Засоби контролю мовленнєвих умінь і навичок для навчання іноземних студентів професійного мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби контролю мовленнєвих умінь і навичок для навчання іноземних студентів професійного мовлення

Дроздова Ірина Петрівна,

доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри українознавства, Харківська державна академія дизайну і мистецтв

У статті зроблено висновок про доцільність застосування тестів у процесі навчання іноземних студентів. Контроль виступає як ланка, що реєструє і керує навчальним процесом. На першому рівні (корекційної систематизації або когнітивно-інформаційному) контролю перевіряються навички оперування мовними аспектами (фонетика, лексика, граматика). На другому етапі (репродуктивно-формувальному) контролю перевіряються формальні показники успішності здійснення мовленнєвої діяльності. Найважливішою є організація контролю на третьому етапі (креативно-контрольному) - контролю умінь спілкуватися, перевірки змістового аспекту мовленнєвої діяльності. Матеріали, форми і контрольні завдання передбачатимуть змогу вибору студентами оптимальних комунікативних стратегій і тактик.

Ключові слова: контроль й облік знань, умінь і навичок; види мовленнєвої діяльності; базові функції контролю; педагогічні умови; стратегії навчання. контроль мовленнєвий іноземний студент

Постановка проблеми. З метою і змістом навчання української мови за фаховим спрямуванням іноземних студентів ЗВО нерозривно пов'язані питання контролю. Контроль й облік знань, умінь і навичок для навчання української мови за фаховим спрямуванням іноземних студентів є необхідним компонентом навчального процесу.

У наш час питання контролю привертають до себе все більшу увагу. Для багатьох методистів ясно, що навчання української мови спрямовано на оволодіння іноземними студентами мовленнєвою діяльністю і що ця мета досягається шляхом засвоєння певного мовного матеріалу і розвитку на цій основі мовленнєвих умінь, які мають стати об'єктом контролю. Актуальним як для теорії, так і для практики викладання української мови як іноземної є питання контролю в структурі одного заняття, системи занять і в навчальному курсі після його завершення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато навчальних завдань для студентів- іноземців не може бути здійснене без постійної, напруженої, свідомої контролювальної роботи. Для тренування і закріплення навчального матеріалу значна перевага у вітчизняній методичній системі надається вправі як виду навчально-контролювальної діяльності. Причому вправа розглядається як а) структурна одиниця методичної організації навчального матеріалу (М. Пентилюк, К. Плиско, Л. Федоренко) і як б) одиниця навчання мовленнєвої діяльності (О. Біляєв, Л. Мацько, В. Мельничайко, Л. Скуратівський). Вправи реалізують різноманітні прийоми навчання, створюють умови для мовленнєвої практики (З. Бакум,

О. Горошкіна, С. Караман, М. Пентилюк, О. Семеног, Т. Симоненко та ін.). Окремо слід зазначити розвиток наукових ідей щодо використання тестових технологій і класифікації тестів (І. Булах, В. Коккота, М. Челишкова), застосування тестової методики для контролю ЗВО (С. Ніколаєва, В. Петращук, І. Рапопорт, Ю. Х'юз).

На думку С. Ніколаєвої, тестовий контроль, або тестування, як термін означає у вузькому значенні використання і проведення тесту; у широкому значенні - сукупність процедурних етапів планування, складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тесту [6].

Тести використовуються з метою вирішення низки педагогічних завдань, таких, як розробка програми для визначення рівня навчальних досягнень, більш чітке формулювання вимог до студентів у процесі навчання, поліпшення традиційного обліку навчальної успішності.

Мета статті - визначити специфіку засобів контролю мовленнєвих навичок і вмінь українського професійного мовлення у процесі навчання іноземних студентів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Контроль й облік знань, умінь і навичок є необхідною умовою навчального процесу. Від ефективності організації і проведення контролю багато в чому залежить успішність роботи в конкретній групі студентів. В умовах комунікативно-діяльнісного навчання контроль звичайно виконує дві базові функції, а саме: контролювальну й навчальну.

Здійснюючи власне контроль, викладач виявляє прогалини в засвоєнні студентами навчального матеріалу або факту не сформованості тих або тих умінь, потім проводить роботу з усунення цих недоліків завдяки варіюванню стратегіями навчання. Не менш важливою є й навчальна функція контролю, що виявляється в формуванні у студентів механізму самоконтролю та самооцінки як чинників, що спрямовують і стимулюють їх навчально-пізнавальну й комунікативну діяльність.

Отже, контроль усе більше виступає як ланка, що не тільки реєструє, але й керує навчальним процесом. При цьому виділені об'єкти контролю - мовний матеріал і мовленнєві уміння - достатньо чітко диференціюються за видами мовленнєвої діяльності. Особлива роль відводиться контролю усного мовлення, зокрема говоріння.

Виходячи з потрійності мовних явищ і з психологічної характеристики говоріння як виду комунікативної діяльності, на кожному етапі контролю у сфері говоріння можна виділити три базових етапи.

На першому рівні (корекційної систематизації або когнітивно-інформаційному) контролю може бути перевірено навички оперування мовними аспектами (фонетика, лексика, граматика), необхідними для того, щоб мовленнєва діяльність узагалі могла здійснюватися.

На другому етапі (репродуктивно-формувальному) контролю можуть бути перевірено формальні показники успішності здійснення мовленнєвої діяльності, пов'язані, головним чином, із процесуальністю говоріння (кількісні показники: час мовленнєвої реакції на репліку партнера; темп приросту інформації; наявність і ступінь концентрації уваги викладача на інтенційно-смислових аспектах мовленнєвої діяльності; утілених у продукті цієї діяльності - мовленнєвому витворі, побудованому студентами згідно з досягнутими вміннями й навичками, сформованими на певному етапі навчання, а також зі ступенем розвиненості його комунікативної компетенції.

На нашу думку, реалізація подібного поетапного багаторівневого контролю у сфері говоріння дозволяє забезпечити поступове охоплення всіх необхідних об'єктів, залучених до сфери говоріння, і сприятиме успішному проведенню контролю на підсумковій стадії перевірки уміння студентів здійснювати мовленнєву діяльність українською мовою. Крім того, організація подібного контролю сприяє більш точній діагностиці причин, що утруднюють реалізацію комунікації в умовах іншомовної діяльності.

Кожному етапу контролю мають відповідати свої найбільш економні й адекватні форми контролю, типи і види вправ і завдань, для кожного етапу мають бути розроблені свої критерії оцінки.

Найбільш відповідальною й важливою є організація контролю на третьому етапі (креативно-контрольному) - контролю умінь спілкуватися, перевірки змістового аспекту мовленнєвої діяльності. Контрольні завдання на цьому етапі визначаються звичайними установками комунікації.

Система вправ, розрахованих на навчання мовлення, зорієнтовані на закономірності реального спілкування, тож основні вимоги до мовленнєвих вправ спрямовані на вияв розумового й емоційного змісту, тому вимоги до контрольних завдань здебільшого схожі.

Утім, між навчальними і контрольними вправами є й принципові відмінності, які виявляються передусім у тому, що навчальні вправи сприяють засвоєнню певних умінь, відповідних способів досягнення мети тощо. Мета контролювальних завдань - перевіряти рівень опанування мовленнєвої діяльності, набутої за певний період навчання.

Тому навчальні вправи повинні мати більшу «жорсткість» керування мовленням студентів не тільки з погляду застосовуваного мовного матеріалу, але й з погляду способу поведінки студентів, що пропонується, у той час як контролювальні завдання щодо байдужі до мовного матеріалу і як виду реакції співрозмовника.

Контролювальні завдання третього етапу мають надати мовцю можливість будь- якими доступними йому засобами адекватно й ефективно вирішити поставлену перед ним мовленнєве завдання, спираючись на природну мотивацію. Бо метою мовленнєвого спілкування є не «виконання» мови, не пряме або побічне виконання його структури, а здійснюване посередництвом мови повідомлення, мовленнєва комунікація.

У зарубіжній методиці контроль давно і широко представлений різноманітними і докладно розробленими тестами [9; 10]. На думку багатьох зарубіжних і вітчизняних учених, необхідно тестувати тільки мовні труднощі, під якими розуміються ті одиниці й моделі, яких немає в рідній мові, або, якщо вони є, то вже з іншою структурою і значенням [1; 3; 4; 5; 8; 9; 10].

У текстах для перевірки читання і аудіювання пропонується давати обмежену кількість речень, що містять певні труднощі (лексичні і граматичні), і не давати довгих контекстів, тобто фактично це не перевірка уміння вичленовувати основну інформацію з прочитаного або почутого тексту, а розпізнавання й з'ясування значень окремих слів і вивчених конструкцій [9; 10].

Тест, як правило, містить низку незв'язаних завдань і не дає змоги перевірити здатність організовувати думки в логічній послідовності; і певній кількості випадків перевіряється не володіння видами мовленнєвої діяльності, а знайомство з фактами, реаліями; за характером завдань тести здебільшого містять вправи підготовчого, а не мовленнєвого характеру.

У багатьох тестах оцінюється тільки рецептивне володіння мовою (випробуваний може вибирати, а не формулювати свої висновки або умовиводи з прочитаного або почутого); не ураховується характер зроблених помилок; оцінка не дає уявлення про вміння і навички учнів.

Крім того, хоча граматичні структури, що містіться в завданнях тестів, зустрічаються в реальних ситуаціях, перед учнями частіше за все стоїть чисто лінгвістичне завдання, що потребує усвідомленого використання вивчених засобів. Перевірка складних умінь у тестах ще слабко розроблена.

Але метод тестування має й свої позитивні сторони. Тести дозволяють за короткий строк оцінити знання різноманітного матеріалу і розвиток різних навичок у великої кількості випробуваних, легко і швидко перевірити і оцінити роботи учнів, також безспірна економічність і ефективність тестів у перевірці знань вивченого матеріалу.

Слід зазначити певні зауваження.

1. Тести можуть бути використовувані як один із видів контролю для навчання української мови (найбільш ефективно тести дозволяють перевірити володіння мовним матеріалом - граматикою і лексикою).

2. Тести можна активно використовувати як вправи тренувального характеру, ураховуючи різні види мовленнєвої діяльності.

3. Форми перевірок, що пропонуються тестами з аудіювання, розуміння прочитаного тощо, можна успішно застосовувати на першому (корекційної систематизації або когнітивно- інформаційному) етапі, коли контроль має бути диференційований, перевіряти розуміння прочитаного або почутого легше за все на основі розпізнавання або вибору пропонованих прикладів, справжніх або хибних висловлювань.

Однак усю систему контролю й урахування володіння навичками і уміннями в галузі української мови замінити тестами поки ще не уявляється можливим через ті недоліки тестів, про які вже говорилося вище.

Якщо весь контроль звести до тестування, то відбудеться розрив між метою навчання (практичне володіння мовою, тобто володіння складними уміннями) і контролем, який дозволяє перевірити знання в галузі граматики і лексики і вельми спрощено - навички читання і аудіювання.

Завдання тестів не зачіпають таку важливу сторону мовленнєвої діяльності, як ймовірнісний вибір різних мовленнєвих одиниць, які треба здійснювати мовцю в певних реально-комунікативних ситуаціях.

Основні вимоги, що мають бути пред'явлені до контролювальні завдання для перевірки мовленнєвої діяльності студентів на третьому етапі, мають містити такі компоненти:

- відповідність максимальному для цього етапу або підетапу рівня розвитку мовленнєвих умінь, що відповідають реальним потребам студентів;

- мотивованість і комунікативність завдань, тісну сполучуваність завдань з інтенційно-цільовою спрямованістю висловлювання;

- спрямованість контролювальних завдань для перевірки комунікативної компетенції, що виявляється в урахуванні тематики спілкування, країнознавчих знань, особистості партнерів спілкування, зовнішніх обставин спілкування;

- творчий характер завдань;

- широке використання «прихованих» прийомів контролю.

На третьому етапі контролю усного мовлення, на нашу думку, слід надати перевагу «прихованим» прийомам перевірки мовленнєвої діяльності, коли студенти не підозрює про те, що в цій момент іде перевірка. Особливо зручні з цього погляду ситуації початку і завершення контрольної роботи, коли студент, на його погляд, тільки «готується до іспиту» або «уже відповів».

Приховані прийоми контролю мають бути застосовувані для перевірки умінь висловлюватися за темою, що пов'язана з особистістю студента, його біографією, його країною тощо.

Для перевірки трансформаційних умінь (умінь здійснювати еквівалентну заміну) викладач, бажаючи перевірити ступінь розуміння свого висловлювання партнером- студентом, або перевіряючи розуміння прочитаного тексту, активно використовує прийом «зворотного зв'язку».

Для перевірки вмінь уводити у свій вислів запропоновану співрозмовником нову лінгвістичну одиницю, для перевірки умінь закінчити розпочате висловлювання і деяких інших умінь звичайно не вимагається створення спеціальних умов. У випадку, якщо такої ситуації не виникло, студентам можна запропонувати будь-яке завдання, що примушує їх використовувати лексику наступного етапу навчання.

«Приховані» прийоми завдань вимагають від викладача професійної майстерності й концентрації сил на самому спілкуванні, його організації. Між викладачем і студентом не має виникати ситуації явного контролю [7, с. 205], атмосфера на занятті має залишатися доброзичливою, творчою, що стимулює мовленнєву діяльність студентів, унаслідок чого контроль знань і вмінь студента буде експліцитним для викладача і неявним, прихованим для студента.

Утім, вибір цих завдань і природних ситуацій в умовах контролю обмежений, тому треба звертатися до «відкритих» способів перевірки.

Особливо доцільно в умовах «відкритого» контролю застосовувати ділові ігри і тренінги. Вибір цих форм визначається своєрідністю ситуації, що складається в навчанні іноземного мовлення (зокрема української мови), коли студентам треба шукати способи висловлення своїх інтенцій, які вони не однократно реалізовували засобами рідної мови.

Численні способи реалізації інтенцій, що виникають у свідомості студента, часто заважають конкретному втіленню їх українською мовою, а ситуація полегшує вирішення цієї проблеми. Вона сприяє встановленню психологічного контакту, легкому і чіткому розподілу ролей, наприклад у тренінговій діяльності.

У той самий час, будучи моделлю реалізації мовленнєвої дії, вона демонструє готовність студента до реального спілкування, адже в навчальній грі або тренінгу виникає смислове поле, рух у якому відбувається так само, як і в реальному, тобто дія підкорюється змісту [2, с.72-74].

У процесі навчання і контролю певної діяльності метод ігрової поведінки все частіше використовується як засіб підготовки студентів до рішення завдань, які виникнуть перед ними у подальших реальних ситуаціях комунікації.

На останок перелічимо основні методичні вимоги, що необхідно ураховувати для побудови надійної, дієвої, економної й ефективної системи контролю в навчальному процесі з української мови як іноземної.

Такими можна назвати педагогічні умови, що обов'язково враховують, відповідні чинники, а саме:

- лінгвістичний тезаурус студентів, сформований на конкретному етапі навчання;

- основні лінгвістичні і психологічні труднощі, що виявляються в типових помилках операційного рівня;

- реальні умови, в яких будуть функціювати набуті студентами навички;

- автоматизація загальнофункційних механізмів, таких, як оперативна пам'ять, упередження, мовна і смислова здогадка, операційні смислоутворювальні механізми.

Висновки й перспективи подальших досліджень. Отже, із метою контролю комунікативної компетенції студентів слід обирати форми перевірки, адекватні формам реально функціонувальної прогнозованої мовленнєвої діяльності студентів. Контрольні завдання мають забезпечувати активізацію інтелектуально-розумової діяльності учасників спілкування.

Матеріали, форми і контрольні завдання передбачатимуть змогу вибору студентами оптимальних комунікативних стратегій і тактик, зокрема притримування або ігнорування теми, перевагу певної тематичної побудови діалогу, моно- чи полілогу тощо. Оцінюючи ступінь розвиненості комунікативної компетенції і гармонійного співвідношення її частин, слід передбачати розширення комунікативного наміру студентів, досягнення ними позитивного результату спілкування, сформованого смислу висловлювання і можливості оцінки цих даних носіями мови, які професійно не пов'язані з її навчанням.

Перспективами подальшого дослідження є розробка науково-методичних аспектів застосування тестів для вивчення української мови та розробки завдань для контролю комунікативної компетенції іноземних студентів різних видах мовленнєвої діяльності.

Список використаних джерел

1. Булах І.Є., Мруга М.Р. Створюємо якісний тест. Навч. посібник. К., Майстер-клас, 2006. 160 с.

2. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка. Собрание соч. в 6-ти тт. Научное наследие / Под ред. М.Г. Ярошевского. М.: Педагогика, 1984. Т. 6. 400 с.

3. Гриненко Л.М., Продеус А.М., Шукевич Ю.В. Прогнозування успішності навчання за результатами психологічного тестування. Педагогіка і психологія, 1996. № 2. С.116-122.

4. Зельман М. Національне оцінювання навчальних досягнень учнів (досвід США). Вісник ТІМО, 2008. № 9. С. 30 -36.

5. Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов. К., ПАН Лтд., 1994. 283 с.

6. Ніколаєва С.Ю. Практикум з методики тестування іншомовної лексичної компетенції (на матеріалі англійської мови). К.: ІЗМН, 1996. 312 с.

7. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иностранному говорению. Пособие для учителей иностранного языка. 2-е изд. М. Просвещение, 1991. 223 с.

8. Ярощук Л. Основи педагогічних вимірювань та моніторингу якості освіти. Навч. посібник. Бердянськ. Видавець Ткачук О.В. 2010. 248 с.

9. Lado R. Language testing: The construction and use of foreign language tests: A teacher's book. Bristol, Inglaterra: Longmans, Green and Company. 1961.

10. Saville N. Using observation checklists to validate speaking-test tasks. Research Notes, 2 (August), Cambridge: University of Cambridge Local Examinations Syndicate. 2000. pp.16-17.

References

1. Bulakh, I.Ye., Mruha, M.R. (2006). Stvoryuyemo yakisnyy test. Teaching manual. [Create a quality test]. Navch. posibnyk. K., Mayster-klas, 160 s. [in Ukrainian].

2. Vygotskij, L.S. (1984). Igra i ee rol' v psihologicheskom razvitii rebenka [The game and its role in the child's psychological development]. Sobranie soch. v 6-ti tt. Nauchnoe nasledie / Pod red. M.G. YAroshevskogo. M.: Pedagogika, T. 6. 400 s. [in Russian].

3. Hrynenko, L.M., Prodeus, A.M., Shukevych, Yu.V. (1996). Prohnozuvannya

uspishnosti navchannya za rezul'tatamy psykholohichnoho testuvannya [Prediction of the success of training on the results of psychological testing]. Pedahohika i psykholohiya. № 2. S. 116-122. [in Ukrainian].

4. Zel'man, M. (2008). Natsional'ne otsinyuvannya navchal'nykh dosyahnen' uchniv (dosvid SShA) [National assessment of academic achievement of students (US experience)]. Visnyk TIMO, № 9. S. 30 -36. [in Ukrainian].

5. Klajn,P. (1994). Spravochnoe rukovodstvo po konstruirovaniyu testov [Reference guide for designing tests]. K., PAN Ltd., 283 s. [in Ukrainian].

6. Nikolayeva, S.Yu. (1996). Praktykum z metodyky testuvanny inshomovnoyi leksychnoyi kompetentsiyi (na materiali anhliys'koyi movy) [Practice on the methodology of testing foreign language lexical competence (on the material of the English language)]. K.: IZMN, 312 s. [in Ukrainian].

7. Passov, E.I. (1991). Kommunikativnyj metod obucheniya inostrannomu govoreniyu. Posobie dlya uchitelej inostrannogo yazyka. [Communicative method of teaching foreign language. A Guide for Foreign Language Teachers]. 2-e izd. M. Prosveshchenie, 223 s. [in Russian].

8. Yaroshchuk, L. (2010). Osnovy pedahohichnykh vymiryuvan' ta monitorynhu yakosti osvity. Navch. posibnyk. Berdyans'k. Vydavets' Tkachuk O.V. 248 s. [in Ukrainian].

9. Lado, R. (1961). Language testing: The construction and use of foreign language tests: A teacher's book. Bristol, Inglaterra: Longmans, Green and Company. 389 р.

10. Saville, N. (2000). Using observation checklists to validate speaking-test tasks. Research Notes, 2 (August), Cambridge: University of Cambridge Local Examinations Syndicate. pp. 16-17.

Drozdova Iryna, doctor of pedagogical sciences, professor, Head of the Department of Ukrainian Studies, Kharkiv State Academy of Design and Arts.

Methods of control of speech skills and abilities for training foreign students of professional speech

Abstract. The article concludes that it is expedient to use tests in the process of studying foreign students. Control acts as a link that not only registers, but also manages the learning process. Allocated control objects - linguistic material and speech skills - differentiate according to the types of speech activity. A special role is given to controlling oral speech (speaking). At each stage of speaking control, you can distinguish three basic steps. At the first level (correction systematization or cognitive-information) control is checked by the skills of operating language aspects (phonetics, grammar, vocabulary), necessary for speech activity. At the second stage (reproductive-formative) control, the formal indicators of the success of the speech activity, associated with the procedural of speaking (the time of the speech reaction to the replica of the partner, the rate of information gain, the presence and degree of concentration of the teacher's attention on the intentional-semantic aspects of speech activity in the speech works created by students in accordance with the acquired skills and abilities, formed at a certain stage of study with the degree of development of its communicative competence). The most important is the organization of control in the third stage (creative control) - the control of communication skills, checking the content aspect of speech activity. The implementation of phased control of speaking allows covering all the objects involved and facilitates successful control at the final stage of testing the students' ability to perform speech activity in Ukrainian. The organization of such control helps to accurately diagnose the reasons that impede communication in the context of foreign language activities. Each stage of the control corresponds to the most economical and adequate forms of control, types and forms of exercises and tasks, for each stage their evaluation criteria have been developed. The system of exercises is oriented on the regularities of real communication. Learning exercises help to master certain skills, appropriate ways to achieve the goal, and so on. The purpose of the control tasks is to check the level of mastering the speech activity acquired during a certain period of study. The control tasks should provide for the activation of intellectually and mentally activity of the participants of communication. Materials, forms and control tasks will allow students to choose the best communication strategies and tactics.

Key words: control and accounting of knowledge, skills and abilities, types of speech activity, basic control functions, pedagogical conditions, learning strategies.

Размещено на Allbest.ru