Патріотизм як основний ціннісний орієнтир освітнього процесу закладу позашкільної освіти на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Патріотизм як основний ціннісний орієнтир освітнього процесу закладу позашкільної освіти на сучасному етапі

Мачуський В.В

У статті розкрито проблему патріотизму як основного ціннісного орієнтиру освітнього процесу закладу позашкільної освіти на сучасному етапі. Наголошується, що аксіологічний підхід є ефективним засобом удосконалення навчального змісту і методик, які б сприяли формуванню у вихованців закладів позашкільної освіти цінностей як способів самопізнання та самореалізаціїу різних видах творчої діяльності.

Ключові слова: аксіологічний підхід, цінність, патріотизм, гуртки, освітній процес, заклад позашкільної освіти.

патріотизм самореалізація самопізнання

Позашкільна освіта України наразі перебуває на важливому етапі розвитку, переходу до якіснішого стану. Одним зі слабких місць є удосконалення науково-методичного забезпечення діяльності закладу позашкільної освіти. Відповідно, потребує удосконалення зміст позашкільної освіти, його регламентація та обґрунтування на нових наукових засадах.

Сьогодні одним із перспективних підходів у педагогічній науці є аксіологічний підхід. Водночас, актуалізується питання розроблення сучасних виховних технологій, спрямованих на формування ціннісної сфери вихованця, адекватних специфіці цієї ланки освіти. Відтак, увагу закладів позашкільної освіти необхідно зосередити на навчальному змісті і методиках, які б сприяли формуванню цінностей як способів самопізнання та самореалізації у різних видах творчої діяльності та в найголовнішому з них - творінні особистістю самої себе.

Мета статті полягає в обґрунтуванні застосування аксіологічного підходу в освітньому процесі закладів позашкільної освіти для формування патріотизму у вихованців.

На різних історичних етапах розвитку людства окремі аспекти ціннісної проблематики були в центрі уваги таких відомих педагогів, як Я. Коменський, Й. Песталоцці, А. Макаренко, В. Сухомлинський.

Дослідженням цінностей як педагогічної проблеми займалися також представники філософсько-психологічної гуманістичної концепції, біля витоків якої стояли А. Маслоу і К. Роджерс.

Аналіз наукової літератури свідчить, що проблема організації освітнього процесу на аксіологічних засадах належить до актуальних проблем сучасної педагогіки. Різні аспекти вказаної проблеми розкрито у працях багатьох науковців. Так, специфіку освітнього процесу як цілісної системи з'ясовано в наукових працях П. Блонського, О. Музиченка, С. Шацького, Ю. Бабанського, Т. Ільїної, Г. Костюка, В. Краєвського,

Мойсеюк, Ф. Корольова, А. Куракіна, В. Лозової, Л. Новикової,

Підласого, Ю. Сокольникова, В. Ягупова та інших.

Теоретико-методологічні основи ціннісної проблематики в царині освіти розкрито в наукових наробках І. Беха, Т. Бутківської, Л. Ваховського, М. Євтуха, І. Зязюна, В. Кременя, С. Ніколаєнка, В. Огнев'юка, З. Равкіна,

Савченко, О. Сухомлинської, В. Ткаченка. Ціннісно-смислова сфера особистості у дослідженнях Г. Андрєєвої, І. Беха, В. Зінченка, В. Москаленко, К. Платонова, Е. Помиткіна, Е. Фромма трактується як вершина структури особистості і вищий рівень її соціальної діяльності. Визначено, що ціннісні ставлення особистості ґрунтуються на гуманістичних принципах і виконують роль регулятора у відносинах між особистістю й оточенням (І. Бех, К. Журба, Ж. Омельченко, Н. Полтавська, О. Столяренко, К. Чорна).

Виховний потенціал позашкільної освіти у формуванні цінностей в учнів розкривається в працях В. Бєлової, О. Биковської, С. Білоус, В. Вербицького, Д. Лебедєва, А. Корнієнко, О. Липецького, О. Литовченко, Л. Ляшко, В. Мацулевич, Г. Пустовіта, Т. Сущенко, Л. Тихенко та інших. Розробкою окремих аспектів позашкільної роботи займалися і займаються такі дослідники в галузі педагогіки, як Ю. Алієв, А. Болгарський, В. Бриліна, Л. Горюнова, Ф. Соломоник, Г. Шостак (музично-естетичне виховання),

Єрошенко, О. Карпенко (культурно-виховна діяльність), В. Оржеховська,

В. Полукаров, Г. Фролова, В. Шахрай (клубна та гурткова робота у закладах позашкільної освіти).

Аналіз сучасних підходів, концепцій, напрямів здійснення

позашкільної освіти і виховання дають змогу стверджувати, що сформованість ціннісних орієнтирів стає особливо важливою психолого - педагогічною проблемою не лише в загальноосвітньому просторі держави, але й у різнорівневому та різнопрофільному дитячому дозвіллі. Звідси виникає необхідність дослідження філософсько-культурологічних,

соціально-педагогічних і психолого-педагогічних аспектів формування цінностей, ціннісних ставлень і ціннісних орієнтирів дітей і підлітків, впливу оточення на всі прояви індивідуальної життєдіяльності в ньому, й відповідно, впливу власне діяльності зростаючої особистості на певні об'єкти навколишнього середовища. Тобто, дійсною реальністю є не людина, яка впливає на зовнішні об'єкти та системи, і не середовище, що її оточує та визначає буття, а єдність того й іншого. Йдеться вже не про людиновимірну, а людиноосвітну цілісність, у якій особа постає в усій багатогранності існування і динаміці життя [5, с. 72].

Аксіологічний підхід дає можливість під час вивчення різноманітних педагогічних явищ і процесів визначати стратегії їх подальшого розвитку з позиції уведення певних ціннісних орієнтирів. Це дозволяє науково обґрунтувати зміст, форми і методи навчання та виховання у закладах позашкільної освіти.

Теоретичним концептом аксіологічного підходу до освіти й виховання дитини у закладах позашкільної освіти є створення ефективних умов для усвідомлення нею не лише пізнавальної й оцінної, але й регулятивної функції набутих знань, умінь та навичок. Саме тоді така діяльність, набуває особливого значення у психологічній структурі особистості.

Прагнення перебудувати чи змінити власне “Я” і своє ставлення до життя на позитивно-конструктивне, зробити його зрілим актуалізуються насамперед здібностями дитини відчувати себе особистістю як у навчально - виховному процесі позашкільного навчального закладу, так і загалом при спілкуванні та взаємодії з однолітками, старшими товаришами, вчителями і батьками. Отже, в розмаїтті динамічних процесів розвитку та становлення особистості провідною постає саме активізація її особистісного потенціалу, пов'язаного зі зміною способів сприйняття власного внутрішнього світу, впливу на нього зовнішніх чинників соціокультурного середовища та безпосередньо виховних впливів учнівсько-педагогічного колективу, батьків та громади. Стосовно цього В. Сухомлинський зазначав, що пізнаючи навколишній світ, дитина має пізнати сама себе, пройнятися почуттям глибокої поваги до себе. Самоповага - це мати самовиховання. У почутті власної гідності - одне з найсильніших джерел людської честі, доброго імені, здорового самолюбства [6, с. 286].

Як стверджує В. Кремень, сутність трансформації авторитарної педагогіки на педагогіку толерантності полягає у таку, в якій шанувалась би особистість кожного учня, а навчання і виховання відбувалися відповідно до природних здібностей і психологічних особливостей кожної дитини. Це потрібно суспільству, адже без гармонійно розвиненої особистості ми не матимемо ані стабільної демократичної ситуації в країні, ані ефективної ринкової економіки, яка потребує активної, дієвої, відповідальної людини [2, с. 6].

Враховуючи специфіку освітнього процесу закладів позашкільної освіти, ми вважаємо за доцільне виокремити декілька провідних напрямів соціалізації зростаючої особистості. Першим є напрям, сутність якого полягає у розумінні процесу соціалізації вихованця як трансляції сформованих культурних цінностей, норм і правил поведінки та діяльності, що характерні для сучасного розвитку українського суспільства. Отже, якщо провідним завданням соціалізації визначити міжпоколінну трансмісію культури, тобто передачі у спадок від покоління до покоління всіх властивих конкретній культурі особливостей, то соціалізацію можна розуміти як процес входження людини в культуру свого народу.

Другим напрямом, що має безпосередній зв'язок із попереднім напрямом і логічно вплітається в загальну канву процесу соціалізації, є етап засвоєння різних модусів соціального досвіду через залучення вихованців позашкільних навчальних закладів до мотиваційних та когнітивних процесів, наслідком яких є трансформація зовнішніх соціальних впливів на внутрішні переконання. Тобто, йдеться про ефективне засвоєння дітьми та учнівською молоддю суспільно визнаних позитивних моделей поведінки, вчинків і діяльності відповідно до загальновизнаних цим же суспільством ціннісних орієнтирів життєдіяльності індивіда в ньому. Важливим домінуючим фактором, що має безпосередній вплив на кількісні і якісні характеристики зростаючої особистості, є якраз саморегуляція і самодетермінація її потреб і мотивів, інтересів і бажань, що можуть розглядатись як показники особистісної зрілості індивіда.

Третій напрям характеризує результати адаптації зростаючої особистості до суспільних викликів і загроз. У такому контексті соціалізацію варто розглядати більше як її елемент, тобто як процес адаптації вихованців позашкільних навчальних закладів у соціокультурному середовищі. Слід акцентувати, що на ефективність цих процесів мають вплив різні чинники, які можна згрупувати у три основних блоки: наявність сформованих системних знань, умінь і практичних навичок зростаючої особистості, які дають їй змогу віднайти найбільш ефективні шляхи зміни своїх ціннісних орієнтацій, що відповідно детермінують зміни у структурі й сутності “Я- концепції”; наявність сформованих умінь і практичних навичок, які допомагають вихованцю позашкільного навчального закладу знаходити доцільне співвідношення між уже сформованими ціннісними орієнтаціями й ціннісними ставленнями та відповідними змінами власної соціальної ролі й місця в учнівсько-педагогічному колективі позашкільних навчальних закладів, у найближчому оточенні однолітків, у відносинах з батьками і громадою, членами якої вони є. Ефективність цих процесів, як підтверджує аналіз педагогічної практики, залежить від інтенсивності усвідомлення і прийняття вихованцями закладів позашкільної освіти сучасної системи цінностей українського суспільства, котра останніми роками зазнала значних трансформаційних змін. Саме усвідомлення зростаючою особистістю сутності суспільних змін, побудова на цій основі власних вчинків, поведінки і діяльності відображають один з аспектів соціалізації - момент входження в суспільство.

Четвертий важливий аспект соціалізації полягає у створенні сприятливих умов для активного відтворення дітьми та учнівською молоддю уже засвоєного соціального досвіду. Сутність четвертого аспекту соціалізації становить процес визначення, обґрунтування у власній свідомості, а в подальшому конструювання як самостійно, так за сприяння педагогів позашкільного навчального закладу, вчителів загальноосвітніх шкіл, батьків та громади власного життєвого шляху. Важливим етапом цього процесу є відбір, систематизація й аналіз дітьми та учнівською молоддю здобутої ними у процесі навчання в загальноосвітньому і позашкільному навчальних закладах чи у власній життєдіяльності всієї сукупності інформації про навколишній світ. Провідним у цьому є визнання індивідом значущості для нього особисто цієї інформації та усвідомлення її важливості для визначення власних вчинків, поведінки і діяльності. Тобто, йдеться про побудову особистістю у власній свідомості образу соціального світу, який її оточує, та визнання себе його частиною. Цей процес слід розглядати як соціальну ідентифікацію, і чим вона інтенсивніша і більш насичена емоційними переживаннями й соціальними зв'язками, тим швидше відбувається формування громадянина.

Також варто наголосити, що вибір дитиною свого життєвого шляху і слідування ним можливо за умови створення комфортного освітньо- виховного середовища в закладах позашкільної освіти. Якісними характеристиками такого середовища є добровільність щодо визначення напрямів, ступеня складності, часу на засвоєння навчально-виховного змісту, його відповідність інтересам, бажанням і потребам, ідеям, ідеалам та переконанням особистості, рівня педагогічного супроводу та важливості досягнутих як індивідуальних, так і соціально значущих результатів.

Отже, формування ціннісної сфери підростаючого покоління у освітньому процесі закладів позашкільної освіти є нині однією з найважливіших філософсько-культурологічних, психолого-педагогічних та соціальних проблем, оскільки її розв'язання забезпечить становлення особистості не тільки з високим рівнем інтелектуального розвитку, але і з високодуховним, морально зрілим, соціально активним, творчим потенціалом.

У результаті аналізу проблеми нами встановлено, що в сучасних умовах розвитку позашкільної освіти важливими і необхідними є розроблення і впровадження нових підходів, які сприятимуть підвищенню її якості і забезпеченню доступності. Аксіологічний підхід дає можливість під час вивчення різноманітних педагогічних явищ і процесів визначати стратегії їх подальшого розвитку з позиції уведення певних ціннісних орієнтирів. Це дозволяє науково обґрунтувати зміст, форми і методи навчання та виховання у закладах позашкільної освіти.

У процесі експериментального дослідження нами уточнено сутність поняття “ціннісні орієнтири” освітнього процесу в закладах позашкільної освіти, котрі ми розглядаємо як актуальні і перспективні цілі, плановані результати освіти, що вирішальною мірою визначають зміст і методику освітнього процесу в закладах позашкільної освіти, а отже, і процесу його інноваційного вдосконалення.

Встановлено, що нині виховання патріотизму у дітей та учнівської молоді є одним із основних ціннісних орієнтирів у позашкільній освіті. Тому саме на патріотизмі як цінності ми сконцентрували свої зусилля.

За визначенням академіка І. Беха патріотизм ми розглядаємо як особливе, тобто безумовне і високосмислове почуття-цінність, яке характеризує ставлення особистості до народу, Батьківщини, держави та до самої себе [1].

Нами визначено компоненти патріотизму як цінності: когнітивний, емоційно-ціннісний, компонент довільної спонуки (рефлексивний),

практично-діяльнісний.

Критерієм когнітивного компоненту є сукупність знань, що презентують патріотизм. Він детермінується через такі показники:

знання змісту та складників понять «патріотизм», «держава», «народ»;

усвідомлення Батьківщини (великої і малої) як безумовної цінності;

знання рідної мови, історії національної спільноти, народних звичаїв, традицій, обрядів, мистецтва.

Критерій емоційно-ціннісного компоненту - емоційно-ціннісне сприйняття Батьківщини, держави, народу, культури і себе самого; визначається через такі показники:

любов і повага до держави, державних символів;

ціннісне ставлення до себе як представника своєї держави, почуття власної гідності;

відчуття належності до української нації.

Критерієм компоненту довільної спонуки (рефлексивний) визначено сформованість уваги вихованця до самого себе; має такі показники:

схильність до самоосягнення;

цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, стійкість;

вольові якості для реалізації патріотичних переконань.

Критерієм практично-діяльнісного компоненту є діяльнісна

відданість Батьківщині. Його визначають через такі показники:

участь у суспільно-громадській діяльності, волонтерському русі;

повага до культурних цінностей нації та сприяння їх відродженню;

толерантне ставлення до інших культур та їх представників.

Визначено рівні сформованості ключового поняття відповідно до

напряму позашкільної освіти (високий, середній, низький).

Високий. Розуміння патріотизму, як особливе, тобто безумовне і високосмислове почуття-цінність, яке характеризує ставлення особистості до народу, Батьківщини, держави та до самої себе. Розуміння того, що держава характеризується найважливішими принципами, властивостями, що виділяють її серед інших політичних інститутів, знання функцій держави. Має глибокі знання історії і культури своєї нації, етносу, завжди готовий до спілкування, дружби, добрих взаємин з представниками інших націй при збереженні власної ідентичності; їм притаманне почуття національної гордості за приналежність до українського народу; беруть активну участь у масових заходах, присвячених відродженню культурних цінностей держави, дотримуються народних традицій, звичаїв, обрядів у повсякденному житті. Спостерігається наявність вольових якостей для реалізації патріотичних переконань, цілеспрямована(ий), рішуча(ий), наполеглива(ий).

Середній. Розуміння патріотизму як готовності діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності. Не повне розуміння поняття держави. В більшості воно обмежується тим, що це особлива форма організації суспільства з визначеною територією, економікою, політичною владою. Поверхові знання історії і культури своєї нації, етносу; вивчає цінності культури за необхідністю, переважно тільки на заняттях, не активна(ий) на масових заходах; ідентифікує себе з українським народом, але має почуття національної меншовартості, неповноцінності; притаманна обережність і недовіра у ставленні до представників інших етносів, для прийняття будь-яких рішень потребує поради і підтримки інших людей.

Низький. Розуміння патріотизму як почуття, змістом якого є любов до Батьківщини. Дуже вузьке розуміння поняття держави. Обмежене тим, що це якась територія з чіткими кордонами та населенням певної національності. Знання національної історії і культури поверхові або зовсім відсутні, а також діти не виявляють зацікавленості у їх вивченні; вихованці не вбачають сенсу у відродженні культурних цінностей, завжди відмовляються від участі у масових заходах, що були спрямовані на вивчення народних традицій та обрядів; у них відсутнє почуття національної гідності, розвинене почуття національної меншовартості; їм властиве штучне ізолювання себе від спілкування з представниками інших націй, у стосунках з ними виявляє неповагу. Відсутня наявність вольових якостей для реалізації патріотичних переконань, готовності діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності.

Показники кожного рівня визначалися за допомогою відповідного діагностичного інструментарію: переліку термінальних цінностей за

методикою М. Рокича, модифікованої методики М. Латна, анкети

«Соціальні та особистісні цінності вихованців ПНЗ» (для старших підлітків, старшокласників; методики оцінювання рівня сформованості етнічної цінності у вихованців (на основі методик А. Березіна, Р. Берези, В. Борисова, П. Щербаня), анкети «Естетичні цінності учнів».

Досліджуючи стан проблеми у практиці, було проведено відповідне опитування. В результаті встановлено, що загальний стан сформованості патріотизму як цінності у вихованців закладів позашкільної освіти, що входили в коло генеральної сукупності, задовільний, оскільки 43,3% опитаних за розробленою нами методикою виявили середній рівень заданої якості, лише 30,4% - високий, а 26,3% - низький рівень, що пояснюється недосконалістю використовуваної системи і методів виховання.

Тому, з метою виховання патріотизму як провідної цінності, нами було розроблено наскрізну освітню програму для позашкільної освіти «Виховуємо патріота», що може реалізуватися в усіх гуртках закладів позашкільної освіти. Також, з метою формування цінності патріотизму у вихованців гуртків було розроблено ряд нових оригінальних освітніх програм для різних напрямів позашкільної освіти, зміст яких спрямований на формування патріотизму у вихованців закладів позашкільної освіти.

Аналіз результатів проведеного експерименту засвідчив, що рівень сформованості когнітивного компоненту цінності патріотизму у вихованців позашкільних навчальних переважно середній. Відтак в експериментальній групі, порівняно з контрольною, на 0,6 % вищий високий рівень, на 2,5 % вищий середній, на 1,9 % менший низький рівень. За емоційно-ціннісним компонентом рівень сформованості даної якості в експериментальній групі, порівняно з контрольною, на 0,3% більший високий рівень, на 0,3% більший середній, на 0,6% менший низький рівень. Аналіз результатів рівня сформованості даної якості за практично-діяльнісним компонентом засвідчив, що отримані дані експериментальної групи мають перевагу над показниками контрольної групи. Відзначається, що різниця в даних високого рівня експериментальної групи на початку і в кінці формувального експерименту налічує + 7,4%; середнього рівня складає + 7,6%; різниця в низькому рівні складає - 15,0%.

Отже, результати проведеного експерименту по формуванню ціннісної сфери підростаючого покоління доводять, що ціннісні пріоритети учня формуються під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють заклади позашкільної освіти, які є одними з основних осередків виховання учнів. Саме вони мають реальні можливості для того, щоб залучити молодь до загальнолюдських та національних цінностей, прогресивних ідеалів і сформувати вихованців як свідомих та активних членів сучасного суспільства. Розв'язання цього складного завдання вбачається у модернізації і вдосконаленні змісту позашкільної освіти на основі аксіологічного підходу. Такий підхід передбачає перенесення акцентів з викладання учням конкретної системи знань на озброєння вихованців певними ціннісними домінантами, що мають забезпечити соціальну значущу спрямованість їхньої життєвої активності.

Список використаних джерел

Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості / Іван Дмитрович Бех // Педагогіка і психологія. - № 1. - 1997. - 124 с.

Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти : Стратегія. Реалізація. Результати / Василь Григорович Кремень. - К. : Грамота, 2005. - 447 с.

Мачуський В. В. Теоретичний аналіз поняття особистісні цінності / В. В. Мачуський // Позашкільна освіта у розвитку держави [збірник методичних матеріалів ; за заг. ред. В. В. Вербицького] - Київ, НЕНЦ, 2015. - С. 95-99.

Пустовіт Г. П. Позашкільна освіта і виховання в контексті основних напрямів реформування освіти в Україні / Г. П. Пустовіт // Міжнародний науково-технічний журнал: Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах. № 1. - 2011 (37). - ХМНУ. - С. 293-296.

Саух П. Ю. Сучасна освіта: портрет без прикрас (між негативною креативністю ідей і українською вестернізацією). Розвиток сучасної освіти: освітологічні наголоси : наук. пр. за матер. Першої Всеукр. наук.-прак. конф. “Освітологія - науковий напрям інтегрованого пізнання освіти” / авт. кол.: В. Г. Кремень, О. В. Сухомлинська, І. Д. Бех, В. О. Огнев'юк, В. М. Ткаченко, П. Ю. Саух, Д. І. Дзвінчук, С. О. Сисоєва,

І. В. Соколова. - К. : Київ, ун-т ім. Б. Грінченка, 2011. - 152 с.

Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям / В. А. Сухомлинский // Избранные произведения : в 5 т. - К. : Рад. Школа, 1980. - Т. 3. - С. 5-297.

Формування ціннісних орієнтирів навчально-виховного процесу у позашкільних навчальних закладах : монографія / А. Е. Бойко, А. В. Корнієнко, О. В. Литовченко [та ін.] ; за ред. В. В. Мачуського. - К. : ТОВ «Артмедіа прінт» , 2017. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru