Видатний педагог Костянтин Ушинський про мистецтво виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Видатний педагог Костянтин Ушинський про мистецтво виховання

Наталія Матвеєва

Мистецтво виховання має прагнути до удосконалення

самої природи людини - її душі і тіла;

а вічно передуючий ідеал цього мистецтва

є ідеальна особистість

К.Ушинський

Постановка проблеми. Аналіз основних ідей К.Д.Ушинського, на яких ґрунтується його педагогічна система, переконує, що ми маємо справу з видатним явищем в історії освіти і школи. Заслуга видатного педагога полягає у тому, що він осмислив і виокремив ті проблеми педагогічної науки і практики, які залишаються актуальними донині. Так, зокрема Костянтин Ушинський розкрив найбільш істотні принципи побудови освіти, сформулював основні закони навчання і виховання, виокремив шляхи всебічного розвитку особистості. Його педагогічна спадщина знайшла своє відображення у діяльності багатьох науковців, які зробили чималий внесок у розвиток педагогіки на Україні.

Мета статті - виокремити основні ідеї видатного педагога К.Ушинського про мету, завдання виховання; провідну роль майстерності педагога у виховному процесі; місце і значення виховання у житті усього народу.

Аналіз актуалізованих джерел з порушеної проблеми свідчить про те, що проблеми виховання підростаючого покоління неодноразово порушувались у працях І. Беха, І. Єрмакова, А. Кузьмінського, В. Лозової, В. Омельяненко, О. Савченко, М. Стельмаховича, Б. Ступарика та ін. На наш погляд, на особливу увагу заслуговує багатогранна творча спадщина Костянтина Ушинського, педагогічні ідеї якого тісно переплітаються із сучасними тенденціями розвитку освіти. Так, приміром, К. Ушинський наголошував на основних завданнях щодо формування особистості, виокрем-лював чинники впливу на виховний процес, відмічав роль навчання і виховання: “…що сказали б ви про архітектора, який закладаючи фундамент не зміг би відповісти вам на запитання, що він прагне побудувати…Те ж саме ви повинні сказати про вихователя, який не вміє конкретно наголосити вам на меті своєї виховної діяльності” [7, с. 17].

Видатний педагог К. Д. Ушинський неодноразово підкреслював важливість виховання для суспільства. Кожна людина неповторна в своїй індивідуальності і потрібно велике уміння, майстерність, щоб зберігаючи цю неповторність, досягти гармонійного розвитку індивіда. А, отже, виховання - не легка справа, а ціле мистецтво, яке потребує від наставника, учителя, вихователя неабияких зусиль у справі з найтоншим інструментом - душею, внутрішнім світом особистості. Утім, Костянтин Ушинський наголошував, що “головна достойність викладача полягає у тому, щоб він вмів виховувати учня своїм предметом, але для цього учні повинні бути вповні його вихованцями, і він мусить знати їх і мусить сам приводити їх до здогадної мети”. У своїх працях він виокремлює поняття “вихована особистість”, при цьому наголошуючи, що основне завдання виховання полягає у формуванні почуття обов'язку та відповідальності: “Іноді добре вихованою людиною звуть того, хто вміє гарно зав'язати галстук, поводитися по моді, підтримувати розмову у вітальні…іноді того, хто вміє вклонитися, де слід, задерти носа, де можна, задати тону, не пропускати того, що пливе до рук….” [7, c. 28]. Загалом видатний педагог схилявся до думки, що виховання захоплює людину усю, як вона є, з усіма її народними й індивідуальними особливостями: її тіло, душу й розум. А, отже, виховання - процес, спрямований на подолання в людині негативних рис характеру і поведінки та на формування в неї почуття добра (“просвітити свідомість людини, щоб перед її очима лежав ясний шлях добра, любові до людей, до народу”). Зокрема у педагогічній системі К. Ушинського чільне місце посідає вчення про мету виховання - підготовку особистості до життя у праці. Так, приміром, у праці “Про народність у громадянському вихованні” Костянтин Ушинський наголошував на необхідності виховувати позитивні риси у характері людини, який зокрема містить духовний та природний елементи. За такого підходу, виховання здатне змінити духовну сутність характеру, напрям мислення особистості, спосіб її дій та звички, розвиток загалом.

Вчений розумів складність і суперечливість процесу виховання, а тому особливої уваги приділяв тісному зв'язку педагогіки з філософією, яка покликана визначити зміст переконань особистості. Проблему педагогічної науки видатний педагог виголосив у своїй праці “О пользе педагогической литературы”. Так, на думку науковця, педагогіка як галузь практичної діяльності особистості повинна містити у собі теоретичне підґрунтя. Власне, педагогіка покликана розв'язати низку проблем щодо питань формування, розвитку особистості, її успішної діяльності й щасливого життя, процвітання народу в цілому тощо [2]. ушинський виховання педагог

Заслуговують на увагу, зокрема, ідеї Ушинського про виховання та його залежність від національних, державних, історичних особливостей кожної нації чи народу: “Не дивлячись на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення цієї мети” [6, c. 123]. На думку видатного педагога, саме відмінності у вихованні є формуючим елементом відмінностей типів особистості, її характерів.

Важливо зазначити, що особливу роль відводив видатний педагог народу. На його думку необхідність у освіченості й всебічному розвитку кожного громадянина є гарантом процвітання усієї держави: “Виховання, створене народом і засноване на народному, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, заснованих на абстрактних ідеях чи запозичених в іншого народу…” [6, c. 134]. Слід зазначити, що виховання усього народу видатний педагог вбачав у об'єднанні його спільними ідеалами. Своєю чергою ідеал, на думку К. Ушинського, - історично обумовлені особливості народу, його глибокі, століттями випробувані почуття любові до Вітчизни, громадянськості, гуманізму, безмежної творчості.

Поза тим К. Ушинський вважав виховання головним у формуванні особистості. Причому у процесі виховання слід ураховувати природні задатки дитини, прагнути розвитку її активності й самостійності, створювати комфортні умови для вияву власних сил особистості. У своїй праці “Людина як предмет виховання” К. Ушинський намагався визначити істинне джерело активності особистості. Так, автор “Педаго-гічної антропології” вважав, що основними мотивами діяльності людини є її прагнення, що визначають як активні, так і пасивні дії у поведінці. Натомість, великого значення набувають й почуття, переживання, емоції людини, які виступають як перші прояви прагнення [1]. Автор праці наголошував, що виховання почуттів посідає чільне місце у процесі розвитку особистості, позаяк вони є відображенням “як першої причини людської діяльності в галузі свідомості й волі, так і кінцевої мети цієї діяльності”.

За такого підходу стає зрозумілою ідея видатного педагога про те, що головна мета виховання полягає у прагненні до вільної, творчої діяльності дитини. Натомість, якщо вихователь має на меті зробити особистість щасливою, то він має виховувати її працелюбною, активною, завзятою, цілеспрямованою, готуючи до праці. Крім того, К.Ушинський наголошував, що виховання покликане не лише розвивати розум особистості, а й запалювати прагнення трудитись, любити будь-яку працю, без якої життя не може бути щасливим й успішним [5, с. 348]. На думку видатного педагога в основі виховного процесу має бути формування моральних переконань і почуттів, характеру й волі, навичок і звичок у поведінці. Цього досягти, зрозуміло, не легко. А тому кожному учителю слід звернути увагу на уміння й навички виховувати, розвивати у собі здібності організатора й опановувати ази мистецтва виховання.

Мистецтво виховання, на думку К. Ушинського, це найбільш високе і складне мистецтво, позаяк воно має справу з “живим і організованим вже матеріалом” [7, с. 18]. Натомість, маючи справу із вихованцями, учитель повинен усвідомлювати, що межі виховної діяльності містяться як в духовній і тілесній їх природі, так і в зовнішніх умовах світу, серед якого їм належить жити. З іншого боку, видатний педагог виокремлює низку чинників впливу на виховання особистості, основними з-поміж яких є сім'я, родина, природа, суспільство, народ, його мова та релігія, а не лише школа та учителі. І це зрозуміло, позаяк особистість форму-ється під впливом зовнішніх і внутрішніх умов. Загалом, проявляючи власну активність, особистість по-різному сприймає й реагує на навколишні виховні впливи у процесі розвитку. Зважаючи на вище означене, вкрай необхідно особливої уваги приділяти справі виховання, мистецтву творити нову людину на кшталт “твору художника”, який отримує неабияке задоволення від результату своєї праці.

Власне, завдання вихователя полягає у тому, щоб у процесі формування особистості ураховувати її індивіду-альні, природні задатки, а також вплив навколишнього середовища: “Вихователь повинен прагнути пізнати особистість, яка вона є у дійсності, з усіма її слабостями і в усій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами і з усіма високими духовними запитами. Вихователь повинен знати особистість у сім'ї, в суспільстві, серед народу, серед людства і наодинці зі своєю совістю, в усіх вікових періодах, в усіх статусах, в радості і смутку, у величі та приниженні, в надлишку сили й хворобі, серед необмежених сподівань і на лоні смерті, коли слово людської втіхи вже немає сили. Він має знати спонукальні причини найбільш низьких та високих вчинків, історію зародження злочинних та високих думок, історію розвитку пристрасті і різного характеру. Тільки тоді буде він у змозі черпати в самій природі людини засоби виховного впливу, - а засоби ці величезні!” [7, с. 35].

Таким чином, очевидним є багатогранність мистецтва вихователя, що потребує різностороннього підходу до вивчення педагогом кожного учня. Ми неодноразово зазначали, що засадничими підвалинами виховання є розвиток особистості у діяльності, яка, своєю чергою по-перше, виступає основною духовною потребою, а по-друге, повинна бути досягнута з допомогою вихователя. На цьому неодноразово наголошує педагог у своїх працях: “…чого не потребує душа, того не можна їй дати: але передовсім будь-яка душа людини потребує діяльності і, дивлячись на вид діяльності, яку дає їй вихователь і навколишнє середовище, яку вона сама для себе шукає, - такий напрям прийме її розвиток. Від недостатньої оцінки цієї основної психо-логічної істини трапляються основні помилки і упущення в педагогічній теорії та практиці” [7, с. 494]. І що характерно, повноцінну, багатогранну особистість формує не будь-яка діяльність, а лише вільна, творча, самостійна: “…дитина щаслива не тоді, коли її бавлять, але тоді, коли вона повністю серйозно займається захоплюючою справою…”. Натомість така самостійність повинна формуватися вже у перші роки життя, а саме в сім'ї. Окрім того варто зазначити, що різному виду діяльності належить різна функція у той чи інший віковий період розвитку особистості. Загалом ці та інші умови узалежнюють успішність виховного впливу на особистість.

Особливе місце у вихованні всебічно розвиненої особистості відводив Костянтин Ушинський навчанню та учителю. Так, зокрема, навчання є розумовою працею, воно має бути посильним і цікавим. З іншого боку: “У вихованні все має бути засноване на особистості вихователя, тому що виховна сила виходить з живого джерела особистості. Жодні накази, програми, жоден штучний організм закладу, як хитро не був би вигаданий, не зможе замінити особистості у справі виховання особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця, істинне виховання, що проникає у характер... Лише особистість може впливати на розвиток і формування особистості, лише характером можна сформувати характер…” [5, с. 63]. Саме тому видатний педагог висуває високі вимоги до учителя.

У своїх творах Ушинський зосереджує увагу на таких питаннях методики виховання як-от: особистий приклад педагога, переконання у поєднанні з примусом, дотримання у вихованні педагогічного такту тощо. На його думку, лише той учитель може належно виховати, який сам володіє високими моральними якостями. З іншого боку, учителю належить не лише озброювати своїх вихованців новою інфор-мацією, знаннями, а й формувати їх світогляд, характер, почуття, волю. Неприпустимим, на думку видатного педагога, є виховання, яке базується на безкінечних словесних моралізуваннях та повчаннях: “В школі повинна панувати серйозність, що допускає жарт, але не перетворює всієї справи на жарт, ласкавість без солодкості, справедливість без причепливості, доброту без слабості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумова діяльність” [3, c. 48]. Важливо, роль учителя полягає, з одного боку, в майстерності відкриття кожному вихованцю можливостей знайти себе та улюблену справу, а з другого - виховати у них потребу постійно працювати на благо суспільства. З огляду на це, школа, на думку педагога К.Ушинського, повинна мати учителів не тільки освічених, а й людей строго моральних, обачних у своїх справах і манерах. Учителі народних шкіл повинні своїм прикладом виховувати не лише дітей, а й батьків, усе населення. А тому педагогам належить систематично займатись самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням (“Про користь педагогічної літератури”) [4]. Саме в такій благородній, безкорисливій місії й полягає суть мистецтва виховання, яке пронизує любов до дітей, своєї професії, повага до колег і усіх оточуючих, любов до рідного краю, народу.

Визначальну роль у процесі виховання відводить К. Ушинський змісту навчальної діяльності, структурі навчальних предметів, основним ідеям навчання і виховання. Так, весь навчально-виховний процес школи він вбачає у тісному зв'язку з життям, ідеєю праці заради суспільства. Саме тому на перше місце висуває вивчення рідної мови, історії рідного краю, природознавства, бо у спілкуванні дітей з живою природою ховається могутнє джерело позитивної енергії, сил, радості, добра, задоволення, щастя. Як відомо, основне у дитинстві - збагачення враженнями, отримання позитивних емоцій, здійснення нових відкриттів та розвиток пізнання. Ось чому, за переконаннями К. Ушинського, вихователю не варто боятися цієї іскри пізнання у своїх вихованцях, не слід гальмувати їх прагнення пізнати більше, а навпаки все більше і більше розвивати ці емоції з метою виховання достойної людини: “Жоден вихователь, якою б широкою не була його діяльність, позитивно не зможе керувати всією душевною діяльністю навіть небагатьох вихованців, і тому він повинен оточувати їх такою атмосферою, в якій вони з легкістю могли б знайти діяльність якщо не корисну, то, хоча б, не шкідливу” [7, с. 499]. Загалом, на думку К.Ушинського, зміст навчання у школі повинен відповідати вимогам всебічного розвитку школярів: “При розподілі предметів викладання в загальноосвітніх закладах слід мати на увазі окремо взяті не науки, а душу учня в її цілісності і її органічний, поступовий і всебічний розвиток” [6, с. 177].

Отож, мистецтво виховання полягає і у правильній педагогічній організації виховного середовища. Лише за таких умов дитина успішно адаптується до оточення, отримає необхідні навички поведінки у такому середовищі і зможе надалі розширити сферу своєї діяльності, успішно використовуючи набуті знання. Кінцевим результатом виховання, на думку К. Ушинського, повинно бути оволодіння уміннями і навичками поведінки, іншими словами - формування нової людини щирої, доброзичливої, гуманної, відкритої, працелюбної. Так, видатний педагог у процесі формування таких навичок виокремлює два шляхи:

опора на природні задатки вихованця (любов до Вітчизни, народу);

опора на можливості “засвоєних рефлексів”, створення нової природи особистості.

Причому важливою умовою другого етапу виховання є формування стійких переконань вихованців: “…ідеї вихован-ня мають переходити в переконання вихованців, переконання - у звички, а звички - в схильності. Коли переконання так укоріниться в людині, що вона підкорятиметься йому перш, ніж подумає, що має підкоритися, тоді тільки воно зробить його елементом її природи…” [5, с. 158].

Підсумовуючи вище означене можна зробити висновок, що видатний педагог намагався розв'язати низку проблем виховання особистості, вважаючи його гарантом успіху життя народу, суспільства в цілому. Видатний педагог звертався до проблем зв'язку навчання і виховання, ідеї народності навчання і виховання, визнання високої ролі педагога, опанування азами мистецтва виховання тощо. У педагогічній спадщині Ушинського є чимало плідних ідей, які стали безсмертними. Вони увійшли до золотого фонду педагогічної науки, становлять виняткову цінність для батьків та учителів, своєю чергою розвиваючи і удосконалюючи сучасну систему освіти.

Література

Педагогические идеи К.Д.Ушинского и современность. Материалы научной конференции. Сборник научных трудов. - № 137. - Ярославль, 1975. - 141 с.

Педагогічні ідеї К.Д.Ушинського/За заг. ред. В.І.Войтко. - К.: Вища школа, 1974. - 339 с.

Струминский В. Я. Основы и система дидактики К. Д. Ушинского / В. Я. Струминский. - М.: Изд-во “Учпедгиз”, 1957. - 213 с.

Струминский В. Я. Очерки жизни и педагогической деятельности К.Д.Ушинского/В.Я.Струминский. - М.: Изд-во “Учпедгиз”, 1960. - 347 с.

Размещено на Allbest.ru