Вивчення професійно спрямованої лексики у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вивчення професійно спрямованої лексики у вищих навчальних закладах

Насонова Н.А., старший викладач, Рибко Н.В., викладач,Вінницький національний технічний університет

Анотація

Стаття присвячена вивченню професійно спрямованої лексики в вищих навчальних закладах. В статті розглядаються загальні аспекти вивчення лексики, етапи її вивчення, а й також відмінності вивчення професійно спрямованої лексики.

Ключові слова: лексика, вивчення іноземних мов, професійно спрямований, комунікація, підхід, етап.

Аннотация

Статья посвящена изучению професийно ориентированной лексики в высших учебных заведениях. В статье рассматриваются общие аспекты изучения лексики, этапы ее изучения, а также особенности изучения професийно ориентированной лексики.

Ключевые слова: лексика, изучение иностранных языков, професийно ориентированний, коммуникация, подход, этап.

Annotation

The article is devoted to the study of professional oriented vocabulary at higher educational establishments. General aspects of vocabulary study, stages in learning it, and also peculiarities of studying professional oriented vocabulary are considered in it.

Кеу words: vocabulary, studying foreign languages, professional oriented, communication, approach, stage.

З розвитком міжнародних відносин, інтеграційних процесів в суспільстві все більше увага на сучасному етапі приділяється володінню іноземними мовами. Володіння іноземною мовою в наш час стає важливим компонентом професійної компетентності фахівців будь-якого профілю, що проголошено на державному рівні [3], [4], а й також на міжнародному [5]. Експертами країн Європейського Союзу, розробниками освітньої політики, науковцями більш ніж з 30 країн світу визначено, що спілкування іноземною мовою представлене як одна з найважливіших компетентностей сучасних фахівців.

В мовній освіті в Україні взято курс на високу якість та ефективність іншомовної підготовки.

Одним з компонентів, який впливає на якість іншомовної підготовки, являється лексика, яка безпосередньо впливає на спілкування іноземною мовою, а й також визначає рівень володіння іноземною мовою. Вивчення лексики іноземної мови є основою під час вивчення будь-якої мови.

Постановка проблеми

Вивчення лексики іноземної мови є не тільки найважливішим аспектом вивчення мови, а й також найскладнішим для вивчення мовним аспектом з точки зору :

- процесу вивчення лексичних одиниць,

- критеріїв відбору лексичних одиниць для навчання,

- систематизації лексичних одиниць,

- об'ємів вивчення лексичних одиниць,

- процесів запам'ятовування лексичних одиниць,

- вживання лексики в різних видах мовленнєвої діяльності ,

- ситуацій, контекстів, галузей вживання лексики.

В процесі вивчення іноземної мови у вищих навчальних закладах до загальних проблем вивчення іноземної мови додаються нові проблеми, які пов'язані з тим, що в вищих навчальних закладах іноземна мова вивчається як дисципліна ”Іноземна мова за професійним спрямуванням”, що додає до загальних проблем у вивченні іноземної мови проблеми професійного спрямування мови.

Нові вимоги та практика навчання дають підставу переглянути організацію навчального процесу у викладанні іноземної мови на різних етапах навчання матеріалу (його введення, тренування та практичного використання в різних ситуаціях), в різних видах мовленнєвої діяльності (читанні, говорінні, аудіюванні та письмі).

Актуальність вивчення проблеми саме лексики при навчанні іноземній мові студентів вищих навчальних закладів полягає в тому, що основою професійно спрямованої мови є фахова лексика, фахові терміни, і проблеми вивчення професійно спрямованої іноземної мови у вищих навчальних закладах, які пов'язані з вивченням та вживанням фахової лексики та фахових термінів в різних видах мовленнєвої та професійної діяльності, в більшості випадків пов'язані з тими самими проблемами, що існують при вивченні загальної лексики.

Головна мета навчання іноземної мови полягає в необхідності сформувати у студентів вміння здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в реальних ситуаціях, тобто набуття англомовної комунікативної компетенції, а головна мета професійно спрямованого навчання іноземної мови є в набутті професійно спрямованої англомовної комунікативної компетенції, тобто набуття англомовної комунікативної компетенції для професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень проблеми, також існуючих раніше, та публікацій, які пов'язані з більш широкими загальними проблемами, показав, що більшість методистів, мовознавців, різних фахівців тим чи іншим чином пов'язують проблему лексики з її вживанням в мовленні в різних ситуаціях, комунікацією.

Дослідженням питання методики вивчення лексики займалося багато іноземних та вітчизняних мовознавців, а саме О.І.Вишневський, И.А.Бухбіндер, О.В. Тарнопольский, С.Ю. Ніколаєва, представники практично кожного існуючого підходу до навчання іноземних мов (функціонального, семантичного, когнітивного, комунікативного, компетентнісного та інших) розглядають проблему лексики на трьох рівнях - як мовного, мовленнєвого та комунікативного явища, при цьому кожен з підходів дещо по різному трактує шляхи досягнення кінцевої мети вивчення іноземної мови , користується своєю термінологією, методичною технологією, системою вправ і прийомів їх застосування.

Мета цієї статті - розглянути теоретичні аспекти вивчення лексики, виявити коло проблем, пов'язаних з вивченням лексики , формуванням та розвитком лексичних навичок, окреслити загальні шляхи їх вирішення та шляхи підвищення якості вивчення іноземної мови, успішності, результативності вивчення професійно спрямованої іноземної мови у вищих навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вивчення лексики є ключовим етапом вивчення іноземної мови, а й також професійно спрямованої іноземної мови. Під поняттям “лексика“ звичайно розуміють перш за все слова і словосполучення. Більшість слів багатозначні, їх значення конкретизуються лише у мовленні. Без оволодіння словниковим запасом іноземної мови неможливе розуміння мовлення інших людей, вираження власних думок, а й також розуміння фахової літератури, тому на всіх етапах навчання іноземній мові велике місце відводиться роботі саме над лексикою.

Вивчення професійно спрямованої іноземної мови у вищих навчальних закладах базується на вивченні професійно спрямованої лексики в різних видах мовленнєвої діяльності, а це в першу чергу вимагає розуміння та чіткого визначення самого поняття “лексика“, так як воно часто вживається в різних контекстах практично як синонім або як поняття з ширшою семантикою ,чи навпаки, більш вузькою семантикою по відношенню до інших понять, наприклад, таких як “словниковий запас“, “лексична одиниця“ тощо.

Поняття лексики розглядається в залежності від контексту його вживання як елемент лінгвістичного аспекту іноземної мови, як елемент мовлення, або воно розглядається з точки зору комунікації, практичного володіння мовою в різних ситуаціях.

О.І. Вишневський пов'язує оволодіння мовою, етапи оволодіння мовою, а й відповідно оволодіння лексикою, а й також розуміння самого поняття лексики з трьома різними об'єктивно існуючими аспектами мови: лінгвістичним, психологічним і соціальним [1].

Під лінгвістичним аспектом розуміють фізичне вираження мови в звуковій або графічній формі, а також те, що називають значенням мовних знаків. Цей аспект включає поняття мовного матеріалу -- звуки, букви, слова, формоутворюючі елементи, словосполучення. Мовний матеріал може засвоюватися шляхом запам'ятовування незалежно від наявності умінь і навичок володіння мовою. Як приклад цього може наводиться “вивчення” мови оперними співаками, які виконують певні твори іноземною мовою, фактично не володіючи нею, що дає підстави говорити про знання мовного матеріалу. Останнє передбачає також засвоєння правил про функції мовних одиниць, їх узгодження тощо. Перше значення поняття лексики, а й також один з етапів вивчення лексики пов'язані зі знанням запасу слів та словосполучень.

Психологічний аспект передбачає дієвість, процесуальність, завдяки йому мова стає мовленням і розглядається як діяльність. Підходячи з цього боку, психологи та методисти в центр уваги ставлять уміння і навички мовлення. Це ще один етап засвоєння лексики, де увага приділяється вже не словниковому запасу, а його вживанню в мовленні, тобто формуванню і розвитку лексичних умінь та навичок. А. А Леонтьев називає таку “чисту мовленнєву діяльність” як “говоріння задля говоріння“ [4], яка практично зустрічається лише на уроці, коли навчають оперувати мовним матеріалом, тобто будувати діалоги, конструювати речення, переказувати тексти тощо. Така діяльність організується у вигляді репродуктивних вправ і розглядається як навчання підготовленого мовлення.

Соціальний аспект мови реалізується в контексті соціальних контактів людини. А. А Леонтьев відмічає, що мова є не діяльністю, а засобом немовної діяльності [7], тобто мовленнєві дії не мають самостійної мети, бо вони обслуговують немовну діяльність тоді, коли виникає потреба осягнути якусь немовну мету -- щось з'ясувати, чогось домогтися, когось переконати тощо. Ця функція називається комунікативною. Уміння і навички, зорієнтовані тут на конкретні ситуації, розглядаються як комунікативні.

Перелічені аспекти взаємозалежні і складають єдину структуру [1]. Мовний матеріал може бути засвоєний до того, як студент оволодів уміннями й навичками, але вміння й навички не можна сформувати, не засвоївши мовного матеріалу. Засвоєння комунікативних умінь і навичок відповідно йде через оволодіння двома першими аспектами. О.І. Вишневський підкреслює, що кожний з названих вище аспектів можна розглядати як етап , який може стати “базовим“, “вихідним “для побудови окремої стратегії навчання, створення певного підходу до розв'язування поставлених практичних завдань та визначає відповідно три підході до навчання іноземної мови - системно-мовний, умовно-мовний та комунікативний, які відрізняються тим, що береться за основу теорії навчання - лінгвістичні знання, мовлення чи комунікація.

Аналіз історії розвитку вітчизняної школи викладання іноземних мов показав, що саме таким шляхом відбувався розвиток методів і практики навчання, що було цілком логічним, коли спочатку запам'ятовується мовний матеріал, а потім на його основі формуються навички та вміння мовленнєвої діяльності. Але згодом акценти почали переміщуватися в сторону мовлення та комунікації, і особливого розвитку набув комунікативний підхід. Але в межах кожного підходу завжди з самого початку їх виникнення розвивалися та розмежовувалися різні школи навчання в залежності від того, що було в основі їх стратегії навчання, тобто мав місце розквіт різноманітних відокремлених підходів (частіше за все протилежних) - граматичного, функціонального, семантичного, когнітивного, тощо. Але в той час, коли, наприклад (стосовно теми статті), “граматисти” сперечалися з тими, хто вважав, що для вивчення мови є більш важливим оволодіння лексикою (в широкому розумінні цього поняття), доказові аргументи теоретичних досліджень та практичних результатів становилися такими грунтовними, що позитивно сприймалися навіть опонентами, і як результат( а й також як передбачають подальший розвиток закони філософії) з'являлася нова хвиля нових ідей, яка практично, з одного боку, знищувала як один , так й інший підхід, а з іншого боку, ґрунтувалася саме на дослідженнях та досягненнях саме цих протилежних шкіл, тобто повштух до розвитку отримував новий підхід в вивченні, в якому граматика, лексика та фонетика вивчалися в єдності, який в свою чергу дав повштух іншим новим хвилям, які були пов'язані з мовленням, комунікацією.

При вивчення іноземної мови, діють ті ж самі загальнофілософські закони, які діють в суспільстві, і в світі взагалі, а таким чином неможливим є створення нового без узагальнення попереднього досвіду, бо це нове, яким би авангардним воно не було, це по суті розвиток по спіралі з повторенням тих же циклів, але на іншому, більш високому рівні, це повторення тих же самих принципів, на яких базується все викладання іноземних мов, але які пристосовані до нових умов існування. На сучасному етапі, коли Україна інтегрує в європейський освітняний простір, коли дуже гостро проходять дискусії стосовно переваг, традицій в навчанні вітчизняної школи та практики європейських країн, на думку авторів статті, ми зараз повинні вже не аналізувати переваги та недоліки різних шкіл, підходів, методик, методів, тощо з точки зору їх протиставлення, а, враховуючи , що нас вже накрила нова хвиля компетентнісного підходу, і ключовими сталі таки поняття як “компетентність“ та “компетенції“ , “інтеграція наук“ перемістити акценти на усунення недоліків та інтеграцію переваг різних шкіл в рамках єдиної стратегії навчання. Замість відмежовування від нашого національного надбання (теоретичних та практичних досліджень) як таких, що втратили свою актуальність і стали застарілими, необхідно знайти їм відповідну нішу в теоретичному фундаменті нової стратегії. Здається більш доцільним переглянути всі теоретичні, методичні надбання та недоліки, а й також практичний досвід під новим кутом зору, а саме з точки зору набуття відповідних компетенцій.

Така позиція має особливе значення при вивченні іноземної мови у вищому навчальному закладі. Особливістю навчання іноземній мові у вищому технічному закладі є реалізація принципів професійно спрямованого підходу до навчання, де вивчення фахових термінів, лексики професійного спрямування як одного з компонентів професійно спрямованої іноземної мови є дуже важливим.

Аналіз потреб майбутньої професійної діяльності дозволяє зробити висновок про необхідність розвитку всіх видів комунікативної компетенції. Комунікативна компетенція різниться за видами мовленнєвої діяльності, тобто це може бути комунікативна компетенція у галузі читання, усного мовлення, говоріння, аудіювання та письма. Отже, загальну мету навчання професійно спрямованій іноземній мові можна визначити як комплексне формування комунікативних компетенцій для забезпечення спілкування у професійної сфері. Комунікативна компетенція розглядається як така, що складається з лінгвістичної, соціолінгвістичної та прагматичної компетенції [2]. Лінгвістична компетенція включає мовні знання і вміння, соціолінгвістична компетенція - соціокультурні умови користування мовою, прагматична компетенція - функціональне вживання лінгвістичних засобів.

Аналіз нових вимог до вивчення іноземної мови та практика дають підставу визначити відмінності нової стратегії навчання від традиційної, а й також переглянути всю організацію навчального процесу у викладанні професійно спрямованої іноземної мови на різних етапах навчання матеріалу.

Перш за все це стосується відбору лексичних тем для вивчення, в основі якого прослідковується необхідність в інтеграції з фаховими дисциплінами. Відбір лексичних тем є тісно пов'язаним з відбором лексичних одиниць для навчання, складанням активного та пасивного запасу слів професійного спрямування. Великий обсяг матеріалу, який потрібно опанувати студенту, вимагає від нього вміння кодувати та декодувати інформацію. Йдеться про використання логічної систематизації, структурування лексики та інформації, зосередження на мінімізації всього тематичного матеріалу до ключових опор і його подання у вигляді логічних схем, базових діалогів тощо (кодування інформації), та після їхнього опрацювання, зосередження на їхньому розширенні за рахунок логічної систематизації тематичного матеріалу (декодування матеріалу), що дозволяє студентам індивідуально поповнювати цей лексичний матеріал за нових комунікативних ситуацій, що сприяє підвищенню впевненості студентів у власній здатності здійснювати мовленнєву діяльність іноземною мовою та розвитку творчих здібностей, тобто йдеться про правильну організацію своєї розумової діяльності з метою кращого запам'ятовування інформації, лексичного матеріалу), а й також про вміння працювати самостійно. Все це є основою “ безперервного“ вивчення лексичного матеріалу протягом всього життя, основою подальшого збагачення словникового запасу.

Висновки

Компетентнісноорієнтований підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром вищої школи. З огляду на це постала потреба визначити, відібрати та ґрунтовно ідентифікувати найважливіші ключові компетентності та ключові компетенції.

Значним фактором виведення нашої освіти на якісно новий рівень і покращення підготовки висококваліфікованих спеціалістів є створення інноваційного простору, адаптація системи вищої освіти України до норм, стандартів і основних принципів Європейського простору вищої освіти

Можна стверджувати, що характерною рисою стратегії професійно спрямованого вивчення іноземної мови є організація навчального процесу таким чином, що стає можливим прогнозування шляхів подальшого самостійного розширення словникового запасу, систематизації, структуризації вивчаємого матеріалу.

Література

професійний лексика вивчення іноземний мова

1. Вишневський .О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. Посібник для вчителів. - К.:Рад.шк., 1989. - С.5-6.

2. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, навчання, оцінювання. /Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю. Ніколаєва. - Київ: Ленвіт, 2003. - 273 с.

3. Закон України "Про вищу освіту" № 2984-III, із змінами від 19 січня 2010 р.

4. Закон України “Про освіту” Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451.

5. Key Competence for Life Long Learning. / A European Comission, 2005. - http://ec.europa. eu/education/policies/2010/doc/basicframe.pdf.

6. Леонтьев А.А. Ре'чь и общение//Иностр. яз. в шк. -1974. - № 6. - С. 61.

7. Леонтьев А.А. Теория речевой деятельности. - М., 1971. - С. 27.

Размещено на Allbest.ru