Розвиток педагогічної майстерності майбутніх учителів засобами сучасних технологій навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток педагогічної майстерності майбутніх учителів засобами сучасних технологій навчання

У статті здійснено аналіз підходів до трактування поняття “педагогічна майстерність”. Обґрунтовано, що великого значення для розвитку педагогічної майстерності майбутніх учителів набувають вдосконалення змісту й методика викладання циклу педагогічних дисциплін. Описано досвід використання викладачами кафедри педагогіки та менеджменту освіти Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка сучасних технологій навчання під час викладання дисциплін “Педагогіка”, “Основи педагогічної майстерності”, “Вступ до спеціальності”, “Методика виховної роботи”, “Етнопедагогіка”, “Нові педагогічні технології”. Зокрема, розглянуто специфіку впровадження технології педагогічних майстерень, технології проектної діяльності, технології дослідницької діяльності, технології тьюторського супроводу, технології соціально-контекстної освіти, які сприяють розвитку педагогічної майстерності майбутніх учителів.

Процес реформування освіти в Україні висуває нові вимоги до підготовки педагогічних кадрів. Високий рівень знань із предмета й опанування методики його викладання вже не можуть повністю охарактеризувати актуальний рівень професійної готовності вчителя. Аналіз практики показує, що однією з вагомих проблем сучасної освітньої системи є недостатній рівень підготовленості вчителів до роботи в умовах, що вимагають самостійного прийняття оптимальних педагогічних рішень. Відомо, що освітня практика сьогодення вимагає від вчителя вміння самостійно та науково обґрунтовано конструювати навчальний процес.

Різні аспекти професійної підготовки майбутніх учителів знайшли своє відображення в працях М. Б. Євтуха, В. П. Зінченка, В. М. Гончаренка, О. В. Киричука, С. О. Сисоєвої, М. М. Солдатенка та інших. Проблеми формування й удосконалення педагогічної майстерності широко розкриті в наукових доробках І. А. Зязюна, В. І. Ковальчука, Н. В. Кузьміної, А. І. Щербакова та інших.

Мета статті полягає в обґрунтуванні особливостей розвитку майбутніх учителів засобами сучасних технологій навчання в умовах університету.

Аналізуючи різні підходи до розуміння сутності педагогічної майстерності, на особливу увагу заслуговують праці наукової школи І. А. Зязюна та її послідовників, в яких педагогічна майстерність розуміється своєрідним підсумком розвитку людини, виражаючи досягнення чи повноту професійної якості. Керуючись поглядами представників означеної наукової школи, стан майстерності доцільно характеризувати здатністю педагога інтегруватися з будь-яким науково-практичним контекстом, досвідом, інформацією, перетворюючи її на джерело, засіб вирішення професійних завдань і власного професійного зростання, а також усвідомленням механізмів успішності своєї праці, себе як специфічного «інструмента» роботи з людиною [1].

Український вчений І. А. Зязюн під педагогічною майстерністю розглядає комплекс властивостей і якостей особистості вчителя, які забезпечують високий рівень організації його професійної діяльності. Він зауважує, що професійні знання - це основа становлення професійної майстерності.

Розуміння педагогічної майстерності як високого рівня професійної діяльності вчителя, що лежить в основі більш високих, або вищих рівнів його професіоналізму - педагогічної творчості й педагогічного новаторства, - ми знаходимо в роботах А. К. Маркової, І. Ф. Харламова та інших дослідників. Науковець А. К. Маркова визначає сутність педагогічної майстерності як “виконання вчителем своєї праці на рівні зразків і еталонів, відпрацьованих в практиці й вже описаних у методичних розробках і рекомендаціях” [6]. Вона вважає, що майстерність педагога виявляється в досить високому рівні опанування основами професії, в успішному застосуванні вчителем вже відомих у науці й практиці прийомів.

Великого значення для розвитку педагогічної майстерності майбутніх учителів набуває вдосконалення змісту й методика викладання циклу педагогічних дисциплін. У своїй освітній діяльності викладачі кафедри педагогіки та менеджменту освіти Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка орієнтуються на нові перспективні розробки педагогічної теорії та практики, для яких характерною ознакою є варіативність технологій, які активізують пізнавальну діяльність студентів. Як організаційний компонент при цьому використовуються сучасна навчально-методична література, новітні джерела інформації, технічні засоби навчання.

Значний потенціал репрезентує використання ігрових технологій в освітньому процесі закладу вищої освіти. Зокрема, у процесі викладання дисциплін “Педагогіка”, “Основи педагогічної майстерності” ефективно використовується рольова гра «Портфоліо сучасного вчителя». У ході гри майбутні вчителі “приміряють” на себе образ “ідеального педагога”. Цікавим моментом гри є те, що через індивідуальність сприйняття кожного студента цей образ володіє специфічними властивостями і якостями, на основі взаємного обміну якими він корегується і доповнюється.

Особливу увагу в процесі підготовки до занять викладачі кафедри педагогіки та менеджменту освіти приділяють технології проблемного навчання, використання якої дає змогу підготувати майбутніх учителів до розв'язування проблем організації взаємодії з суб'єктами педагогічного процесу (молодшими школярами, підлітками, старшокласниками, батьками, колегами, адміністрацією навчального закладу). На заняттях, присвячених вивченню взаємодії з дітьми різного віку, розробляються ідеї про активну особистісну роль дитини в освітньому процесі, орієнтацію педагога на сприяння розвитку дитини, співучасть, співпрацю, пошук і створення різних варіантів вирішення цих педагогічних ситуацій.

Проблеми організації взаємодії з батьками і колегами розглядаються в контексті пошуку однодумців і помічників у плані організації особистісно-орієнтованого педагогічного процесу. До практичних занять студенти в мікрогрупах готують інноваційні розробки, моделі, проекти, спрямовані на вирішення конкретних педагогічних проблем з урахуванням вікових та особистісних характеристик суб'єктів взаємодії.

Залучаючись до впровадження інноваційних технологій, методів і прийомів педагогічної діяльності, майбутні вчителі не лише занурювалися в проблеми взаємодії з різними суб'єктами педагогічного процесу, а й самі вчилися працювати в команді, спільно шукати творче розв'язання поставленої проблеми, погоджувати свої позиції. Створюючи інноваційні проекти, студенти орієнтуються не тільки на використання вже наявних форм взаємодії, але й на адаптацію цих форм до актуальних педагогічних завдань. Студентам пропонується не обмежуватися однією формою, а розробляти систему форм взаємодії, визначати умови організації проектів, прогнозувати очікувані результати реалізації інноваційного проекту, що дають змогу робити висновки про особистісні перетворення суб'єктів взаємодії.

Використання інтерактивних методів, ділової та сюжетно-рольової ігор, кейс-технології, створення проблемних ситуацій дають змогу успішно вирішувати цілий спектр завдань професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів [3, с. 10]. Означений комплекс педагогічних прийомів, методів можна успішно використовувати під час проведення на заняттях фрагментів виховних заходів, нетрадиційних уроків, уроків із використанням елементів інноваційних освітніх технологій, батьківських зборів. Такі ділові ігри доцільно проводити під час практичних занять і самостійної роботи з дисциплін “Педагогіка”, “Вступ до спеціальності”, “Методика виховної роботи”, “Етнопедагогіка”, “Нові педагогічні технології”, “Основи педагогічної майстерності”.

Особливого значення набуває використання педагогічних інновацій у процесі викладання дисципліни “Етнопедагогіка”. Для того, щоб оптимально вирішувати завдання професійно-педагогічної підготовки студентів, на заняттях використовують педагогічні ситуації комунікативного характеру, рішення яких здійснюється студентами з використанням засобів народної педагогіки.

Інноваційною формою організації навчального заняття є проведення фрагментів уроків, побудованих на основі етнопедагогічних технологій, відповідно до яких майбутні вчителі проектують організації навчально- виховного процесу в школі на основі елементів народної педагогіки.

Також під час проведення семінарських занять і організації самостійної роботи студентів великого значення набуває театралізований показ обрядів, які розкривають сутність та істинний освітньо-виховний потенціал народних традицій. Безпосередня участь різного роду обрядової діяльності українців та інших народів, які проживають в Україні, вже є своєрідним прикладом народної драматургії: у кожного учасника обряду своя роль, свій образ, свої функції, традиції й народний етикет, які регламентують послідовність дій і особливості їх взаємин. Особливий колорит і самобутність підкреслюється національним одягом, предметами народного побуту, музичним і пісенно-поетичним супроводом, створюючи ідеальну мізансцену для проведення обряду.

Важливе значення має багата палітра позитивних емоцій, святкова атмосфера, яка супроводжує багато елементів традиційно-обрядової діяльності. Тому в сучасних умовах, коли завданням відродження народних традицій приділяється велика увага, майбутні вчителі мають не тільки знати суть і справжнє смислове значення особливостей народної системи виховання, а й вміти активно використовувати, чому значною мірою сприяють опановані в процесі професійної підготовки знання, уміння і навички. У зв'язку з цим використання інноваційних технологій у процесі викладання дисципліни “Етнопедагогіка” дає змогу не лише поглибити знання студентів у галузі народної культури, а й формує особливу модель педагогічної діяльності, в якій органічно поєднуються інноваційні прийоми, специфічні способи організації педагогічної взаємодії, запозичені з народної педагогіки, взаємозбагачуючись і доповнюючи один одного.

У результаті комплексу заходів підвищується успішність студентів, у них формується достатня база для застосування інновацій у майбутній педагогічної діяльності, вони виходять на творчий рівень опанування професією.

Розглянемо й інші технології, які доцільно використовувати під час викладання педагогічних дисциплін із метою розвитку педагогічної майстерності.

Зокрема, технологія педагогічних майстерень є оригінальним способом організації діяльності студентів у складі малої групи за участю педагога-майстра, який ініціює пошуковий, творчий характер діяльності студентів. До переваг означеної технології можна зарахувати: розвиток творчого мислення; пошук істини власним шляхом; відхід від цілої низки формальних моментів навчальної діяльності; переосмислення сутності самого поняття “контроль протікання навчального процесу” у внутрішній контроль, самодіагностику через роботу в парах, групах, через соціалізацію. На думку дослідниці Г А. Мейчік, майстерня формує мотивацію на процес пізнання, на зміну, вдосконалення особистості як учня, так і педагога, тому що дає змогу вивчити що-небудь зсередини, з різних сторін, в будь-який зручний або доступний спосіб [8].

Основними елементами технології педагогічних майстерень є методичні прийоми: індукція, самокон- струкція, соціоконструкція, соціалізація, розрив, корекція, творче конструювання знання. Головним у технології педагогічних майстерень є не висвітлення та опанування інформації, а передача способів роботи. Означена технологія дає змогу розблокувати здібності учня, уникнути причин, які гальмують реалізацію природнього творчого потенціалу.

Технологія проектної діяльності полягає в організації спільної навчально-пізнавальної, творчої або ігрової діяльності студентів, яка має спільну мету, узгоджені методи, способи діяльності й спрямована на досягнення загального результату діяльності. Провідною умовою проектної діяльності є наявність заздалегідь вироблених уявлень про кінцевий продукт діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення цілей і завдань проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм і організація діяльності з реалізації проекту) та реалізації проекту, включаючи його осмислення і рефлексію результатів діяльності. Технологія проектної діяльності орієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування й опанування нових, у тому числі й шляхом самоосвіти [9, с. 5].

Технологія дослідницької діяльності передбачає діяльність студентів, пов'язану з вирішенням творчих, дослідницьких завдань із заздалегідь невідомим результатом, й окреслює наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері, визначену з огляду на прийняті в науці традиції: постановка проблеми, вивчення теорії, присвяченій конкретній проблематиці, підбір методик дослідження та практичне опанування ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, науковий коментар, власні висновки.

Технологія тьюторського супроводу має на меті реалізацію нових способів і шляхів спілкування педагога зі здобувачами освіти. Ця технологія передбачає використання нових способів, прийомів, методів викладання. Технологія тьюторського супроводу - це нестандартна форма організації занять, яка допомагає створити творчу атмосферу, психологічний комфорт, сприяє професійному та особистісному зростанню майбутніх учителів, розвитку їх пізнавальних, творчих та комунікативних здібностей, пізнавального інтересу, мотивації навчально-пізнавальної, дослідницької діяльності, дає змогу здійснити й емоційно відчути процес спільної творчості, пошуку знання.

Технологія соціально-контекстної освіти - система організації навчального процесу в закладах вищої освіти, яка заснована на ігровому моделюванні ситуацій життєдіяльності в контексті соціальної взаємодії школярів і майбутніх учителів, пов'язаних із виявленням актуальних проблем і подальшим проектуванням етапів досягнення мети й постановкою доцільних завдань, які сприяють розв'язанню цих проблем. Методичним ядром означеної технології є проектно-контекстний підхід, “який полягає в проектуванні й використанні навчальних соціальних ситуацій і рольових ігор як форм контекстного навчання старшокласників” [7].

Концептуальною основою технології соціально-контекстної освіти є теорія контекстного навчання і виховання, розроблена в науково-педагогічній школі А. А. Вербицького. Контекстним є таке навчання, в якому в формах організації освітньої діяльності динамічно моделюється загальнокультурний, духовний, предметний, соціальний зміст освіти життєдіяльності учня, здійснюється трансформація його навчально- пізнавальної діяльності в соціально-практичну.

Висновки

педагогічний учитель майстерність

Таким чином, науково-теоретичні знання, практичні вміння та навички майбутніх учителів, засвоєні ними в педагогічних закладах вищої освіти, є основою у формуванні їхньої майстерності. Зокрема, використання сучасних технологій навчання під час підготовки майбутніх учителів сприяє розвитку їхньої педагогічної майстерності.

Використана література

педагогічний учитель майстерність

1.Зязюн І. А. Філософія педагогічної якості в системі неперервної освіти. Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. 2005. № 25. С. 13-18.

2.Ковальчук В. І. Розвиток педагогічної майстерності педагога вищої школи в умовах змін. Людина, суспільство, держава у філософському дискурсі: історія і сучасність : матеріали міжнар. наук-практ. конф., Київ, 18-19 травня 2017 р. Київ : Міленімум, 2017. С. 169-170.

3.Ковальчук В. І. Теоретичні і методичні засади розвитку педагогічної майстерності майстрів виробничого навчання про-фесійно-технічних начальних закладів у післядипломній освіті : дис. ... д-ра. пед. наук : 13.00.04 / Класичний приватний університет. Запоріжжя, 2014. 369 с.

4.Ковальчук В. І. Педагогічна майстерність викладача, як основа його компетентності. Педагогічна майстерність як сис¬тема професійно мистецьких компетентностей : збірник матеріалів ІХ міжнар. педагогічно-мистецьких читань пам'яті професора О. П. Рудницької / гол. ред. І. А. Зязюн. Чернівці : Зелена Буковина, 2011. Вип. 3 (7). С. 569-579.

5.Ковальчук В. І. Формування проектної компетентності учнів загальноосвітніх навчальних закладів: концептуальна модель.

Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. 2015. Вип. 28. С. 26-33.

6.Маркова А. К. Психология труда учителя : кн. для учителя. Москва : Просвещение, 1993. 193 с.

7.Мачехина О. Н. Технология социально-контекстного образования в развитии социальной компетентности. URL: https://cyberleninka.rU/article/v/tehnologiya-sotsialno-kontekstnogo-obrazovaniya-v-razvitii-sotsialnoy-kompetentnosti (дата звернення: 20.03.2019).

Размещено на Allbest.ru