Формування культуростворювальної позиції вихованців закладів позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування культуростворювальної позиції вихованців закладів позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 11.08.2014 № 923 «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі комунального закладу «Чернігівська обласна станція юних натуралістів» у вищезазначеному закладі позашкільної освіти проводився ІІІ (формувальний) етап дослідно-експериментальної роботи, завданнями якого були:

визначення рівня сформованості культуростворювальної позиції вихованців на початку формувального етапу експерименту;

експериментальне дослідження організаційно -педагогічних умов

підвищення ефективності формування культуростворювальної позиції у вихованців закладу позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму;

визначення рівня сформованості культуростворюваної позиції вихованців закладу позашкільної освіти в кінці формувального етапу експерименту;

проведення Всеукраїнського науково-практичного семінару

«Формування культуростворювальної позиції у вихованців позашкільних навчальних закладів еколого-натуралістичного напряму»;

підбиття підсумків ІІІ (формувального) етапу дослідно - експериментальної роботи.

ІІІ (формувальний) етап експерименту був спрямований на формування культуростворювальної позиції у вихованців закладу позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму. За визначенням академіка Беха І.Д., під культуростворювальною позицією вихованців закладу позашкільної освіти слід розуміти набуття ними під керівництвом педагога широких компетентностей (соціальних, культуротворчих, дослідницьких, комунікативних, інформаційних, навчально-пізнавальних) та відповідного їм пізнавально-особистісного підґрунтя, що дає змогу послідовного набуття ними змістовно обмеженої культурної позиції, яка має допомогти вихованцю стати розвиненим суб'єктом життєдіяльності. В експерименті брали участь вихованці комунального закладу «Чернігівська обласна станція юних натуралістів». Збір та аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи здійснювалися одночасно в експериментальній та контрольній групах. У 2017 році були створені експериментальна група (126 осіб), контрольна група (95 вихованців).

Сутність освітнього процесу полягає у формуванні соціальних, культуротворчих, дослідницьких, комунікативних, інформаційних, навчально-пізнавальних компетентностей вихованців закладу позашкільної освіти еколого-натуралістичного профілю в умовах випереджаючого особистісно орієнтованого виховання (у фокусі цілісного культуростворювального простору) та природовідповідності цих процесів (експериментальна група) та в стандартних умовах (контрольна група).

Основою методичного забезпечення процесу формування культуростворювальної позиції вихованців закладу позашкільної освіти стала розробка та реалізація культуростворювальної моделі, яка була побудована відповідно до мотиваційно-цільового, когнітивного, діяльнісного та рефлексивного компонентів.

Мотиваційно-цільовий компонент припускає визначення цілей, створення належних умов та вибір методів, пов'язаних з розвитком дослідницької компетентності учнів, з формуванням ціннісного ставлення вихованця до своєї діяльності у майбутньому, його прагненні і вмінні самостійно здобувати фахові знання і організовувати пізнавальний процес.

Когнітивний компонент передбачає набуття вихованцями гуртків закладу позашкільної освіти певного рівня теоретичних знань щодо змісту обраної професії, оволодіння комплексом конструктивних, евристичних та системних знань, умінь та навичок у застосуванні сучасних елементів освіти та інноваційних технологій в структурі власної професійної діяльності.

Показниками діяльнісного компоненту є уміння бачити, виокремлювати та аналізувати проблеми, формулювати завдання, будувати припущення про можливі причини і наслідки явищ світу, висувати гіпотези, обґрунтовувати їх.

Рефлексивний компонент передбачає пізнання і аналіз явищ власної свідомості і діяльності, вміння обирати найбільш раціональний спосіб розв'язання проблем. Рефлексивний компонент проявляється в умінні свідомо контролювати результати своєї діяльності та рівень власного розвитку, особистих досягнень. Вивчення динаміки і рівнів сформованості культуростворювальної позиції у вихованців відбувалося поетапно шляхом проведення контрольних зрізів (тестування) в експериментальній та контрольній групах на початку формувального експерименту, і, безпосередньо, під час його проведення.

Для виявлення рівня сформованості культуростворювальної позиції у вихованців використовувалися наступні методи дослідження:

емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, опитування,

моделювання морально-етичних ситуацій;

методи математичної статистики, що використовувалися для кількісної і якісної обробки результатів дослідження, для з'ясування динаміки змін у рівнях сформованості даної якості на початку і по завершенню формувального етапу експерименту.

У процесі дослідження на початку, а потім наприкінці експерименту проводилась оцінка рівня сформованості культуростворюваної позиції вихованців. Основним при цьому був метод спостережень і якісної характеристики кінцевих результатів, яких досягли вихованці. Спостереження проводились під час занять, екскурсій, масових заходів тощо.

Для виявлення рівня сформованості культуростворюваної позиції вихованців відповідно до розроблених компонентів, критеріїв та показників, на основі методик М. Рокича, П. Ігнатенко, В. Поплужного, Н. Косарєвої,

Л. Крицької, Т. Швець було розроблено власну методику оцінювання рівня сформованості заданої якості. Анкети були закритими, відкритими, із ситуативними запитаннями та у вигляді таблиці, в яких вихованці самостійно давали оцінку власним особистісним якостям.

Для визначення рівня сформованості мотиваційно-цільового компонента позиції вихованців було використано методику прямого ранжирування списків цінностей М. Рокича та анкетні опитування для визначення життєвих цінностей особистості МшШест (П. Н. Іванов, Є. Ф. Колобова).

Для визначення когнітивного рівня культуростворювальної позиції було проведено опитування вихованців, а для виявлення основних життєвих позицій вихованців було запропоновано тест «Яка ваша життєва позиція?».

Визначення діяльнісного компоненту сформованості

культуростворювальної позиції вихованців станції базувалося на таких педагогічних методах: аналіз творчих робіт, проектів, досліджень учнів; аналіз анкет та опитувальників; спостереження за вихованцями під час їхньої участі у різноманітних проектах; бесіди із учнями. Для визначення рівня сформованості діяльнісного компоненту культуро-створювальної позиції вихованцям було запропоновано тести-пропозиції.

При визначенні рефлексивного компоненту було використано методику діагностики рефлексивності (опитувальник Карпова А.В., тест на рефлексію), що застосовується для визначення рівня розвитку рефлексії у особистості. Відповідно до вищевикладеного перед педагогами постало питання: чи відрізняються дані контрольної та експериментальної груп між собою на початку та наприкінці формувального етапу експерименту стосовно рівня сформованості культуростворювальної позиції.

У результаті обробки отриманих експериментальних даних виявлено: на початку дослідження середній рівень сформованості культуростворювальної позиції у вихованців (КГ - 56,95%; ЕГ - 59,5%); низький рівень у контрольній групі склав - 23,675%, а в експериментальній - 18,35%. Число дітей з високим рівнем сформованості у контрольній групі - 19,375%, а в експериментальній - 22,15%.

Звертаючи увагу на виявлене у процесі опитування небайдуже (зацікавлене) ставлення гуртківців до власної професійної діяльності у майбутньому, відносно стійку сформованість навчальних та пізнавальних мотивів, бажання виконувати завдання пошукового спрямування і дослідницького характеру, наступним кроком у дослідженні стало з'ясування рівнів сформованості мотиваційно-цільового компоненту.

Аналіз отриманих даних щодо сформованості мотиваціно -цільового та когнітивного компонентів культуростворювальної позиції в експериментальній та контрольній групах показав приблизно однакові результати. Певна відмінність між даними у контрольній та експериментальній групах знаходиться в прямій залежності від рівня розвитку дитячого колективу і змісту тих видів діяльності, яку організовують під час освітнього процесу в тому чи іншому закладі загальної середньої освіти.

Аналіз відповідей вихованців стосовно пріоритетів їх основних життєвих домінант засвідчив, що рівень сформованості когнітивного компоненту культуро-створювальної позиції у респондентів ЕГ на початку формувального етапу достатньо розвинений (високий рівень - у 17 % респондентів). При визначенні рівня сформованості когнітивного компоненту у респондентів експериментальної групи спостерігалось бажання опитуваних до самостійного прогнозування та критичного аналізу певних соціальних ситуацій, до реалізації завдань дослідницького характеру, готовність бути соціально активними і ініціативними у наукових експериментах.

Під час ІІІ (формувального) етапу проведено експериментальне дослідження організаційно-педагогічних умов підвищення ефективності формування культуростворювальної позиції у вихованців закладу позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму. А саме: здійснене стратегічне планування методичної і освітньої роботи закладу відповідно до завдань дослідження і результатів діагностики; розроблено навчальні програми для позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму; створено оптимальні умови для розвитку соціальних, культуротворчих, дослідницьких, комунікативних, інформаційних, навчально -пізнавальних компетентностей вихованців; залучено вихованців до обласних та всеукраїнських інтелектуальних конкурсів, акцій, операцій, розробки проектів тощо.

Також визначено, що для розвитку соціальних, культуротворчих, дослідницьких, комунікативних, інформаційних, навчально-пізнавальних компетентностей вихованців, потрібні наступні умови:

а) взаємозв'язок технологій і змісту у процесі формування культуростворювальної позиції;

б) безперервність процесу формування культуростворювальної позиції;

в) сформована система громадянських якостей здобувачів освіти у ставленні до себе, що виражена в адекватній самооцінці своїх дій, вчинків, поведінки, розвитку самореалізації, в формуванні позитивної «Я - концепції»;

г) формування пізнавально-особистісних засад, які сприятимуть набуттю змістовної культуростворювальної позиції вихованцями позашкільного закладу, засвоєнню ними нормативно-ціннісної системи сучасного полікультурного суспільства, сприятимуть їх успішній самореалізації, що дозволить вихованцю закладу стати соціально зрілою особистістю;

ґ) забезпечення взаємодії керівника гуртків та вихованців, яке передбачає передачу і засвоєння дітьми соціального досвіду шляхом спільної діяльності дітей і дорослих;

д) створення в колективі емоційно-піднесеної атмосфери для реалізації творчого потенціалу здобувачів освіти, передачу знань та формування умінь для оволодіння культуростворювальними компетентностями.

Отримані в ході попереднього дослідження результати дозволили розробити соціально-педагогічну модель, зміст, орієнтовні шляхи і методи роботи щодо формування культуростворювальної позиції вихованців закладу позашкільної освіти.

Розроблена модель виконує такі завдання:

- створення сприятливих умов для збагачення, розширення, систематизації знань, уявлень дитини про збереження навколишнього середовища, набуття знань і досвіду розв'язання екологічних проблем, формування знань, навичок в галузях сільського господарства, а саме: з квітникарства, лісівництва, садівництва, овочівництва, рослинництва тощо; залучення до практичної роботи та інших агробіологічних напрямів;

- засвоєння системи культурних цінностей, становлення гуманістичних принципів світовідношення; формування морально-етичних цінностей та естетичних почуттів, гармонізації взаємовідносин дитини в системі «Людина - Природа», підвищення екологічної культури особистості;

- розвиток креативних здібностей вихованців, їх пізнавального інтересу до навколишнього середовища.

Для формування культуростворювальної позиції вихованців у закладі застосовувались такі методи, які виконували організаційну, пізнавальну, розвиваючу і виховну функції. Виходячи з позиції діяльнісного підходу, процес формування культуростворювальної позиції у вихованців розглядався через освітню діяльність. Формування культуростворювальних компетентностей вихованців відбувалося за умови створення такого цілісного культуростворювального простору, в якому розвиток ціннісного ставлення до оточуючої соціальної і природної дійсності, до самої культуростворювальної діяльності, до власного творчого розвитку є пріоритетним, домінантним. Таким чином, ціннісна система особистості знаходиться в основі розвитку культуростворювальної позиції. В свою чергу, культуростворювальна діяльність вихованців, з точки зору компетентнісного підходу, позитивно позначилась на створенні оптимальних умов для становлення культуротворчих, дослідницьких, комунікативних, інформаційних, навчально-пізнавальних компетентностей.

Педагогічний колектив закладу вирішував наступні завдання:

- навчити вчитися (культура оволодіння новими знаннями);

- навчити жити (культура побуту, здоровий спосіб життя);

- навчити жити разом (культура людських взаємостосунків, міжособистісних відносин);

- практичне застосування набутих під час навчання теоретичних знань (використання набутих умінь і навичок у життєдіяльності).

Застосовані педагогічні технології спрямовувалися на розкриття творчої ініціативності, креативності вихованців, формування в них стійкої внутрішньої мотивації до навчально-пізнавальної та творчої активності, розширення соціального досвіду, формування позитивної «Я-концепції». Це не лише забезпечувало самореалізацію вихованців в обраних видах навчально-творчої діяльності, а й сприяло їхньому професійному самовизначенню та соціальній адаптації.

Педагогами закладу була використана технологія випереджаючого особистісно орієнтованого виховання особистості (цілісного культуростворювального простору), головна мета якої полягає у забезпеченні оптимальних умов для багатогранного розвитку особистості кожного вихованця та педагога на засадах загальнолюдських гуманістичних цінностей у процесі пізнавальної діяльності.

Також були використані проектна, ігрові та діалогові технології, культурологічний підхід.

Виходячи з цього для формування культуростворювальної позиції вихованців використовувалися такі три групи методів: розвитку свідомості особистості; формування суспільної поведінки; стимулювання діяльності та поведінки.

Провідну роль у групі методів формування свідомості особистості відігравали вербальні методи (розповідь, пояснення, бесіда, діалог, етична бесіда, лекція, диспут та ін.).

Серед методів формування суспільно-значущої поведінки, що позитивно вплинула на організацію діяльності дитини та формування у неї позитивного соціального досвіду, використовувались такі, як педагогічна вимога, громадська думка, привчання, доручення, створення виховуючих ситуацій.

Стимулювання діяльності та поведінки здійснювалось через заохочення, схвалення, змагання.

Для більш кращого усвідомлення юннатами свого внутрішнього світу (емоцій, почуттів, мотивів, цінностей, потреб, інтересів, бажань, прагнень, ідеалів) через суб'єкт - суб'єктну взаємодію педагога і вихованця було використано рефлексивно-експліцитний метод, запропонований академіком І.Д.Бехом.

Основні завдання моделі формування культуростворювальної позиції вихованця передбачають формування таких компетентностей:

пізнавальної: ознайомлення з сучасними світоглядно-філософськими парадигмами взаємовідносин Людина - Природа в системі «Людина - Світ» ; з логікою та основними прийомами, процедурами наукового дослідження; з видовим різноманіттям тваринного, рослинного світу; з методами спостереження за живою природою; стимулювання розвитку пізнавального інтересу;

практичної: формування гуманного та відповідального ставлення до природи; формування стійких соціально значущих переконань, загальнолюдських морально-етичних принципів з відчутними національними конотаціями та активної життєвої позиції щодо охорони довкілля; формування культури екологічного мислення і свідомості, ставлення до природи як унікальної цінності, що забезпечує умови проживання людства, формування екологічної відповідальності як особистісної якості, використання природних ресурсів на екологічних засадах;

творчої: розкриття конструктивно-творчого потенціалу особистості, стимулювання творчої ініціативи і самостійності мислення; формування потреби у духовному самовдосконаленні; розвиток спостережливості, уваги, формування досвіду проектної та дослідницької діяльності;

соціальної компетентності: формування соціальної активності,

свідомого ставлення до власної безпеки та безпеки оточуючих, свідомої мотивації на здоровий спосіб життя, засвоєння норм і правил екологічної етики; розвиток позитивних якостей емоційно-вольової сфери: працелюбства, наполегливості, самостійності, відповідальності, доброзичливості, поваги до людей; навички міжособистісної взаємодії, здатність працювати в команді; дотримуватись принципів біоетики у повсякденному житті.

Основою моделі формування культуростворювальної позиції є комплексне програмування виховних цілей занять гуртків та виховних і масових заходів. Відповідно, сутність моделі полягає у побудові освітньо - виховного процесу за такою схемою:

* Планування роботи закладу позашкільної освіти відповідно до завдань із формування культуростворювальної позиції.

* Залучення вихованців експериментальної групи закладу до розподілу випереджувальних завдань для розробки сценаріїв виховних заходів, проектів, дослідницької роботи тощо.

* Формування малих груп для реалізації проектів та сценарних ідей.

* Обговорення, підготовка до проведення заходу керівника гуртків та вихованців.

* Самостійна робота вихованців.

* Робота вихованців із додатковою, науковою літературою.

* Репетиційні заходи.

* Педагогічна корекція первинних результатів застосування технології.

* Взаємоконтроль організований лідерами малих груп.

* Проведення заходів.

* Корекція результатів пізнавальної діяльності під час заходів і у зворотному режимі.

* Повторне залучення вихованців до організації і проведення занять і заходів.

* Письмові роботи вихованців як можлива форма корекції.

Основні форми формування культуростворювальної позиції:

* інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «відкрита кафедра», інтелектуальні аукціони, міжрегіональний екологічний інтернет - турнір «Еколог-онлайн», вікторини, подорожі до джерел рідної культури, створенння газети «Голос патріота»);

* діяльнісно-практичні (творчі групи, екскурсії, свята, театр-експромт,

ситуаційно-рольові ігри, огляди-конкурси, змагання, проведення

дослідницької та практичної роботи);

* інтегративні (клуби «Квіти України», «Сімейне коло», секція юних телеведучих «Паросток»);

* діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

* індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

* наочні ( кабінети біології, лісівництва, квітникарства, флористики, фітовітальня «Медунка», кімната-музей бережливого ставлення до хліба, куточок живої природи, навчально-дослідна земельна ділянка .

Робота здійснювалася в масових, групових та індивідуальних формах.

В педагогічній роботі поєднували традиційні методи виховання з інноваційними та практичними заходами. Використовували наступні методи: аналіз ситуацій, психологічні тренінги, метод круглого столу, екскурсійний метод, метод інтерв'ювання, метод залучення до участі в творчих виставках.

Для формування культуростворювальної позиції у вихованців експериментальної групи протягом всього етапу дослідження використовували комплекс освітніх та організаційних заходів. На ОБЛСЮН створено відповідне розвиваюче середовище. Заняття гуртків проводились у природі, на навчально-дослідній земельній ділянці, у куточку живої природи, кімнаті-музеї економного та бережливого ставлення до хліба тощо. У процесі роботи з вихованцями експериментальної групи використовувалась фасилітативна технологія. Фасилітативна взаємодія учнів та педагога здійснювалась на рівні партнерів освітньої діяльності недирективному управлінні цим процесом, створенні розвивального середовища співпраці та творчості. У даному випадку керівник гуртка виступає як організатор розвивального освітнього простору - середовища всесторонньо особистісного зростання. У такому середовищі відбувається продуктивний взаємообмін соціальним і інтелектуальним досвідом, новаторськими ідеями, що, в цілому, сприяє розвитку творчого потенціалу усіх його учасників. Отже, педаґоґи виступили не тільки трансляторами знань і способів діяльності, а виступили модераторами в інтелектуальному і особистісному розвитку дітей. У процесі позашкільної діяльності з еколого- натуралістичного напряму вихованці поглиблювали свої знання з природознавства, біології, екології, набували нових знань в галузі сільського, лісового господарств. Вони мали об'єктивні можливості для реалізації деяких сміливих наукових припущень, обґрунтовували оригінальні ідеї, конструювали особистісно-значущий зміст здійснення дослідницької діяльності. Формування культуростворювальної позиції вихованців закладу здійснювалось на засадах засвоєння найбільш значущих загальнолюдських, національних, гуманістичних цінностей культури. Для того, щоб кращі надбання культури були глибоко усвідомлені, трансформовані особистістю, стали стійким внутрішнім переконанням, набули спонукальної сили мотиву діяльності, використовувався принцип інтеріоризації - переведення культурних цінностей у внутрішній духовний світ особистості. Також використовувався метод інкультурації, що дозволив індивіду вільно комуні - куватися у сучасному полікультурному світі. Для цього учасників освітнього процесу долучали до різних видів інтелектуально-розумової і практичної діяльності. Так, пізнання, засвоєння, присвоєння особистістю культурної цінності «працьовитість» реалізувалось шляхом виконання продуктивної праці, сільськогосподарського дослідництва, підприємницької діяльності, розробки проектів озеленення території закладу освіти тощо. Цінність «національна свідомість» набувається шляхом вивчення рідної мови, свого родоводу, історії Батьківщини, краєзнавства, флори і фауни рідного краю, народних традицій, родинно-побутової культури тощо. У спільній діяльності керівника гуртка і вихованців використовувались фактори, які стимулювали самодіяльність вихованців, об'єктивували і актуалізували нові духовні потреби. Так, намагаючись досягти кращих показників продуктивності праці, юннати охоче знайомились із новою агротехнікою вирощування сільськогосподарських культур, передовим досвідом у галузі агрономії, вимогами до раціонального природокористування. Вони знайомились з сучасними зарубіжними і вітчизняними науковими дослідженнями, стежили за фаховими періодичним виданнями, консультувались з досвідченими спеціалістами. Вчилися критично переосмислювати і аналізувати свої дії і вчинки, розв'язувати життєві і професійні проблеми, прагнути до результативності трудової діяльністі, робити науково обґрунтовані і економічно виважені прогнози відповідно до кращих світових еталонів.

Також у роботі з дітьми використовувались інші форми комунікативного спілкування: етичні бесіди, наукові дискусії, навчальні диспути, відверті розмови, інтелектуальні аукціони, ринги, захисти природоохоронних проектів, розробка проектів квітників, конкурси, виставки творчих робіт юннатів тощо. Відповідно до третього завдання, з метою визначення впливу і ефективності, окреслених нами організаційно-педагогічних умов формування культуростворювальної позиції вихованців закладів позашкільної освіти, педагогами було визначено рівень сформованості культуростворюваної компетентності вихованців наприкінці формувального етапу експерименту.

Повторний вияв стійкої мотиваційної складової в діяльності вихованців, усвідомлене бажання творчої реалізації власних здібностей свідчить про позитивні зміни у відповідях гуртківців. Вихованці ЕГ надалі продемонстрували таку систему засвоєних ними ціннісних орієнтацій, яка визначила змістову сторону морально-етичної спрямованості особистості і склала світоглядно-філософську основу її гармонійного ставлення до природи, довкілля, до людей, до себе самої, тобто постала мотиваційним ядром життєвої активності і ініціативності.

Порівняльний аналіз показників сформованості мотиваційно-цільового компоненту культуростворювальної позиції у вихованців виявив, що результати високого рівня сформованості мотиваційно-цільового компоненту зазначеної позиції в ЕГ збільшилися на 6,6 %, а середнього - на 7,2 %. Варто зазначити, що зменшилися показники низького рівня на 13,8 %.

Наприкінці дослідження в учасників експериментальної групи спостерігалося зниження рівня ситуативності у дотриманні загальноприйнятих норм поведінки й етикету у взаєминах між собою, з дорослими; у ставленні до довкілля, власного здоров'я. Респонденти у своїх відповідях зайняли чітку морально-етичну і активну громадянську позицію стосовно вирішення певних соціальних проблем сьогодення, продемонстрували серйозність своїх намірів щодо активній протидії згубним звичкам, негативним соціальним явищам у взаєминах між однолітками та виявили бажання до позитивного, неконфліктного їх вирішення. Учасники опитувань пріоритетними, бажаними, життєвими цілями вважали власний всебічний розвиток, формування високого рівня свідомості, національної самоідентичності, відповідальності, чіткої життєвої позиції, виявили готовність зробити гідний вибір свого майбутнього. Все це доводить важливість проведеного експерименту.

Наприкінці формувального етапу експерименту спостерігаємо

відмінність результатів за всіма чотирма компонентами формування культуростворювальної позиції у вихованців експериментальної та контрольної груп. Дані експериментальної групи мають перевагу над показниками контрольної групи. Ми порівняли дані рівня сформованості культуростворюваної компетентності вихованців експериментальної групи на початку та в кінці формувального етапу. Відповідно до порівняльної характеристики, відзначимо, що різниця в даних високого рівня експериментальної групи на початку і в кінці формувального експерименту налічує +3,575%; середнього рівня складає + 3,2%; різниця в низькому рівні складає -6,775%.

Таким чином, загальні результати даних формувального етапу експерименту, отримані в ході дослідження, дозволяють зробити ряд висновків.

Отримані результати підтверджують важливість створюваних умов цілеспрямованого використання комплексу розроблених матеріалів (навчальні програми для позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму, методичний супровід освітнього процесу, підвищення професійного рівня педагогів, масові заходи еколого-натуралістичного напряму, майстер- класи, дослідницька робота вихованців під керівництвом керівників гуртків) для використання їх у закладах позашкільної освіти. Вони сприяють поглибленню знань та розширенню змісту понятійного матеріалу з проблеми, формуванню культуростворювальної позиції вихованців, чому сприяло введення в освітній процес навчальних програм. Так, в експериментальних групах динаміка рівнів сформованості культуростворювальної позиції вихованців закладу позашкільної освіти змінилася в позитивну сторону до закінчення формувального етапу експерименту. Таким чином, проведена дослідно-експериментальна робота забезпечила зростання показника сформованості культуростворювальної позиції середнього і високого рівнів від середнього і низького.

Зміни у позитивну сторону незначні. З нашої точки зору, це пояснюється тим, що діагностується вже сформовані у старшому віці компоненти культуростворювальної позиції вихованців. Процес формування культуростворювальної позиції вихованців закладу позашкільної освіти не відбувається за невеликий термін часу, він потребує титанічних зусиль самих дітей, об'єднання педагогів із батьками та комплексу інших суспільних та загальнолюдських чинників.

Висновки

За підсумками ІІІ (формувального) етапу дослідно-експериментальної роботи педагогічним колективом визначено рівень сформованості культуро - створювальної позиції вихованців у закладі позашкільної освіти на початку формувального етапу експерименту; проведено експериментальне дослідження організаційно-педагогічних умов підвищення ефективності формування культуростворювальної позиції у вихованців закладів позашкільної освіти еколого-натуралістичного напряму. У вихованців закладу позашкільної освіти відбулись позитивні зміни у структурних компонентах культуростворювальної позиції: високий рівень культуростворювальної

позиції вихованців закладу на час закінчення формувального етапу експерименту зріс на 3,575%; середній збільшився на 3,2 %; низький зменшився на 6,775%; підготовлено всі необхідні матеріали щодо проведення спільної методичної ради.

На IV (контрольно-узагальнювальному) етапі дослідно-

експериментальної роботи передбачено:

здійснити контрольне діагностування рівня культуростворювальної позиції вихованців закладу позашкільної освіти за визначеними критеріями та показниками;

порівняти результати діагностичного і контрольно -узагальнювального етапів експерименту, визначити співвідношення результатів експерименту з поставленою метою та визначеними завданнями;

поширити досвід дослідно-експериментальної роботи з означеної проблеми шляхом публікації у пресі;

презентувати результати дослідно-експериментальної роботи на всеукраїнських конференціях, семінарах, виставках;

популяризувати результати дослідно-експериментальної роботи у системі методичної роботи області;

підготувати методичний посібник «Формування

культуростворювальної позиції у вихованців позашкільних навчальних закладів еколого-натуралістичного напряму»;

підготувати звіт про підсумки проведення дослідно-експериментальної роботи за темою дослідження.

Список використаних джерел

позашкільний освіта компонент

1.Бех І.Д. Вибрані наукові праці. Виховання особистості. Том 1. - Чернівці: Букрек, 2015 - 840 с.

2.Бех І.Д. Вибрані наукові праці. Виховання особистості. Том 2. - Чернівці: Букрек, 2015 - 640 с.

3.Коваленко О.І. До питання соціального виховання старшокласників у сучасній школі // Науковий вісник Ужгородського національного університету.- Ужгород, 2005. - Вип..8. - Вип..8. - С.65-67.

4.Коваленко О.І. Формуваннясоціально-моральноїпозиціїстаршокласників. - Рукопис. Дисертація на здобуттянауковогоступеня кандидата педагогічних наук заспеціальністю 13.00.07 - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2005.

5.Лазебна О.М. Екологічне виховання підлітків //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. Випуск 21. За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., укладач - О.В.Михайличенко. - Київ: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2002. - 217с. - С. 178-181.

6.Лазебна О.М. Особливості процесу формування активної екологічної позиції школярів //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. Випуск 24 частина 1. За загальною редакцією академіка АПН України Євтуха М.Б., укладач - О.В.Михайличенко. - Київ: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2003. - 204с. - С. 95-98.

Размещено на Allbest.ru