Сутність педагогічного професіоналізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність педагогічного професіоналізму

Гураль О.І.,

викладач кафедри англійської мови технічного спрямування №1, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (Київ, Україна)

Дичка Н.І.,

доцент кафедри англійської мови технічного спрямування №1 Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (Київ, Україна)

Анотації

Розкрито сутність професіоналізму. Висвітлено наукові погляди на професіоналізм педагога. Теоретично обґрунтовано особливості формування засад педагогічного професіоналізму майбутніх викладачів вищої школі.

Ключові слова: викладач, компетентність, педагогічна майстерність, професіоналізм.

The essence of professionalism is disclosed. Scientific views on the professionalism of a teacher lit. Features of formation of bases of pedagogical professionalism of future teachers of higher school in the process of professional training in graduate theoretically justified.

Keywords: teacher, competence, teaching skills, professionalism.

Постановка проблеми. Професійна праця працівників освітньо-виховної сфери у сучасних соціально-педагогічних реаліях значно ускладнюється, оскільки суттєво оновлюються її цільові, змістові, методичні, технологічні параметри. Відповідно підвищуються вимоги до педагога як особистості та професіонала, що передбачає якісно інший рівень сформованості мотиваційної сфери і ціннісних орієнтацій, професійно-педагогічного мислення і технологічної культури, творчого потенціалу і здатності до постійного саморозвитку й самовдосконалення, смислотворчості тощо. Все це зумовлює необхідність вивчення методологічної бази осмислення якісних характеристик педагогічної праці, зокрема крізь призму категорії педагогічного професіоналізму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Започатковано розв'язання даної проблеми в працях І. Беха, Є. Бондаревської, В. Серікова, С. Сисоєвої, С. Подмазина, М. Чобітька, І. Якиманської та ін. Оновлення методологічної бази психолого-педагогічних досліджень зустрічається під впливом таких вчених, як О. Деркач, В. Зазикін, Є. Климов, А. Маркова, Е. Зеєр та ін. Є. О. Климов вважає, що не слід зводити ідею професіоналізму тільки до уявлення про високий рівень умілості професіонала. А О. Деркач вважає, що професіоналізм - це якісна характеристика суб'єкта праці, що відображає високий рівень розвитку професійно важливих та індивідуально-ділових якостей, високий рівень креативності [1].

У вітчизняній педагогічній науці найґрунтовніші дослідження знаходимо у працях академіка НАПН України І. А. Зязюна. Основні положення розкриті у навчальному посібнику "Основы педагогического мастерства" [2] і підручнику "Педагогічна майстерність" [3].

Мета статті полягає у необхідності розкриття сутності педагогічного професіоналізму викладачів вищих навчальних закладів. Особистісні якості викладача вищого навчального закладу відіграють важливу роль у вихованні і навчанні студентів, оскільки він постійно перебуває у сфері уваги молодих людей. Викладач є для студента і взірцем, і засобом виховного впливу на нього. Студент, наслідуючи викладача, переймає його знання, вміння, манери тощо. Знання педагога, його кращі моральні й вольові якості є потужним засобом переконання і впливу на студента.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вихідною передумовою та смисловою опорою аналізу підсистеми професіоналізму педагогічної діяльності виступає тлумачення сутності педагогічної діяльності на основі параметра її продуктивнсті. професіоналізм педагог викладач

Професіоналізм педагога - це сукупність психофізіологічних, психічних та особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі оволодіння знаннями та довготривалої діяльності, що забезпечують якісно новий, вищий рівень вирішення складних професійних завдань.

Педагогічний професіоналізм - уміння вчителя мислити та діяти професійно. Охоплює набір професійних властивостей та якостей особистості педагога, що відповідають вимогам учительської професії; володіння необхідними засобами, що забезпечують не тільки педагогічний вплив на вихованця, але і взаємодію, співробітництво та співтворчість з ним. Для активного співробітництва з вихованцями вчителю необхідно володіти широким арсеналом інтелектуальних, моральних та духовних засобів, що забезпечують педагогічний вплив на учня. До інтелектуальних засобів належать кмітливість, професійне спрямування сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, прояв та розвиток творчих здібностей учня. До моральних - любов до дітей, віра в їх можливості та здібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця - все, що складає основу професійної етики вчителя. Духовні засоби - основа його загальної та педагогічної культури.

Педагогічний професіоналізм тісно пов'язаний із таким поняттям як "педагогічна майстерність".

Педагогічна майстерність - сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога.

Складовими професійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічні здібності, педагогічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура.

Професійні знання є фундаментальною основою педагогічної майстерності і охоплюють три блоки навчальних дисциплін: психолого-педагогічні, фахові, соціально-гуманітарні.

Педагогічна техніка передбачає наявність трьох груп умінь: здійснювати навчально-виховний процес, виховну роботу; взаємодіяти зі студентами, управляти ними в процесі різноманітної діяльності; управляти собою, своїм емоційним станом, мовленням, тілом, що виявляється у поведінці. Педагогічні вміння допомагають формуванню професійної позиції викладача, дають змогу отримати результат, адекватний цілям, задумам.

До педагогічних здібностей належать комунікативність, креативність (творчість), рефлексія (аналіз власного психічного стану); перцептивні (здібності до сприйняття нового), інтелектуальні, організаторські.

Педагогічна моральність передбачає гуманістичну спрямованість особистості викладача і охоплює його ціннісні орієнтації, ідеали, інтереси. Втілюється вона в педагогічній позиції викладача, у виборі конкретних завдань навчально-виховного процесу, впливає на взаємини зі студентами, визначає гуманістичну стратегію педагогічної діяльності.

До професійно значущих якостей зараховують доброзичливість, об'єктивність, вимогливість, самостійність, самоконтроль, порядність, оптимізм, наявність педагогічних здібностей. Ці якості підвищують продуктивність та ефективність педагогічної діяльності [4].

Усі ці компоненти-характеристики створюють передумови для перетворення педагогічної діяльності на мистецтво. Досягнення цього є тривалим і складним процесом. У цьому процесі виокремлюють кілька етапів (Р. Піонова):

- Професіоналізм. Ним володіє випускник вищого педагогічного закладу. У процесі самостійної роботи в навчальному закладі триває його професійне зростання, вдосконалення, але інтенсивніше й цілеспрямованіше. Ефективність цього процесу залежить від установки на самоосвіту і самовиховання, від наявності відповідної програми. Крім того, викладач може вчитися в педагогів-майстрів, аналізувати роботу досвідчених колег, відвідувати семінари, курси, брати участь у наукових і практичних конференціях.

- Педагогічна майстерність. У процесі діяльності психолого-педагогічна культура викладача зростає. Окрім репродуктивної діяльності, він займається педагогічним моделюванням, пошуком нових елементів у навчально-виховному процесі, його вдосконаленням. Одночасно розвиваються педагогічні здібності, якості, збагачується методичний арсенал. Однак розвиток структурних компонентів педагогічної майстерності відбувається нерівномірно. До педагога-майстра звертаються за порадою та досвідом менш досвідчені колеги.

- Педагогічне новаторство. Викладач-новатор вносить принципово нові ідеї у навчально-виховний процес, розробляє нові методичні системи, створює нові педагогічні технології. Внаслідок цього не лише підвищується продуктивність професійної підготовки студентів, а й змінюється якість. Стати педагогом-новатором допомагають високий рівень теоретичної і практичної підготовки, інтелектуальні здібності, творчий склад розуму.

Удосконалення педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу має ґрунтуватися на таких принципах (В. Гринькова):

а) комплексність, яка полягає в необхідності відпрацьовувати всі елементи в комплексі. Наприклад, викладач, що дбає про свій зовнішній вигляд, отримує гарні результати (елегантний костюм, зачіска до лиця, вдалий макіяж тощо). Водночас якщо він не володіє своїм голосом (говорить голосно або дуже тихо), то досить швидко у педагогові розчаровуються;

б) індивідуалізація, за якої кожного викладача вирізняють індивідуальний стиль, своєрідність жестикуляції, міміки, голосу, постави;

в) самовдосконалення, що передбачає постійний процес підвищення рівня власної професійної майстерності;

г) дотримання професійної культури, що полягає в інтелігентності, педагогічній етиці, педагогічному такті, емоційній стійкості та ін.;

ґ) концентричність, за якої кожне нове вміння, яке розвиває викладач і яке поступово трансформується у звичку, має ґрунтуватися на попередніх знаннях, уміннях і навичках;

д) активність, завдяки якій відбувається процес самовдосконалення;

е) цілісність, що означає перехід від роботи з елементами до роботи із системними компонентами і системою загалом. Це дає змогу підняти рівень педагогічної техніки, що впливає на рівень зростання педагогічної майстерності;

є) єдність особистісного і дійового, що передбачає самовдосконалення в умовах певної діяльності особистості;

ж) перспективність, тобто бачення близької і далекої перспектив, робота на перспективу, що стимулює діяльність щодо самовдосконалення.

Процес оволодіння педагогічною майстерністю має певні особливості;

- не можна вдосконалити свою педагогічну майстерність, не займаючись постійним вивченням власної методики, і навпаки, не можна вивчати методику, не вдосконалюючи її;

- не можна вдосконалити свою майстерність, не використовуючи досвід колег;

- вивчення своєї методики і методики колег можливе лише у практичній діяльності;

- по-справжньому можна вивчити методику свого колеги, лише допомагаючи йому;

- вдосконалення і самовдосконалення викладача не має меж.

Висновок

Отже, роль педагога зводиться до видачі певного матеріалу за чітко визначений час із найбільшою ефективністю, тому від нього вимагається постійне професійне зростання у напрямі вдосконалення техніки викладання. Діяльність викладача чітко регламентована різними розпорядженнями, обов'язковість виконання яких не дозволяє викладачеві бути вільним у виборі.

У моделі відкритого професіоналізму орієнтир зроблений на обсяг знань, які опановують учні наприкінці навчального року; педагог вільний у виборі освітньої технології, автором якою може стати він сам. Педагог в такій моделі розглядається як незалежний професіонал, який бере на себе цілковиту відповідальність за все, що робить. Таким чином, педагогічна майстерність може розглядатися як динамічний процес розвитку сукупності професійно-особистісних якостей педагога, його умінь і здібностей, що дозволяють викладачеві ефективно здійснювати професійну діяльність.

Педагогічний досвід показує, що за наявності доброї професійної підготовленості, педагогічної компетентності, розвинутих особистісних властивостей кожен учитель або викладач може досягнути позитивних результатів у навчанні, вихованні, емоційно-вольовому загартуванні учнів. У цьому контексті доречним буде навести висловлювання Ш. Амонашвілі: "Не бог народжує педагога-майстра. Учителем не народжуються, а стають. Майстерність учителя можна опанувати" [5].

Список використаних джерел

1. Деркач А.А. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований. - М., 1999. - 392 с. - С.307-308.

2. Зязюн И.А. Основы педагогического мастерства: учебное пособие для высш. уч. заведений / И.А. Зязюн. - К.: Вища школа, 1987.

3. Зязюн І. А. Педагогічна майстерність: підручник для вищих навч. закл. / І. А. Зязюн. - К.: Вища школа, 1997. - С. 35, 79 - 80.

4. https://pidruchniki.com/70124/pedagogika/peda- gogichna_maystemist_vikladacha_vischogo_navchalnogo_ zakladu

5. Амонашвили Ш.А. Психологическая основа педагогического сотрудничества: книга для учителя / Ш.А. Амонашвили. - К.: Освіта, 1991. - С. 32, 62, 103.

6. Барбіна Є. Роль і функції педагогічної майстерності у системі професійної підготовки педагогічних кадрів // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2001. - №1. - С.26-34.

References

1. Derkach A. A. Methodological and applied foundations of acmeological research. - M., 1999. - 392 p. - P.307308.

2. Zyazyun I. A. Fundamentals of pedagogical excellence: a manual for higher education. Student institutions /

I. A. Zyazyun. - K.: Vyshcha School, 1987.

3. Zyazyun I. A. Teacher training: training for others bookmark / I. A. Zyazyun. - K.: Vyshcha school, 1997. - C. 35, 79 - 80.

4. https://pidruchniki.com/70124/pedagogika/peda- gogichna_maysternist_vikladacha_vischogo_navchalnogo_ zakladu

5. Amonashvili Sh. A. The psychological basis of pedagogical cooperation: a book for a teacher / Sh. A. Amonash- vili. - K.: Osvita, 1991. - P.32, 62, 103.

6. Barbina Ј. The role and function of pedagogical mastery in the system of professional training of teachers // Pedagogy and psychology of professional education. - 2001. - No.1. - P.26-34.

Размещено на Allbest.ru