Особостісно-орієнтоване навчання як основа розвитку навчально-творчої діяльності учнів

Размещено на http://allbest.ru

Опорний заклад Пирятинська загальноосвітня школа І-Ш ступенів № 6

Пирятинської міської ради Полтавської області

Особостісно-орієнтоване навчання як основа розвитку навчально-творчої діяльності учнів

Тетяна Іванівна Гавриленко

Сьогодні, як ніколи раніше, перед школою постає проблема виховання свідомої людини з достатньо сформованими компетентностями, які дають їй змогу успішно виконувати будь-які життєві та соціальні ролі, бути творцем свого життя, активно інтегруватися в українське та європейське суспільство.

Найбільш ефективними методами, які сприяють формуванню ключових компетентностей, є сучасні педагогічні технології, особливе місце серед яких посідає технологія особистісно-орієнтованого навчання.

Вивчення біології на основі принципів особистісно-орієнтованого навчання передбачає:

- створення ситуації успіху в навчанні кожної дитини;

- створення умов для її самореалізації в навчальному процесі;

- організацію пізнавальної діяльності учнів, за якої навчальний матеріал є предметом активних і практичних дій кожного учня;

- забезпечення проблемно-пошукової діяльності, яка завчасно повинна бути спланованою відповідно до групової диференціації учнів, а проблема - усвідомлена кожним учнем;

- врахування в навчальному процесі індивідуальних характеристик когнітивної сфери;

- широке використання на уроках парної й групової форм організації навчальної діяльності учнів;

- гуманізацію взаємодії вчителя й учнів, міжособистісного спілкування з однокласниками, підтримання стосунків відвертості, довіри, поваги один до одного, до думки оточення, створення умов для самоствердження кожної дитини у класному колективі.

Успішність та ефективність застосування такої технології значною мірою залежить від форм і методів навчально-виховного процесу

Особистісно-орієнтоване навчання - це навчання, у якому учень виступає суб'єктом навчальної діяльності, в якому враховуються індивідуальні властивості учня і яке спонукає дитину до самостійного пізнання і мислення, сприяє формуванню всебічнорозвиненої особистості, яка вміє знайти застосування своїм знанням, знаходити практичні шляхи вирішення проблем. Це навчання, процес, у центрі якого особистість людини - і учня, і вчителя: діалог, партнерство, самоповага, самореалізація, самовдосконалення, її самобутність і самостійність, в якому спочатку розкривається суб'єктивний досвід людини, а потім співвідноситься до знань.

Уроки біології є найкращою можливістю досягти мети особистісно- орієнтованого навчання - виховання особистості, здатної до критичного мислення, аналізу обставин, самостійного вибору оптимального шляху розв'язання проблем. Гіпотеза - аргумент - висновок - ключові поняття інновації. Звертання до них дає можливість формувати особистість, здатну не приймати на віру „солодких обіцянок”, тобто виховувати не пасивних гвинтиків, а активних громадян суспільства. Біологію треба обов'язково викладати з різних точок зору, це допоможе краще зрозуміти варіативність процесу, різноманітність засобів його пізнання.

Головними особливостями особистісно-орієнтованого уроку біології виділяю:

1. Створення вчителем на початку уроку позитивного настрою для роботи, так званий психологічний настрій.

2. Повідомлення учнем не тільки теми, але й цілей, форм, організацій діяльності. Учень повідомляє мету уроку як важливу особисто для себе.

3. Засвоєння учнями змісту освіти переважно під час їхньої активної діяльності. Учитель повинен забезпечити гнучку організацію процесу учіння школярів в залежності від цілей уроку, продумати його етапи: повідомлення матеріалу, виконання творчих завдань, взаємоперевірка, аналіз спільної роботи.

Конструювання дидактичного матеріалу повинно створити можливості для самовиявлення учнів. Потрібно заохочувати оригінальні ідеї, гіпотези, надавати можливості питання, не стримуючи ініціативи школярів, заохочувати обмін думками, стимулювати до активних дій, доповнення і аналізу відповідей своїх товаришів, створювати складні ситуації що виникають у галузі застосування знань (дискусії, диспути). Продумувати послідовність виконання завдань, видів роботи для зменшення втоми, збереження інтелекту і здоров'я успіхів.

4. На особистісно-орієнтованих уроках навчають вчитися, бо “не можливо всього навчитися, але можна навчити вчитися”. Ось чому прогресивним методом вважається використання навчальних модулів, тобто індивідуальних програм діяльності. Навчальні модулі можуть бути розроблені для всього уроку або певної його частини.

5. Надання учню можливості вибору для нього як суб'єкта діяльності певних способів просування до визначеної мети, яким він надає найбільшої переваги (варіанти завдань, способи їх виконання, форми звіту про результати). Це підвищує відповідальність учнів за свідомий вибір і його результати.

6. Активізація суб'єктивного досвіду учня, використання його в процесі знань.

7. Прагнення до створення ситуації успіху для кожного учня.

8. Практичність теорії, тобто учень повинен знати, де одержані знання можна застосувати в житті.

9. На особистісно-орієнтованих уроках оцінюють механізм творчості учнів (оцінювання і цінування). Аналіз відповідей учнів має бути не тільки з точки зору правильності і неправильності, але з врахуванням, як учень міркував, де помилився чи висловлює оригінальні думки.

Наприклад, вступний урок має грати ключову роль у структурі теми. Потрібно зацікавити учня, заінтригувати поставленою проблемою. Якщо це завдання буде виконане, то наступні не викличуть ніяких труднощів.

Інтерес - це рушійна сила біології, без своєї “родзинки”, неповторного аромату біологія буде простим набором нудних фактів та понять. Зацікавивши учня, я розраховую на стовідсоткове засвоєння матеріалу. Особистісно- орієнтоване навчання якраз і перетворює учня на рівноправного партнера вчителя, співавтора уроку.

Як і кожен учень, так і кожен клас має своє лице (у тому числі і з точки зору типів темпераменту чи сформованості уваги і т.д.), тому моя методика проведення уроків різноманітна. Враховую типи темпераментів учнів, коректуючи небажані риси, виховуючи сталу увагу, я орієнтуюся на весь клас і безпосередньо на кожного з учнів. І разом із цим ми вчимося, досліджуємо, аналізуємо, відкриваємо.

Так, наприклад, щоразу при підготовці й проведенні конкретного уроку обов'язково враховую, що учні-флегматики відзначаються неспішністю й спокоєм. На запитання відповідають не відразу і без жодної жвавості, як би добре не знали матеріал.

Тому дітям із флегматичним темпераментом даю більше часу і на виконання завдань пізнавального характеру, і на практичні вправи, і на підготовку відповіді біля дошки. Індивідуальний поточний інструктаж під час практичних занять також має бути повільним і докладнішим. Практикую замість усного письмове опитування. І, нарешті, класну роботу вони можуть закінчити вдома.

Учень-меланхолік на уроках спокійний, сидить завжди в одному положенні, щось крутить у руках; настрій міняється з незначних причин.

Диференційований підхід до таких учнів я здійснюю, насамперед, з урахуванням їхньої швидкої втомлюваності (як фізичної, так і розумової). Тому надаю їм, по можливості, більше часу для відпочинку. Опитую, викликаю до дошки на перших етапах уроку. Уважно стежу за їхньою адаптацією до нових умов діяльності. Останнє особливо стосується учнів, які переходять з інших шкіл, що пов'язано з різким підвищенням нервових навантажень. У цих умовах навіть учні із сильним типом нервової системи нерідко починають “здавати позиції”, знижують успішність, стають менш дисциплінованими й старанними. А про тих, хто має меланхолічний темперамент, годі й говорити. Тут співпрацюю із класним керівником, іншими учителями-предметниками, батьками з метою організації раціонального режиму праці й відпочинку, підтримання бадьорості духу, прагнення до переборення труднощів адаптації.

Учень-холерик вирізняється з-поміж однокласників своєю рвучкістю. Захопившись розповіддю вчителя, легко збуджується й перериває її різними вигуками. На будь-яке запитання відповідає не подумавши, тому часто - не до ладу. У прикрості й роздратованості легко втрачає витримку, кидається в бійку. Пояснення вчителя слухає дуже зосереджено, не відволікаючись. Так само зосереджено виконує класну й домашню роботу.

Будуючи взаємини з цими дітьми, застосовую спеціальну тактику, яка враховувала б притаманну їм запальність, різкість, нестриманість. Це стосується ситуацій, коли виникає потреба зробити учню-холерику критичне зауваження. Тут діяти намагаюся надзвичайно обережно, вдумливо. Особливо, коли йдеться про спілкування з підлітком або старшокласником.

Уникаю при всіх соромити його за вчинки. Пробую спочатку уявити реакцію цього учня - вибухового, різкого та ще й самовпевненого, гонористого. У таких умовах критика викликає у нього, як правило, агресивну реакцію. Не виключено, що у відповідь можу почути грубі, навіть образливі репліки. Тому вважаю за краще почекати слушної нагоди або створити сприятливі умови самому.

Учень-сангвіник - дуже жвавий підліток. У класі ні хвилини не сидить спокійно, постійно міняє способи сидіння, крутить щось у руках, тягне руку, розмовляє із сусідом. Легка хода, підстрибцем, швидкий темп мови. Дуже вразливий і легко захоплюється. Емоційно й збуджено розповідає про переглянутий фільм, прочитану книгу. На уроках жваво відгукується на кожен новий факт або нове завдання. А втім, його інтереси й захоплення дуже непостійні та нетривкі: розпочавши нову справу, швидко втрачає інтерес до неї. компетентність учень навчальний спілкування

Здійснюючи диференційований та індивідуальний підхід до таких учнів, насамперед намагаюся достатньо завантажити їхню рухову енергію. З цією метою, при здійсненні колективних чи групових форм роботи на уроці, організовую ігрові ситуації, даю доручення, ролі, що вимагають швидкої реакції, кмітливості, частих переходів від одного виду діяльності до інших. Бажано, щоб усе це мало колективний характер, наповнювалося духом змагання, гумором, веселістю. Особливо люблять учні цього типу ті види роботи, в яких їм дістається роль лідера. Крім того, вони віддають перевагу ситуаціям, коли в ролі наставників по відношенню до них виступають люди, які також мають сангвінічний темперамент, - жваві, життєрадісні, діяльні.

Орієнтація на особистість вимагає досконалого знання вчителем особистості кожного учня, адже маємо справу із неповторними індивідуальностями. Отже, методи, темп навчання, об'єм матеріалу повинні бути строго індивідуальними. І приступити до навчання ми можемо, тільки знаючи стартовий рівень розвитку кожного школяра:особливості його пізнавальних здібностей, мотивів навчання, вольових якостей, моральних рис характеру, тому під час засвоєння та опитування враховую і тип сприйняття матеріалу учнями - це аудіали, візували, кінестети.

У сприйманні навчального матеріалу важливою є мотиваційна сторона. Залежно від того, чи наявна в учня потреба сприймати те, про що говориться чи демонструється на занятті, чи присутній пізнавальний інтерес до предмета, різні будуть і результати сприйняття.

Сприймання навчального матеріалу залежить також від особливостей цього процесу в учнів певної вікової групи. Так, у молодших підлітків сприймання мало диференційоване, йому властива слабкість поглибленого, організованого і цілеспрямованого аналізу. Учні цієї вікової групи у навчальному матеріалі часто виділяють незначні деталі, проте їм властива висока емоційність, яскравість сприймання. Виходячи із вікових особливостей сприймання молодших підлітків та завдань формування творчих здібностей, на цьому етапі доцільні методи самостійної роботи: читання, слухання, перегляд джерел інформації.

Мотивація - спонукання, що викликає активність організму і визначає її спрямованість. Термін “мотивація”, взятий у широкому сенсі, використовується у всіх областях психології, які досліджують причини і механізми цілеспрямованої поведінки людини, у нашому випадку - учня. Однією з форм організації мотивації навчання учнів є рефлексія - осмислення ними передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, звернення до свого внутрішнього світу, свого досвіду життєдіяльності. Предметом рефлексії може бути все, що є в досвіді індивіда: знання, уявлення, поняття, відчуття, відношення, побажання, цінності тощо. Вона є одним із стрижневих механізмів діяльності та спілкування вчителя і учня, а подальшому - учня з оточуючими людьми суспільства. Функціонуючи у складі різноманітних пізнавальних процесів та видів діяльності, рефлексія є механізмом уміння вчитися, розуміти, діяти. Щоб навчальний процес був успішним, виникає потреба в організації навчання, яке забезпечувало б найсприятливіші умови для становлення та розвитку рефлексії.

Для повноцінного й гармонійного розвитку особистості учня необхідно створювати певні умови, що сприяли б розвитку рефлексії. Навчившись рефлексувати, дитина розвиває позитивне мислення, формує адекватну самооцінку, образ “Я”, “Я”- концепцію, яка утворює ядро людської особистості як регулятора її поведінки й діяльності. Це - самоаналіз, самосприймання, самопереконання, самонаказ, самоконтроль, самоподолання, самопокарання, самопізнання тощо.

За основу саморозвитку особистості ми, вчителі, беремо найголовніше: інтелектуальну сферу, емоційну та вольову - підгрунття формування гармонійно розвиненої і духовно багатої людини.

На своїх уроках застосовую здоров'язберігаючої технології. Один із методів здоров'язберігаючої технології, який я використовую у своїй практиці - це ароматерапія. Це допомагає дітям відчути впродовж дня гармонію тіла і духа. Люди завжди запам'ятовують особливий аромат приміщення (якщо він є). Заняття принесе подвійний ефект, якщо обраний нами аромат відповідає вимогам навчальної діяльності, тобто стимулює мозкову активність, цікавість до навчання, концентрацію уваги.

На уроках і в позаурочній діяльності застосовую:

- кооперативні методи роботи (робота в малих групах), які розвивають комунікабельність, лідерські якості, формують позитивну мотивацію, уміння співпрацювати, вести дискусію, толерантність;

- технології навчання в грі на нестандартних уроках ( урок-суд, урок-захист проектів, урок-подорож, брейнг-ринг). На таких уроках діти проявляють себе, працюють інтенсивно, із бажанням, вірою у свої розумові здібності;

- мультимедіа та комп'ютерну підтримку ;

- проблемне навчання, пошукові та дослідницькі завдання, які дають можливість глибокого засвоєння вивченого, формування стійких умінь і навичок учнів;

- фронтальні інтерактивні методи навчання: мікрофон, мозкова атака, аналіз ситуацій, коло ідей, які допомагають активізувати роботу на уроці.

У процесі планування змісту навчально-виховного процесу особливу увагу звертаю на підбір методичних стратегій, які застосовую на окремих етапах уроку. У практиці своєї роботи найчастіше застосовую такі, як:

“Коло ідей”

“Навчаючи - вчуся”,

“Мікрофон”',

“Мозковий штурм”,

“Акваріум',

“Дерево рішень”.

Сенкени, за яких навчання проходить у вигляді спільної, злагодженої роботи вчителя та учнів, де аналізуються, обговорюються та розв'язуються різного роду завдання.

Так, при вивченні нового матеріалу, використовую метод “Навчаючи - вчуся”. Роботу організовую так: спочатку підготовляю різні матеріали, що стосуються теми, роздаю їх учням. Протягом певного часу вони ознайомлюються з інформацією, діляться нею один з одним, аналізують і обговорюють її в ході проведення діалогу:

Тема “Птахи”:

1. Які риси зовнішньої будови птахів вказують на їх спорідненість з плазунами?

2. Вкажіть ознаки пристосованості птахів до польоту.

3. На конкретних прикладах зовнішньої будови птахів покажіть їх пристосованість до існування в різних умовах довкілля.

Така організація процесу навчання дозволяє всім учням взяти участь у передачі свої знань із теми, яка вивчається.

Для вироблення кількох рішень одного питання застосовую метод “Мозковий штурм”.

Тема “Імунітет”:

1. Чому антитіла, що виробилися проти дифтерії, не можуть знешкодити правцеву отруту?

Після висунення учнями ідей, думок, визначаються самі точні, науково обрунтовані. Таким чином, використання цих і ще ряду інших інноваційних методів дозволяють кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, спонукають їх до висловлювання та створюють атмосферу для природного самовираження.

Особливу увагу звертаю на мотивацію, як один із головних компонентів навчального процесу. На своїх уроках мотивацію формую через:

- створення зацікавленості;

- використання проблемних ситуацій;

- переконання;

- опору на певні позитивні приклади та опору з життя.

З метою залучення учнів до самостійного пошуку та забезпечення цілеспрямованої роботи на уроках практикую роботу в різних групах. У процесі цієї роботи в учнів розвивається почуття колективізму, взаємопідтримки, зникає відчуття страху, скутості. Працюючи в групі, учні вчаться спілкуватися, обговорювати проблему, вислуховувати думки співрозмовників та приймати рішення. Таку роботу будую на певних правилах. Для проведення аналізу завдань, самооцінки одержаних результатів під час роботи в групах, використовую “Аркуші самооцінювання”.

Формуванню умінь і навичок, поєднанню теорії з практикою сприяють лабораторні та практичні роботи, які є обов'язковою складовою частиною уроків біології. Організація таких робіт здійснюється за відповідними інструктивними картками. На початку багато уваги приділяю проведенню дослідження за інструкцією, оформленню результатів роботи та висновків до неї. У подальшому - вимагаю від учнів самостійного об- рунтування цих етапів роботи.

Сучасний урок передбачає використання у навчальному процесі інформаційних технологій. На зміну роботи з картками, що містять індивідуальні завдання, використовую комп'ютерні програми та електронні засоби навчального призначення.

Учні успішно працюють із готовими програмами, а ті, хто проявляє особливий інтерес до біології, створюють свої комп'ютерні презентації.

У процесі реалізації проблеми, враховуючи потреби дітей з різними рівнями навчальних досягнень, використовую систему диференційованих за рівнем складності завдань (основний, підвищений, творчий). Це забезпечує високу активність у навчальній діяльності всіх дітей, а доступність завдань сприяє більшій самостійності учнів у навчанні. Наприклад, написання творів за заданою темою, складання віршів, оповідань, казок, складання планів самостійного вивчення теми, заповнення таблиць, складання схем, кросвордів, виконання малюнків, розв'язування задач, проведення досліджень, розробки проектів.

Використання на уроках різних видів контролю допомагає мені не тільки проаналізувати знання та вміння кожного учня, а ще дають можливість стимулювати розумову діяльність дітей, привчають їх до систематичної роботи, сприяють виробленню у них вольових якостей та почуття відповідальності. Так, на початку навчального року з метою отримання відомостей про міцність знань, одержаних у попередньому класі, використовую попередній контроль. Поточний контроль здійснюю в процесі кожного уроку. Цей вид контролю дає мені змогу контролювати сприйняття учнями нового матеріалу й забезпечити тісний зворотній зв'язок між вчителем і учнем.

Наприклад, під час вивчення теми “Птахи” для поточного контролю я використала такі види завдань:

- Графічні диктанти.

Правильні твердження помітити знаком “+”, а неправильні - знаком “-“

1. Птахи співають протягом усієї теплої пори року.

2. Птахи співають для позначення гніздової території.

- Підписування німих малюнків.

- Заповнення схем і таблиць.

- Тестові завдання.

- Біологічні диктанти.

Часто практикую проведення нестандартних уроків у формі різних ігор. Наприклад:

- Тренінг. Тема “Поняття про здоров'я та хвороби людини”. - Захист учнівських проектів. Тема “Роль екологічних факторів у життєдіяльності природних біогеоценозів”.

- Конференцію. Тема “Радіаційне та електромагнітне забруднення”. - Подорож. Тема “Взаємодія органів виділення та шкіра”. - Заочна екскурсія. Тема “Сон і його значення”.

- Дослідження. Тема “Походження людини”.

- Брейн-ринг. Тема “Анатомо-морфологічні особливості опорно- рухової системи”.

Такі уроки дають можливість розбудити закладений у кожній дитині творчий початок. На них діти працюють із бажанням і вірою у власні сили. Тут учні “розкривають себе до кінця” - і настає духовна єдність учителя і учня - умова творчої співпраці.

Особливу увагу звертаю на роботу з обдарованими дітьми: індивідуальні консультації, випереджальні завдання, завдання підвищеної складності, які сприяють розвитку інтелектуальних і творчих здібностей учнів.

Розвитку критичного мислення сприяє диференціаціядомашнього завдання на складання кросвордів, розшукування крилатих висловів відомих людей та складання таких висловів самостійно тощо.

Особистісне орієнтоване навчання вимагає всебічного вивчення та діагностування рівня навчальних досягнень учнів. Тому, в процесі роботи постійно здійснюю моніторинг якості знань учнів. Моніторинг ефективності застосування технології особистісно орієнтованого навчання на уроках біології показав позитивну динаміку росту успішності учнів і високу результативність загалом. Також значну увагу в навчально-виховній діяльності приділяю розвитку в учнів інтересу до предмета. Для цього залучаю їх до активної участі в позакласній роботі.

Неможливо уявити опис роботи вчителя без фактичного підтвердження роботами учнів. Але, якщо плани - конспекти уроків і дидактичний матеріал до них щоуроку змінюється самим вчителем, то є матеріали, які можна не міняти роками, бо це є прикладом для наслідування іншим учням. І для того, щоб учень - випускник мав ці компетентності, учитель має визначити мотивацію дитини до навчання, постійно підтримувати її через рефлекторні застосування того, що учень знає, та бути готовим до того, щоб навчити учня тому, що він побажає.

Размещено на Allbest.ru