Соціально-реабілітаційний напрям позашкільної освіти: актуальні аспекти модернізації

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Інститут проблем виховання НАПН України

Соціально-реабілітаційний напрям позашкільної освіти: актуальні аспекти модернізації

Литовченко О.В., кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник, провідний науковий

співробітник лабораторії позашкільної освіти

Анотація

Матеріали статті представляють сучасний зміст соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти України. Визначено актуальні аспекти модернізації освітнього процесу у творчих об'єднаннях цього напряму, зокрема окреслено питання створення інклюзивного середовища у закладі позашкільної освіти, коротко представлено нормативну основу проблеми.

Актуалізовано роль соціально-педагогічних технологій як засобів профілактики соціальних девіацій у дитячому і молодіжному середовищі (булінг, кібербулінг, вживання психоактивних речовин тощо), а також становлення світогляду, системи цінностей дітей та молоді.

Стаття містить приклади з діяльності закладів позашкільної освіти, а також матеріали дослідження лабораторії позашкільної освіти Інституту проблем виховання НАПН України.

Ключові слова: позашкільна освіта; заклади позашкільної освіти; соціально-реабілітаційний напрям; інклюзивне освітнє середовище; соціально-педагогічні технології; напрями модернізації.

реабілітаційний позашкільний освіта інклюзивний

Аннотация

Социально-реабилитационное направление внешкольного образования: актуальные аспекты модернизации

Литовченко Е.В., кандидат педагогических наук, старший научный сотрудник, ведучий научный сотрудник лаборатории внешкольного образования Института проблем воспитания НАПН Украины.

Материалы статьи представляют современное содержание социально-реабилитационного направления внешкольного образования Украины. Определены актуальные аспекты модернизации образовательного процесса в творческих объединениях этого направления, в частности обозначены вопросы создания инклюзивной среды в учреждении внешкольного образования, коротко представлена нормативная основа проблемы.

Актуализирована роль социально-педагогических технологий как средств профилактики социальных девиаций в детской и молодежной среде (буллинг, кибербуллинг, употребление психоактивных веществ и т.п.), а также становление мировоззрения, системы ценностей детей и молодежи.

Статья содержит примеры из деятельности учреждений внешкольного образования, а также материалы исследования лаборатории внешкольного образования Института проблем воспитания НАПН Украины.

Ключевые слова: внешкольное образование; учреждения внешкольного образования; социально-реабилитационное направление; инклюзивная образовательная среда; социально-педагогические технологии; направления модернизации.

Annotatіon

Social-Rehabilitation Directorate Of Out-Of-School Education:

Actual Aspects Of Modernization

Litovchenko Olena, PhD, senior researcher, senior researcher at the Laboratory of Out-of-School Education at the Institute of Problems on Education of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine.

The materials of the article represent the modern content of the sociorehabilitation direction of out-of-school education in Ukraine. The actual aspects of modernizing the educational process in creative associations of this direction are determined, in particular, the issue of creating an inclusive environment in the institution of extracurricular education is outlined, the normative basis of the problem is briefly outlined.

The role of socio-pedagogical technologies as means of prevention of social deviations in the children's and youth environment (bullying, cyberbullying, use of psychoactive substances, etc.), as well as the formation of a worldview, a value system of children and youth, has been actualized. In particular, technology of student self-government organization, technology of social design, training technologies, etc.

The article contains examples of activities of out-of-school educational establishments, as well as materials of the research of the out-of-school education laboratory of the Institute for the Education of NAPN of Ukraine.Among the main aspects of modernization of the social rehabilitation direction of out-of-school education is defined:

• Creation of modern content-methodological support for out-of-school education, focused on the formation of key competencies and education of universal values of students.

• Development of an inclusive educational environment, creating equal opportunities for children with different educational needs.

• Implementation of modern curricula, courses, projects, social and pedagogical technologies aimed at preventing social deviations in children and youth (bullying, cyberbullying, use of psychoactive substances, etc.), as well as the formation of a worldview, a value system for children and young people.

It is concluded that in today's conditions of development of the country, the content of the activities of creative associations of the social rehabilitation direction of out-of-school education should be aimed not only at creating the conditions for socialization and creative self-realization of the individual, but also for the formation of a worldview, a value system of children and young people. The urgency of this direction of out-of-school education necessitates updating and improving its content and socio-pedagogical technologies.

Key words: out-of-school education; institutions of out-of-school education; social rehabilitation direction; inclusive educational environment; social and pedagogical technologies; directions of modernization.

Система освіти України переживає період реформ, що відображено, головним чином, у Концепції нової української школи, Законі України “Про освіту” (2017) та інших нормативних документах.

Зокрема, Законом визначено, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

У такому контексті позашкільна освіта виступає одним із найбільш важливих освітніх інститутів виховання і соціалізації дітей та молоді, створює умови для ціннісного самовизначення, соціального розвитку та творчої самореалізації особистості, а також сприяє соціальній захищеності та професійній орієнтації дітей та молоді.

Розвиток позашкільної освіти України відбувається у складних соціально-економічних і політичних умовах. Це підвищує актуальність творчих об'єднань соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти, зміст діяльності яких спрямовано, головним чином, на створення умов для соціалізації дітей та молоді, зокрема, з особливими освітніми потребами, формування цінностей особистості, насамперед, громадянських цінностей, здорового способу життя тощо; профілактику негативних проявів у дитячому і молодіжному середовищі.

У контексті проблеми вагомими є теоретичні положення психолого-педагогічної науки (І. Бех, О. Докукіна, Г. Костюк, О. Кононко та інші), зокрема щодо громадянського та патріотичного виховання дітей та молоді (В. Сухомлинський, О. Сухомлинська, К. Чорна та інші). Теоретико-методологічним основам позашкільної освіти присвячено праці В. Вербицького, Г. Пустовіта, Т. Сущенко та інших. Зокрема, Г. Пустовіт [6] наголошує на значному потенціалі позашкільної освіти як інституту соціалізації дітей та учнівської молоді. Питання інклюзивної освіти, створення інклюзивного освітнього середовища, а також роботи з дітьми з особливими освітніми потребами висвітлено у працях В. Засенка, Л. Коваль, С. Литовченко та інших. Теоретичні та практичні питання соціально-педагогічної діяльності, зокрема, реалізації соціально-педагогічних технологій, висвітлено у працях Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, І. Звєрєвої, Т. Федорченко та інших.

Суттєвими у межах проблеми дослідження є положення Концепції Нової української школи, Законів України “Про освіту” (2017) [3], “Про позашкільну освіту” (2000) [4], а також сучасні концепції щодо національно-патріотичного виховання дітей та молоді [1].

Метою статті є коротко представити сучасний зміст та актуальні аспекти модернізації соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти України.

Зміст соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти зумовлений його специфікою. До такого напряму належать: клуби старшокласників, клуби спілкування, євро-клуби, школи лідерів та об'єднання учнівського самоврядування, творчі об'єднання для дітей з особливими потребами; творчі об'єднання, які мають на меті профілактику відхилень у соціальному розвитку і поведінці дитини тощо. Зокрема, мережа євро-клубів в умовах прагнення України до європейської інтеграції залучають учнівську молодь до спільної європейської культурної спадщини, демократичних цінностей, а також осмислення сучасних проблем європейської спільноти.

Зміст соціально-реабілітаційного напряму представлено також у навчальних програмах, тренінгових курсах, спрямованих на формування здорового способу життя дітей та молоді (наприклад, тренінг-курс “Сприяння просвітницькій роботі рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя”, “Кроки до здоров'я” та інші), формування безпечної поведінки (наприклад, “Правила дорожнього руху і робота загонів юних інспекторів руху в закладах освіти України”), програми проведення дозвілля (“Культура дозвілля” та інші); програми, спрямовані на соціальну реабілітацію підлітків з девіантною поведінкою, підготовку старшокласників до сімейного життя (наприклад, “Школа майбутніх батьків”) тощо.

На сьогодні у зв'язку із тим, що термін дії багатьох навчальних програм, які мають гриф Міністерства освіти і науки (МОН) України, сплив, - існує необхідність розроблення, апробації та затвердження нових сучасних програм. Зокрема, серед нових переважають програми психологічного спрямування (“Граматика ефективного спілкування” (автор В.Митченко) (вікова категорія вихованців - 10-14 років); “Пізнай себе” (автор З.Козачук) (15-17 років); “Психологічна майстерня” (автори О.Кушнір, Г.Морміль) (16-18 років);

“Психологічний проектор” (автори В.Кізіма, Ю.Сапонова) (діти старшого шкільного віку); “Танцювально-рухова психологія” (автор Л.Левковець) тощо). Затверджено навчальну програму “Основи учнівського самоврядування” (автори Д. Панченко, О. Литовченко) (1418 років), мета якої - створення умов для соціального розвитку, самореалізації особистості у соціальному житті, розвиток громадянських цінностей та лідерських якостей вихованців.

Серед розробок, представлених на Всеукраїнському конкурсі рукописів навчальної літератури для закладів позашкільної освіти у 2018 році (категорії “Навчальні програми за напрямами позашкільної освіти: соціально-реабілітаційний напрям”), на увагу заслуговують такі: навчальна програма “Пізнай себе” (вікова категорія 7-11 років), новизною якої є спрямування освітнього процесу на забезпечення психопрофілактичної та колекційної підтримки дітей; корекційно- розвивальна програма “Ми серед інших” (укладач Н. Гончаренко) (вікова категорія 7-12 років), спрямована на реалізацію у клубі спілкування дітей з особливими освітніми потребами “Сорока” (м. Сміла Черкаської обл.); навчальна програма “Журналістика для дітей” (автор Б. Нагорняк) (вікова категорія 11-17 років); навчальна програма “Клуб інтелектуальних ігор” (автор В. Сурков), (вікова категорія 12-13 років), а також, наприклад, методичні рекомендації “Тренінгові технології - ефективна форма організації навчання та виховання в гуртках соціально- реабілітаційного напряму” (автор Ю. Андрєєва) тощо.

Сучасні прогресивні світові та національні тенденції полягають у створенні рівних можливостей для освіти людей із різними освітніми потребами, що знайшло відображення в українському законодавстві та освітній практиці. Зокрема, у Законі України “Про освіту” (2017) визначено поняття “інклюзивне освітнє середовище” як сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей [3].

Відтак, суттєвою є роль творчих об'єднань соціально- реабілітаційного напряму, орієнтованих на дітей з особливими потребами та дітей, які потребують підвищеної уваги. За статистичними даними МОН України (станом на 01.01.2018р.), серед вихованців закладів позашкільної освіти значною залишається частка дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (9,3 тис.), дітей з особливими освітніми потребами (9,4 тис.), дітей із малозабезпечених і багатодітних сімей (48 тис.).

На сучасному етапі до Закону України “Про позашкільну освіту” (2000) внесено зміни, які регулюють організацію інклюзивного навчання. Зокрема, визначено поняття: “індивідуальна програма розвитку”, “інклюзивне навчання”, “інклюзивне освітнє середовище”, “особа з особливими освітніми потребами”; до основних завдань позашкільної освіти (ст.8) включено “розвиток інклюзивного освітнього середовища...”; ст.18 визначено, що “заклади позашкільної освіти утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи та інші організаційні форми для навчання осіб із особливими освітніми потребами”; ст.22 передбачено, що “педагогічним працівникам закладів позашкільної освіти за роботу в інклюзивних групах встановлюється доплата у розмірі 20 відсотків” тощо [4].

Розроблено Проект “Порядку організації інклюзивного навчання в системі позашкільної освіти”, який має на меті правове урегулювання організації освітнього процесу в системі позашкільної освіти для дітей із особливими потребами. У закладах позашкільної освіти діють творчі об'єднання для дітей цієї категорії, створюються спеціальні та інклюзивні групи, клуби для батьків дітей з особливими потребами, реалізуються спеціальні проекти. Наприклад, у Центрі дитячої та юнацької творчості Солом'янського району м. Києва діє соціально- творчий проект “Соціалізація дітей з особливими потребами” та Клуб сімейного спілкування для батьків, які виховують дітей з особливими потребами, серед основних функцій якого - надання соціальної підтримки, а також інформаційної, посередницької, освітньої допомоги. У Київському Палаці дітей та юнацтва діє родинний клуб “Дружні долоні” для сімей дітей з особливими потребами тощо.

Загалом можливо відзначити позитивну тенденцію створення інклюзивного середовища у значній кількості закладів позашкільної освіти України. Водночас, значний досвід та освітня практика на сьогодні ще потребують нормативно-правового врегулювання. Значна частка питань організації роботи з дітьми з особливими потребами в закладах позашкільної освіти залишається невирішеними (створення безбар'єрного середовища, забезпечення асистентами педагога та іншими фахівцями, створення сучасних навчальних програм тощо).

У контексті модернізації змісту соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти актуалізуються питання: Що є результатом освітнього процесу? Які саме цінності і компетентності особистості необхідно виховувати?

У Законі України “Про освіту” (2017) наголошується на вихованні патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій; формуванні поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь- якими ознаками; формуванні громадянської культури та культури демократії; культури здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля тощо [3].

Концепція Нової української школи (2016) підкреслює необхідність виховання в учнів загальнолюдських цінностей, зокрема морально-етичних (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей), соціально-політичних (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність).

Перелік основних компетентностей учнів закладів позашкільної освіти можливо визначити у відповідності до міжнародних підходів. Міжнародні організації, що нині працюють у сфері освіти (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів тощо), вивчають проблеми, пов'язані з компетентнісно орієнтованою освітою, пропонують класифікації компетентностей учнів. Зокрема, Рекомендаціями Європейського парламенту та Європейської Ради (від 18 грудня 2006 року щодо ключових компетентностей ціложиттєвої освіти (2006/962/ЕС) визначено вісім ключових компетентностей, тобто таких, які кожен потребує для особистих досягнень і розвитку, активного громадянства, соціальної інклюзії та працевлаштування, зокрема: спілкування рідною мовою; спілкування іноземними мовами; математична компетентність та основні компетентності у природничих і точних науках; соціальна і громадянська компетентність та ін.[2]. Саме такий перелік компетентностей покладено в основу сучасного освітнього законодавства України.

Які соціально-педагогічні засоби є актуальними в контексті модернізації соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти?

Можливо розглядати різні засоби, утім, усі вони спрямовані, головним чином, на створення сприятливих умов для соціального розвитку учасників освітнього процесу, становлення світогляду та системи цінностей учнів, задоволення їхніх потреб, творчу самореалізацію, а також соціально-педагогічну підтримку, профілактику ускладнень тощо.

Зокрема, серед таких засобів доцільно розглядати різні соціально-педагогічні технології.

Останнім часом технологічний аспект соціальної роботи та соціальної педагогіки активно розробляється. Зокрема, технології соціально-педагогічної роботи розуміють як систему послідовних дій професіонала, спрямовану на вирішення певної соціально-педагогічної задачі, проблеми.

Необхідно відзначити потенціал технології організації учнівського самоврядування. В Україні існує значний науковий інтерес до учнівського самоврядування як соціально-педагогічного феномену; проводяться дослідження ролі учнівського самоврядування у розвитку соціально значущих якостей дітей та молоді, вивчається зарубіжний досвід. Сутність учнівського самоврядування розглядають як результат цілеспрямованих педагогічних зусиль для розвитку учнівського колективу, який сприяє формуванню громадянської позиції своїх членів шляхом залучення їх до управління справами закладу освіти та створення працездатних органів самоорганізації, наділених реальними правами і обов'язками.

Вагомим є досвід використання потенціалу учнівського самоврядування саме у позашкільній освіті. Водночас, потребують розроблення сучасні навчальні програми творчих об'єднань.

Значним потенціалом у контексті проблеми володіє технологія соціального проектування, яка має на меті реалізацію актуальних соціальних проектів і програм. Соціальне проектування - це науково- теоретична і одночасно предметна практична діяльність зі створення проектів розвитку соціальних систем, інститутів, соціальних об'єктів, їхніх властивостей і відносин на основі соціального передбачення, прогнозування і планування соціальних якостей і властивостей, які є значимою соціальною потребою. Це дає можливість керувати соціальними процесами і є вираженням того нового, що характеризує тенденції соціального розвитку [7].

Закономірним результатом проектної діяльності є проект - сукупність скоординованих дій із певними точками відліку і закінчення, спрямованих на досягнення певних цілей, із встановленими термінами, витратами і параметрами виконання. Проект містить концептуальну основу (опис ініціативи, її культурно-історичного смислу, гіпотези, оцінку їх новизни і можливих актуальних наслідків) і системно- організаційну частину (опис конкретних механізмів та етапів реалізації проекту).

Про значення соціального проектування у педагогічному контексті йдеться у педагогічних та соціально-педагогічних працях (О. Безпалько, А. Капська та інші). Зокрема, зазначається про суттєвий вплив соціального проектування на розвиток соціально значимих якостей учнів, формування у них активної життєвої позиції. О. Безпалько акцентує на тому, що соціальні проекти можуть бути спрямовані на створення умов розвитку соціальності суб'єкта (особистості, групи); самореалізацію особистості в основних сферах соціального середовища, мінімізацію несприятливих умов соціалізації особистості.

Вирішенню соціально-педагогічних задач сприяє соціальне партнерство закладу освіти з іншими установами та організаціями, батьками тощо. Варто зазначити, що категорія “соціальне партнерство” належить, насамперед, до сфери соціально-трудових відносин. Утім, сьогодні цей термін активно інтегрується в теорію соціальної роботи, а також соціально-педагогічну науку. Налагодження соціального партнерства сприяє формуванню ознак стабільної комплексної соціальної роботи, характеризується прагненням до втручання у найбільш гострі соціальні проблеми.

Актуальність соціального партнерства для закладів позашкільної освіти підтверджується значним досвідом застосування цієї технології у освітній практиці.

Серед найбільш важливих соціально-педагогічних технологій у контексті модернізації змісту соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти є технології профілактики, зокрема спрямовані на профілактику соціальних девіацій у дитячому і молодіжному середовищі (булінг, кібербулінг, вживання психоактивних речовин тощо). Зокрема, в Україні прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” (2018), яким визначено поняття “булінгу” як “діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого” [5]. Таким чином, програми і проекти, що реалізуються сьогодні у закладах позашкільної освіти, спрямовані на профілактику булінгу у дитячому і молодіжному середовищі, сьогодні на часі. Водночас, слід відзначити, що важливою вимогою до таких програм має бути їх фаховий рівень, відповідність психолого-педагогічних підходам.

Актуальними у контексті проблеми є технології соціальної реабілітації, а також тренінгові технології, які сьогодні реалізуються у більшості закладів позашкільної освіти саме у творчих об'єднаннях соціально-реабілітаційного напряму.

Загалом, у контексті освітніх реформ та соціального замовлення, зокрема дітей та їх батьків, можливо визначити наступні актуальні напрями модернізації змісту соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти:

1. Створення сучасного змістово-методичного забезпечення позашкільної освіти, орієнтованого на формування ключових компетентностей та виховання загальнолюдських цінностей учнів, зокрема морально-етичних (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей), соціально-політичних (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність).

2. Розвиток інклюзивного освітнього середовища, створення рівних можливостей для дітей із різними освітніми потребами.

3. Реалізація сучасних навчальних програм, курсів, проектів, соціально-педагогічних технологій, спрямованих на профілактику соціальних девіацій у дитячому і молодіжному середовищі (булінг, кібербулінг, вживання психоактивних речовин тощо), а також становлення світогляду, системи цінностей дітей та молоді.

Таким чином, у сучасних умовах розвитку країни зміст діяльності творчих об'єднань соціально-реабілітаційного напряму позашкільної освіти має бути спрямовано не лише на створення умов для соціалізації та творчої самореалізації особистості, але також на становлення світогляду, системи цінностей дітей та молоді. Актуальність даного напряму позашкільної освіти зумовлює необхідність оновлення та удосконалення його змісту та соціально-педагогічних технологій.

Список використаних джерел

1. Бех І. Д., Чорна К. О. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Київ, 2014.

2. Компетентнісний підхід в освіті: загальноєвропейські підходи. Інформаційні технології і засоби навчання. 2009. №5(13).

3. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII.

4. Про позашкільну освіту: Закон України від 22.06.2000.

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

протидії булінгу (цькуванню): Закон України № 2657-VIII від 18.12.2018. Пустовіт, Г. П. Позашкільна освіта і виховання. Підручник. Київ: Педагогічна думка. 2012.

6. Соціальна педагогіка : мала енциклопедія / за ред.. Звєрєвої І. Д. Київ: Центр учбової літератури. 2008.

References

1. Bech, I. & Chorna K. (2014). Programa ukrainskogo patriotichnogo vihovanna ditey ta uchnivskoy molodi [Ukrainian program of patriotic education of children and youth].

2. Ovcharuk, O. O. (2009). Kompetentnisniy pidhid v osviti: zagalnoyevropeyski pidhodi [Competency Approach in Education: PanEuropean Approaches]. Informaciyni tehnologii i zasobi navchannya, 5(13).

3. Pro osvitu [About education]. № 2145-VIII § section II article 12. (2017).

4. Pro pozashkilnu osvitu [About out-of-school education]. № 2145-VIII. (2000).

Pro vnesenna zmin do deyakih zakonodavchih aktiv Ukraini shodo protidiy bullingu [On amendments to some legislative acts of Ukraine on countering bullying] № 2657-VIII. (2018).

5. Pustovit, G. P. (2012). Pozashkilna osvita i vihovannia. Pidruchnik. [Out- of-school education and upbringing. Textbook]. Kyiv: Pedagogichna dumka.

6. Zvereva, I. D. (Ed.). (2008). Socialna pedagogika: mala encyclopedia. [Social pedagogy: small encyclopedia]. Kyiv: Centre uchbovoi literature.

Размещено на Allbest.ru