Система організації індивідуальної самостійної роботи студентів як засіб самореалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет

ім. М. Коцюбинського

Система організації індивідуальної самостійної роботи студентів як засіб самореалізації

Веремієнко Н.В.

У сучасних умовах стрімкого розвитку науки, швидкого оновлення інформації неможливо навчити людину на все життя, важливим є розвинути в ній інтерес до накопичення знань, до безперервної самоосвіти.

Виконання завдання, що постали перед вищою школою, вимагають пошуку шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, розробки нових методів та організаційних форм взаємодії викладача і студента. Разом з тим, самим життям доведено, що тільки ті знання, до яких студент прийшов самостійно, завдяки власному досвіду, думці та діям, стають справді міцним його здобутком. Саме тому, вища школа поступово переходить від передавання інформації у готовому вигляді до керівництва самостійною пізнавальною діяльністю студентів, формування у них досвіду самостійної навчальної роботи.

За Болонським процесом з урахуванням європейських вимог самостійна робота студентів складає близько 60% і превалює над аудиторною. Тому проблема самостійної навчальної діяльності студентів є питанням особливо актуальним і таким, що потребує негайного розв'язання.

Аналіз останніх досліджень. Проблема самостійної навчальної діяльності студентів не є новою, вона знайшла своє відображення у працях багатьох науковців.

Окремі аспекти цієї проблеми досліджувалися останнім часом такими вченими: С.І.Архангельським, В.К.Буряком, М.Г.Гаруновим, Є.Я.Голантом, Б.Г.Іоганзеном, С.І.Зіновьєвим, О.В.Малихіним, О.П.Молібогом, М.Д.Нікандровим, П.І.Підкасисти. Питання самостійної навчальної діяльності були завжди тісно пов'язані з розробкою різних аспектів самостійної роботи.

За С.І.Архангельським, самостійна робота - це самостійний пошук необхідної інформації, набуття знань, використання цих знань для розв'язання навчальних, наукових і професійних завдань [1, с. 368]. О.В.Малихін говорить, що самостійна робота виконує пізнавальну, навчальну й виховну функції, а як метод навчання - контролюючу функцію, отже розширює й поглиблює отримані на заняттях знання, сприяє формуванню вмінь і навичок вивчення літератури, виховує самостійність, творчість, переконаність. Самостійна робота визначається основною формою організації самостійної навчальної діяльності студентів [4, с.307].

О.Г.Молібог вважає самостійну роботу діяльністю, що складається з багатьох елементів: творчого сприйняття й осмислення навчального матеріалу, підготовки до занять, екзаменів, заліків, виконання курсових і дипломних робіт [5, с.288].

На думку П.І.Підкасистого, самостійна робота є навчальним завданням, тобто об'єктом діяльності студента, пропонованим викладачем чи передбаченим програмою. А з іншого боку є формою вияву певного способу діяльності, спрямованого на виконання відповідного навчального завдання, а саме способу діяльності людини задля отримання зовсім нового, раніше невідомого їй знання або задля впорядкування й поглиблення вже наявних знань [6, с.240].

Самостійна робота розглядається науковцями як різновид пізнавальної діяльності, яка спрямована на різносторонню підготовку студента до подальшого життя. Самостійна робота студентів передбачає вивчення і засвоєння великого обсягу навчальної інформації, що постійно зростає, задля формування особистості фахівця в будь-якій галузі та його конкурентоспроможності у суспільстві.

Категорія самостійної роботи різними вченим розглядається: як форма організації, метод, засіб навчання та як різновид навчальної діяльності.

Мета статті полягає в тому, щоб показати потенційні можливості індивідуальної самостійної навчальної діяльності студентів як засобу самореалізації.

Самореалізація - це «шлях до особистості» (за К.Г.Юнгом). В умовах професійно орієнтованого навчання необхідно, перш за все, усвідомити, а потім і створити умови для розв'язання суперечності між уже існуючими умовами для самореалізації і можливістю створення нових умов самою особистістю, що потребують більш напруженої внутрішньої роботи над собою, над своєю професійною сутністю.

Таким чином, особистісну самореалізацію слід розуміти як співвідношення зовнішніх впливів та вимог з комплексом внутрішніх умов особистості «хочу», «можу», «потрібно». Творчі можливості реалізуються, насамперед, за допомогою активної навчальної діяльності, і вони є результатом впливу самосвідомості на саморегуляцію та самореалізацію.

Самореалізація студена передбачає його активну життєву позицію і може ефективно формуватися у тісному взаємозв'язку самовиховання з постійним прагненням самої особистості до швидкого досягнення високих рівнів самореалізації в процесі саморозвитку. Успішність навчальної діяльності студента обумовлюється вмінням так організувати процес свого навчання, щоб засвоїти програму, а також позапрограмовий матеріал за допомогою оптимальних засобів переробки певної інформації, тобто залежить від здатності до самонавчання. Самонавчання - це оволодіння самою особистістю знаннями, здатність обирати предмет і джерело пізнання, встановлення часу діяльності, а також форма задоволення пізнавальних потреб і інтересів [4, с. 307].

Подальший розвиток становлення теорії та практики сучасної самостійної навчальної діяльності тягне за собою процес безперервного навчання, суть якого зумовлюється такими чинниками:

навколишня реальність, яка постійно змінюється;

постійне прагнення людини до кращого життя;

а саме до самовизначення в суспільстві, слідування за постійного удосконалення знань, а також умінь і навичок самостійної навчальної діяльності. навчальний самореалізація повторення

Саме цим зумовлюється потреба особистості студента щодо постійного удосконалення знань, а також умінь і навичок самостійної навчальної діяльності. Кожен студент, який навчається у вищому навчальному закладі, повинен розвивати професійну сферу своїх інтересів. Але є чимало студентів, для яких навчання - неприємний обов'язок, і це свідчить про те, що в них не відбулася самореалізація. Багатогранність знань і вмінь, ерудованість, різнобічна обдарованість - це те, що є основою кожного професіонала і завжди цінується в суспільстві.

Здатність до самореалізації є важливою складовою індивідуалізації, а «індивідуалізація включає ще й процеси розвитку і формування індивідуальності особистості, її самореалізації в житті» [2, с.68].

Основою індивідуалізації професійно орієнтованого навчання є індивідуальна самостійна навчальна діяльність, яка передбачає виконання різноманітних індивідуальних завдань, що сприяє підвищенню пізнавальної активності студентів, формуванню професійно значущих знань і вмінь.

Індивідуальні форми організації самостійних робіт різних рівнів складності, які вимагають різної повноти знань, глибини узагальнень і висновків, різноманітних розумових і практичних дій, мають більш освітні можливості порівняно із завданнями фронтального характеру.

Диференціація й індивідуалізація самостійної роботи дає можливість:

розвивати пізнавальні здібності і мовленнєві вміння всіх студентів з урахуванням їх здатності до вивчення іноземної мови;

актуалізувати високу здатність до навчання в тих студентів, яким вона притаманна;

запобігти відставанню тих студентів, які отримати у школі низький рівень знань [3, с.38].

Слід зазначити, що навчальні посібники, за якими працюють студенти немовних інститутів, розраховані здебільшого на виконання аудиторної роботи, що передбачає роботу всієї групи студентів над однаковими завданнями в аудиторії і не містять вправ для індивідуальної роботи, які можна було б використовувати протягом заняття. Для реалізації індивідуалізації професійно орієнтованого навчання індивідуальних завдань має бути стільки, скільки студентів у групі. Крім того, вони повинні відповідати різному рівню підготовки студентів.

Як перевагу індивідуалізації, слід відзначити, що вона дозволяє всім студентам активно включатися в навчальний процес. Установка на середнього студента веде до того, що студенти з високим рівнем здібностей до вивчення втрачають інтерес до матеріалу, що вивчається, а «слабкі» студенти, навіть якщо вони і мають бажання вчитися, не можуть активно брати участь у навчальному процесі.

Досліджуючи самостійну роботу, слушно виходити з того, що самостійна робота як компонент навчально-виховного процесу покликана виконувати загальні функції:

освітню (перетворення знань у надбання особистості);

розвивальну (формування творчої особистості);

виховну (формування світогляду, естетичних смаків, трудових умінь).

Як незалежна частина навчального процесу самостійна робота може мати й свої специфічні функції: організуючу, стимулюючу, пізнавальну, прогностичну, коригуючи.

Особливо важливу роль відіграє перевірка знань, що засвоюються студентами в процесі індивідуальної самостійної роботи. Правильно і об'єктивно організована перевірка результатів індивідуальної самостійної роботи студентів є дійовим засобом засвоєння знань, прийомів самостійної розумової діяльності і практичних умінь, розвитку їх здібностей, стимулювання пізнавальної активності.

Перевірка самостійної роботи студента сприяє організації цілеспрямованого повторення і закріплення навчального матеріалу, поглиблення знань і мовленнєвих умінь студентів.

Викладач здійснює перевірку не тільки для того, щоб виявити факт можливо невиконання завдання окремими студентами або просто констатувати наявність програми в їхніх знаннях, а й для того, щоб ліквідувати ці прогалини у процесі подальшої самостійної роботи, домогтися міцного та свідомого засвоєння знань і прийомів самостійної інтелектуальної діяльності [7, с.67].

Самовдосконалення особистості становлення її індивідуальності відбувається під впливом двох сил: зовнішніх (оточення) і внутрішніх (воля, бажання, прагнення).

Кожна особистість здійснює свій шлях розвитку власного «Я» під впливом внутрішніх сил і паралельно соціалізується, адаптується до зовнішнього середовища та веде пошук шляхів самореалізації у ньому.

Таким чином, можна сказати, що система організації індивідуальної самостійності навчальної діяльності враховує рівень знань студента, спроможність виконувати індивідуальні самостійні завдання, націлена на мобілізацію активності кожного студента при отриманні знань та умінь.

Література

1. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы: [учеб.-метод. пособие] / Сергей Иванович Архангельский. - М.: Высш. школа, 1980. - 368 с.

2. Гончаренко С.У. Проблеми індивідуалізації процесу навчання / С.У.Гончаренко, В.М.Володько // Педагогіка і психологія. - 1995. - № 1. - С.63-72.

3. Журавський В.С.Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В.С.Журавський, М.З.Згуровський. - К.: ІВЦ «Видавництво Політеха», 2003. - 200 с.

4. Малихін О.В. Організація самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів: теоретико-методичний аспект: [монографія] / Олександр Володимирович Малихін. - Кривий Ріг: Видавничий дім, 2009. - 307 с.

5. Молибог А.Г. Вопросы научной организации педагогического труда в высшей школе / Александр Григорьевич Молибог. - [2-е изд., доп.]. - Минск: Вышэйшая школа, 1975. - 288 с.

6. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении: Теоретико-экспериментальное исследование / Павел Иванович Пидкасистый. - М.: Педагогика, 1980. - 240 с.

7. Тимченко О.Г. Самостійна робота як дидактична категорія // Педагогіка і психологія. - 2001. - № 3-4. - С.64-69.

Анотація

Стаття присвячена системі організації індивідуальної самостійної роботи. Автор розглядає її як засіб самореалізації.

Ключові слова: індивідуальна самостійна робота, самореалізація, індивідуалізація, самонавчання.

Система организации самостоятельной работы. Автор рассматривает ее как способ самореализации.

Ключевые слова: индивидуальная самостоятельная работа, самореализация, индивидуализация.

The article deals with the system of organization of students' selfstudy activity by means of selfrealization.

Key words: selfrealization, students' individual selfstudy activity, individual.

Размещено на Allbest.ru