Історія розвитку менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра педагогіки, освітнього менеджменту та соціальної роботи

Завдання

з дисципліни

« Освітні технології»

Підготувала:

студентка 5 курсу

групи МУ-51

Герман Дарина

Тема : Історія розвитку менеджменту

(Практичне заняття - 2 год.)

Питання для підготовки:

1. Класичні теорії менеджменту:

· школа наукового управління;

· адміністративна (класична) школа;

· школа управління з позиції людських відносин ;

· школа поведінкових наук.

2. Школа науки управління (інтегрований підхід до управління ):

· системний підхід;

· ситуаційний та процесний підхід.

3. Сучасні підходи до управління

Рекомендована література:

1. Андрушків Б. М. Основи менеджменту / Б. М. Андрушків, О.Є. Кузьмін. - Львів : Світ, 1995. - 296 с

2. Дафт, Ричард Л. Менеджмент / Ричард Л. Дафт. Пер. с англ. - СанктПетербург : Питер, 2000. - 832с. 8. Друкер, Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХ1 веке. / Питер Ф. Друкер, Пер. с англ. - Москва : Вильямс, 2001. - 242 с.

3. Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія : навч. посібник. / упоряд. І. О. Слєпов. - Київ : Либідь, 1993. - 304 с.

4. Тарнавська Н. П. Менеджмент: теорія та практика : підручник / Н. П. Тарнавська, Р. М. Пушкар. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 486 с.

5. Менеджмент організацій. / За ред. Л. І. Федулової. - Київ : Либідь, 2003. - 445 с.

6. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: підручник / Р. Гріфін, В. Яцура; Наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. - Львів, 2001. - 624 с. 20. Мартиненко М.М. Основи менеджменту: підручник / М.М. Мартиненко. - Київ, 2005. - 496с.

Для проведення практичного даного заняття я буду використовувати метод інтерактивного навчання « Ажурна пилка»

Для чого проводити

• створення на занятті ситуації, яка дає змогу студентам працювати разом для засвоєння великої кількосте інформації за короткий час;

• заохочення студентів допомагати одне одному вчитися навчаючи.

Ефективна і може замінити лекції у випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок

Як організувати роботу

Підготовка до проведення

1. Викладач добирає необхідний для заняття матеріал та готує для кожного студента індивідуальні інформаційні картки (матеріали підручника, додаткові матеріали: статті з газет, довідники тощо).

2. Викладач готує таблички з кольоровими позначками, щоб студенти змогли визначити завдання для їхньої групи.

3. Студенти розподіляються кожен на дві групи: «домашню» й «експертну». До «домашніх» груп входять по 3-5 чоловік (студенти мають знати про склад своїх груп). Усі члени «домашніх» груп отримують кольорові таблички (всі різні), які показують до якої з груп «експертів» вони будуть входити. У кожній «експертній» групі має бути представник від кожної «домашньої» групи.

Орієнтовний регламент заняття

I. Організаційна частина

Мета - мобілізувати студентів до навчання; активізувати їхню увагу; створити робочу атмосферу для проведення заняття. Етап містить привітання викладача зі студентами, виявлення відсутніх, перевірку підготовленості до заняття (можливе коротке фронтальне опитування, короткий тест і т.п.)

II. Мотивація та стимулювання навчальної діяльності

Передбачає формування потреби вивчення конкретного навчального матеріалу, повідомлення теми та завдань семінару.

III. Обговорення проблем, винесених на семінарське заняття

Полягає у обговоренні і керуванні процесом розгляду основних питань семінару.

Вступне слово викладача: Простежуючи еволюцію менеджменту, можна сказати, що витоки її сягають у глибину тисячоліть.

Виникнення управлінської діяльності ми знаходимо в найдавніших суспільствах. В доісторичні часи полювання, спільна праця та охорона власної території вимагали чіткої координації дій кожного члена племені. Навряд чи можна було створити велетенські споруди та могутні імперії Стародавнього Світу без уміння керувати масами людей.

Управління як сфера людської діяльності виникло разом із формуванням соціуму - сукупності людей, що існують, певним чином взаємодіючи між собою у процесі спільного виконання тих чи інших робіт. Визначальним етапом у розвитку управління стало зародження і становлення державності. Перші приклади свідомого управління відносяться ще до V-ІІІ тисячоліть до н. е., що було зафіксовано на глиняних табличках, які дійшли до наших днів і засвідчили існування певного регламенту управлінської діяльності у древньому Єгипті та Шумері, пов'язаного з комерційними операціями і управлінням державою.

Мислителі Древньої Греції також внесли свій вклад у розвиток науки управління. Зокрема, Сократ, підкреслюючи важливість поділу праці і спеціалізації, бачив завдання управління у тому, щоб поставити кожну людину на належне їй місце.

У історичному контексті теорія управління виділяє п'ять значних стрибків у становленні управлінської науки, які виводять її на новий етап розвитку.

Орієнтовний регламент проведення вправи « Ажурна пилка»

1. «Домашні» групи отримують інформаційні картки для засвоєння (кожна -- свою). Завдання «домашніх» груп -- опанувати інформацію, щоб потім обмінятися нею з іншими.

Інформаційні картки для груп

Групи № 1

Школа наукового управління (1885-1920рр).

Розвиток виробництва на межі ХІХ - ХХ ст. змусив керівників зосередитись на розробці наукових і раціональних принципів управління людьми, обладнанням, ресурсами. Вчені й практики, які вирішували як збільшити продуктивність виробництва, започаткували школу наукового управління. Її засновники (представники великого бізнесу) - Фредерік Уінслоу Тейлор (металургія), Генрі Гант (харчова промисловість), Генрі Форд (автомобільна промисловість), Френк і Лілія Джилбрет, та ін.

Засновник школи Фредерік Уінслоу Тейлор вивів ряд загальних принципів управління, серед яких:

- розробка оптимальних методів виконання робіт ( вивчення зусиль і рухів робітників, нормування часу виконання окремих операцій );

- розподіл операцій і праці між робітниками і менеджерами на конкретні функції і завдання ;

- встановлення розцінок на окремі роботи на основі конкретних знань; професійна підготовка робітників;

- використання менеджерів для контролю і аналізу результатів робіт технологічного циклу.

Групи № 2

Школа управління з позицій людських стосунків (з 30-х років ХХ ст. до нашого часу).

В умовах переходу від екстенсивних до інтенсивних методів ведення господарства визріла необхідність пошуку нових форм управління, для яких характерним був соціологічний і психологічний ухил. Засновниками цієї школи вважають професора школи бізнесу Гарвардського університету Елтона Мейо. Його послідовниками є Фредерік Герцбергер, Дуглас Мак-Грегор, Мері Паркер Фоллет, Абрахам Маслоу, Р. Оуена та ін.

Основні ідеї цієї школи:

- управління є соціально-психологічний, а не економічний процес;

- в основі управління знаходиться людина, яка має свої потреби, інтереси і мотивації;

- продуктивність праці виконавця залежить не стільки від матеріальних, як від психологічних та соціальних факторів;

- люди в основному мотивуються соціальними потребами і відчувають свою індивідуальність завдяки стосункам з іншими людьми;

- задоволення персоналу роботою приводить до підвищення продуктивності праці і сприяє її зростанню при творчому підході.

Група № 3

Адміністративна (класична) школа управління (1920-1950 рр).

Прагнення визначити загальні характеристики і закономірності розвитку організацій стимулювали формування класичної школи в менеджменті. Засновниками школи є французький адміністратор і підприємець Анрі Файоль і його послідовники Ліндалл Урвік, Джеймс Муні, Аллен Рейлі (формальна логіка при побудові ефективної організації), Лютер Гьюлик (синтетична концепція управління), Макс Вебер (проблеми лідерства й бюрократичні структури влади в організації), Гаррі Емерсон (нормування, стимулювання, диспетчеризація) та ін.

А.Файоль (1841-1925 рр.), якого називають батьком менеджменту, розробив класифікацію основних операцій підприємства, загальні принципи побудови структури організацій, принципи управління. А.Фойоль виділяє наступні шість операцій:

1. Технічні операції (виробництво, обробка);

2. Комерційні операції (купівля, продаж);

3. Фінансові операції (залучення та розпорядження);

4. Страхові операції (страхування та охорона майна і осіб);

5. Облікові операції (бухгалтерія, статистика, тощо);

6. Адміністративні операції (передбачення, організація, розпорядництво, координація, контроль).

За А.Файолем адміністрування є основою управління. Керувати значить:

- передбачати майбутнє і виробляти програму дій; - організовувати і будувати організм підприємства (соціальний, матеріальний); - розпоряджатися - змусити персонал працювати добре; - координувати роботу персоналу підприємства на вирішенні стратегічних і поточних завдань; - контролювати, щоб все здійснювалось згідно встановленим правилам і розпорядженням.

Групи № 4

З 50-х років ХХ ст..від школи людських відносин відокремлюється школа поведінкових наук, представниками якої є Ренсіс Лайкерт, Фредерік Герцберг, Дуглас Мак-Грегор, Абрахам Маслоу ін.

Школа зосереджує свої зусилля на методах налагодження міжособистісних відносин.

Основні принципи поведінкової школи, які використовують в менеджменті персоналу наступні:

- лояльність до працюючих;

- створення психологічного клімату, що сприяє розкриттю здібностей працівників організації;

- встановлення дольової участі кожного співробітника в загальних результатах;

- уміння менеджера слухати всіх та дотримуватись етичних норм; - висока якість особистої роботи менеджера.

Групи № 5

Школа науки управління (кількісна школа).

Починаючи з 60-х років ХХ ст. до нашого часу розвивається нова школа науки управління як наслідок появи нових методів прийняття рішень з використанням математики, кібернетики, теорії ймовірностей, статистики, комп'ютерних технологій. Найбільш відомими представниками цієї школи є Н.Вінер, А.Берг, Л.Канторович, В.Глушков, Д.Марч, Г.Саймон ,П.Друкер, Р.Паскаль, Р.Акофф, Д.Вудворд, Д.Томпсон, Н. Лоуренс та ін. Представники кількісної школи (економіко-математичний підхід) розглядали управління як процес, який можна відобразити відповідними математичними моделями і на цій основі знаходити оптимальні рішення. При цьому важливим є одержання, обробка і аналіз практичних даних функціонування системи управління. Основне завдання - забезпечення керівників інформаційною базою, необхідною для прийняття ефективних рішень.

Головні характеристики школи:

- основна увага зосереджується на прийнятті рішень;

- критерієм діяльності є економічна ефективність; - використання формалізованих методів і моделей в управлінні;

- використання комп'ютерів для обробки інформації;

- використання системного, процесного і ситуаційного підходів до управління.

Групи № 6

Системний підхід розглядає організацію (фірму, підприємство) як систему - сукупність зв'язаних елементів системи (структура, технологія, виробники), що орієнтовані на виконання поставлених цілей в умовах динаміки навколишнього середовища. В 1937 р. біолог Людвіг фон Берталанфі сформував загальну теорію систем. Серед основних її положень: вивчення цілого як організму; розуміння організму як «стійкого стану»; частині системи (організму) є «відкритими» оточенню. Ці ідеї були використані засновником кібернетики Н.Вінером, який прийшов до висновку: системи контролюють себе за допомогою комунікацій; комунікації надають інформацію і дозволяють системі пристосовуватись до свого оточення. Теорія систем розвивалась з кінця 50-х років ХХ ст. до нашого часу (Н.Вінер, К.Шеннон, Т.Пітерс, П.Друкер, Д.Форрестер, Т.Парсонс та ін.).

Основні положення системного підходу в управлінні організацією:

- Організація розглядається як відкрита до зовнішнього середовища система як цілісність, що складається з взаємозалежних підсистем (елементів), кожна з яких вносить свій внесок до характеристик цілого.

- Для організації як системи характерна структуризація цілого на окремі елементи і ієрархічна побудова структури управління.

- Зміни показників організації обумовлена впливом різних факторів як з середини, так і з зовні системи.

- Зміни кожного елементу в системі приводить як до змін інших елементів, так і до змін системи в цілому

Групи № 7

Ситуаційний підхід (започатковано в 60-х роках ХХ ст. як продовження системного підходу) передбачає використання різних методів управління відповідно до ситуації. Під ситуацією розуміється конкретний набір обставин, змінних, що роблять вплив на організацію на конкретний час. Розгляд конкретної ситуації дозволяє керівнику знайти найкращі методи прийняття рішень. Слід знати, що сучасний рівень виробництва потребує інтегрованого управління, різного поєднання зазначених вище підходів відповідно до поставлених цілей та завдань.

Процесний підхід розглядає управління як цикл взаємозв'язаних загальних функцій (планування, організація, мотивація, контроль, аналіз) і задач. Це потребує проектування відповідних операційних та інформаційних систем, їх програмування і комп'ютеризації . Широке застосування методів кількісного аналізу на основі математичних і логічних моделей забезпечило розробку складних моделей зі значною кількістю змінних щоб описати реальність.

Групи № 8

Сучасні підходи до управління називають синтетичними, комплексними, інтегрованими.

Основними положеннями сучасної системи менеджменту є:

1. Використання теорії систем. При цьому організація (фірма, підприємство) розглядається як система, нерозривно зв'язана з навколишнім середовищем, адаптивно реагуюча на його зміни.

2. Використання ситуаційного підходу, коли процес управління стає відгуком на різні фактори, що впливають на стан системи (організації).

3. Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед суспільством в цілому і перед окремими працівниками організації. Відомі різні теорії і концепції управління, які сучасний менеджмент може використовувати відповідно до соціальних і економічних умов функціонування організації.

2. Після цього учні переходять до своїх «експертних» груп, де стають експертами з окремої теми. Кожна «експертна» група за визначений час вислуховує всіх представників «домашніх» груп та аналізує матеріал в цілому.

3. Потім «експерти» повертаються до «домашніх» груп та протягом визначеного часу діляться отриманою інформацією (намагаються донести її якісно та в повному обсязі). Завдання «домашніх» груп у цьому випадку -- остаточне узагальнення та корекція всієї інформації

IV. Діагностика правильності засвоєння студентами знань

Полягає у з'ясуванні причин нерозуміння певного елементу змісту навчальної інформації, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії. Здійснюється за допомогою серії оперативних короткочасних опитувань: адміністрування керівник інформаційний

1. Назвіть основні класичні теорії менеджменту.

2. У чому сутність школи наукового управління?

3. Яка специфіка адміністративної системи управління?

4. У чому сутність школи людських відносин?

5. Дайте характеристику кількісної школи управління.

6. Комплексні підходи до управління підприємством.

7. Системний підхід в управлінні організацією.

V. Підведення підсумків

Передбачає короткий аналіз того, що було розглянуто, якість діяльності групи і окремих студентів, оцінювання їхньої роботи.

Размещено на Allbest.ru