Мистецтво як засіб оптимізації культури самовираження майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мистецтво як засіб оптимізації культури самовираження майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти

Онищук І.А.

Входження України в єдиний європейський простір, її становлення на демократично-гуманістичних засадах зумовлюють модернізацію усіх ланок освіти. Про це йдеться в законах “Про освіту” (2017 р.), “Про вищу освіту” (2014 р.), “Про дошкільну освіту” (2001 р.), Базовому компоненті дошкільної освіти України (2012 р.) та інших нормативних документах, які регламентують освітню діяльність.

З огляду на впровадження особистісно орієнтованого підходу, дитиноцентризмі - визнанні зростаючої особистості як найвищої цінності, відбувається осучаснення підходів до освітнього процесі у закладах дошкільної освіти. З-поміж чисельних проблем, які потребують негайного вирішення, увагу фахівців зосереджено на самовираженні особистості, об'єктивації її творчого потенціалу, в тому числі засобами мистецтва. Посилити усвідомлення необхідності якнайшвидшого вирішення проблеми розвитку самовираження, його культури дає змогу юридична міжнародна угода - Конвенція ЮНЕСКО 2005 р. про охорону й заохочення різноманітних форм культурного самовираження [5].

Отож, у контексті проблеми постає необхідність підготовки фахівців дошкільної освіти нової формації, здатних повною мірою реагувати на виклики сучасності, реалізувати себе, орієнтуючись, з одного боку, на свої здатності та можливості, а з іншого - на вимоги культури та суспільства, оскільки саме від вихователів закладів дошкільної освіти (значущих дорослих) залежить успішність реалізації освітніх завдань у період формування фундаменту особистості (Л. Запорожець, Д. Ельклнін, О. Леонтьєв та інші). За висновками науковців Л. Артемової, Г. Бєлєнької, О. Богініч, А. Богуш, Н. Гавриш, І. Дичківська, Л. Зданевич, Н. Лисенко, О. Кононко, О. Листопада, Т. Танько, педагоги ЗДО покликані першими транслювати зразки самовираження та створювати сприятливі умови для розвитку творчого потенціалу дитини передшкільного віку.

Вищезазначене об'єктивує проблему висвітлення теоретико-методологічних засад розвитку культури самовираження як феномена професійно-особистісного зростання майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у художній діяльності.

На основі переосмислення підходів до становлення майбутнього педагога ЗДО, усвідомлення значення розвитку його творчого потенціалу, що зумовлене процесами гуманізації сучасної освіти, нині накопичився чималий доробок наукових праць, які присвячені означеній проблемі: розроблено теоретико-методологічні засади організації освітнього процесу у закладах вищої освіти (В. Андрущенко, І. Бех, О. Киричук, В. Кремень, Н. Ничкало, І. Зязюн, В. Луговий, О. Сухомлинська та інші); формування духовної культури особистості засобами мистецтва (В. Бутенко, В. Казначеєва, І. Пригожина, Г. Шевченко та інші); висвітлено питання професійної підготовки майбутніх вихователів ЗДО (Л. Артемова, Г. Бєлєнька, О. Богініч, А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Гузій, І. Дичківська, Л. Зданевич, І. Княжева, І. Луценко, О. Лисенко, О. Листопад, О. Олійник, Ю. Косенко, Н. Маковецька, С. Нечай, Т. Поніманська, І. Рогальська-Яблонська, Т. Танько та інші); розкрито сутність феномена “культура” (М. Бердяєв, М. Вебер, М. Каган, О. Лосєв, В. Шинкарук, А. Яценко та інші), зокрема “культура самовираження” (О. Омельченко, О. Кононко); з'ясовано ключові питання художньої культури, художньо-естетичного виховання, педагогіки мистецтв (Г. Ващенко, О. Берегова, А. Козир, Л. Левчук, О. Комаровська, Г. Локарєва, О. Отич, Л. Масол, Н. Миропольська, Г. Падалка, О. Рудницька, Г. Сотська).

Однак у сучасних реаліях ще більше поглиблюється потреба дослідження механізмів, виявлення чинників та знаходження дієвих засобів розвитку культури самовираження студентської молоді, а саме “осучас- нення” світогляду майбутніх педагогів закладів дошкільної освіти засобами мистецтв, формування системи їхніх ціннісних ставлень до світу та самих себе, компетентної поведінки та здатності гармонійно, соціально прийнятно, культурно себе виражати у різних сферах життя, в тому числі у художньо-творчій діяльності.

Таким чином, на основі вищезазначеного можна зробити висновок щодо доцільності та необхідності більш повно висвітлити проблему оптимізації культури самовираження студентської молоді у різних видах художньої діяльності.

Мета статті - на основі аналізу філософської, мистецтвознавчої та психолого-педагогічної літератури з'ясувати значення мистецтва у процесі оптимізації культури самовираження майбутніх фахівців дошкільної освіти у художній діяльності.

Відповідно до логіки розпочатого наукового пошуку доцільно з'ясувати сутність та зміст ключових для нашого дослідження понять:

- “культура”;

- “індивідуальна культура”;

- “дослідницька і педагогічна культура”,

- “культура самовираження”;

- “мистецтво як феномен культури”;

- “художньо-творча діяльність”.

Звернення до джерельної бази дає змогу усвідомити існування безлічі підходів до тлумачення поняття “культура”. До прикладу наведемо найбільш поширені:

- сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії;

- історично набутий набір правил всередині соціуму для його збереження та гармонізації;

- складне та багатопланове утворення, структура якого ускладнюється у процесі людської життєдіяльності;

- процес накопичення знань, умінь, навичок та прояв компетентності, характеру, досвіду;

- діяльність людини у різних її проявах, формах, способах самовираження й пізнання світу та самої себе [8].

В узагальнених характеристиках поняття “культура” (за В. Шинкаруком, А. Яценко) визначається як форма, результат, спосіб зв'язку особистості з дійсністю, як прояв, утвердження сутнісних сил людства, оскільки способом існування людини є діяльність, саме вона і постає головним джерелом культури. Складність та різноманітність людської життєдіяльності зумовлюють складність структури культури як цілісного феномену [10].

Застосувавши теорію систем до розгляду цього феномена, М. Каган дійшов висновку, що в системі “культури” на одному структурно-функціональному рівні знаходяться різні види культурної діяльності, які доповнюють один одного та виступають механізмами, що забезпечують здатність системи культури до рефлексивної саморегуляції [4].

Усвідомити повноту змісту означеного питання дозволяють твердження С. Кримського: “Культура - це не просто вираження чогось, інакше вона перетворилася б на виражальні засоби та на мову історії. Культура є системою перенесення цінностей сучасності в буття людини, у смисл її життєдіяльності з урахуванням досвіду минулого і перспектив майбутнього. Це спосіб побудови життя людини коштом досвіду минулих поколінь, коштом реалізації і - що особливо важливо - ще не реалізованих можливостей історичної дійсності” [7, с. 20]. Варто додати, що у процесах культури людина відкрита майбутньому і виступає свого роду особистісним проектом, що потребує здійснення, самореалізації.

Щодо оновлення освітнього процесу І. Бех наголошує на необхідності ціннісно збагатити природу захопленість суб'єкта урізноманітнити аспектами життя: поставити його в позицію “неалібі у бутті” (за М. Бах- тіним), де він формувався б як його повноцінний суб'єкт, при цьому спиратися на феномен ціннісного масштабу людини, коли вона сама покладає себе як граничний сенс і міру, виховувати особистість як суб'єкт діяльності, яка розуміється й здійснюється як форма провиненої культури, оскільки тільки в ній матеріалізуються вищі духовні цінності [1, с. 8-9].

Оскільки у сучасній науці нараховується велика чисельність пояснення сутності «культура», надзвичайно важливим постає потреба у чіткому визначенні ракурсу розгляду проблеми, тобто контексту (за О. Кононко). Саме тому в аспекті власного наукового пошуку, оперуючи поняттям ''культура”, маємо на увазі сукупність стійких форм професійної діяльності майбутнього педагога ЗДО, в тому числі його досягнення у художньо- творчій діяльності [6].

У контексті проблеми постає феномен “культура самовираження”. У наукових джерелах знаходимо таке пояснення його змісту та сутності:

- відображення особистості назовні своїх внутрішніх почуттів, переконань, установок;

- особистісна форма активності, що має розвиток у різних видах діяльності;

- прояв внутрішнього у зовнішньому, суті - в явищі, суб'єктивного - в об'єктивному [6; 8; 9].

Джерелом культури самовираження, за висновками О. Кононко, О. Омельченко, насамперед, є пізнавальна, дослідницька діяльність та творчість [6; 9]. Варто зосередитися на дефініції “дослідницька культура”. Це інтегральна особистісно-професійна якість, яка проявляється в умінні студентської молоді самостійно орієнтуватися у потоці плинної, різноманітної інформації, аналізувати, синтезувати, систематизувати, узагальнювати дані, тобто проводити дослідно-експериментальну діяльність. Сутність дослідницької культури О. Кононко характеризує як взаємозв'язок мислення, ціннісних орієнтацій, рефлексії, спілкування та поведінки студента у процесі проведення ним дослідницько-експериментальної діяльності. Автор зазначає, що з дослідницькою культурою напряму пов'язана педагогічна культура як сукупність високого рівня розвитку компонент педагогічної діяльності - педагогічне мислення та педагогічна спрямованість. На думку О. Кононко, до педагогічної культури належить такі складники:

- культура зовнішнього вигляду дослідника;

- культура спілкування;

- культура саморегуляції [6].

Таким чином, опираючись на твердження фахівців “культуру самовираження” можна розуміти як особливості (відмінність від інших), способи (систематизовану сукупність дій, які застосовуються для реалізації мети), результати (проміжні та кінцеві продукти) самоорганізованої діяльності майбутнього вихователя закладу дошкільної освіти. Здатність самостійно організовувати, виконувати, контролювати, регулювати та коректувати свою поведінку, презентувати індивідуальні особливості, прагнення, переваги, які не суперечать нормам культури є значущими характеристиками культури самовираження майбутнього фахівця дошкільної освіти. мистецтво дошкільний освіта культура

Як вище зазначалося, для того щоб повною мірою зрозуміти механізми, визначити чинники розвитку культури самовираження студентської молоді, доречно з'ясувати зміст понять “мистецтво як феномен культури”, “художньо-творча діяльність”.

За М. Каганом, “мистецтво як феномен культури”, “мистецтво як самосвідомість культури”, відображає об'єктивний світ таким, яким він перетворюється культурою, стає її власною “рефлексією”, “культуробачен- ням” [4]. Взаємодія між “свідомістю” та “самосвідомістю” культури, зазначає М. Каган, є “спільним законом” її історії, оскільки кожна з цих форм розв'язує свої специфічні завдання, “взаємодоповнює” [4, с. 4].

Важливо зазначити, що спільним у численних визначеннях самого поняття “мистецтво” у філософії, естетиці, мистецтвознавстві, психології та педагогіці є такі твердження:

- це форма суспільної свідомості та сфера творчої діяльності, спрямована на об'єктивоване в художніх образах осмислення навколишнього світу й оцінку значення людини в ньому;

- це процес і результат художньої творчості, в якій актуалізується особистість і знаходить своє втілення й вираження творча індивідуальність.

Як феномен художньої творчості мистецтво володіє потужним людинотворчим, культуротворчим, художньо-творчим, життєтворчим та творчо-розвивальним потенціалом [4; 10].

Особливістю художньої діяльності є, на думку М. Кагана, те, що в ній зафіксовані всі види людської діяльності:

- пізнавальна, за допомогою якої суб'єкт проникає до глибини об'єкта, вивчає його, не змінюючи;

- перетворювальна, спрямована на зміни (ідеальні або реальні) об'єкта, на створення того, чого раніше не існувало;

- ціннісно-орієнтаційна, що визначає значення об'єкта як носія цінностей для суб'єкта, котрий співвідносить їх зі своїми ідеалами й намірами;

- комунікативна, що забезпечує спілкування людей, їхню взаємодію як подібних і рівних суб'єктів [4].

Науковцями (І. Зязюном, О. Руднтицькою та ін.) були визначені фундаментальні засади емоційного впливу художнього образу на особистість, виявлення форм, методів і технологій, спрямованих на розвиток світоглядної сфери особистості педагога та творчості, вивчення психолого-педагогічних механізмів впливу мистецтва на трансформацію ціннісно-смислової сфери [3; 12].

Значущою для нашого наукового пошуку є теза, сформульована В. Роменцем: “Найвище вираження своєї індивідуалізації людина знаходить у творчій діяльності, передусім, художній творчості” [11]. За висновками фахівців, за своїм значенням поняття “художня діяльність” і “художня творчість” є спорідненими [2, с. 75].

О. Отич у сучасному аспекті художню творчість розглядає як “вільну гру з матеріалом”, мета якої в ній самій (тобто в естетичному задоволенні, радості, насолоді від творчого перетворення реальності), і водночас як цілеспрямований процес, розрахований на передачу іншим власних думок, почуттів та емоцій [10, с. 18]. На думку автора, в художній творчості зустрічаються, перетинаються і ототожнюються всі види діяльності; вона є цілим та набуває змогу вступати у прямий контакт із кожним із них, утворюючи кілька рядів гнучких, утилітарно-художніх форм; вона є видом практичної духовно-творчої діяльності.

Отож, витоки впливу мистецтва як художньо-творчої діяльності і його роль у функціонуванні культури полягають у природі мистецтва як форми свідомості, а саме: в його здатності пізнавати й втілювати світ у художніх образах, тобто через естетичну сутність переживання. Водночас, як уточнює О. Комаровська, таке переживання невіддільне від потреби і здатності особистості виявляти ціннісне ставлення і до мистецьких творів, і до життя, що постало джерелом художніх образів. Сформоване художньо-ціннісне ставлення, за словами науковця, й визначає об'єктивний рух культури як її самовідтворення у процесі зворотного впливу на духовний світ особистості [5, с. 58]. За словами автора, основою вибудовування навчання мистецтва, спрямованого на ціннісне ставлення через мистецтво до життя, має стати діалог, що обов'язково потребує принципово нових педагогічних технологій [5, с. 57-62]. Суб'єктність, пов'язана зі взаємодією співтворців та інтерпретаторів художніх образів, у суто мистецькому просторі також все частіше постає не лише як потреба, а й як об'єкт творчого дослідження і навіть як сам твір, а також як предмет творіння.

Висновки

Як показав аналіз наукової літератури, винятковим засобом розвитку культури самовираження майбутніх фахівців дошкільної освіти є мистецтво як вид художньо-творчої діяльності. Оскільки традиційні підходи до формування художньо-ціннісної сфери не на часі, робота з окультурення самовираження майбутніх вихователів закладі дошкільної освіти передбачає створення в них бажаного образу “свого Я”, формування уміння планувати, організовувати, упорядковувати, регулювати, контролювати, вдосконалювати процес і результати самоорганізованої художньо-творчої діяльності.

Перспективу подальшого наукового пошуку вбачаємо в більш детальному висвітленні процесу оптиміза- ції розвитку культури самовираження студентської молоді в різних видах художньої діяльності.

Використана література

1. Бех І. Д. Особистість у контексті орієнтирів розвивального виховання. Інноватикау вихованні. 2015. Вип. 1. С. 7-13.

2. Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / отв. ред. и сост. П. В. Алексеев. Москва : Школа- Пресс, 1995. 448 с.

3. Зязюн І. А. Проблема розвитку особистості у теорії мистецької освіти. Мистецтво у розвитку особистості: монографія / за ред. Н. Г. Ничкало. Чернівці : Зелена Буковина, 2006. С. 14-36.

4. Каган М. С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). Москва : Политиздат, 1974. 328 с.

5. Комаровська О. А. Художні цінності сучасних дітей: особливості прояву та діагностування. Педагогіка і психологія вісник НАПН України. 2017. № 4 (97). С. 57-62.

6. Кононко О. Л. Культура самовираження майбутніх педагогів як особистіший феномен. Психологія та педагогіка - необхідність впливу науки на розвиток практики в Україні: збірник тез наукових робіт учасників міжнародної науково-практичної конф., м. Львів. 2017. С. 13-18.

7. Кримський С. Б. Культура розкриває внутрішню безмежність людини. Культурологічна думка. 2009. № 1. С. 18-26.

8. Короткий енциклопедичний словник з культури / за ред. : В. Ф. Шевченко. Київ : Україна, 2012. 384 с.

9. Омельченко Е. А. Самовыражение и культура самовыражения педагогов и студентов педагогических ВУЗов. Теория и практика образования в современном мире : материалы ІІ международной научной конф., Санкт-Птербург, 2012. С. 11-14.

10. Отич О. Педагогіка мистецтва: від історичної практики - до теоретичного осмислення. Рідна школа. 2010. № 6. С. 14-19.

11. Роменець В. А. Творчість, індивідуальність, комунікація. 3-тє вид. м. Київ : Либідь, 2004. 288 с.

12. Рудницька О. П. Педагогіка мистецтва: пошуки і перспективи. Професійна освіта: педагогіка і психологія: українсько- польський щорічник. Київ; Ченстохова. 2000. С. 233-234.

13. Шинкарук В. И., Сохань Л. В., Шульга Н. А. Жизнь как творчество (Социально-психологический анализ). Київ : Наукова думка, 1985. 302 с.

Анотація

Стаття присвячена висвітленню однієї з актуальних проблем сучасної вищої педагогічної освіти - підготовці фахівців дошкільної освіти, оскільки нині певною мірою саме від них залежатиме осучаснення підходів до освітнього процесу на першій освітній ланці.

Зокрема, особлива увага зосереджена на значенні мистецтва як художньо-творчої діяльності у процесі формування культури самовираження майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. З огляду на це у публікації представлений аналіз праць фахівців у галузі культурології, мистецтвознавства, психології та педагогіки з окресленого питання, висвітлені основні аспекти мистецтва як феномена художньої культури, його поліфункціональність, що дає змогу певним чином з'ясувати шляхи формування досліджуваного явища. Також у публікації окреслені першочергові завдання та перспективи подальшого наукового пошуку.

Ключові слова: культура, художня культура, мистецтво, культура самовираження, індивідуальна культура, дослідницька культура, педагогічна культура, художньо-творча діяльність, майбутні вихователі закладів дошкільної освіти.

Статья посвящена освещению одной из актуальных проблем современного высшего педагогического образования - подготовке специалистов дошкольного образования, поскольку сегодня в определенной степени именно от них будет зависеть осовременивание подходов к образовательному процессу на первой образовательный звене.

В частности, особое внимание сосредоточено на значении искусства как художественно-творческой деятельности в процессе формирования культуры самовыражения будущих воспитателей учреждений дошкольного образования. Учитывая это, в публикации представлен анализ работ специалистов в области культурологии, искусствоведения, психологии и педагогики из очерченного вопроса, освещены основные аспекты искусства как феномена художественной культуры, его полифункциональность, что позволяет определенным образом выяснить пути формирования изучаемого явления. Также в публикации указанные первоочередные задачи и перспективы дальнейшего научного поиска.

Ключевые слова: культура, художественная культура, искусство, культура самовыражения, индивидуальная культура, исследовательская культура, педагогическая культура, художественно-творческая деятельность, будущие воспитатели учреждений дошкольного образования.

The article is devoted to the coverage of one of the topical issues of modern higher education - training ofpreschool education specialists, since today to a certain extent it will depend on them to modernize the approaches to the educational process at the first educational level.

In particular, special attention is focused on the meaning of art in t he process offorming the culture of self-expression of future educators in pre-school institutions. In this regard, the publication presents an analysis of the works of experts in the field of culture studies, art studies, psychology and pedagogy on the above-mentioned question, highlights the main aspects of art as a phenomenon of artistic culture, its polyfunctionality, which enables to determine in a certain way ways offormation of the investigated phenomenon. The prior tasks and prospects for further scientific research are also outlined in the publication.

Key words: culture, artistic culture, art, self-expression culture, individual culture, research culture, pedagogical culture, artistic and creative activity, future educators of pre-school institutions.

Размещено на Allbest.ru