Складові професіоналізму і професійної компетентності викладача аграрного університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

СКЛАДОВІ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ І ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

вчитель підготовка професійний компетентність

Джеджула О.М.,

професор,

Вінницький національний аграрний університет

У статті виконано теоретичний аналіз понять "професійно-педагогічна діяльність", "професійна компетентність", "особистістно-орієнтована технологія", "професіоналізм", "педагогічні уміння", "педагогічна майстерність".

Ключові слова: професійно-педагогічна діяльність, професійна компетентність, особистісно-орієнтована технологія, професіоналізм, педагогічні уміння, педагогічна майстерність.

В статье выполнен теоретический анализ понятий "профессионально-педагогическая деятельность", "профессиональная компетентность", "личностно-ориентированная технология", "профессионализм", "педагогические умения", "педагогическое мастерство".

Ключевые слова: профессионально-педагогическая деятельность, профессиональная компетентность, личностно-ориентированная технология, профессионализм, педагогические умения, педагогическое мастерство.

The article describes the theoretical analysis of the concepts “professional pedagogical activity”, “individual oriented technology”, “professionalism”, “pedagogical skills”, “pedagogical command”.

Key words: professional pedagogical activity, professional competence, individual oriented technology, professionalism, pedagogical skills, pedagogical command.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Зміни і перетворення в будь-якій сфері людської діяльності повинні починатися із зміни і перетворення її суб'єкта. Існує філософський принцип - подібне створюється подібним: моральність студента формується моральністю викладача, знання - знанням, майстер-ність - майстерністю. Ніякі сучасні технології навчання і технічні засоби не допоможуть викладачеві збудувати свою педагогічну діяльність, якщо він особистісно і професійно не готовий до неї.

Мета статті. Розглянути значення та конкретизувати зміст понять "педагогічна компетентність", "педагогічна майстерність", "педагогічні уміння" та визначити складові професіоналізму і професійної компетентності вчителя технології .

Аналіз останніх досліджень та публікацій з проблеми. У науковій літературі розвиток і формування знань, умінь та навичок, що забезпечують відповідний рівень професійної педагогічної діяльності вчителя, психофізіологічні якості особистості розглядалися багатьма вченими в дисертаційних та монографічних дослідженнях (В.Борисов, Е.Вільчковський, Е.Маркова, А.Мойсеюк, Н.Рогов, В.Сластенин, В.Симонов, Д.Тхоржевський). Однак проблема особистості вчителя технологій недостатньо розроблена на методологічному рівні, що обумовлює актуальність нашої наукової проблеми.

Виклад основного матеріалу дослідження. Професійна підготовка майбутнього вчителя технології повинна охоплювати процес оволодіння ним інноваційними технологіями навчання та виховання, прийомами планування та управління педагогічною діяльністю, спеціальними знаннями, вміннями навичками для повноцінного включення його у професійно - вольові стосунки, знання прийомів творчої адаптації до змісту та структури професійної діяльності, а також розвиток особистості кожного студента, підвищення професіоналізму, індивідуального потенціалу та креативних можливостей майбутнього вчителя технології.

Сучасна педагогічна професійна діяльність включає: навчальну, виховну, методичну і дослідницьку роботи. Особливої ваги в сучасних умовах набуває прогностична складова педагогічної дослідницької діяльності.

Особистісно-орієнтований підхід орієнтує на забезпечення розвитку як особистісних так і професійно-значущих якостей особистості. Особистісно-орієнтована технологія професійної підготовки викладача аграрного університету спрямована на формування професіоналізму і готовності до професійної діяльності у швидкоплинних умовах зміни техніки та технологій сільськогосподарського виробництва.

Визначаючи вимоги до педагога, як особистості, що забезпечує його готовність до професійної діяльності, психолого-педагогічна наука прагне об'єднати їх в більш узагальнені цілісні властивості.

Перш за все, до них відносять професіоналізм як сукупність особистісних характеристик людини, необхідних для успішного виконання педагогічної діяльності, і близьке до нього поняття "професійна компетентність", яке відображає єдність теоретичної і практичної готовності педагога до здійснення діяльності і характеризує його професіоналізм [9, с.40]. А. К. Маркова виділяє декілька видів професійної компетентності, наявність яких указує на зрілість людини в професійній діяльності:

· спеціальна компетентність - оволодіння професійною діяльністю на достатньо високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток;

· соціальна компетентність - володіння умінням вести спільну професійну діяльність, співпрацювати, а також володіти прийнятими в даній професії прийомами професійного спілкування; соціальна відповідальність за результати своєї праці;

· особова компетентність - володіння способами особистого самовираження і саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям особи;

· індивідуальна компетентність - володіння способами самореалізації і розвитку індивідуальності в рамках професії, готовність до професійно-особового зростання, самоорганізації і самореабілітації [3, с. 34-35; 4, с. 16].

Своєрідність педагогічної діяльності робить неприпустимою наявність лише вузькоспеціальної компетентності, професіоналізм викладача визначається поєднанням всіх видів професійної компетентності. Крім того, компетентність викладача аграрного університету можна розглядати як єдність загальної компетентності, необхідної для людини незалежно від професії та компетентності в тій сфері професійної діяльності, якої він навчає.

Основою професіоналізму і професійної компетентності викладача ВНЗ зазвичай вважають педагогічні уміння - володіння педагогічними уміннями і навиками, що забезпечують грамотну і педагогічно доцільну організацію педагогічного процесу. Вищим ступенем професіоналізму є педагогічна майстерність, яку найчастіше визначають як комплекс спеціальних умінь і навиків, що дозволяють викладачеві ефективно керувати навчально-виховною діяльністю [4, с.17; 10, с. 46]. Стверджуючи, що педагогічна майстерність пов'язана перш за все з сферою діяльності викладача, Е. Рогов критично ставиться до прагнення розширити дане поняття і змістити його в сферу особистості [7, с. 213]. Рівень сформованості професійних умінь і навиків залежить від його позиції, спрямованості його особистості, системи цінностей, що визначають обирані ним цілі і завдання, способи педагогічної діяльності, потребу в них і прагнення до оволодіння ними, до їх вдосконалення. Тому точнішою і повнішою є точка зору, з якої педагогічн майстерність розглядається у поєднанні особистісно-орієнтованих якостей і професійної компетентності викладача ВНЗ, як комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійно-педагогічної діяльності [9; 5].

Професійна компетентність викладача обумовлює його педагогічну майстерність. На думку А.С.Макаренка, педагогічна майстерність - це знання особливостей педагогічного процесу, уміння його побудувати і привести у рух. [2, с. 153].

Педагогічна компетентність викладача вищої школи - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.

Психолого-педагогічні і спеціальні (предметні) знання є необхідною, але недостатньою умовою професійної компетентності. Практичне розв'язання педагогічних завдань забезпечують уміння і навички, передумовою яких є теоретико-практичні і методичні знання [2, с. 147].

Педагогічні уміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що ґрунтуються на теоретичних знаннях. Частина цих дій може бути автоматизованою (навички).

Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити - діяти - мислити", що збігається з компонентами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.

Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу й окремих учнів; виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдання, що домінує.

Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему: комплексне планування освітньо-виховних завдань; обґрунтований відбір змісту освітнього процесу; оптимальний відбір форм, методів і засобів його організації.

Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між компонентами і факторами виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших); активізація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення зв'язку школи із середовищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.

Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності: самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності викладача; визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань.

Зміст теоретичної готовності викладача виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити, що передбачає наявність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь.

Аналітичні уміння складаються з таких умінь:

· аналізувати педагогічні явища, тобто розчленовувати їх на складові елементи (умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву і под.);

· осмислювати роль кожного елемента у структурі цілого і у взаємодії з іншими;

· знаходити в педагогічній теорії положення, висновки, закономірності, що відповідають логіці даного явища;

· правильно діагностувати педагогічне явище;

· формулювати стрижневе педагогічне завдання (проблему);

· знаходити способи оптимального вирішення його.

Прогностичні уміння пов'язані з управлінням педагогічним процесом і передбачають чітку уяву в свідомості вчителя, який є суб'єктом управління, мету його діяльності, спрямовану на очікуваний результат. Педагогічне прогнозування грунтується на достовірних знаннях суті і логіки педагогічного процесу, закономірностей вікового і індивідуального розвитку студентів. До складу прогностичних умінь викладача входять такі уміння:

· постановка педагогічних цілей і завдань;

· відбір способів досягнення цілей, завдань;

· передбачення результату;

· передбачення можливих відхилень і небажаних явищ;

· визначення етапів педагогічного процесу;

· приблизна оцінка передбачуваних витрат засобів, праці і часу учасників педагогічного процесу;

· планування змісту взаємодії учасників педагогічного процесу.

Педагогічне прогнозування вимагає від викладача оволодіння такими прогностичними методами, як моделювання, висування гіпотез, мисленнєвий експеримент тощо.

Проективні вміння забезпечують конкретизацію цілей навчання та виховання і поетапну їх реалізацію. Проективні уміння включають:

· переведення цілі і змісту освіти та виховання у конкретні педагогічні завдання;

· обґрунтування способів їх поетапної реалізації;

· планування змісту і видів діяльності учасників педагогічного процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, власного досвіду і особистісно-ділових якостей;

· визначення аранжованого комплексу цілей і завдань для кожного етапу педагогічного процесу;

· планування індивідуальної роботи зі студентами з метою розвитку їх здібностей, творчих сил і дарувань;

· планування системи прийомів стимулювання активності студентів;

· планування розвитку виховного середовища і зв'язків з батьками та громадськістю.

Рефлексивні уміння мають місце при здійсненні педагогом контрольно-оцінної діяльності, спрямованої на себе, на осмислення і аналіз власних дій. Для педагога важливо встановити рівень результативності (позитивної чи негативної) власної діяльності. У процесі такого аналізу визначається:

· правильність постановки цілей, їх трансформації у конкретні завдання;

· адекватність комплексу визначених завдань наявним умовам;

· відповідність змісту діяльності вихованців поставленим завданням;

· ефективність застосовуваних методів, прийомів і засобів педагогічної діяльності;

· відповідність застосовуваних організаційних форм віковим особливостям студентів, рівневі їх розвитку, змісту матеріалу та інше;

· причини успіхів і невдач, помилок і труднощів у процесі реалізації поставлених завдань навчання і виховання.

Зміст практичної готовності викладача виражається у зовнішніх (предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них належать організаторські і комунікативні уміння. Нагадаємо, що організаторська діяльність педагога забезпечує залучення студентів до різних видів діяльності й організацію діяльності колективу, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання. Організаторські уміння педагога бувають мобілізаційними, інформаційними, розвивальними і орієнтаційними.

Мобілізаційні вміння викладача обумовлені привертанням уваги студентів і розвитком у них стійких інтересів до навчання, праці та інших видів діяльності:

· формуванням потреби у знаннях, праці, інших видах діяльності;

· озброєнням студентів навичками навчальної роботи;

· формуванням у студентів активного, самостійного і творчого ставлення до явищ навколишнього середовища шляхом створення спеціальних ситуацій для прояву вихованцями моральних вчинків тощо.

Інформаційні уміння пов'язані не тільки з безпосереднім викладом навчальної інформації, а й з методами її отримання та обробки. Серед них уміння і навички роботи з друкованими джерелами і бібліографування, уміння здобувати інформацію з інших джерел і переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу.

Інформаційними уміння є також уміння:

· доступно викладати навчальний матеріал, із урахуванням специфіки предмета, рівня підготовленості студентів, їх життєвого досвіду і віку; логічно правильно будувати процес передачі навчальної інформації, використовуючи різні методи та їх поєднання: розповідь, пояснення, бесіду, проблемний, індуктивний, дедуктивний виклад матеріалу та інші;

· доступно, лаконічно і виразно формулювати питання;

· ефективно використовувати ТЗН (технічні засоби навчання), програмні продукти, засоби наочності (графіки, діаграми, схеми тощо);

· оперативно змінювати (у випадку необхідності) логіку і спосіб виклад матеріалу.

Розвивальні уміння передбачають:

· визначення "зони найближчого розвитку" (Л.С.Виготський) окремих студентів, групи в цілому;

· створення проблемних ситуацій і інших умов для розвитку пізнавальних процесів, почуттів і волі студентів;

· стимулювання пізнавальної самостійності і творчого мислення, потреби у встановленні логічних (окремого до загального, виду до роду, посилання до наслідку, конкретного до абстрактного) і функціональних (причини - наслідку, цілі - засобу, кількості - якості, дії - результату) відношень;

· формування і постановку питань, які вимагають застосування засвоєних раніше знань;

· створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення з цією метою індивідуального підходу до студентів.

Орієнтаційні уміння спрямовані на формування морально-ціннісних установок вихованців і наукового світогляду; організацію спільної творчої діяльності, яка розвиває соціально значущі якості особистості.

Комунікативні уміння викладача - це взаємопов'язані групи перцептивних умінь, власне умінь спілкування (вербального) та умінь і навичок педагогічної техніки.

Перцептивні уміння допомагають розуміти інших (студентів, колег, батьків). Для цього необхідно вміти проникати в індивідуальну суть іншої людини, визначати її ціннісні орієнтації, які знаходять вираження в її ідеалах, потребах, інтересах, у рівні домагань. Крім того, необхідно знати наявні у студента уявлення про себе.

Уміння педагогічного спілкування - це уміння розподіляти увагу і підтримувати її стійкість; обирати відповідно до групи й окремих студентів найдоцільніші способи поведінки і звертань; аналізувати вчинки вихованців, визначати мотиви, якими вони керуються, їхню поведінку в різних ситуаціях; створювати досвід емоційних переживань студентів, забезпечувати позитивну атмосферу у групі; керувати ініціативою у спілкуванні, використовуючи для цього багатий арсенал засобів, які підвищують ефективність взаємодії.

Педагогічна техніка є сукупністю умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності як окремих студентів, так і колективу в цілому. До неї входять уміння будувати педагогічний процес, уміння обирати правильний стиль і тон у спілкуванні, керувати їх увагою, темпом діяльності, навичками демонстрації свого ставлення до вчинків студентів.

Уміння будувати педагогічний процес припускає володіння викладачем педагогічною технікою - способами і засобами управління собою і дії на інших, направленими на організацію педагогічно доцільної взаємодії із студентами.

Висновки. Конкретизований зміст професійної компетентності викладача ВНЗ та визначені уміння дозволяють ставити питання про можливість прогнозування результатів реалізації особистісно-орієнтованої технології професійної підготовки викладача аграрного університету та побудову відповідної моделі індивідуального розвитку викладача.

Література

1. Борисов В., Тхоржевський Д. Чи можна вимірювати рівень національної самосвідомості особистості. // Трудова підготовка в закладах освіти. - 1999. - №4. - С. 22.

2. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання. К., 2001. - 608 с.

3. Маркова А.К. Психология профессионализма. - М., 1996. Никитина Н.Н., Железнякова О.М., Петухов М.А. Основы профессиональной деятельности: Учеб. Пособие для студ. учреждений проф. образования. - М.: Мастерство, 2002. - 288 с.

4. Основы педагогического мастерства /Под. ред. И.А. Зазюна. - М., 1989.

5. Рубинштейн Л.С. Основы общей психологии: В 2 т. - М., 1989. Т.2

6. Рогов Е.И. Личность учителя: теория и практика. - Ростов н/Д, 1996.

7. Сластенин В.А. и др. Педагогіка. - М, 1997. - С. 42.

8. Сластенин В.А., И.Ф.Исаев, А.И. Мищенко и др. Педагогіка: Учебн. пособие для студ. пед. учебных заведений. - М., 1998.

9. Симонов В.В. Личностно ориентированное образование //Педагогика. 1994. - № 5. - С. 16-21.

10. Тхоржевсъкий Д.О. Про підготовку вчителів трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2000. - № 4. - С. 6.

11. Тхоржевсъкий Д. О. Методика трудового та професійного навчання. Навчальний посібник. 4-е видання., К., 2000.

Размещено на Allbest.ru