Структурні компоненти готовності до неперервної професійної діяльності вчителя іноземної мови в сучасному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурні компоненти готовності до неперервної професійної діяльності вчителя іноземної мови в сучасному суспільстві

Каніболоцька О.А.

Анотація

Розглянуто проблему неперервної професійної діяльності майбутнього вчителя іноземної мови. Проаналізовано структуру його готовності до професійної педагогічної діяльності. Зазначено, що професійна неперервна підготовка майбутнього вчителя іноземної мови в умовах сучасного суспільства розглядається як цілісна, відкрита, інтегративна, багаторівнева, мобільна система, що відповідає соціальним та освітнім вимогам, запитам ринку професійно-педагогічних послуг та умовам сертифікації. Концепція Ґрунтується на осмисленні процесу неперервної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови, що дає змогу сформувати конкурентоспроможного фахівця, здатного до творчої іншомовної професійної діяльності, та складається з теоретико-методологічного, структурно-змістовного, реалізаційно-технологічного, критеріально-аналітичного складників.

Розглядаються різні компоненти готовності до професійної діяльності як із психолого-педагогічної точки зору, так і з точки зору методики викладання іноземних мов. Варіативність та особистісна орієнтація сучасної освіти потребують змін у теорії й методиці навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах, а також у технологіях навчання на всіх ступенях. Зростає кількість методик, які сприяють формуванню практичних навичок пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, досвіду відповідального вибору та поведінки, становленню ціннісних орієнтацій. Тому коло вимог до особистості вчителя іноземної мови, визначене не тільки кваліфікаційною характеристикою, а й змінами в суспільстві, зростає, і на практиці відповідати цим вимогам стає все важче.

Визначено вимоги до вчителя іноземної мови в рамках розвитку сучасної школи. Окреслено основні напрями та компоненти професійної підготовки майбутнього вчителя іноземної мови, враховуючи загальні компоненти підготовки вчителя та психолого-педагогічне підґрунтя професійної діяльності вчителя іноземної мови. Акцентовано на необхідності дослідження особливостей організації неперервної професійної підготовки вчителя іноземної мови.

У справі об'єднання людства на основі певних ціннісних підстав і цільових орієнтирів одним із пріоритетних чинників стає неперервна освіта. Неперервність у сучасному культурно-освітньому контексті є ідеєю, принципом навчання, якістю освітнього процесу, умовою становлення людини. Однією з неодмінних умов ефективності вчителя іноземної мови (далі -- ІМ) є його готовність до професійної фахової діяльності. Аналізуючи питання підготовки вчителів іноземної мови, варто зазначити, що проблему формування їхніх знань, умінь і навичок у різний час досліджували багато науковців: теоретичні погляди на сутність підготовки майбутніх учителів іноземних мов і підходи до аналізу її теорії і практики - А. Амеліна, Н. Борисова, Л. Гусак, Л. Кравчук, М. Савчак, П. Сердюкова та інші; загальні теоретичні положення професійної підготовки вчителя іноземної мови на сучасному етапі - І. Білецька, К. Левківський, С. Ніколаєва, С. Сисоєва, О. Савченко, Л. Сущенко та інші.

Результатом професійної підготовки є готовність до професійної діяльності. В сучасній науці психологічну готовність досліджують В. Дорохін, В. Моляко, А. Проскура С. Равіков, мотиваційну - Е. Томас, морально-психологічну - Л. Кондрашова, С. Ніколаєнко, Г Штельмах, професійну - Д. Мазуха, моральну - Є. Шевчук, професіонально-педагогічну - С. Коришенко, готовність загалом - В. Бондар, А. Капська, І. Пастир, О. Ярошенко та інші.

Готовність розглядається педагогами та психологами як стан (М. Дяченко, Є. Ільїн, М. Левітов, Д. Мехіладзе), як якість особистості (Є. Павлютенков, К. Платонов, В. Сєріков, Є. Федорчук, В. Шадріков), як комплекс здібностей (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн), як синтез певних особистісних якостей (С. Дибін, В. Крутецька, В. Шаринський), як системне особистісне утворення (С. Васильєва, М. Дяченко, Л. Кандибович).

Мета статті - визначити сутність поняття готовності до професійної діяльності майбутнього вчителя іноземної мови, а також виявити структурні компоненти цієї готовності.

Невід'ємною частиною становлення сучасної держави є розвиток освіти, а також система підготовки та готовності до професійної педагогічної діяльності. Педагогічні та психологічні дослідження дають великий діапазон визначень готовності. Це можна пояснити кількома причинами. Слово «готовність» обмежує коло індивідуально-психологічних властивостей, залишаючи поза його межами знання, вміння і навички. Індивідуально-психологічні особливості людини визначаються здібностями, які демонструють її готовність до оволодіння певними видами діяльності та успішного їх здійснення. Посилаючись на дослідження Л. Гури, автор зазначає, що ними є особливості теоретичної концепції автора; дослідження стану готовності на різних рівнях протікання психічних процесів, якими регулюється поведінка особистості щодо навколишньої дійсності [2]. Одні науковці розглядають її на рівні психофізичних реакцій, інші - на рівні включення в діяльність. Крім того, спостерігається й довільне трактування категорії «готовність».

Під психологічною готовністю особистості до професійної діяльності М. Кужель розуміє психічний стан, який виникає в результаті усвідомленого або неусвідомленого відображення психологічної структури професійної діяльності і характеризується певними мотиваційними, операційними та регуляційними властивостями особистості [6]. І. Ковальська визначає, що готовність - стійке психологічне утворення, що забезпечує його здатність до успішного виконання завдань [4]. Це також відносить чинне дослідження до особистісного підходу.

У своїх працях Л. Кондрашова розглядає готовність до діяльності як фундамент професіоналізму, основою якого є психологічна готовність - «складне особистісне утворення, що включає ідейно-моральні і професійні погляди та переконання, професійну спрямованість психічних процесів, оптимізм, налаштованість на працю, спроможність до подолання труднощів, самооцінку результатів праці, потребу у професійному самовихованні, що забезпечує високі результати праці» [5]. Аналізуючи представлені вище роботи, автор вважає, що професійна готовність визначається як закономірний, цілеспрямований результат певної спеціальної професійної підготовки спеціалістів, їх особистісно-мотиваційного ствердження, налаштованості на працю, вміння перемагати труднощі, їх освіти, самоосвіти, самовиховання, бажання досягти успіху й уміння долати перешкоди. Готовність - це внутрішня здатність особистості, яка становить собою певну цілісність та існує як ознака професійної кваліфікації, а також є результатом цілеспрямованої підготовки.

Підходи до поняття «готовності» різноманітні, бо кожна наука надає йому певні індивідуальні характеристики, хоча з упевненістю можна сказати, що і педагоги, і психологи, і соціологи дають споріднені дефініції. Ядро цього поняття включає в себе як психологічну готовність, яка є базою та стійкою платформою діяльності, так і практичну (професійну) готовність для застосування всіх знань і вмінь. Так, зміст поняття «готовність» психологи та педагоги розглядають як єдність трьох компонентів - когнітивного, емоційного та пов'язаного з поведінкою (Д. Катя, Д. Керч, М. Кровгильд); сукупність мотиваційних, пізнавальних, емоційних, вольових якостей особистості (Е .Козлов, Ю. Кулюткін); передумову цілеспрямованої діяльності, її реалізації, стійкості та ефективності (К. Дурай-Новакова, М. Дяченко, Л. Кандибович); єдність спонукального (мотиваційного) і виконавчого (процесуального) компонентів (В. Селіванов); новоутворення (Л. Виготський, Д. Ельконін); психічний стан (А. Капська, А. Мороз, В. Сластьонін). Варто зазначити, що всі науковці вважають готовність передумовою успішної професійної діяльності людини.

Всі визначення поняття до професійної діяльності поєднуються основними ключовими поняттями, а саме тим, що це - складна система, багаторівневий процес тощо. На основі аналізу науково-педагогічної літератури можна зробити висновок про відсутність єдиного підходу до розуміння феномена готовності. Так, у дослідженні А. Рєзановича готовність трактується як «внутрішня якість особистості, в якій виражено її схильність до діяльності і яка представлена єдністю елементів: мотиваційна готовність, теоретична готовність, практична готовність» [7].

Складність багатьох підходів до визначення поняття «готовність» пов'язана зі складниками, які входять до нього. Наприклад, психологи виділяють такі компоненти готовності: мотиваційний, пізнавально-оперативний, емоційно-вольовий, орієнтаційний, психофізіологічний, оцінний. На думку С. Витвицької, складниками готовності до педагогічної діяльності є мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно- діяльнісний, інтегративно-творчий, комунікативно-емпативний, культурологічний, аналітико-рефлексій- ний та результативно-продуктивний компоненти.

У змісті структури готовності М. Дяченко та Л. Кандибович виділяють такі взаємопов'язані компоненти: мотиваційний - виражається в наявності потреби успішно виконувати поставлене завдання, інтересі до об'єкта діяльності, способів її здійснення, прагнення до успіху; орієнтаційний - включає знання та уявлення про особливості та умови діяльності; операціональний - передбачає оволодіння способами та прийомами діяльності, вміннями та навичками; вольовий - характеризує внутрішню потребу в управлінні діями; оцінний - передбачає самооцінку своєї підготовленості і відповідності процесу розв'язання професійних завдань встановленим зразкам.

Дослідниця М. Іпполітова у структурі готовності майбутнього вчителя до професійної педагогічної діяльності виділяє три взаємопов'язані компоненти: особистісний - характеризує ступінь морально-педагогічної готовності вчителя до професійної діяльності, відображає сформованість ціннісних орієнтацій, інтерес до професії, рівень розвитку мотивації педагогічної діяльності; когнітивний - відображає інформованість педагога про сутність та зміст педагогічної діяльності, рівень загальнопедагогічних, методичних, спеціально-предметних знань, необхідних для ефективної професійно-педагогічної діяльності; праксикологічний - характеризує професійні вміння і навички, які необхідні для реалізації функцій педагогічної діяльності та забезпечення її ефективності [3].

Структура професійної компетентності педагога включає три види компетентності: ключові - необхідні для будь-якої професійної діяльності, базові - відображають специфіку певної професійної діяльності, спеціальні - відбивають специфіку конкретної сфери професійної діяльності (А. Тряпіцина). Автор звертається до порівняльного аналізу складників готовності до професійної педагогічної діяльності (таб. 1).

Таблиця 1 Складники готовності до професійної педагогічної діяльності

Аналіз наукової літератури показав, що більшість дослідників у складі готовності виділяють (у таблиці виділено сірим кольором) мотиваційно-ціннісний, особистісний, когнітивний, операційно-діяльнісний, практичний, інтегративно-творчий, креативний, аналітико-рефлексійний, праксикологічний, технологічний компоненти. Також науковці наголошують на домінанті знань, умінь, певному досвіді їх застосування на практиці, позитивному ставленні студентів до професії вчителя, стійких мотивах педагогічної діяльності, наявності професійно важливих якостей особистості. Таке багатоаспектне трактування готовності до професійної педагогічної діяльності є актуальним і для процесу підготовки вчителів ІМ.

Основними вимогами до теоретичної підготовки вчителів іноземної мови, які сформульовані в цільовій комплексній програмі «Вчитель» є такі: вчитель ІМ повинен знати основні етапи розвитку навчання іноземних мов; вчитель ІМ повинен розуміти основні теорії формування комунікативної компетенції учнів, яка складається з мовленнєвої, соціокультурної' лінгвістичної, країнознавчої, навчальної, стратегічної компетенцій тощо [8].

Основні вимоги до практичної підготовки вчителя ІМ включають уміння реалізувати комунікативно- навчальну функцію, яка складається з інформаційного, мотиваційно-стимулювального і контрольно-коригувального компонентів, тобто вміння кваліфіковано застосовувати сучасні принципи, методи, прийоми і засоби навчання іншомовного спілкування; виховну функцію, тобто здатність вирішувати завдання морального, культурно-естетичного, трудового виховання учнів засобами іноземної мови з урахуванням особливостей ступеня навчання; розвивальну функцію, тобто здатність прогнозувати шляхи формування і розвитку інтелектуальної та емоційної сфер особистості учня, його пізнавальних і розумових здібностей у процесі оволодіння іншомовним мовленням; освітню функцію, тобто вміння допомагати учням в оволодінні вміннями навчатися, розширювати свій світогляд [8].

Беручи до уваги дослідження О. Гончарової, можна визначити складники готовності майбутнього вчителя ІМ до професійної діяльності, зокрема мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивний компоненти [1]. Всі ці компоненти є спільними для визначення готовності до професійної діяльності майбутніх вчителів і не відображають власне специфіки підготовки вчителя іноземної мови. На думку О. Ругальської, основними компонентами готовності майбутніх вчителів іноземної мови до професійної діяльності є мотиваційно-ціннісний (професійні настанови, позитивне ставлення до професії, інтерес до неї, стійкі наміри присвятити себе педагогічній діяльності тощо); когнітивно-комунікативний (наукова обґрунтованість та професійно доцільна система знань, яка є міцним фундаментом для розвитку практичних умінь та навичок здійснення майбутньої професійної діяльності); діяльнісно-практичний (дії та операції, необхідні для успішного здійснення професійно-педагогічної діяльності); професійно-особистісний (професійно-особистісні якості та здібності); оцінно-рефлексивний (самооцінка, самоаналіз, самокорекція, самовдосконалення професійної готовності й відповідності процесу розв'язання професійних завдань оптимальним педагогічним зразкам). Саме такі компоненти відображають зміст вимог, які стоять перед майбутнім вчителем іноземної мови.

Варіативність та особистісна орієнтація сучасної освіти потребують змін у теорії й методиці навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах, а також у технологіях навчання на всіх ступенях. Зростає кількість методик, які сприяють формуванню практичних навичок пошуку й аналізу інформації, самонавчанню, самоорганізації, досвіду відповідального вибору та поведінки, становленню ціннісних орієнтацій.

Сучасні методики оцінювання вчителя іноземної мови загалом містять багато вимог. Спільним є те, що для того, щоб сформулювати складники готовності майбутнього вчителя іноземної мови, необхідно розглянути зміст професійної підготовки вчителя ІМ: мовну практичну підготовку (оволодіння лінгвістичною, лінгвокраїнознавчою, комунікативною, навчально-пізнавальною і лінгво-методичною компетенцією); психолого-педагогічну підготовку (оволодіння базовими психологічними вміннями вчителя як практичного психолога і базовими професійними вміннями вчителя); методичну підготовку (знання основ методики навчання іноземної мови в середній загальноосвітній школі та володіння методичними вміннями).

Представлений аналіз науково-методичної літератури та нормативно-правових документів свідчить про глибокий та змістовний підхід до визначення основних складників / компонентів готовності майбутнього вчителя ІМ до професійної діяльності. Такі компоненти будуть покладені в основу формулювання критеріїв визначення рівнів сформованості готовності та професійної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови до професійної діяльності, а також до неперервної освіти. Системний підхід до цього питання представлено на рис. 1.

Рис. 1. Компоненти готовності вчителя ІМ до професійної діяльності

Здійснений аналіз дає змогу дійти висновку, що готовність майбутнього вчителя іноземної мови до професійної діяльності - це важлива інтегративна якість і стала особистісна характеристика, що складається з мотиваційно-ціннісного, когнітивно-комунікативного, діяльнісно-практичного (креативного), професійно-особистісного, оцінно-рефлексивного компонентів і виявляється у здатності здійснювати ефективну іншомовну педагогічну діяльність в умовах Нової української школи та є результатом професійної підготовки вчителів у закладах вищої освіти. Ефективність сформованих компонентів / складників готовності вчителів ІМ до професійної діяльності тісно пов'язана з досягненням високого рівня розвитку їх професійної компетенції.

Отже, готовність до педагогічної діяльності вчителя іноземної мови не можна зводити лише до забезпечення певного настрою особистості працювати в обраній сфері діяльності або до виховання окремих якостей і властивостей, до простого їх сумування. Готовність до педагогічної діяльності передбачає утворення таких необхідних установок, відносин, професіоналізму, властивостей і якостей особистості, які забезпечують можливість майбутньому фахівцю свідомо і сумлінно, зі знанням справи і творчо виконувати свої професійні функції та обов'язки. Визначальним фактором готовності майбутнього вчителя іноземної мови до професійної (педагогічної) діяльності є особливості цієї діяльності та умови її протікання. Отже, і зміст компонентів такої готовності визначається особливостями педагогічної діяльності.

Використана література

неперервний професійний вчитель

1. Гончарова О.А. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності: дис ... канд. наук: 13.00.04. Київ, 2008. 221 с.

2. Гура Л.М. Организационно-методические аспекты формирования социально-психологической готовности студентов гуманитарных вузов к педагогической деятельности. Горизонти освіти. 2014. № 2. С. 54-60.

3. Ипполитова Н.В., Колесников М.А., Соколова Е.А. Система профессиональной підготовки студентов педагогического вуза: личностный аспект: монография. Шадринск: Исеть, 2006. 236 с.

4. Ковальська І.Е. Формування психологічної готовності членів громадських формувань до охорони державного кордону: автореф. дис. ... канд. наук: 19.00.09. Хмельницький, 2009. 23 с.

5. Кондрашова Л.В. Концепція взаємодії моральних і психологічних якостей у змісті педагогічного професіоналізму. Професійне становлення майбутнього вчителя: монографічний огляд. Кривий Ріг, 2006. 327 с.

6. Кужель М. Формування психологічної готовності до педагогічної діяльності викладачів фізичної культури: автореф. дис. ... канд. наук: 19.00.07. Хмельницький, 2010. 24 с.

7. Прудка Л. Обґрунтування формування інтегративної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності: автореф. дис. ... канд. наук: 13.00.04. Київ, 2013. 24 с.

8. Цільова комплексна програма «Вчитель». Інформаційний збірник Міністерства освіти України. 1997. № 24. С. 11-25.

Размещено на Allbest.ru