Психодіагностичний інструментарій дослідження компoнeнтiв готовності майбутніх психолoгів до особистісно-професійного саморозвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психодіагностичний інструментарій дослідження компoнeнтiв готовності майбутніх психолoгів до особистісно-професійного саморозвитку

Кетлер-Митницька Т.С.

старший викладач кафедри

природничо-наукових дисциплін

комунального закладу вищої освіти

«Хортицька національна

навчально-реабілітаційна академія»

Запорізької обласної ради

Анотація

саморозвиток студент психолог

У статті подано інформацію про використані діагностичні засоби та отримані результати вітчизняних досліджень здатності до саморозвитку майбутніх психологів. Автором охарактеризовано методики, застосування яких може бути оптимальним для вивчення аксіологічно-мотиваційного, когнітивного та поведінкового компонентів готовності студентів-психологів до саморозвитку в особистісній та професійній сферах. Наведене обґрунтування діагностичної цінності запропонованих методик в межах експериментального вивчення інтернальності як чинника готовності до особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів.

Постановка проблеми. Все більше освітян та психологів стверджують, що місією вищої освіти в наш час є створення психологічних та педагогічних умов для підготовки компетентного фахівця, здатного до безперервного саморозвитку як на професійному, так і на особистісному рівні. Адже крім успішного засвоєння знань та вмінь з обраного фаху надзвичайно важливим є оволодіння максимально вираженими професійно значущими особистісними якостями [3, с. 14]. Вимога здатності до самовдосконалення є особливо значущою у контексті професійної підготовки психолога, оскільки об'єктом його професійного впливу виступатиме внутрішній світ іншої людини у цілісності її особистісних смислів, суб'єктивних переживань, сумнівів та переконань. Переосмислення, самооцінювання власної діяльності й професійного спілкування має бути стимулом не тільки для удосконалення фахових умінь психолога, але й для його саморозвитку як носія професійно важливих рис характеру [1, с. 51-54]. У зв'язку з цим акцентується проблема підвищення готовності студентів-психологів до здійснення цілеспрямованого, вмотивованого саморозвитку, встановлення внутрішніх чинників цього процесу, зокрема -- інтернальності, тобто внутрішнього локусу контролю. Компоненти та рівень розвитку готовності до особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів вимагають емпіричного з'ясування, що передбачає вибір оптимального психодіагностичного інструментарію.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Л.С. Базілевською виявлено залежність саморозвитку студентів-психологів від особливостей їх професійної рефлексії. За допомогою анкетування, бесіди, інтерв'ю, проективних методик нею було з'ясовано, що на характер саморозвитку впливає аналіз психологічного минулого у контексті психологічного теперішнього. Адже прогнози щодо ступеня власної успішності у майбутній фаховій діяльності формуються з урахуванням висновків про свою компетентність на основі минулих досягнень чи поразок [2, с. 89-90].

Як засвідчили дані емпіричного дослідження О.С. Штепи, вагому роль у здійсненні особистісного саморозвитку студентів- психологів відіграє їхня психологічна ресурсність. Під поняттям «ресурси» автор розуміє внутрішні сили, які можуть бути використані для успішного подолання криз життя, позитивні особистісні якості, наприклад, відповідальність, ініціативність тощо. Провідними тенденціями особистісного саморозвитку студентів-психологів виявилося прагнення стати більш турботливими та поступливими, а особистісно-екзистенційними ресурсами -- успіх, впевненість у собі, любов, творчість, віра у добро. Автором було використано опитувальник міжособистісних взаємин Т. Лірі з модифікованою інструкцією (досліджувані мали серед запропонованих рис характеру вказати не лише ті, які їм властиві на час діагностики, а й такі, які вони прагнуть у себе сформувати) [10, с. 232-240].

О.М. Затворнюк розробила педагогічні умови розвитку готовності до професійного самовдосконалення студентів-психологів у контексті проблематики теорії та методики професійної освіти. В результаті апробації було виявлено позитивну динаміку показників сформованості компонентів готовності до професійного самовдосконалення. Для дослідження було використано авторську анкету, проективну методику «Незавершені речення», методику «Вивчення професійної спрямованості особистості» (Є. Рогов), інші анкети та проективні методики [4, с. 170-200].

Отже, для емпіричного дослідження готовності студентів- психологів до саморозвитку деякі сучасні дослідники застосовують проективні методики, авторські анкети або особистісні опитувальники з модифікованими інструкціями. Разом з тим на увагу заслуговують діагностичні засоби, спеціально розроблені для виміру схильності до саморозвитку та тих особистісних властивостей, що виступають її внутрішньообистісними показниками. В цілому готовність студентів-психологів до особистісно-професійного саморозвитку недостатньо висвітлена у наукових дослідженнях. Більш глибокого вивчення вимагає проблема визначення внутрішніх чинників стимулювання такої готовності, зокрема -- дослідження інтернальності (внутрішнього локусу контролю) особистості.

Мета статті -- обґрунтування діагностичної цінності запропонованого інструментарію дослідження компонентів готовності до особистісно-професійного саморозвитку студентів-психологів.

Результати дослідження. Здійснений нами аналіз наукових джерел дозволив виділити когнітивний, аксіологічно-мотиваційний та поведінковий компоненти готовності майбутніх психологів до особистісно-професійного саморозвитку.

Для встановлення сформованості когнітивного компонента обрано дві методики. Тест оцінки особистісних якостей «Психологічний особистісний профіль» (Т. Ратанова, Н. Шляхта) [8, с. 63-64] призначено для самооцінювання досліджуваним розвиненості у себе 15 основних якостей особистості за ступенем їх наближеності до двох полюсів, один з яких відповідає максимальній, а другий -- мінімальній вираженості риси. За формою є семибальною шкалою, де 7 балів призначаються у разі значної розвиненості якості, а 1 бал -- у разі несформованості. Після оцінювання якостей складається особистісний профіль, який візуалізує вираженість особистісних якостей. Досліджуваним пропонується оцінити наявний та бажаний рівні розвиненості зазначених рис. Перевага використання методики «Психологічний особистісний профіль» полягає в тому, що із загальної кількості запропонованих розробниками якостей 10 цілком відповідають професійно важливим властивостям психолога, а саме: відповідальність, уважність, товариськість, тактовність, невимушеність, чуйність, активність, ініціативність, оптимістичність, альтруїзм. Розбіжність у наявному та бажаному рівнях розвиненості цих якостей кількісно характеризує потенціал особистісно-професійного саморозвитку майбутніх психологів.

Методика визначення рівня рефлексивності А. Карпова, В. Понамарьової [8, с. 46-50] є опитувальником, що складається з 27 тверджень, які досліджуваний оцінює від 1 до 7 за ступенем власної згоди чи незгоди. На основі відповідей опитуваного здійснюється характеристика рефлексії діяльності у контексті часу (ретроспективна рефлексія діяльності, рефлексія теперішньої діяльності, розгляд майбутньої діяльності), а також рефлексії спілкування та взаємодії з іншими людьми. Загальний рівень рефлективності встановлюється після переводу сумарного балу у стени. Цінність цієї методики пояснюється характеристикою рефлексії не лише у когнітивному контексті (як атрибутивного процесу), але й на диспозиційному рівні -- як особистісної властивості, важливої для здійснення особистісно-професійного саморозвитку. Аналіз видів рефлексії у контексті часу сприяє розумінню процесів самовдосконалення -- від обмірковування своєї поведінки у минулому до планування нових дій на основі зроблених висновків.

Для виявлення ступеня сформованості аксіологічно-мотиваційного компонента готовності майбутніх психологів до особистісно-професійного саморозвитку відібрано три методики. Метою опитувальника «Диспозиційна характеристика саморозвитку особистості» С.Б. Кузікової [7, с. 106-112] є діагностика особливостей саморозвитку як процесу особистісних змін, якому притаманні усвідомленість, актуалізованість та керованість. Зміст опитувальника складають 30 тверджень, яким пропонується дати оцінку від 1 до 5 балів за ступенем збігу з уявленнями респондента про свої риси, якості та мотиви. Методика має 3 шкали. Шкала «Потреба у саморозвитку» виявляє потребу в усвідомленому самотворенні, особистісному зростанні, зацікавлене ставлення до зовнішньої та внутрішньої дійсності. Змістом шкали «Умови саморозвитку» є позитивне самосприймання, сила, зрілість Я, автономність, активні стратегії життя, здатність чітко визначати власні цілі, висока сприйнятливість до нового. Шкала «Механізми (функціональні засоби) саморозвитку» діагностує здатність до самопізнання, співставлення реального та ідеального Я, саморегуляції і самотворення. На основі кількості отриманих балів визначаються загальний рівень саморозвитку та рівні за кожною шкалою. Методика С.Б. Кузікової є цінною для нашого дослідження у зв'язку з тим, що виявляє рівень сформованості особистісних ресурсів саморозвитку, які характеризують її внутрішню готовність до свідомого самовдосконалення.

Методику «Мотивація навчання у вищі» Т. Ільїної [6, с. 433-434] призначено для аналізу мотиваційної сфери студента. За формою є опитувальником, який складається з 50 питань, з яких 4 не мають діагностичного навантаження та не включаються в обробку. Відповіді диференціюються за трьома шкалами: «набуття знань», «оволодіння професією», «отримання диплому». Переважання збігів з ключем за певною шкалою свідчить про домінування певної мотивації. Цінність методики пояснюється операційною зручністю виявлення домінування зовнішньої (диплом) або внутрішньої мотивації навчання студентів-психологів (як інтерес до процесу навчання, так і ціннісне ставлення до обраного фаху).

Методику «Морфологічний тест життєвих цінностей» [9, с. 9-30] було створено В. Соповим, Л. Карпушиною у результаті подальшого удосконалення опитувальника термінальних цінностей (ОТеЦ), розробленого І. Сеніним. Методику призначено для діагностування термінальних цінностей, що поділяються на морально-ділові, до яких належить розвиток себе, та егоїстично-престижні. Зазначені цінності розглядаються у контексті життєвих сфер (навчання та освіта, професійна, сімейна та суспільна сфери життя, фізична активність й захоплення). За формою методика є анкетою, що складається зі 112 тверджень, кожному з яких потрібно дати оцінку від 1 до 5. Отримані дані підсумовуються згідно з ключем у таблиці-дешифраторі. Сирі бали переводяться у стени, які заносяться до підсумкової таблиці, що унаочнює ціннісний профіль особистості, тобто ступінь вираженості кожної групи термінальних цінностей та сфер. Пріоритетними цінностями та життєвими сферами вважаються такі, оцінки з яких розташовані в інтервалі від 8 до 10 стенів. До девальвованих цінностей та сфер належать ті, оцінки з яких варіюють у діапазоні 1-3 стенів. Діагностична цінність методики зумовлюється аналізом усіх найбільш важливих у контексті нашого дослідження моральних та навчально-професійних ціннісних орієнтацій майбутніх психологів, до яких належать розвиток себе, досягнення, активні соціальні контакти, професійна, освітня, навчальна, суспільні ціннісні сфери.

Для встановлення розвиненості поведінкового компонента готовності студентів-психологів до особистісно-професійного саморозвитку обрано тест «Дослідження вольової саморегуляції», розроблений А. Зверьковим, Е. Ейдманом [5, с. 110-112]. Метою методики є виявлення рівня сформованості вольової саморегуляції, під якою розуміється здатність людини свідомо керувати своїм станом, вчинками і прагненнями, контролювати свої реакції у несприятливих ситуаціях. Опитувальник складається з 30 тверджень, які респонденту пропонується оцінити як вірні або невірні стосовно нього. Тест має загальну шкалу вольової саморегуляції та дві субшкали: «Наполегливість» і «Самовладання». Рівні вольової саморегуляції визначаються у зіставленні з середніми значеннями кожної шкали. Високий рівень за загальною шкалою властивий особам активним, емоційно зрілим, самостійним, впевненим у собі, зі сформованим почуттям обов'язку та стійкими намірами, здатним до контролю своєї поведінки. Низький бал встановлюється у людей емоційно нестійких, чутливих, невпевнених у собі з невисокою рефлективністю та зниженою активністю.

Субшкала «Наполегливість» виявляє прагнення людини до завершення розпочатої справи, силу її намірів. На позитивному полюсі -- діяльні, активні особи, які завжди намагаються втілити плани у життя, відповідально ставляться до своєї справи та дотримуються соціальних норм; таких людей мобілізують труднощі, але відволікають спокуси та альтернативи. Переважання низьких балів вказує на імпульсивну поведінку, нестійкість намірів, невпевненість. Разом з тим ці негативні прояви можуть компенсуватися за рахунок гнучкості та винахідливості.

Призначенням субшкали «Самовладання» є діагностика здатності до свідомого контролю емоцій. Високі показники характерні для врівноважених, емоційно стійких осіб, які здатні володіти собою навіть у складних обставинах. Їх характеризують впевненість у собі, відсутність страху перед новим та неочікуваним, висока готовність до невизначеності. Однак треба зауважити, що підвищений самоконтроль може призвести до постійного занепокоєння і втоми через перенапруження та втрату природності поведінки. Протилежний полюс цієї субшкали являє собою імпульсивність, спонтанність, емоційну нестійкість у ситуаціях невизначеності.

Перевага використання запропонованої методики пов'язана з аналізом поведінкових механізмів здійснення саморозвитку -- самоконтролю, самостійності, активності, саморегуляції емоцій у складних життєвих ситуаціях, послідовності, мобілізації власних ресурсів для подолання перешкод.

Отже, запропоновані діагностичні засоби відповідають методологічним принципам дослідження і відзначаються зручністю щодо емпіричного встановлення кількісних та якісних характеристик готовності студентів-психологів до особистісно-професійного саморозвитку у контексті їх інтернальності.

На основі здійсненого теоретичного аналізу з'ясовано, що: 1. На цей час є актуальною проблема визначення компонентів та внутрішніх чинників стимулювання готовності майбутніх психологів до саморозвитку особистісних якостей та професійних вмінь. 2. З метою аналізу готовності до саморозвитку майбутніх психологів в експериментально-дослідній роботі широко використовуються авторські анкети, проективні методики, особистісні опитувальники з модифікованими інструкціями. 3. Зміст запропонованих нами методик, призначених для виміру схильності до саморозвитку та особистісних властивостей, що виступають її внутрішньообистісними показниками, дозволяє вважати їх оптимальним інструментарієм вивчення компонентів готовності майбутніх психологів до саморозвитку в особистісній та професійній сферах.

У перспективах подальшої наукової діяльності -- впровадження підібраного психодіагностичного інструментарію для встановлення статистично значущих показників взаємозв'язку компонентів інтернальності та готовності майбутніх психологів до особистісно-професійного саморозвитку.

Список використаних джерел

1. Адамська З. Суб'єктність у системі професійно значущих якостей особистості майбутніх психологів. Психологія особистості. 2011. № 1. С. 51-58.

2. Базілевська Л. Розвиток професійної рефлексії майбутнього психолога у контексті становлення його професіогенезу. Молодь і ринок. 2014. № 4. С. 88-91.

3. Барчій М.С. До проблеми професійного становлення майбутніх психологів. Вісник Національного університету оборони України. 2015. № 3(46). С. 14-19.

4. Затворнюк О.М. Формування у майбутніх психологів готовності до професійного самовдосконалення: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2016. 310 с.

5. Зеер Э.Ф., Шахматова О.Н. Личностно ориентированные технологии профессионального развития специалиста. Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф.-пед. ун-та, 1999. 245 с.

6. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. Санкт-Петербург: Питер, 2006. 512 с.

7. Кузікова С.Б., Кузіков Б.О. Конструювання методики дослідження саморозвитку особистості. Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка : збірник наукових праць. 2010. № 2(29). С. 106-112.

8. Личностная и профессиональная рефлексия: психологический практикум / сост. Г.С. Пьянкова; Краснояр. гос. пед. ун-т им. В.П. Астафьева. Красноярск, 2012. 135 с.

9. Сопов В.Ф., Карпушина Л.В. Морфологический тест жизненных ценностей. Прикладная психология. 2001. № 4. С. 9-30.

10. Штепа О.С. Тенденції особистісного саморозвитку майбутніх психологів: ресурсний аспект. Вісник Львівського університету. Серія: Філософські науки. 2013. Вип. 16. С. 232-240.

Размещено на Allbest.ru