Поєднання методичних підходів викладання фізико-математичних дисциплін в умовах дистанційної освіти вищого фармацевтичного навчального закладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний фармацевтичний університет

Поєднання методичних підходів викладання фізико-математичних дисциплін в умовах дистанційної освіти вищого фармацевтичного навчального закладу

Шейкіна Н.В., Жовтоніжко І.М., Фролова Н.О.

Постановка проблеми. У зв'язку з глобальною інформатизацією і вхо-дженням української вищої школи в міжнародний освітній простір з'являються нові завдання та проблеми їх реалізації у сфері вищої освіти. Одним з найважливіших напрямків у вирішенні даної проблеми є впровадження нових інформаційних форм, методів роботи зі студентами вищої школи. Застосування інформаційних технологій у навчальному процесі дозволяє забезпечити доступ до знань з навчальної дисципліни поза особистого спілкування з викладачем, можливість широкого розповсюдження навчальної та іншої інформації в реальному масштабі часу для будь- якої зацікавленої аудиторії, організувати освітній процес з використанням зворотного зв'язку для оперативного контролю ступеня засвоєння знань студентами. Окрім того, ефективність застосування дистанційних технологій в освітній галузі значною мірою залежить від рівня підготовленості викладачів до реалізації дистанційного навчання, належного навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення, а також від готовності студентів навчатися в умовах дистанційної освіти.

На необхідності активного впровадження дистанційної освіти як одного з напрямків реформування й стратегічного розвитку освітньої системи України, наголошується також у Національній доктрині розвитку освіти, Державній національній програмі «Освіта», Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту» та інших державних документах. На підставі зазначеного, проблема поєднання методичних підходів викладання навчальних дисциплін в умовах дистанційної освіти набуває особливої актуальності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій показав, що питаннями впровадження і використання інформаційно-комп'ютерних технологій у вищій школі займається багато науковців, зокрема Б. Блум, А. Андрєєв, В. Би- ков, Т. Вахрущева, Є. Долинський, М. Загірняк, В. Ігнатенко, О. Кареліна, І. Козубовська, В. Кухаренко, Є. Полат, О. Рибалко, Н. Сиротенко, А. Хуторський, Г. Яценко та інші. В останні роки проблема дистанційного навчання у вищих навчальних закладах досліджується за такими напрямками: принципи дистанційного навчання (А. Андрєєв, Є. Полат, А. Хуторський); психоло- го-педагогічні засади дистанційного навчання (І. Козубовська, В. Кухаренко, Є. Полат); робота викладача в системі дистанційної освіти (Н. Бє- сєдін, Л. Значенко, В. Кухаренко, О. Рибалко, Н. Сиротенко); методи, форми та засоби створення дистанційних курсів (Є. Долинський, О. Каре- ліна, І. Козубовська, В. Кухаренко, О. Рибалко, Н. Сиротенко, Г. Яценко) тощо.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на все, сказане вище, проблемі поєднання методичних підходів викладання фізико-математичних дисциплін в умовах дистанційної освіти вищого фармацевтичного навчального закладу було приділено недостатньо уваги. цілі та завдання. Надати теоретичне обґрунтування методичних підходів дистанційного навчання (біхевіористського, когнітивного, конструктивістського, коннективістського) та навести приклади їхнього застосування під час вивчення фізико-математичних дисциплін у вищому фармацевтичному навчальному закладі.

Виклад основного матеріалу дослідження. У Концепції розвитку дистанційної освіти в Україні визначено, що «дистанційна освіта -- це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та екстернатом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання» Вона відображає індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій [2].

Розглянемо як трактують дане поняття різні науковці.

За визначенням В. Бикова, дистанційна освіта -- «...різновид освітньої системи, в якій переважно використовуються дистанційні технології навчання та організації освітнього процесу. Дистанційна освіта -- одна з форм здобуття освіти, за якою опанування того або іншого рівня за тією чи іншою спеціальністю здійснюється в процесі дистанційного навчання» [3].

Є. Полат вважає, дистанційне навчання -- це взаємодія на відстані викладача та студента, яка має всі властиві навчальному процесу компоненти (мету, зміст, методи, організаційні форми, засоби навчання) й реалізовується специфічними засобами інтернет-технологій або іншими засобами, що передбачають інтерактивність [4]. На думку Б. Холмберг, О. Сімпсон, дистанційне навчання -- це «нова специфічна форма навчання, яка передбачає використання певних підходів, методів, дидактичних засобів, взаємодії вчителя та студентів» [5].

На наш погляд, дистанційна освіта є цілеспрямованим організованим процесом активної опосередкованої спільної діяльності викладачів і студентів, в ході якої майбутні фахівці набувають знань та навичок, необхідних для їхньої майбутньої професійної діяльності. Ця форма навчання надає свободу вибору місця, часу і темпів навчання, а також дозволяє отримувати освіту для студентів з регіонів, де немає ніяких інших можливостей для професійної підготовки або отримання високоякісної вищої освіти, немає університету бажаного профілю, тощо. Дистанційна освіта являє собою сукупність сучасних педагогічних, комп'ютерних і телекомунікаційних технологій, методів і засобів, що забезпечує можливість навчання без відвідування навчального закладу, із забезпеченням регулярними консультаціями у викладачів навчального закладу.

З науково-педагогічної літератури [3; 4; 6--8] відомо, що особливістю дистанційної освіти є наявність інформаційного освітнього середовища, для роботи у якому студент створює персональне навчальне середовище для опрацювання необхідних навчальних ресурсів, в основі яких покладено такі методичні підходи, як біхевіористський, когнітивістський, конструктивістський, коннек- тивістський. Прикладом є МооЯІе -- платформа для розроблення як окремих онлайн-курсів, так і освітніх веб-сайтів, тобто набір інструментів (соціальних сервісів, які дозволяють організувати навчальний процес у мережі Інтернет).

Провівши детальний аналіз наукових психо- лого-педагогічних досліджень, зупинимося більш детально на кожному з зазначених методичних підходів дистанційного навчання. Зокрема, біхевіористський підхід базується на роботах Д. Уотсона, Б. Скінера. Загальна формула засвоєння за цією теорією спирається на зовнішні стимули й має вигляд: «стимул-реакція-підкріплення».

Сильною стороною біхевіоризму є зворотній зв'язок , який впливає на студента. У реальній аудиторії він забезпечується можливістю спілкування віч-на-віч зі студентами під час лекційних занять та під час проведення практичних й семінарських занять, коли викладач має змогу безпосередньо спілкуватися зі студентом, оцінювати результати навчання, похвалити чи вказати на недоліки та шляхи їх усунення. При роботі зі студентом дистанційно також забезпечується зв'язок при читанні лекцій онлайн, студенти мають змогу спілкуватися з т'ютором під час онлайн години та чатів, отримати вчасно коментар на виконане завдання (не пізніше 24 год).

Зауважимо, що для отримання більш позитивного результату при онлайн навчанні можна застосовувати геймеризацію, яка дає можливість відкрити не тільки професіональні, але й особисті риси студенту, його взаємні стосунки з іншими членами колективу, та визначити його особисту роль в колективі (як особистості, що є частиною навчального процесу, так і особистості в розумінні частини суспільства).

Біхевіоризм передбачає чітко-структурова- не навчання та фрагментарну подачу знань. Обидві аудиторії мать змогу познайомитися з робочою програмою дисципліни, де чітке розмежування матеріалу за модулями, змістовими модулями, темами, наведені критерії оцінювання знань та вмінь студентів. Кожна тема має контроль засвоєння матеріалу у вигляді тестових завдань та практичних завдань. В дистанційному курсі студенти, які набувають вищу освіту, можуть проходити тестування для самоконтролю до отримання очікуваних результатів, рекомендації щодо поліпшення своїх результатів.

Біхевіористський підхід до навчання має багато позитивного, так як забезпечує студентів і викладачів детально розробленою робочою навчальною програмою та передбачає викладання того чи іншого предмета, матеріал якого градуйований за ступенем складності та вивчається невеликими порціями. Процес навчання необхідно будувати з урахуванням індивідуальних особливостей студентів, забезпечувати зворотний зв'язок, який студент отримує на занятті або безпосередньо від викладача, або у вигляді контрольного варіанту, що передбачений навчальною програмою.

Біхевіористський підхід до навчання використовується під час практичних занять в аудиторії та під час лекцій онлайн, що проводяться для студентів дистанційно. Цей підхід має певні переваги, адже передбачає спілкування студента та викладача віч-на-віч, а також розробки мотиваційних програм для студентів. В якості прикладів мотивації студента до навчання може бути участь у конференції студентського наукового товариства або екскурсії до освітянських музеїв (музей природи, анатомічний музей та ін.).

Другий підхід, когнітивістський, заснований на когнітивній психології та спирається на принцип свідомості у викладанні та на теорію соціоконструктивізму, згідно з якою студент є активним учасником процесу навчання, а не об'єктом навчальної діяльності викладача. Тобто при плануванні, організації та проведенні навчального процесу викладач повинен враховувати різні когнітивні стилі, а також навчальні стратегії, що спрямовані на засвоєння навчального матеріалу студентами. В його основу покладено навчання як внутрішній процес, спрямований на розвиток студента, його творчість, міжособис- тісні стосунки, пам'ять, мотивацію та мислення, а також вбачає кількісний і якісний зв'язок між вивченим та здібностями студента, рівнем якості та кількості досягнень майбутнього фахівця, що добуті під час навчального процесу [9].

Як відмічають науковці [5; 10; 11; 12], когніти- візм -- це підхід, який вивчає накопичення, адаптацію й інтеграцію інформації, де акцент робиться на самому процесі навчання, а не тільки на отриманих результатах. Він визначає важливість індивідуальних відмінностей і включення різних навчальних стратегій в онлайн інструктаж, щоб пристосуватися до таких відмінностей. Тому, для полегшення складного процесу навчання та створювання своїх власних інформаційних карт студентів необхідно заохочувати та мотивувати. дистанційний освіта навчальний

Зазначимо, що когнітивізм розцінює тих, хто навчається, як процесор комп'ютера, що обробляє інформацію, адже він сконцентрований на внутрішній розумовій діяльності студента. Враховуючи індивідуальні відмінності студента, акцент робиться на способі навчання, а не тільки на очікуваному результаті. Зокрема, студентам запропонована подача інформації у вигляді тексту підручника, презентацій лекцій та аудіолек- цій. В тексті для залучення уваги та стимулювання сприйняття є виділення найважливішого в лекційному матеріалі; питання, які потребують візуалізації, надаються у вигляді інформаційних схем. З метою глибшого сприйняття та детальнішої обробки інформації майбутні фахівці складають алгоритми встановлення діагнозу, розв'язують кросворди, тощо.

Відповідно, конструктивістський підхід до навчання стверджує, що на-вчання -- це активний конструктивний процес. Той, хто навчається, -- це конструктор-творець інформації. Він застосовується при розв'язанні ситуаційних задач, що дозволяє персоніфікувати знання та, застосовуючи їх, працювати самостійно. У конструктивістському підході знайшли відбиток різні види діяльності: усвідомлена навчальна діяльність, пошукове і творче мислення, врахування особис- тісних можливостей навчання в індивідуальному підході та ін. Швидке зростання обсягів інформації й, у зв'язку з цим, необхідність у розвитку гнучкого ситуативного мислення та пов'язаної з ним діяльності наприкінці минулого сторіччя призвели до появи теорії конструктивізму.

Прибічники теорії конструктивізму стверджують, що студенти розуміють інформацію та навколишній світ залежно від своєї персональної реальності, а, отже, навчаються через спостереження, участь та розуміння, що потім інтерпретують як інформацію у свої знання й використовують у вдосконаленні власної діяльності. Зокрема, даний підхід застосовується регулярно під час проведення практичних та семінарських занять при розв'язанні ситуативних задач.

Четвертий підхід, коннективістський, базується на концепції, що інновації потребують відкритості, яка породжує себе; а також спрямований на забезпечення розуміння того, як навчаються студенти, особисті знання яких повинні структуруватися та взаємодіяти; у студента повинна бути можливість розкрити себе. Цей підхід передбачає самостійну підготовку студентів, тобто готування до семінарських занять, відповіді на запитання, реферати та доповіді, а також активно застосовується в основі дистанційної форми навчання. Студенти повинні вміти самостійно знаходити інформацію та оцінювати її якість та достовірність, повинні мати можливість контактувати та обмінюватися інформацією з іншими членами групи та курсу. Окрім того, коннективізм вказує, що процес навчання -- це створення персональної мережі, в якій розміщуються знання того, хто навчається.

Згідно теорії та практики змішаного навчання [13], опис методичних підходів дистанційного навчання наведено у табл. 1.

На кафедрі фізики Національного фармацевтичного університету т'юторами дистанційних курсів з навчальних дисциплін «Біофізика, фізичні методи аналізу» та «Вища математика і статистика» використовують комбінацію зазначених вище методичних підходів, враховуючи те, що ці дисципліни є міждисциплінарними та пов'язують між собою знання з різних областей науки.

Таблиця 1 Опис методичних підходів дистанційного навчання