Ставлення до дитинства в афінському полісі архаїчного та класичного періодів

Діти у Стародавніх Афінах належали до неповноправних верств населення. Вони були виключені із політичного життя та не брали участі в управлінні державою. Водночас, будучи введеними у фратрію, хлопчики розглядались майбутніми громадянами, які мають бути виховані у відповідності до способу думок і дій держави, що обумовлює актуальність розгляду дитинства в контексті дослідження формування особистості "ідеального громадянина".

Метою роботи є аналіз ставлення до дитинства в афінському полісі архаїчного та класичного періодів.

Джерельна база дослідження представлена археологічними матеріалами, зокрема аттичним вазописом та скульптурою кінця УІ-ІУ ст. до н.е. Історіографія питання включає праці Дж. Є. Бахтер 1, Л.А. Бомонт 2, М. Голдена 3, Дж. Е. Морган 4, С. Патвардхан 5, колективну працю під редакцією А. Кохен та Дж. Б. Раттера 6.

Вікові межі дитинства пов'язані зі змістом і завданням навчання та виховання дитини для підготовки до самостійної діяльності, спрямованої на забезпечення відтворення цінностей та традицій громади 7. На дитину у Стародавній Греції покладалась функція збереження і передачі полісної ідентичності як сукупності культурних традицій та ідеології міста-держави в якості основи громадянства. Завершення дитинства як етапу соціалізації відбувалось з набуттям статусу повноправного громадянина, визначеного не лише віковою, а й функціональною ознакою 8. Так, Демосфен вказував, що вийшовши з дитячого віку, він міг вести відповідний йому спосіб життя - брати участь у суспільному житті, бути корисним державі, ...9 виконувати літургії .

Для античної філософської думки характерний поділ життя на семирічні цикли. За Гіпократом, перші три семирічні цикли - паї5юу або маленька дитина (до 7 років), лак; або дитина (з 7 до 14 років), цєфaкюv або підліток (від 14 до 21) - були присвячені вихованню та освіті, передували доступу до участі в управлінні полісом 10. Подібна градація використовувалась Аристотелем, який визнавав важливість дитинства у становленні особистості як етапу підготовки до здобуття освіти, під час якого діти мали слухати міфи, розповіді, гідні вільнонародженої людини 11. М. Голден та Л.А. Бомонт відзначають, що слово паї; використовувалось для позначення дитини, яка не досягла повноліття. Відображаючи не просто вік, а й ставлення громадянської общини, лак; досить часто могло застосовуватись батьками до дітей будь-якого віку, в широкому сенсі навіть до рабів як "молодших" за соціальним статусом. М. Голден вказує, що стосовно хлопчиків паї; в біологічному і соціальному контекстах характеризувало період до включення в списки дему.

Сприйняття дитини у Стародавніх Афінах відобразилось на різниці у формах поховання дітей. В. Влачу наводить дані С. Хубі-Нільсен, який на основі аналізу типів дитячих поховань у афінському полісі протягом 720-400 рр. до н.е. виділяє три вікові групи: немовлята до 1 року, маленькі діти від 1 до 3-4 років, діти старшого віку від 3-4 до 8-10 років 13. Збільшення кількості поховань дітей віком від 3-4 або 5-6 років, яке відбувається наприкінці VI ст. до н.е. та характерне для V ст. до н.е., на думку С. Хубі-Нільсен, показує зміну соціальних цінностей та може бути пов'язане із ставленням до закононароджених дітей як майбутніх громадян 14. Ми розділяємо думку С. Хубі-Нільсен, засновуючись на тому, що саме наприкінці VI ст. до н.е. відбулась реформа Клісфена, за якою громадянська приналежність стала визначатись за демами, а вік дітей 3-4 роки відповідає першому введенню у фратрію, коли хлопчики ставали учасниками вшанування полісного божества, а отже відбувалось включення їх в общину, яке виступало обов'язковим етапом для подальшого набуття громадянських прав.

Аналізуючи емоційне ставлення батьків до дітей у Стародавній Греції, М. Голден визначає наявність турботи про дитину, зокрема за допомогою захисту іменем, оберегами, медичного нагляду 15. Період раннього дитинства тривав до 7 років та був пов'язаний із ойкосом. До цього часу хлопчики перебували під наглядом матері та няньки, якою переважно була рабиня, рідше вільна жінка. Подальша турбота про дітей доручалась також педагогам 16. дитинство виховання навчання

Епітафії класичного періоду на поховальних стелах жінок з позначенням їх як няньок та написом імен вихованців, свідчать про важливу роль няньки у догляді за дитиною 17. Піклування про немовлят стало сюжетом вазопису V-IV ст. до н.е. Червонофігурний лекіф з Еретрії 470-460 рр. до н.е., інв. № 1304 з колекції Афінського національного археологічного музею, передає зображення дитини з захисними амулетами на шиї та двох жінок в приміщенні .

Образ дитини знайшов відображення у вазописі, архітектурних монументах, скульптурних групах. Для архаїчного періоду типовим є зображення дітей подібно до зменшених дорослих та, переважно, в якості другорядних персонажів 19. Наприкінці V - на початку IV ст. до н.е. збільшилась кількість дитячих зображень у вотивних рельєфах та вазописі20. Для мистецтва класичного періоду характерне поєднання в одній композиції образів материнства та дитинства. Діти зображувались під час гри, навчання, участі у релігійних ритуалах, змаганнях, у сюжетах повсякденного життя. Сам образ дитини мав ідеалізоване відображення 21.

Особливості передачі образу характеризуються сприйняттям стадій дитинства, зображення дитини відрізнялись не лише фізичними формами і зростом, а й одягом, волоссям, жестами. В іконографічних зображеннях діти часто передаються не лише поряд з жінками, а й з рабами 22. Для дитячих поховальних рельєфів властивим було зображення поряд з дитиною домашніх тварин 23. Так, хлопчик на хоесі V ст. до н.е., який допомагає юнакам у палестрі, менший за них зростом. На поховальній стелі I пол. IV ст. до н.е. музею мистецтв Прінстонського університету поряд з хлопчиком Мнесиклом зображена іграшка - візок 24. Подібним є рельєф надгробної плити IV ст. до н.е., на якому хлопчик 3-5 років простягає у руці пташку до свого собаки, який стоїть на задніх лапах 25.

Уявлення про вигляд тогочасних дітей дають, зокрема, скульптурні зображення. Прикладом є танагрська статуетка хлопчика ОЯ. 128-1876(1) з колекції музею Фіцвільяма. Скульптурні зображення, виявлені в ході досліджень афінської агори та датовані ГУ-ІІІ ст. до н.е., відображають перебування дітей під опікою няньок та педагогів 26.

На ранніх етапах дитинства функцію інкультурації виконували іграшки та ігри, що сприяли набуттю дитиною навичок, моделей поведінки, цінностей культури 27. Наявність іграшок свідчить про увагу з боку батьків до розвитку та дозвілля дитини. У комедіях Аристофана батько пропонує купити сину бабки 28. Серед іграшок були брязкальця і ляльки, найчастіше представлені у дитячих похованнях та святилищах 29. Іграшки, подібні до іграшок метрополії, були виявлені також у дитячих похованнях класичного періоду на території полісів Північного Причорномор'я, зокрема Ніконія, Німфея, Пантікапея 30.

Значний вплив на формування дитини справляла участь у соціокультурному житті громадянської общини, яка розпочиналась, на нашу думку, від першого введення хлопчиків у фратрію. Уже в старшому віці діти були не лише глядачами полісних заходів, а й учасниками гімнастичних та мусичних агонів. Діти разом з батьками відвідували жертвопринесення, театральні вистави, свята, були присутні на засіданнях суду 31. Згідно з Фукідідом, після очищення Делосу афіняни відвідували відновлені Делоські ігри разом з дружинами та дітьми 32. Під час святкування Таргелій процесія дітей, рухаючись до святилища Аполлона, відвідувала будинки афінян та співала ритуальну пісню, за що діти отримували подарунки. Нести обрядову гілку доручалось хлопчику, який мав обидвох живих батьків.

За участь у святкових процесіях під час фестивалів хлопчиків та юнаків були відповідальні педотриби та гімнасіархи, які здійснювали їх підготовку 33. В якості представників дему або філи, до яких належав батько, хлопчики брали участь у хорі34. Під час Великих Діонісій відбувалось змагання десяти дифірамбічних хорів хлопчиків та хорів чоловіків за філами, комедій, трагедій та сатиричних вистав. Хлопчики були учасниками агонів на Великих Панафінеях 35. Стрепсіад у комедії Аристофана "Хмари" нагадує сину Фідіппіду, як той вмовив його під час Діонісій купити іграшку - возик. Фідіппід, будучи шестирічним хлопчиком, вірогідно, разом з батьком перебував на фестивалі36. У "Бджолах" Аристофан вкладає у вуста Клеонослава розповідь про те, як афіняни з метою впливу на геліастів приводили з собою до суду синів та дочок, яких тримали біля себе під час доповіді, закликаючи просити суддів, плакати.

Таким чином, згідно з археологічними даними, наприкінці VI - у V ст. до н.е. у Стародавніх Афінах відбувається зміна ставлення до дітей. Внаслідок реформи Клісфена дитину, введену у фратрію, починають розглядати як майбутнього громадянина полісу. В афінському полісі була наявна практика піклування про дітей - захисту іменем, оберегами, медичним доглядом. Свідченням емоційного ставлення до дітей, уваги до розвитку дитини є наявність іграшок, які виконували функцію інкультурації.

Після введення у фратрію хлопчики як майбутні громадяни виховувались у відповідності до цінностей та ідеалів полісу, разом з батьками були учасниками соціокультурного життя полісу - брали участь у вшануванні полісних богів, відвідували полісні та загальногрецькі фестивалі, могли бути присутніми у театрі, засіданнях суду, що становило основу формування їх особистості у пайдейї.