Використання ігрового методу на уроках англійської мови у початкових класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Використання ігрового методу на уроках англійської мови у початкових класах

Крохмальна Г.І., Елюфінська О.Р.

Постановка проблеми. Основна риса освіти сьогодні -- це модернізація навчання, його перетворення з метою підвищення ефективності на основі застосування інноваційних технологій. Особливу увагу приділяють формуванню іншомовної компетенції у здобувачів початкової ланки освіти. Відповідно до вимог Державного стандарту початкової школи і концепції Нової української школи, іноземна мова є загальнообов'язковою для вивчення учнями з першого класу [4; 11]. Основне завдання вчителів -- зуміти реалізувати передбачені вимоги, знайти сучасний підхід до організації освітнього процесу, створити та впровадити нові методи та технології навчання.

На сучасному етапі модернізації та реформування освітньої галузі, актуальними проблемами організації навчання постають питання добору новітніх форм, методів і засобів навчання і виховання учнів початкових класів. Здобувачі початкової ланки освіти не проявляють високого рівня активності у процесі навчання загалом та вивчення англійської мови зокрема. Учителеві у сучасному інформаційному світі важливо рухатись у ногу із часом і обирати не лише результативні методи, але і такі, що мотивуватимуть та зацікавлюватимуть учнів упродовж усього навчання.

На основі аналізу численних наукових праць, з'ясовано, що одним із ефективних методів вивчення англійської мови є метод гри. Оскільки, дидактична гра здатна зробити перехід до навчальної діяльності плавним і більш комфортним для дітей. Вона підвищує емоційну складову освітнього процесу і передусім кожного уроку, здатна істотно підвищити ефективність засвоєння знань учнями, а також працездатність маленьких школярів [7, с. 14].

Ми провели он-лайн опитування, у якому взяло участь 20 учителів англійської мови учнів початкових класів м. Львова. Аналіз результатів дослідження показав, що лише 5 учасників використовують ігрові методи кожного уроку, а на запитання: Чи варто використовувати ігрові методи у процесі вивчення англійської мови початкової школи? -- усі респонденти відповіли ствердно, що дає змогу стверджувати про готовність вчителів до використання ігрових методів. Проте на запитання: Як саме, та як часто вчителі використовують учителі ігрові методи, більшість опитаних відповіли: для закріплення вивченого матеріалу, на етапі презентування лексичних одиниць, у процесі навчання учнів 1 класів, під час відкритих уроків тощо. Здобуті результати свідчать про те, що учителі початкових класів використовують не всі можливості ігрових методів, а лише його частину і не усвідомлюють усієї важливості використання цього методу у початкових класах.

З огляду на це вважаємо за необхідне здійснити аналіз можливих способів використання ігрових методів у процесі вивчення англійської мови здобувачами початкової освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичне опрацювання означеної проблеми дає змогу стверджувати, що впровадження ігрових методів в освітній процес і підготовка майбутніх учителів залишається актуальною проблемою в сучасному освітньому просторі. Зокрема пси- холого-педагогічні аспекти використання ігор у навчальному і виховному процесах, вивчали Н. Анікєєва, О. Булигіна, Д. Ельконін, М. Кларін, Н. Кудикіна, О. Мицик, В. Паламарчук, О. Савченко, Г. Селевко, Т. Марчій-Дмитраш та ін.

мета статті -- теоретично обґрунтувати сутність поняття ігрових методів навчання у процесі формування іншомовної компетенції в учнів початкових класів.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Гра як метод навчання, передавання досвіду старших поколінь молодшим використовувалася з найдавніших часів й використовується в народній педагогіці, дошкільних та позашкільних закладах.

Т. Марчій-Дмитраш, досліджуючи дидактичну гру як метод навчання, зазначає: «Дидактична гра синтезує цільові, мотиваційні, змістові, процесуальні, результативні, контрольно-оцінювальні компоненти, притаманні навчальній діяльності. Це дозволяє стверджувати, що вона як системот- вірний метод сприяє комплексному вивченню іноземної мови, її можна використовувати для організації різних форм навчальної діяльності» [8].

На думку Л. Артемова: «Гра -- потреба зростаючої дитини, свобода саморозкриття, головна сфера спілкування дітей» [1, с. 3].

Як зазначає О. Булигіна, гра розвиває психологічну гнучкість, розкутість, комунікабельність, емоційно-вольовий вплив. Дитина має в грі право на помилку. Вона ж є засобом розвитку дитячої уяви, розвиває пізнавальні здібності, емоційний бік особистості, збагачує словниковий запас» [3, с. 7].

Дидактична гра -- це гра, яка спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного удосконалення пізнавальних умінь і навичок; це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра [14, с. 2].

У процесі гри в учнів початкових класів формуються спритність, допитливість, зацікавленість, кмітливість, воля, активність. Гра -- це і школа спілкування для дитини, це своєрідна підготовка до праці. А.С. Макаренко підкреслював, що яка дитина у грі, майже така вона буде і у роботі, коли зросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається саме у грі. Найактивніше використання ігрової діяльності в навчальному процесі просто необхідне; її застосування дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до навчальної праці. Уроки іноземної мови з молодшими школярами вимагають творчого ставлення вчителя до процесу навчання. Успішне проведення гри залежить від рівня та ретельної підготовки, організації, і, звичайно, від майстерності вчителя та його відданості своїй справі.

Головні умови ефективності застосування ігор, на думку І. Джелялова, -- це органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей) [5, с. 52].

Результативність дидактичних ігор залежить від методики їх організації та проведення. Адже, ігрові методи навчання відрізняються від решти тим, що гра -- добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку. У грі легше подолати труднощі, перешкоди, психологічні бар'єри. Мотиваційна за своєю природою, гра вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості. Гра допомагає ділитися знаннями, уміннями, навичками. Гра багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом. Гра -- переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знаходиться змагання. Гра має кінцевий результат.

Погоджуємось із думкою В. Кукушина, що гра пробуджує інтерес і активність дітей, дає їм можливість проявити себе в цікавій для них діяльності, сприяє більш швидкому і надійному запам'ятовуванню іншомовних слів та речень, особливо якщо знання цього матеріалу є обов'язковою умовою для участі, а в окремих випадках обов'язковою умовою для перемоги [9, с. 40].

Своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку пізнавальних інтересів школярів є зацікавленість у навчанні. Дитина молодшого шкільного віку живе у світі мрій, фантазій ,казки. Уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, бажання обов'язково зрозуміти: що, чому і як відбувається, відшукати відповіді на всі запитання, не пасувати перед труднощами, а, отримавши відповіді, знову прямувати вперед -- все це і є інтерес. Стійкий пізнавальний інтерес формується у різні способи. Одним із них є зацікавленість. Елементи зацікавленості гри, усе незвичайне, несподіване викликає у дітей здивування, жвавий інтерес до процесу пізнання, допомагає їм опанувати будь -- який навчальний матеріал [13].

У грі учасник має отримати приз: матеріальний, моральний (грамота, публічне оголошення результату, заохочення) чи психологічний (самоствердження, підвищення самооцінки). Під час гри розвиваються творче мислення -- здатність сформулювати проблему, оцінити ситуацію, висунути можливі варіанти розв'язання і, проаналізувавши ефективність кожного, обрати оптимальний варіант.

На основі теоретичного аналізу, зазначимо, що ігрові методи сприяють:

— розвитку самопізнання (завдяки зниженню бар'єрів психологічного захисту й усунення нещирості на особистісному рівні);

— особистісному зростанню учасників через розуміння себе й інших, а також процесів, які відбуваються у групі;

— прагненню учнів визначити якомога більше можливостей вибору під час життєвих труднощів і проблем, оскільки заохочується дослідницьке ставлення до дійсності: «Що відбувається зараз?»;

— зростанню самоусвідомлення учнів;

— формуванню вмінь рефлексувати, аналізувати особисту поведінку [10, с. 2--3].

Використання гри в процесі навчання сприяє скороченню часу на вивчення теми й ефективному застосуванню навчального матеріалу. Процес навчання стає більш творчим, захопливим [10, с. 4--5].

О. Мицик підкреслює, що на уроці ми маємо справу з навчальними іграми, що, на відміну від розважальних, мають методичну мету, яку вчитель повинен завжди чітко уявляти, однак в жодному разі не слід показувати учням, що його цікавить дидактичний підтекст. Він повинен сміятися і радіти з учнями, підкреслюючи тим самим, що його цікавить гра, а не навчальний аспект, який закладено у вправу. Якщо вчитель розкриє учням свою мету, то гра перетвориться на звичайну вправу. Для вчителя ж будь-яка навчальна гра -- це насамперед вправа.

З огляду на це, дидактична гра має чітку структуру, що вирізняє її з-поміж інших видів навчально-пізнавальної діяльності. У освітньому процесі, ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи.