчителя природничих дисциплін, потрібно врахувати певні фактори, які мають, на наш погляд, визначальне значення.

По-перше, структура будь-якого особистісного утворення (екологічна компетентність розглядається нами передусім як особистісний конструкт) визначається сутністю його змістового наповнення. У контексті нашого дослідження актуальною є думка М. С. Голованя, який виділив основоположні підходи для трактування сутності компетентності, що визначається такими категоріями, як: властивість або якість особистості, здібність, здатність або готовність, сукупність знань, умінь та навичок та їх ефективне використання, досвід діяльності або відповідність вимогам діяльності й ін. Відповідно до свого змістового наповнення компетентність особистості володіє системою функцій, які у свою чергу визначатимуть її структуру. До таких функцій М. С. Головань відносить мотиваційно-спонукальну, гностичну, діяльнісну, комунікативну, емоційно-вольову та ціннісно-рефлексивну [1, с. 5-6].

Таким чином, автор доводить, що компетентність поєднує як особистісні вихідні параметри, так і практично-процесуальний механізм накопичення індивідуального досвіду діяльності, оцінку й управління її результатами.

По-друге, виокремлення складових компонентів екологічної компетентності визначається галуззю прикладної діяльності особистості, її професійним спрямуванням. Вважаємо, що екологічна компетентність майбутнього фахівця є необхідною складовою частиною його професійної компетентності та, певною мірою, показником її сформованості. Слід зазначити, що особливістю професійної компетентності учителя є її поліфункціональний характер, який не обмежується лише традиційним триплетом «знання, уміння і навички», а потребує набуття досвіду інтеграції в педагогічну діяльність із застосуванням творчого креативного підходу у вирішенні професійних задач. Перелік компетентностей, якими має володіти майбутній учитель, визначається державним стандартом та відповідною освітньо-професійною програмою підготовки фахівця. Ми дотримуємося думки, що екологічна компетентність є одним зі складників професійної компетентності майбутнього вчителя будь-якого фаху, який і визначає її специфіку.

По-третє, унікальність феномена екологічної компетентності полягає в тому, що, враховуючи складну екологічну ситуацію сьогодення, її слід розглядати як складову частину ключових життєвих компетентностей та одночасно загальногалузевих та спеціальних (предметних). Очевидно, що подолання екологічних проблем можливе лише за умови переходу людства з технократичної моделі розвитку на модель сталого розвитку природи і суспільства. Світове співтовариство, уряди всіх країн відчувають потребу в спеціалістах із гнучким мисленням, здатних до адаптації до змінних соціально-екологічних умов та вирішення складних проблем з охорони навколишнього середовища. Отже, саме екологічно компетентні педагоги стоять біля витоку реалізації цих задач, бо хто, як не вони, розвивають, навчають і виховують нове покоління з високим рівнем сформо- ваності екологічної культури, готового до змін та забезпечення переходу до сталого суспільства.

Разом із тим екологія як наука вже давно вийшла з розряду біологічних дисциплін і отримала соціо- культурне спрямування свого розвитку, зумовлене необхідністю розробки наукових підходів до вивчення взаємовпливів у системі «природа - людина - суспільство» з метою їх збалансування та гармонізації. Відповідно, як навчальна дисципліна екологія має входити до циклу обов'язкових для підготовки фахівців будь-якого профілю. Щодо учителів-природничників, то їх фахове спрямування саме по собі передбачає формування системи екологічних знань й особистісних переконань, набуття досвіду екологічно доцільної діяльності під час проходження навчальних і виробничих практик, виконання дослідницьких проектів і курсових робіт.

Встановлення структури екологічної компетентності майбутнього учителя природничих дисциплін має спиратися на методологічні основи впровадження компетентнісного підходу в процес екологічної освіти студентів природничих факультетів вищих педагогічних закладів освіти. До них ми віднесли: онтологічні філософські положення про діалектичне пізнання явищ і процесів та взаємодії природи і людини; гносеологічну концепцію, яка характеризує основні етапи процесу засвоєння екологічних знань; аксіологічні положення про визнання суб'єктного ставлення до природи та непрагматичного характеру взаємодії з нею, що засноване на пріоритетності екологічних ціннісних орієнтацій; праксеологічну концепцію ефективної екологічно доцільної діяльності у довкіллі [5, с. 269].

Зазначені вище підходи дали змогу виокремити структурні компоненти екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін, що відображені на рис. 1. Таким чином, відповідно до зазначених методологічних підходів, нами виділено чотири структурні компоненти екологічної компетентності майбутнього учителя природничих дисциплін: інформаційно-пізнавальний, ціннісно-мотиваційний, професійно-діяльнісний, рефлексивно-оцінний.

Рис. 1 Концепція структури екологічної компетентності майбутнього учителя природничих дисциплін

Сутність, показники сформованості та критерії діагностики цих компонентів охарактеризовані в таблиці 1.

Таблиця 1 Структура, критерії та показники сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін

Екологічне пізнання оточуючого світу і місця власного «Я» в ньому реалізується через набуття досвіду практичної діяльності у довкіллі. Використання екологічних знань на практиці, на думку В. В. Червонець- кого, дає змогу сформувати позитивне ставлення до проблем довкілля, наслідків діяльності людини у навколишньому середовищі, встановити її результативність, відповідність здоровому глузду, певним моральним нормам і принципам [8, с. 79]. Отже, інформаційно-пізнавальний компонент у нерозривній цілісності пов'язаний як з діяльнісним складником екологічної компетентності, так і мотиваційним, тоді інтегруючим конструктом структури екологічної компетентності виступає досвід побутової та професійної діяльності в довкіллі.

В аргументації цього висновку ми врахували, що підґрунтям становлення провідних мотивів пізнавальної, дослідницької діяльності студентів у довкіллі є інтелектуальні потреби та інтереси. У науковій літературі зазначено, що інтерес - це вибіркове, емоційно забарвлене прагнення особистості до життєво значущих для неї об'єктів, що тісно пов'язане з особистою зацікавленістю до них [6, с. 49].

Отже, інтерес є детермінантом суб'єктивних прагнень особистості до певного виду діяльності з однієї сторони, а з іншої - визначає силу та спрямованість пізнавальних потреб особистості на основі її емоційно-вольових виявлень. Формування емоцій є початковою сходинкою в задіянні внутрішніх механізмів, що спричиняють ціннісне ставлення до природи.

Таким чином, ціннісно-мотиваційний компонент екологічної компетентності зумовлює розвиток як інформаційно-пізнавального компонента, так і професійно-діяльнісного, й рефлексивно-оцінного, реалізу- ючи структурне системоутворююче значення.

Щодо виділення критеріїв сформованості означених компонентів екологічної компетентності, то ми виходили з кількісно-якісних характеристик її структури, а значення цих критеріїв виявляли через визначення діагностичних показників сформованості.

Стосовно розроблення рівнів сформованості зазначених компонентів екологічної компетентності доцільно виокремити декілька підходів. Більшість дослідників дотримуються думки, що рівні сформованості екологічної компетентності особистості слід градуювати за ступенем якісного і кількісного прояву загальних показників, що характеризують критерій, за яким здійснюється діагностика. У цьому випадку ранжування рівнів сформованості зводиться до визначення ступеня прояву (низький, середній та високий) того чи іншого показника.

Ми ж пропонуємо застосовувати дещо інший підхід. Беручи за основу рівневий поділ становлення екологічної компетентності особистості за ступенем усвідомлення суб'єктивної значущості екологічної діяльності Д. С. Єрмакова [3], нами визначено 3 рівні сформованості екологічної компетентності особистості: низький - неусвідомлена мимовільна некомпетентність, середній - усвідомлена довільна некомпетентність, високий - усвідомлена довільна компетентність. На першому, низькому рівні людина не усвідомлює доцільності своєї екологічної діяльності у вирішенні тієї чи іншої екологічної проблеми. Усвідомлення правильності прийняття рішень приходить тоді, коли людина оперує не лише певною інформацією, а й досвідом застосування умінь та навичок такої діяльності на основі самоаналізу й саморефлексії чи через здійснення безпосереднього навчально-виховного педагогічного впливу на неї. У цьому випадку можемо констатувати перехід на другий середній рівень сформованості. І лише тоді, коли особистість є мотивованою до непрагматичної взаємодії з природою та має досвід такої взаємодії, керується ціннісними екологічними орієнтаціями у діяльності та вирішенні професійних і життєвих ситуацій у довкіллі, ми можемо говорити про перехід особистості на високий рівень сформованості екологічної компетентності.

Висновки

Таким чином, усі зазначені компоненти екологічної компетентності визначають екологічно доцільну діяльність майбутнього учителя природничих дисциплін у навколишньому середовищі як результат усвідомлення особистістю характеру взаємозв'язків між власними потребами і діяльністю у довкіллі відповідно до встановлених принципів сталого розвитку природи і суспільства. Потребують подальшого обґрунтування педагогічні технології та умови становлення високого рівня сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів природничих дисциплін у навчально-виховному процесі закладів вищої педагогічної освіти

Використана література

1. Головань М. С. Компетенція і компетентність: досвід теорії, теорія досвіду. Вища освіта України. 2008. № 3. C. 23-30. URL: http://www.uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_VM/Holovan_03.pdf.

2. Гуренкова О. Компонентно-критеріальна структура екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту. Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи: збірник наукових праць. Київ, 2011. Вип. 3. Ч. 1. 125-131 с.

3. Ермаков Д. С. Педагогическая концепция формирования экологической компетентности учащихся : автореф. дис. ... д.п.н. : 13.00.08. Москва, 2009. 45 с.

4. Лук'янова Л. Б. Концептуальні засади формування екологічної компетентності майбутніх фахівців. Теорія і практика професійного навчання дорослих у ПТНЗ і на виробництві: кол. монографія. Київ, 2010. С. 23-41.

5. Сяська І. Компетентнісний підхід в екологічній підготовці майбутніх учителів природничих дисциплін: теоретико-мето- дологічний аспект. Інноватикау вихованні: зб. наук. праць. Рівне, 2019. Вип. 9. С. 266-272.

6. Титаренко Л. М. Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.07. Київ, 2007. 20 с.

7. Філософський словник / за ред. В.І. Шинкарука. Київ : Голов. ред. УРЕ, 1986. 800 с.

8. Червоненький В. В. Екологічна освіта учнів країн Східної та Центральної Європи. Донецьк : Юго-Восток, 1998. 284 с.

References:

1. Holovan M. S. Kompetentsiia i kompetentnist: dosvid teorii, teoriia dosvidu [Competence and competency: experience of theory, theory of experience]. Vyshcha osvita Ukrainy. 2008. № 3. S. 23-30.

2. Hurenkova O. Komponentno-kryterialna struktura ekolohichnoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv vodnoho transportu [Component-criterial structure of ecological competency of future specialists in water transport]. Osvita doroslykh: teoriia, dosvid, perspektyvy: zbirnyk naukovykhprats. Kyiv, 2011. Vyp. 3. Ch. 1. 125-131 s.

3. Ermakov D. S. Pedahohycheskaia kontseptsyia formyrovanyia эkolohycheskoi kompetentnosty uchashchykhsia [The pedagogical concept of the formation of ecological competency of pupils]: avtoref. dys. ... d.p.n.: 13.00.08. Moskva, 2009. 45s.

4. Lukianova L. B. Kontseptualni zasady formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv [Conceptual principles of forming the ecological competency of future specialists]. Teoriia ipraktykaprofesiinoho navchannia doroslykh u PTNZ i na vyrobnytstvi: kol. monohrafiia. Kyiv, 2010. S. 23-41.

5. Siaska I. Kompetentnisnyi pidkhid v ekolohichnii pidhotovtsi maibutnikh uchyteliv pryrodnychykh dystsyplin: teoretyko- metodolohichnyi aspekt [Competent approach in the ecological preparation of future teachers of natural sciences: theoretical and methodological aspect]. Innovatyka u vykhovanni: zb. nauk. prats. Rivne, 2019. Vyp. 9. S. 266-272.

6. Tytarenko L. M. Formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti studentiv biolohichnykh spetsialnostei universytetu [Formation of ecological competency of students of biological specialties of the university]: avtoref. dys... kand. ped. nauk: 13.00.07. Kyiv, 2007. 20 s.

7. Filosofskyi slovnyk [Philosophical Dictionary] / za red. VI. Shynkaruka. Kyiv: Holov. red. URE, 1986. 800 s.

8. Chervonetskyi V V Ekolohichna osvita uchniv krain Skhidnoi ta Tsentralnoi Yevropy [Ecological education of students from the countries of Eastern and Central Europ]. Donetsk: Yuho-Vostok, 1998. 284 s.

Размещено на Allbest.ru