Значення праці у професійному вихованні і підготовці молоді за педагогічною системою К.Д. Ушинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Значення праці у професійному вихованні і підготовці молоді за педагогічною системою К.Д. Ушинського

Камінецький

Академік-секретар Відділення професійної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України Н. Г. Ничкало у статті “Теорії людського капіталу і педагогіка праці” підкреслила: “Досвід людства засвідчує, що саме з категорією праці пов'язані всі галузі наукового знання. Цю категорію досліджують філософи і соціологи, педагоги і психологи, медики і біологи, економісти і політологи, історики і географи, екологи і техніки” [2, с. 25-36].

Видатний педагог-класик українського походження, основоположник наукової педагогіки в Росії Костянтин Дмитрович Ушинський ще в 1860 році у статті “Праця в її психічному й виховному значенні” писав: “Політико-еконо-мічне значення праці сповна вияснено наукою і їй вже давно відведено почесне місце між природою і капіталом. До цього визначення праці, куди тільки не поглянеш, ми не можемо нічого додати. Тільки нам здається, що і в економічному відношенні праця повинна бути поставленою в основі двох інших факторів людського багатства, природи і капіталу, а не поряд з ними. Якщо природа існує і продукує багатства, потрібні людині, незалежно від праці, то не можна не бачити, що людина, відкриваючи закони і оволодівши її силами, змушує їх створювати щось зовсім нове; то капітал є не більше, як витвір праці, що не обмежується задоволенням сучасних потреб. Адже без праці природні багатства і множина капіталів чинять згубний вплив не тільки на моральний та розумовий розвиток людей, але навіть і на їх становище” [8, с. 303-326].

Він наводить переконливі приклади, як накопичення багатства призводить до порушення корінного закону християнства, бо із-за ненажитного власною працею великого капіталу люди стають напівосвіченими, здатними до диких варварських вчинків, утрачають почуття людського достоїнства і гідності [4, с. 303-320].

На жаль, ці явища ми бачимо сьогодні в нашій державі.

Як відомо, теорія виховання виконує дві основні функції: теоретико-пізнавальну і нормативно-практичну, Перша функція свідчить, що теорія виховання є галуззю педагогічної науки, яка покликана досліджувати теоретичні проблеми організації та проведення виховної роботи, висвітлювати основні закони і закономірності виховання громадян, обґрунтовувати мету, ідеали, зміст загального і професійного виховання, озброювати педагогів-вихователів теоретичними знаннями технологій виховання в конкретних навчально-виховних системах, надавати процесові виховання патріотичного і професійного характеру.

Друга функція спрямована на збагачення вихователів-педагогів практичними знаннями, вміннями і навичками. Адже без теоретичних знань і засвоєння практичних форм і методів не можна кваліфіковано й успішно розв'язувати актуальні виховні проблеми.

Саме на це звертав увагу К. Д. Ушинський: “Мистецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво складне й обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань вимагає здібностей, нахилів, і як мистецтво, воно прагне до ідеалу, якого вічно намагається досягти… до ідеалу довершеної людини” [7, с. 34].

“Кожен народ, - вважав К. Д. Ушинський, - має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особах. Ідеал цей у кожного народу відповідає його характерові, визначається його громадським життям, розвивається з його поступом” [11, с. 83].

К. Д. Ушинський підкреслював важливість морального виховання. В роботі “Людина як предмет виховання” він висловлює переконання, що вплив моральності є основним завданням виховання, набагато важливішим, ніж розвиток розуму взагалі [7, с. 23].

Ідеал - це поняття моральної свідомості, в якому моральні вимоги, що висуваються до людей, образи морально досконалої особистості, уявлення про людину, яка втілює в собі всі найбільш високі моральні якості (чесноти)… Ідеал вказує на кінцеву мету морального виховання й самовиховання людини, дає їй вищий взірець, до якого вона має прагнути [3, с. 99].

К. Д. Ушинський писав: “Вихователь повинен прагнути пізнати людину такою, якою вона є насправді, з усіма її слабостями і в усій її величі, з усіма її буденними потребами й усіма великими духовними потребами… Тільки тоді він буде спроможний черпати в самій природі людини засоби виховного впливу, - а засоби ці величезні” [7, с. 207].

Для формування системи якостей необхідних для ефективної професійної діяльності вихованця навчального професійного закладу, велику роль відіграє трудове виховання. К. Д. Ушинський висловився: “Якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б невелика: золото перестало б бути монетою. Але, якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує все, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком заміняє всяку працю людини, то самий розвиток людства припинився б: розбещеність і дикість полонили б суспільство” [8, с. 83].

Праця, виходячи від людини на природу, діє зворотно на людину не одним лиш задоволенням її потреб, а власною, внутрішньою їй одній присутньою силою, незалежно від тих матеріальних цінностей, які вона отримує. Матеріальні плоди праці становлять людське надбання, але тільки внутрішня, духовна, животворна сила праці слугує джерелом людської гідності, а разом з тим і моральності та щастя… Праця, як ми її розуміємо, є такою вільною і співзвучною з християнською моральністю діяльність людини, на яку вона відважується за безумовною необхідністю її для досягнення цієї чи іншої істинно-людської мети в житті [4, с. 307].

К. Д. Ушинський переконує, що “праця - не гра і не забава, вона завжди серйозна і важка…

Праця істинна і неодмінно вільна, тому що іншої праці нема і не може бути, має таке значення для життя людини, що без праці вона втрачає всю свою цінність і всю свою гідність… Праця є єдиною доступною людині на землі і єдина достойна її щастя…

Господь накреслив закон вільної праці і в зовнішній природі, і в самій людині, в її тілі, серці і розумі. Посилаючи людину на працю, Творець зробив працю необхідною умовою фізичного, морального, розумового розвитку, і саме щастя людини поставив у неминучу залежність від власної праці” [4, с. 307-319].

“Тільки та діяльність дає щастя душі, зберігаючи гідність, яка виходить з неї самої, отже, діяльність улюблена, діяльність вільна, а тому, наскільки потрібно виховувати в душі прагнення до діяльності, настільки ж потрібно виховувати і прагнення до самостійності або свободи: один розвиток без іншого, як ми бачимо, не може посуватися вперед” - підкреслював К. Д. Ушинський.

Кожен народ має свою систему виховання, яка відповідає його характерним рисам.

Педагог-класик Ушинський заявив: “Виховання, створене самим народом, має виховну силу, якої немає в найкращих системах, що ґрунтуються на абстрактних ідеях чи запозиченні в іншого народу… Звертаючись до народності, виховання завжди знайде відповідь і допомогу в живому і сильному почутті людини, яке впливає набагато сильніше за переконання, сприйняте тільки розумом, або за звичку, вкорінену страхом покарань… Виховання, коли воно не хоче бути безсилим має бути народним” [10, с. 51].

К. Д. Ушинський визначає два елементи характеру людини: природний, що коріниться в тілесному організмі, - це перша природа особистості, і духовний, який виробляється в житті під впливом виховання, - це друга природа особис-тості (звички, що їх набувають протягом життя) [10, с. 94].

Відомо, що формування другої природи особистості розпочинається в сім'ї, на лоні рідної землі, на якій дитина перебуває переважно під впливом близьких до неї людей, Саме тоді її формування здійснюється засобами народного виховання (пісні, казки, ігри, легенди, міфи, перші спроби праці, які дитина засвоює переважно від бабусі, дідуся; обряди - традиції та звичаї, історичні події тощо). Отже, на цьому періоді розвитку особистості провідну роль відіграє народна педагогіка, адже починається передавання життєвого досвіду від старших поколінь дітям, в цьому полягає основна сутність виховання, зокрема національного, яке немислиме без патріотизму.

Одним із об'єктів виховного впливу на особистість є звичка виробленої поведінки в умовах повсякденної професійної діяльності та самовдосконалення, що означає схильність людини до відносно усталеного способу дії за допомогою позитивних почуттів.

Видатний педагог наголошував: “Гарна звичка - це моральний капітал. Капітал звички уживання зростає і дає людині можливість, як капітал матеріальний в економічному світі, дедалі плідніше використовувати свою найдорого-ціннішу силу - силу свідомості та волі, зводити моральну будову свого життя дедалі вище, не починаючи щоразу своєї будівлі з фундаменту і не витрачаючи своєї свідомості та своєї волі на боротьбу з труднощами, які були вже раз переможені” [7, с. 330].

Як відомо, основною ознакою методів безпосереднього виховного впливу є безпосередній контакт між вихователем і вихованцем. До цих методів належить переконання, яке забезпечує ефективність усіх інших методів, лежить в основі професійної спрямованості вихованця і визначає його діяльність та поведінку.

Переконання - це знання, які для вихованця мають особистісний смисл (тобто перевірені ним у житті) та формують його світогляд.

К. Д. Ушинський вважав, що основою виховання є переконання, а на переконання можна впливати тільки переконанням [12, с. 514].

Учений наголошував на важливості визначення мети і завдань виховання: “Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти на ваше запитання про те, що він буде будувати, - храм, присвячений Богу істини, любові й правди, чи просто, дім, готель, кухню, кузню, музей, чи, нарешті, хлів для складання туди різного, нікому непотрібного мотлоху? Те саме ви повинні сказати про вихователя, який не зможе чітко визначити вам мету своєї виховної діяльності… Ось чому, ввіряючи вихованню чисті й уразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно розкрило в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься у своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної й категоричної відповіді [7, с. 196].

Реалізація функції виховного процесу та їх національна спрямованість передбачають чітку його організацію, планомірність, неперервність і тривалість. Цю потребу організовує і здійснює суб'єкт виховання - вихователь. професійний виховання педагогічний ушинський

“У вихованні все має ґрунтуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, якби хитро не було придумано, не може замінити особистості у справі виховання… без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Тільки особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер. Причини такого морального магнетизму приховані глибоко в природі людини” [11, с. 439].

К. Д. Ушинський створив цілісну дидактичну систему: навчання має здійснюватися з урахуванням вікових і психічних особливостей дитини, організовуватися на основі принципів посильності та послідовності, наступності й систематичності, наочності й емоційності; методи викладання мають сприяти розвитку й актуалізації пізнавальної діяльності учнів, їхнього мислення і мовлення. Він вимагав повної перебудови системи освіти на основі новітніх наукових досягнень, підкреслював, що педагогічна практика без теорії - те саме, як знахарство в медицині.

К. Д. Ушинський переконує, що “… самі правила не мають жодних меж: всі їх можна вмістити на одній друкованій сторінці, і з них можна скласти кілька томів. Це одне показує, що головне - не у вивченні правил, а у вивченні тих наукових основ, з яких ці правила випливають” [5, с. 199].

К. Д. Ушинський “одним з перших сформулював ідею народності в педагогіці, подав її як головну складову виховної системи. В основі такої ідеї - переконаність в тому, що кожен народ має право на школу рідною мовою, побудовану на народних традиціях” [1, с. 952]. Він стверджував, що найбільш успішно виховання проходить у природному для нього національному середовищі з урахуванням національного менталітету виховання: “Мова народу кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії. У мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; в ній втілюється творчою силою народного духу в душу, в картину і звук, небо вітчизни, її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поле, гори й долини, її ліси й ріки, її бурі й грози - весь той глибокий, сповнений думки й почуття, голос рідної природи, який гучно лунає в любові людини до її інколи суворої батьківщини, який виразно відбивається в рідній пісні, в рідних мелодіях, в устах народних поетів” [9, с. 269].

К. Д. Ушинський цікавився ремісничими школами Російської імперії, в яких ішла професійна підготовка робітників-ремісників. У своїх працях: “Ремісничі учні в Петербурзі” (1848 рік), “Недільні школи” (1961 рік), “Необхідність ремісничих шкіл у столицях” (1968 рік) він розкривав згубність існуючої в Росії системи ремісничого учнівства, запропонував функції ремісничої освіти нового типу: економічні - приведення ремесла у відповідність з потребами науки і техніки; соціальні - підготовка вітчизняних робітників і спеціалістів; моральні - ліквідацію учнівства як форми експлуатації дітей; педагогічні - розроблення системи професійних і недільних шкіл, установлення зв'язків праці і навчання, створення методики навчання ремесла, що відповідатиме вимогам педагогіка і психології.

Таким чином, ученим-класиком був запропонований і частково здійснений комплексний підхід до організації професійної освіти, в основі якої покладені передові ідеї морального буття, соціального устрою, науково-технічного розвитку і психолого-педагогічної думки свого часу. Також ним були закладені основи методики професійного навчання і започатковано таку галузь педагогічної науки як професійна педагогіка.

К. Д. Ушинський увів у науковий обіг термін “народна педагогіка”, довів, що народна педагогіка є золотим фондом наукової педагогіки.

Він дійшов до висновку, що виховання, коли воно не хоче бути безсилим, повинно бути народним, а громадське виховання, за його думкою, само не розв'язує питань життя і не веде за собою історії, але йде слідом за нею. Не педагогіка і педагоги, а сам народ та його великі люди прокладають шлях у майбутнє. Саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці та життя.

Він утвердив у вітчизняній дидактиці принципи єдності навчання і виховання. На ідеях К.Д. Ушинського розвивається сучасна українська педагогіка, зокрема професійна.

Література

1. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

2. Ничкало Н. Г. Теорії людського капіталу і педагогіка праці / Н. Г. Ничкало// Професійна освіта: педагогіка і психологія : Польсько-український щорічник україно-польський. - № ХІV. - Ченстохова - Київ, 2012. - С. 25-36.

3. Словарь по этике / Под ред. И. С. Кона. - М., 1983. - С. 99.

4. Ушинский К. Д. Вопросы воспитания : Избранные сочинения. - Т. І. - М. : Госучпедиздательство Министерства просвещения РСФСР, 1953. - 638 с.

5. Ушинский К. Д. Избр. Пед. Соч. : В 2 т. - Т. 1. - 1953. - С. 199.

6. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Вибр. Пед. твори: У 2 т. - К., 1983. - Т. 1. - С. 330.

7. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Педагогічна антропологія. Том перший. Передмова // Твори : в 6 т. - К., 1954. - Т. 4., - С. 34.

8. Ушинський К. Д. Праця в її психічному й виховному значенні // Вибр. Твори : У 2 т. - К., 1983. - Т. 1., С. 106.

9. Ушинський К. Д. Рідне слово // твори : В 6 т. - К., 1954. - Т. 1. - С. 269.

10. Ушинський К. Д. Твори : В 6 т. - К., 1954. - Т. 1. - С. 51.

11. Ушинський К. Д. Три елементи школи / К. Д. Ушинський // Твори : В 6 т. - К., 1954. - Т. 1. - С. 83.

12. Ягупов В. В. Педагогіка : навч. посібник / В. В. Ягупов. - К. : Либідь, 2002. - 560 с.

Размещено на Allbest.ru