Духовні цінності у становленні особистості професіонала

Размещено на http://www.allbest.ru/

Духовні цінності у становленні особистості професіонала

Висвітлено проблему духовних цінностей, ціннісних орієнтацій у становленні особистості майбутнього фахівця в освітніх закладах України. Проаналізовано окремі методологічні позиції, засновані на дослідженні цінностей вченими різних філософських шкіл.

Наведено авторське визначення понять: «цінності», «ціннісні орієнтації», «духовність», «духовні цінності», «духовні ціннісні орієнтації» й обґрун-товано їх значення у професійному становленні особистості. Виокремлено та розкрито (зовнішні та внутрішні) умови, що впливають на формування духовних цінностей, ціннісних орієнтацій майбутнього фахівця.

Постановка проблеми. Духовні, моральні, естетичні, професійні, етичні цінності та ціннісні орієнтації, як характерна категорія людського виміру життєдіяльності, становлять особливий інтерес учених різних наук (філософії, теології, соціології, культурології, психо-логії, педагогіки та інших), що підтверджує їхню актуальність. Ціннос-ті майбутніх фахівців, які здобувають професійну освіту, є відобра-женням цінностей сучасного суспільства. Професійні знання, оволо-діння вміннями і навичками, вдосконалення спеціальних здібностей, майстерність і гнучкість професійної поведінки, спеціальний досвід фахівця ґрунтуються на ціннісних орієнтаціях, духовних і професійних цінностях людини.

Духовні цінності це найвищі ідеали людства. Вони відіграють провідну роль у житті людини, оскільки ґрунтуються на історичному розвитку духовності певного етносу, менталітеті, національних тради-ціях, релігійних і моральних пріоритетах, родинних цінностях, понят-тях добра, вибору, свободи, патріотизму, справедливості, істини, миру. Водночас ефективне врахування духовного ціннісного досвіду дасть змогу підростаючій особистості, котра знаходиться перед вибором професії, скористатися надбанням минулого для адекватної оцінки помилок і здобутків у разі визначення пріоритетності професійних орієнтирів.

Стан дослідження. Духовні ціннісні орієнтації особистості дос-ліджували І. Булах, С. Дерябо, О. Колісник, А. Маслоу, В. Налімов, Ж. Піаже, К. Роджерс, В. Татенко й ін. Особливості процесу форму-вання духовних цінностей висвітлили у своїх працях сучасні вчені: А. Ахматов, І. Бех, О. Вишневський, Е. Помиткін, О. Сухомлинська,

С. Стельмащук, В. Струманський, Г. Шевченко й ін. Серед зарубіжних учених проблему цінностей особистості досліджували: М. Рокіч, С. Фелдман, В. Франкл, Ш. Шварц, С. Морісс й ін.

Аналіз літератури свідчить, що нині є два основних підходи до визначення духовності - змістовий та функціональний. Відповідно до змістового підходу духовність пов'язується з такими смислоутворюва- льними категоріями, як Краса, Добро, Істина (за Платоном) або ж Віра, Надія, Покаяння (у християнсько-релігійному контексті). Відповідно до функціонального підходу - духовність характеризується ієрархіч-ною домінантністю розвинених вищих психічних функцій людини. До цих функцій психологи (зокрема, Л. Виготський, І. Бех) відносять свідомість, самосвідомість і волю. Отож високий рівень духовного розвитку пов'язується з розвиненою свідомістю, самосвідомістю, дос-коналістю особистості, а низький - з примітивізмом [1].

Становлення і вдосконалення особистості триває впродовж життєдіяльності людини, і важливим аспектом у цьому процесі є здо-буття професійної освіти, впродовж якого особистість має можливість визначитися з ціннісними орієнтирами, а також духовно збагатитися.

В. Кремінь, наголошуючи на важливості освіти, констатує, що, відповідно до вимог глобалізованого світу, пріоритетною сферою жит-тєдіяльності людини стає власне освіта, освічена людина, особливо тепер, коли вся гуманітарна наука стурбована проблемою світової кри-зи духовності. Система освіти, побудована на вимогах сучасності, має зберегти духовно-культурні цінності людини й утвердити нові, внести у свідомість людини життєствердні світові орієнтири [2].

Мета статті і завдання - полягають у науково-теоретичному та методологічному обґрунтуванні сутності понять «цінності», «ціннісні орієнтації», «духовність», «духовні цінності», «духовні ціннісні орієн-тації» та їх важливості у професійному становленні особистості.

Виклад основних положень. Поняття аксіології як науки про цінності, запропоноване французьким філософом П. Лапі (1902), ґрун-тувалося на філософських концептах, що досліджували вчення про природу духовних, моральних, естетичних й інших цінностей, про їх зв'язок між собою, зі соціальними та культурними чинниками й особи-стістю людини.

Важливі методологічні позиції, засновані на вивченні цінностей ученими різних філософських шкіл, дають змогу сформувати основи сучасної аксіологічної освіти: цінності мають значну силу та сприяють створенню нового світу культури (Г. Лотце); питання про призначення людини і сенс її життя можуть бути вирішені через визначені цінності (В. Віндельбанд); цінність є універсальною системно- і смислоутворю- вальною філософською категорією (Г. Ріккерт); «емоційність» - центральне методологічне поняття аксіологічної системи (М. Шелер); пізнання цінностей - це акт переваг, у процесі якого встановлюються «ранги» цінностей (М. Шелер); теорія цінностей допоможе людині пізнати себе, свої найзначніші цілі, прагнення (Р. Перрі); цінність є цінністю, доки вона визнається і є значущою (М. Хайдеггер) [13, с. 57].

Методологічно важливими є ідеї М. Вебера й Е. Дюркгейма у контексті аксіологічної проблематики, які зазначали роль варто-стей у визначенні цілей і норм поведінки людей, ідеалів, як провідних чинників життєдіяльності.

Цінність - соціально-філософська категорія, що відображає один із найсуттєвіших моментів практичної взаємодії людини з навко-лишнім середовищем й іншими людьми. Збільшення якісної різнома-нітності людських потреб у процесі історичного розвитку суспільства, виникнення нових засобів задоволення їх унаслідок науково-техніч-ного прогресу та змін у соціальних відносинах, спричинюють глибокі зрушення у сфері людських цінностей [4, с. 90].

Цінності, як гадає Т. Парсон, є вищими принципами, а ціннісна орієнтація - найважливіший компонент внутрішнього світу людини, в якому відображено світоглядні та моральні позиції особистості [5, с. 154-155].

Цінності в історії людського роду, як своєрідні духовні опори, допомагають людині вистояти перед неминучими складними життє-вими обставинами. Цінності стають реальними орієнтирами людської поведінки і формують життєво-практичні установки людей. Вони ви-значають зміст внутрішнього світу людини [6, с. 38].

Людина порівнює власну поведінку з нормою, ідеалом, метою, що виступають як зразки, еталони. Понятійне та діяльнісне виявлення «добра» і «зла», «прекрасного» і «потворного», «праведного» чи «неправедного» можна назвати цінностями [7, с. 48].

Важливим у вивченні проблеми цінностей є поняття ціннісних орієнтацій, зокрема їх взаємозв'язок. Аналіз наукових розвідок пока-зав, що вчені по-різному підходять до визначення понять «цінності» та «ціннісні орієнтації», і нині немає єдиного формулювання дефініцій, які б були прийнятні для різних дослідницько-наукових шкіл.

Так, В. Тугарінов цінності розглядає як «предмети, явища та їх властивості, що потрібні (необхідні, корисні, приємні) членам певного суспільства в якості засобів задоволення їхніх потреб та інтересів, а також ідеї та спонукання в якості норми, мети або ідеалу» [8, с. 261].

Л. Столович зазначає, що цінності існують незалежно від того, чи загальноприйнята оцінка явища є позитивною, чи негативною. Цінності вчений трактує як континуум (незліченну множину, теорію множин) від менш бажаного або негативного, до найбажанішого або позитивного [9, с. 127-128]. Водночас для однієї спільноти та її пред-ставників у відповідній системі цінності кваліфікуються як благо, тоді як для інших в іншій системі вони такими можуть і не бути, оскільки в кожного суспільства свої норми й правила, продиктовані менталь-ністю, культурою, звичаями тощо.

Ми вважаємо, цінності - це стійкі переконання людини, які окреслюються ідеальними моделями значущості об'єктів навколиш-нього світу.

Розкриваючи питання ціннісних орієнтацій, зауважимо, що вони відіграють провідну роль у житті молодої особистості, оскільки визна-чають її мету та сенс життя. Ціннісні орієнтації не є константою. Вони суперечливі та динамічні, які відповідно до прийнятих у суспільстві норм і правил, продиктованих часом, відображають головні, суттєві зміни взаємозалежності особистості зі соціумом, а також зміни життє-вих, швидкоплинних неочікуваних щоденних ситуацій.

Комплекс усталених ціннісних орієнтацій формує стійкість осо-бистості щодо власних вимог, потреб, інтересів, зацікавлень, така стій-кість, передусім, ґрунтується на духовності особистості, яка формуєть-ся змалечку.

В. Сухомлинський розглядав формування духовного світу під-ростаючої особистості у взаємозв'язку з його розумовим, моральним й естетичним розвитком. Знаний педагог зазначав: «Сфера духовного життя людини - це розвиток, формування і задоволення його мораль-ності, інтелектуальних і естетичних запитів й інтересів у процесі акти-вної діяльності. Джерелом духовного світу людини є матеріальний світ, об'єктивна дійсність і особливо такі важливі її сфери, як громад-ське життя людини, його соціальний і моральний досвід» [10, с. 111].

Зважаючи на вказане, констатуємо, що духовність - це пошук, діяльність людини котра прагне власними зусиллями досягти доскона-лого, ідеального в усіх сферах життя. Духовність, відповідно, продукує духовні цінності, які відіграють важливу роль у житті людини.

О. Вишневський поділяє духовні цінності на: абсолютні (добро-та, чесність, любов, справедливість, гідність, мудрість, свобода, правда тощо), національні (патріотизм, почуття національної гідності, держа-вотворчі прагнення, історична пам'ять, прагнення до національної єдності), громадянські (права і свободи людини, обов'язки перед ін-шими людьми, ідеї соціальної гармонії, повага до законів), сімейне життя (піклування про дітей та інших членів сім'ї, оберігання пам'яті предків, подружня вірність) та особисте життя (цілеспрямованість, витривалість, наполегливість, самостійність, відчуття відповідальності, надійність у праці, партнерстві, збереженні чужої таємниці, щедрість, шляхетність, протидія згубним звичкам, розвиток естетичних смаків і творчих естетичних здібностей тощо) [11, с. 45].

Відповідно, вважаємо, що духовні цінності - це прагнення осо-бистості досягнути (на її переконання) найкращого, найдосконалішого в усіх сферах життєдіяльності. Вони ж і є одним із основних чинників професійних преференцій, адже визначають сутність людського життя та сенс майбутньої професійної діяльності. Усвідомлення власних ду-ховних цінностей спрямовує особистість на професійне самовизначен-ня. Отож духовні цінності формують основу майбутнього життя, яке нерозривно пов'язане з вибором фаху і становленням особистості, як професіонала.

Становлення особистості професіонала в освітніх закладах України спрямоване на підготовку конкурентоспроможного, високо - кваліфікованого спеціаліста, який буде здатним, насамперед, транслю-вати духовні ціннісні надбання нашого народу в процесі професійної діяльності. Так, як питання духовного розвитку особистості завжди було пріоритетним в українській національній системі виховання і навчання.

Духовні цінності у становленні особистості - це розвиток, спрямований на суб'єктивний вияв у системі мотивацій особистості двох ґрунтовних потреб -потреби пізнання суспільної дійсності та со-ціальної потреби жити й бути професійно потрібним для інших.

Прийняття духовних цінностей у свою життєву стратегію ви-значає змістовну сторону формування особистості професіонала й акумулює засади її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе, основу світогляду й життєвої активності, розширює уяв-лення молоді про відповідний вид діяльності, сприяє позитивній моти-вації до здобуття майбутньої професії. Отже, важливість духовних цінностей у майбутній професійній діяльності є незаперечною, вони і є сенсом життя людини і найважливішою складовою особистості.

Духовні ціннісні орієнтації виконують низку важливих функцій:

- гармонізують й інтегрують духовний світ індивіда, зумов-люючи його соціальну значущість;

- визначають цілісність, унікальність і неповторність осо-бистості;

- регулюють поведінку та діяльність людини в суспільстві, впливаючи на її дії та вчинки.

Стійкість і внутрішня гармонійність системи духовних вартос-тей забезпечує такі якості особистості, як цілісність, надійність, вір-ність певним принципам й ідеалам, здатність до вольових зусиль задля цих ідеалів, активність життєвої позиції [12, с. 246].

Для того, щоб мінімізувати означені проблеми, викладачам освітніх закладів необхідно з перших днів навчання студентів забезпе-чувати свідоме оволодіння ними професійними знаннями й уміннями, втілювати гуманістичний підхід в освітньо-виховний процес, звертати увагу на активне формування позитивних ціннісних орієнтацій, пов'я-заних із важливими орієнтирами майбутнього фаху. Наголошувати студентам, що діяльність, якою вони планують займатися, повинна, передусім їм подобатися, відображати їхні професійні ціннісні орієн-тири і гармоніювати з їхніми духовними цінностями.

Професійні ціннісні орієнтації - це ті ідеї, перспективи, плани, цілі у формуванні майбутнього фахівця, за які вони готові сперечатись, активно діяти, без чого не уявляють свого майбутнього. Сюди відне-семо - свободу, можливість вибору, фінансову незалежність, духов-ність, духовні цінності, гармонійні стосунки, позитивне оточення, ви-знання, досягнення, особисте вдосконалення, творчість, комфортні умови праці, важливість результатів роботи тощо.

Формування ціннісних орієнтацій особистості відбувається під впливом різних умов, які виникають незалежно від суб'єкта, діють опосередковано, неорганізовано й некеровано, тож зародження цінніс-них орієнтацій можна розглядати як процес їхнього становлення. З виникненням спеціально організованого впливу на становлення цін-нісних орієнтацій і цілеспрямованого створення спеціальних умов (професійна освіта) такий процес набув характеру формування цінніс-них орієнтацій. Виокремлюють зовнішні (середовище, соціум, культу-ра, в яких зафіксовані і духовні цінності, і загальні) та внутрішні (пот-реби, інтереси, властивості особистості) умови формування ціннісних орієнтацій. Вплив зовнішніх умов обумовлено визнанням соціальної природи людини, її психіки. Присвоювати соціально ціннісний зміст людині дають змогу особливості її внутрішнього світу. Внутрішні умови освоєння ціннісного змісту навколишнього світу формуються в людини впродовж її життя та розвитку [13, с. 67].

Отож дослідження системи духовних цінностей і ціннісних орієнтацій у професійному формуванні особистості може слугувати засобом для виявлення змін, які відбуваються в ньому під впливом соціально-економічних реалій сьогодення.

Сучасний науковець В. Орлов, слушно зауважує, що особливий інтерес становить проблема формування системи цінностей у студен-тів, майбутніх фахівців щодо життєвого і професійного успіху. Пер-шою особливістю системи цінностей (духовних, культурних, профе-сійних тощо) молодого покоління є усвідомлення процесу її утворення у просторі конфлікту поколінь. Йдеться про кризу виховної функції старшого покоління, що інколи виявляється в недостатній готовності певної частини викладачів підготувати студентів до повноцінного життя в оновленому середовищі. Порушення наступності у взаємодії поколінь зумовлене:

- по-перше, тим, що старше покоління викладачів часто є но-сіями цінностей радянського періоду, що не завжди сприяє досягнен-ню успіху в новому середовищі, адекватно, й молоді люди не завжди поділяють думки викладачів, котрі здійснюють фахове навчання про життєвий і професійний успіх;

- по-друге, з віком знижується здатність швидко адаптуватися до постійних інновацій, адже, нове не засвоюється дорослими настіль-ки швидко, як молоддю. Виникає невідповідність уявлень старшого покоління зміненим завданням нового часу. Отже, виникає унікальна ситуація: в соціалізацію вступає не лише молодь, а й старше поколін-ня. Старше покоління зорієнтованіше на суспільні цінності - цінності всього суспільства. Тому успіх в їхніх уявленнях - це прагнення бути такими, як усі.

Формування системи цінностей у студентської молоді пов'язане насамперед із засвоєнням цінностей, що, як вони вважають, відповіда-ють сучасності, а не з відтворенням цінностей, сформованих у мину-лому. Тобто йдеться про механізм адаптації до нових умов, а не «ме-ханізм відтворення цінностей». Сучасна молодь керується насамперед такими стереотипами, як: «головне - ініціатива, підприємливість і по-шук нового»; «виділятися серед інших і бути яскравою індивідуальніс-тю значно краще, ніж бути, як усі»; «для людини насамперед важлива оцінка свого особистого життя за своїми власними індивідуальними критеріями і цінностями» [6].

Висновки

Ґрунтуючись на зазначеному наголосимо, що сучас-на професійна освіта повинна спрямовувати свою діяльність на здат-ність допомогти майбутньому фахівцю в опануванні саме тих духов-них цінностей, ціннісних орієнтацій, які б сприяли його професійному вдосконаленню та самореалізації в соціумі надалі. Адже, здобуваючи певні професійні навики, студент водночас засвоює і духовність націо-нальної культури, збагачується новими знаннями, переосмислює набу-ті раніше вартості, і прагне до вдосконалення та сприйняття нових, пов'язаних із майбутньою професією вартостей, які ще не сформували стійку ієрархією, але суттєво зумовлюють життєві плани надалі.

Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо в дос-лідженні проблеми оптимізації й інтенсифікації процесу навчання від-повідно до демократичних цінностей суспільства.

Література

освітній духовний філософський

1.Помиткін Е. О. Теоретичні підходи та емпіричне дослідження духовної культури педагогічного персоналу / Е. О. Помиткін [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua

2.Кремінь В. Людиноцентризм в освіті: сучасний напрям розвитку духовності нації: освіта в контексті «кризи» духовності. Ідеал людини в розвитку мудрості та знання. Ціннісні смисли освітнього процесу / В. Кремінь // Педагогіка і психологія. - 2006. - № 2. - С. 17-30.

3.Шиделко А. В. Врахування ціннісних аспектів у проектуванні процесу суспільно-гуманітарної підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ / А. В. Шиделко // Сучасні технології у суспільно-гуманітарній підготовці кваліфікованих робітників у ПТНЗ. - Львів, 2015. - С. 57-60.

4.Казьмірик С. М. Цінності та їх класифікація в аксіосфері людини / С. М. Казьмірик // Наукові праці. - 2012. - Вип. 197. - Т. 209. - С. 90-92.

5.Тушева В. В. Цінності у структурі професійної культури майбутнього вчителя / В. В. Тушева // Збірник наукових праць. - № 1. - Бердянськ: БДПУ, 2010. - С. 151-157.

6.Зязюн І. А. Діалектика ціннісних суджень та відношень / І. А. Зязюн // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: зб. наук. праць; за ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г. Романовського. - Вип. 27 (31): в 3-х ч. - Ч. 1. - Х.: НТУ «ХПІ», 2010. - С. 28-39.

7.Зязюн І. А. Аксіологічні орієнтири сучасної культури / І. А. Зязюн // Проблеми освіти у Польщі та в Україні в контексті процесів глобалізації та євроінтеграції; за ред. В. Кременя, Т. Левовицького, С. Сисоєвої. - К.: КІМ, 2009. - С. 37-48.

8.Тугаринов В. П. Избранные философские труды / В. П. Тугаринов. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. - 344 с.

Размещено на Allbest.ru