Соціально-педагогічний контекст творчості Костянтина Ушинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-педагогічний контекст творчості Костянтина Ушинського

Олена Будник

Cоціально-педагогічна діяльність учителя, як і будь-яка інша діяльність, зорієнтована на досягнення конкретної мети - головного елемента соціально-педагогічної системи - заради наближення її предмета до досконалості, довершеності мисленного образу. Відтак, ідеал як процес є завжди недосяжним.

Джерелом визначення мети, що відзначається універсальністю та суспільним характером (ураховує соціальне замовлення), є соціально-виховний ідеал, який відображає ціннісні орієнтири й установки конкретної етнічної спільноти. Виокремлюють ідеали суспільні, політичні, естетичні, моральні та інші; названі й неназвані їх види є похідними і залежать від виховувального, формувального впливу певних осіб чи суспільних інститутів.

Визначення мети виховання К. Ушинський вважав “кращим пробним каменем усяких філософських, психологічних і педагогічних теорій” [8, с. 198]. Ця проблема є чи не найважливішою в соціально-педагогічній науці.

Вивчаючи соціально-виховний ідеал, К. Ушинський вважав, що головним завданням педагога, справжньою метою його життя є ”дати людині діяльність, яка б наповнила її душу й могла б наповнювати її вічно”. Педагог наголошував, що “основною метою виховання людини може бути тільки сама людина, бо все інше в цьому світі… існує для людини”, “в людині мету виховання становить душа”, для якої метою виховання є “дати їй вічну, по змозі, повну, широку, що всю її поглинає, діяльність” [10, с. 243]. Учений був переконаний у необхідності високодуховної, вільної, що наповнює душу, діяльності. Адже людині властиве “прагнення жити або прагнення до свідомої діяльності, тобто прагнення мислити, почувати, діяти”, бо “погано розвивається … та людина, чия психічна потреба діяльності знайде собі щедре задоволення і тілесних насолодах і, нерозвинена вчасно, звикне до вузьких меж цієї сфери” [9, с. 74-75]. Саме К. Ушинський започаткував проблему гуманістичного виховання особистості на засадах єдності науки й релігії, в центрі якого - принцип природовідповідності. Автором науково обґрунтовано теорію педагогічної антропології.

Соціально-педагогічну діяльність учителя, за К. Ушинським, розглядаємо з опертям на принцип антропологічної спрямованості - орієнтованість змісту професійної освіти на інтеґративне вивчення людини, визнання самоцінності індивідуума студента як активного суб'єкта навчально-пізнавального процесу, врахування особистісних особливостей його розвитку в процесі опанування професійно значущими цінностями на засадах гуманізму й духовності.

Український педагог К. Ушинський започаткував теорію педагогічної антропології, на якій ґрунтувалась дидактика радянського періоду (Ю. Бабанський, С. Єгоров, В. Краєвський, І. Лернер, М. Скаткін, М. Ярмаченко та ін.). На думку вченого, такий підхід уможливить розширення діапазону людського світогляду та світорозуміння і, як наслідок, забезпечить формування людини майбутнього. В радянську епоху педагогічна антропологія К. Ушинського набула неабиякого поширення серед освітянської громадськості. Ці ідеї актуальні й сьогодні, невипадково російська вчена Л. Пєрмінова, вважаючи досі К. Ушинського основоположником наукової педагогіки в Росії, посилається на слова акад. РАО Е. Днєпрова: “В історії культури є імена, які відображають цілі галузі людського знання, людської діяльності. Імена людей, стосовно яких поняття “минуле” незастосовне. Ці люди цілком належать не лише своїй епосі, а й наступним поколінням. Належать не як історичне надбання, а як реальна сила суспільного розвитку” [6, с. 95].

Підготовка майбутніх фахівців до проведення соціально-педагогічного дослідження в початковій школі включає вирішення низки взаємопов'язаних завдань: визначення мети, розроблення програми психолого-педагогічного вивчення й критеріїв оцінювання особливостей соціалізації молодших учнів в умовах загальноосвітньої школи та соціальної активності в мікросоціумі, проведення самого вивчення, аналіз отриманих результатів, їх узагальнення та оцінювання. В цьому сенсі К. Ушинський наголошував, що в справі виховання як науки про мистецтво педагогам варто “добирати способи зробити дітей кращими за нас”, привертає увагу до підвищення рівня майстерності учителів шляхом вивчення антропологічних наук, на яких ґрунтуються правила педагогічної теорії, порівнюючи педагогічні факультети в університетах з антропологічними задля пізнання особистості дитини “в усіх відношеннях” [8, с. 199-201].

Співзвучними з К. Ушинським вважаємо ідеї В.Сухомлинського, який зазначав: “Виховання - це насамперед людинознавство” [7, c. 13]. У цьому ж гуманістичному сенсі в сучасній науковій літературі знахо-димо концепції педагогіки людинотворчості (В. Андру-щенко), людиноцентризму (В. Кремень), особистісно зорієнтованої освіти (І. Бех, М. Чобітько, М. Якиманська), дитиноцентризму (О. Квас), людиномірності (О. Компанієць, Л. Москальова, С. Хоружій та інші). Так, започаткований І. Бехом напрям особистісно зорієнтованого виховання як нової філософії освіти, що має метою “реалізацію сутнісної природи суб'єкта” на засадах вищих духовних ідеалів і гуманістичних сенсів її буття у процесі “привласнення суспільних норм” [2, с. 27]. За Л. Москальовою, принцип людиномірності передбачає “олюднення педагогічної освіти” задля адекватного осмислення законів педагогічної дії, розроблення необхідних програм, спрямованих на повнішу реалізацію сутнісних сил майбутніх учителів [5, с. 65-67]. Педагогіку дитиноцентризму як особистісно зорієнтовану модель виховання сучасної дитини популяризує О. Квас [3].

Універсальною основою педагогіки культури, що ґрунтується на тріаді “культура - формування - особистість”, польський учений Д. Кубіновський визначає гуманізм [4, s. 209]. Саме гуманістичні ідеї вважаємо необхідною умовою вдосконалення вищої професійно-педагогічної освіти. А от вітчизняний психолог Г. Балл однією з сторін гуманізму визначає раціогуманізм, акцентуючи на інтелектуальній культурі майбутнього фахівця. Отож раціогуманізм трактують як світоглядну та методологічну орієнтацію, що передбачає визнання інтелектуальної культури найважли-вішим досягненням людства й вимагає “максимального його використання у гармонійній взаємодії з іншими складниками культури” [1, с. 100]. Вважаємо, що в професійній педагогічній діяльності сучасного вчителя інтелектуальна складова слугує домінантою й визначає її антропологічно-ціннісні стратегії.

Висновки

1. К. Ушинський - основоположник філософсько-психологічних, ціннісних основ педагогіки, освіти, навчання і виховання як соціокультурних процесів, що характеризуються закономірностями впливу на розвиток людини й суспільства.

2. Соціально-педагогічний контекст творчості К. Ушинського ґрунтується на визначенні виховного ідеалу як мети і процесу в соціально-педагогічній системі, відтак на кожному етапі соціально-історичного розвитку віддзеркалюються пріоритети та суперечності певної епохи, відповідно “шліфуються” й конкретизуються уявлення про діяльність, спрямовану на його досягнення.

3. Виховний ідеал суспільства та мета соціально-педагогічної діяльності, яка свідомо й цілеспрямовано здійснюється педагогами-професіоналами, чітко відображає інтеґраційні процеси наявних суспільно-виховних течій, уявлення про виховні пріоритети окремих спільнот чи людей як групових та індивідуальних суб'єктів соціокультурного розвитку. Основоположним принципом соціально-педагогічної діяльності вчителя вважаємо принцип антропологічної спрямованості (за К. Ушинським).

Література

педагогічний виховний ушинський

1. Балл Г. Раціогуманізм як форма гуманізму відповідна викликам сучасності/ Г. Балл // Професійна освіта: педагогіка і психологія : польсько-український щорічник / за ред. Т. Левовицького, І. Зязюна, І. Вільш, Н. Ничкало. - Вип. ХIV. - Ченстохова - Київ, 2012. - С. 93-108.

2. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : науково-методичний посібник / І. Д. Бех. - К. : ІЗМН, 1998. - 204 с.

3. Квас О. В. Розвиток ідей дитино центризму в педагогічній теорії та практиці (друга половина ХІХ ст. - перша половина ХХ ст.) : автореф. дис. … доктора пед. наук, 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки / О. В. Квас. - Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2012. - 30 с.

4. Kubinowski D. Pedagogika kultury jako џrуdіo wspуіczesnych inspiracjicteorii uniwersyteckiego ksztaіcenia pedagogicznego / D. Kubinowski // Педагогічна освіта в Україні і Польщі: реалії та перспективи : збірник наукових праць / за ред. Д. Герцюка і Р. Кухи. - Львів : Видавничий центр Львівського національного університету ім. І. Франка, “Тріада плюс”, 2008. - S. 205-217.

5. Москальова Л. Перспективи людиномірності як принципу гармонізації культурно-освітнього простору студентів педагогічних спеціальностей / Л. Москальова // Педагогічна освіта і наука в умовах класичного університету : традиції, проблеми, перспективи : у 3-х т. Т. 1. Підготовка педагогічних кадрів у вищій школі: виклики, проблеми, динаміка змін : зб. наук. пр. / за ред. М. Євтуха, Д. Герцюка, К. Шмидта. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. - С. 63-68.

6. Перминова Л. М. Немеркнущий свет идей К.Д. Ушинского / Л.М. Перминова // Педагогика, 2014. - № 2. - С. 90-95.

7. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори в 5 т. Т. 3. - К. : Радянська школа, 1977. - С. 7-279.

8. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології / К. Д. Ушинський // Вибрані педагогічні твори в 2 т. Т. 1. - К. : Радянська школа, 1983. - C. 192-470.

9. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології / К. Д. Ушинський // Твори в 6 т. Т. 5. - К. : Державне учбово-педагогічне видавництво “Радянська школа”, 1952. - C. 29-384.

10. Ушинський К. Д. Матеріали до третього тома “Педагогічної антропології”/ К. Д. Ушинський // Твори в 6 т. Т. 6. - К. : Державне учбово-педагогічне видавництво “Радянська школа”, 1955. -C. 39-399.

Размещено на Allbest.ru