Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Кафедра загальної педагогіки, педагогіки вищої школи та управління

Курсова робота

Сучасні форми роботи з батьками

м. Умань 2015 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування використання сучасних форм роботи з батьками

1.1 Дослідження стану вивчення проблеми у сучасній психолого-педагогічній науці

1.2 Форми та методи роботи з батьками

Розділ 2. Дослідження особливостей використання сучасних форм роботи з батьками учнів

2.1 Стан використання сучасних форм роботи з батьками у практичній діяльності

2.2 Шляхи удосконалення сучасних форм роботи з батьками учнів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Мета висвітлення теоретичних основ інноваційних форм роботи з батьками учнів. Пропаганда педагогічних знань з метою підвищення педагогічної освіти батьків, організація та проведення заходів, спрямованих на опанування батьками педагогічних знань, - це головні завдання сучасних закладів освіти у роботі з батьками.

Сучасні освітні заклади стають відкритими для батьків, дітей та громадськості. Вони все більше уваги приділяють освіті та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку та виховання дітей. педагогічний батько учень

Визначення особливостей соціальної та соціально-педагогічної роботи з батьками передбачає аналіз наукових досягнень учених. Соціально і соціально-педагогічна робота з батьками досліджувалася психологами (Т. Андрєєва, О. Бодальов, О. Бондарчук, І. Гребенніков, І. Дубровіна, С. Ковальов), соціальними педагогами (Т. Голованова, Л. Гридковець, А. Капська, В. Кузь, В. Інжеватов, В. Постовий, О.Л. Хромова). В українській науці та практиці змістовними є дослідження Л. Буніна, Т. Веретенко, Т. Говорун, І. Звєрєва, Г. Лактіонова, В. Кравець, В. Кікінежді, О. Кізь, Н. Шевченко.

Політичні зміни, економічна, соціальна й духовна криза українського суспільства негативно вплинули на пересічну сім'ю, зруйнували багато моральних і духовних цінностей, батьки висунули на перший план матеріальне забезпечення дитини. У результаті сучасна сім'я втратила головні орієнтири для побудови власного життя. У зв'язку з цим загострилися питання соціальної й психолого-педагогічної допомоги сім'ям у вихованні дітей. Вивчення цієї проблеми показує, що в багатьох навчально-виховних закладах відбувається активний пошук і впровадження таких форм взаємодії з родинами учнів, які дали б змогу досягти реального співробітництва.

Нова освітня парадигма проголосила батьків суб'єктами освітнього процесу. Значить і на батьків покладена відповідальність за якість освіти своїх дітей

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування використання сучасних форм роботи з батьками

1.1 Дослідження стану вивчення проблеми у сучасній психолого-педагогічній науці

На розвиток дитини помітно впливає зацікавленість батьків шкільним життям. А тому, працюючи над вирішенням завдань, ми будуємо невидимий

ланцюжок між родиною і школою, який служить на благо усім учасникам навчально-виховного процесу.

Останнім часом з тих чи інших причин школа і сім'я перебувають у стадії конфронтації. Шкільні педагоги дають негативні характеристики сім'ї, звинувачуючи батьків у такому вихованні власних дітей, у брутальному, навіть жорстокому ставленні до них. Батьки, у свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів. У багатьох сім'ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів з приводу проблем, які виникають у вихованні дітей.

Сім'я і школа - потенційні природні партнери у вихованні дітей - часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними постає дитина, яка вимушена пристосовуватися, лицемірити, що призводить до проявів аморальної поведінки.

Останнім часом психолого-педагогічна наука робить спроби окреслити шляхи відмови від традиційних і запропонувати нові підходи в розв'язанні проблем взаємодії сім'ї та школи, виховання дітей та підлітків.

Педагог має усвідомити: культура передбачає недоторканість родини й невтручання в сімейні взаємини. Втручатися в життя сім'ї можливо у виняткових випадках, коли нехтуються інтереси дитини, коли її здоров'я, життя, добробут перебувають у небезпеці з вини батьків або інших дорослих членів сім'ї.

Школа - не рідний дім, а сім'я ніколи не замінить школи. Звідси випливає, що логіка шкільного та логіка сімейного виховання не тотожні. Розводячи виховні сфери школи і сім'ї, педагог має враховувати психологію дитинства й дорослішання дитини і, певним чином зближуючи ці дві сфери, у жодному разі не намагатися підмінити собою батьків і не інструментувати шкільне життя як життя родинне.

Школа не є частиною ринкового простору, оскільки не надає послуг, не торгує крамом, не обслуговує батьків.

Школа - інститут соціальний, її призначення - передавати як естафету духовні надбання людства й учити дитину жити у світі матеріальних продуктів культури.

Школа вільна від батьківських вказівок і настанов в організації своєї професійної діяльності.

Школа незалежна від батьків у будові життєдіяльності школярів. Однак і шкільна, і сімейна сфери не існують ізольовано в житті дитини, яка, приходячи до школи, репрезентує світ своєї родини, умови життя, спектр соціальних взаємин, звички, манери поведінки, зрештою, рівень інтелекту.

Школа завжди прагнула до взаємодії з сім'єю. Це знаходило своє відображення в корекції сімейного виховання, у педагогічній просвіті батьків, у безкінечному обговоренні з батьками з приводу навчання і поведінки їхніх дітей, у викликах батьків до школи тощо.

Контакт з батьками як взаємодія може бути встановлений лише за умови, що обидва суб'єкти усвідомлюють: тільки спільними зусиллями можна створити умови для розвитку та виховання дитини, допомогти їй у набутті необхідного соціального досвіду. Визначальна умова взаємодії цих двох суб'єктів - батьків і педагога - вичерпне уявлення про зміст виховної діяльності один одного.

Отже, педагог має знати, з якої сім'ї прийшла в школу кожна дитина, яка структура цієї сім'ї, у якому стані перебуває сучасна українська родина і які тенденції зумовлюють її розвиток. Це зробить взаємодію педагога та батьків учнів більш конкретною, осмисленою, результативною.

Тому пропонуємо вашій увазі рекомендації щодо роботи з батьками:

* пізнати кожну дитину;

* знати, як вона мислить, відчуває, сприймає;

* вивчити характер, волю, інтереси дитини;

* вивчити особливості її організму;

* максимально зблизити сім'ю та школу на основі;

* взаємоспілкування, взаєморозуміння, взаємодопомоги.

Виховання дітей у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний вплив батьківського дому на формування особистості створюється завдяки щирій материнській ласці, любові батька, домашньому теплу, піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.

Батьки і вчителі повинні стати партнерами, активними співучасникам творчого процесу виховання учнів.

Педагогічний колектив школи ставить своїм завданням дати батькам глибокі знання виховання. Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків.

Родинне виховання тільки тоді ефективне, коли батьки разом з учителями володіють сучасними педагогічними знаннями й уміннями, застосовують їх практично.

Огляд основних теорій соціалізації особистості у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній науці Поняття "особистість" широко використовується в науках, пов'язаних з вихованням: філософії, педагогіці, психології та соціології. У філософії особистість розуміють як стійку систему соціальне значущих рис, що характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства чи спільноти. Іншими словами, є соціальним та психологічним образом людини. Таке визначення особистості відповідає масштабам і спрямованості проблем філософського дослідження особистості, з яких найважливішими є її біологічні та соціальні детермінанти, ступені свободи особистості стосовно природи, суспільства і самої себе. Філософське визначення особистості містить у своїй структурі як соціологічне розуміння особистості (соціальний образ людини), так і психологічне її розуміння (психологічний образ людини). Тим самим передбачається потреба вивчати особистість з метою розуміння механізмів її поведінки в єдності соціолого-психологічних підходів. У психології, де існує багато різних розумінь особистості, найусталенішим є визначення особистості як деякої неповторної єдності. Цілісності, найвищої інтегруючої інстанції, що керує психічними процесами індивіда і надає його поведінці послідовності й стійкості ". Головною психічною проблемою дослідження особистості академік Леонтьев вважає проблему внутрішньої структури особистості, рівні, що утворюють її, та їх співвідношення. Із цією проблемою пов'язане нове бачення біологічного та соціального співвідношення в людині. Педагогіка, для якої виховання особистості є предметом дослідження, обмежується, як правило, психологічним визначенням особистості, не включаючи часто поняття "особистість" до основних категорій".

Такий підхід навряд чи можна визнати виправданим, оскільки тим самим створюються передумови для виникнення "розриву" між педагогічною системою виховання та її центральною ланкою - особистістю. Соціологічний підхід до дослідження особистості спирається як на відправну точку не на індивідуальні особливості людини, а на її соціальне оточення - соціальну систему, в яку вона входить, і соціальні ролі, які вона виконує в цій системі. У межах загального соціологічного підходу об'єднано ряд концептуальних підходів до розуміння особистості як специфічного утворення, що виводиться з тих чи інших соціальних факторів, які відокремлюються як головні. Основними соціологічними концепціями особистості згідно з класифікацією Д.В. Ольшанського" є такі:

1. Теорія "дзеркального я". У ній особистість розглядається як функція, похідна від повністю соціальне зумовленого "я" людини. Самосвідомість особистості формується в результаті соціальної взаємодії дивитися на себе очима інших людей. Зі стійких уявлень про людину і інших людей, формується та об'єктивна якість, яка і є особистістю.

2. Рольова теорія, її прихильники також розглядають особистість як функцію, але вже тих соціальних ролей, сукупність яких індивід виконує в суспільстві. Включаючись у процесі соціалізації в ті чи інші соціальні групи, індивід засвоює очікування рольової поведінки, вивчає способи їх виконання і тим самим стає особистістю. Різнобічність особистості визначається багатством "соціального репертуару" - багатоманітністю соціальних груп, в яких протікало соціальне життя індивіда в процесі соціалізації.

3. Необіхеворізму (від англ. Behavior - поведінка) теорія особистості. Підтримуючи ідею попередніх концепцій про те, що особистість є результат навчання людини правилам життя і поведінки, прихильники даної концепції найбільш послідовно дотримуються її в своїх поглядах. Особистість розглядається як проста сукупність соціальне придатних відповідей на сукупність стимулів.

4. Теорія соціальної установки. Згідно з цією теорією особистість є результат тих несвідомих установок, які суспільство формує самим фактом повсякденного постійного впливу на індивіда. У процесі нагромадження установок, які суспільство формує самим фактом повсякденного постійного впливу на індивіда. У процесі нагромадження установок у людини формується звичка до них. Іншими словами, у неї формується установка бути особистістю.

5. Концепція сукупності соціогенних потреб і орієнтацій, що формуються суспільством. Згідно з цією концепцією особистість є змінюваними з розвитком суспільства рівнями сукупностей соціальних потреб і орієнтацій. У цих рівнях можуть відбуватися як суспільні (у цілому), так і групові потреби та орієнтації, що забезпечують варіабельність особистості. До наведеної класифікації теорій особистості слід додати також теорію референтної групи. Автором терміну "референтна група" вважають американського соціолога Г. Хаймена, який під цим терміном розумів соціальну групу, на яку індивід орієнтує свою поведінку (від сім'ї до класу, нації). За тією роллю, яку референтна група відіграє у формуванні характеристик особистості та її соціальної поведінки, розрізняють два типи таких груп. Перша - "компаративна" - це стандарт, за допомогою якого індивід оцінює себе й інших. Друга група - "нормативна" - це реальний або уявлюваний колектив (група), з яким індивід співвідносить свою поведінку і майбутнє. До розглянутих теорій слід додати марксистську теорію особистості.

Основними її принципами є такі:

1. Визнання залежності особистості від об'єктивних суспільно - економічних, соціально-культурних і предметно діяльнісних особливостей її соціалізації

2. Виділення як головної характеристики особистості її місця в соціальній типології зумовлюється способом життя.

3. Уявлення про особистість як носій соціальних рис. Сутність особистості складає сукупність усіх суспільних відносин. Ця теорія не заперечує, що на формування особистості впливають біологічні та психологічні фактори. Проте індивід є продуктом суспільства, спільної діяльності людей.

Сучасні умови навчання характеризуються гуманізацією освітнього процесу, зверненням до особистості дитини, прагненням розвинути кращі його якості.

В.О. Сухомлинський стверджував: "Без знання дитини - її розумового розвитку, мислення, інтересів, захоплень, здібностей, задатків, нахилів - ні виховання"

1. Як ніхто краще про дитину зможуть розповісти його батьки.

У тлумачному словнику української мови дається таке поняття слова "батьки".

Батьки - це батько і мати (по відношенню до своїх дітей) 2.

Батьки і педагоги - дві найпотужніші сили в процесі становлення особистості кожної людини, роль яких неможливо перебільшити. В обох сторін є свої переваги, свої достоїнства, своя специфіка.

Традиційні форми роботи з батьками:

* батьківські збори

* загально класні і загальношкільні конференції

* індивідуальні консультації педагога

* відвідування на дому [10, с. 304]

Універсальною формою взаємодії педагога з батьками є батьківські збори.

Рекомендації з проведення батьківських зборів:

1. Батьківські збори повинні просвіщати батьків, а не констатувати помилки та невдачі дітей у навчанні.

2. Тема зборів повинна враховувати вікові особливості дітей.

3. Збори повинні носити як теоретичний, так і практичний характер: розбір ситуацій, тренінги, дискусії і т. д.

4. Збори не повинні займатися обговоренням і засудженням осіб учнів.

Класні батьківські збори. Класні батьківські збори проводяться один раз на чверть, при необхідності їх можна проводити і частіше. Батьківські збори повинні стати школою освіти батьків, має розширювати їх педагогічний кругозір, стимулювати бажання стати хорошими батьками. На батьківських зборах йде аналіз навчальних досягнень учнів, їхніх можливостей, ступеня просування класу у навчальній діяльності. Батьківські збори - це можливість демонстрації досягнутих дитиною успіхів. Розмова на зборах повинен йти не про оцінки, а про якість знань і міру інтелектуальних зусиль, відповідних пізнавальної та моральної мотивації. До батьківських зборів необхідно готувати виставки творчих робіт учнів, їхніх досягнень, і не тільки у навчальній діяльності.

Існує багато варіантів проведення батьківських зборів. Їх характер і спрямованість підказує саме життя, система організації роботи в дитячому колективі. Тематика і методика зборів повинні враховувати вікові особливості учнів, рівень освіченості та зацікавленості батьків, цілі та завдання виховання, що стоять перед школою.

Загальношкільні батьківські збори проводяться, як правило, не більше двох разів на рік. Тематика таких зборів має характер звіту роботи школи за певний період часу. На них виступають директор, його заступники, звітує про роботу батьківський комітет школи.

Наприклад, навчальний заклад пройшов атестацію і хоче познайомити колектив батьків з досягнутими результатами.

Загальношкільні батьківські збори можна використовувати для демонстрації позитивного досвіду виховання в сім'ї. Так, в кінці навчального року можливе нагородження сімей з позитивним досвідом виховання дітей.

Батьківські конференції (загально класних, загальношкільні) мають величезне значення в системі виховної роботи школи. Батьківські конференції повинні обговорювати насущні проблеми суспільства, активними членами якого стануть і діти. Проблеми конфліктів батьків і дітей та шляхи виходу з них. Наркотики, сексуальне виховання в сім'ї - ось теми батьківських конференцій.

Батьківські конференції повинні готуватися дуже ретельно, з обов'язковою участю психологів, соціального педагога, які працюють у школі. У їх завдання входить проведення соціологічних і психологічних досліджень з проблеми конференції та їх аналіз, а також знайомство учасників конференції з результатами досліджень. Активними учасниками конференцій виступають самі батьки. Вони готують аналіз проблеми з позиції власного досвіду.

Відмінною особливістю конференції є те, що вона приймає певні рішення чи намічає заходи щодо заявленої проблеми.

Індивідуальні консультації - одна із найважливіших форм взаємодії класного керівника з сім'єю. Особливо вона необхідна, коли педагог набирає клас. Для того щоб подолати занепокоєння батьків, острах розмови про свою дитину, необхідно проводити індивідуальні консультації-співбесіди з батьками. Готуючись до консультації, необхідно визначити ряд питань, відповіді на які допоможуть плануванню виховної роботи з класом. Індивідуальна консультація повинна мати ознайомлювальний характер і сприяти створенню гарного контакту між батьками і вчителем. Вчитель повинен дати батькам можливість розповісти йому все те, з чим вони хотіли б познайомити вчителя в неофіційній обстановці, та з'ясувати необхідне для своєї професійної роботи з дитиною:

* особливості здоров'я дитини;

* його захоплення, інтереси;

* переваги у спілкуванні в сім'ї;

* поведінкові реакції;

* особливості характеру;

* мотивація навчання;

* моральні цінності сім'ї.

У ході індивідуальної консультації можна використовувати анкету "Моя дитина", яка заповнюється педагогом спільно з батьками.

Однією з форм взаємодії класного керівника і сім'ї є відвідування учня вдома. Педагог повинен попереджати про передбачуване візит з зазначенням дня і цілі відвідування. Відвідування можливо тільки після отримання дозволу батьків. Відвідування педагогом сім'ї повинно залишити в сім'ї добре враження. Для цього необхідно спочатку поговорити на абстрактні теми, розпитати про традиції, звичаї, спільне проведення часу в сім'ї і лише потім обговорювати причину приходу в сім'ю.

1.2 Форми та методи роботи з батьками

Форми соціально-педагогічної роботи - варіанти організації взаємодії соціального педагога з клієнтами, спрямовані на створення умов для позитивної активності дітей та молоді, вирішення відповідних завдань соціалізації, надання допомоги і підтримки. У практиці соціально-педагогічної роботи фахівці використовують значну кількість різноманітних форм, проте всі вони мають специфічні ознаки: функціональність (пріоритетність для певного напряму соціально-педагогічної діяльності); структурність (відповідність спеціальним вимогам до підготовки та проведення окремих типів форм); інтегративність (результати, отримані при використанні одних форм, сприяють впровадженню інших). У соціально-педагогічної роботи форми класифікують за кількістю учасників (індивідуальні, групові, масові); домінуючим засобом впливу: словесні (лекції, бесіди, диспути); практичні (аукціони, тренінги, ярмарки послуг тощо); наочні (газети, плакати, соціальна реклама, показ відеофільмів тощо); відповідно до напрямів соціально-педагогічної діяльності: соціальна профілактика (лекції, бесіди, тренінги, буклети, відеоматеріали і т.д.); корекційно-реабілітаційна роботи (вправи з формування певних навичок, супровід, консультування і т.д.); соціально-педагогічна захист (патронаж, консультування, листування, оформлення документів тощо)

Вивчення практики застосування вчителями та соціальними педагогами форм роботи з батьками, теоретичний огляд наукових праць з питань організації навчання дорослих дозволяють говорити про те, що традиційно використовується лекційна система, хоча доведено, що найкраще засвоюються знання, які здобуті самостійно, в активній діяльності (А . Дистервег, В. І. Лозова, П. І. Підкасистий). І.М. Трубавіна наводить приклади форм, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність батьків.

Педагогічний десант - виступи педагогів на підприємствах, в установах, де працюють батьки, в мікрорайонах, на літніх майданчиках з проблем, які хвилюють батьків. Можливе попереднє опитування на предмет виявлення актуальних тем. Здійснюється також по гарячих слідах події небажаної події, яке хвилює батьків. Може включати в себе відповіді на запитання батьків, групові та індивідуальні консультації, пересувні виставки педагогічної літератури, тематичні стендовики, анкетування батьків. Мета: надання послуг просвітницького характеру, профілактика небажаних явищ в сім'ї, налагодження контакту з батьками, вирішення їх проблем педагогічними методами, залучення їх до співпраці в батьківських клубах, комітетах, курсах тощо.

Доцільно поєднання колективних, групових та індивідуальних форм взаємодії. Критерієм класифікації є кількість батьків, включених у взаємодію з класним керівником або педагогічним колективом. Якщо форма роботи - елемент організації, то метод - це засіб впливу. Між собою вони органічно пов'язані, обумовлюють один одного, складають таке тісне діалектичну єдність, що нерідко між ними буває важко провести лінію. Зміст всіх форм роботи школи з родиною полягає в організації активного виховного їх взаємодії, спрямованого на всебічний розвиток підростаючого покоління. В основі цієї взаємодії - постійна увага школи до розвитку дитини, своєчасні і педагогічно обгрунтовані конкретні рекомендації вчителів, вивчення особливостей і можливостей кожної сім'ї, надання практичної допомоги сім'ї при труднощі у вихованні .

Батьківські конференції - форма роботи з батьками, яка була популярною в 60-ті роки. Передбачала доповіді педагогів і батьків з актуальних проблем сімейного виховання, відповіді на запитання та обмін досвідом сімейного виховання з певної проблеми. Тема конференції повідомлялася заздалегідь. Її проведення супроводжувалося виставкою педагогічної та дитячої літератури, іграшок, дитячого одягу, страв для дітей, поширенням пам'яток для батьків і дітей. Оскільки у 60-ті роки ці конференції проводилися за допомогою партійних, профспілкових, радянських організацій, то зараз ця підтримка відсутня, необхідно залучати спонсорів, стимулювати виступи батьків та педагогів на конференціях, розробляти буклети, пам'ятки, брошури для батьків з актуальних проблем сімейного виховання.

Консультації - форма роботи з батьками, яка передбачає надання спеціалістом допомоги батькам, які звернулися за нею з різних проблем сімейного виховання. Ці проблеми є непередбаченими для консультанта, тому вимагають від нього не лише глибокої підготовки, а й умінь проаналізувати проблеми, виділити їх причини та наслідки, володіти системним підходом у вирішенні проблем. Консультації можуть бути: а) за кількістю сімей: масовими, груповими, індивідуальними; б) за участі членів родини: з усією родиною, з батьком, матір'ю та дитиною, в) за місцем проведення: у стаціонарному приміщенні (школі, центрах соціальної допомоги) і не в стаціонарних умовах, виїзні (на підприємствах, установах освіти, за місцем проживання, клубах). Консультації передбачають проведення анкетування, бесіди, спостереження, тестування, і тому консультанти повинні мати всі необхідні кошти для цього на своєму робочому місці. Доцільним було існування на підприємствах консультаційних бюро, пунктів для батьків з питань сімейного виховання, тому що не всі батьки можуть звернутися за консультацією в центр соціальної допомоги, а на перерві або після роботи це можливо. У таких бюро, пунктах висвітлювався досвід сімейного виховання окремих сімей, пропонувалася література для самостійного опрацювання, пам'ятки, буклети, брошури.

Сімейна шкатулка - підбір матеріалів з ??досвіду сімейного виховання. Може включати опис традицій, сімейних свят, щоденник матері, опис складних ситуацій з варіантами їх вирішення. Сім'ї запрошуються до читання та обміну матеріалами.

Ще однією формою соціально-педагогічної роботи з батьками є поширення серед них буклетів і брошур про права дитини, попередження насильства в сім'ї, подоланні стресу, конфліктів, дитячих примх, про навчання дітей безпечній поведінці. Цю роботу здійснює в Україну міжнародний гуманітарний центр "Розрада" в м. Києві. Їх буклети розповсюджуються в школах, райвно, психологічних службах, центрах соціальних служб для молоді безкоштовно, але керівники центру вважають, що вони повинні бути скрізь: у лікувальних закладах, на роботі, закладах відпочинку тощо. Ці буклети містять цитати з міжнародних документів про права дитини, роз'яснення їх, поради щодо їх застосування, адреси установ, куди слід звертатися у разі порушення цих прав, опис типових ситуацій та шляхи їх вирішення, конкретні поради і рекомендації щодо поведінки в екстремальних ситуаціях.

Аукціон знань - активна, але маловідома форма перевірки знань. Аукціон передбачає:

1. Підготовку: а) прийом заявок на участь в аукціоні (з відповідями). Заявки можуть бути колективні та індивідуальні, їх приймає аукціонне товариство (3-4 організатора); б) оформлення кабінету (молоток, кафедра), в) призи з цінами в жетонах.

2. Проведення аукціону: ведучий повідомляє про заявку, вислуховує відповіді, запитує "хто більше?", Закриває обговорення: "Продано", коли відповіли всі бажаючі, переможці отримують жетони.

3. Підведення підсумків: ті, хто отримав жетони, вибирають призи. Призи присуджуються також найбільш активним учасникам.

Формою просвітництва батьків є аналіз виховних ситуацій на зборах. Виховна ситуація - це спеціально заданий педагогом стан виховного процесу в середовищі (групі) вихованців; це сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, обставин, взаємин, які склалися в даний момент між суб'єктами виховного процесу, які спрямовані вихователем на позитивні зміни у системі міжособистісних відносин і в особистості кожного з вихованців. Виховні ситуації можуть бути спеціально створеними і непередбаченими.

Інтелектуальні сімейні вечори - складна форма, яка поєднує в собі кілька форм з метою організації змістовного дозвілля, просвітництва, профілактики негативних явищ, корекції сімейних відносин. С.В. Толстоухова розробила наступні теми вечорів.

1. "Круглий стіл". Тема обирається і повідомляються заздалегідь. На початку проводиться бесіда між 3-4 учасниками, які ставлять проблему, обґрунтовують її актуальність, аналізують між собою. Присутні задають питання, слухають. Ставиться ключове питання для суперечки.

2. "Доповідач-опонент". Присутні поділяються за бажанням або за допомогою ігрового моменту (скласти розрізані малюнки на 3-х столах, елементи малюнків видаються провідним на початку вечора) на 3 команди: доповідачі, опоненти, журі. При цьому члени сім'ї можуть бути навіть у різних командах. Соціальний педагог повідомляє правила і тему гри. Правила гри: протягом 15 хвилин групи обговорюють питання, яких ставиться три (за кількістю ролей у грі, кожна команда наступного раунду змінює роль), потім будують логіку доповіді з поставлених питань, обирають спікерів.

3. "Утопічні ігри". Будується на висуванні нереальних в цей час і в даному виді ідей. Із запропонованих ідей вибираються раціональні з урахуванням їх перспективності. Для вироблення ідей складаються групи з 4-5 осіб, які протягом 20 хвилин готують, а потім пропонують журі свої прогнози бажаного і небажаного майбутнього, можливі варіанти дії в цих умовах.

4. "Дебати". Пропонується тема. Учасники поділяються на дві групи: тих, хто відстоює твердження, і тих, хто його заперечує. Суддя на основі попередньо визначених критеріїв визначає, чи можна цю ідею втілювати в життя, за яких умов.

5. "Круг". 5-6 учасників сідають навколо столу для обговорення проблеми. Обов'язкова умова: кожен послідовно виступає по колу кілька разів. Розвивається вміння слухати колегу, виражатися коротко, конкретно, не повторюючи вже сказаного, приходити до згоди.

6. "Техніка співпраці". Характеризується зміною групової та індивідуальної роботи. Після відносно короткого (10-15 хвилин) групового мозкового штурму учасники розходяться, щоб індивідуально подумати над проблемою ще деякий час (5-10 хвилин), записати додаткові ідеї, модифіковані або розширити наявні пропозиції.

7. "Продуктивна гра".

I етап. "Постановка проблеми". Мета - методом мозкового штурму визначити (перерахувати) проблеми в межах запропонованої теми. Експерти аналізують висунуті проблеми і відбирають найбільш значущі для подальшого вирішення.

II етап. "Вироблення ідей". Мета - знайти вирішення проблеми на рівні ідеї, без детальної конкретизації. Експерти аналізують ідеї, відбирають найбільш продуктивні для подальшої роботи.

III етап. "Моделювання". Мета - конкретизувати ідеї на рівні детальної розробки.

IV етап. "Захист моделей". Проходить як відкрите засідання вченої ради, в ході якого представники захищають вироблені моделі. Вчена рада обирається зі складу учасників гри, визначає процедуру захисту, заслуховує доповіді, рекомендує обрані моделі для втілення.

Проблеми для рішення: "Ідеальна сім'я", "Викорінення насильства в сім'ї", "Попередження негативних звичок у членів сім'ї", "Боротьба сім'ї з алкоголізмом, наркоманією, курінням", "Нормалізація дитини в сім'ї", "Моральне виховання в сім'ї" (економічне, трудове, естетичне...).

8. Мозкова атака - метод, в основі якого лежить генерування нових ідей. Здійснюється відповідно до особливостей мислення людей: ті, хто здатний до фантазії, стають генераторами нових ідей, ті, хто є реалістами, - критиками. Рішення проблеми здійснюється по етапах:

1. Мотивація до колективного вирішення проблеми.

2. Постановка проблеми, сутність, причини виникнення, шляхи вирішення, які вже застосовувалися, ефективність цих заходів, традиційні шляхи, які взагалі існують, і можливості їх застосування, наслідки для майбутнього, ключове питання: Як запобігти...? Як усунути...? Як поліпшити...?

3. Генерація ідей групою генераторів.

4. Аналіз і критика ідей. Пошук та запис негативного в ідеях.

5. Вибір кращого варіанту вирішення проблеми.

Завершуються інтелектуальні сімейні вечори підбиттям підсумків

і аналізом проведених заходів.

Таким чином, форми соціально-педагогічної роботи з батьками - це варіанти організації взаємодії соціального педагога з дорослими, спрямовані на створення умов для активізації пізнавальної діяльності батьків, рішення необхідних задач, надання допомоги і підтримки.

Для того щоб робота з батьками була найбільш ефективною соціальний педагог повинен використовувати також різні методи роботи, найбільш поширеними серед яких є:

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, залучення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

Університет педагогічних знань. Передбачає серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття проходять у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Відвідування батьків удома. Це сприяє налагодженню контактів з родиною, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень у його поведінці, прийняттю необхідних заходів щодо їх запобігання і т.д. Відвідувати батьків учнів можна маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід соціального педагога викликає незручність, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Консультації. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокого пізнання методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, які займаються проблемами виховання.

Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу чи окремої дитини.

Розділ 2. Дослідження особливостей використання сучасних форм роботи з батьками учнів

2.1 Стан використання сучасних форм роботи з батьками у практичній діяльності

ТЕСТИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Тест № 1. Як ви розумієте своїх дітей?

Дайте відповідь "так", "ні" або "не знаю" на такі запитання:

1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте "вибухом", а потім шкодуєте про це.

2. Деколи ви користуєтеся допомогою або порадою інших осіб, коли не знаєте, коли не знаєте, як реагувати на поведінку вашої дитини.

3. Ваша інтуїція і досвід - кращі порадники у вихованні дитини.

4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який би нікому іншому не розказали.

5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?

6. Вам траплялося просити у дитини вибачення за свою поведінку?

7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?

8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?

9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини.

10.Чи можете утриматися від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть якщо у вас є гроші) тому, що знаєте: дома їх є багато?

11.Ви знаєте, що до певного віку кращий виховний аргумент для дитини - фізичне покарання (пасок).

12.Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.

13.Ваша дитина завдає більше турбот, аніж радощів.

14.Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати, поводитися?

15.Чи бувають у вас прикрощі з вашою дитиною?

Нарахуйте по 10 балів за кожну відповідь "так" на запитання: 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14 і за кожну відповідь "ні" на запитання: 1, 3, 5, 7, 9, 11, 13, 15. За кожну відповідь "не знаю" - по 5 балів.

100-150 балів. У вас великі здібності до правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди - добрі союзники у розв'язанні виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка відкрита, терпляча, вас можна визнати за приклад для наслідування. Можливо, до ідеалу бракує лише одного штриха. Ним може стати думка вашої дитини. Спробуйте її з'ясувати.

50-99 балів. Ви на вірному шляху до розуміння дитини. Свої тимчасові труднощі у вихованні ви маєте розв'язати, починаючи з себе. І не намагайтеся виправдатися браком часу або характером дитини. Є проблеми, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. Розуміти - це не завжди приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.

0-49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, ніж вам, оскільки її батько не є добрим другом і провідником на шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви хочете щось зробити для своєї дитини, то спробуйте. Можливо, вам допоможуть у цьому поради інших. Буде нелегко, але щасливе життя дитини того варте.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам'ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім'ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого - відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Тест № 2. Які ви батьки?

1. Чи вважаєте ви, що у вашій сім'ї є взаєморозуміння з дітьми?

2. Чи ведуть ваші діти з вами задушевні бесіди, чи радяться з особистих питань?

3. Чи цікавляться діти вашою роботою?

4. Чи знаєте ви друзів своїх дітей?

5. Чи бувають друзі вашої дитини у вас вдома?

6. Чи беруть ваші діти разом з вами участь у господарських справах?

7. Чи є у вас із дітьми спільні справи, захоплення?

8. Чи беруть діти участь у підготовці сімейних свят?

9. Чи бажають діти, щоб під час дитячих свят ви були разом із ними?

10. Чи обговорюєте ви з дітьми телепередачі, прочитані книги?

11. Чи берете разом із дітьми участь в екскурсіях, походах, прогулянках?

12. Чи віддаєте ви перевагу відпочинку (проведенню вільного часу) з дітьми?

Ключ до тесту

Виставте собі по два бали за кожну позитивну відповідь; по одному балу - за відповідь "іноді"; нуль балів - за негативну відповідь.

Підрахуйте бали. Якщо ви набрали більше, ніж 20 балів, то у стосунках з дітьми у вас все гаразд. Якщо ви набрали від 10 до 20 балів, то стосунки з дітьми у вас задовільні, проте недостатні, однобічні. Поміркуйте, що можна й потрібно змінити. У випадку, коли результат становить лише 10 балів, можна стверджувати, що контакт із дітьми у вас неналагоджений.

Тест № 3. Ваші взаємини із дитиною

1. Чи подобається Вам Ваша дитина?

2. Чи слухаєте Ви, що говорить дитина?

3. Чи дивитися Ви на малюка, коли він говорить?

4. Чи намагаєтеся Ви створити в дитини відчуття значущості того, про що вона говорить?

5. Чи виправляєте Ви мовлення дитини?

6. Чи дозволяєте ви дитині робити помилки?

7. Чи хвалите Ви дитину, чи обіймаєте ви її?

8. Чи смієтеся Ви разом із дитиною?

9. Чи відводите Ви щодня час для читання дитині й для бесід з нею?

10. Чи граєтесь Ви з дитиною в які-небудь ігри?

11. Чи заохочуєте Ви інтереси та захоплення дитини?

12. Чи має дитина хоча б одну-дві власні книги?

13. Чи має дитина місце, що відведено для неї?

14. Чи намагаєтеся Ви подавати приклад дитині, читаючи газети, журнали, книги?

15. Чи обговорюєте Ви з родиною та з дитиною що-небудь цікаве із того, що Ви прочитали?

16. Чи намагаєтеся Ви сказати все за дитину, перш ніж вона встигне відкрити рота (наприклад у лікарні, магазині)?

17. Чи дивитися Ви телевізор разом із дитиною?

18. Чи ставите Ви дитині запитання за змістом побаченого на телеекрані?

19. Чи обмежуєте Ви можливість дитини дивитися телевізор?

20. Чи має дитина можливість виявляти свої почуття в межах загальноприйнятої поведінки під час ігор, фізичної розрядки?

21. Чи намагаєтеся ви ходити з дитиною на прогулянки?

22. Чи водили ви дитину до театру, зоопарку, музею?

Ключ до тесту

За кожну відповідь нараховуєте:

* "майже завжди" - 4 бали;

* "іноді" - 2 бали;

* "ніколи" - 0 балів.

Отримані бали підсумовуєте:

- якщо сума становить 88 балів - чудово;

- якщо сума становить 44 бали - непогано;

- якщо сума становить менше ніж 22 бали - варто замислитись.

2.2 Шляхи удосконалення сучасних форм роботи з батьками учнів

В наш час йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження в світовий освітній простір. Загальні тенденції розвитку освіти - це не тільки значне розширення сфери знань і умінь школярів, і підвищення їх культури, максимальний розвиток здібностей, творчого потенціалу і індивідуальності, формування у них гуманістичної системи цінностей, а також збереження і зміцнення здоров'я школярів.

Як же краще зорієнтуватися в новітніх досягненнях педагогічної думки, здійснити їх критичний аналіз, виявити свої сильні і слабі сторони, розібратися в системному підході до навчання? Ці проблеми хвилюють і досвідчених викладачів, молодих вчителів і студентів - майбутніх фахівців, що прийшли в школу з бажанням використовувати новітні навчальні технології і форми навчання.

Підготовка школярів до життя, праці і творчості закладається в загальноосвітній школі. Для цього процес навчання і організаційна методика уроку повинна бути побудована так, щоб широко залучати учнів в самостійну творчу діяльність по засвоєнню нових знань і успішному застосуванню їх на практиці.

Класно-урочна система передбачає різні форми організації учбово-виховного процесу: домашня учбова робота (самопідготовка), екскурсії, практичні заняття і виробнича практика, семінарські заняття, позакласна учбова робота, факультативні заняття, консультації, заліки, іспити. Але основною формою організації навчання в школі є урок.

Педагогічна наука і шкільна практика направляють свої зусилля на пошуки шляхів вдосконалення уроку.

На сучасному етапі суспільного життя та своєї власної історії освіта стає не тільки найважливішою соціальною сферою, але й у прямому сенсі найважливішою економічною галуззю. Перспективи зростання благоустрою нашої країни - на шляху збільшення значимості людського капіталу, а значить, значимості української освіти. Цей шлях стає реальним тільки при масштабній модернізації вітчизняної системи освіти.

Модернізація - це зміна у відповідності з потребами та вимогами сучасності. Головною метою модернізації освіти є забезпечення її високої якості, побудова ефективної освітньої системи з дієвою економікою та управлінням, яка відповідає запитам сучасного життя та потребам розвитку країни, повернутої обличчям до інтересів особистості, суспільства, держави.

Підвищення соціального статусу, професійного рівня педагогічних працівників та посилення їх державної підтримки - один із напрямків вирішення проблеми модернізації системи освіти України.

Існуюча підготовка майбутніх учителів початкових класів не забезпечує повною мірою їхньої готовності до змін, які сьогодні відбуваються в українському суспільстві. Закон України "Про освіту", Концепція національного виховання підростаючих поколінь в основу пріоритетних принципів розвитку системи освіти поклали гуманізацію і демократизацію всіх складових її елементів та національну спрямованість, що свідчить про невіддільність освіти від національного ґрунту. Як зазначено в цих документах, нова українська школа повинна забезпечувати всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, виявлення її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, творчого культурного потенціалу народу [1]. Розв'язання цих складних завдань повною мірою залежить від учителя, якості його підготовки. Тому однією з актуальних проблем вищої школи є розроблення сучасної концепції формування майбутнього учителя як висококваліфікованого фахівця, здатного до творчої організації усіх ланок особистісно зорієнтованого педагогічного процесу, до самореалізації, до виконання нового соціального замовлення. Насамперед потребує вдосконалення його професійно-педагогічна підготовка, зокрема, її конкретизація і наближення до майбутньої професійної діяльності.

Підготовка вчителя до професійної діяльності є складною дефініцією, яка стала об'єктом багатьох наукових досліджень у філософії, психології, педагогіці. Велике значення для розв'язання проблем підготовки вчителя до професійної діяльності мали фундаментальні дослідження Н.В. Кузьміної, В.О. Сластьоніна, О.І. Щербакова. Крім зазначених вище науковців питання загальнопедагогічної підготовки знайшли своє розв'язання у працях сучасних педагогів: О.О. Абдуліної, Л.М. Ахмедзянової, І.М.Богданової, Н.М. Боритко, В.М. Володько, М.Б. Євтуха, В.О. Кан-Калика, Н.В. Кічук, В.А. Крутецького, Ю.М. Кулюткіна, З.Н. Курлянда, В.І. Лозової, Г.С. Сухобської, Н.Ф. Тализіної, Г.В. Троцко, Н.А. Шайденко, М.Д. Ярмаченка, а також психологів О.В. Киричука, С.Д. Максименка, В.А. Семиченко та ін. Особливості професійної підготовки вчителя початкової школи розкриті в дослідженнях А.М. Алексюка, Н.М. Бібік, В.І. Бондаря, С.У. Гончаренка, О.А. Дубасенюк, І.А. Зязюна, О.М. Івлєвої, Л.Г. Коваль, С.М. Лисенкової, С.М. Мартиненко, Н.Г. Ничкало, О.Я. Савченко, Л.О. Хомич, Л.Л. Хоружої, М.М. Фіцули, І.М. Шапошнікової та ін. Проте педагогічна підготовка потребує подальшого детального обґрунтування й аналізу тому, що окремі її аспекти залишаються недостатньо вивченими.

Родинне виховання - перша природна і постійно діюча ланка виховання. Без докорінного поліпшення родинного виховання школа не зможе домогтися значних змін у подальшому розвитку підростаючих поколінь. Саме у сім'ї закладається духовна основа особистості, її мораль, самобутність, глибокі людські почуття, любов до матері та батька, бабусі та дідуся, роду і народу, пошани до рідної мови, історії, культури тощо. Школа має все це зберегти і стати спільником сім'ї у розв'язанні важливих завдань виховання особистості.

У цьому контексті особливо актуальними стають теоретичні розробки і практичний досвід видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського, який розглядав проблему єдності в роботі школи і сім'ї та їх вплив на духовно-моральний, розумовий, громадсько-патріотичний, фізичний розвиток особистості. Педагог-гуманіст вважав, що проблема шкільно-сімейного виховання - одна з найактуальніших проблем, над якою необхідно працювати вчителям і батькам у теоретичному та практичному плані. Правильно оцінюючи тенденції розвитку сучасної школи, він дійшов висновку, що "подальший розвиток суспільного виховання не може відбуватися без більш активної і безпосередньої участі сім'ї, батьків. Мова йде не про епізодичну допомогу школі з боку сім'ї, а про комплекс спільних цілеспрямованих дій школи і сім'ї на особистість, про те, щоб виховання дітей становило важливий громадський обов'язок сім'ї, було виконанням їх обов'язку перед суспільством" [9, с. 41].

Слід зазначити, що дослідження проблеми єдності дій школи і сім'ї в педагогічній спадщині В. Сухомлинського є принципово важливим, оскільки дозволяє розкривати специфічні особливості виховання дітей і використовувати їх у практиці сьогодення. Аналіз численних праць педагога-класика свідчить, що він розробив і на практиці застосував систему шкільно-сімейного виховання, яка себе цілком виправдала. Василь Олександрович зазначав: "…шкільно-сімейне виховання не тільки дає змогу добре виховувати молоде покоління, а й одночасно є дуже важливою умовою вдосконалення морального обличчя сім'ї, батька і матері. Без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сама сім'я як первинний осередок суспільства, неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий моральний прогрес суспільства" [7, с.13- 14].

Нові історичні умови створили підґрунтя для того, щоб розглядати виховання у школі і сім'ї як єдину систему. Із цього виходив видатний педагог-класик, висвітлюючи у своїх працях питання шкільної і батьківської педагогіки.

У сучасних умовах координацію виховних дій сім'ї покладено на освітній заклад і від того, як організована і реалізована робота з батьками учнів, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Важливим завданням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу. Встановлення і підтримання педагогічної взаємодії "діти-батьки-педагоги" необхідно вибудовувати на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправного партнерства. Основою такої взаємодії має стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності.

Останнім часом спостерігається певне звуження цього аспекту діяльності освітнього закладу і вчителя, самоусунення педагогічних колективів від роботи з сім'ями учнів. На часі організація роботи з батьками дітей різних вікових груп, в родинах з різним типом сімейного неблагополуччя, формування педагогічної культури всіх дорослих членів сім'ї на новій методологічній основі із застосуванням інноваційних педагогічних технологій. Мова йде про такий зміст педагогічної діяльності вчителя, який спрямовується на підвищення готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової тощо інформації, на формування у них відповідних практичних умінь і навичок.

Організація роботи з батьками в освітньому закладі - багатоаспектна і має значні педагогічні можливості. Успіх в організації роботи з батьками великою мірою залежить від особистості й авторитету педагога, його професійності, високих моральних, людських якостей, вміння спілкуватись з батьками, з колегами, з дітьми.

Початкова освіта - перший освітній рівень, який закладає фундамент загальноосвітньої підготовки учнів. Відповідно до можливостей дітей молодшого шкільного віку початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільною ланкою, має забезпечити подальше становлення дитячої особистості, її інтелектуальний, соціальний і психофізичний розвиток. Забезпечення найбільш продуктивного виконання завдань початкової школи можливе за умови творчої співпраці вчителя початкових класів і батьків учнів. Професійна діяльність учителя початкових класів постійно пов'язана із сімейним вихованням та взаємодією з батьками учнів як стосовно впровадження різних форм соціально-педагогічної допомоги родині, так щодо його корекції у процесі педагогічної освіти батьків. На передній план у професійній підготовці вчителя виходять уміння та навички гуманізації шкільного середовища, гармонізації його взаємодії з соціумом. Багатогранність діяльності вчителя початкових класів передбачає оволодіння великим обсягом соціально-педагогічних, психологічних, законодавчо-правових знань та вмінь.

...