Загальні наукові підходи до розробки системи формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури

Виклад основного матеріалу

Нині суттєво змінилися наукові підходи до організації освітнього процесу у вищих навчальних закладах, які готують педагогічні кадри. Вимогою часу є запровадження системного підходу у професійну підготовку майбутніх учителів фізичної культури у контексті формування у них високого рівня культури здоров'я. У нашому баченні додаткову вагомість та доцільність системного підходу можуть підкреслити виявлені в процесі аналізу освітнього процесу професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у ВНЗ суперечності.

Зокрема, до найбільш вагомих суперечностей, що визначають актуальність питань впровадження системного підходу та розробки цілісної системи формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури відносяться суперечності загального характеру (між: об'єктивною потребою суспільства в морально, психічно і фізично здорових фахівцях фізичної культури (ОКР «бакалав» і «магістр») та існуючими стереотипами в системі організації фізичного виховання студентів, які орієнтують суб'єктів освітнього процесу, в основному, на розвиток фізичних та рухових умінь і навичок; високими вимогами професії вчителя фізичної культури до рівня здоров'я та низькими показниками сформованості культури здоров'я), а також теоретику-практичного характеру (між: необхідністю проектувати процес формування культури здоров'я у системі цілісної неперервної професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури у відповідності з державним освітнім стандартом, освітньо-кваліфікаційною характеристикою і недостатньою підготовленістю викладацького складу вищих навчальних закладів до цієї діяльності в силу нерозробленості методичних аспектів; посиленням позицій системного, акмеологічного, праксеологічного, синергетичного, особистісно орієнтованого, гуманістичного та компетентнісного підходів в освітній парадигмі для досягнення якісного результату у формуванні у майбутніх фахівців культури здоров'я засобами фізичного виховання та інертною традиційною системою організації фахової підготовки майбутніх фахівців у ВНЗ, що орієнтована на лінійний характер навчання і централізований контроль над освітніми ресурсами; зростаючою потребою вузівської практики у забезпеченні процесу формування культури здоров'я студентів на основі тривимірного освітнього процесу (внутрішня мотивація і широкий світогляд; континуум навчання, самоосвіти, самовиховання; практична спрямованість знань, постійне їх оновлення) та фрагментарністю науково-методичного забезпечення цього процесу, що зумовлений догматизацією знань та предметоцентризм).

Отже, науково-виважений механізм впровадження системного підходу зможе стати головним чинником у подоланні окреслених суперечностей. Виходячи із логіки нашого дослідження доцільно коротко проаналізувати сутність та зміст наукової дефініції «системний підхід». Відзначимо, що нам імпонує визначення задеклароване Н. Кузьміною про те, що системний підхід можна розглядати у якості гносеологічної призми чи особливого виміру реальності [7, с. 8]. Погоджуємося з О. Дахіним у тому, що сутність системного базується на можливості розширення системи. Саме системний підхід дає можливість ввести «додаткові підмоделі, які враховують різноманітні фактори і напрямки в динаміці дослідження» [2, с. 100].

Передбачаємо, що використання системного підходу дозволить нам досягнути конкретних цілей. Насамперед дасть можливість педагогічно виважено підійти до визначення сутності та змісту системи формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури. По-друге, системний підхід сприятиме визначенню головних складових системи формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури у процесі неперервної професійної підготовки на основі засобів фізичного виховання. По-третє, зініціює можливість використання педагогічного моделювання для розробки графічної системи та допоможе експериментально перевірити її ефективність.

Зупинимося на аналізі наукової категорії «система». Насамперед констатуємо, що одне із найперших трактувань було представлено у публікації К. Болдуінга [1] ще у кінці 60-х років ХХ століття. У баченні науковця систему доцільно розглядати як сукупність двох, або більшої кількості елементів, причому поведінка кожного елемента впливає на поведінку цілого, а поведінка елементів та їх вплив на ціле взаємозалежні. Саме К. Болдуінг довів, що існування певних підгруп елементів у конкретній системі зумовлює активний впливає на цілісність усієї системи, однак жоден із конкретних елементі у разі самостійного існування вагомого впливу не має. Подібну позицію уже на початку ХХІ століття висловила Н. Кузьміна, яка розглядає педагогічну систему у якості цілісного утворення, що «має свою історію, свої етапи розвитку, свої традиції, взаємодію частин всередині системи» [7, с. 14].

З педагогічної точки зору «система підготовки фахівця виступає засобом, спрямованим на реалізацію мети» [3, с. 516]. З методичної точки зору доволі вагомою вважаємо позицію Є. Ільїна [4], який доводить, що саме на основі системи можна об'єднати у цілісний процес більшість педагогічних впливів під час організації освітнього процесу у ВНЗ. Тобто, на думку науковця, система дозволить: об'єднати навчальний та виховний процес; відшукати найбільш ефективні міжпредметні зв'язки між окремими навчальними дисциплінами професійного спрямування; цілеспрямовано формувати знання, уміння, навички, професійні та особистісні якості особистості майбутніх фахівців у процесі професійної підготовки.

Таким чином, педагогічну систему, як наукову дефініцію, необхідно трактувати у якості інтегративного об'єкту, який дозволяє здійснити педагогічну оптимізацію професійної підготовки майбутніх фахівців. У своєму дослідженні ми висуваємо робочу гіпотезу яка базується на тому, що забезпечення якості професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у контексті формування у них культури здоров'я у процесі неперервної професійної підготовки на основі засобів фізичного виховання буде значно ефективнішою, коли буде організована на основі розробки системи. У цьому контексті наукову дефініцію «система» розглядаємо як цілісну сукупність конкретних елементів, які спрямовані на досягнення загальної мети. У нашому випадку мова йде про досягнення такої мети, яка максимально спрямована на організацію освітнього процесу, що забезпечить високий рівень культури здоров'я майбутнім учителям фізичної культури у процесі неперервної професійної підготовки на основі засобів фізичного виховання. Систему формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури у процесі неперервної професійної підготовки на основі засобів фізичного виховання розглядаємо як чітко упорядковану конкретну множину взаємопов'язаних елементів освітнього процесу, які мають власну структуру та організацію.

Беручи до уваги наведені вище аргументи, ми прийшли до розуміння того, що при розробці системи формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури у процесі неперервної професійної підготовки на основі засобів фізичного виховання недостатньо мати лише теоретичне уявлення про те як вона функціонує, а необхідно чітко усвідомлювати які оптимальні складові повинні бути представлені у її структурі. У практичному сенсі ми виходили з того, що кожна система має мати свою структуру, що виступає в ролі найбільш сталої, основної частини системи. Тобто, структура системи у комплексі має відображати упорядкованість внутрішніх і зовнішніх зв'язків між усіма складовими елементами, які забезпечують її стабільність та дієвість.

У процесі дослідження встановлено той факт, що науковцями не вироблено єдиної позиції щодо головних складових, які мають бути відображені у системі. Зокрема відомий теоретик з проблематики системності академік П. Анохін був автором ідеї, про те, що вирішальним чинником існування системи має бути результат функціонування системи, який активно впливає на добір тих компонентів системи, які під час інтегрування визначатимуть подальше одержання очікуваного результату. Отже, структура розглядається як невід'ємний атрибут систем. Ми будемо притримуватися пояснення, що представлено у філософському словнику [9], де наукова категорія структура (від лат. structura - побудова) трактується як побудова внутрішньої форми організації через єдність сталих взаємозв'язків між її елементами, а також законів цих взаємозв'язків.

У своєму дослідженні ми виходили з тієї позиції, що а система має охоплювати конкретну сукупність взаємопов'язаних складових, які необхідні для цілеспрямованого педагогічного впливу на формування особистості майбутнього учителя фізичної культури, який буде компетентним в питаннях культури здоров'я та володітиме ґрунтовними знаннями й практичними вміннями і матиме сформовані особистісні та професійні якості, які забезпечать виконання ціннісно-змістових, нормативних, технологічних і процесуально- результативних завдань по збереженню та зміцненню здоров'я.

У практичному аспекті для вибору конкретних складових системи формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури у процесі неперервної професійної підготовки на основі засобів фізичного виховання за основу було прийнято позицію Г. Щедровицького [10; 11]. Науковець аргументовано доводить, що процес розробки системи формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури у процесі неперервної професійної підготовки на основі засобів фізичного виховання є доволі тривалим. Автор радить, щоб у системі були схематично представлені такі складові, як:

1. набір діяльнісних засобів;

2. конкретні дії, процедури та операції;

3. норми і схеми практичної організації діяльності.

Отже, у системі формування культури здоров'я майбутніх учителів фізичної культури у процесі неперервної професійної підготовки на основі засобів фізичного виховання будуть представлені конкретні підсистеми з елементами (складовими), що володіють реальними якостями. До основних структурних складових ми відносимо: мету; принципи (науковості, професійної спрямованості, міжпредметних зв'язків, систематичності та послідовності, свідомості й активності, доступності); підходи (системний, акмеологічний, праксеологічний, синергетичний, особистісно орієнтований, гуманістичний, компетентнісний); форми, методи та засоби професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури на факультетах фізичного виховання; компоненти, критерії; результат.