Загальногуманістичний підхід до підготовки фахівців у галузі фізичної культури і спорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальногуманістичний підхід до підготовки фахівців у галузі фізичної культури і спорту

Подгорна В.В.

Дроздова К.В.

Анотація

соціальний замовлення фахівець спорт

Розглянута в цьому аспекті освітня політика в галузі фізичної культури і спорту як своїх найважливіших цілей мусить мати забезпечення умов для розвитку і збереження кадрового потенціалу; ефективну й успішну адаптацію фахівців до нових соціально-економічних умов діяльності. Аналіз особливостей функціонування різних типів закладів фізичної культури і спорту в нових соціально-економічних умовах, тенденцій, які виникають у результаті модифікації цих установ, дозволив виявити принципи організації, технологій діяльності, які мають бути співвіднесені із запитом щодо підготовки кадрів для різних типів організацій і установ галузі. Знання всіх цих особливостей є важливим фактором для розуміння й інтерпретації реального “соціального замовлення” на фахівців у галузі, а тому й на характер, спрямованість, зміст, цільові орієнтації освітнього процесу.

Система підготовки кадрів у галузі фізичної культури і спорту є одним із важливих складників інституту освіти в Україні. До того ж ця система є суттєвою частиною сфери соціальної діяльності, яка пов'язана зі спортом, фізичної рекреацією населення, активним відпочинком, усебічним вихованням дітей та молоді [2]. Саме в процесі підготовки майбутніх фахівців у фізкультурних ЗВО закладено специфічні навички, знання, орієнтації, які в подальшому будуть визначати значущість усієї сфери фізичної культури і спорту, її запит і реальне місце в суспільстві. Беззаперечно, характер кадрової інфраструктури галузі значно впливає на успішність її функціонування в конкретних соціальних, економічних, політичних умовах. Адже саме на кадрову базу (поряд із матеріально-технічною, організаційно-управлінською та науково-інформаційною) спирається будь-яка галузь діяльності [8].

Формування кадрового потенціалу суспільства в цілому і кожної професійної групи фахівців зокрема відбувається в складному і багатовимірному соціальному просторі, який задає і визначає його характер і спрямованість, виконує роль його значної детермінанти. Кожне конкретне суспільство з власними ідеологічними, економічними, політичними, соціальними, конфесійними та іншими особливостями надає освітній системі відповідний напрям, задає певні ціннісні підстави і цільові орієнтири, формує певний соціальний запит, тобто впливає як на розвиток інституту освіти в суспільстві в цілому, так і на його окремі підсистеми, зокрема на сферу, пов'язану з професійною підготовкою фахівців у галузі фізичної культури і спорту [9].

Ідеї про взаємодію соціокультурного середовища і фізкультурної освіти, про існування єдиної системи культури, освіти та освітніх технологій висловлює низка сучасних дослідників [1; 2; 5]. Феномен фізкультурної освіти завжди визначений системними рамками, встановленими культурою соціуму.

Починаючи з XVI століття до XX століття, метою фізичного виховання було підготовка людини праці та воїна, забезпечення здоров'я людини-працівника. До завдань фізичного виховання цього періоду віднесено зміцнення здоров'я людей, формування умінь, спрямованих на підвищення продуктивності праці та навчання; оволодіння низкою знань і навичок, потрібних для бойової міцності армії. Поділ фізичної культури в суспільстві на дві автономні сфери - спорт як галузеве виробництво з орієнтацією на відтворення спортсменів і рекордів та масову фізичну культуру з орієнтацією на рухову активність і декларативне забезпечення здоров'я - призвів до звужування простору фізичної культури до рекреативного та реабілітаційного змісту. Поглиблена спеціалізація виховної та спортивної діяльності автоматично зумовила технологічне виокремлення професійної підготовки вчителів, які займалися переважно фізичним вихованням, і тренерів, задіяних здебільшого у сфері спорту [2].

Механізмом взаємодії соціокультурної ситуації і освітньої моделі є підпорядкування освіти життю соціуму з відносно спокійними періодами, коли зовнішні умови виявляються заданими, та періодами непередбачуваності, невизначеності, коли “проблемна ситуація” виходить за рамки наявного досвіду, її вирішення завершується усвідомленням нового принципу, появою нової змінної у системі знань людини нового формату в її індивідуальному соціокультурному просторі. Результатом вирішення “проблемної ситуації” буде прояв матеріальних, інтелектуальних, організаційних умов нової діяльності, підкріплених її інформаційною стороною. Це і є у своїй основі процесом освіти, що означає появу нової системи знань, умінь, навичок, логічно інтерпретованих і трансльованих у процесі комунікацій.

Такий підхід дуже визначальний під час розгляду не тільки загальних питань освіти, але і під час звернення до проблем галузевої, спеціалізованої освіти як найважливішого механізму впливу на кожну окрему особистість, уміщену в цю сферу професійної підготовки, з одного боку, і на професійну практику в цій сфері діяльності - з іншого. Виходячи з цього, розглянемо аспекти, пов'язані безпосередньо з освітньою діяльністю, підготовкою кадрів у сфері фізичної культури і спорту в сучасних умовах.

Надзвичайно важливим є осмислення проблем фізкультурної освіти, по-перше, в найбільш широкому контексті розвитку суспільства як цілісної системи, з урахуванням наявних тенденцій і традицій, аксіологічних засад функціонування; по-друге, в більш приватному контексті розвитку інституту освіти, де фізкультурна освіта є однією з важливих і специфічних за змістом. Обидва ракурси мають суттєве значення для вирішення питання про можливості та механізми зміцнення гуманістичних орієнтацій у розвитку фізкультурно-спортивного руху. У взаємодії з більш загальними за масштабом тенденціями в громадському просторі та з опорою на відповідне кадрове підкріплення постановка не залишиться лише декларацією та побажанням і може бути наповнена реальним змістом, перетворитися в практику професійної діяльності.

Освіта завжди є однією з найважливіших сфер соціального життя. За допомогою організованого процесу засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, вона забезпечує передання знання, духовних багатств, які створило людство, результатів суспільно-історичного пізнання. Освіта є необхідною умовою підготовки людини до професійної діяльності та основним засобом залучення людини до культури і оволодіння нею. Вона є фундаментом розвитку культури, найважливіший механізм трансляції культурних цінностей. Сьогодні в умовах формування інформаційної цивілізації проблеми освіти стають особливо актуальними.

За останнє сторіччя наука прагне не тільки осмислити наявні системи освіти, а і сформулювати нові цінності й ідеали освіти [3; 4; 7].

В Україні сьогодні намітилось три основні тенденції розвитку фізкультурної і спортивної освіти:

загальносвітова тенденція до зміни основної парадигми фізкультурної і спортивної освіти: криза класичної моделі і системи освіти, розробка нових педагогічних фундаментальних ідей;

рух української освіти в напрямі інтеграції у світову культуру: демократизація школи, створення системи безперервної освіти, гуманізація і комп'ютеризація освіти, вільний вибір програм навчання і освіти;

відновлення і подальший розвиток традицій вітчизняної освіти.

За наявності досить суперечливих і різноспрямованих тенденцій, очевидно, що сьогодні неможливо говорити про єдині цінності і сенс освіти, бо формуються різні види педагогічних ідеологій, різні підходи до освіти, різні її інтерпретації.

У низці сучасних робіт визначається важливість загальногуманістичного підходу до розуміння підготовки фахівця в галузі фізичної культури і спорту [3; 5; 6]. У роботах указано, що освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями й народностями. Ії основними принципами є:

доступність для кожного громадянина всіх форм освітніх послуг, що надаються державою;

рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

гнучкість і прогнозованість системи освіти;

безперервність і різноманітність освіти [5].

Орієнтована система освіти має містити ціннісно-смислові підстави, які надають навчальному процесу особистісний характер. Фахівці по-різному бачать підстави освіти, проте їх сутність багато в чому схожа - необхідно гуманізувати процес освіти, тобто прагнути до максимально повного розвитку людини в її різноманітних здібностях і можливостях (духовних, фізичних та інтелектуальних). Гуманізація освіти має стати необхідною умовою гуманізації суспільних відносин, різних видів соціальної діяльності і навпаки. Загалом, проблему зв'язку освітнього процесу з особливостями ціннісної системи того чи іншого суспільства, його культурних традицій дуже часто була предметом спеціального вивчення і розгляду [2-5]. Підхід до фізкультурної та спортивної освіти з точки зору її аксіологічних, ціннісних підстав має велике значення для розуміння ролі цього інституту соціалізації особистості в зміцненні гуманістичних цінностей практики в галузі фізичної культури і спорту.

Виникнення нового соціально-економічного, ідеологічного і культурного простору суспільного розвитку є одним із найбільш значущих чинників, що впливають на сучасний характер існування і функціонування галузі фізичної культури і спорту, на кардинальну зміну умов і способу життєдіяльності її окремих підсистем, конкретних організацій, установ, колективів. В остаточному підсумку ці перетворення зумовлюють формування нового контексту професійної діяльності та всього кадрового корпусу фахівців.

Виникає необхідність здійснення адекватної соціальної політики пов'язаної з організацією та змістом підготовки відповідних груп фахівців, що утворюють кадрову інфраструктуру галузі фізичної культури і спорту. Саме науково обґрунтована й цілеспрямована стратегія і тактика соціально-освітньої політики покликана створити необхідні умови для такої організації і змістовного наповнення діяльності в галузі підготовки та перепідготовки кадрів, яка була б максимально адекватна новим умовам “соціального замовлення” на фахівців, осмислення і розуміння цього замовлення, його інтерпретації стосовно як різних груп фахівців, так і різних етапах освітнього процесу [8].

Розглянута в цьому аспекті освітня політика в галузі фізичної культури і спорту як своїх найважливіших цілей мусить мати забезпечення умов для розвитку і збереження кадрового потенціалу; ефективну й успішну адаптацію фахівців до нових соціально-економічних умов діяльності; зміцнення соціального статусу, соціального визнання працівників фізичної культури і спорту, соціальної затребуваності.

Очевидно, що рішення перерахованих завдань є фундаментальним складником соціальної галузевої політики в цілому, необхідною умовою збереження та сталого розвитку галузі фізичної культури і спорту в сучасних умовах.

Нова соціально-економічна ситуація загострює питання як про кількісні характеристики кадрової інфраструктури галузі, так і про її якісні параметри, про рівень кваліфікації, а отже, про ступінь конкурентоспроможності кадрів, задіяних у галузі. Так, освітня політика є одним із важливих механізмів сприяння зайнятості в галузі, яка є проблемою формування і збереження робочих місць для різних категорій працівників, адаптивного і випереджального розвитку всієї інфраструктури соціокультурних практик, а також забезпечення умов для професійної адаптації кадрів галузі до нових суспільних умовах за допомогою придбання ними рівня і якості кваліфікації, які відповідають сучасному “соціальному замовленню”, яке складається на галузевому ринку праці сьогодні [8].

Одним з суттєвих завдань процесу підготовки кадрів є проведення аналізу особливостей функціонування різних типів закладів фізичної культури і спорту в нових соціально-економічних умовах, тенденцій, які виникають у результаті модифікації цих установ. Метою такого аналізу є виявлення принципів організації, технологій діяльності, які мають бути співвіднесені із запитом щодо підготовки кадрів для різних типів організацій і установ галузі. Специфіка останніх, зважаючи на те, що вони є потенційними споживачами кадрів, може бути охарактеризована як:

стабільні організації зберігають свою значущість у нових обставинах, забезпечують повноцінне функціонування закладів різних типів і тому вимагають культивування і певної підтримки;

неефективні організації - не адаптувались до нових обставин та не є затребуваними, але не зникли в силу тих чи інших обставин (зокрема суб'єктивного характеру, наприклад, коли функція зберігається для конкретної людини або групи людей із певним статусом); спрямованість дій щодо такої організації має носити протилежний характер порівняно з вищевказаної позицією;

потенційні організації, які не були достатньо розроблені в попередніх обставин через неадекватність останнім;

організації, які відсутні у сформованих структурах діяльності, але можуть стати значущими елементами в процесі реорганізації, ускладнення або вдосконалення та інших формах зміни останніх.

З іншого боку, окремі установи й організації можуть бути розглянуті з позицій адекватності запитів і відповідних структурних складників нового суспільного контексту; збереження здатності до реалізації цілей, притаманних кожній інституційної одиниці або підсистемі; адаптивності до таких обставин; ефективності функціонування, тобто наявності або відсутності значимих перспектив розвитку, посилення впливу, зміцнення кадрового потенціалу. Знання всіх цих особливостей є важливим фактором для розуміння й інтерпретації реального “соціального замовлення” на фахівців у галузі, а отже, на характер, спрямованість, зміст, цільові орієнтації освітнього процесу.

Таким чином, система підготовки кадрів у галузі фізичної культури і спорту має суттєвий ресурс для модернізації за умови врахування соціального і освітнього контекстів її розвитку, які мають стати сферою докладання зусиль для майбутніх фахівців галузі. Ефективність професійної підготовки фахівців фізичної культури і спорту є однією з найважливіших умов успішного функціонування галузі, її готовності відповісти на запити і потреби людини, а також орієнтації не на декларативний, а на реальний, практичний гуманізм.

Використана література

1. Генсерук Г.Р. Підготовка майбутніх учителів фізичної культури до застосування інформаційних технологій у професійній діяльності: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Г.Р. Генсерук. - Терноп. нац. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. - Т., 2005. - 20 с.

2. Гринченко І.Б. Професійна підготовка майбутніх учителів фізичної культури в нових умовах / І.Б. Грінченко // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. Додаток 3, Т. VII. Тематичний випуск: Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору. - К.: Гнозис, 2011. - С. 84-93.

3. Приступа Є.Н. Традиції української національної фізичної культури / Є.Н. Приступа, В.С. Пилат. - Львів: Троян, 1991. - 275 с.

4. Свістельник І.Р. Вища фізкультурна освіта: тенденції інформаційного розвитку / І.Р. Свістельник // Теорія та методика фізичного виховання. - Харків, 2007. - № 4 (30). - С. 8-10.

5. Сущенко Л.П. Теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах: автореф. дис. ... докт. пед. наук: 13.00.04. / Л.П. Сущенко. - Київ, 2003. - 46 с.

6. Темерівська Т.Г. Стан готовності студентів факультету фізичної культури та здоров'я людини до майбутньої професійної діяльності / Т.Г. Темерівська // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2010. - № 11. - С. 123-124.

7. Тимошенко О.В. Теоретико-методичні засади оптимізації професійної підготовки вчителів фізичної культури у вищих навчальних закладах: автореф. дис. ... докт. пед. наук: 13.00.04. / О.В. Тимошенко. - Київ, 2009. - 35 с.

8. Чесноков Н.Н. Подготовка специалистов в области физической культуры и спорта и общегуманистические тенденции современного общественного развития // Спорт, дух, ценности, культура. - Москва, 1997. - Вып. 6. - С. 17-25.

9. Шабалина О.Л. Общепедагогическая подготовка учителя физической культуры в системе высшего профессионального образования: дисс. ... докт. пед. наук: 13.00.08 / О.Л. Шабалина. - Москва, 2003 - 320 с.

Размещено на Allbest.ru